Рішення № 138998241, 24.07.2026, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/315/26

Кіровоградський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Притули К.М.,

за участю секретаря: Потєхіної І.В.

представника позивача: Губіна Д.А.

представника відповідача: Андрющенко О.М., Селєхової К.М., Вуйченко Р.Ю.

розглянувши у загальному позовному провадженні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Куцівське зернозберігальне підприємство» до Головного управління ДПС у Кіровоградській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Куцівське зернозберігальне підприємство» звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області №00198230703 від 07.11.2025;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області №00198240703 від 07.11.2025.

В обґрунтування вимог представник позивача вказує, що висновки контролюючого органу про заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з наданням в оренду цілісного майнового комплексу елеватора є необґрунтованими. На переконання позивача, жодною нормою законодавства не встановлено обов`язку орендодавця включати до складу орендної плати проценти за кредитом, отриманим для будівництва або реконструкції елеватора після завершення створення такого об`єкта та введення його в експлуатацію.

Позивач посилається на положення Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 31 «Фінансові витрати» та зазначає, що після завершення створення кваліфікаційного активу капіталізація фінансових витрат припиняється, а проценти за користування кредитом визнаються витратами того звітного періоду, за який вони нараховані, та не формують собівартість уже введеного в експлуатацію елеватора.

Також позивач вважає недоведеним висновок відповідача про невідповідність договірної орендної плати звичайним та ринковим цінам. На його думку, сам по собі факт пов`язаності орендодавця та орендаря не є доказом заниження ціни. Контролюючий орган не дослідив фактичний ринок оренди співставних елеваторних комплексів, не навів порівняльних даних та не довів іншого рівня звичайної ціни.

На підтвердження своєї позиції позивач посилається, зокрема, на звіт суб`єкта оціночної діяльності ТОВ «Ріелтер-Україна», у якому зазначено про відсутність у 2023-2024 роках активного ринку оренди елеваторних комплексів та наведено розрахунок орієнтовного розміру орендної плати у разі застосування підходу, передбаченого для державного майна. Позивач зазначає, що фактичний розмір орендної плати за спірним договором перевищував наведений у звіті орієнтир.

Щодо податкового повідомлення-рішення №00198240703 від 07.11.2025 позивач указує, що воно має похідний характер від висновку про заниження податкових зобов`язань з ПДВ та обов`язок скласти і зареєструвати відповідні податкові накладні, а тому у разі спростування основного порушення підлягає скасуванню.

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26.01.2026 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження (т.1 а.с.228).

10.02.2026 представником відповідача подано відзив на позовну заяву, у якому Головне управління ДПС у Кіровоградській області заперечило проти задоволення позову. Відповідач зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акта документальної планової виїзної перевірки від 15.10.2025 №16692/11-28-07-03/40200853 та відповідають встановленим перевіркою порушенням (т.1 а.с.232-239).

За позицією відповідача, ТОВ «Куцівське ЗЗП» при визначенні бази оподаткування ПДВ за операціями з оренди елеватора не врахувало проценти за кредитом, залученим для його реконструкції. Контролюючий орган вважає, що передача елеватора в оренду пов`язаній особі за ціною, яка не забезпечує компенсацію понесених фінансових витрат, свідчить про невідповідність ціни звичайному рівню та заниження бази оподаткування.

Відповідач також заперечує доказове значення поданого позивачем звіту про оцінку, посилаючись на те, що у звіті констатовано відсутність активного ринку оренди елеваторних комплексів, а наведений розрахунок здійснений із застосуванням підходу до оренди державного майна, тоді як спірний об`єкт є приватною власністю.

16.02.2026 позивач подав відповідь на відзив, у якій підтримав позовні вимоги та наголосив, що відповідач фактично повторив висновки акта перевірки і не навів норми, яка б прямо зобов`язувала орендодавця перевиставляти орендарю проценти за кредитом. Позивач також звернув увагу, що за логікою контролюючого органу дохід від оренди нібито занижено, однак порушень при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток перевіркою не встановлено (т.2 а.с.56-58).

03.03.2026 відповідач подав заперечення щодо відповіді на відзив, у яких підтримав позицію про правомірність спірних донарахувань, зокрема з огляду на пов`язаність сторін договору оренди, цільове використання кредитних коштів на створення елеваторного комплексу та, на його думку, необхідність включення процентів за кредитом до вартості послуги оренди (т.2 а.с.76-84).

Ухвалою суду від 10.03.2026, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні, представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі з підстав зазначених в позовній заяві, відповіді на відзив та додаткових письмових пояснень.

Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, зазначили, що не погоджуються з позовними вимогами та вважають їх такими, що не підлягають задоволенню з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву, запереченні щодо відповіді на відзив та додаткових письмових пояснень.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи суд приходить до наступних висновків.

У період з 28.08.2025 по 24.09.2025 Головним управлінням ДПС у Кіровоградській області проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Куцівське ЗЗП» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2021 по 31.12.2024, з питань правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соуіальне страхування за період з 28.12.2015 по 31.12.2024.

За результатами перевірки складено акт 15.10.2025 №16692/11-28-07-03/40200853 (т.1 а.с.14-36).

Згідно висновків акту, перевіркою, зокрема, встановлено порушення

- п. 188.1 ст. 188, пп. 192.1.2 п. 192.1 ст. 192, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 3 883 462 грн в т.ч. за: серпень 2023 року на суму 562 218 грн, травень 2024 року на суму 1 599 447грн, червень 2024 року на суму 583 300 грн, вересень 2024 року на суму 586 827 грн, грудень 2024 року на суму 551 670 грн;

- п. 188.1 ст. 188, п. 201.1, п. 201.4, п. 201.10 ст. 201 ПК України, в частині відсутності реєстрації у ЄРПН податкових накладних на загальну суму 19 416 120,14 грн, крім того ПДВ 3883224,03 грн.

Не погодившись із висновками акта перевірки, ТОВ «Куцівське зернозберігальне підприємство» подало заперечення. За результатами розгляду заперечень відповідач листом від 04.11.2025 №2545/12/11-28-07-03 повідомив про прийняття рішення про правомірність висновків, викладених в акті документальної планової виїзної перевірки від 15.10.2025 №16692/11-28-07-03/40200853 (т.1 а.с.37-42).

На підставі висновків акта перевірки, з урахуванням результатів розгляду заперечень, 15.04.2025 року Головним управлінням ДПС у Кіровоградській області прийнято, зокрема, оскаржувані податкові повідомлення-рішення:

- податкове повідомлення-рішення № 00198230703 від 07.11.2025, яким збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ на 3 883 462 грн та застосовано штрафну санкцію у розмірі 970 866 грн (т.1 а.с.43);

- податкове повідомлення-рішення № 00198240703 від 07.11.2025, яким застосовано штрафну санкцію у розмірі 27 200 грн (т.1 а.с.45).

За результатами адміністративного оскарження рішенням ДПС України від 12.01.2026 № 859/6/99-00-06-01-01-06 скаргу позивача залишено без задоволення, а спірні податкові повідомлення-рішення без змін (т.1 а.с. 47-51).

Як зазначено в акті перевірки, в ході проведення перевірки, відповідачем встановлено заниження задекларованих суб`єктом господарювання показників у рядку 1.1 Декларацій з податку на додану вартість «операції на митній території України, що оподатковуються за основною ставкою» на загальну суму 3 883 224 грн, в т.ч. за травень 2023 року на суму 260 352 грн, червень 2023 року на суму 301 628 грн, вересень 2023 року на суму 523 752 грн, грудень 2023 року на суму 522 147 грн, березень 2024 року на суму 553 548 грн, червень 2024 року на суму 583 300 грн, вересень 2024 року на суму 586 827 грн, грудень 2024 року на суму 551 670 грн.

На порушення п.188.1 ст. 188 ПК України ТОВ «Куцівське ЗЗП» при нарахуванні податкових зобов`язань по наданих послугах з оренди цілісного майнового комплексу (елеватора) занижено базу оподаткування податком на додану вартість в зв`язку з реалізацією послуг оренди за ціною, що не відповідає звичайній ціні, а саме у вартості оренди не враховано відсотки по кредиту, отриманому ТОВ «Куцівське 3ЗП» від Чорноморського банку торгівлі та розвитку (ЧБТР) для реконструкції елеватора.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.03.2023 між ТОВ «Куцівське ЗЗП» як орендодавцем та ПП «Агрофірма «Перспектива» як орендарем укладено договір оренди цілісного майнового комплексу елеватора №27/03-23. Вартість переданого майна за договором становила 127 835 706,33 грн без ПДВ, а місячна орендна плата 1 170 000 грн з ПДВ (т.1 а.с.64-67).

Додатковою угодою №1 від 22.03.2024 вартість майна визначено у розмірі 117 983 498,45 грн, строк оренди продовжено до 31.03.2025, а місячну орендну плату встановлено у розмірі 1 172 000 грн з ПДВ (т.1 а.с.73).

За розрахунком орендної плати на 2023 рік вона формувалася з амортизації, інших витрат, пов`язаних із володінням майном, та рентабельності. Аналогічний підхід застосований при розрахунку орендної плати на 2024 рік (т.1 а.с.78-79).

Контролюючий орган установив, що ТОВ «Куцівське 3ЗП» здійснює перевиставлення матеріальних витрат, пов`язаних з обслуговуванням об`єкта нерухомого майна - елеватора (вул. Привокзальна, 14, с.Куцівка), на орендаря - ПП «Агрофірма «Перспектива» (електроенергія, супутні товари та послуги, заробітна плата, нарахування на неї тощо). В той же час, ТОВ «Куцівське 3ЗП» не здійснює перевиставлення основної суми витрат, а саме відсотків по кредиту, отриманому від Чорноморського банку торгівлі та розвитку для реконструкції Куцівського елеватора, в тому числі покращення достатності оборотного капіталу та/або рефінансування здійснених інвестицій, на орендаря ПП «Агрофірма «Перспектива». В результаті надання в оренду цілісного майнового комплексу (елеватора) без врахування у вартості оренди відшкодування відсотків, сплачених Чорноморському банку торгівлі та розвитку, ТОВ «Куцівське 3ЗП» отримало збитки в сумі 19 416 120,14 грн., в т.ч.: - 8 039 393,17 грн. - сума відсотків за кредит у квітні - грудні 2023 року; - 11 376 726,97 грн. - сума відсотків за кредит у 2024 році.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи будівництво першої черги елеватора завершено у 2017 році, а другої у 2019 році. На момент виникнення спірних орендних відносин об`єкт був завершений, введений в експлуатацію та використовувався за призначенням.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 188.1 статті 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до підпунктів 213.1.9 і 213.1.14 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення; електричної енергії, ціна на яку склалася на ринку електричної енергії.

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних від простроченої суми та інфляційні витрати, відшкодування шкоди, у тому числі відшкодування упущеної вигоди за рішеннями міжнародних комерційних та інвестиційних арбітражів або іноземних судів, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов`язань.

До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

У випадках, передбачених статтею 189 цього Кодексу, база оподаткування визначається з урахуванням положень статті 189 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 14.1.71 пункту 14.1 статті 14 ПК України звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін. Це визначення не поширюється на операції, що визнаються контрольованими відповідно до статті 39 цього Кодексу.

Підпунктом 14.1.219 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що ринкова ціна - ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах.

Таким чином, для донарахування ПДВ з підстав невідповідності договірної ціни звичайній контролюючий орган повинен не лише вказати на певні витрати платника або пов`язаність сторін, а й належними доказами встановити, що фактична договірна ціна є нижчою від звичайної (ринкової) ціни відповідної послуги.

Такий підхід узгоджується з правовим висновком, викладеним Судовою палатою з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 26.03.2024 у справі №200/773/20-а. Верховний Суд виходив із того, що договірна ціна презюмується такою, що відповідає ринковій, доки контролюючим органом не доведено зворотне; саме на контролюючому органі лежить обов`язок доведення невідповідності ціни договору рівню звичайних цін.

У цій справі висновок відповідача про невідповідність орендної плати звичайній ціні фактично ґрунтується на двох обставинах: пов`язаності орендодавця та орендаря і невключенні до розрахунку орендної плати процентів за кредитом.

Суд погоджується, з доводами відповідача про те, що пов`язаність сторін господарської операції може бути обставиною, яка потребує підвищеної уваги контролюючого органу до умов такої операції. Проте сама по собі вона не визначає конкретного розміру звичайної ціни і не є достатнім доказом того, що погоджена сторонами орендна плата є нижчою від ринкової.

З матеріалів справи не вбачається, що під час перевірки відповідач здійснив порівняння спірної орендної плати з цінами оренди ідентичних або однорідних елеваторних комплексів у співставних економічних умовах, отримав інформацію про фактичні ринкові ставки або застосував інший об`єктивний спосіб визначення звичайної ціни, який дозволяв би встановити конкретну суму її перевищення над договірною.

Натомість суму збільшення бази оподаткування контролюючий орган визначив у розмірі фактично сплачених позивачем процентів за кредитом 19 416 120,14 грн. Такий спосіб розрахунку сам по собі не доводить, що на цю ж суму договірна орендна плата відхилялася від звичайної ціни відповідних послуг.

Відповідно до пункту 27 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» до фінансових витрат відносяться витрати на проценти (за користування кредитами отриманими, за облігаціями випущеними, за фінансовою орендою тощо) та інші витрати підприємства, пов`язані із запозиченнями (крім фінансових витрат, які включаються до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 31 «Фінансові витрати».

Згідно з Національним положенням (стандарту) бухгалтерського обліку 31 «Фінансові витрати» 31 капіталізація фінансових витрат - включення фінансових витрат до собівартості кваліфікаційного активу.

Пунктом 13 цього стандарту визначено, що капіталізація припиняється, якщо створення кваліфікаційного активу завершено.

Матеріалами справи підтверджено та сторонами не спростовано, що будівництво першої черги елеватора завершено у 2017 році, другої у 2019 році. Отже, у 2023-2024 роках, коли виникли спірні орендні правовідносини, об`єкт був завершеним та введеним в експлуатацію.

За таких обставин наведені відповідачем доводи не дають підстав ототожнювати проценти, нараховані після завершення створення об`єкта, із собівартістю самого елеватора або автоматично включати їх у повному розмірі до звичайної ціни послуги оренди.

Суд також враховує поданий позивачем звіт суб`єкта оціночної діяльності ТОВ «Ріелтер-Україна» про визначення розміру орендної плати майна - елеватора 28 000 т одночасного зберігання зернових, у складі належних основних засобів (нерухомого та рухомого майна), що знаходиться за адресою: Кіровоградська область, Кропивницький район, с.Куцівка, вул. Привокзальна, 14 та належать ТОВ «Куцівське ЗПП» (т.1 а.с.133-170).

За цим звітом, в досліджуваних періодах (2023-2024 роки) був відсутній активний ринок оренди елеваторних комплексів, в зв`язку з чим неможливо достеменно визначити актуальний рівень ринкових цін для таких операцій (оренди елеваторних комплексів) які укладалися між приватними суб`єктами господарювання. Якщо допустити, що в оренду передавався б елеваторний комплекс, що належить до державної власності, то розмір місячної орендної плати, у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України від 28 квітня 2021 року №630 «Деякі питання розрахунку орендної плати за державне майно» для - елеватора 28 000 т одночасного зберігання зернових, у складі належних основних засобів (нерухомого та рухомого майна), що знаходиться за адресою: Кіровоградська область, Кропивницький район, с.Куцівка, вул. Привокзальна, 14 та належать ТОВ «Куцівське ЗПП» розраховувався б за орендною ставкою у розмірі 12% : 913 340 грн без ПДВ станом на 01.04.2023 та 918 310 грн без ПДВ станом на 01.04.2024. Тоді як фактична орендна плата за договором становила відповідно 975 000 грн та 976 666,67 грн без ПДВ.

Водночас суд зазначає, що вказаний звіт не може бути самостійним та безумовним доказом конкретної ринкової ціни спірної оренди, оскільки у ньому констатовано відсутність активного ринку, а розрахунок проведено із застосуванням умовної моделі для державного майна. Проте ці особливості звіту не усувають покладеного на контролюючий орган обов`язку довести невідповідність договірної ціни звичайній. Відповідач такого доказування не здійснив.

Окремо суд бере до уваги довід позивача про те, що за результатами перевірки відповідач не встановив порушень при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток у зв`язку з нібито недоотриманням орендного доходу. Сам по собі цей факт не визначає правильність обчислення ПДВ, оскільки правила оподаткування різними податками не є тотожними, однак він додатково свідчить, що висновок про необхідність безумовної компенсації орендарем усієї суми процентів не ґрунтувався на послідовно встановленому факті заниження доходу від оренди.

Враховуючи викладене, суд вважає, що податкове повідомлення-рішення № 00198230703 від 07.11.2025, яким збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ на 3 883 462 грн та застосовано штрафну санкцію у розмірі 970 866 грн не відповідає критерію обґрунтованості, а отже є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо податкового повідомлення-рішення №00198240703 від 07.11.2025 суд зазначає наступне.

Як убачається з матеріалів справи, підставою для застосування штрафу у сумі 27 200 грн визначено відсутність реєстрації податкових накладних на операції, база оподаткування за якими була додатково визначена контролюючим органом саме внаслідок включення до вартості оренди процентів за кредитом на суму 19 416 120,14 грн, крім того ПДВ 3 883 224,03 грн.

Таким чином, зазначене податкове повідомлення-рішення є похідним від висновку про заниження бази оподаткування за операціями оренди. Оскільки суд дійшов висновку про недоведеність такого заниження, відсутні й правові підстави для покладення на позивача обов`язку складати та реєструвати податкові накладні на додатково визначену контролюючим органом базу оподаткування.

За наведених обставин податкове повідомлення-рішення №00198240703 від 07.11.2025 також підлягає скасуванню повністю.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 132 КАС України Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду;

3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;

4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно з ч.ч. 1, 9 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

ТОВ «Куцівське зернозберігальне підприємство» зазначило, що загальний розмір судових витрат, які воно понесло та очікує понести, становить 86 624 грн. При цьому позивачем окремо визначено розмір судового збору за подання цього адміністративного позову в електронній формі у сумі 26 624 грн. До позовної заяви також додано платіжну інструкцію № 12 від 21.01.2026 про сплату судового збору.

Оскільки позовні вимоги ТОВ «Куцівське зернозберігальне підприємство» задоволено у повному обсязі, понесені позивачем та документально підтверджені витрати зі сплати судового збору в сумі 26 624 грн підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Кіровоградській області.

Щодо заявлених позивачем інших судових витрат у розмірі 60 000 грн, суд зазначає таке.

Як убачається зі змісту позовної заяви, під час підготовки до судового оскарження податкових повідомлень-рішень позивач 16.12.2025 уклав із ТОВ «Ріелтер-Україна» договір № 250090, предметом якого було визначення ринкової вартості елеватора та розміру орендної плати за 2023 2024 роки. ТОВ «Ріелтер-Україна» у позові визначене саме як суб`єкт оціночної діяльності, який діє на підставі відповідного сертифіката Фонду державного майна України, а результатом виконаних робіт є Звіт про визначення розміру орендної плати майна.

При цьому сама по собі обставина виготовлення такого документа до відкриття провадження у справі не є безумовною підставою для відмови у відшкодуванні відповідних витрат. Разом з тим, при їх розподілі визначальним є не час замовлення дослідження, а його безпосередній зв`язок із розглядом справи та, зокрема, врахування судом відповідного висновку як доказу.

Ст. 101 КАС України визначено, що висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені перед експертом, складений у порядку, визначеному законодавством.

Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.

Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.

Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи.

Суд має право за заявою учасників справи або з власної ініціативи викликати експерта для надання усних пояснень щодо його висновку.

У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (ім`я, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством.

У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом - також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.

Якщо під час підготовки висновку експерт встановить обставини, що мають значення для справи, з приводу яких йому не були поставлені питання, він має право включити до висновку свої міркування про ці обставини.

Водночас в даній справі, судом враховано, вирішення цього спору та висновок суду про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень не були обумовлені виключно результатами зазначеного Звіту. Відповідно до висновків суду, обов`язок доведення невідповідності визначеної сторонами договору ціни рівню звичайних (ринкових) цін покладається на контролюючий орган, тоді як відповідачем не наведено належних доказів такої невідповідності. У позові безпосередньо наголошено, що контролюючим органом не проведено відповідних порівнянь та не наведено фактичних даних і джерел, які б доводили невідповідність орендної плати ринковим показникам.

Отже, висновок суду щодо протиправності оскаржуваних рішень ґрунтується передусім на недоведеності відповідачем обставин, які стали підставою для визначення позивачу податкових зобов`язань, та на інших установлених у справі фактичних і правових обставинах. Звіт ТОВ «Ріелтер-Україна» не мав самостійного визначального значення для вирішення спору та не був необхідною передумовою для задоволення позовних вимог.

За таких обставин суд доходить висновку, що позивачем не доведено наявності достатніх підстав для віднесення понесених ним 60 000 грн витрат на замовлення та виготовлення звіту про оцінку до судових витрат, які підлягають компенсації відповідачем.

Таким чином, вимога ТОВ «Куцівське зернозберігальне підприємство» про відшкодування судових витрат підлягає частковому задоволенню: з Головного управління ДПС у Кіровоградській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача підлягає стягненню 26 624 грн судового збору, тоді як у стягненні інших судових витрат у розмірі 60 000 грн слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 77, 139, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

в и р і ш и в

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю Куцівське зернозберігальне підприємство (вул. Шевченка, 6/2, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25006, ЄДРПОУ 40200853) до Головного управління ДПС у Кіровоградській області (вул. В. Перспективна, 55, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25000, ЄДРПОУ 43995486) про скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області № 00198230703 від 07.11.2025.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області № 00198240703 від 07.11.2025.

Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Куцівське зернозберігальне підприємство" з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області судовий збір у сумі 26624,00 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Рішення в повному обсязі виготовлено 13.08.2026.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду К.М. ПРИТУЛА