Ухвала суду № 138998236, 14.08.2026, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про закриття провадження

14 серпня 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/7254/25

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Кармазиної Т.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

Керівника Кропивницької окружної прокуратури Кіровоградської області (25002, Кіровоградська область, м. Кропивницький, вул. Є. Чикаленка, 11, ЄДРПОУ 02910025) в інтересах держави, в особі

Департаменту культури та туризму Кіровоградської обласної військової адміністрації (25006, м. Кропивницький, пл. Героїв Майдану, 1, ЄДРПОУ 02228747) до

Товариства з обмеженою відповідальністю "Ависагро" (25006, Кіровоградська область, м. Кропивницький, вул. Театральна, 8а, ЄДРПОУ 43540784)

про зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Керівник Кропивницької окружної прокуратури Кіровоградської області звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Департаменту культури та туризму Кіровоградської обласної військової адміністрації, в якому, з урахуванням уточнень просить зобов`язати ТОВ «АВИСАГРО» (код ЄДРПОУ 43540784) привести до належного стану пам`ятку архітектури місцевого значення «Громадський будинок», шляхом здійснення заходів зі збереження та відновлення об`єкту культурної спадщини «Громадський будинок» за адресою: вул. Театральна, 8а у м. Кропивницькому, визначених наказом Департаменту культури та туризму Кіровоградської ОВА від 19.06.2024 №94 та охоронним договором від 25.12.2023 №22.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що під час реалізації представницьких повноважень Кропивницькою окружною прокуратурою Кіровоградської області встановлено порушення вимог чинного законодавства у сфері охорони об`єктів культурної спадщини, зокрема, встановлено обставини, що вказують на перебування пам`ятки архітектури місцевого значення в незадовільному, аварійному стані. Так, згідно розпорядження голови Кіровоградської обласної державної адміністрації від 29.01.2020 №102-р «Про внесення змін до розпорядження голови обласної державної адміністрації від 07.08.1997 року №261-р» внесено зміни до розпорядження голови обласної державної адміністрації від 07 серпня 1997 року № 261-р «Про перелік пам`яток містобудування, архітектури, садово-паркового мистецтва загальнодержавного і місцевого значення та виявлених пам`яток» та викладено додатки 1-3 до рішення у новій редакції. Зокрема, додаток 3 «Перелік пам`яток містобудування, архітектури місцевого значення в Кіровоградській області» будівля по вул. Театральна, 8а (колишня адреса: вул. Дворцова (Леніна),8) в м. Кропивницькому з 1982 року є пам`яткою архітектури місцевого значення «Громадський будинок» за №62. З 27.10.2011 рішенням Кіровоградської міської ради, перейменувано вулицю Леніна на Дворцову, рішенням Кропивницької міської ради від 12.05.2022 вулиця Дворцова перейменована на Театральну. Зазначає, що відповідно до інформаційної довідки №359703440 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно власником будівлі по вул. Театральна, 8 (8а) з червня 2015 року був ТОВ «МастерБок», з вересня 2020 року - ТОВ «Ависагро». Зазначає, що між Управлінням містобудування та архітектури Кропивницької міської ради та ТОВ «Ависагро» 10.08.2020 укладено попередній охоронний договір на вказану пам`ятку культурної спадщини по вул. Театральна, 8 (8а). Згідно з п.п.5, 11, 13 попереднього охоронного договору №131 від 10.08.2020 попередній власник - ТОВ «Ависагро» зобов`язаний утримувати пам`ятку в належному санітарному, технічному стані; своєчасно проводити поточний ремонт пам`ятки, виконувати реставраційні, ремонтні та інші роботи, а у разі потреби - в терміни, визначені окремим розпорядженням органу охорони. Крім того, 25.12.2023 щодо вищевказаного об`єкта культурної спадщини місцевого значення укладено охоронний договір №22 між Департаментом культури та туризму Кіровоградської обласної державної адміністрації та ТОВ «Ависагро». Відповідно до якого зміст п.п.5, 11, 13 є аналогічним до п.п.5, 11, 13 договору №131 від 10.08.2020. За умовами охоронного договору, упродовж 2020-2024 років власник мав би вчинити заходи щодо утримання пам`ятки в належному санітарному, технічному стані; своєчасно проводити поточний ремонт пам`ятки, виконувати реставраційні, ремонтні та інші роботи, а у разі потреби - в терміни, визначені окремим розпорядженням органу охорони. Разом з цим, відповідно до акту стану збереження від 11.05.2021, який є складовою паспорту об`єкта культурної спадщини, та підписаний директором Департаменту культури загальний стан будівлі по вул. Театральна, 8 (8а) визнано аварійним, втрата автентичності від 20% до 50%. Вказує, що власник пам`ятки або уповноважений ним орган, особа, яка набула права володіння, користування чи управління нею, забезпечує збереження, утримання в належному стані, консервацію, реставрацію, реабілітацію, музеєфікацію та ремонт пам`ятки за власні кошти, якщо інше не передбачено відповідним договором або законом. Зазначає, що 19.06.2024 Департаментом культури та туризму Кіровоградської ОВА видано наказ №94, відповідно до якого призначені охоронні заходи зі збереження та відновлення об`єкта культурної спадщини «Громадський будинок» за адресою: вул. Театральна, 8 (8а) у м. Кропивницькому. Згідно вказаного наказу ТОВ «Ависагро» мав забезпечити виконання затверджених охоронних заходів, зокрема: замовити та виготовити звіт про технічний стан пам`ятки, та надати Департаменту з терміном виконання до 01.07.2024; вжити заходів з консервації пам`ятки архітектури місцевої значення «Громадський будинок» до моменту її реставрації - до 01.09.2024, виготовити науково-проектну документацію на реставрацію об`єкту культурної спадщини - до 01.12.2024. ТОВ «Ависагро» оскаржило до суду наказ Департаменту культури та туризму Кіровоградської ОВА від 19.06.2024 №94 про призначення охоронних заходів. У задоволенні позову ТОВ «Ависагро» рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16.12.2024 у справі № 340/6449/24 відмовлено, а постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 22.04.2025 рішення суду першої інстанції залишено без змін. Ухиляючись від виконання визначених охоронних заходів ТОВ «Ависагро» посилається на необхідність взяття в оренду земельної ділянки для улаштування заїзду та проведення робіт на внутрішньому дворі для благоустрою території. Відповідно до інформації Департаменту від 25.11.2024 за №29-01-19/1487/0.292 від 17.02.2025 №29-01-19/263/0.29 заходи визначені у додатку до наказу №94 не були виконані відповідачем. У зв`язку з невиконанням визначених заходів Департаментом 20.11.2024 видано розпорядження №1 відносно директора ТОВ «Ависагро» про зобов`язання здійснити заходи із приведення пам`ятки до належного стану, які також не були виконані. Відповідно до акту візуального обстеження, проведеного Департаментом культури та туризму Кіровоградської ОВА 15.08.2025 встановлено, що фактичний стан будівлі свідчить про наявність загрози часткового або повного руйнування об`єкта, що створює негативні наслідки для суспільства, зокрема історичної та культурної цінності, а також реальну небезпеку для життя та здоров`я громадян, що і стало підставою для звернення до суду.

Ухвалою судді Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05.11.2025 року відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи провести за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (т.2 а.с.23-24).

Представником відповідача надано до суду відзив на позов, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечував (т.2 а.с.29-35). В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначає, що у Департаменту культури та туризму відсутнє право на звернення до суду з таким позовом, який було подано у справі, відповідно вважає, що таке право відсутнє й у прокурора, який діє в інтересах держави в особі вказаного органу. Тобто цей спір у наявному суб`єктному складі не може бути вирішено судом будь-якої юрисдикції. Керуючись наведеним, стверджує, що є підстави для висновку про закриття провадження у справі відповідно до п.1 ч.1 ст.238 КАС України, оскільки справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Представником Кропивницької окружної прокуратури подано відповідь на відзив, в якій зазначив, що Департамент культури та туризму Кіровоградської ОВА є належним позивачем у спірних правовідносинах, а інтереси держави в даному випадку підлягають захисту в обраний прокуратурою спосіб, який призведе до реального захисту пам`ятки, дозволить зупинити її подальше руйнування та забезпечить відновлення автентичного вигляду об`єкта (т.2 а.с.56-61).

Представником відповідача подано клопотання про закриття провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.238 КАС України, яке вмотивовано обставинами щодо відсутності суб`єкта владних повноважень, уповноваженого здійснювати захист інтересів держави шляхом звернення до адміністративного суду із позовом про зобов`язання привести до належного стану пам`ятку архітектури (т.2 а.с.72-77).

Ухвалою суду від 16.12.2025 відмовлено у задоволенні клопотання Кропивницької окружної прокуратури про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. (т.2 а.с.98-99)

Від представника Кропивницької окружної прокуратури надійшли заперечення (т.2 а.с.102-107) на клопотання про закриття провадження у справі, в яких зазначає, що представник відповідача помилково вказує на відсутність правових підстав для представництва інтересів держави, а також права позивача - Департаменту культури та туризму Кіровоградської обласної військової адміністрації звертатись до суду із позовом. Посилаючись на висновки Великої Палати Верховного Суду позивач зазначає, що територіальні органи виконавчої влади, яким є Департамент культури та туризму Кіровоградської обласної військової адміністрації, з урахуванням публічного інтересу в силу приписів ст. 28 Закону України Про центральні органи виконавчої влади наділений правом звертатися до суду з метою реалізації своїх повноважень. Крім того, посилаючись на висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладені у постанові Верховного Суду від 24.02.2025 у справі № 420/28679/23 в обґрунтування своєї позиції, відповідач не прийняв до уваги протилежних висновків тієї самої колегії суддів Касаційного адміністративного суду Верховного Суду, викладених у постанові від 06.08.2024 у справі № 160/17086/23 за результатами розгляду подібних спірних правовідносин. Стверджує, що інтереси держави у даних спірних правовідносинах підлягають захисту в обраний прокуратурою спосіб.

Розглядаючи заяву представника відповідача про закриття провадження у справі, суд виходить з наступного.

Розпорядженням голови Кіровоградської обласної державної адміністрації №102-р від 29.01.2020 «Про внесення змін до розпорядження голови обласної державної адміністрації від 07 серпня 1997 року №261-р «Про перелік пам`яток містобудування, архітектури, садово-паркового мистецтва загальнодержавного і місцевого значення та виявлених пам`яток» об`єкт нерухомого майна «Громадський будинок» по вул. Театральна, 8а (колишня адреса: вул. Дворцова (Леніна),8) взято на державний облік із занесенням до переліку пам`яток архітектури місцевого значення за №62 (т.1 а.с.33-37).

Відповідно до інформаційної довідки №359703440 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно власником будівлі по вул. Театральна (Дворцова), 8а з червня 2015 року був ТОВ «МастерБок», з 07.09.2020 року - ТОВ «Ависагро» (т.1 а.с.86-92).

Між Управлінням містобудування та архітектури міської ради міста Кропивницького та ТОВ «Ависагро» 10.08.2020 укладено попередній охоронний договір №131 на вказану пам`ятку культурної спадщини по вул. Театральна (Дворцова), 8а. (т.1 а.с.94-96)

Також, встановлено, що на виконання вимог законодавства, 25.12.2023 між Департаментом культури та туризму Кіровоградської обласної державної адміністрації, як спеціально уповноваженим органом охорони культурної спадщини, та ТОВ «Ависагро», власником та як фактичним користувачем пам`ятки, укладено охоронний договір на пам`ятку культурної спадщини №22, відповідно до умов якого користувач пам`ятки взяв на себе зобов`язання щодо охорони вказаного об`єкта культурної спадщини та його належного утримання (т.1 а.с.97-99).

За умовами укладеного охоронного договору, користувач пам`ятки, серед іншого, взяв на себе зобов`язання негайно повідомляти Орган охорони про будь-яке руйнування, пошкодження, аварію чи іншу обставину, що заподіяла шкоду пам`ятці (її частині), своєчасно вживати заходи для приведення пам`ятки (її частини) в належний стан. Своєчасно проводити реставрацію та ремонт пам`ятки (її частини) і роботи з упорядження території пам`ятки. Виконувати реставраційні, ремонтні та інші роботи в терміни, визначені договором, а у разі потреби - в терміни, визначені окремим розпорядженням Органу охорони. Проводити реставраційні, ремонтні та інші роботи відповідно до науково-проектної документації, затвердженої в установленому порядку, за письмовим дозволом Органу охорони.

Пунктом 13 охоронного договору визначено терміни виконання робіт, необхідних для створення належних умов та використання пам`ятки.

До охоронного договору, як його невід`ємної частини, долучено акт технічного стану об`єкту культурної спадщини з фотофіксацією, складений 11.05.2021 р. за №2 (т.1 а.с.66-71). Вказаним актом встановлено аварійний стан об`єкта культурної спадщини.

Наказом Департаменту культури та туризму Кіровоградської ОВА від 19.06.2024 №94, призначені охоронні заходи зі збереження та відновлення пам`ятки архітектури місцевого значення «Громадський будинок» (т.1 а.с.103-105).

Актом візуального обстеження від 15.08.2025 року, проведеного Відділом охорони культурної спадщини управління туризму та охорони культурної спадщини департаменту культури та туризму Кіровоградської обласної військової адміністрації, встановлено перебування пам`ятки в аварійному стані в результаті несвоєчасного проведення ремонтно-реставраційних робіт (т.1 а.с.123-127).

Прокурор вважає, що відповідач, який є власником пам`ятки архітектури місцевого значення «Громадський будинок» за адресою: м. Кропивницький, вул. Театральна, 8а, не виконує покладені на нього законом та охоронним договором обов`язки щодо утримання та збереження об`єкту культурної спадщини, зобов`язаний привести до належного стану такий об`єкт культурної спадщини, шляхом його відновлення, у зв`язку з чим звернувся з цим позовом до суду.

Відповідно до частин четвертої, п`ятої статті 54 Конституції України культурна спадщина охороняється законом.

Держава забезпечує збереження історичних пам`яток та інших об`єктів, що становлять культурну цінність, вживає заходів для повернення в Україну культурних цінностей народу, які знаходяться за її межами.

Згідно частини першої статті 66 Конституції України кожен зобов`язаний не заподіювати шкоду, зокрема, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

Відповідно до преамбули Закону України Про охорону культурної спадщини від 08.06.2000 №1805-III (далі Закон №1805-III) цей Закон регулює правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об`єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь. Об`єкти культурної спадщини, які знаходяться на території України, у межах її територіального моря та прилеглої зони, охороняються державою. Охорона об`єктів культурної спадщини є одним із пріоритетних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Статтею 1 Закону №1805-ІІІ визначено, що об`єкт культурної спадщини - визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов`язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об`єкти (об`єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об`єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність; охорона культурної спадщини - це система правових, організаційних, фінансових, матеріально-технічних, містобудівних, інформаційних та інших заходів з обліку (виявлення, наукове вивчення, класифікація, державна реєстрація), запобігання руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпечення захисту, збереження, утримання, відповідного використання, консервації, реставрації, ремонту, реабілітації, пристосування та музеєфікації об`єктів культурної спадщини.

Частиною першою статті 17 Закону №1805-III визначено, що пам`ятка, крім пам`ятки археології, може перебувати у державній, комунальній або приватній власності. Суб`єкти права власності на пам`ятку визначаються згідно із законом.

Конституція України у частині третій статті 13 встановлює, що власність зобов`язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.

Згідно з частиною сьомою статті 41 Конституції України використання власності не може завдавати шкоди, у тому числі інтересам суспільства.

Статтею 21 Закону №1805-III визначено, якщо в результаті дій або бездіяльності власника пам`ятки їй загрожує пошкодження або знищення, відповідний орган охорони культурної спадщини робить власнику пам`ятки відповідне попередження з дотриманням вимог Закону України "Про адміністративну процедуру".

Якщо власник пам`ятки не вживе заходів щодо її збереження, зокрема у зв`язку з неможливістю створення необхідних для цього умов, суд за позовом відповідного органу охорони культурної спадщини може постановити рішення про її викуп.

У разі невідкладної необхідності забезпечення умов для збереження пам`ятки позов про її викуп може бути пред`явлено без попередження.

Викуплена пам`ятка переходить у власність держави.

Викупна ціна пам`ятки визначається за згодою сторін, а в разі спору - судом.

Згідно з приписами частини першої статті 22 Закону №1805-III пам`ятки, їхні частини, пов`язане з ними рухоме та нерухоме майно забороняється зносити, змінювати, замінювати, переміщувати (переносити) на інші місця.

Відповідно до частин першої, п`ятої статті 24 Закону №1805-III власник або уповноважений ним орган, користувач зобов`язані утримувати пам`ятку в належному стані, своєчасно провадити ремонт, захищати від пошкодження, руйнування або знищення відповідно до цього Закону та охоронного договору.

У разі виникнення загрози для збереженості пам`ятки її власник або уповноважений ним орган, особа, яка набула права володіння, користування чи управління, зобов`язані негайно повідомити про це орган охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій та орган місцевого самоврядування, на території якого розташована пам`ятка.

Згідно ч.ч.2, 3 ст.25 Закону №1805-III юридичні та фізичні особи, у користуванні яких перебувають пам`ятки, відповідають за їхню збереженість і зобов`язані дотримувати вимог органів охорони культурної спадщини.

Юридичні та фізичні особи зобов`язані забезпечити збереженість пам`яток на землях, якими вони користуються, та укладати з органами охорони культурної спадщини охоронні договори.

Статтею 39 Закону №1805-III визначено, що власник пам`ятки або уповноважений ним орган, особа, яка набула права володіння, користування чи управління нею, забезпечує збереження, утримання в належному стані, консервацію, реставрацію, реабілітацію, музеєфікацію та ремонт пам`ятки за власні кошти, якщо інше не передбачено відповідним договором або законом.

Відповідно до ч.3 ст.47 Закону №1805-III юридичні і фізичні особи, які завдали шкоди пам`яткам, їхнім територіям (у тому числі незаконним будівництвом), зобов`язані відновити пам`ятки та їхні території, а якщо відновлення неможливе - відшкодувати шкоду відповідно до закону.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

У Рішенні від 05 червня 2019 року № 4-р(II)/2019 Конституційний Суд України зазначив, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.

Відповідно до частин третьої - п`ятої статті 53 КАС України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Так, участь прокурора у судовому провадженні поза межами кримінального процесу є винятком; така участь можлива лише за умови спрямованості на захист суспільних або важливих державних потреб, відсутності конфлікту інтересів, гарантованої незалежності органів прокуратури, а також дотриманні права усіх сторін процесу на справедливий суд як елементу принципу верховенства права.

Тому, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не повною мірою відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (пункт 4 частини другої статті 129 Конституції України).

Аналогічний висновок міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 03 грудня 2019 року у справі № 810/3164/18, від 05 березня 2019 року у справі № 806/602/18, від 13 березня 2019 року у справі № 815/1139/18, від 17 жовтня 2019 року у справі № 569/4123/16-а та від 05 листопада 2019 року у справі № 804/4585/18.

Отже, необхідно перевірити наявність підстав, визначених частиною третьою статті 23 Закону України Про прокуратуру, для представництва інтересів держави у суді у справі.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 лютого 2019 року у справі №826/13768/16, погоджуючись з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 25 квітня 2018 року у справі № 806/1000/17, зазначила, що за змістом частини третьої статті 23 Закону України Про прокуратуру прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у випадках:

1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

2) у разі відсутності такого органу.

Перший виключний випадок передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно.

Нездійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, зокрема, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Верховний Суд звернув увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

У даному випадку прокуратурою визначено Департамент культури та туризму Кіровоградської обласної військової адміністрації, як орган до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; і при наявності таких повноважень, на думку прокуратури, не здійснюють захист інтересів.

Статтею 3 Закону №1805-III визначено, що державне управління у сфері охорони культурної спадщини покладається на Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини.

До спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини (далі - органи охорони культурної спадщини) належать, зокрема обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації.

Так, до повноважень, органів охорони культурної спадщини обласних державних адміністрацій відповідно до їхньої компетенції належить, окрім іншого: забезпечення захисту об`єктів культурної спадщини від загрози знищення, руйнування або пошкодження (п.6 ч.1 ст.6 Закону №1805-III).

У пункті 5 частини першої статті 28 Закону України Про місцеві державні адміністрації, яка визначає права місцевих державних адміністрацій, закріплено, що для реалізації наданих повноважень місцеві державні адміністрації мають право звертатися до суду та здійснювати інші функції і повноваження у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.

Такі приписи законодавства корелюються з положеннями частини другої статті 19 Конституції України, якою встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Верховний Суд неодноразово аналізував вказану норму Основного Закону України, зокрема, у постанові від 07 листопада 2024 року у справі № 990/184/24 (пункти 58, 59) Велика Палата Верховного Суду зазначала, що вжите законодавцем формулювання у спосіб означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.

Тобто діяльність органів державної влади здійснюється відповідно до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом. Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, що забезпечує введення владних функцій у законні рамки.

Частиною четвертою статті 5 КАС України передбачено право суб`єктів владних повноважень звернутися до адміністративного суду, однак виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.

Зазначена норма кореспондується з положеннями вищезгаданих норм пункту 5 частини першої статті 28 Закону України Про місцеві державні адміністрації, які також містять приписи про те, що право місцевої державної адміністрації на звернення до суду для реалізації наданих їй повноважень здійснюється у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.

У постанові Верховного Суду від 07 вересня 2018 року у справі № 824/2473/15-а зазначено, що з урахуванням специфіки адміністративного судочинства законодавець жорстко обмежив право суб`єктів владних повноважень звертатися до суду з адміністративним позовом, перерахувавши такі випадки, та зробив винятки про можливість звернення саме з адміністративним позовом у разі прямої вказівки на це у спеціальному законі.

У цій же постанові Верховного Суду зазначено, що широко тлумачити вказані винятки як можливість будь-якого суб`єкта владних повноважень звертатися до адміністративного суду з позовом до фізичної чи юридичної особи в разі, якщо спеціальним законом їм надано право на звернення до суду, не можна, оскільки це спотворює природу і завдання адміністративної юстиції.

Також підкреслено, що звернення до суду є способом реалізації компетенції відповідного суб`єкта владних повноважень, під час якого суд здійснює попередній судовий контроль, перевіряючи наявність законних підстав для втручання суб`єкта владних повноважень (позивача), а отже запобігаючи можливим порушенням прав, свобод та інтересів фізичних або прав та інтересів юридичних осіб. Звернення суб`єкта владних повноважень до суду не є способом захисту його прав чи інтересів, оскільки адміністративне судочинство має інше завдання, та не може призвести до виконання завдання адміністративного судочинства - захисту прав, свобод та інтересів фізичних або прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як вже зазначалося, що спеціальним законом, який безпосередньо регламентує правовідносини у сфері охорони культурної спадщини та визначає вичерпний перелік випадків, за яких уповноважений орган охорони культурної спадщини як суб`єкт владних повноважень має право на звернення до суду, конкретний спосіб реалізації такого права, є Закон України Про охорону культурної спадщини.

Стаття 21 вказаного Закону передбачає право відповідного органу охорони культурної спадщини на пред`явлення позову до власника пам`ятки, якщо в результаті його дій або бездіяльності пам`ятці загрожує пошкодження або знищення, і якщо власник пам`ятки не вживає заходів щодо її збереження, зокрема у зв`язку з неможливістю створення необхідних для цього умов. Такий позов може бути пред`явлено й без попередження у разі невідкладної необхідності забезпечення умов для збереження пам`ятки.

Отже цей Закон чітко встановлює спосіб захисту інтересів держави в суді уповноваженим на це органом охорони культурної спадщини у разі, якщо пам`ятці загрожує пошкодження, руйнування чи знищення внаслідок недобросовісних дій або бездіяльності власника пам`ятки, а саме - шляхом пред`явлення позову про викуп пам`ятки. Іншого правового регулювання закон не містить.

Отже, Верховний Суд констатував, що у спірних правовідносинах відсутній суб`єкт владних повноважень, який уповноважений здійснювати захист інтересів держави у обраний прокурором спосіб шляхом звернення до суду з вищевказаним позовом. У спірних правовідносинах такий орган відсутній взагалі, оскільки Департамент культури не є належним позивачем у цій справі, то це виключає й участь прокурора в його інтересах.

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом України у постанові від 24 лютого 2025 року по справі № 420/28679/2, відповідно до якої такий спір у наявному суб`єктному складі не може бути вирішено судом будь-якої юрисдикції.

Також Верховний Суд у зазначеній справі дійшов висновку про те, що рішення судів попередніх інстанцій необхідно скасувати та закрити провадження у справі відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Щодо посилання прокурора на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 06.08.2024 у справі №160/17086/23 та від 09.10.2023 у справі №640/4637/21, суд зазначає, що останні винесені раніше, та не є релевантними до даної справи.

Правова позиція, викладена у справі № 420/28679/23 прийнята пізніше та безпосередньо стосується способу захисту при відновленні пам`яток культурної спадщини.

Суд, не заперечуючи наявність в Департаменту повноважень щодо здійснення контролю за виконанням Закону та інших нормативно-правових актів про охорону культурної спадщини, зазначає, що норми Закону України "Про охорону культурної спадщини", а також інших Законів України не надають Департаменту право на звернення до адміністративного суду з позовами до власників об`єктів культурної спадщини щодо збереження та відновлення таких об`єктів. Закон України Про охорону культурної спадщини містить лише один спосіб судового захисту інтересів держави у разі загрози руйнування пам`ятки через бездіяльність власника це пред`явлення позову про її викуп.

Отже, прокурор, звертаючись до адміністративного суду з цим позовом, вказав орган, в інтересах якого подано позов, який не має права на таке звернення, що суперечить вимогам частини 4 статті 5, частини 5 статті 46 КАС України.

Таким чином, суд вважає, що є підстави для задоволення клопотання відповідача про закриття провадження у справі.

Керуючись ст.238, 243, 248, 256, 293-297 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі - задовольнити.

Закрити провадження у справі за позовною заявою Керівника Кропивницької окружної прокуратури Кіровоградської області в інтересах держави до в особі Департаменту культури та туризму Кіровоградської обласної військової адміністрації до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ависагро» про зобов`язання вчинити певні дії.

Сторонам роз`яснюється, що у відповідності до ч.2 ст.239 КАС України повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Копію ухвали невідкладно надіслати учасникам справи.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку, встановленому ст.256 КАС України та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду у 15 - денний строк, встановлений ст.295 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Т.М. КАРМАЗИНА