Ухвала суду № 138998130, 14.08.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

14 серпня 2026 року м. Київ № 320/31520/26

Суддя Київського окружного адміністративного суду Панченко Н.Д., розглянувши матеріали адміністративної справи за позовом першого заступника керівника Оболонської окружної прокуратури міста Києва Буковчаника Олександра Васильовича в інтересах держави в особі Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-побутовий комплекс «Зоряний» про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява першого заступника керівника Оболонської окружної прокуратури міста Києва Буковчаника Олександра Васильовича в інтересах держави в особі Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-побутовий комплекс «Зоряний», у якій позивач просить суд:

- зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-побутовий комплекс «Зоряний» (вул. Миколи Юнкерова, 50, м. Київ, 04075, код ЄДРПОУ 19420986) протягом одного місяця з дати набрання рішенням суду законної сили укласти з Департаментом охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (вул. Спаська, 12, м. Київ, 04070, код ЄДРПОУ 42475311) охоронний договір на пам`ятку архітектури місцевого значення Будинок житловий (1914-1915 роки), площею 296,10 кв.м, розташований по вул. Юнкерова, 50, корп. 15 (літ. В) у місті Києві на умовах і в порядку, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 № 1768 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30.05.2024 № 630).

В обґрунтування позову позивач зазначає, що відповідач не вчиняє дії щодо укладання охоронного договору на пам`ятку архітектури місцевого значення з підстав, які не передбачені чинним законодавством.

Вирішуючи питання щодо дотримання позивачем строку звернення до адміністративного суду, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з абзацом другим частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог.

У випадку звернення прокурора з позовом в інтересах держави положення частини другої статті 122 КАС України підлягають застосуванню з урахуванням вимог частин третьої та четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру».

Так, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення таких інтересів, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган, а також у разі відсутності такого органу. При цьому прокурор зобов`язаний обґрунтувати наявність підстав для представництва інтересів держави в суді та надати відповідні докази.

Верховний Суд звертав увагу, що у разі звернення прокурора з позовом в інтересах держави тримісячний строк звернення до адміністративного суду обчислюється з дня виникнення відповідних підстав для такого звернення. При цьому підстави для представництва пов`язані, зокрема, з моментом, коли прокурор дізнався або повинен був дізнатися про невжиття уповноваженим органом заходів щодо захисту інтересів держави.

Отже, для вирішення питання щодо дотримання прокурором строку звернення до суду необхідно встановити момент виникнення підстав для представництва інтересів держави, а також з`ясувати, чи існували об`єктивні обставини, які перешкоджали прокурору встановити такі підстави та звернутися до суду у межах визначеного законом строку.

За змістом позовних вимог прокурор просить зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-побутовий комплекс «Зоряний» укласти охоронний договір на пам`ятку архітектури місцевого значення Будинок житловий (1914 1915 роки), розташований за адресою: м. Київ, вул. Миколи Юнкерова, 50, корп. 15.

З матеріалів позовної заяви судом встановлено, що наказом Міністерства культури України від 15.10.2014 № 869 зазначений об`єкт внесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України як пам`ятку архітектури місцевого значення.

Право власності ТОВ «Виробничо-побутовий комплекс «Зоряний» на відповідний об`єкт, за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, зареєстровано 07.10.2016.

Крім того, відповідно до інформації Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 18.06.2026, власнику пам`ятки направлялися приписи від 27.06.2024 № 725/11 та від 07.07.2025 № 871/11 з вимогою укласти охоронні договори на об`єкти культурної спадщини.

Таким чином, із наведених самим прокурором обставин убачається, що факт існування пам`ятки, її статус як об`єкта культурної спадщини, належність відповідного об`єкта відповідачу, а також обставини щодо невиконання обов`язку з укладення охоронного договору мають документальне підтвердження задовго до звернення прокурора до суду.

Разом з тим прокурор не пояснив, коли саме виникли підстави для його представництва інтересів держави в суді та чому ці підстави не могли бути встановлені раніше, хоча сам факт існування пам`ятки, її правовий статус, власник та невиконання обов`язку щодо укладення охоронного договору мають документальне підтвердження задовго до звернення до суду.

При цьому суд не ототожнює момент фактичного отримання прокурором окремого документа з моментом виникнення підстав для звернення до суду.

Визначальним у цьому випадку є не те, коли прокурор отримав останній із документів, який він вважає необхідним для формування позовної позиції, а те, коли сукупність доступних обставин давала підстави для висновку про наявність порушення інтересів держави та неналежне здійснення їх захисту уповноваженим органом.

Такий підхід відповідає правовій позиції Верховного Суду, відповідно до якої підстави для представництва прокурором інтересів держави виникають, зокрема, з моменту, коли прокурор дізнався або повинен був дізнатися про невжиття протягом розумного строку компетентним органом заходів щодо усунення виявленого порушення.

Водночас сам по собі факт проведення прокурором перевірки, направлення запитів, отримання відповідей, витребування документів та інших матеріалів не свідчить про те, що до моменту завершення таких заходів об`єктивно не існувало можливості встановити наявність відповідного порушення та бездіяльність уповноваженого органу.

Суд не заперечує права прокурора перед зверненням до суду здійснити необхідну перевірку, отримати додаткову інформацію та документи, а також з`ясувати наявність передбачених законом підстав для представництва інтересів держави.

Разом з тим здійснення таких дій саме по собі не може автоматично відкладати початок перебігу процесуального строку на момент отримання останнього необхідного, на думку прокурора, документа.

Протилежний підхід фактично дозволяв би відкладати звернення до суду на невизначений строк шляхом послідовного витребування додаткових документів, проведення перевірок та листування з органами державної влади, що не узгоджується з призначенням процесуальних строків та принципом юридичної визначеності.

Водночас суд враховує, що у разі об`єктивної неможливості встановити відповідні обставини раніше момент виникнення підстав для представництва може бути пов`язаний із моментом, коли прокурор фактично отримав інформацію, яка дала йому можливість встановити порушення та неналежне здійснення захисту компетентним органом. Проте в такому випадку прокурор повинен конкретно зазначити відповідну дату, обставини отримання інформації та пояснити, чому саме до цього моменту встановлення таких обставин було об`єктивно неможливим.

У поданій позовній заяві такого обґрунтування судом не встановлено.

Саме лише посилання прокурора на те, що органи прокуратури не володіли всіма документами, необхідними для звернення до суду, не дає можливості визначити момент виникнення підстав для представництва та не підтверджує існування об`єктивних перешкод для звернення до суду раніше.

При цьому суд звертає увагу, що документи, на які прокурор посилається як на підтвердження порушення, стосуються правовідносин, що виникли значно раніше звернення до суду. Зокрема, статус пам`ятки визначений у 2014 році, право власності відповідача зареєстровано у 2016 році, а уповноваженим органом у 2024 та 2025 роках вживалися конкретні заходи щодо спонукання власника до укладення охоронного договору.

Отже, прокурор має обґрунтувати не лише те, що порушення існує, а й те, коли саме ним було встановлено обставини, які відповідно до статті 23 Закону України «Про прокуратуру» зумовили виникнення права на представництво інтересів держави, та чому такі обставини не могли бути встановлені раніше.

Сам факт того, що відповідний обов`язок відповідачем продовжує не виконуватися, також не звільняє прокурора від необхідності дотримання встановленого законом строку звернення до суду.

Триваючий характер невиконання певного обов`язку характеризує тривалість матеріального правопорушення, однак сам по собі не означає, що з кожним днем невиконання такого обов`язку виникає новий необмежений у часі строк для звернення прокурора до суду.

Інше тлумачення фактично призвело б до того, що у справах про зобов`язання вчинити певні дії тримісячний строк, установлений частиною другою статті 122 КАС України, не мав би реального процесуального значення, оскільки його перебіг можна було б поставити у залежність виключно від моменту завершення прокурором власної перевірки.

Верховний Суд також наголошує на субсидіарному характері представництва прокурором інтересів держави: захист таких інтересів насамперед має здійснювати компетентний суб`єкт владних повноважень, а прокурор набуває право на представництво у випадках, прямо передбачених законом.

У зв`язку з цим прокурор повинен надати суду можливість перевірити не лише факт порушення інтересів держави, але й час та обставини виникнення передбачених законом підстав для прокурорського представництва.

Наведене має істотне значення і з огляду на те, що згідно з частиною другою статті 122 КАС України саме з дня виникнення відповідних підстав обчислюється тримісячний строк звернення суб`єкта владних повноважень до адміністративного суду.

Таким чином, за відсутності в позовній заяві конкретного обґрунтування щодо моменту виникнення підстав для представництва та обставин, які об`єктивно перешкоджали прокурору встановити їх раніше, суд позбавлений можливості належним чином перевірити дотримання встановленого законом строку звернення до адміністративного суду.

Позивачем подано заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якій як причину його пропуску зазначено, зокрема, те, що органи прокуратури не володіли всіма документами, необхідними для прийняття рішення про звернення до суду.

Відповідно до частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними.

Поважними можуть бути визнані обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та фактично перешкоджали своєчасному вчиненню відповідної процесуальної дії.

У цьому випадку наведені прокурором обставини не свідчать про наявність таких перешкод.

Необхідність проведення перевірки, отримання додаткових документів, направлення запитів та формування правової позиції є складовими процесу підготовки до звернення до суду, однак самі по собі не є об`єктивними та непереборними обставинами, які унеможливлювали своєчасне звернення до суду.

При цьому прокурором не наведено конкретних обставин, які б свідчили, що саме відсутність певного документа об`єктивно унеможливлювала встановлення факту порушення інтересів держави, неналежного здійснення їх захисту компетентним органом та, відповідно, виникнення права на звернення до суду.

За таких обставин посилання на тривалість перевірки та необхідність отримання додаткових матеріалів не може саме по собі бути визнане достатнім обґрунтуванням поважності причин пропуску строку.

Так само посилання на суспільну значимість питання збереження об`єкта культурної спадщини, хоча і свідчить про важливість заявленого спору, не усуває встановлених законом процесуальних строків та не замінює необхідності доведення поважності причин їх пропуску.

Отже, прокурором не наведено належного та достатнього обґрунтування того, що обставини, які зумовили його звернення до суду саме у 2026 році, не могли бути встановлені раніше, а також не доведено наявності об`єктивних та непереборних причин, які перешкоджали зверненню до суду в межах установленого тримісячного строку.

За таких обставин суд доходить висновку, що заява прокурора про поновлення строку звернення до адміністративного суду наразі є необґрунтованою, а наведені у ній обставини не свідчать про поважність причин пропуску встановленого законом строку.

Для усунення недоліків позовної заяви прокурору необхідно подати до суду належним чином обґрунтовану заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якій зазначити конкретну дату або період, з якими прокурор пов`язує виникнення підстав для представництва інтересів держави; зазначити, які саме обставини свідчать про невжиття або неналежне здійснення захисту інтересів держави компетентним органом; пояснити, чому такі обставини не могли бути встановлені раніше, з урахуванням того, що статус пам`ятки, право власності відповідача та невиконання обов`язку щодо укладення охоронного договору мають документальне підтвердження задовго до звернення до суду; зазначити, які саме документи прокурор не міг отримати раніше, коли він вживав заходів для їх отримання та чому їх відсутність об`єктивно перешкоджала зверненню до суду; надати відповідні докази на підтвердження зазначених обставин.

Зважаючи на надану законодавцем до початку функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС технічну можливість розглядати (формувати та зберігати) справи в паперовій, електронній чи змішаній формі, суддя вважає за доцільне дану справу розглядати у змішаній формі (електронній формі).

Керуючись статтями 160, 161, 169, 171, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву першого заступника керівника Оболонської окружної прокуратури міста Києва Буковчаника Олександра Васильовича в інтересах держави в особі Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-побутовий комплекс «Зоряний» про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії залишити без руху.

Встановити позивачеві п`ятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви у спосіб, визначений даною ухвалою шляхом завантаження відповідних матеріалів в електронному вигляді до Електронного суду до цієї справи.

Роз`яснити позивачеві, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.

Копію ухвали суду надіслати (вручити, надати) позивачу (його представнику), зокрема, шляхом направлення тексту ухвали електронною поштою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), телефонограмою.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Панченко Н.Д.