Рішення № 13899796, 24.01.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 17/41824.01.11 За позовом                    Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація»

До                                         Товариства з обмеженою відповідальністю «Яран»

Про                              виселення та повернення нежитлового приміщення

Та за зустрічним

позовом                    Товариства з обмеженою відповідальністю «Яран»

До                                        Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація»

Треті особи                     на які відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача,

                                        1. Головне управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації)

                                        2. Товариство з обмеженою відповідальністю «Олвіка»

Про                                        спонукання укласти договір оренди нежилого приміщення

                                                                                           Суддя Удалова О.Г.

Представники учасників процесу:

від позивача                    Харченко С. Л. (за дов.)

від відповідача          Йовдій Д. В. (за дов.)

від третіх осіб          не з’явились

Обставини справи:

До Господарського суду міста Києва звернулося комунальне підприємство «Київжитлоспецексплуатація»з позовом про виселення товариства з обмеженою відповідальністю «Яран» з нежилого приміщення площею 506 кв. м. в будинку № 23-Б літера А на бульварі Перова в м. Києві та повернення вказаного приміщення позивачу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що договір оренди вказаного приміщення (№ 04/2209 від 14.03.2006 р.) закінчив свою дію 22.12.2007 р., а отже, відповідно до приписів законодавства, відповідач має повернути позивачу спірне майно.

Відповідач позовні вимоги відхилив, пославшись на те, що рішенням Київської міської ради VI сесії V скликання № 77/4549 від 31.08.2008 р. прийнято рішення про надання відповідачу в орендне користування спірного приміщення строком на 2 року 364 дні, а неукладення договору оренди вказаного приміщення сталося не з вини відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.10.2010 р. порушено провадження у справі № 17/418.

18.11.2010 р. відповідач звернувся до суду з зустрічною позовною заявою, в якій просить зобов’язати комунальне підприємство «Київжитлоспецексплуатація»укласти з товариством з обмеженою відповідальністю «Яран»договір оренди нежитлового приміщення площею 506 кв. м. в будинку № 23-Б літера А на бульварі Перова в м. Києві на умовах, встановлених рішенням Київської міської ради VI сесії V скликання № 77/4549 від 31.08.2008 р..

Відповідач за зустрічним позовам проти його задоволення заперечив, посилаючись на те, що відповідно до ст. 11 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»та п. 7 Методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади м. Києва, яке передається в орендну, затвердженої рішенням Київської міської ради від 28.09.2006 р. № 34/91, укладенню договору оренди передує експертна оцінка об’єкта оренди, а враховуючи, що станом на дату вирішення справи в суді відповідачу за зустрічним позовом не надано затверджений у встановленому порядку звіт про експертну оцінку спірного майна, у нього відсутні підстави для укладення вказаного договору оренди.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.11.2010 р. зустрічний позов відповідача прийнято до спільного розгляду з первісним.

Ухвалою від 10.01.2011 р. до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача за зустрічним позовом залучено Головне управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) та товариство з обмеженою відповідальністю «Олвіка».

Треті особи в жодне судове засідання представників не направили, про день та час проведення судового засідання були повідомлений належним чином.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.

Розгляд справи неодноразово відкладався, в засідання суду оголошувалась перерва, за згодою сторін в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

14.03.2006 р. комунальне підприємство «Київжитлоспецексплуатація»(далі - Підприємство) та товариство з обмеженою відповідальністю «Яран»(далі - Товариство) уклали договір про внесення змін та доповнень до договору № 415 від 01.03.2005 р., яким зазначений договір виклали в новій редакції, яка має назву договір оренди нерухомого майна (нежилих будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади міста Києва № 04/2209 (далі - Договір 1), за умовами якого Підприємство, на підставі ч. 1 ст. 23 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»відповідно до:

- розпорядження Київської міської державної адміністрації № 347 від 22.02.2002 р. «Про закріплення нежилих будинків та приміщень комунальної власності територіальної громади м. Києва (зі змінами та доповненнями);

- протоколу засідання міської комісії по розгляду питань щодо використання нерухомого майна (приміщень, будівель, споруд) комунальної власності територіальної громади м. Києва від 09.07.2002 р. № 5 пункт 23;

- договору оренди нежилого приміщення, укладеного з КП по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва, від 01.03.2005 р. № 415;

- акту приймання-передачі основних засобів форми ОЗ-1 від 14.03.2006 р. № 115

передає, а Товариство приймає в оренду нежиле приміщення загальною площею 506 кв. м. (підвал), яке розташовано за адресою бульвар Перова, 23-Б, літера А, в місті Києві (далі - Приміщення) для розміщення ательє для пошиву та ремонту одягу.

Актом приймання передачі від 14.03.2006 р. (додаток № 2 до Договору 1) сторони зафіксували передачу Приміщення в орендне користування відповідачу.

Пунктом 9.1 Договору 1, зі змінами, внесеними Додатковою угодою від 13.03.2007 р., встановлено, що він вступає в силу з моменту підписання його сторонами та діє по 22.12.2007 р..

Отже, Договір 1 закінчив свою дію 22.12.2007 р..

Підприємство, звертаючись до суду з первісним позовом, просить виселити Товариство з Приміщення та повернути вказане приміщення позивачу, посилаючись саме на те, що строк дії Договору 1 закінчився, Товариство протиправно перебуває у вказаному Приміщенні.

Товариство ж посилається на те, що підставою для перебування його у приміщення є Рішення Київської міської ради VI сесії V скликання № 77/4549 від 31.08.2008 р., яким прийнято рішення про надання відповідачу в орендне користування спірного приміщення строком на 2 року 364 дні, а неукладення договору оренди вказаного приміщення не є виною Підприємства.

Сторона звернулася до суду з зустрічним позовом, предметом якого є зобов’язання Підприємства укласти з Товариством договір оренди Приміщення на умовах, встановлених рішенням Київської міської ради VI сесії V скликання № 77/4549 від 31.08.2008 р..

Отже, для вирішення спору сторін перш за все треба розглянути по суті зустрічний позов.

Пунктом 1 рішенням Київської міської ради VI сесії V скликання № 77/4549 від 31.08.2008 р. (далі - Рішення) вирішено, серед іншого, дозволити переукласти договори суборенди та встановлено пільгові орендні ставки згідно з додатками 1, 2, 3, 4, 5, 6.

Пунктом 13 Додатку 1 до вказаного рішення дозволено переукласти договір оренди Приміщення з Товариством, встановлено строк його дії –2 роки 364 дні та орендну ставку –5%.

Пунктом 2 вказаного рішення доручено підприємствам (установам), за якими закріплено майно на праві повного господарського відання (оперативного управління), в термін до двох місяців укласти (переукласти) договору оренди (суборенди) з фізичними та юридичними особами, які зазначені в пункті 1 цього рішення та яким надано дозвіл в установленому порядку.

Пунктом 2.4 Договору 1 визначено, що об’єкт оренди належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва і знаходиться на балансі Підприємства, яке є орендодавцем.

З викладеного слідує, що договір оренди щодо Приміщення має укладатись саме з Підприємством.

Частиною 1 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 509 ЦК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 11 ЦК України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Як слідує з матеріалів справи, Рішенням Підприємству доручено укласти з Товариством договір оренди Приміщення, проте чинним законодавством визначений певний порядок укладення договорів оренди комунального майна.

Статтею 759 ЦК України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Враховуючи, що спірне приміщення відноситься до комунальної власності, відносини щодо його оренди регулюються, в тому числі, і Законом України «Про оренду державного та комунального майна».

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»(далі Закон) відносини щодо оренди державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною 1 ст. 2 Закону визначено, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Рішенням Київради від 28 вересня 2006 р. № 34/91 року затверджено Порядок передачі майна територіальної громади міста Києва в оренду (далі Порядок), який регулює організаційно-розпорядчі відносини, пов'язані з передачею в оренду (суборенду) цілісних майнових комплексів, будівель, споруд, приміщень, що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва; правові відносини між орендодавцем та орендарями щодо використання комунального майна; порядок укладання, припинення та розірвання договору оренди комунального майна.

Як частиною 2 ст. 11 Закону так і п. 9.1 Порядку встановлено, що оцінка об'єкта оренди передує укладенню договору оренди.

Розділом 9 Порядку визначений порядок проведення оцінки комунального майна:

- у разі прийняття Київрадою рішення про передачу комунального майна в оренду, Головним управлінням в засобах масової інформації оголошується конкурс на відбір експертів-оцінювачів (п. 9.2);

- в п'ятнадцятиденний термін після виходу оголошення про проведення конкурсу комісія, створена Головним управлінням за участю депутатів Київради, на своєму засіданні розглядає конкурсні пропозиції та визначає переможця (п. 9.3);

- у подальшому для здійснення експертної оцінки ринкової вартості майна для розрахунку орендної плати об'єкта оренди Головне управління, в якості замовника, орендар, в якості платника, та експерт-оцінювач - переможець конкурсу, в якості виконавця, укладають тристоронній договір щодо виконання експертизи вартості орендованого майна (п. 9.4);

- оплата послуг експерта-оцінювача здійснюється за рахунок орендаря (п. 9.5);

- висновок про вартість об'єкта оренди рецензується Головним управлінням та затверджується начальником Головного управління (п. 9.6).

Отже, незважаючи на те, що відповідно до Рішення та приписів чинного законодавства Товариство має право на укладення договору оренди Приміщення на визначених рішенням умовах, а Підприємство зобов’язано укласти зазначений договір, його укладення має відбуватись в порядку, передбаченому Положенням, а отже, укладенню такого договору обов’язком має передувати оцінка майна за результатами якої має бути складений звіт, який в свою чергу обов’язково має бути затверджений начальником третьої особи-1.

Без дотримання зазначеного порядку Підприємство не має права укласти даний договір оренди.

Як слідує з наданих Товариством документів, протягом 2008 –2009 років між ним та Підприємством здійснювалось листування з приводу укладення договору оренди Приміщення.

Зі змісту вказаних листів слідує, що:

- Товариство неодноразово зверталось як до Підприємства, так і до Головного управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) (далі - третя особа 1) з пропозиціями щодо укладення договору оренди Приміщення відповідно до Рішення;

- Товариству було повідомлено, що орендодавцем за вказаним договором має бути саме Підприємство, а отже, щодо укладення Договору слід звертатись до нього, проте укладенню зазначеного договору відповідно до приписів чинного законодавства має обов’язково передувати експертна оцінка об’єкту оренди, після проведення якої Підприємство виконає розрахунок орендної плати, підготує проект договору та направить його Товариству;

- також листом № 155/1/05-2852 від 15.05.2008 р. Підприємство повідомило Товариство про те, що третьою особою-1 створено конкурсну комісію по відбору експертів оцінювачів об’єктів нерухомості, які перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Києва та знаходяться на балансі Підприємства; Відділом експертної оцінки комунальної власності третьої особи 1 здійснюється укладення трьохстороннього договору на проведення незалежної оцінки між третьою особою-1, експертом оцінювачем та організацією, якій надано дозвіл на продовження оренди нежилих приміщень; витрати на проведення незалежної оцінки покладаються на Товариство;

- у подальшому третя особа-1 в якості експерта-оцінювача для проведення експертної оцінки спірного майна визначила товариство з обмеженою відповідальністю «Ольвіка»(третя особа-2), якому Товариство на підставі рахунку фактури № 452/2008 від 28.08.2008 р. сплатило 900 грн. (платіжне доручення № 209 від 03.09.2008 р.) за проведення експертної оцінки спірного майна;

- листом № 40 від 11.06.2009 р. третя особа2 повідомило Товариство, що вказана особа виконала незалежну оцінку спірного майна та передало її третій особі-1 для затвердження.

У матеріалах справи відсутні відомості щодо затвердження звіту про оцінку Приміщення третьою особою-1.

З наявних в матеріалах справи документів слідує, що третьою особою-2 було проведено оцінку спірного майна, складено звіт та направлено його на затвердження до третьої особи-1, проте, як у Товариства, так і у Підприємства відсутні відомості щодо затвердження начальником третьої особи-1 зазначеного звіту.

Згідно зі ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються такими засобами:

- письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів;

- поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Згідно зі ст. 36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Для з’ясування питання щодо затвердження звіту про оцінку спірного Приміщення ухвалою суду від 10.01.2011 р.:

- до участі у справі як третю особу-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача за зустрічним позовом залучено Головне управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації);

- до участі у справі як третю особу-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача за зустрічним позовом залучено товариство з обмеженою відповідальністю «Олвіка»;

- зобов’язано третю особу-1 до дня слухання справи надати суду письмові пояснення щодо отримання від товариства з обмеженою відповідальністю «Олвіка»звіту про незалежну оцінку майна –нежилого приміщення площею 506 кв. м. в будинку № 23-Б літера А на бульварі Перова в м. Києві, передача в орендне користування якого є предметом зустрічного позову, та затвердження або незатвердження вказаного звіту; у випадку його незатвердження надати письмові пояснення щодо підстав такого, а також докази повідомлення про це Товариства або письмові пояснення неможливості надати такі докази у повному обсязі чи частині;

- зобов’язано третю особу-2 до дня слухання справи надати суду:

- зобов’язано надати письмові пояснення з доданням відповідних доказів щодо підстави проведення оцінки нежилого приміщення площею 506 кв. м. в будинку № 23-Б літера А на бульварі Перова в м. Києві (договір тощо);

- зобов’язано надати письмові пояснення з доданням відповідних доказів щодо передачі Головному управлінню комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) звіту про незалежну оцінку майна –нежилого приміщення площею 506 кв. м. в будинку № 23-Б літера А на бульварі Перова в м. Києві, передача в орендне користування якого є предметом зустрічного позову.

Витребувані ухвалою суду від 11.01.2011 р. документи суду надані не були.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи, що факт складення звіту про оцінку спірного Приміщення має бути підтверджений самим звітом, а факт його затвердження також має бути підтверджений відповідними доказами, враховуючи відсутність зазначених доказів в матеріалах справи, суд дійшов висновку відсутність у матеріалах справи належних доказів на підтвердження як факту проведення оцінки та складення за наслідками його проведення відповідного звіту, так і затвердження зазначеного звіту начальником третьої особи-1 у встановленому законодавством порядку.

Отже, враховуючи, що відповідно до приписів чинного законодавства укладенню договору оренди Приміщення має обов’язково передувати оцінка майна за результатами якої складається відповідний звіт, який має бути затверджений начальником третьої особи-1, чого в спірних правовідносинах не відбулось, Підприємство не має жодних правових підстав для укладення спірного договору оренди.

При цьому, судом також приймається до уваги той факт, що відповідно до приписів Положення Підприємство не приймає участі у оцінці майна та затвердженні звіту, а отже, жодної його вини в неукладені спірного договору немає.

При цьому, суд звертає увагу Товариства на те, що, отримавши від третьої особи-2 лист № 40 від 11.06.2009 р., в якому йдеться про те, що звіт про оцінку Приміщення був направлений третій особі-1 для затвердження, воно не було позбавлено права звертатись до суду із відповідною позовною заявою про спонукання третьої особи-1 до вчинення дій по затвердженню зазначеного звіту.

З огляду на викладене вище, позовні вимоги Товариства про зобов’язання Підприємства укласти з Товариством договір оренди нежитлового приміщення площею 506 кв. м. в будинку № 23-Б літера А на бульварі Перова в м. Києві на умовах, встановлених Рішенням, задоволенню не підлягають як такі, що не ґрунтуються на вимогах закону.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати за зустрічним позовом покладаються на Товариство.

Щодо первісного позову, слід зазначити наступне.

Відповідно до п. 2 ст. 26 Закону договір оренди припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Як слідує з матеріалів справи та не заперечується сторонами, Договір-1, за умовами якого Товариство перебувало у Приміщенні, припинив свою дію 22.12.2007 р. в зв’язку із закінченням строку, на який його було укладено.

З викладеного вище слідує та сторонами не заперечується той факт, що будь-якого іншого договору оренди Приміщення Товариством укладено не було.

При цьому, посилання Товариства на Рішення як на підставу для перебування у Приміщені судом до уваги не приймаються, оскільки оренда комунального майна відбувається виключно на договірних підставах і сам лише факт надання дозволу на укладення такого договору оренди не свідчить про законність користування таким майном.

Також не є обставиною, яка свідчить про законність перебування Товариства у Приміщенні і факт оплати Підприємству коштів за фактичне користування зазначеним приміщенням, оскільки відповідно до приписів законодавства та положень Договору 1 (п. 3.5) плата за користування майном має сплачуватись за весь час його користування.

Частиною 1 ст. 785 ЦК України встановлено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Відповідно до п. 7.5 Договору 1 у разі закінчення строку Договору або при його розірванні Товариство зобов’язано за актом приймання-передачі повернути Приміщення Підприємству у стані, в якому перебував об’єкт оренди на момент передачі його в оренду, з урахуваннями всіх здійснених Товариством поліпшень, які неможливо відокремити від об’єкта оренди без заподіяння йому шкоди, з урахуванням заносу за період строку дії договору оренди.

Згідно зі ст.ст. 526, 525 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як слідує з матеріалів справи та не заперечується сторонами, 11.01.2008 р. Товариству було направлено лист № 155/1/05-7448 від 28.12.2007 р., в якому йшлося про припинення дії Договору-1, та запропоновано надати розпорядчі документи для укладення договору оренди, а в разі невиконання зазначених умов звільнити вказане приміщення. Про факт направлення вказаного листа свідчить надана Підприємством копія Списку направлення кореспонденції з відміткою пошти, а також те, що копію зазначеного листа також надано і Товариством.

Проте, станом на дату вирішення спору в суді Товариством Приміщення не звільнено, що ним самим не заперечується.

Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Підприємством належним чином доведене порушення його прав з боку Товариства.

Згідно ст. 33 ГПК України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Обставини, на які посилається Підприємство як на підставу своїх вимог, належним чином доведені та відповідачем не спростовані, а тому первісний позов, а саме: вимоги про виселення Товариства з нежилого приміщення площею 506 кв. м. в будинку №23-Б літера А на бульварі Перова в м. Києві та повернення вказаного приміщення Підприємству підлягають задоволенню як законні та обґрунтовані.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати за первісним позовом покладаються на Товариство в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Первісний позов задовольнити в повному обсязі.

Виселити товариство з обмеженою відповідальністю «Яран»(02139, м. Київ, вул. Курнатовського, 4-Б, кв. 55, код 19022441) з нежилого приміщення площею 506 кв. м. в будинку № 23-Б літера А на бульварі Перова в м. Києві.

Зобов’язати товариство з обмеженою відповідальністю «Яран»(02139, м. Київ, вул. Курнатовського, 4-Б, кв. 55, код 19022441) повернути нежиле приміщення площею 506 кв. м. в будинку №23-Б літера А на бульварі Перова в м. Києві комунальнму підприємству «Київжитлоспецексплуатація»(01034, м. Київ, вул. Володимирська, 51-А, код 03366500).

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Яран»(02139, м. Київ, вул. Курнатовського, 4-Б, кв. 55, ідентифікаційний код 19022441) на користь комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація»(01034, м. Київ, вул. Володимирська, 51-А, код 03366500) витрати по сплаті державного мита в сумі 85 (вісімдесят п’ять) грн. та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

Суддя                                                                                 О. Г. Удалова

Рішення підписано 17.02.2011 р.