Рішення № 138997654, 14.08.2026, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

14 серпня 2026 року м. Ужгород№ 260/5467/26 Закарпатський окружний адміністративний суд в складі головуючої судді Калинич Я.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області (88017, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Івана Коршинського, буд. 12а, код ЄДРПОУ 37809328), Хустського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області (90400, Закарпатська область, Хустський район, м. Хуст, вул. Івана Франка, буд. 59, код ЄДРПОУ 37809328), про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області, Хустського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області, в якому просить: 1. Визнати протиправною бездіяльність Хустського відділу Головного управління ДМС України в Закарпатській області (Хустського РВ ГУ ДМС України в Закарпатській області) щодо не оформлення паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки та зобов`язати вчинити певні дії. 2. Зобов`язати Хустський відділ Головного управління ДМС України в Закарпатській області (Хустський РВ ГУ ДМС України в Закарпатській області) оформити та видати ОСОБА_1 паспорт громадянина України відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-XII (зразка 1994 року) замість втраченого у формі ID-картки.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у зв`язку із втратою паспорту громадянина України у формі ID - картки, позивач звернувся до відповідача із заявою щодо видачі паспорта громадянина України у формі книжечки, однак у відповідь отримав відмову міграційного органу. Позивач вказував, що не бажає отримувати паспорт нового зразка (ID - картку), в зв`язку з відмовою від обробки персональних даних та через свої релігійні переконання. Відтак, відмову відповідача у видачі паспорту вважає протиправною, такою, що порушує його права та законні інтереси, що і стало підставою для звернення з цим позовом до суду.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 30 липня 2026 року відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

10 серпня 2026 року представником відповідачів подано до суду відзив на позовну заяву у якому зазначив, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки позивач, звертаючись 06.06.2026 року до Хустського відділу ГУ ДМС України із заявою про обмін ID-картки на паспорт-книжечку зразка 1994 року, не надав рішення органу ДПС про прийняття його відмови від ідентифікаційного номера. У зв`язку з цим відповідач вважає посилання позивача на відмову від ідентифікаційного коду та релігійні переконання належним чином не підтвердженими. Також відповідач послався на те, що діяв виключно в межах повноважень та у спосіб, визначені законодавством, зокрема статтею 19 Конституції України, а чинне законодавство передбачає оформлення паспорта громадянина України у формі ID-картки з безконтактним електронним носієм.

Крім того, відповідач зазначив, що законодавством не передбачено можливості обміну чинного паспорта у формі ID-картки на паспорт-книжечку виключно з мотивів релігійних переконань. На думку відповідача, свобода совісті та віросповідання, гарантована статтею 35 Конституції України та статтею 9 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютною та не звільняє особу від дотримання загальнообов`язкових вимог законодавства. Саме по собі посилання на релігійні переконання, без доведення реального та непропорційного втручання держави у їх реалізацію, не створює права на отримання адміністративної послуги в іншій формі, ніж передбачено законом. На підтвердження своєї позиції відповідач послався також на практику ЄСПЛ та Верховного Суду.

Окремо відповідач наголосив на тому, що позивач раніше добровільно отримав паспорт громадянина України у формі ID-картки № НОМЕР_2 , надав свої персональні та біометричні дані, пройшов процедури ідентифікації та верифікації, унаслідок чого йому було присвоєно УНЗР №1974123101614. Крім того, у позивача наявний паспорт громадянина України для виїзду за кордон, оформлений із зазначенням того самого УНЗР. На думку відповідача, така поведінка свідчить про добровільну участь позивача у функціонуванні ЄДДР та є внутрішньо суперечливою з його подальшим запереченням проти використання реєстру з релігійних мотивів. У зв`язку з цим відповідач послався на принцип venire contra factum proprium (заборону суперечливої поведінки) та зазначив, що зміна ставлення особи до обробки її персональних даних не породжує обов`язку державного органу анулювати законно створені записи в ЄДДР.

У підсумку відповідач вважає, що за наявності у позивача чинного паспорта громадянина України у формі ID-картки законних підстав для його обміну на паспорт-книжечку зразка 1994 року немає, а дії Хустського відділу ГУ ДМС України в Закарпатській області є правомірними. Посилаючись, зокрема, на Закон України №5492-VI, постанови Кабінету Міністрів України №302 та №320, відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України, з врахуванням положень ст.263 КАС України.

Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

На підставі зави-анкети від 07.04.2026 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було видано паспорт громадянина України у формі ID картки.

06 червня 2026 року позивач звернувся до відповідача із заявою у якій просив обміняти паспорт громадянина України у зв`язку з його втратою.

Листом від 04.07.2026 року №В-25/6/2124-26/2124/12-26 відповідач повідомив позивача що постановою Кабінету Міністрів України від 03.04.2019 №398 внесено зміни до постанови КМУ від 25.03.2015 № 302, відповідно до яких до законодавчого врегулювання питання завершення оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року Державна міграційна служба здійснює оформлення та видачу таких паспортів громадянам України, щодо яких є відповідне рішення суду, що набрало законної сили. Також відповідач послався на Тимчасовий порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України, затверджений наказом МВС України від 06.06.2019 № 456, та зазначив, що за відсутності рішення суду, яке набрало законної сили, у Хустського відділу ГУ ДМС у Закарпатській області відсутні правові підстави для оформлення та видачі позивачу паспорта громадянина України у формі книжечки зразка 1994 року.

Вважаючи таку відмову протиправною, а свої права та інтереси порушеними, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом частини 1 та 2 статті 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Згідно з частиною 2 статті 32 Конституції України не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Статтею 5 Закону України від 18 січня 2001 року №2235-III «Про громадянство України» (далі - Закон №2235) визначено, що документом, що підтверджує громадянство України, є, зокрема, паспорт громадянина України.

Законом України від 20.11.2012 №5492-VI «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» (далі - Закон №5492-VI) визначені правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов`язки осіб, на ім`я яких видані такі документи.

Відповідно до частин 1, 2, 4, 5, 6 статті 14 Закону 5492-VI, форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклету. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі книжечки здійснюється за технологією лазерного гравіювання та лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі картки виконується за технологією термодруку або лазерного гравіювання. Персоналізація документів здійснюється централізовано у Державному центрі персоналізації документів. Відцифрований образ обличчя особи в документах у формі книжечки розміщується на сторінці даних і виконується за технологією лазерного гравіювання та дублюється в центрі сторінки даних за технологією лазерної перфорації.

Приписами ч.1 ст.13 Закону №5492-VI визначено, що документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру, відповідно до їх функціонального призначення зокрема, поділяються на документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, до яких відноситься паспорт громадянина України.

Згідно з ч.3 ст.13 Закону №5492-VI паспорт громадянина України містить безконтактний електронний носій.

Водночас, частиною 4 статті 13 Закону №5492-VI особам гарантується право на відмову від внесення відцифрованих відбитків пальців рук до безконтактного електронного носія, що міститься у паспорті громадянина України. Таке право реалізується шляхом подання заяви відповідному уповноваженому суб`єкту про внесення або відмову від внесення відцифрованих відбитків пальців рук особи до безконтактного електронного носія.

Відповідно до ч.1 ст.21 Закону №5492-VI паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України.

Таким чином, у разі відсутності у особи паспорта, така особа не має підтвердження громадянства України, що в свою чергу є порушенням її громадянських прав у зв`язку з неможливістю їх реалізації.

Згідно з п.1 Положення про паспорт громадянина України та про паспорт громадянина України для виїзду за кордон, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-XII (далі - Положення №2503-XII) паспорт громадянина України є документом, посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України. Паспорт є дійсним для укладання цивільно-правових угод, здійснення банківських операцій, оформлення доручень іншим особам для представництва перед третьою особою лише на території України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України.

Відповідно до п.3 Положення №2503-XII, бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Паспортна книжечка являє собою зшиту внакидку нитками обрізну книжечку розміром 88х125 мм, що складається з обкладинки та 16 сторінок. Усі сторінки книжечки пронумеровані і на кожній з них зображено Державний герб України і перфоровано серію та номер паспорта (п.5 Положення №2503-XII).

Відповідно до цього Положення №2503-XII постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.1994 №353 було затверджено зразок бланка громадянина України (у вигляді паспортної книжечки) згідно з додатком.

Пунктом 2 Положення №2503-XII визначено, що паспорт громадянина України видається кожному громадянинові України центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства після досягнення 16-річного віку.

Водночас, 25.03.2015 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №302 «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України» пунктом 2 якої передбачив запровадження із застосуванням засобів Єдиного державного демографічного реєстру:

- з 1 січня 2016 року - оформлення і видачі паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм та паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразки бланків яких затверджено цією постановою, громадянам України, яким паспорт громадянина України оформляється вперше, з урахуванням вимог пункту 2 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-XII;

- з 1 листопада 2016 року - оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм, зразок бланка якого затверджено цією постановою, громадянам України відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого цією постановою.

Крім того, пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України №302 від 25.03.2015 «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України» було установлено, що прийняття документів для оформлення паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразок бланка якого затверджено цією постановою, з 1 листопада 2016 року припиняється.

Після прийняття вказаного нормативно-правового акту, частинами 2 - 4 ст.21 Закону №5492-VI було закріплено, що кожен громадянин України, який досяг чотирнадцятирічного віку, зобов`язаний отримати паспорт громадянина України. Паспорт громадянина України оформляється особам, які не досягли вісімнадцятирічного віку, на чотири роки, а особам, які досягли вісімнадцятирічного віку, - на кожні 10 років. Паспорт громадянина України виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.

Оформлення паспорта громадянина України здійснюється розпорядником Реєстру. Прийняття заяв-анкет для внесення інформації до Реєстру, видача паспорта громадянина України здійснюються розпорядником Реєстру або уповноваженими суб`єктами, передбаченими пунктом 4 частини першої статті 2 цього Закону (ч.5 ст.21 Закону №5492-VI).

При цьому, згідно з абз.2 ч.2 ст.21 Закону №5492-VI оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, був затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 №302 (далі - Порядок №302).

Згідно з п.2-3 Порядку №302 паспорт виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій. Кожен громадянин України, який досяг 14-річного віку, зобов`язаний отримати паспорт.

З метою врегулювання суспільних відносин щодо оформлення та видачі паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України №2503-XII від 26.06.1992 Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 03.04.2019 №398, якою пункт 3 постанови Кабінету Міністрів України №302 від 25.03.2015 «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України» доповнив абзацом наступного змісту:

«Державна міграційна служба до законодавчого врегулювання питання завершення оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснює оформлення та видачу таких паспортів у порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ, громадянам України, щодо яких прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року».

Відповідно до абзацу п`ятого пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року №302 «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України», постанови Кабінету Міністрів України від 03 квітня 2019 року №398 «Про внесення зміни до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 р. №302», Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-XII (в редакції Постанови Верховної Ради України від 23 лютого 2007 року №719-V) був розроблений Тимчасовий порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України, затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.06.2019 №456, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14 червня 2019 року за №620/33591 (далі - Тимчасовий порядок №456).

Вказаний Тимчасовий порядок №456 визначає порядок подання документів, їх розгляду і прийняття рішення про оформлення та видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року особі, щодо якої прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року, засвідчене в установленому законодавством порядку.

Відповідно до пункту 2 розділу І Тимчасового порядку №456, паспорт оформлюється з використанням бланка паспорта громадянина України зразка, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 червня 1994 року №353 «Про затвердження зразка бланка паспорта громадянина України».

Отже, вказаним нормативно-правовими актами передбачена можливість видачі паспорта громадянина України як у формі книжечки, так і у вигляді ID-картки.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач своє право щодо оформлення та отримання паспорта громадянина України відповідно до Порядку №302 реалізував та у 2026 році, отримав паспорт громадянина України у формі ID-картки.

Зазначене свідчить, що позивач добровільно звернувся за оформленням біометричних документів, надав свої персональні дані для внесення до ЄДДР, пройшов процедури ідентифікації та верифікації особи, внаслідок чого йому було сформовано УНЗР № 1974123101614 та видано паспорт громадянина України у формі ID-картки № НОМЕР_2 від 10.04.2026 р. з терміном дії до 10.04.2036 року.

Отже, на момент внесення персональних даних до ЄДДР та присвоєння УНЗР позивач не заперечував проти здійснення таких дій та реалізував своє право на отримання біометричних документів у передбаченому законом порядку.

В свою чергу, звертаючись до відповідача із заявою від 06 червня 2026 року позивач просив видати йому паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.92 №2503-XII, у зв`язку з релігійними переконаннями та втратою паспорта громадянина України у формі пластикової ID-картки.

Таким чином, в спірних правовідносинах позивач не звертався за видачею йому вперше паспорта громадянина України. Звернення позивача за видачею та оформленням паспорта громадянина України у формі книжечки було зумовлене втратою отриманого ним паспорта громадянина України у формі пластикової ID-картки.

Слід звернути увагу, що відповідно до ст.4 Закону України №5492-VI єдиний державний демографічний реєстр - це електронна інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина.

Єдиний державний демографічний реєстр ведеться з метою ідентифікації особи для оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсними та знищення передбачених цим Законом документів. Єдиний державний демографічний реєстр у межах, визначених законодавством про свободу пересування та вільний вибір місця проживання, використовується також для обліку інформації про реєстрацію місця проживання чи місця перебування.

Згідно ст.13 Закону України №5492-VI документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру, відповідно до їх функціонального призначення поділяються на документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, зокрема, паспорт громадянина України.

Відповідно до ст.10 Закону України №5492-VI внесення інформації до Реєстру здійснюється уповноваженими суб`єктами за зверненням заявника, на підставі інформації державних органів реєстрації актів цивільного стану, органів реєстрації фізичних осіб, а також інформації органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з дотриманням вимог Закону України «Про захист персональних даних».

У разі якщо інформація про особу вноситься до Реєстру вперше, проводиться ідентифікація особи, після завершення якої автоматично формується унікальний номер запису в Реєстрі та фіксуються час, дата та відомості про особу, яка оформила заяву-анкету (в електронній формі). Унікальний номер запису в Реєстрі є незмінним.

Згідно з ч.1 ст.6 Закону України «Про захист персональних даних» від 01.06.2010 №2297-VI (далі - Закон №2297) мета обробки персональних даних має бути сформульована в законах, інших нормативно-правових актах, положеннях, установчих чи інших документах, які регулюють діяльність володільця персональних даних, та відповідати законодавству про захист персональних даних.

Статтею 2 Закону №2297 визначено, що персональні дані - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.

Обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб`єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством. Не допускається обробка даних про фізичну особу, які є конфіденційною інформацією, без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини (ч.5, 6 ст.6 Закону №2297).

Тобто, принципами обробки персональних даних є відкритість і прозорість, відповідальність, адекватність та не надмірність їх складу та змісту стосовно визначеної мети їх обробки, а підставою обробки персональних даних є згода суб`єкта персональних даних.

Наведене правове регулювання та фактичні обставини справи свідчать, що при отриманні паспорта громадянина України у формі ID-картки позивачем безумовно надавалась згоду на обробку його персональних даних.

Суд зазначає, що оскільки в даному випадку обставини справи свідчать про бажання позивача здійснити отримати паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.92 №2503-XII, замість паспорту громадянина України у формі пластикової ID-картки, отриманого відповідно до Порядку №302, який втрачений, то дана справа не відповідає ознакам типової справи, в зв`язку з чим відсутні підстави для застосування правових висновків Великої Палати Верховного Суду, які викладені в постанові від 19.09.2018 у зразковій справі №806/3265/17.

Висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у постанові за результатами розгляду справи №806/3265/17 (Пз/9901/2/18) від 19.09.2018 належить застосовувати в адміністративних справах щодо звернення осіб до суду з позовом до територіальних органів ДМС України з вимогами видати паспорт громадянина України у формі книжечки, у зв`язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-XII.

Отже, обставини, за наявності яких слід застосовувати висновки зазначені у зразковій справі пов`язуються із встановленням факту ненаданням особою згоди на обробку її персональних даних, що спростовано під час розгляду даної справи, оскільки як вже було встановлено судом при отриманні паспорта громадянина України ID-картки ОСОБА_1 подаючи заяву-анкету про внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру, надавав згоду на обробку його персональних даних.

Відтак, суд зазначає, що до правовідносин з приводу отримання замість втраченого паспорту у формі ID-картки, виданого відповідно до норм Порядку №302, нового паспорту громадянина України, застосуванню підлягають саме норми Порядку №302.

Відповідно до пункту 5 Порядку №302 у разі втрати або викрадення паспорта особі замість втраченого або викраденого оформляється та видається новий паспорт.

Згідно з вимогами пункту 46 Порядку №302 заявник для оформлення паспорта замість втраченого або викраденого подає такі документи:

1) заяву встановленого МВС зразка про втрату або викрадення паспорта зразка 1994 року (далі - заява про втрату паспорта);

2) витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань (у разі викрадення паспорта на території України);

3) посвідчення про взяття на облік бездомних осіб (для бездомних осіб);

5) рішення суду про встановлення особи (для осіб, яких не було встановлено за результатами проведення процедури встановлення особи);

6) документ, що посвідчує особу законного представника/ уповноваженої особи, та документ, що підтверджує повноваження особи як законного представника/уповноваженої особи;

7) документи, що підтверджують сплату адміністративного збору, або оригінал документа про звільнення від його сплати;

8) документи, що підтверджують відомості для внесення додаткової змінної інформації до безконтактного електронного носія та у паспорт (за наявності таких документів).

Суд зауважує, що згідно з пунктом 5 Порядку №302 здійснюється видача нового паспорта громадянина України у формі ID-картки замість втраченого паспорта громадянина України, що був виданий також у формі ID-картки, або ж замість втраченого паспорта громадянина України зразка 1994 року.

Можливості отримання замість втраченого паспорта громадянина України у формі ID-картки нового паспорту, однак у формі книжечки, норми Порядку №302 не передбачають.

Питання видачі паспортів замість утрачених або викрадених, врегульоване також розділом VI Тимчасового порядку №456. Однак, відповідно до пункту 1 Тимчасового порядку №456, він визначає порядок подання документів, їх розгляду і прийняття рішення про оформлення та видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року особі, щодо якої прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року, засвідчене в установленому законодавством порядку.

Зі змісту вищезазначеної норми вбачається, що положення Тимчасового порядку №456 застосовуються до правовідносин з приводу оформлення та видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року лише тим особам, щодо яких прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року.

Крім того, в контексті обставин даної справи, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до вимог пункту 6 частини першої статті 6 Закону України «Про захист персональних даних» від 01 червня 2010 року №2297-VI (далі - Закон №2297-VI), суб`єкт персональних даних має право пред`являти вмотивовану вимогу щодо зміни або знищення своїх персональних даних будь-яким володільцем та розпорядником персональних даних, якщо ці дані обробляються незаконно чи є недостовірними.

Пунктом 2 частини другої статті 15 Закону №2297-VI передбачено, що персональні дані підлягають видаленню або знищенню у разі: припинення правовідносин між суб`єктом персональних даних та володільцем чи розпорядником, якщо інше не передбачено законом.

Пунктом 4 частини другої статті 15 цього ж Закону визначено, що персональні дані підлягають видаленню або знищенню у разі набрання законної сили рішення суду щодо видалення або знищення персональних даних.

Згідно вимог статті 4 Закону №5492-VI Єдиний державний демографічний реєстр - це електронна інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру.

Внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру здійснюється уповноваженими суб`єктами за зверненням заявника, на підставі інформації державних органів реєстрації актів цивільного стану, органів реєстрації фізичних осіб, а також інформації органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з дотриманням вимог Закону України «Про захист персональних даних».

У разі якщо інформація про особу вноситься до Реєстру вперше, проводиться ідентифікація особи, після завершення якої автоматично формується унікальний номер запису в Реєстрі та фіксуються час, дата та відомості про особу, яка оформила заяву-анкету (в електронній формі). Унікальний номер запису в Реєстрі є незмінним (стаття 10 Закону №5492-VI).

Відповідно до частини третьої статті 10 Закону №5492-VI для внесення інформації до Реєстру та для оформлення (у тому числі замість втрачених або викрадених), обміну документів за зверненням заявника формується заява-анкета, зразок якої затверджується центральним органом виконавчої влади, що здійснює формування державної політики у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, в установленому порядку.

Оформлення паспорта громадянина України здійснюється розпорядником Реєстру. Прийняття заяв-анкет для внесення інформації до Реєстру, видача паспорта громадянина України здійснюються розпорядником Реєстру або уповноваженими суб`єктами, передбаченими пунктом 4 частини першої статті 2 цього Закону.

Як вже було зазначено судом, отриманий позивачем у 2026 році паспорт громадянина України у формі ID - картки, оформлений за допомогою засобів ЄДДР внаслідок його волевиявлення. Тобто позивач при оформленні ID - картки, надав згоду на обробку його персональних даних.

В даному конкретному випадку питання щодо припинення правовідносин не стосується спірних правовідносин, оскільки наявний спеціальний закон, який регулює правовідносини, які склались між сторонами, а саме Закон України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», відповідно до якого, не передбачено підстав для вилучення інформації стосовно особи із Реєстру.

Відповідно до статті 10 Закону №5492-VI унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі залишається незмінним при всіх наступних операціях у реєстрі.

Отже, фактично у Реєстрі вже містяться персональні дані позивача та йому присвоєно унікальний номер запису в цьому Реєстрі, який є незмінним.

З огляду на наведене, суд вважає безпідставними посилання позивача на його небажання надати згоду на обробку персональних даних та намір отримати паспорт громадянина України зразка 1994 року у формі книжечки, як на правомірну підставу її відмови від отримання паспорта у вигляді ID-картки при обміні вже виданого йому раніше паспорту громадянина України у вигляді ID-картки, у зв`язку з втратою, оскільки у Реєстрі вже містяться персональні дані ОСОБА_1 та йому присвоєно унікальний номер запису в цьому Реєстрі, який є незмінним.

Отже, суд доходить висновку, що використання позивачем паспорта громадянина України у вигляді ID-картки, оформленого внаслідок волевиявлення останнього у 2026 році шляхом надання ОСОБА_1 згоду на обробку персональних даних з присвоєнням унікального номер запису в Реєстрі, свідчить про те, що отримання паспорта громадянина України у вигляді ID-картки при обміні вже виданого йому раніше паспорту громадянина України у вигляді ID-картки, у зв`язку з втратою, жодним чином не порушує права позивача та в будь-якому разі не є втручанням у його приватне і сімейне життя.

Така правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 06 лютого 2025 року у справі №420/26651/23 та підтримана у постанові від 11 грудня 2025 року у справі №440/3168/23.

З вказаного також слід дійти висновку про відсутність порушень статті 8 Конвенції, відповідно до якої кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.

За наведених обставин суд вважає, що відповідач, відмовляючи позивачу в оформлені та видачі паспорта громадянина України у формі книжечки, у відповідності до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-XII, діяв обґрунтовано, на підставі та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На підставі вищевикладеного, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позову, суд не стягує з відповідача на користь позивача судові витрати.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області (88017, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Івана Коршинського, буд. 12а, код ЄДРПОУ 37809328), Хустського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області (90400, Закарпатська область, Хустський район, м. Хуст, вул. Івана Франка, буд. 59, код ЄДРПОУ 37809328), про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

СуддяЯ. М. Калинич