Рішення № 13899658, 11.02.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 50/6111.02.11

За позовом приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО»

до відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова

компанія «ОРАНТА»

про стягнення 1625,00 грн.

Суддя Головатюк Л.Б.

Представники:

Від позивача: Винокуров О.В.представник за довіреністю № 610-Ю від 11.10.2010

Від відповідача: Старков І.О.представник за довіреністю від 01.07.2010

В судовому засіданні 11.02.2011 на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду Київської області передані вимоги приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО»до відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА»про відшкодування майнової шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди в порядку регресу в сумі 1625,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що СК “ВУСО” на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту № 73488-25-02 від 03.12.2007 (далі договір добровільного страхування), внаслідок настання страхової події дорожньо-транспортної пригоди (далі ДТП) виплачено страхове відшкодування власнику пошкодженого автомобіля ВАЗ 11193, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, Циганкову О.М., а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України “Про страхування”та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) отримано право зворотної вимоги, у межах фактичних витрат, до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки винним у скоєнні ДТП визнано ОСОБА_1. водія автомобіля ВАЗ 21063, державний реєстраційний номер Р 5599 ПО, цивільно-правова відповідальність якого за шкоду завдану майну третіх осіб під час ДТП за участю зазначеного автомобіля, була застрахована в ВАТ НАСК “Оранта”, згідно з полісом № ВА/3258437 обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів від 25.01.2008, то обовязок з відшкодування збитків покладається на ВАТ НАСК “Оранта”.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.27 Закону України “Про страхування”, ст.ст. 22,29,34 Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, ст.ст. 993, 1166, 1187, 1191 Цивільного кодексу України, ст.ст.1,6-8,12,13,15,36,54 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 15.01.2011 порушено провадження у справі № 50/61 та призначено її до розгляду на 02.02.2011.

У судове засідання, призначене на 02.02.2011 зявились представники позивача та відповідача, надали пояснення у справі.

В судовому засіданні 02.02.2011, відповідно до ст. 77 ГПК України, оголошено перерву до 11.02.2011.

В судове засідання 11.02.2011 зявились представники сторін та надали пояснення по суті справі.

В судовому засіданні 11.02.2011 відповідач визнав позовні вимоги.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали документів, що знаходяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Автотранспортний засіб Ваз-11193-110-20, державний номерний знак НОМЕР_1, що зазнав пошкоджень у ДТП, був застрахований ЗАТ «СК»«ВУСО»(правонаступником якого виступає приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ВУСО») відповідно до договору добровільного страхування наземного транспортного засобу № 73488-05-02 від 03.12.2007, що був укладений ЗАТ «СК»«ВУСО»та громадянином України ОСОБА_2

Предметом договору є страхування автомобіля марки ВАЗ-11193, державний номер НОМЕР_1 на випадок настання подій, перелік яких наведено у статті 4 договору, а саме до страхових випадків відноситься: дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу (відповідно до п. 4.1.1 договору).

Відповідно до пункту 1.5 нової редакції Статуту СК “ВУСО” (затверджено Загальними зборами акціонерів закритого акціонерного товариства “Страхова компанія “ВУСО”, протокол від 07.09.2010, зареєстрованого 29.09.2010 № запису 12661050013000593) СК “ВУСО” є правонаступником всього майна, прав та обовязків закритого акціонерного товариства “Страхова компанія “ВУСО”.

Розмір страхового відшкодування визначається страховиком виходячи із суми заподіяного в результаті настання страхового випадку матеріального збитку, але не більше розміру страхової суми. А підставою для виплати страхового відшкодування є рахунок станції технічного обслуговування (п. 5.2. договору страхування).

15.01.2009 о 12 год. 30 хв., у місті Полтаві на вул. М.Бірюзова в напрямку від вул. Шевченка в сторону вул. Ковпака, на перехресті з вул. П.Юрченка сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля ВАЗ-21063, реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1. та автомобіля Ваз-11193-110-20, державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобілям завдано технічні пошкодження.

Відповідно до Постанови Полтавського районного суду Полтавської області № 3-169/2009 від 26.02.2009 було вставлено, що водій ОСОБА_1. керуючи автомобілем ВАЗ-21063 виконуючи маневр повороту ліворуч не надав переваги в русі автомобілю Ваз-11193-110-20, тим самим порушив Правила дорожнього руху України, скоївши адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

За вчинене адміністративне правопорушення до водія ОСОБА_1. було застосоване адміністративне стягнення у вигляді сплати адміністративного штрафу (копія постанови залучена до матеріалів справи).

Відповідно до Рахунку № 1 та Акту виконаних робіт ФОП ОСОБА_3. № 1 від 02.02.2009, вартість відновлюваного ремонту пошкодженого автомобіля складає 2600,00 грн.

Відповідно до Закону України “Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні”, Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої спільним Наказом Міністерства юстиції України, Фонду майна України, як належний доказ розміру заподіяної шкоди, вартості та обєму необхідних для проведення відновлення пошкодженого транспортного засобу робіт, - має бути наданий відповідний звіт субєкта оціночної діяльності.

Позивач в судовому засіданні 11.02.2011 надав суду звіт субєкта оціночної діяльності №260 від 16.01.2009 про незалежну оцінку з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, відповідно до якого вартість матеріального збитку, завданого власнику КТЗ від 15.01.2009 держ. номер № НОМЕР_1 в результаті його пошкодження складає 2693,51 грн.

Згідно умов договору страхування ЗАТ «СК «ВУСО»сплатило страхувальнику суму страхового відшкодування в сумі 1625,00 грн. Виплата страхового відшкодування була здійснена ЗАТ «СК «ВУСО»у відповідності до статті 25 ЗУ «Про страхування»на підставі заяви страхувальника від 16.01.2009 та страхового акту № 2510-02 від 15.04.2009, що підтверджується платіжним дорученням № 6031 від 15.04.2009.

Як свідчать матеріали справи цивільна відповідальність ОСОБА_1., винного у вчиненні ДПТ, застрахована відповідачем згідно Полісу обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВА/3258437 від 25.01.2008. Відповідно до умов договору обовязкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів відповідач несе цивільно-правову відповідальність за ОСОБА_1. у розмірах передбачених Законом України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”.

У зв'язку з виплатою страхового відшкодування страхувальнику, позивач набув право регресу до винної у ДТП особи, оскільки відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування»№ 86/96-ВР від 07.03.1996, до страховика, який виплатив страхове відшкодування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Оскільки, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу ВАЗ-21063, реєстраційний номер НОМЕР_2, була застрахована відповідачем за Полісом обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВА/3258437 від 25.01.2008, то відповідно до положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»обовязок щодо відшкодування збитку, завданого внаслідок ДТП вищевказаним водієм власнику автотранспортного засобу покладається на відповідача.

Згідно з ч.1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно зі ст. 27 Закону України «Про страхування»та ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (ч.1 п.1 ст. 1188 ЦК України).

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципу вини.

Вина особи, яка керувала автомобілем ВАЗ-21063, який перебуває у володінні ОСОБА_4., встановлена у судовому порядку.

Відповідно до преамбули Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” його положення регулюють відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності) і спрямовані на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Статтею 3 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»передбачено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Статтею 5 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»встановлено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до ст. 35 Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику відповідну заяву.

Згідно положень ст. 37 Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.

Враховуючи викладене, у відповідності до вищевказаних норм Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України “Про страхування” до позивача перейшло право вимоги, яке ОСОБА_2 (власник пошкодженого автомобіля) мало до відповідачів, як страховика цивільної відповідальності власника та власника джерела підвищеної небезпеки із-за взаємодії з яким завдано механічні пошкодження транспортному засобу належному страхувальнику позивача.

Згідно ст. 22 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

У відповідності до ст. 29 названого Закону, у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

За змістом п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України “Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди України” від 27.03.1992 №6 джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля).

Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач відзиву, пояснень та доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, суду не надав.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 1625,00 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований, а відтак, позовні вимоги позивача про відшкодування майнової шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди в порядку регресу в сумі 1625,00 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у відповідності до наданого позивачем розрахунку.

Розглядаючи спір по суті суд також зазначає, що частиною 5 статті 1187 ЦК України передбачено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

СК “Оранта” не довела факт того, що шкоду автомобілю ВАЗ-11193, державний номер НОМЕР_1, було завдано внаслідок непереборної сили або умислу його водія, та не надали доказів сплати відшкодування заподіяної шкоди на користь власника зазначеного автомобіля.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача стягуються понесені позивачем витрати по сплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 25, 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, статтями 15, 253, 254, 525, 526, 530, 549, 610, 611, 612 ЦК України, статтею 193 ГК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з відкритого акціонерного товариства “Національна акціонерна страхова компанія “Оранта” (01032, м. Київ, вул. Жилянська, буд 75, ідентифікаційний код 00034186) з будь-якого рахунку (виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “ВУСО” (83001, Донецька область, м. Донецьк, вул. Постишева, будинок 60, сьомий поверх, ідентифікаційний код 31650052) 1 625 (одна тисяча шістсот двадцять пять) грн. 00 коп., страхового відшкодування, витрати по сплаті державного мита в сумі 102 (сто дві) грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.

3. Видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяГоловатюк Л.Д.

Дата підписання рішення 16.02.2011