Рішення № 13899640, 11.02.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 58/5111.02.11 За позовом Служба автомобільних доріг в Автономній Республіці Крим

до Приватного акціонерного товариства “Магістральполіс”

про спонукання до виконання мирової угоди та стягненні заборгованості у сумі 2807,72грнє                                                  

Суддя Блажівська О.Є.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Служба автомобільних доріг в Автономній Республіці Крим звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до Приватного акціонерного товариства “Магістральполіс” спонукання до виконання мирової угоди та стягненні заборгованості у сумі 2807,72 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 31.12.2010 р. порушено провадження у справі № 58/51, призначено розгляд справи на 19.01.2011 р.

17.01.2011р. судом одержано від позивача документи на виконання вимог ухвали суду.

17.01.2011р. судом одержано від позивача клопотання про відкладення розгляду справи, у зв’язку з перебуванням представника в іншому судовому засіданні.

В судове засідання 19.01.2011 р. представники сторін не з’явились.

Клопотання позивача судом задоволено.

Враховуючи задоволення клопотання позивача та неявку в судове засідання представника відповідача, розгляд справи було відкладено.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.01.2011 року розгляд справи було відкладено на 28.01.2011 р.

В судове засідання 28.01.2011р. представник позивача з’явився.

На виконання вимог ухвали суду представник позивача надав документи по справі.

В усних поясненнях представник позивача підтримав заявлені вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, на виконання вимог ухвали суду документи не надав.

Враховуючи неявку в судове засідання відповідача, розгляд справи було відкладено.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.01.2011 року розгляд справи призначено на 11.02.2011 року.

02.02.2011 року позивачем надіслано клопотання про розгляд справи 11.02.2011 року за відсутністю представника позивача та додаткове стягнення з відповідача на користь позивача витрат, пов’язаних з отриманням Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців у розмірі 57,80 грн. в тому числі: 52,70 –держмито за витяг із ЄДРПОУ та 5,10 грн. –збір за отримання інформації із ЄДРПОУ.

Клопотання позивача судом задоволено.

У судове засідання 11.02.2011 р. представник позивача не з’явився.

На виконання вимог ухвали суду позивачем надіслано документи по справі.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, про час і місце розгляду справи був повідомлений судом належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007 р. № 01-8/675 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року”(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із ст. 93 ЦК України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році”зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали Господарського суду міста Києва надсилались на адресу відповідача, яка вказана в позовній заяві та адресу, зазначену в Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

За вказаних обставин відповідач вважається належним чином повідомленим господарським судом про час і місце її розгляду справи.

На підставі ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Враховуючи те, що нез’явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, відповідач не скористався своїм процесуальним правом на надання відзиву та направлення представника для участі в судове засідання, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 11.02.2011 р. судом у відповідності до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Судом, у відповідності з вимогами ст. 81-1 ГПК України, складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення уповноваженого представника, всебічно та повно з’ясувавши обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

          Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.01.2008 року по справі №39/37 була затверджена мирова угода між Службою автомобільних доріг в Автономній Республіці Крим (надалі –Позивач) та Приватним акціонерним товариством “Магістральполіс”(надалі –Відповідач), відповідно до умов якої Відповідач зобовязується сплатити Службі автомобільних доріг в Автономній Республіці Крим заборгованість в сумі 12213,08 грн. у повному обсязі в період з 01 червня 2008 року до 31 грудня 2010 року; сплата заборгованості проводиться Відповідачем починаючи з 01 червня 2008 року, шляхом перерахування грошових коштів платіжними дорученнями на розрахунковий рахунок Позивача щомісячно в строк до десятого числа поточного місяця, рівними платежами в сумі 395,00 грн; сума останнього платежу –за грудень 2010 року становить 363,08 грн.

Відповідачем були частково виконані умови мирової угоди. У порядку виконання мирової угоди Відповідачем було проведене перерахування щомісячних платежів на розрахунковий рахунок Позивача за період з 19.06.2008 року по 25.05.2010 року на загальну суму 9480 грн., що підтверджується виписками з особового рахунку Позивача, копії яких наявні в матеріалах справи.

Станом на 20.12.2010 року згідно укладеної мирової угоди за Відповідачем утворилась заборгованість по платежам за період з 10.06.2010 року по 10.12.2010 року на загальну суму 2733,08 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Керуючись вимогами вказаної статті позивачем були здійснені інфляційні нарахування за весь час прострочки у розмірі 74,64 грн.

Таким чином, загальна сума позовних вимог складає 2807,72 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 5 ст. 11 Цивільного кодексу України, у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов’язки можуть виникати з рішення суду.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- и багатосторонніми (договори).

Згідно ч. 4 ст. 202 Цивільного кодексу України, дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Таким чином, в силу ст.ст. 11, 202 Цивільного кодексу України затверджена судом мирова угода за своєю правовою природою є правочином, який за загальними принципами цивільного законодавства має бути виконаний за правилами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Згідно п. 4 ст. 121 ГПК України мирова угода, укладена сторонами у процесі виконання судового рішення, подається на затвердження господарського суду, який прийняв відповідне судове рішення. Про затвердження мирової угоди господарський суд виносить ухвалу

Ухвала господарського суду про затвердження мирової угоди є судовим актом, для якого передбачений особливий порядок його виконання згідно положень ст. 115 ГПК України рішення та Закону України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ст. 115 ГПК України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов’язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України “Про виконавче провадження”.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 3 Закону України “Про виконавче провадження”, підлягають виконанню Державною виконавчою службою ухвали, постанови судів у господарських справах.

В силу п. 1 ч. 1 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа за заявою стягувача про примусове виконання рішення, зазначеного у ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження" .

Оскільки мирова угода, затверджена судом, припускає добровільне її виконання, а вказаний вище Закон направлений на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), то у разі невиконання стороною умов такої угоди у добровільному порядку, заінтересована сторона має право звернутися до суду, який видав ухвалу про затвердження мирової угоди, із заявою про зміну порядку її виконання, з добровільного на примусовий, що стане підставою для вчинення Державною виконавчою службою дій, спрямованих на примусове виконання.

Відповідно до рекомендацій Вищого господарського суду України від 25.04.2008 № 04-5/414 у разі ухилення однієї зі сторін від виконання мирової угоди, якщо ухвала господарського суду про затвердження мирової угоди відповідає вимогам статті 19 Закону України "Про виконавче провадження" , то вона є виконавчим документом у розумінні пункту 2 частини другої статті 3 названого Закону і підлягає виконанню державною виконавчою службою

Відповідно до п.1.1 Рекомендацій Вищого господарського суду України "Про внесення змін і доповнень до деяких роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України і президії Вищого господарського суду України" №04-5/141 від 25.04.2008р, у разі ухилення однієї зі сторін від виконання мирової угоди:

- якщо ухвала господарського суду про затвердження мирової угоди відповідає вимогам статті 19 Закону України "Про виконавче провадження", то вона є виконавчим документом у розумінні пункту 2 частини другої статті 3 названого Закону і підлягає виконанню державною виконавчою службою; тому за наявності зазначеної умови позовна заява про спонукання до виконання мирової угоди не підлягає розгляду в господарських судах;

- якщо ж ухвала суду про затвердження мирової угоди не містить усіх даних, зазначених у статті 19 названого Закону, то така ухвала не має статусу виконавчого документа, і інша сторона у справі не позбавлена права звернутися з позовом про спонукання до виконання мирової угоди.

Відповідно до ст. 19 Закону України “Про виконавче провадження”, у виконавчому документі повинні бути зазначені:

1) назва документа, дата видачі та найменування органу, посадової особи, що видали документ;

2) дата і номер рішення, за яким видано виконавчий документ;

3) найменування (для юридичних осіб) або ім’я (прізвище, ім’я та по батькові за його наявності для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб’єкта господарської діяльності стягувача та боржника за його наявності (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника за його наявності (для фізичних осіб –платників податків), а також інші відомості, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, такі як дата і місце народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника тощо;

4) резолютивна частина рішення;

5) дата набрання чинності рішенням;

6) строк пред’явлення виконавчого документа до виконання.

Виконавчий документ має бути підписаний уповноваженою посадовою особою і скріплений печаткою.

Оскільки ухвала господарського суду від 18.01.2008 року у справі №39/37, якою затверджена мирова угода сторін, не передбачає строк пред’явлення виконавчого документа до виконання, що не відповідає вимогам ст.19 Закону України “Про виконавче провадження”, то така ухвала не є виконавчим документом для її виконання державною виконавчою службою, а тому правомірним є позов про спонукання до виконання зазначеної мирової угоди відповідачем (боржником) по сплаті суми заборгованості.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач в установленому законом порядку заявлених до нього вимог не спростував.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита в розмірі 187 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України господарський суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства “Магістральполіс”(03150, м. Київ, вул. Горького, 51; код ЄДРПОУ 31240251) на користь Служби автомобільних доріг в Автономній Республіці Крим (95022, м. Сімферополь, вул. Кечкеметська, 184/1; код ЄДРПОУ 24407290) суму основного боргу у розмірі 2733 (дві тисячі сімсот тридцять три) грн. 08 коп., сума інфляційних нарахувань у розмірі 74 (сімдесят чотири) грн. 64 коп., 187 (сто вісімдесят сім) грн. витрат по сплаті державного мита, 236 грн. (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо останню не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Суддя О.Є. Блажівська

Повний текст рішення складено: 16.02.2011р.