Ухвала суду № 138995903, 12.08.2026, Подільський районний суд міста Києва

Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/7331/25

У Х В А Л А

про продовження запобіжного заходу

12 серпня 2026 року місто Київ

Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю: прокурора ОСОБА_3 ,

потерпілої ОСОБА_4 ,

захисників ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу та клопотання обвинуваченого про зміну запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні №12024100000000360 від 23.03.2025 за ч. 4 ст. 286-1 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

В провадженні районного суду перебуває вищевказане кримінальне провадження.

У судовому засіданні прокурором заявлено клопотання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів, мотивуючи тим, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, зокрема, обвинувачений може переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків, а також перешкоджати кримінальному провадженні.

Захисник ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_5 заперечував проти задоволення клопотання прокурора про продовження ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, вказав, що відсутність доказів підтвердження ризиків, про які зазначає прокурор, стан здоров`я ОСОБА_8 не може переховуватися, по даному кримінальному провадженні допитані майже всі свідки, просив змінити міру запобіжного заходу на більш м`який не пов`язаний з триманням під вартою.

Захисник ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_6 заперечувала щодо продовження тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 , оскільки прокурором не наведені наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України просила змінити на більш м`який не пов`язаний з триманням під вартою

Обвинувачений ОСОБА_7 заявив клопотання про зміну запобіжного заходу на більш м`який не пов`язаний з триманням під вартою, мотивуючи тим, що під час судового розгляду не наведено жодного доказу, який би доводив його вину, крім того має проблеми зі здоров`ям, на утриманні має малолітню дитину.

Захисники ОСОБА_7 - адвокати ОСОБА_5 та ОСОБА_6 підтримали клопотання обвинуваченого ОСОБА_7 .

Заслухавши учасників процесу, вивчивши матеріали кримінального провадження, суд дійшов такого висновку.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 09.07.2026 продовжено запобіжний захід стосовно ОСОБА_7 у виді тримання під вартою, строк дії якої спливає 17 серпня 2026 року.

До спливу зазначеного строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою неможливо завершити судовий розгляд даного кримінального провадження.

Відповідно до положень ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

При вирішенні питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд враховує вимоги ст. 178 КПК України, а саме: вік та стан здоров`я обвинуваченого, сімейний та матеріальний стан, вид діяльності та місце проживання та інші обставини, що мають значення для прийняття відповідного рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, доцільність продовження строків тримання під вартою, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Відповідно кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються, та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у право особи на свободу (рішення «Єлоев проти України», «Фельдман проти України»).

Крім того, суд враховує вимоги ст. 177 КПК України, а саме те, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків, перешкоджати кримінальному провадженню.

Аналізуючи ризик переховування від суду, суд звертає увагу, що ОСОБА_7 усвідомлюючи міру покарання за кримінальне правопорушення, може навмисно переховуватися від суду з метою уникнення.

Ризик того, що ОСОБА_7 може незаконно впливати на потерпілих та свідків є те, що йому відомо про місцезнаходження їх, тещо вони не всі допитані в судовому засідання, що негативно вплине на хід судового розгляду.

Пунктом 1 статті 5 Європейської конвенції з прав людини передбачено, що кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини, допустимими підставами для взяття й тримання особи під вартою є наявність із боку цієї особи таких загроз як: перешкоджання розслідуванню, вплив на свідків та інших осіб, ухилення від слідства та суду або повторне вчинення злочину, за умови доведеності таких ризиків. Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово вказував на те, що позбавлення свободи може бути виправданим тоді, коли інші, менш суворі запобіжні заходи, по-перше, були розглянуті, а по-друге, за результатами розгляду визнані такими, що не зможуть забезпечити мети, досягнення якої вимагається (Рішення у справі «Амбрушкевич проти Польщі»).

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте, таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У рішенні по справі «Ілійков проти Болгарії» від 26 липня 2001 року Європейський суд з прав людини зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.

За вказаних обставин суд вважає, що більш м`які запобіжні заходи в достатній мірі не забезпечать виконання обвинуваченим ОСОБА_7 покладених на нього процесуальних обов`язків та запобігання встановленим ризикам, тому підстав для зміни обраного запобіжного заходу на більш м`який суд не вбачає.

Стан здоров`я обвинуваченого ОСОБА_7 також не є перешкодою для його тримання під вартою.

Суд враховує тяжкість кримінального правопорушення, в якому обвинувачується ОСОБА_7 , те, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом та приходить до висновку, що докази та обставини, на які посилається прокурор, дають достатні підстави суду вважати, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України.

При цьому, суд не бере до уваги позицію обвинуваченого щодо необхідності зміни обраного запобіжного заходу на більш м`який запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою, зважаючи на те, що не надано належних доказів щодо зменшення ризиків, заявлених стороною обвинувачення під час вирішення питання про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою.

Застосовуючи такий вид запобіжного заходу, суд виходить з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України, із ступеня тяжкості інкримінованого злочину, а також приймає до уваги тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання винуватим, крім того суду невідомі будь-які документи, що стосуються неможливості надання лікування обвинуваченому ОСОБА_7 в умовах ДУ «Київський слідчий ізолятор».

Обраний відносно обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжний захід, з урахуванням його тривалості, не виходить за межі розумного строку, відповідає особі обвинуваченого, позбавляє можливості перешкодити інтересам правосуддя, зокрема, і ухиленню від суду.

Суд вважає, що на даній стадії судового розгляду кримінального провадження тримання під вартою виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про необхідність продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 до 10 жовтня 2026 року включно.

На підставі ч. 4 ст. 183 КПК України суд не визначає розмір застави щодо ОСОБА_7 , оскільки злочин, у вчиненні якого він обвинувачується, спричинив загибель людей.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 178, 194, 314, 369-372 КПК України, -

П О С Т А Н О В И В :

Клопотання обвинуваченого ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу на більш м`який, - залишити без задоволення.

Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, - задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою, з утриманням в ДУ «Київський слідчий ізолятор», строком на 60 днів, тобто по 10 жовтня 2026 року включно, без визначення застави.

Копію ухвали скерувати начальнику Київського слідчого ізолятора - для виконання, прокурору та захисникам - для відома.

Копію ухвали вручити обвинуваченому.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Строк дії ухвали - по 10 жовтня 2026 року включно.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення, а обвинуваченим, який перебуває під вартою, - протягом 5 днів з дня отримання копії ухвали.

Cуддя ОСОБА_1