Рішення № 138995531, 14.08.2026, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/12350/26

провадження № 2-а/753/238/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2026 року Дарницький районний суд м. Києва у складі головуючого судді Трусової Т. О. з секретарем судового засідання Овчар В. О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві за правилами статті 286 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, представник відповідача: Тарадай В. В.,про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

В С Т А Н О В И В:

01.06.2026 ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції сержанта поліції 1 взводу 1 роти 2 батальйону полку № 2 Портянка Вадима Сергійовича про визнання незаконною та скасування постанови серії ЕНА № 7241263 від 22.05.2026 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, за частиною першою статті 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).

Вимоги позову мотивовані тим, що були відсутні законні підстави для зупинки транспортного засобу позивача, дії, які ставляться йому у провину, не утворюють склад адміністративного правопорушення, та був порушений порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення. Позивач зазначив, що здійснював рух з суворим дотриманням ПДР України та не вчинив жодних протиправних дій, пункт 31.1. ПДР України, порушення якого ставиться йому у провину, не встановлює конкретних заборон чи обов`язків для водія щодо використання зовнішніх світлових приладів певного виду, форми або кольору, а керований ним транспортний засіб пройшов процедуру державної реєстрації. Вказав також, що поліцейські не повідомили йому причину зупинки транспортного засобу та не надали відомостей та доказів порушення ним вимог закону, один з поліцейських не пред`явив своє службове посвідчення, поліцейський самовільно відчинив двері його автомобіля та намагався примусового витягнути його з водійського сидіння і повідомив про застосування процедури адміністративного затримання, проте відповідний протокол не складався, до початку розгляду справи його не було ознайомлено з правами, а оспорювана постанова винесена без його участі та фактичного розгляду справи.

Ухвалою суду від 10.06.2026 позовну заяву залишено без руху з підстав її подання без додержання вимог, викладених у статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України), а саме: відсутності чіткої вказівки на особу відповідача.

03.07.2025 від 03.07.2026 від позивача надійшла позовна заява у новій редакції з вимогами до Департаменту патрульної поліції.

Ухвалою суду від 08.07.2026 позовну заяву повторно залишено без руху з підстав не зарахування суми судового збору до спеціального фонду державного бюджету (сплати судового збору за неправильними реквізитами).

13.07.2026 від позивача надійшов документ, що підтверджує сплату судового збору за правильними реквізитами.

Ухвалою суду від 17.07.2026 відкрито провадження у справі та справу призначено до розгляду за правилами статті 286 КАС України з повідомленням (викликом) сторін в судове засідання 10.08.2026.

06.08.2026 від Департаменту патрульної поліції надійшов відзив на позовну заяву із запереченнями проти вимог позову. Позиція відповідача мотивована тим, що під час зупинки транспортного засобу позивача та при прийнятті оспорюваної постанови поліцейський діяв в межах повноважень, в порядку та спосіб, що встановлені законодавством, а керування транспортним засобом, на якому встановлені покажчики поворотів червоного кольору, є порушенням вимог пункту 31.1. ПДР України та утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 121 КУпАП.

10.08.2026 від позивача надійшла відповідь на відзив, яку суд повернув позивачу без розгляду з тих підстав, що подання такої заяви по суті справи у зазначеній категорії справ Кодекс адміністративного судочинства України не передбачає (частина перша статті 269 КАС України).

Заслухавши в судовому засіданні позивача, представника відповідача, дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.

22.05.2026 поліцейський 1 взводу 1 роти 2 батальйону полку-2 Управління патрульної поліції у місті Києві сержант поліції Портянко В. С. склав постанову серії ЕНА № 7241263 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.

Цією постановою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 121 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн.

У постанові зазначено, що 22.05.2026 о 19-57 год. у м. Києві на вул. Ревуцького, 24/4 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом CHRYSLER В0641СР, який не відповідав вимогам ДСТУ 3649:2010 (6.1.5.) пункт 31.1. ПДР, а саме: встановлені задні покажчики повороту червоного кольору, що не відповідає вимогам експлуатації транспортного засобу.

Надаючи оцінку доводам позову про неправомірність оспорюваної постанови, суд застосовує такі нормативні положення та виходить з таких мотивів.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною першою статті 8 Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання (пункт 8 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію»).

За приписами статті 222 КУпАП розгляд справ про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, частиною першою статті 121 цього Кодексу, віднесено до компетенції органів Національної поліції, діяти від імені яких мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Оспорювану постанову винесено працівником підрозділу Національної поліції- поліцейським Управління патрульної поліції у м. Києві Портянком В. С., який має спеціальне звання «сержант поліції», тобто особою, уповноваженою на розгляд вказаної справи.

Положеннями частин другої, четвертої статті 258 КУпАП передбачено, що у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, протокол не складається, а постанова у справі про адміністративне правопорушення виноситься уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення.

З огляду на те, що стаття 258 КУпАП є спеціальною нормою, яка визначає особливий порядок та спрощену процедуру притягнення осіб до адміністративної відповідальності за окремі види адміністративних правопорушень, загальні положення статей 276, 278, 279 цього Кодексу, які визначають місце розгляду справи про адміністративне правопорушення та регулюють питання підготовки до розгляду та порядок розгляду справ про адміністративні правопорушення, на зазначені справи не поширюється.

Разом з тим застосування спрощеної процедури притягнення осіб до адміністративної відповідальності за окремі види адміністративних правопорушень не звільняє осіб, уповноважених на розгляд справ про адміністративне правопорушення, від виконання вимог статті 280 КУпАП, яка визначає обставини, що підлягають з`ясуванню при розгляді таких справ.

Згідно з цією нормою орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний, зокрема, з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності.

Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (частина перша статті 9 КУпАП).

Обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність подіїта складу адміністративного правопорушення (пункт 1 статті 247 КУпАП).

Подіюадміністративного правопорушення утворюють обставини вчинення особою діяння (дії чи бездіяльності), що відбувається у певному часі, місці та певним способом, а склад адміністративного правопорушення - це встановлена законодавством про адміністративні правопорушення сукупність об`єктивних і суб`єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Цими ознаками є об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт та суб`єктивна сторона.

Частиною першою статті 121 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів.

Санкція цієї норми передбачає штраф у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що у грошовому виразі становить 340 грн.

На підставі аналізу змісту диспозиції частини першої статті 121 КУпАП можна дійти висновку, що об`єктом даного адміністративного правопорушення є суспільні відносини у сфері безпеки дорожнього руху та порядку використання транспортних засобів, а його об`єктивна сторона виражається у двох формах (двох самостійних складах правопорушення): керуванні транспортним засобом з несправностями, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється; керуванні транспортним засобом, який переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів.

За своєю юридичною природою вказана стаття є бланкетною адміністративно-правовою нормою, тобто нормою, яка лише називає порушення, а для повного визначення його змісту відсилає до інших нормативно-правових актів.

У спірних правовідносинах такими нормативно-правовими актами є Закон України «Про дорожній рух» (далі - Закон про дорожній рух), який визначає правові та соціальні основи дорожнього руху в Україні, та прийняті відповідно до цього Закону Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (з подальшими змінами та доповненнями, далі - ПДР України).

Відповідно до статті 4 Закону про дорожній рух встановлення єдиних вимог щодо конструкції та технічного стану транспортних засобів, що експлуатуються в Україні, належить до компетенції Кабінету Міністрів України.

До участі у дорожньому русі допускаються транспортні засоби, конструкція і технічний стан яких відповідають вимогам діючих в Україні правил, нормативів, що мають сертифікат на відповідність цим вимогам, укомплектовані у встановленому порядку, а у разі, якщо транспортний засіб згідно з цим Законом підлягає обов`язковому технічному контролю, пройшов такий контроль (стаття 29 Закону про дорожній рух).

За змістом статті 41 Закону про дорожній рух порядок дорожнього руху, користування зовнішніми світловими приладами, питання організації руху та його безпеки регулюються Правилами дорожнього руху, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 31.1. ПДР України технічний стан транспортних засобів та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, а також правил технічної експлуатації, інструкцій підприємств-виробників та іншої нормативно-технічної документації.

Одним з таких стандартів є ДСТУ 3649:2010, відповідно до яких усі покажчики поворотів (передні, бічні та задні) мають бути автожовтого кольору (таблиця 1 пункту 6.1.5.)

Водночас вичерпний перелік технічних несправностей та вимог, невідповідність яким зовнішніх світлових приладів тягне за собою заборону експлуатації транспортних засобів, встановлений пунктом 31.4.3. ПДР України, згідно з яким забороняється експлуатація транспортних засобів, якщо: кількість, тип, колір, розміщення і режим роботи зовнішніх світлових приладів не відповідають вимогам конструкції транспортного засобу; порушено регулювання фар; не горить лампа лівої фари в режимі ближнього світла; на світлових приладах немає розсіювачів або використовуються розсіювачі і лампи, що не відповідають типу даного світлового приладу; на розсіювачах світлових приладів нанесено тонування або покриття, що зменшує їх прозорість чи світлопропускання.

За правилом, визначеним частиною другою статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підтвердження правомірності оспорюваної постанови відповідач надав відеозапис з портативного відеореєстратора (боді-камери) № 473522, яким зафіксовано обставини спілкування поліцейських з позивачем та процедура розгляду справи про адміністративне правопорушення.

За результатами дослідження відеозапису суд візуально переконався у тому, що на транспортному засобі позивача дійсно встановлені задні покажчики поворотів червоного кольору, що не відповідає вимогам ДСТУ 3649:2010.

Разом з тим зазначений факт не утворює склад розглядуваного адміністративного правопорушення і не може бути підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності, оскільки не доведено, що червоний колір покажчиків поворотів не відповідає вимогам конструкції транспортного засобу (інструкції підприємства-виробника), а невідповідність кольору зовнішніх світлових приладів діючим в Україні стандартам (ДСТУ) не тягне за собою заборону експлуатації транспортного засобу.

Вирішуючи питання про наявність в діях позивача другого складу адміністративного правовопорушення, який полягає у керуванні транспортним засобом, переобладнаним з порушенням відповідних правил, норм і стандартів, суд виходить з наступного.

Статтею 31 Закону про дорожній рух передбачено, що транспортні засоби, їх складові частини і комплектуючі вироби, що ввозяться на територію України, підлягають перевірці на відповідність діючим стандартам або повинні мати сертифікат, виданий уповноваженим на це Секретаріатом ЄЕК ООН Адміністративним органом по сертифікації дорожніх транспортних засобів. Правила ввезення транспортних засобів на територію України визначаються Кабінетом Міністрів України.

Порядком державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1988 № 1388, у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23.12.2009 № 1388 з подальшими змінами (далі - Порядок), встановлена єдина на території України процедура державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку транспортних засобів, оформлення та видачі реєстраційних документів і номерних знаків.

Цей Порядок є обов`язковим для всіх юридичних та фізичних осіб, які є власниками транспортних засобів, виробляють чи експлуатують їх.

Згідно з Порядком транспортні засоби підлягають державній реєстрації з метою здійснення контролю за відповідністю конструкції та технічного стану транспортних засобів установленим вимогам стандартів, правил і нормативів, дотриманням законодавства, що визначає порядок сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), використанням транспортних засобів в умовах воєнного і надзвичайного стану, а також для ведення їх обліку та запобіганню вчиненню щодо них протиправних дій.

Відповідно до пункту 7 Порядку власники транспортних засобів та особи, що експлуатують такі засоби на законних підставах, або їх представники (далі - власники) зобов`язані зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом десяти діб після придбання (одержання) або митного оформлення, або тимчасового ввезення на територію України, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.

Пунктом 8 Порядку встановлено, що державна реєстрація (перереєстрація) транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто або уповноваженим представником, і документів, що посвідчують їх особу, підтверджують повноваження представника (для фізичних осіб - нотаріально посвідчена довіреність, для юридичних осіб - організаційно-розпорядчий документ про проведення державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку транспортних засобів та видана юридичною особою довіреність), а також правомірність придбання, отримання, ввезення, митного оформлення (далі - правомірність придбання) транспортних засобів, відповідність конструкції транспортних засобів установленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.

Перша державна реєстрація транспортних засобів в Україні проводиться за умови відповідності конструкції і технічного стану певної марки (моделі) транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, обов`язковим вимогам правил та нормативів, що підтверджується сертифікатом відповідності, виданим згідно з порядком затвердження конструкції транспортних засобів, їх частин та обладнання, або відомостями реєстру сертифікатів затвердження типу і виданих виробниками сертифікатів відповідності колісних транспортних засобів та обладнання (пункт 10 Порядку).

З матеріалів справи убачається, що позивач керував транспортним засобом, який у встановленому законом порядку пройшов процедуру державної реєстрації, про що свідчить свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1 , видавник: ТСЦ 8045 (дата реєстрації: 20.09.2025; дата першої реєстрації в Україні: 06.11.2021).

Факт здійснення державної реєстрації транспортного засобу означає, що держава в особі територіального сервісного центру підтвердила відповідність його конструкції і технічного стану установленим вимогам стандартів, правил і нормативів.

За наведених обставин навіть у разі помилковості здійснення державної реєстрації транспортного засобу водій не має нести відповідальність за таку помилку і її наслідки, що цілком відповідає принципу «належного урядування», сформульованого ЄСПЛ у низці своїх рішень (рішення у справах «Рисовський проти України», «Беєлер проти Італії», «Онер`їлдіз проти Туреччини», «Megadat.com.S.r.l. проти Молдови», «Москаль проти Польщі», «Лелс проти Ховатії», «Тошкуце та інші проти Румунії»).

Жодних фактичних даних, які б давали б підстави стверджувати, що після 20.09.2025 (дата реєстрації транспортного засобу) в автомобілі були замінені задні покажчики поворотів, матеріали справи не містять.

Отже відсутність доказів вчинення позивачем діянь, що утворюють об`єктивну сторону адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 121 КУпАП, свідчить про відсутність в його діях складу зазначеного правопорушення із наслідками у виді адміністративної відповідальності.

Необґрунтованим притягненням позивача до адміністративної відповідальності порушені його права, які підлягають захисту у спосіб, передбачений частиною третьою статті 286 КАС України - шляхом скасування оспорюваної постанови та закриття справи про адміністративне правопорушення.

Питання дотримання поліцейськими процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення та вимог Закону України «Про поліцію» у цьому рішенні суд не досліджував, оскільки відсутність складу адміністративного правопорушенняє визначальною і достатньою підставою для скасування рішення у справі про притягнення до адміністративної відповідальності.

Відповідно до положень статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже з огляду на результат розгляду справи за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліціїна користь позивача слід стягнути сплачений ним судовий збір.

Керуючись статтями 2, 5-9, 20, 73-78, 90, 241, 242, 243, 244, 246, 255, 262, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Скасувати постанову поліцейського Управління патрульної поліції у місті Києві сержанта поліції Портянка Вадима Сергійовича серії ЕНА № 7241263 від 22 травня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення та закрити справу про адміністративне правопорушення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції(код юридичної особи: 40108646; місцезнаходження: м. Київ, вул. Ф. Ернста, буд. 3,) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; рнокпп НОМЕР_2 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання (згідно довідки ВПО): АДРЕСА_2 ) судовий збір в розмірі 665 гривень 60 копійок.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його оголошення.

Суддя: