Рішення № 138995527, 14.08.2026, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/2169/26

провадження № 2/753/5962/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2026 року Дарницький районний суд м. Києва в складі:

головуючої судді Шаповалової К.В.

за участі

секретаря судових засідань Москаленко А.П.

представника позивача ОСОБА_1

представник відповідача Козачков В.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду за адресою: м. Київ, вул. О. Кошиця, 5а у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариство з обмеженою відповідальністю «ААЗ Трейдінг-Автолюкс», треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Акціонерне товариство "Страхова компанія "Інго", ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

В С Т А Н О В И В:

у січні 2026 року ОСОБА_2 звернулася до Дарницького районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ОСОБА_3 11 жовтня 2025 року в м. Києві по пр-ту Академіка Глушкова, 13Б, керуючи транспортним засобом «Temsa Safir» д.н.з. НОМЕР_1 , здійснив зіткнення з транспортним засобом «Renault» д.н.з. НОМЕР_2 , що призвело до отримання транспортними засобами механічних пошкоджень з матеріальними збитками. Відповідно до постанови Голосіївського районного суду м. Києва №752/26271/25 від 28 листопада 2025 року ОСОБА_3 було визнано винним у вчиненій ДТП. Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «Temsa Safir» д.н.з. НОМЕР_1 застрахована у АТ «СК «ІНГО». Для отримання страхового відшкодування ОСОБА_2 звернулася до АТ «СК «ІНГО», із заявою про страхове відшкодування. Так ОСОБА_2 08 грудня 2025 року отримала від вказаної страхової компанії страхову виплату в розмірі 163 314,28 грн, проте вказаної суми не достатньо для ремонту автомобіля, оскільки вартість ремонту авто склала 218 200,00 грн. Таким чином позивач просить суд стягнути із винуватця ДТП різницю між фактично нанесеною шкодою та сумою виплаченого страхового відшкодування у розмірі 54 885,72 грн. Окрім того, позивач просить суд стягнути із відповідача завдану позивачу моральну шкоду у розмірі 5000,00 грн, суму сплаченого судового збору у розмірі 1331,20 грн та суму витрат понесених позивачем на правову допомогу.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03 лютого 2026 року позовну заяву було передано для розгляду судді Шаповаловій К.В.

Згідно відомостей, які містяться у Єдиному державному демографічному реєстрі, ОСОБА_3 значиться зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 12 лютого 2026 року позов було залишено без руху та надано позивачу строк на усунення недоліків.

17 лютого 2026 року до суду надійшла заява представника позивача про усунення недоліків.

Ухвалою суду від 18 лютого 2026 року було відкрито провадження у справі та вирішено слухати справу в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін на 11 березня 2026 року на 10:00 год. Окрім того, вказаною ухвалою суду до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору було залучено АТ «СК «Інго».

Ухвалою суду від 11 березня 2026 року було задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів. Судове засідання у справі було відкладено на 22 квітня 2026 року на 11:30 год.

20 березня 2026 року до суду від ТОВ «ААЗ Трейдінг-Автолюкс» надійшла інформація, у якій зазначено, що ОСОБА_3 перебував із ТОВ «ААЗ Трейдінг-Автолюкс» у трудових відносинах станом на 11 жовтня 2025 року та виконував свої трудові обов`язки.

26 березня 2026 року до суду від представника позивача надійшла заява, у якій він просить замінити первісного відповідача ОСОБА_3 на ТОВ «ААЗ Трейдінг-Автолюкс», а ОСОБА_3 залучити до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Ухвалою суду від 22 квітня 2026 року клопотання представника позивача задоволено. Замінено первісного відповідача у справі ОСОБА_3 на належного - Товариство з обмеженою відповідальністю «ААЗ Трейдінг-Автолюкс». Залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_3 . Судове засідання у справі було відкладено на 03 червня 2026 року на 10:00 год.

3 червня 2026 року від представника відповідача до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та надати представнику матеріали справи для ознайомлення.

Судове засідання 3 червня 2026 року було відкладено на 3 серпня 2026 року за клопотанням представника відповідача.

У судове засідання 3 серпня 2026 року з`явився представник позивача та представник відповідача.

Представник позивача підтримала позовні вимоги в повному обсязі, просила їх задовольнити, вказала, що позивачем фактично було відремонтовано пошкоджений у ДТП із працівником відповідача автомобіль за 218200 грн, в той час як страхова компанія відшкодувала позивачу лише 163314,28 грн, а отже різниця між вказаними сумами має бути відшкодована винуватцем ДТП. Крім того просила стягнути моральну шкоду у розмірі 5000 грн та витрати на правову допомогу.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог вказав, що акт виконаних робіт, долучений до позову, не підписаний від виконавця та замовника, до позову не долучено доказів фактичної сплати коштів замовником за вказаним актом виконаних робіт, зауважив, що власником СТО, де ремонтувалась машина позивача є ОСОБА_4 , особа, яка зазначена у полісі ОСЦПВ позивача як страхувальник, що, на думку представника відповідача, свідчить про те, що фактична вартість ремонту пошкодженого у ДТП автомобіля була завищена. Також звернув увагу на те, що акт виконаних робіт від 6 січня 2026 року складений на виконання заказу-наряду від 15 травня 2024 року, в той час як ДТП відбулось 11 жовтня 2025 року. Також заперечував проти задоволення вимоги про відшкодування моральної шкоди, оскільки до позову не долучено жодних доказів завдання позивачці моральної шкоди як в цілому так і в розмірі 5000 грн. Враховуючи зазначене у сукупності просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник третьої особи страхової компанії та третя особа ОСОБА_3 у судове засідання не з`явились, будь-яких заяв до суду не подавали, враховуючи обізнаність вказаних осіб про день та час проведення судового засідання, що підтверджується матеріалами справи, суд дійшов висновку про проведення судового засідання за їх відсутності.

Дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані у справі докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд дійшов до наступного висновку.

11 жовтня 2025 року о 14:30 год у м. Києві на проспекті Академіка Глушкова, 13б відбулась дорожньо-транспортна пригода за участі транспортного засобу «Temsa Safir» д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3 та транспортного засобу «Renault» д.н.з. НОМЕР_2 .

Відповідно до постанови Голосіївського районного суду м. Києва від 28 листопада 2025 року винним у даній ДТП було визнано ОСОБА_3 , який порушив п. 2.3(б), 12.1 Правил дорожнього руху України та притягнуто його до адміністративної відповідальності за статтею 124 КУпАП. Постанова набрала законної сили.

У відповідності з частини четвертої, шостої статті 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Як вказано у постанові Верховного Суду від 05.09.2019 року у справі № 234/16272/15-ц, з огляду на презумпцію вини заподіювана шкоди (частина друга статті 1166 ЦК України) особа звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду якщо доведе, що шкоди було завдано не з її вини. Таким чином цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди. Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. При розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, ця постанова обов`язкова для суду з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Тому, розглядаючи цей позов, суд не вправі обговорювати вину такої особи, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування. У такому разі і призначення відповідної експертизи не вимагається.

Таким чином, вина ОСОБА_3 у вчинені дорожньо-транспортної пригоди є встановленою та не підлягає доведенню.

Відповідно до повідомлення ТОВ «ААЗ Трейдінг-Автолюкс» ОСОБА_3 станом на 11 жовтня 2025 року перебував у трудових відносинах із товариством та виконував трудові обов`язки. Вказане також підтверджується копією наказу про прийняття на работу ОСОБА_3 від 12 серпня 2024 року № 117-К/тр (а.с. 77).

Відповідно до частини першої статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Враховуючи, що водій ОСОБА_3 в момент ДТП керував транспортним засобом, який на праві власності належить відповідачу, станом на 11 жовтня 2025 року перебував у трудових відносинах з ТОВ «ААЗ Трейдінг-Автолюкс» та виконував трудові обов`язки, вказане не заперечувалось та не оспорювалось відповідачем, позивач правомірно з вимогами про відшкодування шкоди звернувся саме до ТОВ «ААЗ Трейдінг-Автолюкс».

Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно із частиною другою статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Пунктом 1 частини першої статті 1188 ЦК України встановлено, що шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується винною особою.

Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлений обов`язок власників транспортних засобів застрахувати свою відповідальність.

В силу статті 5 зазначеного вище Закону об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 автомобіль «Renault» д.н.з. НОМЕР_2 на праві власності зареєстрований за позивачем ОСОБА_2 (а.с.36).

Станом на час ДТП відповідальність ТОВ «ААЗ Трейдінг-Автолюкс» була застрахована у АТ «Страхова компанія «ІНГО» відповідно до поліса № 228891577, який був дійсним станом на 11 жовтня 2025 року (момент ДТП, а.с. 9).

Відповідно до ст.22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до вимог пункту 36.4. статті 36 зазначеного вище Закону, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування).

8 грудня 2025 року страхова компанія АТ «Страхова компанія «ІНГО» здійснило страхову виплату позивачу в розмірі 163314,28 грн. (а.с. 10).

Відповідно до Звіту про визначення вартості матеріального збитку завданого власнику колісного транспортного засобу від 14 листопада 2025 року № 13-R/18/00 ринкова вартість «Renault» д.н.з. НОМЕР_2 складає 249796,80 грн, ринкова вартість пошкодженого майна «Renault» д.н.з. НОМЕР_2 внаслідок ДТП становить 86432,52 грн.

Згідно ремонтної калькуляції від 6 листопада 2025 року вартість ремонту «Renault» д.н.з. НОМЕР_2 складає 567239,85 грн.

Страхова компанія «ІНГО» здійснило позивачу виплату коштів, що становить різницю між ринковою вартість пошкодженого автомобіля «Renault» д.н.з. НОМЕР_2 до та після ДТП 11 жовтня 2025 року - 163314,28 грн.

Поряд з цим, звертаючись до суду із цим позовом, позивач зазначає, що фактично пошкоджений автомобіль «Renault» д.н.з. НОМЕР_2 був відремонтований за 218200 грн, що підтверджується актом виконаних робіт від 6 січня 2026 року, а тому просив стягнути з відповідача різницю між реальною вартістю виконаних робіт - 218200 грн та страховим відшкодуванням у розмірі 163314,28 грн.

У постанові Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 753/21303/16-ц, на яку вказувала заявник, суд дійшов висновку про те, що відшкодування шкоди, заподіяної власником (володільцем) транспортного засобу, цивільно-правова відповідальність якого застрахована, урегульовано Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». У разі коли пошкоджений транспортний засіб не може бути відновлений або вартість його відновлювального ремонту з урахуванням зношеності та втрати товарної вартості перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження, розмір шкоди визначається за ринковою вартістю транспортного засобу на момент пошкодження.

Порядок відшкодування шкоди, пов`язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентовано статтею 30 цього Закону, відповідно до якої транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необгрунтованим. Ремонт вважається економічно необгрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до ДТП.

У разі якщо власник транспортного засобу не згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним, йому відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати з евакуації транспортного засобу з місця цієї пригоди. Якщо ж транспортний засіб визнано фізично знищеним, відшкодування шкоди здійснюється у розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до ДТП та витратам з евакуації транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди. Право на залишки транспортного засобу отримує страховик чи моторне транспортне страхове бюро.

Розмір страхового відшкодування залежить також від того, визнає власник транспортний засіб фізично знищеним чи ні. У разі визнання його таким власнику відшкодовується шкода у розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до ДТП та витратам, пов`язаним з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди. Право на залишки транспортного засобу отримує страховик чи моторне транспортне страхове бюро (правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 20 жовтня 2021 року у справі № 205/1314/16-ц).

У постанові від 19 вересня 2019 року у справі № 643/4161/15-ц, Верховний Суд дійшов висновку про те, що відповідно до статті 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до ДТП. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця ДТП.

Отже, оскільки вартість відновлювального ремонту пошкодженого «Renault» д.н.з. НОМЕР_2 згідно ремонтної калькуляції становить 567239,85 грн, а згідно звіту від 14 листопада 2025 року ринкова вартість автомобіля складає 249796,80 грн, вказаний автомобіль є фізично знищеним.

Як зазначалось страховою компанією було здійснено позивачу виплату коштів, що становить різницю між вартістю автомобіля до та після ДТП, що свідчить про те, що власник автомобіля не погодився із тим, що його автомобіль є фізично знищеним. Крім того, на це також вказують дії позивача щодо подання цього позову до суду та залишення пошкодженого автомобіля у своєму користуванні, його ремонт.

Отже страховою компанією було повністю виплачено позивачу суму, яка підлягає до виплати у разі фізичного знищення автомобіля та непогодження власника із тим, що автомобіль фізично знищено.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до полісу ОСЦПВВ від 4 травня 2025 року № 228891577, яким був застрахований транспортний засіб відповідача, ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну потерпілих осіб становить 250000 грн.

Відповідно до акту виконаних робіт від 6 січня 2026 року СТО ПП «БОМО» визначено, що фактично вартість ремонту пошкодженого «Renault» д.н.з. НОМЕР_2 складає 218200 грн, що не перевищує ліміт відповідальності страхової компанії АТ «Страхова компанія «ІНГО».

Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладення обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності що передбачено статтею 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Зазначена правова позиція закріплена і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 7 60/15471/15-ц, провадження № 14-316цс18, з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17, провадження № 14-95цс20.

У постанові від 22 лютого 2022 року у справі № 201/16373/16-ц (провадження № 14-27цс21), Велика Палата Верховного Суду, у пунктах 136, 137 указаної постанови зазначила, що Велика Палата Верховного Суду послідовно наголошує, що основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик, та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми, а у випадку, зазначеному у пункті 80 цієї постанови - винною особою.

Також суд зазначає, що акт виконаних робіт від 6 січня 2026 року (а.с. 40) не підписаний ні зі сторони виконавця, ні зі сторони замовника, докази здійснення фактичного ремонту автомобіля суду надано не було як і доказів фактичної сплати позивачем коштів за вказаним актом виконаних робіт, враховуючи те, що строк оплати у вказаному акті зазначено - 6 січня 2026 року. Серед іншого суд звертає увагу на те, що долучений до позовної заяви заказ-наряд № 6905 (а.с. 90) на ремонт пошкодженого в ДТП «Renault» д.н.з. НОМЕР_2 на загальну суму 218200 грн, датований 15 травня 2024 року, в той час як ДТП, в якій було пошкоджено вказаний автомобіль відбулось 11 жовтня 2025 року.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із статтями 77-80 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно із статтею 13 ЦПК України збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Отже, враховуючи вище викладене судом, позивачем та її представником не було належними, достатніми та допустимими доказами доведено, що обов`язок по відшкодуванню шкоди у розмірі 59885,72 грн, що становить різницю між 218200 грн та виплаченим страховим відшкодуванням у сумі 163314,28 грн покладається саме на відповідача ТОВ «ААЗ Трейдінг-Автолюкс», з огляду на те, що автомобіль позивача внаслідок ДТП, яке відбулось 11 жовтня 2025 року є фізично знищеним, страховою компанією виплачено позивачу різницю між вартість автомобіля до та після ДТП та з урахуванням того, що заявлена до відшкодування позивачем сума перебуває в межах ліміту страхового відшкодування АТ «Страхова компанія «ІНГО».

Наявні в матеріалах справи та досліджені у судовому засіданні докази, які описані судом вище, спростовують твердження представника позивача про наявність підстав для стягнення з відповідача ТОВ «ААЗ Трейдінг-Автолюкс»матеріального збитку, як відшкодування шкоди завданої внаслідок ДТП, яке мало місце 11 жовтня 2025 року.

Враховуючи те, що судом під час розгляду справи не встановлено підстав для задоволення позовних вимог щодо стягнення з ТОВ «ААЗ Трейдінг-Автолюкс»матеріального збитку, відсутні відповідно підстави й для задоволення позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди з вказаного відповідача.

Повно та всебічно з`ясувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази, з огляду на обґрунтування заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що під час розгляду справи не знайшли свого підтвердження доводи позивача щодо заявлених вимог до відповідача, з підстав, викладених у мотивувальній частині рішення суду, позовні вимоги не ґрунтуються на вимогах закону, обставини справи не підтверджені певними засобами доказування, а тому позовна заява не підлягає задоволенню.

Судові витрати, відповідно до статті 141 ЦПК України покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 4, 5, 7, 12, 13, 76, 77, 80, 81, 83, 84, 89, 141, 259, 263-265, 268, 279, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Товариство з обмеженою відповідальністю «ААЗ Трейдінг-Автолюкс», треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Акціонерне товариство "Страхова компанія "Інго", ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Шаповалова К.В.