YouControl — сервіс перевірки контрагентів. Повне досьє на компанію доступне в індивідуальних тарифах.

Головна /

Каталог судових рішень

/

Суди місто Київ

/

Голосіївський районний суд міста Києва

Ухвала суду № 138995482, 10.08.2026, Голосіївський районний суд міста Києва

Дата ухвалення

10.08.2026

Номер справи

752/9871/25

Номер документу

138995482

Форма судочинства

Кримінальне

Компанії, зазначені в тексті судового документа

1) ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ГРАНАТ"

Єдиний державний реєстр судових рішень

Справа № 752/9871/25

Провадження № 1-кс/752/6430/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2026 року слідчий суддя Голосіївського районного суду міста Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участі представника власника майна ТОВ «Гранат» - адвоката ОСОБА_3 , прокурора ОСОБА_4 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ТОВ «Гранат» - про скасування арешту майна, у кримінальному провадженні № 12025100000000285 від 11.03.2025року,-

ВСТАНОВИВ:

В провадження слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва надійшло зазначене клопотання представника власника майна ТОВ «Гранат» - адвоката ОСОБА_3 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №12025100000000285 від 11.03.2025.

Клопотання обґрунтоване тим, що в рамках кримінального провадження №12025100000000285 ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 29.06.2026 накладено арешт на грошові кошти, які знаходяться на поточних рахунках ТОВ «ГРАНАТ» в АТ «ПУМБ», АТ «ПРОКРЕДИТ БАНК», АТ «УНIВЕРСАЛ БАНК», АТ «СЕНС БАНК», АТ КБ «ПриватБанк», ДКСУ із зупиненням видаткових операцій, за винятком сплати податків.

Арешт на майно накладено з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання щодо підозрюваної ОСОБА_5 .

Заявник вважає арешт необґрунтованим та незаконним. Зазначає, що ТОВ «Гранат» є самостійною юридичною особою. Грошові кошти на банківських рахунках є власністю товариства, а не особистою власністю ОСОБА_5 . Також заявник вказав про непрапорційність втручання та зупинку підприємства, яке є соціально-критичним, та незаконне блокування виплати заробітної плати працівникам.

На підставі зазначеного заявник у клопотанні просить скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 29.06.2026 у справі №752/9871/25, провадження №1-кс/752/5362/26, на грошові кошти, які знаходяться на поточних рахунках ТОВ «ГРАНАТ» в АТ «ПУМБ», АТ «ПРОКРЕДИТ БАНК», АТ «УНIВЕРСАЛ БАНК», АТ «СЕНС БАНК», АТ КБ «ПриватБанк», ДКСУ, та скасувати заборону розпоряджатися ними і здійснювати видаткові операції.

В судовому засіданні адвокат ОСОБА_3 , який діє в інтересах власника майна ТОВ «Гранат» клопотання про скасування арешту майна підтримав з підстав, зазначених у ньому, просив задовольнити.

Прокурор заперечив проти задоволення клопотання, просив відмовити у його задоволенні пославшись на те, що арешт накладено обґрунтовано, підстави для його скасування відсутні.

Заслухавши пояснення учасників кримінального провадження, вивчивши та дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до висновку про його задоволення з огляду на таке.

Встановлено, що відділом розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції у м. Києві здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №12025100000000285 від 11.03.2025 за підозрою ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України, ОСОБА_7 , у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України, ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України.

В рамках кримінального провадження №12025100000000285, ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 29.06.2026 накладено арешт на грошові кошти, які знаходяться на поточних рахунках ТОВ «ГРАНАТ» в АТ «ПУМБ», АТ «ПРОКРЕДИТ БАНК», АТ «УНIВЕРСАЛ БАНК», АТ «СЕНС БАНК», АТ КБ «ПриватБанк», ДКСУ із зупиненням видаткових операцій, за винятком сплати податків.

Арешт на майно накладено з метою конфіскації майна як виду покарання щодо підозрюваної ОСОБА_5 .

Порядок скасування арешту майна визначений ст. 174 КПК України, якою передбачено, що підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 174 КПК України арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти відповідно до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя згідно з ст. 94, 132, 173 КПК України повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Згідно з п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 170 КПК України завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

При розгляді клопотання, поданого в порядку ст. 174 КПК України, слідчий суддя не надає оцінку дотриманню вимог закону при постановленні ухвали про арешт майна та її законності, що є виключною прерогативою суду апеляційної інстанції, а лише оцінює обґрунтованість підстав для скасування арешту.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, який ратифікований Верховною Радою України 17 липня 1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Положеннями статей 7, 16 КПК України визначено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому дим Кодексом.

Згідно з ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до Постанови Європейського Суду від 09.06.2005 по справі «Бакланов проти Російської Федерації», Постанови Європейського Суду від 24.03.2005 по справі «Фрізен проти Російської Федерації», судом наголошується на тому, що перша та найбільш важлива вимога ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання публічної влади у право на повагу до власності має бути законним, держави уповноважені здійснювати контроль за використанням власності шляхом виконання законів. Більше того, верховенство права, одна з засад демократичної держави, втілюється у статтях Конвенції. Питання у тому, чи було досягнуто справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу та захисту фундаментальних прав особи, має значення для справи лише за умови, що спірне втручання відповідало вимогам законності і не було свавільним.

Окрім того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції», заява № 31107/96, п. 58, ECHR 1999-И). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22.09.1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява № 48191/99, пп. 49 - 62, від 10.05.2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі ст. 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23.09.1982 у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series А N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (наприклад, рішення від 21.02.1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», п. 50, Series А N 98).

У кримінальному провадженні №12025100000000285 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України. Санкція інкримінованого ОСОБА_5 кримінального правопорушення, окрім позбавлення волі на певний строк, передбачає також конфіскацію майна.

Згідно матеріалів клопотання вбачається, що до переліку засновників (учасників) юридичної особи окрім ОСОБА_5 (із розміром частки статутного (складеного) капіталу (пайового фонду) 288 276,80 грн), входять інші особи, які не мають процесуального статусу у кримінальному провадженні №12025100000000285.

Кінцевими бенефіціарними власниками є ОСОБА_5 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 .

Згідно ч. 5 ст. 170 КПК України у випадку арешту з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження.

В ході розгляду клопотання прокурор не надав відомостей про те, що відносно ТОВ «ГРАНАТ» здійснюється кримінальне провадження.

Натомість, як вбачається з матеріалів клопотання, ТОВ «Гранат» є самостійною юридичною особою, отже грошові кошти на банківських рахунках є власністю товариства.

Прокурор не надав слідчому судді відомостей про те, що грошові кошти на банківських рахунках ТОВ «ГРАНАТ» є особистою власністю ОСОБА_5 , яка є лише одним із засновників та володіє корпоративними правами (часткою у статутному капіталі).

Також в ході розгляду клопотання стороною обвинувачення не було доведено існування ризиків, передбачених кримінальним процесуальним законом щодо майна, на яке було накладено арешт.

З огляду на наведене, при розгляді клопотання про скасування арешту майна, слідчому судді не надано доказів та не доведено існування правових підстав для подальшого збереження арешту майна, також не доведено існування ризиків, які слугували підставою для накладення арешту на майно.

Відповідно до п. 19 ч. 1 ст. 7, ч. 1 ст. 26 КПК України однією із загальних засад кримінального провадження є диспозитивність, яка полягає у вільному використанні суб`єктами кримінального провадження своїх процесуальних прав в межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.

З урахуванням викладеного, виходячи із принципу диспозитивності кримінального провадження, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання про скасування арешту майна підлягає задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 26, 170, 174, 309, 369-372, 392 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання задовольнити.

Скасувати арешт накладений ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м.Києва від 29.06.2026 року на майно, а саме на грошові кошти, які знаходяться на поточних рахунках ТОВ «ГРАНАТ» (код ЄДРПОУ 21620913), а саме:

- НОМЕР_1 (980-Українська гривня), який відкрито 13.01.2026 у АТ «ПУМБ», код банку (МФО): 334851;

- НОМЕР_2 (980-Українська гривня), який відкрито 26.07.2024 у АТ «ПУМБ», код банку (МФО): 334851;

- НОМЕР_3 (980-Українська гривня), який відкрито 23.12.2025 у АТ «ПУМБ», код банку (МФО): 334851;

- НОМЕР_4 (980-Українська гривня), який відкрито 05.12.2024 у АТ «ПУМБ», код банку (МФО): 334851;

- НОМЕР_5 (980-Українська гривня), який відкрито 29.07.2019 у АТ «ПРОКРЕДИТ БАНК», код банку (МФО): 320984;

- НОМЕР_6 (980-Українська гривня), який відкрито 29.07.2019 у АТ «ПРОКРЕДИТ БАНК», код банку (МФО): 320984;

- НОМЕР_7 (980-Українська гривня), який відкрито 22.06.2011 у АТ «УНIВЕРСАЛ БАНК», код банку (МФО): 322001;

- НОМЕР_8 (980-Українська гривня), який відкрито 04.11.2010 у АТ «УНIВЕРСАЛ БАНК», код банку (МФО): 322001;

- НОМЕР_9 (980-Українська гривня), який відкрито 16.06.2020 у АТ «СЕНС БАНК», код банку (МФО): 300346;

- НОМЕР_10 (980-Українська гривня), який відкрито 08.11.2021 у АТ КБ «ПриватБанк», код банку (МФО): 305299;

- НОМЕР_11 (980-Українська гривня), який відкрито 08.11.2021 у АТ КБ «ПриватБанк», код банку (МФО): 305299;

- НОМЕР_12 (980-Українська гривня), який відкрито 08.11.2021 у АТ КБ «ПриватБанк», код банку (МФО): 305299;

- НОМЕР_13 (980-Українська гривня), який відкрито 24.12.2014 у Казначейство України (ел. адм. подат.) код банку (МФО): 899998.

Скасувати заборону розпоряджатися грошовими коштами, що знаходяться на рахунках клієнта ТОВ «ГРАНАТ» (код ЄДРПОУ 21620913) за винятком видаткових операцій по сплаті податків, зборів, інших обов`язкових платежів до державного бюджету, а саме: