Рішення № 13899288, 15.02.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 61/2015.02.11 За позовом:Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна»

До відповідача:Національної акціонерної страхової компанії «Оранта»

Про: відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (в порядку регресу) у розмірі 19065 грн. 66 коп.

Суддя Івченко А.М.

Представники: Позивача:Хільчевська Н.О. дов. № 0161 від 01.10.2010; Відповідача:Чабан К.І. дов. № б/н від 01.04.2010 У судовому засіданні 15.02.2011 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЗУ Україна»звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Національної акціонерної страхової компанії «Оранта»про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (в порядку регресу) у розмірі 19065 грн. 66 коп. (17094 грн. 63 коп. виплати страхового відшкодування, 1065 грн. 66 коп. пені).

Ухвалою суду від 20.12.2010 порушено провадження у справі № 61/20, розгляд справи призначено у судовому засіданні на 21.01.2011, зобовязано сторони виконати певні дії.

Ухвалою суду 21.01.2011 в звязку з неявкою позивача, розгляд справи відкладено на 15.02.2011.

У судовому засіданні 15.02.2011 представник позивача підтримав позовні вимоги.

Представник відповідача проти суми у розмірі 17094 грн. 63 не заперечив, але стосовно нарахування штрафних санкцій заперечив повністю.

Судом, у відповідності з вимогами ст. 81-1 ГПК України, складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши у судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться у матеріалах справи, суд -

ВСТАНОВИВ:

З довідки Управління Державної автомобільної інспекції при Головному управлінні МВС в м. Києві від 30.05.2008 № б/н та постанови Соломянського районного суду м. Києва від 01.07.2008 у справі № 3-9253-1 за 2008 рік, вбачається, що 13.05.2008 о 09:00, ОСОБА_1., керуючи автомобілем «Мерседес», державний номер НОМЕР_1, в м. Києві пр-ті Перемоги - вул. Янгеля, під час руху не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався дистанції, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем «Лексус», державний номер НОМЕР_2, який здійснив зіткнення з автомобілем «Форд», державний номер НОМЕР_3, що призвело до пошкодження транспортних засобів та тілесних ушкоджень.

Постановою Соломянського районного суду м. Києва від 01.07.2008 у справі № 3-9253-1 за 2008 рік, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль «Лексус», державний номер НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_2.

Пошкоджений вищезазначений автомобіль був застрахований на підставі договору страхування № 7434 від 21.12.2007, укладеного між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ПЗУ Україна»(Страховиком), ОСОБА_2 (Страхувальником) та Закритим акціонерним товариством «Донгорбанк»(Вигодонабувачем).

Відповідно до звіту про оцінку вартості матеріального збитку, спричиненого пошкодженням транспортного засобу № 1484 від 22.06.2008, виданого Товариством з обмеженою відповідальністю «Експертно-асистуюча компанія «Легіон», вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля автомобіль «Лексус», державний номер НОМЕР_2, внаслідок пошкодження при ДТП склала 17598 грн. 58 коп.

Як вбачається зі страхового акту № V2.0.07434.L01.01 від 04.07.2008, позивачем було прийнято рішення про виплату Страхувальнику суми страхового відшкодування у розмірі 17 094 грн. 63 коп.

10.07.2008 було здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 17094 грн. 63 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 8495 від 10.07.2008.

12.02.2009 року позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування порядку регресу № 88/3/2009/ДППР від 11.02.2009, в якій просить виплатити страхове відшкодування в розмірі 17094 грн. 63 коп.

Статтею 27 Закону України «Про страхування»та статтею 993 Цивільного Кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до частини 1 статті 1191 Цивільного Кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Частинами 1 та 2 статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, повязана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим обєктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 Цивільного Кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципу вини.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що згідно з полісом № ВА/5691618 між Бондаренко Валентином Олеговичем та Жашківським районним відділенням Черкаської обласної дирекції Національної акціонерної компанії «Оранта»було укладено договір обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (тип 1), відповідно до умов якого було застраховано цивільно-правову відповідальність третьої особи, при цьому забезпеченим транспортним засобом було визначено автомобіль «Мерседес Бенц», державний номер НОМЕР_1, ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, визначено в сумі 35000 грн. 00 коп.

Умовами договору страховим випадком визначено подію, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором, що кореспондується зі статтею 6 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Згідно з пунктом 15.3 статті 15 цього Закону договором І типу є договір страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»при настанні страхового випадку, страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоровю, майну третьої особи.

Відшкодувавши збитки завдані третьою особою позивач на підставі положень статті 27 Закону України «Про страхування»та статті 993 Цивільного Кодексу України став в межах сплаченої суми стороною-кредитором у зобовязанні, що виникло з делікту, замість потерпілого ОСОБА_2.

Тобто, позивач з моменту сплати шкоди за особу відповідальну за її спричинення став кредитором у деліктному зобовязанні отримавши право замість потерпілого водія вимагати відшкодування заподіяної шкоди від особи відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до статті 509 Цивільного Кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктами 1, 3 частини 2 статті 11 Цивільного Кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

За загальним правилом зобовязання не створює обовязку для третьої особи (стаття 511 Цивільного Кодексу України).

Водночас, згідно з частиною 7 статті 528 Цивільного Кодексу України, виконання обовязку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобовязання не випливає обовязок боржника виконати зобовязання особисто.

Згідно з частинами 1, 2 статті 636 Цивільного Кодексу України, договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов'язаний виконати свій обовязок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі. Виконання договору на користь третьої особи може вимагати як особа, яка уклала договір, так і третя особа, на користь якої передбачено виконання, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із суті договору.

Вказані норми містяться у розділі І «Загальні положення про зобовязання»книги пятої Цивільного Кодексу України і стосуються як договірних, так і недоговірних (у тому числі деліктних) зобовязань.

Відповідно до статті 511 Цивільного Кодексу України у випадках, встановлених договором, зобовязання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Згідно з пунктом 4 частини 1 та частиною 3 статті 512 Цивільного Кодексу України, кредитор у зобовязанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обовязку боржника третьою особою. Кредитор у зобовязанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Ні вище вказані договори страхування, ні закон не містять заборони на зміну кредитора у зобовязанні щодо відшкодування шкоди завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди.

Статтею 514 Цивільного Кодексу України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобовязанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, у Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна»виникло право вимоги до Національної акціонерної страхової компанії «Оранта» у порядку регресу на підставі вказаних норм та статей 27 Закону України «Про страхування»та ст. ст. 993, 1194 Цивільного Кодексу України на відшкодування завданих внаслідок ДТП збитків у сумі грн. 17094 грн. 63 коп.

Беручи до уваги зазначене та те, що представник відповідача усно та письмово визнав позов в цій частині, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми страхового відшкодування в порядку регресу підлягають задоволенню у сумі 17094 грн. 63 коп.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача суму пені у розмірі 1065 грн. 66 коп. за прострочення страхового відшкодування, посилаючись на норми п. 37.2 ст. 37 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, а саме як сплата неустойки так і відшкодування збитків.

Відповідно до ч. 1 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Судом встановлено, що згідно п. 37.1. статті 37 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів», виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.

Згідно пункту 37.2. статті 37 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів», за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня.

Враховуючи викладене, пеня на підставі п. 37.1 , 37.2 статті 37 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів»сплачується у випадку, коли страховик здійснює несвоєчасну виплату страхового відшкодування страхувальнику або іншому вигодонабувачу за договором страхування.

Відповідно до п. 38.1. статті 38 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів», страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов зокрема до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду.

В статті 1197 Цивільного кодексу України, надається визначення терміну «регрес», де зазначається, що регресом є право зворотної вимоги до винної особи.

Таким чином, суд дійшов висновку, що оскільки відшкодування шкоди в порядку регресу не є договірним зобовязанням саме між позивачем та відповідачем, адже воно виникло внаслідок вимог закону (ст. ст. 11, 14, 1166 ч. 1, 1187, 1188, 1192 Цивільного кодексу України), а вимоги Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів»не передбачають відповідальність у вигляді нарахування стягнення пені за прострочення виплати страхового відшкодування в порядку регресу - зворотної вимоги до винної особи, як не передбачено це і умовами статті 1187 Цивільного кодексу України, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача 1 065 грн. 66 коп. пені задоволенню не підлягає.

З огляду на викладене вимоги позивача підлягають задоволенню частково, а саме в розмірі виплаченого страхового відшкодування в сумі 17094 грн. 63 коп. В іншій частині вимоги задоволенню не підлягають.

Державне мито і судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Національна страхова компанія «Оранта»(01015 м. Київ, вул. Жилянська, 75; код 00034186) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна»(04053, м. Київ, вул. Артема, 42; код 20782312) 17094 (сімнадцять тисяч девяносто чотири) грн. 63 коп. - суму виплаченого страхового відшкодування, 153 (сто пятдесят три) грн. 27 коп. - витрат по сплаті державного мита та 211 (двісті одинадцять) грн. 60 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позову - відмовити.

4.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Івченко А.М.

Дата підписання рішення: 16.02.2011