Ухвала суду № 138992756, 11.08.2026, Приморський районний суд м. Одеси

Справа 522/11760/26

Провадження 1-кп/522/2940/26

УХВАЛА

11.08.2026 м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши обвинувальний акт у кримінальному провадженні за ЄРДР № 12022160000000660 від 27.09.2022, відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеси, громадянина України, має статус фізичної особи підприємця, не одружений, дітей не має, місце проживання: АДРЕСА_1 ,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 197-1 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

На розгляд надійшов обвинувальний акт стосовно ОСОБА_4 обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 197-1 КК України.

Захисник заявив клопотанням про повернення обвинувального акта прокурору на підставі п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, посилаючись на його невідповідність вимогам ст. 291 КПК України.

В обґрунтування клопотання захисник зазначав, що викладені у обвинувальному акті обставини є суперечливими та не узгоджуються з пред`явленим ОСОБА_4 обвинуваченням. У обвинувальному акті міститься твердження сторони обвинувачення про вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення у співучасті з іншими особами. Прокурором не розкрито роль, ступінь залученості, кваліфікацію дій зазначених осіб.

Також захисник зазначав, що обвинувальний акт містить суперечності між викладом фактичних обставин кримінального правопорушення, правовою кваліфікацією та формулюванням обвинувачення. У викладі фактичних обставин кримінального правопорушення та у формулюванні обвинувачення зазначено, що дії ОСОБА_4 кваліфіковано за ч. 4 ст. 197-1 КК України. Водночас у розділі обвинувального акта «Правова кваліфікація кримінального правопорушення» зазначено, що дії ОСОБА_4 кваліфіковано за ч. 4 ст. 197 КК України.

Захисник вважає, що зазначена суперечність не дає можливості однозначно встановити, за якою саме нормою кримінального закону прокурором висунуто обвинувачення, а отже, визначити його обсяг та межі судового розгляду.

Обвинувачений підтримав клопотання захисника.

Прокурор заперечував проти задоволення клопотання захисника, вважав його безпідставним, зазначав, що вказані захисником розбіжності є очевидними технічними помилками, а зі змісту обвинувального акта чітко встановлюються фактичні обставини кримінального правопорушення, його правова кваліфікація та формулювання обвинувачення. Прокурор вважав, що обвинувальний акт в цілому відповідає вимогам ст. 291 КПК України, та можливо призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта,

Також прокурор заявив клопотання про застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді особистого зобов`язання, з покладенням обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України строком на два місяці, посилаючись на існування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Сторона захисту не заперечувала проти клопотання прокурора, проте просила обмежити місце перебування обвинуваченого ОСОБА_4 територією Одеської, а не Тернопільської області, посилаючись на те, що в останній області обвинувачений перебував тимчасово, а наразі знаходиться за своїм постійним місцем проживання.

Вислухавши думку учасників кримінального провадження та дослідивши обвинувальний акт, суд дійшов наступних висновків.

За змістом п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у статті 291 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.

Вивченням змісту обвинувального акту встановлено, що кримінальне провадження підсудне Приморському районному суду м. Одеси. В обвинувальному акті, згідно з приписами п. п. 5,9 ч. 2 ст. 291 КПК України, міститься виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правова кваліфікація кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і частину статті закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення. Також в обвинувальному акті зазначено дату, місце його складення та затвердження.

При вирішенні клопотання захисника щодо повернення обвинувального акту прокурору, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Формулювання обвинувачення та правова кваліфікація кримінального правопорушення викладається у обвинувальному акті таким чином, як це вважає за правильне прокурор.

Питання відповідності обставин викладених у обвинувальному акті, фактичним обставинам кримінального провадження, якість та конкретизація формулювання обвинувачення, узгодженість викладених фактичних обставин справи з формулюванням обвинувачення та з правовою кваліфікацію кримінального правопорушення не можуть бути предметом розгляду у підготовчому судовому засіданні, оскільки на цій стадії судового провадження суд не вправі вдаватися до оцінки вказаних обставин.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що питання про відповідність обвинувального акта вимогам кримінального процесуального закону має вирішуватися з урахуванням його змісту в цілому, а не формально.

Сам факт наявності в обвинувальному акті окремої описки або технічної помилки не є достатньою підставою для його повернення прокурору, якщо така помилка не має істотного характеру, не створює невизначеності щодо змісту пред`явленого обвинувачення та не перешкоджає здійсненню судового розгляду.

Як убачається з обвинувального акта, у ньому послідовно викладені фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, наведено відповідне формулювання обвинувачення, а також зазначено, що дії ОСОБА_4 кваліфіковані за ч. 4 ст. 197-1 КК України.

Саме ч. 4 ст. 197-1 КК України зазначена як правова кваліфікація кримінального правопорушення, за яким ОСОБА_4 висунуто обвинувачення, та вказана у вступній частині обвинувального акта.

Водночас в одному з його фрагментів міститься посилання на ч. 4 ст. 197 КК України.

Суд погоджується з тим, що таке посилання є помилковим, однак за конкретних обставин цього кримінального провадження, вважає її очевидною технічною помилкою, яка не змінює змісту висунутого обвинувачення та не створює об`єктивної невизначеності щодо того, яке саме кримінальне правопорушення інкримінується ОСОБА_4 .

Зміст обвинувального акта у його сукупності дає можливість встановити як фактичні обставини, які сторона обвинувачення ставить у вину ОСОБА_4 , так і правову кваліфікацію цих дій за ч. 4 ст. 197-1 КК України.

При цьому суд враховує положення ч. 1 ст. 337 КПК України, відповідно до яких судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

Отже, для вирішення питання про повернення обвинувального акта має значення не сама наявність технічної неточності, а те, чи перешкоджає вона визначенню меж судового розгляду та реалізації обвинуваченим його права на захист.

У цьому випадку суд таких перешкод не встановив.

Зазначені захисником очевидна помилка у обвинувальному акті не перешкоджає суду визначити предмет та межі судового розгляду, а обвинуваченому розуміти суть пред`явленого йому обвинувачення та здійснювати право на захист.

Таким чином суд дійшов висновку, що обвинувальний акт в цілому відповідає вимогам ст. 291 КПК України, підстав, передбачених пунктами 5-8, 10 частини першої або частиною другою статті 284 КПК України для закриття кримінального провадження або повернення обвинувального акту прокурору не встановлено.

За даних обставин клопотання захисника не підлягають задоволенню, а обвинувальний акт у кримінальному провадженні підлягає призначенню до судового розгляду у відкритому судовому засіданні, суддею одноособово.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Обставини, що враховуються судом при обранні запобіжного заходу, визначені у ст. 178 КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 179 КПК України особисте зобов`язання полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов`язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов`язки, передбачені статтею 194 цього Кодексу.

Вирішуючи питання про доцільність застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді особистого зобов`язання з покладенням обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, суд враховує, що останній, з посиланням на вагомі докази, перелік яких зазначений у реєстрі матеріалів досудового розслідування, обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, який відноситься до категорії нетяжких злочинів. У разі визнання винуватим обвинуваченому загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк до трьох років. Суд приймає до уваги, що обвинувачений раніше не судимий, має постійне місце проживання та є фізичною особою підприємцем.

З урахуванням викладених обставин, суд вважає доведеними прокурором існування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст.177 КПК України, а саме: можливості переховування обвинувачених від суду, що є підставою для застосування до нього запобіжного заходу у виді особистого зобов`язання та покладення обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України: не покидати територію Одеської області без дозволу суду та повідомляти суд про зміну свого місця проживання, строком на два місяці.

На підставі ст. ст. 32, 110, 177, 179, 194, 291, 314, 315, 370, 372, 376, 392, 532 КПК України,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_4 про повернення обвинувального акта прокурору відмовити.

Призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_4 , обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 197-1 КК України, у залі судових засідань №107 Приморського районного суду м. Одеси, за адресою: м. Одеса, вул. Балківська, 33 19.08.2026 о 16:00.

Судовий розгляд кримінального провадження здійснювати суддею одноособово у відкритому судовому засіданні.

Викликати у судове засідання учасників судового провадження.

Клопотання прокурора задовольнити частково, застосувати до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання, зобов`язавши прибувати за кожною вимогою до суду та поклавши на обвинуваченого строком на два місяці, тобто до 11.10.2026, обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:

1)не покидати територію Одеської області без дозволу суду;

2)повідомляти суд про зміну свого місця проживання.

Повідомити обвинуваченого письмово під розпис про покладені на нього обов`язки та роз`яснити, що в разі їх невиконання до нього може бути застосовано більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту проголошення.

Заперечення проти ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судові рішення, передбачені ч. 1 ст. 392 КПК України.

Суддя ОСОБА_1