Рішення № 138992411, 30.07.2026, Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 496/7628/25

Провадження № 2/496/611/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2026 року м. Біляївка

Біляївський районний суд Одеської області у складі:

головуючого - судді Горяєва І.М.,

за участю секретаря Сосненко А.І.,

представника позивача Осадчої Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Біляївка Одеської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк», третя особа: Біляївський відділ державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про скасування арешту, -

В С Т А Н О В И В :

Представник позивача звернулася до суду з вказаним позовом, та просить ухвалити рішення, яким скасувати арешт на нерухоме майно, що належить ОСОБА_1 , накладений постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 15 грудня 2014 року, винесеною державним виконавцем Біляївського міськрайонного управління юстиції в Одеській області в межах виконавчого провадження ВП №45806489 та виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна відповідний запис про арешт майна (реєстраційний номер обтяження 8119597).

Свої вимоги мотивує тим, що позивачу на праві спільної часткової власності належать квартири АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 . На даний час постало питання про відчуження-належного на праві власності майна, у зв`язку з чим позивач звернувся до державного нотаріуса з відповідною усною заявою. Однак нотаріус відмовив у вчиненні правочину, пояснивши, що відповідно до інформації з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна на все належне позивачу нерухоме майно накладено арешт, у зв`язку з чим до реєстру внесено обтяження за № 8119597. Позивач зазначає, що зазначений арешт був накладений постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 15 грудня 2014 року, винесеною державним виконавцем Біляївського міськрайонного управління юстиції в Одеській області в межах виконавчого провадження ВП № 45806489, в межах виконання рішення Біляївського районного суду Одеської області, ухваленого у справі № 1506/675/2012 про стягнення з позивача боргових зобов`язань на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» за договором № СЮ28АК03100070 від 28 вересня 2006 року. Однак станом на сьогоднішній день відсутні будь-які невиконані боргові зобов`язання перед відповідачем, оскільки рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 21 липня 2020 року, ухваленим у справі № 496/2143/16-ц ПАТ КБ «ПриватБанк» було відмовлено в задоволенні позову про стягнення з позивача 1673631,79 грн. заборгованості за кредитним договором № ОО28АК03100070 від 28 вересня 2006 року, та сам договір визнано частково недійсним з обов`язком відшкодувати позивачу надмірно сплачені банку гроші. За таких обставин позивач звернувся до державного виконавця із заявою про скасування арешту, однак отримав негативну відповідь з роз`ясненням звернення до суду, оскілки в відділі виконавчої служби є інформація про закриття виконавчого провадження ВП № 45806489 та повернення виконавчого документа стягувачу 24 червня 2015 року. У зв`язку з вище викладеним представник позивача звернулася до суду з вказаним позовом.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила позов задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, надав заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції. З технічних причин вийти на зв`язок в режимі відеоконференції не виявилось можливим.

Проте, 14.01.2026 року представник відповідача надав відзив на позовну заяву з викладеними обгартуваннями, просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

22.01.2026 року представник відповідача надав заяву про закриття провадження по справі на підставі п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України.

Представник третьої особи до судового засідання не з`явився, проте надав письмові пояснення по справі, зазначає, що у Відділі на виконанні перебувало виконавче провадження ВП№45806489 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПРИВАТ БАНК» заборгованості у розмірі 16770,91 доларів США та 1337,09 грн., на підставі виконавчого листа № 1506/675/2012 від 14.02.2013 року виданого Біляївським районним судом Одеської області. Згідно даних Автоматизованої системи виконавчих проваджень (Система- АСВП), виконавче провадження ВП № 45806489, про стягнення з ОСОБА_1 - 15.12.2014 року керуючись статтями 17, 19, 20, 25 Закону України Про виконавче провадження державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. Керуючись статтею 47 п. 4 та Закону України «Про виконавче провадження» (стара редакція) 24.06.2015 державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувану без виконання, у зв`язку з не авансуванням стягувачем витрат на організацію та проведення подальших виконавчих дій спрямованих на проведення реалізації виявленого майна боржника. Згідно «Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби затвердженого Міністерством юстиції України від 25.12.2008 року № 2274/5», термін зберігання завершених виконавчих проваджень становить три роки. У зв`язку з вище викладеним повідомлено, що надати додаткової інформації з матеріалів виконавчого провадження ВП № 45806489 - немає можливості.

Просить розглянути справу без участі представника Біляївського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області. Позовні вимоги залишив на розсуд суду.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, з урахуванням викладеної позиції представника відповідача у відзиві, суд дійшов наступного висновку.

Як встановлено у судовому засіданні, згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 25.09.2025 року, номер інформаційної довідки 445068100, позивачу на праві спільної часткової власності належить квартира АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 .

Відповідно до інформації про державну реєстрацію обтяжень, постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 15 грудня 2014 року, винесеною державним виконавцем Біляївського міськрайонного управління юстиції в Одеській області в межах виконавчого провадження ВП №45806489 накладено арешт на нерухоме майно, що належить ОСОБА_1 .

Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 21.07.2020 року, позов ПАТ КБ «Приват Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором було залишено без задоволення. Зустрічний позов ОСОБА_1 до АТ КБ «Приват Банк» про визнання кредитного договору частково недійсним та стягнення надмірно сплачених коштів задоволено частково та договір визнано частково недійним з обов`язком відшкодування позивачу надмірно сплачені банку кошти.

Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Згідно ст. 41 Конституції України, кожний має право володіти, користуватися й розпоряджатися своєю власністю.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Крім цього, зміст цього конвенційного положення про захист права власності розкритий у ряді Рішень Європейського Суду з прав людини. Так, у Рішенні Європейського суду від 29.11.1991 року у справі «Пайн Велі Девелопментс ЛТД та інші проти Ірландії» зазначається, що власники мають право претендувати щонайменше на законне сподівання на можливість користуватися своєю власністю.

На підставі ч. 1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження", особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Позивач має право володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном на свій розсуд, обтяження у вигляді арешту на спадкове майно перешкоджає позивачу у прийняття спадщини.

На думку суду, подальший арешт всього майна не забезпечує справедливого балансу між несприятливими наслідками та цілей, на досягнення яких спрямований арешт майна. З досліджених доказів вбачається, що у відділі ДВС на примусовому виконанні відсутні виконавчі провадження боржником за якими є ОСОБА_1 .

Вимог відповідача щодо сплати виконавчого збору суд вважає необґрунтованими, так як, представником відповідача підтверджено, що стосовно позивача відсутні відкриті виконавчі провадження, в яких він є боржником, виконавчий лист визнаний таким, що не підлягає виконанню, матеріали завершеного виконавчого провадження, у якому був накладений арешт знищені, повторне виконавче провадження закінчене, а арешт триває довгий час.

Відповідно до ч. 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено право суду зняти арешт з майна у всіх інших випадках.

За таких обставин вбачається порушення прав позивача, як власника майна, на користування та розпорядження таким майном у зв`язку з існуючим обтяженням майна у вигляді арешту, за рахунок якого в зв`язку із наведеними обставинами не може бути забезпечене реальне виконання рішення суду за відсутності виконавчого провадження та визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Щодо посилання представника відповідача, що вимоги позивача щодо зняття арешту з майна, накладеного державним виконавцем в межах виконавчого провадження, необхідно розглядати в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України (Судовий контроль за виконанням судових рішень), а саме звернення до суду зі скаргою, якщо позивач вважає, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Як вбачається із пояснень державного виконавця, згідно «Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби затвердженого Міністерством юстиції України від 25.12.2008 року № 2274/5», термін зберігання завершених виконавчих проваджень становить три роки. У зв`язку з вище викладеним Біляївським відділом державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області повідомлено, що надати додаткову інформацію з матеріалів виконавчого провадження ВП № 45806489 - немає можливості.

У зв`язку із чим, скаргу на дії/бездіяльність виконавця (за ст. 447 ЦПК України) подають у межах конкретного виконавчого провадження. Якщо справа знищена й архівні дані відсутні, виконавець фізично не має повноважень чи матеріалів для прийняття постанови про зняття арешту в позасудовому порядку, а суд часто закриває провадження за скаргою через відсутність самого провадження та неможливість перевірити обставини.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Виходячи з вищевикладеного, на час звернення із заявою до суду за наявності арешту (обтяження) накладеного на майно порушується право власності позивача, внаслідок чого вона позбавлена змоги в повному обсязі реалізувати свої права на реєстрацію, користування та розпорядження своїм майном на власний розсуд, підстав для продовження обтяження на майно суд не вбачає, а тому право позивача підлягає судовому захисту у заявлений ним спосіб шляхом зняття арешту з майна.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню та необхідно скасувати арешт на вказане вище нерухоме майно.

Керуючись ст.ст. 316, 317, 319, 321, 391 ЦК України, ст.ст. 9, 10, 12, 13, 259, 263-265, 354, 355 ЦПК України, Закону України «Про виконавче провадження», суд

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити.

Скасувати арешт на нерухоме майно, що належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , накладений постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 15 грудня 2014 року, винесеною державним виконавцем Біляївського міськрайонного управління юстиції в Одеській області в межах виконавчого провадження ВП №45806489 та виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна відповідний запис про арешт майна (реєстраційний номер обтяження 8119597).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду на протязі 30 днів з дня його проголошення.

Суддя І.М. Горяєв

З урахуванням розрахунку ДСА України щодо необхідної кількості суддів для здійснення ефективного правосуддя, яка суттєво перевищує кількість суддів визначену рішенням ВРП від 24 серпня 2023 р. 852/0/15/ - 23, чисельність суддів Біляївського районного суду, з урахуванням рівня навантаження, має складати 47 осіб (штатна кількість 11 суддів, але фактична кількість суддів в Біляївському районному суду Одеської області, щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ на теперішній час 6 суддів (без урахування суддів, які на лікарняному, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці), що створює надмірне навантаження, тому з врахуванням поточного навантаження, яке обумовило збільшення строку складання повного тексту рішення суду, що було складено 13.08.2026 року.