Рішення № 138991922, 10.08.2026, Чемеровецький районний суд Хмельницької області

№ справи687/41/26

№2/687/149/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

10 серпня 2026 року Чемеровецький районний суд

Хмельницької області в складі:

головуючого - судді Борсука В.О.,

з участю секретаря - Пагор Б.Р.,

з участю представника позивача -

ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду селища Чемерівці цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: Виконавчий комітет Кам`янець-Подільської міської ради як орган опіки і піклування про позбавлення батьківських прав,

в с т а н о в и в :

У січні 2026 року ОСОБА_2 звернулася в суд з позовною заявою до відповідача про позбавлення батьківських прав. В обґрунтування позовних вимог вказує, що від спільних стосунків із ОСОБА_3 народився син ОСОБА_4 .. Однак, відповідач не виконує своїх батьківських обов`язків, належної матеріальної допомоги на утримання дитини не надає, вихованням сина не займається, не цікавиться його шкільною освітою, фізичним розвитком та забезпеченням здоров`я, не зустрічається із сином, тобто жодних обов`язків як батько не здійснює. А тому, позивач вимушена звернутися до суду з позовом про позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно сина ОСОБА_4 ..

В судове засідання представник позивача з`явилася, позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явився, однак про день, час та місце розгляду справи повідомлений завчасно та належним чином.

Тому, суд вважає, що відповідач належним чином повідомлений про дату та час розгляду справи та приходить до висновку за можливе провести заочний розгляд справи на підставі зібраних у справі доказів згідно з ч. 1 ст. 280 ЦПК України, та ухвалити заочне рішення, що відповідає положенням ст. 282 ЦПК України.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явилася, однак в матеріалах справи міститься заява, згідно з якою просить розгляд справи проводити у її відсутності.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 19.06.2019 року народився ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , його батьками вказані ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , що також підтверджується повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження № 00053643291 від 16.09.2025 року.

В подальшому позивач зареєструвала шлюб 08.11.2022 року з ОСОБА_6 та змінила прізвище з « ОСОБА_7 » на « ОСОБА_8 », що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 від 08.11.2022 року.

Відповідно до довідки № 147/04-09 від 12.01.2023 року, виданої Кам`янець-Подільською міською радою, позивач ОСОБА_2 разом із сином ОСОБА_4 зареєстровані та проживають за адресою: АДРЕСА_1 . Наведене також підтверджується довідкою № 01-122 від 25.08.2025 року, виданої Кам`янець-Подільським УВП УТОГ, відповідно до якої батько дитини ОСОБА_3 в гуртожитку не з`являвся жодного разу, участі у вихованні дитини не приймав.

Згідно із довідкою № 9 від 05.09.2025 року, виданою ЗДО № 21 «Золота рибка», ОСОБА_4 відвідував заклад дошкільної освіти «Золота рибка», батько ОСОБА_3 за період перебування дитини у закладі не приводив дитину у садок і не забирав, участі у батьківських зборах не брав, у квитанціях про оплату за харчування платником зазначено прізвище матері.

У відповідності до довідок № 02-14/134 від 24.10.2025 року та № 02-14/101 від 25.06.2026 року, виданих Кам`янець-Подільським ліцеєм № 17, ОСОБА_4 дійсно навчається у даному закладі, регулярно відвідує заняття, охайний та доглянутий, відповідач ОСОБА_3 контакту із закладом освіти не підтримує і з учителями не спілкується.

Згідно із довідкою від 25.08.2025 року, виданою лікарем, який надає первинну медичну допомогу ОСОБА_9 , ОСОБА_4 здоровий, лікаря відвідує у супроводі матері ОСОБА_2 ..

Судовим наказом Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 15.10.2020 року стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1\4 частини заробітку (доходу), але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісяця, починаючи з 15.09.2020 року до досягнення сином повноліття.

Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, виданого Чемеровецьким відділом ДВС, у період з вересня 2020 року по грудень 2025 року відповідач аліменти сплачує, заборгованість відсутня.

Окрім того, представником позивача до матеріалів справи долучено копії платіжних інструкцій, в яких платником вказано ОСОБА_10 та які підтверджують сплату аліментів у період з 01.01.2026 року по 01.07.2026 року, що свідчить про участь бабусі ОСОБА_10 у забезпеченні потреб її онука та небайдужість до його подальшого життя і добробуту.

Відповідно до витребуваної судом інформації з Державної прикордонної служби України відомості щодо перетинання державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованою територією України відповідачем ОСОБА_3 у період з 08.11.2017 року по 16.06.2026 року відсутні.

Також в судовому засіданні 20.04.2026 року були допитані свідки ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , які підтвердили, що дійсно відповідач з сином не спілкується, школу не відвідує, а його місце перебування їм невідомо.

Згідно з висновком про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 від 08.04.2026 року, вбачається, що орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_3 відносно сина ОСОБА_4 ..

Відповідно до п. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року в редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21.12.1995 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Пунктами 1, 3 ст. 9 Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування (п. 1 ст. 18 Конвенції).

Згідно з ч. 6 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» батьки несуть відповідальність, зокрема, за невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідно до закону.

Підстави позбавлення батьківських прав визначені статтею 164 СК України. Так, відповідно до вказаної статті мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).

Так, у постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 29.01.2024 року у справі № 185/9339/21 (провадження № 61-8918сво23) вказано, що тлумачення змісту п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України дає можливість зробити висновок, що ухилення від виконання обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна оцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків. Подібні правові висновки щодо застосування відповідних норм СК України викладені у постановах Верховного Суду від 30.05.2018 року у справі № 553/2563/15-ц, від 23.01.2020 року в справі № 755/3644/19 та від 23.06.2021 року в справі № 953/17837/19.

Також у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29.04.2020 року в справі № 522/10703/18 (провадження № 61-4014св20) вказано, що розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення батька спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин. Подібні правові висновки викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема від 08.04.2020 року у справі № 645/731/18, від 29.01.2020 року у справі № 127/31288/18, від 29.01.2020 року у справі № 643/5393/17, від 17.01.2020 року у справі № 712/14772/17 тощо.

Відповідно до пунктів 15, 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини інших осіб, які незаконно їх утримують та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема, ставлення батьків до дітей.

У справі «Хант проти України» від 07.12.2006 року Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54).

Також ЄСПЛ наголошував на тому, що позбавлення особи її/його батьківських прав є особливо кардинальним заходом, який позбавляє батька/матір сімейного життя з дитиною, та не відповідає меті їх воз`єднання, зазначивши при цьому, що наявність сімейних зв`язків між подружжям та дитиною, про які вони дійсно піклуються, мають бути захищені відповідно до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення ЄСПЛ від 30.06.2020 року у справі «Ілля Ляпін проти росії»).

У постанові від 02.10.2019 року у справі № 461/7387/16-ц (провадження № 61-29266св18) Верховний Суд вказав, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку. Самі по собі встановлені судами факти, що батьки спілкуються з дитиною, забезпечують її матеріально, беруть участь у вихованні не у достатній мірі не може бути підставою для позбавлення батьківських прав. Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину та освідомлення цього самою дитиною вже несе в собі негативний вплив на її свідомість та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.

Таким чином, Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків.

Оцінюючи вищевказані докази в їх сукупності, суд вважає, що проживання батьків окремо, а дитини з матір`ю не є достатніми підставами для позбавлення батька батьківських прав, оскільки неприязні відносини сторін не звільняють обох батьків від обов`язку в рівній мірі утримувати дитину до досягнення ним повноліття.

Окрім того суд враховує, що відповідач не є тією особою, поведінка чи дії якого можуть свідчити про негативний вплив на дитину або становити реальну загрозу для неї, а тому розрив з батьком сімейних відносин не відповідає інтересам дитини.

Водночас позивач при розгляді спору не довела суду, яка реальна мета має бути досягнута шляхом позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав, як це змінить існуючу ситуацію на кращу і сприятиме захисту інтересів дитини.

Також, суд зауважує, що простої бездіяльності з боку батька недостатньо для того, щоб зробити висновок про наявність виняткових обставин, за яких можливо позбавити його батьківських прав. Навіть якщо припустити, що саме бездіяльність батька призвела до розриву зв`язків між ним та його дитиною, а не будь-яке ймовірне батьківське відчуження або психологічні маніпуляції над дитиною з боку її матері, то ця обставина не є достатньою для позбавлення батька батьківських прав (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 04.04.2024 року в справі № 553/449/20 (провадження № 61-2701св24).

До того ж у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13.03.2019 року в справі № 631/2406/15-ц зазначено, що за обставин недоведеності свідомого нехтування відповідачем своїми батьківськими обов`язками, а також наявності конфлікту між колишнім подружжям, які створивши нові сім`ї не можуть дійти порозуміння у питаннях виховання спільної дитини, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про наявність правових підстав для позбавлення його батьківських прав.

Щодо висновку органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 суд враховує положення ч. 6 ст. 19 СК України, якими передбачено, що суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

А тому, дослідивши зміст висновку органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 щодо його сина, затвердженого рішенням виконавчого комітету Кам`янець-Подільської міської ради № 345 від 08.04.2026 року, суд виходить з того, що висновок органу опіки та піклування не є обов`язковим для суду та оцінюється нарівні з іншими доказами по справі, він має рекомендаційний характер, а тому не може бути безумовною підставою для задоволення позову та позбавлення одного з батьків батьківських прав.

За таких обставин судом під час дослідження доказів не встановлено не лише достатніх підстав для позбавлення відповідача батьківських прав, а й гострої соціальної необхідності у цьому.

Так, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що позбавлення відповідача батьківських прав, тобто природніх прав, наданих батькам щодо дитини на її виховання, захист інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу, а також найсуворішою санкцією в сімейному праві, необхідність застосування якої за обставин цієї справи не доведено.

Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків, однак в даному випадку матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що відповідач умисно ухиляється від виконання батьківських обов`язків, а його поведінку змінити у кращу сторону є неможливим.

Таким чином, під час розгляду даної справи не знайшли підтвердження беззаперечними, переконливими та достатніми доказами винна поведінка та свідоме нехтування батьківськими обов`язками відповідачем, які б свідчили про його ухилення від виховання сина, та, як наслідок, необхідність застосування крайнього заходу у вигляді позбавлення батьківських прав відповідно до ст. 164 СК України, що не відповідатиме інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків повинно бути навмисним, тобто коли особа повністю розуміє наслідки своєї винної поведінки.

Суд також враховує те, що дана сім`я ніколи не перебувала під супроводом служб у справах дітей чи інших соціальних служб.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд вважає, що матеріали справи не містять достатніх та переконливих відомостей для застосування такої виключної міри як позбавлення відповідача батьківських прав, а тому, враховуючи інтереси дитини, у задоволенні позовних вимог позивача до відповідача про позбавлення батьківських прав необхідно відмовити.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 164 СК України, ст.ст. 12, 81, 141, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: Виконавчий комітет Кам`янець-Подільської міської ради як орган опіки і піклування про позбавлення батьківських прав - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду.

Повний текст рішення виготовлено 13.08.2026 року.

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , жителька АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрований АДРЕСА_2 .

Третя особа: Виконавчий комітет Кам`янець-Подільської міської ради як орган опіки і піклування, місцезнаходження: майдан Відродження, 1 м. Кам`янець-Подільський, код ЄДРПОУ 04060542.

Суддя Борсук В.О.