Рішення № 138991761, 10.08.2026, Славутський міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 679/866/25

Провадження № 2/682/24/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2026 року м. Славута

Славутський міськрайонний суд Хмельницької області в складі:

головуючої судді Зеленської В.І,

з участю секретарки судових засідань Козир О.П.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача адвоката Хіноцької О.І.,

представника відповідача ОСОБА_22,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту батьківства та зобов`язання внести зміни в актовий запис про народження, третя особа - Рівненський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів),

в с т а н о в и в:

19.06.2025 р представник позивачки адвокат Хіноцька О.І. звернулася до Нетішинського міського суду Хмельницької області в інтересах ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту батьківства та зобов`язання внести зміни в актовий запис про народження, третя особа - Рівненський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів).

Ухвалою Нетішинського міського суду Хмельницької області від 25.06.2025 року цивільну справу № 679/866/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту батьківства та внесення змін в актовий запис про народження, третя особа - Рівненський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів), передано для розгляду за підсудністю Славутському міськрайонному суду Хмельницької області.

18.07.2025 р цивільна справа № 679/866/25 надійшла до Славутського міськрайонного суду Хмельницької області та в порядку автоматизованого розподілу передана на розгляд судді Зеленській В.І.

Ухвалою судді Славутського міськрайонного суду Хмельницької області Зеленської В.І. від 29.07.2025 р позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту батьківства та внесення змін в актовий запис про народження, третя особа - Рівненський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів), прийнята до розгляду, у справі відкрите провадження та призначене підготовче засідання.

Ухвалою від 09.07.2026 р судом закрите підготовче провадження та справа призначена до судового розгляду на 10.08.2026 р.

В ході судового розгляду у вступному слові позивачка ОСОБА_1 пояснила, що у 2018 році в м. Рівне познайомилася з ОСОБА_3 , між ними виникли близькі стосунки і ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилася дочка ОСОБА_4 . ОСОБА_3 був радий народженню дочки, піклувався про неї, надавав кошти на утримання, проводив з ОСОБА_4 час, купував їй подарунки. Оскільки на той час у ОСОБА_3 був втрачений паспорт, він не міг бути зареєстрований батьком ОСОБА_4 , тому у актовому записі про народження батьком ОСОБА_4 вказаний на підставі ст. 135 Сімейного кодексу України. Після повномасштабного вторгнення рф в Україну, вона з ОСОБА_4 виїхала в Італію. ОСОБА_5 постійно був на зв`язку, проживав у її квартирі в м. Рівне. У 2024 році ОСОБА_3 возив її з ОСОБА_4 в м. Нетішин та познайомив із сином від першого шлюбу - ОСОБА_2 . Реєструвати шлюб з ОСОБА_3 вона не хотіла, оскільки під час війни у нього виникли труднощі з роботою та фінансовим забезпеченням в м. Рівне, тому він вирішив створити власне СТО в м. Нетішин Хмельницької області. Восени 2024 року ОСОБА_3 був мобілізований. Вона з дочкою відвідувала ОСОБА_3 на навчальному полігоні та в госпіталі, де він перебував у зв`язку з оперативним видаленням новоутворення. А коли ОСОБА_3 був направлений в зону бойових дій, підтримувала з ним телефонний зв`язок. 13.04.2025 р ОСОБА_3 перестав виходити на зв`язок. Від відповідача ОСОБА_2 вона дізналася, що 18.04.2025 р ОСОБА_3 зник безвісти за особливих обставин. оскільки вона не перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 , він не вказаний також батьком ОСОБА_4 , вона не може офіційно вживати будь-яких заходів для розшуку ОСОБА_3 , а також не може звернутися в інтересах дочки для надання пільг. Тому просить позов задовольнити і встановити факт батьківства ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, щодо малолітньої дочки - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Представник відповідача ОСОБА_7 позовні вимоги не визнала та пояснила, що обраний позивачкою спосіб захисту є неефективним, так як встановлення факту батьківства відповідно до ст. 130 СК України можливе лише в порядку окремого провадження у разі смерті особи, яка може бути батьком дитини. Оскільки ОСОБА_3 живий, так як інше не встановлено , лише вважається особою, зниклою безвісти за особливих обставин, під час воєнних дій, то позивачка могла звернутися в суд з позовом до ОСОБА_3 про визнання батьківства і залучити при цьому в якості співвідповідача Міністерство оборони України та військову частину, бо наступним буде спір про право на виплати і на пільги. Тому просить в задоволення позову відмовити.

Свідок ОСОБА_8 показав, що з 2006 року знайомий з ОСОБА_1 . Йому відомо, що у 2018 році між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 виникли близькі стосунки, у травні 2021 року у них народилася дочка ОСОБА_4 . Він став Хрещеним батьком ОСОБА_4 , тому дуже добре знає, що ОСОБА_3 , хоч і не перебував в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1 , але постійно піклувався про ОСОБА_4 , купував їй подарунки, влаштовував свята, проводив з дочкою багато часу, ходив на прогулянки. Він допомагав ОСОБА_3 купувати дитячу коляску для ОСОБА_4 , облаштовувати трап на сходах, щоб зручно було вивозити коляску з будинку на подвір`я і навпаки. ОСОБА_3 називав ОСОБА_4 "Моя доця", "Моя принцеса". Навесні 2022 року ОСОБА_1 з ОСОБА_4 виїхали за кордон. ОСОБА_3 передавав їм посилки, він разом з ОСОБА_10 спілкувався з ОСОБА_11 та ОСОБА_4 по відеозв`язку. у 2023 році ОСОБА_3 купив для ОСОБА_4 дві машинки з дистанційним управлінням і казав, що хоча вона і дівчинка, але повинна розбиратися в машинах. Батьківство ОСОБА_3 не було зареєстроване, тому що він втратив документи. Восени 2024 року ОСОБА_3 був мобілізований, а навесні 2025 року зник безвісти під час бойових дій.

Свідок ОСОБА_12 показав, що товаришував з ОСОБА_3 , часто разом проводили час. Йому відомо, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 були стосунки і у травні 2021 року у них народилася дочка ОСОБА_4 . Він своїм автомобілем забирав ОСОБА_3 з ОСОБА_1 та новонародженою ОСОБА_4 з пологового будинку. Потім не раз бачив ОСОБА_10 з ОСОБА_4 в парку, знав, що ОСОБА_10 і ОСОБА_13 разом не проживали, але ОСОБА_10 визнавав ОСОБА_4 своєю дочкою, дуже любив її, надавав матеріальну допомогу на її утримання. Після мобілізації у 2024 році ОСОБА_3 спілкувався з ним по телефону, скидав йому в месенджери фотографії з ОСОБА_4 , казав, що зароблені гроші ділить між дітьми: ОСОБА_4 і ОСОБА_14 . ОСОБА_5 не був зареєстрований батьком ОСОБА_4 , бо на час народження дочки у нього були втрачені документи.

Свідок ОСОБА_15 показала, що з початку 2000-х років дружить з ОСОБА_3 , знає всю історію його життя. ОСОБА_3 мав дружину та сина ОСОБА_14 в м. Нетішин. Але сімейні стосунки тне складались і у 2018 році він розлучився та поїхав на роботу в м. Рівне. Тоді ж ОСОБА_3 познайомився з ОСОБА_16 , між ними виникли стосунки і у травні 2021 року ОСОБА_17 народила дочку ОСОБА_4 . ОСОБА_3 мріяв про доньку, тому коли подзвонив щоб розповісти про її народження - розплакався. Навесні 2022 року ОСОБА_10 допомагав організувати виїзд ОСОБА_1 з ОСОБА_4 за кордон і в цей період жив у ОСОБА_1 в квартирі в м. Рівне. Восени 2022 р ОСОБА_1 з ОСОБА_4 повернулися в Україну. ОСОБА_3 проводив багато часу з дочкою, не відмовляв їй ні в чому, купував машинки, самокат, допомагав грішми, ОСОБА_18 з мамою допомагав на дачі. У 2023 році ОСОБА_3 привозив ОСОБА_1 та ОСОБА_4 в м. Нетішин познайомити з сином ОСОБА_14 , бо хотів щоб діти спілкувалися, заїжджали також до неї. ОСОБА_10 скидав їй багато фотографій з ОСОБА_4. Коли ОСОБА_3 восени 2024 р мобілізували , ОСОБА_13 з ОСОБА_4 їздили до нього на полігон, а потім в шпиталь, де ОСОБА_3 оперували. А коли був в зоні бойових дій, дзвонив до неї і просив піклуватися про ОСОБА_19 і ОСОБА_4 .

З рішення Нетішинського міського суду Хмельницької області від 13 березня 2018 року вбачається, що шлюб між ОСОБА_20 та ОСОБА_3 розірваний. Рішення набрало законної сили 12.04.2018 року (а.с.27-29).

Рішенням Нетішинського міського суду Хмельницької області від 13 березня 2018 року встановлено, що ОСОБА_20 та ОСОБА_3 мають сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з грудня 2015 року припинили спільне проживання та ведення домашнього господарства.

Відповідно до актового запису про народження № 1192 від 02 червня 2021 року ОСОБА_1 є матір`ю дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Батьком дитини вказаний ОСОБА_21 . Відомості про батька дитини вказано згідно з частиною першою статті 135 СК України (а.с.92 т. 1).

З показань позивачки та свідків вбачається і представником відповідача не заперечується, що дитина - ОСОБА_6 народилася у відносинах ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , шлюб між якими не укладався.

Долучені до позовної заяви фотознімки, на яких свідок ОСОБА_15 впізнала ОСОБА_3 з дочкою ОСОБА_4 , вбачається, що ОСОБА_3 проводив час з ОСОБА_4 , визнавав її дочкою (а.с.31, 32).

З виписки, наданої АТ КБ "ПриватбАнк" 02.05.2025 р вбачається, що 14.01.2025 р відбулось надходження по картці НОМЕР_1 5000,00 грн від ОСОБА_3 (а.с.36 т. 1).

З повідомлення АТ КБ "ПриватБанк" від 10.11.2025 р № 20.1.0.0.0/7-251030/44677-БТ вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано картку № НОМЕР_2 , на яку відбулось зарахування коштів 14.02.2025 р в сумі 5000,00 грн та 22.03.2025 р в сумі 5000,00 грн. Відправник переказів ОСОБА_3 (а.с.7 т. 2).

У зв`язку з повномасштабним вторгненням російської федерації в Україну ОСОБА_3 був мобілізований до лав Збройних Сил України.

З листа начальника Рівненського районного управління поліції ГУНП в Рівненській області вбачається, що ОСОБА_1 зверталася з проханням допомогти встановити місцезнаходження цивільного чоловіка (батька дитини) ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який зник безвісти 13.04.2025 р під час бойових дій і за даним зверненням матеріали були зареєстровані в ІКС ІПНП України ІП "Єдиний облік" Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області від 02.05.2025 р № 24118 (а.с.33 т. 1).

Із сповіщення сім`ї № 1/337 від 22.04.2025 р, виданого ІНФОРМАЦІЯ_6 , вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , призваний на військову службу по мобілізації 31.10.2024 року ІНФОРМАЦІЯ_7 , відданий військовій присязі на вірність Українському народу, виконуючи військовий обов`язок під час виконання бойового завдання, пов`язаного із захистом Батьківщини, 18.04.2025 року зник безвісти поблизу н.п. Демідовка Красноярузького району Білгородської області (рф) (а.с.162 т. 1). Наведене стверджується також Витягом з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин (а.с.163 т. 1).

За фактом зникнення безвісти ОСОБА_3 за заявою його сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , відкрито кримінальне провадження № 12025244000000792 від 26.04.2025 р за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 115 КК України, матеріали якого знаходяться у провадженні СВ Шепетівського РУП ГУНП в Хмельницькій області (а.с.34 т. 1).

З повідомлення слідчого СВ Шепетівського РУП ГУНП в Хмельницькій області від 03.09.2025 р вбачається, що біологічні зразки для проведення генетичної експертизи у ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не відбиралися (а.с.101 т. 1).

З повідомлення військової частини НОМЕР_3 вбачається, що збір зразків біологічного матеріалу військовослужбовця ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не здійснювався (а.с.187 т. 1).

На ухвалу суду про витребування доказів від 02.10.2025 р Державний науково-дослідний експертно-криміналістичний центр МВС України повідомив суд, що ДНК-профіль особи з такими анкетними даними як " ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 " до Центрального обліку генетичних ознак людини станом на 17.10.2025 р не надходив та на обліку не перебуває (а.с.176 т. 1).

За клопотанням представника позивачки 31 жовтня 2025 р судом призначена судова молекулярно-генетична експертиза, на вирішення якої поставлене запитання: чи є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , біологічним братом малолітньої ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , матір`ю якої є ОСОБА_1 ? Проведення експертизи доручене експертам ТОВ "МАМА ПАПА" (ЄДРПОУ 40652411, ліцензія №1168 від 03.11.2016, місцезнаходження м. Київ, вул. Тарасівська, буд. 2/2). Зобов`язано відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , з`явитися до представництва Медико-генетичного центру "МАМА ПАПА" ТОВ "МАМА ПАПА" у місті Рівне за адресою: м. Рівне, вул. Симона Петлюри, 35, для відібрання біологічних зразків, в день та час, визначені експертами (а.с.182-183, 199 т. 1).

З повідомлення директора ТОВ "МАМА ПАПА" від 15.03.2026 р вих№0071-26 вбачається, що ОСОБА_2 не з`явився, хоча повідомлявся про необхідність явки через месенджер Viber до номера НОМЕР_4 . Повідомлення про необхідність явки дуло доставлене і прочитане, оскільки змінило позначку на характерну для даного месенджера для доставлених і прочитаних повідомлень - дві сині галочки. Оскільки для проведення експертизи на встановлення спорідненості на рівні передбачувані брат-сестра необхідно мати зразки як від передбачуваної сестри (бажана також участь матері для підвищення точності), так і передбачуваного брата, а від передбачуваного брата ОСОБА_2 зразки відсутні, ухвалу суду залишено без виконання (а.с.18, 19 т. 2).

Ухвалою суду від 18.03.2026 р за клопотанням представника позивача судом витребувано в СВ Шепетівського районного управління Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області (30400, м. Шепетівка, вул. Захисників України, 3) копію висновку молекулярно-генетичної експертизи, проведеної за результатами відбору біологічних зразків у ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_5 , який міститься в матеріалах кримінального провадження № 12025244000000792 (а.с.31 т. 2).

30 березня 2026 р на виконання ухвали суду від 18.03.2026 р про витребування доказів, старшим слідчим СВ ВнП №2 Шепетівського РУП ГУНП в Хмельницькій області надано суду висновок експерта № СЕ-19/123-25/8183-БД від 31.07.2025 р (а.с. 46-55 т. 2).

З висновку експерта № СЕ-19/123-25/8183-БД від 31.07.2025 р вбачається, що експертом встановлено генетичні ознаки (ДНК-профіль) зразка букального епітелію ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 ,, який являється сином безвісти зниклого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

За клопотанням представника позивача, ухвалою суду від 01 квітня 2026 року судом призначено у справі судову молекулярно-генетичну експертизу, проведення якої доручене експертам ТОВ "МАМА ПАПА" (ЄДРПОУ 40652411, ліцензія №1168 від 03.11.2016, місцезнаходження м. Київ, вул. Тарасівська, буд. 2/2), та на вирішення експертів поставлене запитання: чи є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , біологічним братом малолітньої ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , матір`ю якої є ОСОБА_1 ?

Надано для дослідження експертів висновок молекулярно-генетичної експертизи № СЕ-19/123-25/8183-БД від 31.07.2025 р, проведеної за результатами відбору біологічних зразків у ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_5 , в межах кримінального провадження № 12025244000000792 (а.с.59-61 т. 2).

Згідно з висновком молекулярно - генетичної експертизи № 52430 від 12.06.2026 р, здійсненої експертами експертам ТОВ "МАМА ПАПА", ймовірність того, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мають спільного біологічного батька, складає 99,98% (а.с.66-87 т. 2).

Статтею 76 ЦПК України визначено, що є доказами у цивільній справі, а саме: будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статті 77, 78, 79 ЦПК України визначають вимоги щодо належності, допустимості та достовірності доказів.

Отриманий відповідно до вимог закону висновок експерта у кримінальній справі, є допустимим і достовірним доказом у цивільній справі, якому суд має надати оцінку та мотивувати, чи визнає доказ, чи відхиляє його.

Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 10 липня 2019 року у справі № 686/23256/16-ц та від 25 березня 2021 року у справі № 752/21411/17.

Статтею 110 ЦПК України визначено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Якщо експертиза, яка проведена у кримінальному провадженні, містить інформацію щодо предмета доказування у цивільному провадженні, то незважаючи на те, що на момент розгляду справи вирок у кримінальній справі не ухвалений така експертиза може бути допустимим доказом.

Висновок, підготовлений у рамках кримінального провадження особою, яка є атестованим судовим експертом, відповідає положенням статті 102 ЦПК України.

Зокрема, такі правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 11 жовтня 2018 року у справі № 761/12898/16-ц, від 05 лютого 2020 року у справі № 461/3675/17, від 25 березня 2021 року у справі № 752/21411/17, від 15 квітня 2021 року у справі № 759/15556/18.

Тому, вирішуючи справу по суті, суд враховує, що факт батьківства ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , щодо дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , підтверджено висновком експерта №52430 від 12 червня 2026 року, відповідно до якого ймовірність того, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мають спільного біологічного батька, складає 99,98% .

Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі сукупності доказів. Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень ЦПК України, згідно з якими жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення.

Закон не визначає, які конкретно докази визнаються беззаперечним і достатнім підтвердженням факту батьківства, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов`язком суду при їх оцінці.

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним з найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі (постанова Верховного Суду від 26 травня 2022 року у справі № 362/3705/20).

Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Отже на підставі обставин справи, встановлених в ході дослідження доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , будучи батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є батьком ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Відповідно до ст. 134 СК України на підставі заяв осіб, зазначених у статті 126 цього Кодексу, або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове Свідоцтво про народження.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно зі статтею 52 Конституції України діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним.

Стаття 5 СК України визначає, що держава охороняє сім`ю, дитинство, материнство, батьківство, створює умови для зміцнення сім`ї. Держава створює людині умови для материнства та батьківства, забезпечує охорону прав матері та батька, матеріально і морально заохочує і підтримує материнство та батьківство. Держава забезпечує пріоритет сімейного виховання дитини.

Статтею 121 СК України встановлено, що права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Стаття 125 СК України визначає походження дитини, батьки якої не перебувають у шлюбі між собою. Якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від матері визначається на підставі документа закладу охорони здоров`я про народження нею дитини. Якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: за заявою матері і батька дитини; за рішенням суду.

У частині першій статті 126 СК України передбачено, що походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.

Частиною першою статті 135 СК України передбачено, що при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

Відповідно до частини першої, другої та четвертої статті 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до ЦПК України. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.

Тлумачення статті 128 СК України свідчить, що закон не встановлює конкретного переліку доказів для встановлення факту батьківства. Підставою для встановлення факту батьківства можуть бути будь-які відомості, що свідчать про походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до вимог ЦПК України.

Статтею 130 СК України передбачено, що у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір`ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду. Заява про встановлення факту батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу. Заява про встановлення факту батьківства може бути подана особами, зазначеними у частині третій статті 128 цього Кодексу.

Тобто, передумовою звернення до суду із заявою про встановлення факту батьківства є запис про батька дитини у книзі записів народжень за вказівкою матері.

Рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах реєстрації актів цивільного стану (прізвище, ім`я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено).

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 9 липня 2025 року у справі № 201/1017/25 (провадження № 61-5429св25) прийшов до висновку, що факт батьківства особи, яка не перебувала у шлюбі з матір`ю дитини, встановлюється в порядку окремого провадження виключно в разі смерті такої особи або визнання її померлою.

Якщо особа вважається зниклою безвісти, але немає відомостей про її смерть чи рішення суду про визнання її померлою, встановлення батьківства такої особи здійснюється шляхом подання позову про визнання батьківства в порядку позовного провадження.

На думку представника відповідача, відсутність судового рішення про визнання ймовірного батька дитини - ОСОБА_3 померлим та відсутність належних доказів його смерті виключає можливість звернення до суду з вимогою про встановлення факту батьківства на підставі ст. 130 СК України. Тому вважає, що позивачка повинна була заявити вимогу про визнання батьківства ОСОБА_3 щодо ОСОБА_6 в порядку ст. 128 СК України. А відтак, оскільки позивачка обрала неправильний спосіб захисту, на її думку, позов задоволенню не підлягає.

Принцип «суд знає закони» (лат. jura novit curia) означає, що суд зобов`язаний самостійно шукати та застосовувати правильні норми права до спору. Суд робить це незалежно від того, на які статті чи закони посилаються самі сторони у своїх документах чи заявах.

У випадку, якщо суд при вирішенні спору прийде до переконання, що позивач на обґрунтування своїх вимог та заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, то суд має право самостійно здійснити правильну правову кваліфікацію та застосувати для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

Така позиція неодноразово висловлювалася Верховним Судом у своїх постановах, в яких суд вказував на принцип «jura novit curia» або «суд знає закон», зокрема: постанова Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2021 р. у справі №662/397/15-ц; постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 р. у справі №487/10128/14-ц; постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 р. у справі №917/1739/17.

Виходячи з викладеного вбачається, що у процесуальному законодавстві діє принцип «jura novit curia» («суд знає закони»), який полягає в тому, що суд знає право; суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus).

Велика Палата Верховного Суду 15 червня 2021 року в рамках справи № 904/5726/19, провадження № 12-95гс20 (ЄДРСРУ № 98524308) вказала, що активна роль суду в цивільному процесі проявляється, зокрема, в самостійній кваліфікації судом правової природи відносин між позивачами та відповідачами, вибором і застосуванням до спірних правовідносин відповідних норм права, повного і загального з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підстави своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, при вирішенні спору суд у межах своїх процесуальних функціональних повноважень та в межах відповідних вимог встановлює зміст (правову природу, права та зобов`язання тощо) правовідносин сторін, який випливає із встановлених обставин, та формує правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Отже, обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, що виходить з фактів, встановлених під час розгляду справи, та визначення, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, покладено саме на суд, що є складовою класичного принципу jura novit curia.

Позивачкою та її представником викладено зміст позовної вимоги у формі, яка передбачена для окремого провадження.

Проте, встановивши обставини справи, характер правовідносин між сторонами, враховуючи, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вважається зниклим безвісти, але немає відомостей про його смерть, суд знаходить позовні вимоги про встановлення факту батьківства ОСОБА_3 щодо дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , обгрунтованими і такими, що підлягають задоволенню на підставі ст. 128 СК України.

Відповідно до ст. 134 СК України на підставі заяв осіб, зазначених у статті 126 цього Кодексу, або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове Свідоцтво про народження.

Відповідно до ст. 134 СК України на підставі заяв осіб, зазначених у статті 126 цього Кодексу, або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове Свідоцтво про народження.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.03.2019 по справі № 520/7281/15-ц (14-49цс19) зауважує, що позовні вимоги звертаються до відповідачів у справі, а не до третіх осіб. А тому суд не може задовольняти позовну вимогу про зобов`язання третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, вчинити певні дії, зокрема і про зобов`язання Реєстраційної служби внести запис про реєстрацію права власності ТзОВ на квартиру до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Тому суд вважає, що позовна вимога про зобов`язання Рівненського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) внести зміни до актового запису про народження ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , щодо відомостей про батька, не може бути задоволена.

Разом з тим відповідно до ст. 134 СК України рішення суду про внесення змін до актового запису про народження ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , щодо відомостей про батька буде підставою для органу державної реєстрації актів цивільного стану внести відповідні зміни до актового запису про народження та видачі нового Свідоцтва про народження.

Щодо залучення Міністерства оборони України до участі у справі в якості співвідповідача, на що вказує у запереченнях проти позову представник відповідача, то суд вважає, що між позивачкою ОСОБА_1 та Міністерством оборони України відсутній будь-який цивільно-правовий спір і немає підстав припускати, що такий спір виникне в майбутньому. Тому немає підстав для залучення Міністерства оборони України до участі у справі в якості співвідповідача.

Європейський суд з прав людини вказує, що право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення від 09 грудня 1994 року у справі "Ruiz Torija v. Spain"). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення від 27 вересня 2001 року у справі "Hirvisaari v. Finland").

Керуючись ст. ст. 4-13, 17, 18, 263, 265, 273 ЦПК України, ст.ст. 128, 134 СК України, суд

в и р і ш и в:

Позов задовольнити.

Встановити факт, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є біологічним батьком ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Внести зміни до актового запису № 1192 від 02 червня 2021 року, вчиненого Рівненським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів), про народження ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та у відомостях про батька вказати: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , українець, громадянин України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення його повного тексту до Хмельницького апеляційного суду.

Повний текст рішення буде складений до 17.08.2026 року.

Сторони можуть отримати інформацію щодо даної справи в підсистемі "Електронний суд".

Головуючий суддя Зеленська В.І.