Постанова № 138991755, 14.08.2026, Новоушицький районний суд Хмельницької області

НОВОУШИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 680/616/26

3/680/180/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" серпня 2026 р. селище Нова Ушиця

Суддя Новоушицького районного суду Хмельницької області Олійник А.О., розглянувши матеріали, які надійшли від батальйону патрульної поліції з обслуговування Кам`янець-Подільського району Управління патрульної поліції в Хмельницькій області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, військовослужбовця, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП,

установив:

ОСОБА_1 20 липня 2026 року о 11 год 04 хв у межах Новоушицької ТГ на 16 км 200 м автодороги 0-231104 Струга-Дністровське водосховище керував автомобілем марки «Opel Zafira», д.н.з. НОМЕР_2 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння зі згоди водія, у встановленому законом порядку проводився за допомогою спеціального технічного засобу «Drager Alcotest», результат - 0,83 о/оо, чим порушив п.2.9 «а» Правил дорожнього руху.

ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, причини неявки не повідомив, повідомлений про розгляд справи належним чином.

Положення статті 268 КУпАП передбачають можливість розгляду справ, передбачених ст. 130 КУпАП за відсутності особи, що притягується до адміністративної відповідальності.

Захисник Біла Т.О. надіслала клопотання про закриття провадження у справі, у зв`язку із відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. Вважає, що поліцейським при проведені процедури огляду на стан алкогольного сп`яніння були допущенні порушення вимог Інструкції від 09 листопада 2015 року № 1452/735 та Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння від 17 грудня 2008 року № 1103. Зокрема, після добровільного проходження ОСОБА_1 на місці зупинки транспортного засобу огляду на стан сп`яніння, поліцейські не запитували водія про його згоду з результатом огляду, а лише констатували, що він перебуває в стані сп`яніння. Відтак за відсутності з`ясованої думки водія щодо його згоди із результатом огляду вони не були уповноважені на констатацію факту перебування водія у стані сп`яніння. Думку ОСОБА_1 поліцейські встановили лише після складення протоколу. Відтак із врахуванням статті 62 Конституції України, практики ЄСПЛ вважає, що вина ОСОБА_1 не доведена, а сумніви щодо доведеності вини слід тлумачити на його користь.

Захисник Біла Т.О. у судовому засіданні підтримала поданні до суду клопотання, зокрема про закриття провадження у справі та застосуванні аналогії закону, а саме статті 69 КК України.

Всебічно та об`єктивно дослідивши обставини справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суддя вважає, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, повністю доведена у судовому засіданні наступними доказами:

- даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №724187 від 20 липня 2026 року, яким зафіксовано час, місце та обставини вчинення правопорушення та який відповідає вимогам статті 256 КУпАП, є належним та допустимим доказом;

- роздруківкою із результатом огляду з використанням спеціального технічного засобу «Drager Alcotest», відповідно до якої ОСОБА_1 на момент огляду 20 липня 2026 року о 11 год 09 хв перебував в стані алкогольного сп`яніння, цифровий показник тесту 0,83 о/оо;

- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціального технічного засобу «Drager Alcotest», в якому зафіксовані ознаки алкогольного сп`яніння, а також згода водія з результатом огляду, про що свідчить підпис останнього;

- відеофайлами, якими підтверджується, що поліцейськими був зупинений автомобіль «Opel Zafira» під керуванням ОСОБА_1 . У ході встановлення особи у водія поліцейським були виявленні ознаки алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота. Поліцейський запропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки або ж проїхати до закладу охорони здоров`я для проходження такого огляду. На пропозицію поліцейського ОСОБА_1 пройшов огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки, результат тесту становив 0,83 о/оо. Згодом після складення поліцейським акту огляду на стан алкогольного сп`яніння, водій з ним погодився та підписав його.

Факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом та перебування в стані алкогольного сп`яніння є доведеним доказами, які наявні в матеріалах справи.

Досліджений судом відеозапис повністю спростовує твердження захисника Білої Т.О. про порушення поліцейськими процедури огляду на стан алкогольного сп`яніння у зв`язку із тим, що вони не здобули згоди ОСОБА_1 щодо результату пройденого ним огляду на місці зупинки транспортного засобу. На відеозаписі зафіксовано, що одразу після проходження огляду проведеного поліцейським, останній запитав у ОСОБА_1 чи погоджується він із результатом чи потрібно пройти такий огляд у лікарні, на що останній відповів, - ««та ні, для чого»» (clip-3 11:10). Протягом усього часу документування матеріалів ОСОБА_1 жодного разу не висловлював свою незгоду із результатом огляду та не просив доставити його у заклад охорони здоров`я для проходження огляду. Крім того ОСОБА_1 підтвердив, що напередодні увечері вживав алкогольні напої та не заперечував своєї винуватості. На відеозаписі зафіксовано, що ОСОБА_1 було доведено до відома зміст акту огляду на стан алкогольного сп`яніння, з яким він погодився та підписав (кліп 5 о 11:45).

Відтак уповноваженою особою було дотримано вимог ст.266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом МВС України, МОЗ України № 1452/735 від 09 листопада 2015 року.

З огляду на викладене вище, суд не встановив підстав, які б свідчили про неналежність та недопустимість доказів у справі.

Істотних порушень, допущених працівниками поліції при оформленні матеріалів суд не встановив.

Отже, клопотання захисника про закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 249 КУпАП задоволенню не підлягає.

Пунктом 2.9 «а» Правил дорожнього руху передбачено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Даними довідок поліцейського, копією посвідчення водія підтверджується, що ОСОБА_1 отримав посвідчення водія серії НОМЕР_3 від 21 липня 2011 року.

Таким чином своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.9 «а» ПДР та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, а саме - керував транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, тому на нього необхідно накласти стягнення в межах санкції зазначеної вище статті.

Долучені захисником ОСОБА_2 документи, зокрема військовий квиток, посвідчення УБД, довідка командира військової частини про перебування ОСОБА_1 на військовій службі з 30 листопада 2017 року по теперішній час, нагороди «За сумлінну службу» підтверджують безпосередню участь ОСОБА_1 у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із військовою агресією Російської федерації проти України свідчать про його високий рівень патріотизму, проте не може виключати у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Щодо клопотання захисника про накладення адміністративного стягнення без позбавлення права керування транспортними засобами та застосування аналогії закону, а саме ст. 69 КК України, суд зазначає наступне.

Санкція ч.1 ст.130 КУпАП передбачає накладення на водіїв штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Отже, санкція ч. 1 ст. 130 КпАП України є безальтернативною, що позбавляє суд можливості накласти стягнення без позбавлення права керування транспортними засобами.

Тяжкість стягнення обумовлена саме високим ступенем суспільної шкоди, яка завдається такими діяннями та яке є небезпечним як для самого правопорушника так і для інших учасників дорожнього руху.

Положеннями КУпАП не передбачено можливості накладення адміністративного стягнення нижче від найнижчої межі, визначеної в санкції певної норми, або ненакладення одного з видів стягнень, передбаченого санкцією відповідної норми як обов`язкового.

Більш того, законодавчо заборонено, починаючи з 17.03.2021 року, визнання таких правопорушень малозначними та передачу матеріалів справи на розгляд трудовому колективу чи громадській організації, військовій частині (ч. 1 ст. 21 та примітка до ст. 22 КпАП України).

Натомість аналогія закону застосовується виключно, якщо відповідні суспільні відносини нормативно не врегульовані, тобто існує прогалина у законодавстві.

У чинному КУпАП дійсно наявні деякі прогалини, які за аналогією закону можуть регулюватися іншими актами законодавства, однак, питання призначення адміністративного стягнення чітко врегульовано главою 4 КУпАП, і будь-якої прогалини у даному випадку не існує, як і підстав застосувати аналогію закону.

Таким чином підстави для застосування судом ст. 69 КК України у даному випадку відсутні.

Відповідно до статті 40-1 КУпАП, статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення у дохід держави.

Керуючись ст.ст. 40-1, 130, 276-280, 283-285, 294 КУпАП, суддя

постановив:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП і накласти стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Стягнути з ОСОБА_1 605 (шістсот п`ять) гривень 60 коп. судового збору у дохід держави.

Згідно з ч. 1 ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Відповідно до ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у зазначений строк, у порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення, з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу 34 000 (тридцять чотири тисячі) гривень 00 копійок.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення до Хмельницького апеляційного суду через Новоушицький районний суд Хмельницької області.

Реквізити для сплати штрафу:

Отримувач коштів ГУК у Хмел.обл/Хмельн.обл./21081300 код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37971775 банк отримувача Казначейство України (ел. адм. подат.), рахунок отримувача UA748999980313060149000022001, код класифікації доходів бюджету 21081300, призначення платежу - штраф по справі № 680/616/25.

Стягувач Новоушицький районний суд Хмельницької області, місцезнаходження: 32600, с-ще Нова Ушиця, вул. Українська, 27, Кам`янець-Подільський район, Хмельницька область, ЄДРПОУ - 02887042.

Реквізити для зарахування судового збору:

Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача UА908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106, судовий збір по справі № 680/616/25.

Стягувач - Державна судова адміністрація України, місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Липська, 18/5, код ЄДРПОУ- 26255795.

Строк пред`явлення постанови до примусового виконання становить три місяці з наступного дня після набрання нею законної сили.

Суддя А. О. Олійник