Ухвала суду № 138990693, 13.08.2026, Бориславський міський суд Львівської області

Справа № 438/182/25

Номер провадження 6/438/39/2026

УХВАЛА

13 серпня 2026 року м. Борислав

Суддя Бориславського міського суду Львівської області Слиш А.Т., розглянувши заяву представника заявника ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» - Іванченко Н.Ю. про про визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню,

встановив:

13.02.2025 року Бориславським міським судом Львівської області видано судовий наказ по справі №438/182/25 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» заборгованості за спожитий природний газ у розмірі 5449,31 грн. та судового збору у розмірі 302,80 грн.

04.08.2026 представник ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» - Іванченко Н.Ю. звернулась до суду з заявою про визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню, у справі № 453/182/25, виданого за заявою ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожитий природний газ, обґрунтовуючи заяву тим, що 03.08.2026 до Товариства звернулась ОСОБА_1 та повідомила, що не є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 , так як вказана квартира була продана згідно договору купівлі -продажу від 24.06.2022. Таким чином Товариству стало відомо що ОСОБА_1 не є власником квартири, а відтак не є споживачем комунальних послуг за адресою АДРЕСА_1 . А тому, обов`язок ОСОБА_1 виконати судовий наказ відсутній.

Частиною третьою статті 432 ЦПК України передбачено, що суд розглядає заяву в судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника і постановляє ухвалу. Неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви.

Таким чином, законодавець передбачив, що явка до суду учасника справи не є обов`язковою. Суд може розглянути справу за відсутності її учасників.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності її учасників.

У відповідності до частини другої статті 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, з`ясувавши фактичні обставини справи суд вважає, що заяву слід задовольнити з наступних підстав.

Судом встановлено, що 13.02.2025 Бориславським міським судом Львівської області видано судовий наказ по справі №438/182/25 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» заборгованості за спожитий природний газ у розмірі 5449,31 грн. та судового збору у розмірі 302,80 грн.

Відповідно до пункту 7 частини третьої статті 2 ЦПК України обов`язковість судового рішення є однією з основних засад цивільного судочинства.

За змістом частини першої статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами.

В силу статті 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими для виконання судових рішень у порядку, встановленому законом.

Згідно зі статтею 173 ЦПК України, суд може внести виправлення до судового наказу, визнати його таким, що не підлягає виконанню, або відстрочити або розстрочити виконання судового наказу в порядку, встановленому статтями 432, 435 цього Кодексу.

Згідно частини другої статті 432 ЦПК України, суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

В постанові Верховного Суду від 20.02.2019 року у справі № 2-4671/11 сформульовано правовий висновок, що підстави визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, прийнято поділяти на дві групи: матеріально-правові, зокрема, зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання, та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання тощо.

Однак, перелік підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за змістом статті 432 ЦПК України, не є виключним, оскільки передбачає також інші підстави для прийняття такого рішення, ніж прямо зазначені у цій норми процесуального права.

У цьому випадку саме на суд покладено обов`язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню з урахуванням права стягувача на повне виконання рішення суду та права боржника на захист від подвійного стягнення. Суд повинен вирішувати ці питання з урахуванням певних обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження.

Отже, до підстав для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, відносяться випадки, коли немає матеріальної передумови для виконання рішення, тобто об`єктивно відсутній обов`язок боржника; або ж випадки видачі виконавчого документа, коли його не треба було видавати, тобто випадки помилкової видачі виконавчого листа; або випадки, коли після видачі виконавчого документа був змінений зміст рішення.

Щодо заяви представника заявника (стягувача) - Іванченко Н.Ю. про визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню, то її зміст вказує на те, що заявник помилково звернувся до суду з заявою про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожитий природний газ, оскільки така не є споживачем комунальних послуг за адресою АДРЕСА_1 , так як не являється власником житла за вказаною адресою починаючи з 24.06.2022року, а відтак обов`язок ОСОБА_1 виконати судовий наказ відсутній.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне визнати таким, що не підлягає виконанню, судовий наказ №438/182/25 від 13.02.2025 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожитий природний газ.

На підставі викладеного, керуючись статтями 173, 432 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» про визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню, - задовольнити.

Визнати виконавчий документ (судовий наказ) у справі № 438/182/25 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» 5449,31 грн. заборгованості за надані житлово-комунальні послуги за споживання природного газу за період з 01.06.2022 по 31.12.2024 таким, що не підлягає виконанню.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали суду.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: Андрій СЛИШ