Рішення № 138990593, 14.08.2026, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/4931/26 2/335/2955/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2026 року м. Запоріжжя

Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі: головуючого судді Сиротенко В.К., за участю секретаря судового засідання Кумер А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до територіальної громади міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності на нерухоме майно,

ВСТАНОВИВ:

06.05.2026 через систему «Електронний суд» до Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя надійшла позовна заява ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до відповідача територіальної громади міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради, в якій позивачі просять встановити факт прийняття спадщини та визнати право власності на нерухоме майно.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 . У склад спадщини, що залишилась після смерті ОСОБА_4 входить 1/4 частка кватири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Дана квартира відповідно до Свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 від 18.06.1993р. була приватизована на позивачів та ОСОБА_4 в рівних частках, по 1/4 частці кожному. Проте у 1993р. співвласники вказаної квартири не зареєстрували своє право власності на неї, але у відповідності до ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду» та ЗУ «Про власність» набули право приватної часткової власності на дану квартиру. Спадкоємцями за заповітом після ОСОБА_4 є позивачі. У встановлений законом строк позивачі із заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори не звернулися. Але позивачі фактично прийняла спадщину, оскільки залишалися жити у вищевказаній квартирі, тобто фактично нею володіли і набули на неї право власності у відповідності до ст. У поточному році позивачі звернулися до Четвертої запорізької державної нотаріальної контори, позивачам пояснили, що для оформлення права власності на частку нерухомості, що належала померлому - ОСОБА_4 необхідно надати дані про реєстрацію права власності на нерухомість за померлим. Відповідно до вищевказаного позивачу ОСОБА_2 було надано Постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 15.12.25р № 1945/02-31 (щодо видачі свідоцтво про право на спадщину за заповітом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 на 1/12 частку квартири АДРЕСА_2 ) у зв`язку із відсутністю відомостей про реєстрацію права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно за померлим ОСОБА_4 . Позивачу ОСОБА_3 було надано аналогічну Постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 29.12.25р № 2005/02-31. Позивачу ОСОБА_1 було надано аналогічну Постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 29.12.25р № 2006/02-31. Таким чином, позивачі не мають можливість оформити право власності на спадкове майно у нотаріуса та звертаються до суду про визнання факту прийняття спадщини та визнання права власності в порядку спадкування за заповітом. Зауважено в позові, що на момент набуття позивачами права власності 18.06.1993р. року діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації права власності на нерухомість.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.05.2026 справу передано для розгляду судді Сиротенко В.К.

У зв`язку з проходженням суддею ОСОБА_5 періодичного навчання у період з 11.05.2026 по 15.05.2026 (включно) відповідно до наказу №56-ОД від 05.05.2026, питання про відкриття провадження у справі вирішувалося у перший робочий день після навчання.

Ухвалою судді від 18.05.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у цивільній справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання. Крім того, задоволено клопотання позивачів про витребування доказів. Витребувано у Четвертої запорізької державної нотаріальної контори належним чином завірену копію спадкової справи №414/2024, заведеної після ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

01.06.2026 від Четвертої запорізької державної нотаріальної контори надійши витребувані матеріали.

17.06.2026 року від представника позивачів-адвоката Вельможко О.О. надійшло клопотання про допит в якості свідків по даній цивільній справі: ОСОБА_6 , яка мешкає за адресою : АДРЕСА_3 ; Позивачів: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , які мешкають за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 14.07.2026 частково задоволено клопотання представника позивачів з тих підстав, що позивачі в судовому засіданні мають право надати власні пояснення щодо суті спору, викликано у судове засідання свідка ОСОБА_6 . Закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 06.08.2026.

Представник відповідача у судові засідання не з`являвся, подав заяву про розгляд справи без участі представника Територіальної громади в особі Запорізької міської ради.

У судовому засіданні 06.08.2026 позивачі та представник позивачів підтримали позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві та просили їх задовольнити у повному обсязі.

У судовому засіданні 06.08.2026 допитано свідка ОСОБА_6 , закінчено розгляд справи по суті та суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення, в судовому засіданні оголошено перерву до 14.08.2026.

У судове засідання 14.08.2026 представники сторін не з`явилися.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі, якщо відповідно до положень Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.

Враховуючи неявку учасників, фіксування за допомогою звукозаписувального засобу судового засідання 14.08.2026 не здійснювалося, судом ухвалено рішення.

Суд, заслухавши пояснення позивачів та їх представника, дослідивши матеріали справи, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що на підставі свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 від 18.06.1993 року, виданого Дніпровським електродним заводом, квартира АДРЕСА_2 належить на праві спільної власності громадянам: ОСОБА_1 частка, ОСОБА_2 частка, ОСОБА_3 частка, ОСОБА_4 частка. Квартира приватизована на підставі Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Як свідчить вказане свідоцтво, в Запорізькому МБТІ право власності на казану квартиру не зареєстровано.

Згідно заповіту від 24.05.1993, ОСОБА_4 на випадок своєї смерті заповідав усе своє майно, де б воно не було та з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що буде належати заповідачу за законом і на що він матиме право на день смерті, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 у рівних частинах.

Вказаний заповіт посвідчено 24.05.1993 державним нотаріусом Третьої запоізької нотаріальної контори Голуб В.В. та зареєстровано за №2-3020 вдома по АДРЕСА_1 у зв`язку з хворобою заповідача.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого 27.07.1996 року Відділом реєстрації актів громадянського стану міськвиконкому м. Запоріжжя, ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З матеріалів спадкової справи №414/2026 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 вбачається наступне.

Позивачі ОСОБА_2 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 звернулися до нотаріуса із заявами про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_4 .

Згідно інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) №79172616 від 15.11.2024, заповіт ОСОБА_4 , який посвідчено 24.05.1993 за №2-3020, є чинним.

Згідно відповіді Департаменту адміністративних послуг Запорізької міської ради за вих. №06.4-04/02/9309 від 20.11.2024, наданої на запи нотаріуса, ОСОБА_4 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 в період з 20.01.1989 по 12.11.1996 (помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ). Разом з ним на день смерті були зареєстровані наступні особи: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Відповідно до листа ТОВ «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації» за вих. №8347 від 19.11.2024, наданого на запит нотаріуса, ТОВ «ЗМБТІ» повідомляє, що в матеріалах інвентаризаційної справи на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_4 , правовстановлюючі документи на квартиру АДРЕСА_5 не містяться.

Рішенням №77831159 від 17.03.2025 про відмову у проведенні реєстраційної дії державним реєстратором прав на нерухоме майно з тих підстав, що до кв. АДРЕСА_2 побудовано балкон, дозвільні документи до якого на будівництво не надано державному реєстратору у встановлені строки, передбачені законодавством, що є підставою для проведення реєстраційної дії.

В подальшому позивачами було надано нотаріусу технічний паспорт на кв. АДРЕСА_2 .

Згідно Інформаційної довідки №456447211 від 15.12.2025 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкту нерухомого майна відсутні відомості про реєстрацію права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно за померлим ОСОБА_4 .

Враховуючи відсутність реєстрації права власності на частку у кв. АДРЕСА_2 за померлим ОСОБА_4 , державним нотаріусом постановами №1945/02-31 від 15.12.2025, 2005/02-31 від 29.12.2025, 2006/02-31 від 29.12.2025 ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після померлого ОСОБА_4 .

У судовому засіданні допитана свідок ОСОБА_6 повідомила, що позивачі є її сусідами по будинку АДРЕСА_4 , в якому свідок проживає з 1959 року і до теперішнього часу в кв. АДРЕСА_6 . ОСОБА_1 знає з дитинства, також після його одруження знає його дружину ОСОБА_2 та їх сина ОСОБА_3 . Разом з позивачами проживав у кв. АДРЕСА_4 вказаного будинку ОСОБА_4 батько ОСОБА_2 до свої смерті. На момент смерті ОСОБА_4 та після того позивачі ОСОБА_9 проживали і проживають у кв. АДРЕСА_4 вищевказаного будинку.

Враховуючи, що відсутність реєстрації права власності на частку квартири за ОСОБА_4 унеможливлює оформленні позивачами своїх спадкових прав, останні звернулися до суду з даними позовом.

Мотиви, з яких виходив суд, застосовані норми права та висновки суду.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 3 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною 1 ст. 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За приписами ст. 534 ЦК УССР (1963 р.), кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям. Заповідач може у заповіті позбавити права спадкоємства одного, кількох або всіх спадкоємців за законом.

Відповідно до ст. 548 ЦК УССР (1963 р.), для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

За умовами ст. 549 ЦК УССР (1963 р.), визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном;

Відповідно до частини першою статті 1220 ЦК України визначено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Згідно ч. 1 ст. 1222 ЦК України - спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Згідно зі статтею 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до частин першої та п`ятої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

На підставі ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї.

За змістом п. п. 3.21., 3.22. глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 Цивільного кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідно ст. 315 ЦПК України в судовому порядку встановлюються факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 року, справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звернулась до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п. п. 2, 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року № 7, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім`єю, постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 1 січня 2004 року тощо.

Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Саме постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини є підставою для визнання спадкоємця таким, що прийняв спадщину, а не лише реєстрація місця його проживання за адресою місця проживання спадкодавця.

Як встановлено з відповіді Департаменту адміністративних послуг Запорізької міської ради, ОСОБА_4 на день своєї смерті був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Разом з ним були зареєстровані ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

У судовому засіданні з показань свідка судом також встановлено, що позивачі на момент смерті спадкодавця ОСОБА_4 проживали разом з ним та продовжують проживати у вищезазначеній квартирі на теперішній час, що свідчить про фактичне прийняття спадщини позивачами після померлого ОСОБА_4 .

Відповідно до статей 1216 - 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до частини першої статті 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.

Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини, що передбачено частиною першою статті 1298 ЦК України.

Згідно зі ст. 68 Закону України «Про нотаріат» нотаріус при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом перевіряє факт смерті спадкодавця, час і місце спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства за законом осіб, які подали заяву про видачу свідоцтва та склад спадкового майна.

Відповідно до п.п. 4.15 п. 4 глави 10 розділу 11 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.

Відповідно до вимог ст. 49 Закону України «Про нотаріат» у разі не подання відомостей (інформації) та документів, необхідних для вчинення нотаріальної дії, нотаріус відмовляє у її вчиненні, про що, на вимогу заінтересованої особи, виносить мотивовану постанову.

Враховуючи відсутність реєстрації права власності на частку у кв. АДРЕСА_2 за померлим ОСОБА_4 , державним нотаріусом постановами №1945/02-31 від 15.12.2025, 2005/02-31 від 29.12.2025, 2006/02-31 від 29.12.2025 ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після померлого ОСОБА_4 .

Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справі про спадкування», судам роз`яснено, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно зі статтею 392 ЦК України особа, яка вважає, що її речові права порушені, має право звернутися до суду як з позовом про визнання права власності.

Відсутність реєстрації права власності відповідно до Закону України «Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не зумовлює позбавлення особи прав користування та володіння належним їй на праві власності майном. У спадкоємця, який в установленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають із часу відкриття спадщини (постанова ВС від 22.03.2023р. у справі № 463/6829/21).

Як зазначає Верховний Суд у своїх постановах, визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

В даному випадку, перешкодою для оформлення спадкового права позивача у нотаріальному порядку є відсутність реєстрації права власності спадкодавця на спадкове майно частину квартири.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачами належними та допустимими доказами підтверджено та доведено законність та обґрунтованість позовних вимог, відтак суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Судові витрати зі сплати судового збору покладаються на позивачів, оскільки питання про розподіл судових витрат позивачем не ставилося.

Керуючись ст. ст. 2, 12, 13, 76, 80, 81, 82, 133, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до територіальної громади міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності на нерухоме майно задовольнити.

Встановити факт, що має юридичне значення, а саме те, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 фактично прийняли спадщину, що відкрилася після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 право власності по 1/12 частці кожному на квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 66,6 кв.м, житловою площею 45,4 кв.м. в порядку спадкування за заповітом після ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду через суд першої інстанції Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя, який ухвалив оскаржуване рішення, шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Інформація про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 Цивільного процесуального кодексу України:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

відповідач: Запорізька міська рада, код ЄДРПОУ 04053915, адреса: м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд 206.

Повний текст рішення складено 14.08.2026 року.

Суддя В.К. Сиротенко