Рішення № 138989933, 04.08.2026, Соснівський районний суд м. Черкас

Провадження № 2/712/81/26

Справа № 711/5912/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 серпня 2026 року Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого судді ПИРОЖЕНКО С.А.

при секретарі ШЕВЧЕНКО О.П.

з участю адвокатів ЧОРНОІВАНЕНКА Д.О., ШИЛІНА В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ) до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» (адреса: м. Київ, вул. Казимира Малевича 31), ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_2 ) про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та стягнення страхового відшкодування,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся з позовом до відповідача про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та стягнення страхового відшкодування, посилаючись на те, що 19 січня 2023 року на перехресті вулиць Казбетська та Сумгаїтська в м. Черкаси сталася дорожньо-транспортна пригода (ДТП) за участю транспортного засобу SKODA OCTAVIA, д.н.з. НОМЕР_1 , під його керуванням, та транспортного засобу ВАЗ 21093, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 , внаслідок чого належний йому автомобіль зазнав технічних ушкоджень.

Відповідно до Постанови Соснівського районного суду м. Черкаси від 13 квітня 2023 року по справі № 712/904/23, винною у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди визнано ОСОБА_3 .

Відповідальність водія ВАЗ 21093, д.н.з. НОМЕР_2 , на момент ДТП була застрахована, згідно полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 211664567 в ПрАТ «СК «ВУСО».

З метою розрахунку належного страхового відшкодування, ним було звернуто до СОД «ФОП « ОСОБА_4 », яким було складено Звіт № А02-08 від 14 лютого 2023 року. Відповідно до вище зазначеного Звіту, вартість відновлюваного ремонту пошкодженого транспортного засобу без врахування коефіцієнту фізичного зносу складників (Свр), в розмірі 423 981 грн. 31 коп., перевищує ринкову вартість транспортного засобу SKODA OCTAVIA, д.н.з. НОМЕР_1 , на момент настання дорожньо-транспортної пригоди, в розмірі 257 029 грн.

З метою визначення ринкової вартості транспортного засобу в пошкодженому стані СОД ФОП « ОСОБА_4 » було складено Звіт А02-08/1 від 14 лютого 2023 року. Відповідно до зазначеного Звіту, ринкова вартість транспортного засобу в пошкодженому стані, дорівнює 60 666 грн.

Таким чином, нанесений йому матеріальний збиток необхідно розраховувати наступним чином: 257 029 грн. - 60 666 грн. = 196 363 грн.

Відповідно до Постанови Правління Національного банку України № 109 від 30 травня 2022 року, страхова сума за договором ОСПВВНТЗ за шкоду, заподіяну майну потерпілих, визначена у розмірі 160 000 грн. на одного потерпілого.

В ході врегулювання даного страхового випадку ПрАТ «СК «ВУСО» сплатило страхове відшкодування, в розмірі 54 849 грн. 60 коп. Дане страхове відшкодування не покриває в повному обсязі, понесений матеріальний збиток, тому залишок несплаченого страхового відшкодування, в розмірі 160 000 грн. - 54 849 грн. 60 коп. - 3 000 грн. (франшиза, відповідно до полісу ОСПВВНТЗ № 211664567) = 102 150 грн. 40 коп., повинен бути компенсований за рахунок ПрАТ «СК «ВУСО».

В свою чергу ПрАТ «СК «ВУСО» надало листа за вих. № 2807/2275860 від 03 серпня 2023 року, відповідно до якого належне йому страхове відшкодування складає 54 849 грн. 60 коп.. оскільки, на думку Страховика, в даній ситуації наявна обопільна вина обох учасників ДТП.

При цьому зазначає, що, на даний час відсутній протокол про адміністративне правопорушення, який було складено відносно нього в зв`язку із порушенням ним п. 12.3, 12.4 ПДР України, як і відсутня Постанова суду, якою б було притягнуто його до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 124 КУпАП. Таким чином, наявність його вини в даній ДТП не доведена в повному обсязі, а відтак Страховик повинен здійснити страхове відшкодування в повному обсязі.

Франшиза, в розмірі 3 000 грн., передбачена умовами полісу ОСЦПВВНТЗ № 211664567, підлягає стягненню із винуватця дорожньо-транспортної пригоди, ким являється ОСОБА_3 .

Крім того, невідшкодований матеріальний збиток, в розмірі 196 363 грн. - 160 000 грн. = 36 363 грн., підлягає стягненню із винуватця ДТП, ОСОБА_3 . За рахунок винуватця ДТП також, підлягає компенсація витрачених коштів на проведення незалежного авто товарознавчого дослідження, в розмірі 5 500 грн.

Крім того, вказує, що внаслідок протиправних винних дій відповідача, позивачу було спричинено значну моральну шкоду, яка полягає у глибоких психологічно-душевних стражданнях з приводу неможливості експлуатації пошкодженого транспортного засобу. Спричинені внаслідок цього психологічні страждання потягли за собою вкрай негативні наслідки для його самопочуття і здоров`я.

Вказану моральну шкоду оцінює в 10 000 грн., яку просить стягнути з відповідача ОСОБА_5 на його користь.

У зв`язку з цим, просить стягнути з ПрАТ «СК «ВУСО» на його користь несплачене страхове відшкодування, в розмірі 102 150 грн. 40 коп.; стягнути з ОСОБА_3 на його франшизу, в розмірі 3 000 грн., непокритий матеріальний збиток, в розмірі 36 363 грн.; кошти, сплачені за проведення незалежного авто товарознавчого дослідження, в розмірі 5 500 грн.; моральну шкоду, в розмірі 10 000 грн.; стягнути ПрАТ «СК «ВУСО» та ОСОБА_3 на його користь понесені витрати на правову допомогу та документально підтверджені судові витрати пропорційно задоволених позовних вимог, а саме судовий збір в сумі 2 488 грн. 73 коп.

Ухвалою від 25 вересня 2023 року справу прийнято до провадження в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено по справі судове засідання.

08 листопада 2023 року відповідачем ОСОБА_3 подано відзив на позовну заяву.

16 листопада 2023 року представником відповідача ПрАТ «СК «ВУСО» подано відзив на позовну заяву.

16 листопада 2023 року представником позивача подано відповідь на відзив.

21 листопада 2023 року представником позивача подано відповідь на відзив.

Ухвалою суду від 12 березня 2025 року по справі призначено комплексну судову інженерно-транспортну (авто технічну) експертизу та автотоварознавчу експертизу, у зв`язку з чим провадження по справі було зупинено.

Ухвалою суду від 06 серпня 2025 року провадження по справі поновлено у зв`язку з надходженням до суду 31 липня 2025 року висновку експерта № КСЕ-19/124-25/5095 від 22 липня 2025 року, та з надходженням до суду 04 серпня 2025 року висновку експерта № КСЕ-19/124-25/5095 від 31 липня 2025 року.

В судовому засіданні позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просила їх задовольнити в повному обсязі.

Адвокат відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив у їх задоволенні відмовити повністю.

Представник відповідача ПрАТ «СК «ВУСО» в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив у їх задоволенні відмовити.

Заслухавши пояснення сторін, думку адвоката, експертів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини, які регулюються нормами цивільного законодавства.

В судовому засіданні встановлено, що 19 січня 2023 року на перехресті вулиць Казбетська та Сумгаїтська в м. Черкаси сталася дорожньо-транспортна пригода (ДТП) за участю транспортного засобу SKODA OCTAVIA, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_8 , та транспортного засобу ВАЗ 21093, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 , внаслідок чого автомобілі зазнали механічних ушкоджень.

Постановою від 13 квітня 2023 року Соснівського районного суду м. Черкаси по справі № 712/904/23 ОСОБА_3 визнано винною у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУАП.

Відповідальність водія ВАЗ 21093, д.н.з. НОМЕР_2 , на момент ДТП була застрахована, згідно полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 211664567 в ПрАТ «СК «ВУСО».

З метою розрахунку належного страхового відшкодування, позивач звернувся до СОД «ФОП « ОСОБА_4 », яким було складено Звіт № А02-08 від 14 лютого 2023 року. Відповідно до вище зазначеного Звіту, вартість відновлюваного ремонту пошкодженого транспортного засобу без врахування коефіцієнту фізичного зносу складників (Свр), в розмірі 423 981 грн. 31 коп., перевищує ринкову вартість транспортного засобу SKODA OCTAVIA, д.н.з. НОМЕР_1 , на момент настання дорожньо-транспортної пригоди, в розмірі 257 029 грн.

З метою визначення ринкової вартості транспортного засобу в пошкодженому стані СОД ФОП « ОСОБА_4 » було складено Звіт А02-08/1 від 14 лютого 2023 року. Відповідно до зазначеного Звіту, ринкова вартість транспортного засобу в пошкодженому стані, дорівнює 60 666 грн.

Таким чином, позивач розрахував нанесений йому матеріальний збиток наступним чином: 257 029 грн. - 60 666 грн. = 196 363 грн.

Відповідно до Постанови Правління Національного банку України № 109 від 30 травня 2022 року, страхова сума за договором ОСПВВНТЗ за шкоду, заподіяну майну потерпілих, визначена у розмірі 160 000 грн. на одного потерпілого.

В ході врегулювання даного страхового випадку ПрАТ «СК «ВУСО» сплатило позивачу страхове відшкодування, в розмірі 54 849 грн. 60 коп.

Позивач вважає, що дане страхове відшкодування не покриває в повному обсязі, понесений матеріальний збиток, тому залишок несплаченого страхового відшкодування, в розмірі 160 000 грн. - 54 849 грн. 60 коп. - 3 000 грн. (франшиза, відповідно до полісу ОСПВВНТЗ № 211664567) = 102 150 грн. 40 коп., повинен бути компенсований за рахунок ПрАТ «СК «ВУСО».

Згідно листа за вих. № 2807/2275860 від 03 серпня 2023 року ПрАТ «СК «ВУСО» повідомило позивача про те, що належне йому страхове відшкодування складає 54 849 грн. 60 коп., оскільки в даній ситуації наявна обопільна вина обох учасників ДТП.

Так, у Постанові Соснівського районного суду м. Черкаси по справі № 712/904/23 від 13 квітня 2023 року судом встановлено обоюдну вину за наслідками ДТП та в мотивувальній частині постанови зазначено, що на думку суду дії водія автомобіля «ВАЗ 21093» р.н. НОМЕР_3 ОСОБА_3 , не відповідали вимогам пп. 10.1, 16.11. Правил дорожнього руху України, та дорожнього знаку 2.1 Правил дорожнього руху України, а також дії водія автомобіля Skoda Octavia д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_9 не відповідали вимогам п.п. 12.3, 12.4 Правил дорожнього руху України, що в свою чергу і привело до ДТП.

Отже, з огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_3 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, а в діях ОСОБА_8 вбачається порушення вимог п.п. 12.3,12.4 Правил дорожнього руху України».

Постанова суду набрала законної сили 23.04.2023 року.

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративні правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Позивач зазначає, що, на даний час відсутній протокол про адміністративне правопорушення, який було складено відносно нього в зв`язку із порушенням ним п. 12.3, 12.4 ПДР України, як і відсутня Постанова суду, якою б було притягнуто його до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 124 КУпАП. Таким чином, наявність його вини в даній ДТП не доведена в повному обсязі, а відтак Страховик повинен здійснити страхове відшкодування в повному обсязі.

У поданому до суду відзиві на позовну представник ПрАТ «СК «ВУСО» вказав, що хоча до адміністративної відповідальності притягнуто тільки водія ОСОБА_3 , це не спростовує наявність відповідальності (вини) позивача ОСОБА_8 за завдання матеріальної шкоди ОСОБА_3 джерелом підвищеної небезпеки, в діях якого, судом встановлено обставини, порушення вимог п.п. 12.3,12.4 Правил дорожнього руху України, які перебували у причинному зв`язку з настанням даної ДТП. Тому, при наявності вини обох володільців - розмір відшкодування визначається відповідно до ступеня вини кожного. Враховуючи презумпцію вини завдавача шкоди, учасника ДТП - ОСОБА_10 , страховиком проведено йому оплату 54 849,60 грн. страхового відшкодування, як потерпілому, в розмірі 50% від суми збитків, які завдані діями застрахованої особи за насідками ДТП. (повна загибель КТЗ: СВ = 54 849,60 грн.).

У відповідності до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених вимог на підставі представлених доказів.

Згідно ч. ч. 1-3 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Статтею 1187 ЦК України передбачені підстави і порядок відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, частиною першої цієї статті встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Частиною другої статті встановлено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Цивільно-правова відповідальність за шкоду, завдану діяльністю, що є джерелом підвищеної небезпеки, настає у разі її цілеспрямованості (наприклад, використання транспортних засобів за їх цільовим призначенням), а також при мимовільному проявленні шкідливих властивостей об`єктів, що використовуються в цій діяльності (наприклад, у випадку завдання шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля).

Частиною 1 статті 28 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що до шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, належить, зокрема, шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, яка може полягати у пошкодженні чи фізичному знищенні його транспортного засобу.

За статтею 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування (постанова Верховного Суду від 27 березня 2019 року в справі № 754/1108/15-ц).

Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц.

За частиною першою статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

У постанові Верховного Суду від 26 січня 2022 року в справі № 465/674/19 зазначено про те, що тлумачення статті 1188 ЦК України свідчить, що її застосування можливе лише у випадку наявності вини особи у вчиненні правопорушення, адже у разі відсутності вини особи в скоєнні дорожньо-транспортної пригоди провадження у справі підлягає припиненню на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП - через відсутність події і складу адміністративного правопорушення, відтак така обставина як закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених статтею 38 КУпАП, не є реабілітуючою обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи в скоєнні ДТП.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах: від 07 лютого 2018 року в справі № 910/18319/16; від 16 квітня 2019 року в справі № 927/623/18, від 04 березня 2020 року у справі № 641/2795/16-ц, від 07 лютого 2018 року у справі № 910/18319/16; від 16 квітня 2019 року у справі № 927/623/18, від 29 квітня 2020 року в справі № 686/4557/18.

В судовому засіданні досліджено матеріали адміністративної справи відносно ОСОБА_3 № 712/904/23. Так, постановою судді від 08 лютого 2023 року у вказаній адміністративній справі було призначено судову автотехнічну експертизу. Згідно висновку експерта № СЕ-19/124-23/1885-ІТ від 13.03.2023 (експерт Мельниченко М.В.) у дорожній обстановці, яка склалася на момент пригоди, та за обставин, зазначених в постанові суду про призначення експертизи, та матеріалів справи (схеми ДТП), водій автомобіля Skoda Octavia д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_11 повинен був діяти відповідно до вимог пп. 10.1, 12.3, 12.4., Правил дорожнього руху України.

У дорожній обстановці, яка склалася на момент ДТП, та за обставин, зазначених в постанові суду про призначення водій автомобіля «ВАЗ 21093» р.н. НОМЕР_2 , ОСОБА_3 повинна була діяти у відповідності до вимог пп. 10.1, 16.11. Правил дорожнього руху України, та дорожнього знаку 2.1 Правил дорожнього руху України.

Дії водія автомобіля Skoda Octavia ОСОБА_8 не відповідали вимогам пп. 10.1, 12.3, Правил дорожнього руху України, що з технічної точки зору знаходяться в причинному зв`язку з виникненням даної ДТП.

Разом з тим, згідно відповіді Департаменту патрульної поліції в Черкаській області від 07 грудня 2023 року, наданої на запит адвоката Янковської О.О., щодо притягнення до адміністративної відповідальності за скоєння дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 19.01.2023 року, ОСОБА_8 , відсутні правові підстави для проведення по матеріалам вищезазначеної ДТП додаткової перевірки та складення адміністративного протоколу за ст. 124 КУпАП відносно ОСОБА_8 . Оскільки ст. 38 КУпАП встановлено строки, після закінчення яких виключається накладення адміністративних стягнень. У цих випадках, згідно з п. 7 ст. 247 КУпАП, не може бути розпочато провадження в справі, а розпочате підлягає закриттю.

У постанові Верховного Суду від 04 березня 2020 року в справі № 641/2795/16-ц зазначено, що «не притягнення водіїв до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху не може бути підставою для звільнення володільця джерела підвищеної небезпеки від цивільно-правової відповідальності за завдану шкоду, оскільки вину особи в ДТП може бути підтверджено чи спростовано іншими належними доказами, зокрема, висновком судової експертизи тощо».

Закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених статтею 38 КУпАП, не є реабілітуючою, тобто не є обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи в скоєнні ДТП (постанова Верховного Суду від 29 квітня 2020 року в справі № 686/4557/18).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, суд погоджується з доводами відповідачів, що не притягнення позивача ОСОБА_8 до адміністративної відповідальності за статтею 124 КУпАП не свідчить про відсутність його вини у завданні шкоди, оскільки не складення протоколу про адміністративне правопорушення з підстав закінчення строків, передбачених статтею 38 КУпАП не є реабілітуючою обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи в скоєнні ДТП. Оскільки така вина встановлена висновком експерта, а також судом при розгляду адміністративної справи по факту даної ДТП.

З огляду на презумпцію вини заподіювача шкоди, яка викладена у частині другій статті 1166 ЦК України, особа звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду якщо доведе, що шкоди було завдано не з її вини.

Цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди. Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).

З огляду на вище наведене, для розгляду даної справи істотне значення має перевірка судом наявності винної особи у вказаній ДТП, та як наслідок відшкодування винною особою шкоди та страховиком страхового відшкодування.

За висновком експерта № КСЕ-19/124-25/5095 від 31 липня 2025 року, складеного експертом Черкаського НДЕКЦ МВС України Юрчик О.М., у дорожньо-транспортній ситуації, що досліджувалася, водій автомобіля Skoda Octavia ОСОБА_8 повинен був діяти у відповідності до вимог пп.12.3, 12.4, 12.9 (б) ПДР. У дорожньо-транспортній ситуації водій автомобіля Skoda Octavia ОСОБА_8 , в момент виникнення небезпеки для руху, не мав технічної можливості уникнути зіткнення з автомобілем ВАЗ-21093 шляхом застосування екстренного гальмування в умовах місця пригоди, при русі з максимально дозволеною швидкістю руху транспортних засобів у населеному пункті 50 км/год, та тим більше не мав такої можливості при обранні водієм швидкості руху 65 км/год. У дорожньо-транспортній ситуації, в діях водія автомобіля Skoda Octavia ОСОБА_8 вбачаються невідповідність технічним вимогам пп. 12.4, 12.9 (б) ПДР, які, з технічної зори, не перебувають у причинному зв`язку з подією дорожньо-транспортної пригоди.

Разом з тим, даний висновок експерта судом як належний доказ не приймається. Фактично експерт зробив висновки про відсутність в діях водія автомобіля SKODA OCTAVIA д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_8 причинного наслідкового зв`язку з подією дорожньо-транспортної пригоди під час порушення водієм ПДР, всупереч, вже встановленим обставинам у Постанові від 13 квітня 2023 року Соснівського районного суду м. Черкаси по справі № 712/904/23 де зазначено, що дії водія автомобіля «ВАЗ 21093» р.н. НОМЕР_3 ОСОБА_3 , не відповідали вимогам пп. 10.1, 16.11. Правил дорожнього руху України, та дорожнього знаку 2.1 Правил дорожнього руху України, а дії водія автомобіля Skoda Octavia д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_12 не відповідали вимогам п.п. 12.3, 12.4 Правил дорожнього руху України, що в свою чергу і привело до ДТП.

Згідно первинних пояснень учасників ДТП, що містяться в матеріалах адміністративної справи, вони бачили один одного заздалегідь, але кожен з них з різних причин, перевищуючи дозволену швидкість, не надаючи перевагу в русі, призвели до настання ДТП. Зазначені факти при проведенні експертизі експертом не були враховані, а тому суд визнає його таким, що суперечить матеріалам справи.

Отже, позивачем не було надано інших належних доказів щодо відсутності його вини у зазначеній ДТП.

Таким чином, суд приходить до висновку, що вчинення ДТП відбулося внаслідок спільної вини обох водіїв ( ОСОБА_8 та ОСОБА_3 ) та відповідно вина кожного становить 50%, а тому і розмір відшкодування шкоди має бути не більше, ніж 50% від її розміру.

У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691 цс 15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).

Якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов`язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов`язку згідно зі статтею 1194 ЦК України відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.

Згідно висновку експерта № КСЕ-19/124-25/5095 від 22.07.2025 року вартість відновлювального ремонту транспортного засобу марки Skoda Octavia д.н.з. НОМЕР_1 , з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складників складає 164 580 грн. 69 коп.

Так, ПрАТ «СК «ВУСО» проведено ОСОБА_8 виплату страхового відшкодування в розмірі 54 849,60 грн. А також з урахуванням висновку експерта № КСЕ-19/124-25/5095 від 22.07.2025 року проведено доплату страхового відшкодування в розмірі 24 440 грн. 74 коп. Разом сума страхового відшкодування, що виплачена позивачу, склала 79 290 грн. 34 коп. (Платіжна інструкція від 19.11.2025 року № 75012), що становить 50% від суми збитків, які завдані діями застрахованої особи за насідками ДТП. (вартість відновлювального ремонту 164 580,69 грн. = 54849,60 + 24440,74 (виплачене страхове відшкодування) + 3 000 франшиза).

Отже, суд вважає, що ПрАТ «СК «ВУСО» правильно виплачено страхове відшкодування в розмірі 50% від суми збитків, що відповідає половині розміру вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу. Вказана сума відповідає розміру страхового відшкодування, а отже у відповідача ОСОБА_3 не виник обов`язок з відшкодування різниці між вартістю відновлювального ремонту та сумою страхового відшкодування.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з ПрАТ «СК «ВУСО» несплаченого страхового відшкодування та стягнення з відповідача ОСОБА_3 непокритого матеріального збитку, є необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.

На підставі п. 12.1 ст. 12 та п. 36.6 ст. 36 Закону сума страхового відшкодування зменшується на розмір франшизи. Обов`язок щодо відшкодування франшизи покладений Законом на особу, відповідальність якої застрахована. Згідно полісу № 211664567 розмір франшизи складає 3 000 грн. Таким чином, франшиза має бути стягнута з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_8 , тому в цій частині позовна вимога підлягає до задоволення.

Щодо вимоги про стягнення з ОСОБА_3 на користь позивача витрат за проведення незалежного автотоварознавчого дослідження в розмірі 5 500 грн., суд вважає, що вона задоволенню не підлягає, оскільки судом прийнято рішення про відмову у задоволенні позовних вимог щодо стягнення страхового відшкодування та матеріального збитку, що розраховані та заявлені позивачем на підставі вказаного автотоварознавчого дослідження.

Щодо позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди в розмірі 10 000 грн., суд приходить до наступного.

Статтею 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно ч. 3, 4, 5 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

В даному випадку, враховуючи обставини справи суд вважає, що позивачу в результаті дорожньо-транспортної пригоди, дійсно, нанесена моральна шкода.

Оскільки, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди позивач зазнав душевних страждань, пов`язаних з пошкодженням майна під час ДТП, а також, враховуючи характер та тривалість страждань, істотність вимушених змін у життєвих стосунках позивача, з урахуванням вини обох учасників дорожньо-транспортної пригоди та виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача 2 000 грн. на відшкодування моральної шкоди. Тому в цій частині позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку, з частковим задоволенням позовних вимог до стягнення з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача підлягають понесені нею витрати по сплаті судового збору в сумі 82 грн. 13 коп. (5 000 грн. х 100% / 151513,40 грн. х 2488,73 грн.).

Керуючись ст.ст. 12,13,259,263-265,268 ЦПК України, ст.ст. 22, 1166, 1187, 1188 ЦК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_1 франшизу в розміру 3 000 грн., моральну шкоду в розмірі 2 000 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмір 82 грн. 13 коп., а всього 5 082 грн. 13 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

ГОЛОВУЮЧИЙ:

Повний текст судового рішення складено 14 серпня 2026 року.