Рішення № 138989786, 12.08.2026, Канівський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 697/1469/26

Провадження № 2/697/1034/2026

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2026 року м. Канів

Канівський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Сивухіна Г.С.

за участю секретаря с/з Васянович Ю.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Канів, Черкаської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АЙКВІТАС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АЙКВІТАС» (далі ТОВ «ФК «АЙКВІТАС») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 02.10.2023 між ПАТ «КБ «Акордбанк» та відповідачем укладено кредитний договір, шляхом підписання Заяви-Пропозиції №СІК-021023/164-00 від 02.10.2023, за умовами якого встановлено, що кредитодавець надає позичальнику споживчий кредит в розмірі 58503,88 грн., в тому числі 55717,98 грн. на споживчі цілі, 2785,90 грн. одноразова комісія. Строк споживчого кредиту 60 місяців, розмір процентної ставки: до 01.04.2024 - 0,01%; з 01.04.2024 36,00%. Розмір одноразової комісії 5,00%, розмір щомісячної комісії: 01.04.2024 1,00%; з 01.04.2024 0,00%.

Додатково із відповідачем було підписано Графік платежів.

Первісний кредитор виконав умови кредитного договору у повному обсязі, але відповідач порушив взяті на себе зобов`язання, у зв`язку з чим виникла перед позивачем, який набув право вимоги, заборгованість в загальному розмірі 78561,11 грн, з яких:

- 10697,93 грн прострочена заборгованість по кредиту;

- 26056,47 грн прострочена заборгованість по процентам;

- 40833,93 грн прострочена строкова сума заборгованість по кредиту;

- 972,78 грн прострочена строкова сума заборгованості по процентам.

Просить суд стягнути із відповідача на користь ТОВ «ФК «АЙКВІТАС» заборгованість за кредитом у розмірі 78561,11 грн., а також судові витрати по справі.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, у позові клопотав про розгляд справи за відсутності представника, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідач у судове засідання не з`явилася, скерувала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, також у заяві визнала, що брала кредит, однак просила зменшити відсотки та витрати на правничу допомогу.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, приходить до наступного.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

З матеріалів справи вбачається, що 02.10.2023 між ПАТ «КБ «Акордбанк» та відповідачем укладено кредитний договір, шляхом підписання Заяви-Пропозиції №СІК-021023/164-00 від 02.10.2023, за умовами якого встановлено, що кредитодавець надає позичальнику споживчий кредит в розмірі 58503,88 грн., в тому числі 55717,98 грн. на споживчі цілі, 2785,90 грн. одноразова комісія (п. 2.2 Договору).

Строк споживчого кредиту 60 місяців, розмір процентної ставки: до 01.04.2024 - 0,01%; з 01.04.2024 36,00%. Розмір одноразової комісії 5,00%, розмір щомісячної комісії: 01.04.2024 1,00%; з 01.04.2024 0,00% (п.п. 2.3-2.5 Договору).

Згідно додатку №1 до Заяви Пропозиції від 02.10.2023 між ОСОБА_1 та первісним кредитором погоджено Графік платежів, термін кінцевого виконання кредитного договору 02.10.2028.

В подальшому позивач набув права вимоги за вище вказаним кредитним договором, що підтверджується укладеним між ним та первісним кредитором договором факторингу та реєстром боржників.

Згідно наданого первісним кредитором розрахунку заборгованості, борг відповідача станом на 27.11.2025 складає 78561,11 грн, з яких:

- 10697,93 грн прострочена заборгованість по кредиту;

- 26056,47 грн прострочена заборгованість по процентам;

- 40833,93 грн прострочена строкова сума заборгованість по кредиту;

- 972,78 грн прострочена строкова сума заборгованості по процентам.

Згідно з умовами кредитних договорів позичальник зобов`язується вчасно повернути кредит, сплатити відсотки за користування кредитом в порядку, визначеному цим договором.

Незважаючи на це, відповідач не виконала свого обов`язку та припинила повертати надані їй кредити в строки, передбачені кредитними договорами.

За змістом ст.ст.626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.ст.526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону. Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторін.

Згідно ст.ст.1054, 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі, за яким за яким банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша статті 1055 ЦК України).

Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Матеріали справи свідчать про те, що позивач свої зобов`язання перед позичальником за кредитним договором виконав, надавши відповідачу кредитні кошти, однак остання не здійснювала погашення заборгованості.

Згідно з ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Разом з тим, щодо розміру заборгованості за кредитним договором, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

У договорах за участю фізичної особи-споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів (частина друга статті 627 ЦК України у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг», який набрав чинності 16 жовтня 2011 року). Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (частина третя статті 1054 ЦК України у вказаній редакції).

Споживач - це фізична особа, яка уклала або має намір укласти договір про споживчий кредит.

Споживчий кредит - це грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

10.06.2017 набрав чинності Закон України "Про споживче кредитування" (далі - Закон № 1734-VIII), який визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні. Закон України "Про захист прав споживачів" застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України "Про споживче кредитування" (стаття 11 Закону України "Про захист прав споживачів" у редакції, чинній з 10 червня 2017 року). Отже, регулювання правовідносин банку зі споживачем щодо кредитування для споживчих потреб до 10 червня 2017 року відбувалося з урахуванням приписів Закону України "Про захист прав споживачів" (далі - № 1023-XII). З 10 червня 2017 року на ці відносини поширюється Закон України "Про споживче кредитування", а у частині, що йому не суперечить, - також Закон України "Про захист прав споживачів".

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 638/13683/15-ц зазначено, що визначаючи зміст правовідносин, які виникли між сторонами кредитного договору, суди повинні встановити: на які потреби було надано кредит, чи здійснювалось кредитування з метою задоволення боржником особистих економічних та побутових потреб. Установивши, що кредитування здійснювалось на споживчі потреби, суд повинен застосувати до встановлених правовідносин законодавство щодо захисту прав споживачів (висновок Верховного Суду України, висловлений у постанові від 14 вересня 2016 року у справі № 6-223цс16).

Відповідно до ч.4 ст. 16 Закону № 1734-VIII передбачено, що якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність.

Як встановлено судом та не заперечувалося сторонами, кредит за Кредитним договором №СІК-021023/164-00 від 02.10.2023 є споживчим.

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про споживче кредитування", в укладеному договорі визначається порядок дострокового повернення кредиту.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач просив стягнути з відповідача:

- прострочену заборгованість по кредиту у розмірі 10697,93 грн;

- прострочену заборгованість по процентам у розмірі 26056,47 грн;

- прострочену строкову суму заборгованість по кредиту у розмірі 40833,93 грн;

- прострочену строкову суму заборгованості по процентам у розмірі 972,78 грн.

Розрахунок здійснено станом на 27.11.2025.

При цьому суд зазначає, що кінцевий строк виконання за прострочену заборгованість по кредиту та прострочену заборгованість по процентам настав 26.11.2025, а за прострочену строкову суму заборгованості по кредиту та прострочену строкову суму заборгованості по процентам, яку пред`явлено позивачем до стягнення настане 02.10.2028, як це передбачено Графіком платежів.

Кредитним договором не передбачено та не врегульовано порядок за яким кредитом може вимагати дострокове повернення кредиту.

Натомість, якщо кредитодавець звертається до суду з позовом про стягнення споживчого кредиту, не заявивши вимогу про дострокове повернення споживчого кредиту на підставі ст. 16 Закону України "Про споживче кредитування" або на підставі частини 10 статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів", то у споживача (позичальника) відсутній обов`язок повернути достроково споживчий кредит.

Такі ж висновки містяться у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 638/13683/15-ц.

Таким чином, наведені приписи підтверджують обов`язковість досудового порядку врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту.

При цьому, як зазначено в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 638/13683/15-ц, кредитодавець не може заявляти вимогу про дострокове повернення споживчого кредиту у позовній заяві. Подання кредитодавцем позову є складовою цивільного процесу, а не цивільних правовідносин. Тому таке подання не можна кваліфікувати, як вимогу у розумінні статті 16 Закону України "Про споживче кредитування". Якщо кредитодавець звертається до суду з позовом про стягнення споживчого кредиту, не заявивши на підставі Закону вимогу про дострокове повернення коштів за договором, у споживача (позичальника) немає обов`язку здійснити таке дострокове повернення.

Відповідачем не надано вимогу щодо дострокового погашення кредитної заборгованості та докази направлення її відповідачу.

У зв`язку з чим позовні вимоги в частині дострокового повернення кредитних коштів (строкової заборгованості) за період з 27.11.2025 по 02.10.2028 не підлягають задоволенню у зв`язку із недотриманням досудового порядку врегулювання спору.

Аналогічні висновки викладені у Постанові Верховного Суду від 02.02.2022 у справі № 755/11307/17 та у Постанові Верховного Суду від 04.12.2020 у справі № 753/21158/17.

Порушення позивачем визначеного ЗУ «Про споживче кредитування» порядку направлення банком вимоги про дострокове повернення кредиту відповідачу та отримання такої вимоги останнім, не може мати наслідком покладення на відповідача обов`язку дострокового погашення усієї суми заборгованості за кредитним договором.

Таким чином, кредитор має право на стягнення простроченої заборгованості за кредитом.

Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду в постановах від 14.04.2026 по справі № 585/1140/24, від 25.02.2026 по справі № 686/4311/13-ц, від 22.10.2025 по справі № 766/2926/23, від 22.10.2025 по справі № 539/402/24.

Щодо розміру простроченої заборгованості по кредиту.

Згідно з Графіком платежів (розрахунку сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки), що є Додатком № 1 до Заяви Пропозиції від 02.10.2023 сума кредиту 58503,88 грн., строк кредиту з 02.10.2023 по 02.10.2028, сума кредиту розрахована на 60 місяців, розмір щомісячного платежу за кредитом 1800,00 грн., а починаючи з 01.04.2024 1907,72 грн.

Із графіку платежів слідує, що сума платежу за розрахунковий період (ануїтетний платіж) складається із суми кредиту за договором та процентів за користування кредитом.

Згідно наданого позивачем Розрахунку суми загальної заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №СІК-021023/164-00 від 02.10.2023 станом 27.11.2025,з урахуванням добровільно сплачених коштів а кредитним договором, у відповідача виникло зобов`язання сплатити суму простроченої заборгованості по кредиту у розмірі 10697,93 грн. та суму прострочених процентів по кредитуу розмірі 26056,47 грн.(а.с.22).

Таким чином, обґрунтованими є позовні вимоги в частині стягнення:

- 10697,93 грн простроченої заборгованості по кредиту;

- 26056,47 грн простроченої заборгованості по процентам.

Водночас, судом встановлено, що згідно наданого позивачем Розрахунку суми загальної заборгованості, відповідачем добровільно було сплачено щомісячну комісію на загальну суму 2925,20 грн., нарахування якої первісним кредитором є неправомірним, виходячи з наступного.

Згідно із частинами першою - третьої, п`ятою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Відповідно до ч.5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Відповідно до правового висновку, який міститься у постанові Великої Палата Верховного Суду у справі №496/3134/19 положення пунктів кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором, є нікчемними.

Суд встановив, що кредитний договір (п.2.5) не містить конкретного переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з обслуговуванням кредиту, що надаються відповідачці, та за які банком встановлена щомісячна комісія. Також позивач не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачкою при укладенні кредитних договорів.

Тому положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за «розрахунково-касове обслуговування» кредитної заборгованості (щомісячну комісію) є нікчемними, а нарахування комісії за обслуговування кредиту у розмірі 2925,20 грн. - безпідставним.

Оскільки відповідачем було добровільно сплачено нараховану щомісячну комісію, тому вона підлягають зарахуванню на сплату процентів за кредитним договором.

Таким чином, з урахуванням вищенаведеного, стягненню з ОСОБА_1 підлягає заборгованість за кредитним договором №СІК-021023/164-00 від 02.10.2023 станом на 27.11.2025 в розмірі 33829,20 грн., з яких:

- 10697,93 грн прострочена заборгованість по кредиту;

- 23131,27 (26056,47-2925,20) грн прострочена заборгованість по процентам.

Згідно ст.ст.76-81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для справи. Докази повинні бути належними, допустимими та достовірними. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Інших доказів, які б спростовували висновки суду про чинність договору, отримання коштів, відповідачем суду не надано.

За вказаних обставин суд приходить до обґрунтованого висновку, що позовні вимоги позивача є частково обґрунтованими та підтверджені відповідними доказами, які досліджені судом.

Що стосується судових витрат, то суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом встановлено, що під час розгляду справи в суді позивачем понесені витрати у вигляді судового збору за подання позову до суду в сумі 2662,40 грн.

Оскільки вимоги позивача задоволено частково, а саме на 43,06% (33829,2 х100:78561,11), тому з відповідача підлягають стягненню на користь позивача 1146,42 грн. на відшкодування понесених судових витрат зі сплати судового збору.

Згідно з ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Представником позивача долучено до матеріалів справи договір про надання правової допомоги, акт наданих послуг, детальних опис наданих послуг на суму 20000,00 грн.

Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.

Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих сторонами доказів суд враховує, зокрема, пов`язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат, їхню пропорційність до предмета спору, а також виходить з критеріїв: їхньої реальності (тобто встановлення їхньої дійсності та необхідності); розумності їхнього розміру (виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін).

Велика Палата Верховного Суду вказала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат, враховуючи заперечення відповідача щодо розміру правової допомоги понесеної позивачем, суд виходячи з критеріїв співмірності і справедливості вважає за можливе зменшити розмір стягнення правової допомоги понесеної позивачем до 3000,00 грн.

Керуючись ст.ст.81, 141, 263-265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АЙКВІТАС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «АЙКВІТАС» заборгованість за кредитним договором №СІК-021023/164-00 від 02.10.2023 станом на 27.11.2025 в розмірі 33829,20 грн., з яких:

- 10697,93 грн прострочена заборгованість по кредиту;

- 23131,27 (26056,47-2925,20) грн прострочена заборгованість по процентам.

У решті вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «АЙКВІТАС» судові витрати понесені на сплату судового збору у розмірі 1146,42 грн. та 3000,00 грн. витрат на правничу допомогу.

Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АЙКВІТАС», ЄДРПОУ 43884125, юридична адреса: 02002, м. Київ, вул. Сверстюка Євгена, 13, офіс 409/1.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: с. Маслівка, Обухівський район, Київська область.

Суддя Г . С . Сивухін