Рішення № 138989227, 14.08.2026, Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 541/1481/26

Номер провадження 2/541/1419/2026

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

14 серпня 2026 року м. Миргород

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області у складі головуючого судді Морозовської О.А., за участю секретаря судового засідання Гуриної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СОЛВЕНТІС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» через систему «Електронний суд» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовна заява обґрунтована тим, що 02 жовтня 2020 року між ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено договір про надання кредиту № 4022588, згідно з умовами якого відповідачка отримала кредит у розмірі 5 000,00 грн, зі сплатою процентів за користування кредитом та інших можливих штрафних санкцій, що передбачені кредитним договором. Відповідно до умов кредитного договору, його підписання здійснювалось електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, який було надіслано на номер мобільного телефону, вказаний позичальником при укладанні кредитного договору. ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» умови кредитного договору виконало в повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти. Відповідачкою умови кредитного договору не виконано.

29 жовтня 2025 року між ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» та ТОВ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ» укладений договір факторингу № №29/10-2025, за яким відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором № 4022588 від 02 жовтня 2020 року.

31 жовтня 2025 року між ТОВ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ» та ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» укладений договір факторингу № ДФ-31102025. Згідно із договором факторингу №29/10-2025 від 29 жовтня 2025 року та договором факторингу № ДФ-31102025 від 31 жовтня 2025 року, відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором № 4022588 від 02 жовтня 2020 року.

Позивач набув права вимоги до відповідачки на суму 25 992, 00 грн, з яких: 4 000,00 грн -заборгованість за тілом кредиту становить; 21 992 грн - заборгованість за відсотками становить; 0 грн - заборгованість за комісіями становить; 0 грн - заборгованість за пенею становить.

Позивач зазначив, що відповідачка має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» за вказаним кредитним договором. Просив суд стягнути з відповідачки суму заборгованості у розмірі 25 992, 00 грн за кредитним договором № 4022588 від 02 жовтня 2020 року, а також судові витрати - сплачений судовий збір в розмірі 2 662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6 000,00 грн.

Ухвалою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 14 травня 2026 року відкрито провадження у справі, справу за вищевказаним позовом постановлено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження, з повідомлення (викликом) сторін, передбаченого статтями 274-279 ЦПК України, встановлено відповідачу строк на подання до суду відзиву на позовну заяву та роз`яснено право та порядок такого подання.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, в позовній заяві просив розглянути справу за відсутності представника позивача та не заперечував проти ухвалення заочного рішення (а.с. 103).

Відповідачка у судове засідання 15.06.2026 р. та 14.08.2026 не з`явилася, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, відзив та заперечень проти позову не надав (а.с. 112, 114, 115, 118). Поштові конверт повернулися до суду з відміткою "адресат відсутній". Відмітка про відсутність особи за адресою місця проживання, що зареєстровано у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси, є належним повідомленням, (пункт 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України) .Крім того, відповідач повідомлявся про розгляд справи шляхом публікації оголошення на веб-сторінці Миргородського міськрайонного суду Полтавської області.

Судом було вжито всіх заходів для повідомлення відповідача про розгляд даної справи в порядку спрощеного позовного провадження, однак, відповідач не скористався процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву, а також доказів, на підтвердження своїх заперечень, та за відсутності доказів поважності причин неподання учасниками розгляду заяв по суті справи, суд вирішує справу за наявними письмовими матеріалами, що відповідає положенню частини восьмої статті 178 Цивільного процесуального кодексу України.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Згідно із ст. 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин, не подав відзив і якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Враховуючи відсутність заперечень позивача проти проведення заочного розгляду справи, суд вважає за можливе проводити розгляд справи у відсутність відповідача на підставі наявних у справі даних та доказів, відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України та ухвалення заочного рішення відповідно до ст. 280 ЦПК України.

В зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази по справі кожний окремо та в їх сукупності, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Положенням ст. 13 ЦПК України визначено принципи диспозитивності цивільного судочинства. Зокрема, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК України випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених ЦПК України. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених ЦПК України. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України обов`язок доказування і подання доказів покладається на сторони.

Згідно зі ст. 509 ЦК України, зобов`язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, сплатити гроші) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку, що ґрунтується на засадах добровільності, розумності та справедливості. При цьому, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться - ст. 526 ЦК України, в строки, що вказані у зобов`язанні - ст. 530 ЦК України. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту, ст. 527 ЦК України. Ст.ст. 610, 611 ЦК України, зазначають, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання, і за порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом. Згідно зі ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Відповідно до ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до змісту ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом, розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Судом встановлено, що 02 жовтня 2020 року між ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» та ОСОБА_2 укладено договір про надання кредиту № 4022588. Договір укладено в електронному вигляді та підписано шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором PS4022588.

За умовами кредитного договору відповідач отримав кредит у розмірі 5 000,00 грн (п. 1.3. договору), на строк 210 днів до 30 квітня 2021 року (п. 3.1. Договору, графік платежів). Базова процентна ставка за один день користування кредитом 1,7%; акційна ставка або ставка за програмою лояльності за один день користування кредитом - 1,53%; спеціальна процентна ставка за один день користування кредитом після узгодженого строку повернення кредиту (у випадку виникнення заборгованості, прострочення кредиту) - 3,00%. Кредит надається Позичальнику в сумі, що зазначена в п. 1.3. цього Договору, в безготівковій формі шляхом перерахування на Картковий рахунок Позичальника (п.1.4 договору).

Перерахування коштів підтверджується довідкою ТОВ «ФК «Елаєнс» від 02 листопада 2024 року, згідно із якою 02 жовтня 2020 року було перераховано 5 000,00 грн на картку відповідачки

№ НОМЕР_1 .

29 жовтня 2025 року між ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» та ТОВ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ» укладений договір факторингу № АК-29/10-2025, відповідно до умов якого, ТОВ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_2 за кредитним договором від 02 жовтня 2020 року № 4022588.

В подальшому, 31 жовтня 2025 року між ТОВ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ» та ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» був укладений договір факторингу № ДФ-31102025, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_2 за кредитним договором від 02 жовтня 2020 року № 4022588.

Згідно Договору факторингу №АК-29/10-2025 від 29.10.2025 року та Договору факторингу № ДФ-31102025 від 31.10.2025 року відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором № 4022588 від 02.10.2020 року.

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу №АК-29/10-2025 від 29.10.2025 року, ТОВ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_2 за кредитним договором від 02 жовтня 2020 року № 4022588 в сумі 25 992,00 грн.

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу № ДФ-31102025 від 31.10.2025 року, ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_2 за кредитним договором від 02 жовтня 2020 року № 4022588 в сумі 25 992,00 грн.

З моменту отримання права вимоги до відповідача, а саме - з 31.10.2025 року, позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій. За розрахунком позивача, відповідач має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» за кредитним договором № 4022588 від 02 жовтня 2020 року в розмірі 25 992, 00 грн, з яких: 4 000,00 грн -заборгованість за тілом кредиту становить; 21 992 грн - заборгованість за відсотками становить; 0 грн - заборгованість за комісіями становить; 0 грн - заборгованість за пенею становить.

Згідно із частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В силу положень ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини першої статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно із частинами першою, другою статті 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору невстановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів невимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні визначені Законом України «Про електронну комерцію», який встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Відповідно до частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі; електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Суб`єкт електронної комерції - суб`єкт господарювання будь-якої організаційно-правової форми, що реалізує товари, виконує роботи, надає послуги з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, або особа, яка придбаває, замовляє, використовує зазначені товари, роботи, послуги шляхом вчинення електронного правочину.

Згідно зі статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 Цивільного кодексу України).

Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 02 листопада 2021 року в справі № 243/6552/20, від 09 вересня 2020 року в справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року в справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року в справі №127/33824/19 та інших.

З урахуванням доказів, наданих суду, суд вважає встановленим, що між відповідачкою ОСОБА_2 та ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» укладено кредитний договір № 4022588 від 02 жовтня 2020 року, який укладено у вигляді електронного документа, який підписано електронним підписом відповідачки, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора PS4022588 і був надісланий на її номер мобільного телефону, про що свідчить п. 8 Кредитного договору, адреса, реквізити та підпис сторін.

Таким чином, кредитний договір № 4022588 від 02 жовтня 2020 року,укладений в електронній формі і підписаний відповідачкою ОСОБА_2 електронним підписом, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора і відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», цей договір вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі, у зв`язку з чим між сторонами виникли договірні зобов`язання.

Згідно зі ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Ст. 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до укладених договорів факторингу в порядку, обсязі та на умовах, визначених даними договорами ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» набуло права вимоги за кредитним договором

№ 4022588 від 02 жовтня 2020 рокув розмірі 25 992, 00 грн, з яких: 4 000,00 грн -заборгованість за тілом кредиту становить; 21 992 грн - заборгованість за відсотками становить; 0 грн - заборгованість за комісіями становить; 0 грн - заборгованість за пенею становить.

Пред`являючи позов до відповідачки про стягнення заборгованості за кредитним договором № 4022588 від 02 жовтня 2020 року, новий кредитор посилався на те, що позичальник після заміни кредитора у зобов`язанні борг не погасив, має невиконані зобов`язання з погашення тіла кредиту, зі сплати процентів, а також нарахованої пені за прострочення виконання грошових зобов`язань. Загальна сума заборгованості за кредитними договорами становить 25 992, 00 грн.

Суд вважає, що з відповідачки на користь позивача слід стягнути заборгованість за вказаним кредитним договорам, оскільки матеріалами справи встановлено неналежне виконання відповідачкою взятих на себе зобов`язань, відповідно до умов укладеного кредитного договору.

Суду не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність підстав звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання, що відповідає положенням ст. 617 ЦК України.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що відповідачка взяті на себе зобов`язання за кредитним договором не виконала, у передбачений у договорі строк кошти не повернула, внаслідок чого у неї виникла заборгованість за кредитним договором № 4022588 від 02 жовтня 2020 рокув розмірі 25 992, 00 грн, з яких: 4 000,00 грн -заборгованість за тілом кредиту становить; 21 992 грн - заборгованість за відсотками становить; 0 грн - заборгованість за комісіями становить; 0 грн - заборгованість за пенею становить, тому вимога позивача в цій частині є доведеною та підлягає задоволенню.

Щодо судових витрат по справі, суд вказує наступне.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені та документально підтверджені судові витрати у вигляді судового збору у розмірі

2 662 грн 40 коп.

Згідно з положенням п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

В частині стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 6 000,00 грн суд зазначає, що до матеріалів справи було долучено договір про надання правової допомоги № 43657029/01 від 02 січня 2026 року, укладений між позивачем та Адвокатським бюро «Сергія Пошелюзного»; детальний опис послуг, виконаних Адвокатським бюро «Сергія Пошелюзного» по підготовці позовної заяви про стягнення заборгованості від 27 березня 2026 року; акт № 4022588 від 27 березня 2026 року про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги Адвокатським бюро «Сергія Пошелюзного», суд дійшов висновку про стягнення витрат позивача на правничу допомогу в розмірі 6 000 грн 00 коп.

Керуючись ст.ст. 5, 10, 12, 13, 81, 133, 137, 141, 223, 247, 263, 264, 265, 268, 273-280, 354ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СОЛВЕНТІС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором- задовольнити.

Стягнути з до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СОЛВЕНТІС», код ЄДРПОУ 43657029, адреса для листування: 07406, Київська область, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1, IBAN НОМЕР_3 в АТ «СЕНС БАНК», МФО 300346, заборгованість за кредитним договором № 4022588 від 02 жовтня 2020 рокув розмірі 25 992 (двадцять п`ять тисяч дев`ятсот дев`яносто дві) гривні 00 копійок, судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 662(дві тисячі шістсот дві) гривні 40 копійок, витрати на правничу допомогу в сумі 6 000 (шість тисяч) гривень 00 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПОЗИКА» ЄДРПОУ: 39493634, адреса для листування: 07406, Київська обл., м.Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1; IBAN: НОМЕР_4 в ПуАТ «КБ «АКОРД БАНК», МФО: 380634.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя: О. А. Морозовська