Рішення № 138988691, 14.08.2026, Бахмацький районний суд Чернігівської області

Єдиний унікальний номер 728/1396/26

Номер провадження 2-а/728/19/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 серпня 2026 року Бахмацький районний суд Чернігівської області в складі:

головуючої судді Глушко О.І.

при секретарі Коваленко В.В.

за участю позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахмач за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про адміністративне правовпорушення,-

В С Т А Н О В И В:

16.06.2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просив скасувати постанову інспектора Управління патрульної поліції в Чернігівській області лейтенанта поліції Ніколенко Н.В. серії ЕНА № 7356472 від 11.06.2026 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП з накладенням штрафу в сумі 340 грн за порушення п. 12.4 ПДР України.

З даним правопорушенням та винесеною постановою він не погоджується, оскільки швидкість руху, яка нібито перевищувала дозволену, вимірювалася приладом TruCАМ, який фактично не був закріплений стаціонарно, що суперечить вимогам ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію». Зазначає, що інспектор не мав права використовувати прилад TruСАМ, тримаючи прилад у руці, а не встановлений стаціонарно як це вимагає законодавство.

В обґрунтування правильності своєї позиції позивач посилається на правові висновки, викладені у постанові Третього апеляційного адміністративного суду від 03.04.2026 року у справі № 172/2692/25.

Ухвалою судді від 17.06.2026 року відкрито провадження у справі з визначенням її розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

24.06.2026 року відповідачем подано відзив на позов, в якому він просив відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №7356472 від 11.06.2026 року залишити без змін, оскільки поліцейським правомірно винесена оскаржувана постанова, що підтверджується наявними відеоматерілами; інспектор УПП в Чернігівській області ДПП Ніколенко Н.В., під час розгляду справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та винесення вказаної постанови, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений законодавством України, а винесена постанова повністю відповідає вимогам ст. 283 КУпАП.

До відзиву відповідачем наданий відеозапис фіксації обставин винесення оскаржуваної постанови.

10.08.2026 року суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення та відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 227 КАС України відклав ухвалення та проголошення судового рішення до 14.08.2026 року.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги та просив задовольнити їх.

Представник відповідача - Департаменту патрульної поліції в судове засідання не з`явився, у наданому ним відзиві на позовну заяву просив справу розглядати за відсутності представника відповідача.

Представник третьої особи - Управління патрульної поліції в Чернігівській області Департаменту патрульної поліції в судове засіання не з`явився.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Порядок дорожнього руху на території України встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (із змінами та доповненнями).

Згідно зі ст. 276 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.

Пунктами 1.3, 1.9 Правил дорожнього руху України встановлено, що учасники дорожнього руху повинні знати й неухильно виконувати вимоги ПДР. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно зі ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.

Як встановлено в судовому засіданні 11.06.2026 року інспектором Управління патрульної поліції в Чернігівській області лейтенантом поліції Ніколенко Н.В. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 7356472 відносно ОСОБА_1 , зі змісту якої вбачається, що останній 11.06.2026 року о 17 год 30 хв керував транспортним засобом марки INFINITI EX37, номерний знак НОМЕР_1 , в населеному пункті с. Лемеші на а/д М-01 Київ-Чернігів-Нові Яриловичі, 89 км, на ділянці дороги, що позначена знаком 5.49 та рухався зі швидкістю 92 км/год, чим перевищив встановлене обмеження швидкості руху більше ніж на 20 км/год, зафіксовано приладом Trucam ІІ LTI 20/20 TC008364, чим порушив п. 12.4 ПДР та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП, за що відносно нього застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 гривень.

Частиною 2 ст. 55 Конституції України визначено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно розділу 33 ПДР України, дорожній знак 5.49 означає "Початок населеного пункту". Найменування і початок забудови населеного пункту, в якому діють вимоги цих Правил, що визначають порядок руху в населених пунктах.

Згідно п. 12.4 ПДР у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.

Диспозицією ч. 1 ст. 122 КУпАП передбачена відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.

Санкцією ч. 1 ст. 122 КУпАП визначено стягненння у виді накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

У розумінні ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Статтею 73 КАС України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 74 КАСУ).

Згідно зі ст.222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення які стосуються правил дорожнього руху, зокрема частини перша, друга, третя і п`ята статті 122.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

За приписами ч.1 ст. 8, п. 8,11 ч.1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» №580-VIII від 02.07.2015 року (далі Закон №580-VIII), поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання; відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

За змістом ст. 31 Закону № 580-VІІІ поліція може застосовувати превентивні заходи, зокрема, перевіряти документи особи, опитувати осіб, зупиняти транспортні засоби, застосовувати технічні прилади та технічні засоби, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

Статтею 40 Закону №580-VIII встановлено, що поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення: 1) фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень; 2) технічні прилади та технічні засоби з виявлення радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз; 3) безпілотні повітряні судна та спеціальні технічні засоби протидії їх застосуванню; 4) спеціальні технічні засоби перевірки на наявність стану алкогольного сп`яніння; 5) спеціалізоване програмне забезпечення для здійснення аналітичної обробки фото- і відеоінформації, у тому числі для встановлення осіб та номерних знаків транспортних засобів.

Технічні прилади та технічні засоби, передбачені пунктами 1 і 2 цієї частини, поліція може закріплювати на однострої, у/на безпілотних повітряних суднах, службових транспортних засобах, суднах чи інших плавучих засобах, у тому числі тих, що не мають кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, які свідчать про належність до поліції, а також монтувати/розміщувати їх по зовнішньому периметру доріг і будівель.

Поліція може використовувати інформацію, отриману за допомогою фото- і відеотехніки, технічних приладів та технічних засобів, що перебувають у чужому володінні. Інформація про змонтовані/розміщені технічні прилади, технічні засоби повинна бути розміщена на видному місці. Строки та порядок зберігання матеріалів фото- і кінозйомки, відеозапису та результатів їх аналізу встановлюються Міністерством внутрішніх справ України.

Тобто, положення Закону №580-VIII надають право поліції використовувати інформацію з відеозаписів та фотокарток в якості речових доказів наявності або відсутності факту правопорушення.

Стосовно порядку використання лазерного вимірювача TruCАМ, серійний номер ТС 008364, слід зазначити наступне.

Відповідно до сертифікату перевірки типу № 22/3/B/21/376-18, виданого ДП "Укрметртестстандарт" від 26.12.2018, чинного до 26.12.2028, зазначений прилад станом на час виникнення спірних правовідносин був придатним до застосування.

Згідно свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки 22-01/35133 від 04.11.2025, яке чинне до 04.11.2026, лазерний вимірювач швидкості LTI 20/20 TruCAM ІІ №ТС 008364 відповідає вимогам технічної документації на вимірювач. Крім того, цим же свідоцтвом передбачено можливість використання вказаного приладу в ручному режимі вимірювання з похибкою +/- 2км/год в діапазоні від 0 км/год до 100 км/год; +/- 2% в діапазоні понад 100 км/год до 320 км/год.

Можливість використання виробу TruCАМ LTІ 20/20 №ТС008364, виробництва «LaserTechnologyInc» також підтверджується наявністю виданого Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України експертного висновку від 15.12.2023 № 04/05/02/-1179/ВС1, який засвідчує правильність реалізації криптографічного алгоритму шифрування АЕS відповідно до ДСТУ ІSO/IES 18033-3:2015.

Таким чином, технічними характеристиками приладу TruCАМ LTІ 20/20, №ТС008364, яким було зафіксовано порушення позивачем швидкісного режиму руху, передбачено можливість застосування такого приладу в ручному режимі та навіть відведено на це допустиму похибку +/-2%.

З огляду на викладене, докази здобуті з використанням лазерного вимірювача швидкості TruCАМ серійний номер ТС 008364 є належні та допустимі.

На підтвердження того, що позивач дійсно допустив порушення зазначених вище вимог ПДР, відповідачем до суду разом із відзивом на позовну заяву подано докази у вигляді відеозапису фіксації вчиненого правопорушення, з яких вбачається, що ТЗ позивача в межах населеного пункту рухався зі швидкістю 92 км/г., при дозволеному швидкісному ліміті в 50 км/год.

При цьому, відсутні підстави вважати, що вимірювання швидкості руху автомобіля позивача використанням лазерного вимірювача швидкості TruCAM відбулося з порушенням вимог чинного законодавства.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25.06.2020 у справі №520/2261/19 вказала, що визначений статтею 77 КАСУ обов`язок відповідача - суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Статтею 106 КАСУ встановлено, що на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, позивач надає докази.

Усупереч викладеному, позивач не надав жодних доказів на підтвердження вказаних у позовній заяві обставин щодо незаконності та необґрунтованості оскаржуваної ним постанови.

Посилання позивача на правові висновки суду апеляційної інстанції є помилковим, оскільки вони не є джерелом права у розумінні ст. 7 КАС України та не є обов`язковими для врахування відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.

Оцінюючи вищевказані докази в сукупності, суд вважає, що відповідач довів правомірність прийнятої постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.122 КУпАП, та накладення на позивача адміністративного стягнення у виді штрафу.

При цьому враховується практика Європейського суду з прав людини, згідно з якою будь яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі» (рішення ЄСПЛ від 29.06.2007 у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (OHalloran and Francis v. the United Kingdom), заяви №15809/02 і № 25624/02).

З урахуванням вищевказаного, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову у зв`язку з недоведеністю та необґрунтованістю позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 77, 242-246, 286 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про адміністративне правовпорушення відмовити.

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: Департамент патрульної поліції, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3, код ЄДРПОУ 40108646.

Третя особа - Управління патрульної поліції в Чернігівській області Департаменту патрульної поліції, 14000 м. Чернігів, вул. Громадська, 66.

Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 14.08.2026 року.

Суддя О.І. Глушко