Вирок № 138988231, 13.08.2026, Білопільський районний суд Сумської області

Справа № 573/1142/26

Провадження №1-кп/573/174/26

В И Р О К

і м е н е м У к р а ї н и

13 серпня 2026 року м. Білопілля

Білопільський районний суд Сумської області у складі:

головуючої судді: ОСОБА_1 ,

з участю секретаря: ОСОБА_2 ,

прокурора: ОСОБА_3 ,

обвинуваченої: ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, зареєстроване в Єдиному реєстрі досудових розслідувань 14 травня 2026 за № 12026200570000340 по обвинуваченню

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українки, громадянки України уродженки с. Катеринівка Харківської області, зареєстрованої та фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , із вищою освітою, працюючої вчителем Миколаївського ліцею Сумської області, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуваючої, раніше не судимої,

за ч. 2 ст. 197-1 КК України,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 , на початку травня 2026 року, більш точної дати та часу в ході досудового розслідування не встановлено, маючи умисел на самовільне зайняття земельної ділянки в санітарно-захисній зоні, достовірно для себе розуміючи, що нею не отримано відповідного рішення уповноваженого органу та державної реєстрації про передачу їй у власність чи надання у користування земельної ділянки в санітарно-захисній зоні, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з корисливого мотиву, самовільно зайняла частину земельної ділянки з кадастровим номером 5920655300:03:008:0667, а саме, 0,0525 га, комунальної форми власності, з цільовим призначенням - 11.04 Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд технічної інфраструктури (виробництва та розподілення газу, постачання нари та гарячої води, збирання, очищення та розподілення води), яка розташована за межами населених пунктів с. Павленкове, с. Веселе, с-ще Миколаївка та в межах Миколаївської ТГ Сумського району Сумської області та перебуває в постійному користуванні Миколаївської селищної рада Сумського району Сумської області, здійснивши її розорювання для подальшого висадження сільськогосподарською культурою, тим самим фактично незаконно використала її у власних потребах.

Вказаними діями остання з початку травня 2026 року, самовільно зайняла земельну ділянку в санітарно-захисній зоні, площею 0,0525 га.

Відповідно висновку судової інженерно-екологічної експертизи № СE- 19/119-26/8421-ФХЕД від 27.05.2026 встановлено, що розмір шкоди, яка завдана внаслідок самовільного зайняття частини сформованої земельної ділянки; з кадастровим номером 59206553-00:03:008:0667, площею 0,0525 га категорією земель - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, цільовим призначенням - 11.04 Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд технічної інфраструктури (виробництва та розділення газу, постачання пари та гарячої води,- збирання, очищення та розділення води), що знаходиться за межами населених пунктів с. Павленкове, с. Веселе, с-ще Миколаївка та в межах Миколаївської ТГ Сумського району Сумської області з врахуванням коефіцієнту індексації нормативної грошової оцінки земель за 2020-2025 рік, може становити 5724,93 (п`ять тисяч сімсот двадцять чотири) гривні 93 копійки.

Допитана у судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення визнала повністю, дала покази, які відповідають фактичним обставинам, викладеним в обвинувальному акті та описовій частині вироку. Пояснила, що на початку травня 2026 року самовільно зайняла частину земельної ділянки, яка розташована в межах Миколаївської ТГ Сумського району Сумської області, здійснивши її розорювання для подальшого висадження сільськогосподарською культурою, для власних потреб. У вчиненому розкаюється.

За згодою учасників судового провадження, на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, з врахуванням показів обвинуваченої, судом було визнано недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

При цьому, суд впевнився у правильності розуміння обвинуваченою ОСОБА_4 та іншими учасниками судового провадження змісту цих обставин, відсутності сумнівів у добровільності їх позиції, а також судом було роз`яснено обвинуваченій, учасникам судового провадження, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Заслухавши обвинувачену, дослідивши письмові докази в частині характеризуючи матеріалів, суд приходить до висновку, що вина обвинуваченої ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення є встановленою і доведеною належними і допустимими доказами, а її дії правильно кваліфіковані як самовільне зайняття земельної ділянки щодо земельних ділянок особливо цінних земель, тобто за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України.

При призначенні покарання обвинуваченій ОСОБА_4 суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого нею кримінального правопорушення, яке згідно із ст. 12 КК України, є нетяжким злочином, а також обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обвинувачена ОСОБА_4 за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, працюючої вчителем Миколаївського ліцею Сумської області, раніше не судима.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , суд визнає її щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування заданих злочином збитків.

Обставин, що обтяжують відповідальність обвинуваченої ОСОБА_4 , передбачених ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, а згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення обвинуваченого а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Згідно вимог ч. 1 ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403,405,407,408,429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, за катування, вчинене представником держави, у тому числі іноземної, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу.

Судом враховано ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винної, обставини, які пом`якшують покарання, а саме: щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, відсутність обставин, що обтяжують покарання, а також те, що ОСОБА_4 , позитивно характеризується по місцю проживання, працює, вперше притягується до кримінальної відповідальності.

Зваживши у сукупності викладені обставини, враховуючи принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, особу винного, яка раніше не судима, обставини, що пом`якшують покарання, відсутність обставин, що обтяжують покарання, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_4 покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції частини 2 статті 197-1 КК України, із застосуванням положень ст. 69 КК України, у виді штрафу в дохід держави.

Таке покарання, на думку суду, є справедливим, а також необхідним та достатнім для виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень обвинуваченою.

В ході досудового розслідування проводилась судова інженерно-екологічна експертиза № СЕ-19/119-26/8421-ФХЕД від 27.05.2026, загальна вартість якої становить 2 888,16 грн. Відповідно до ст. 124 КПК України вказана сума процесуальних витрат підлягає стягненню з обвинуваченого на користь держави.

Речові докази та процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні, цивільний позов не заявлявся.

Запобіжний захід до обвинуваченого не обирався, підстав для обрання запобіжного заходу до набрання вироком суду законної сили, суд не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 370, 374 КПК України, суд

У Х В А Л И В :

ОСОБА_5 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України і призначити покарання із застосуванням положень ст. 69 КК України у виді штрафу в розмірі 340 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 5 780 ( п"ять тисяч сімсот вісімдесят ) гривень.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави 2 888 (дві тисячі вісімсот вісімдесят вісім) гривень 16 копійок процесуальних витрат.

Вирок може бути оскаржений до Сумського апеляційного суду через Білопільський районний суд протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя