Рішення № 138988171, 13.08.2026, Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 367/1214/22

Провадження №2/367/3085/2026

РІШЕННЯ

Іменем України

13 серпня 2026 Ірпінський міський суд Київької області в складі:

головуючого судді Кухленка Д.С.,

за участю секретаря Шаповала О.О.,

розглянувши заочно у відкритому судовому засіданні в м. Ірпені в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Ірпінської міської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю та витребування майна від набувача, -

в с т а н о в и в:

До Ірпінського міського суду Київської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Ірпінської міської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю та витребування майна від набувача.

На обґрунтування вимог, позивач зазначає, що вона ОСОБА_1 , проживала за зареєстрованим місцем проживання в будинку за адресою: АДРЕСА_1 з 06.07.1990 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 з чоловіком ОСОБА_6 та донькою ОСОБА_7 в`їхала до безхазяйної відокремленої Будинку і з того часу відкрито, безперервно та добросовісно володіла, користувалася та доглядала за Будинком і Земельною ділянкою, за власні кошти проводила ремонтні роботи, оплачувала комунальні послуги. ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася друга донька ОСОБА_8 , що від народження проживала в Будинку.

У 2018 році у зв`язку з потребою в коштах, позивачка з чоловіком та молодшою донькою виїхали на заробітки за кордон. Старша донька продовжувала проживати в Будинку, підтримувати його в належному стані та оплачувати комунальні послуги.

09 лютого 2022 року ОСОБА_2 , яка є власником іншої Будинку надіслала повідомлення про укладення нею договору купівлі-продажу Земельної ділянки та про термінове забрання моїх із сім`єю особистих речей із Будинку до початку березня 2022 року, оскільки нові власники планують знести Будинок.

До початку 2007 року відокремлена безхазяйна 1/2 Будинку була у занедбаному, аварійному стані. Позивачка, разом з чоловіком за особисті кошти проводили внутрішні та зовнішні ремонтні роботи.

Вважає, що оскільки позивачка добросовісно, відкрито та безперервно протягом 15 років володіла Будинком та Земельною ділянкою, які були таємно і незаконно відчужені, вона вимушена вдаватися до судового захисту порушених прав.

На підставі зазначеного просила визнати право власності ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на 1/2 частку будинку за адресою АДРЕСА_1 , та 1/2 частку земельної ділянки, кадастровий номер 3210900000:01:025:6352 за правом набувальної давності та витребувати в набувачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) частки житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 , та 1/2 частки земельної ділянки, кадастровий номер 3210900000:01:025:6352.

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 21 лютого 2023 року відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання. Запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву, позивачу роз`яснено право подати відповідь на відзив, та відповідачам право на подання заперечень на відповідь на відзив.

15.03.2023 року представник відповідача Ірпінської міської ради Київської області подала відзив на позовну заяву в якій просила суд прийняти законне, обґрунтоване, вмотивоване рішення, та розгляд справи здійснювати без участі представника Ірпінської міської ради Київської ради.

04.04.2023 року від представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Шевченко Наталії Вікторівни надійшов відзив на позовну заяву де просила відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Вказано, що ОСОБА_2 була власником 52/100 частин будинку АДРЕСА_1 . Власником інших 48/100 частини будинку був ОСОБА_9 , який помер приблизно у 2000 році. Його спадкоємиця дочка ОСОБА_10 передала ОСОБА_2 ключі від дверей та дозволила користуватися приміщеннями які раніше займав її батько. В натурі будинок між співвласниками не поділений. Між власниками склався фактичний порядок користування спільним майном.

Зазначила, що в належній ОСОБА_2 частині будинку із 06 липня 1990 року була зареєстрована її дочка, позивачка ОСОБА_1 . У 1998 році остання одружилася та переїхала до чоловіка в м. Київ.

Вказала, що позивачці відомо, що спірний будинок перебуває у спільній частковій власності ОСОБА_2 та ОСОБА_11 , спадкоємицею якого є ОСОБА_12 . Також позивачці відомо, що в натурі між співвласниками будинок не поділений, а між власниками склався фактичний порядок користування спільним майном.

Крім того, будинок АДРЕСА_1 чи його частина ніколи не являлись безгосподарним майном. У 2007 році з дозволу ОСОБА_2 , яка в свою чергу запитала дозволу ОСОБА_13 , позивачка зі своїм чоловіком та старшою дитиною вселилася до спірного будинку, де в 2011 році у них народилася молодша дочка, і проживали там до 2015 року. Також зазначила, що рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 31.05.2016 року ОСОБА_1 визнана такою, що втратила право користування житлом 52/100 частинами будинку АДРЕСА_1 .

Таким чином, загальний строк користування ОСОБА_1 будинком становить, приблизно, вісім років.

11.04.2026 року від представника позивача ОСОБА_14 надійшла відповідь на відзив, де зазначено, що спірний будинок має два різні виходи та розділений по центру стіною. Відповідач 2 мала право власності лише на другу половину будинку, та не мала будь-якого права на першу половину будинку стосовно якої вник спір.

Вказано, що власник першої половини будинку ОСОБА_15 помер, а його спадкоємці відмовилися від спадщини. Фактично частиною будинку ніхто не цікавився з 2007 року по 2022 рік. Також представник позивача повідомив, що позивачка проживала в будинку до 2018 року, після чого в будинку постійно проживала її старша донька до 2022 року. Стосовно рішення Ірпінського міського суду від 31.05.2016 року вказав, що Позивачу взагалі не було відомо про дану судову справу.

На підставі зазначеного просив позовну заяву задовольнити в повному обсязі.

23.08.2023 року від представника відповідача ОСОБА_4 адвоката Самойленка А.В. надійшов відзив на позовну заяву в якій зазначено, що твердження Позивача стосовно проживання у відокремленій частині будинку не відповідає дійсним обставинам, оскільки згідно інформації з реєстру речових прав по Будинку не вказано про наявність відокремлених частин. Тобто, Позивач, якщо і проживала у Будинку, то це по факту було у окремій кімнаті.

Звернув увагу, що згідно акту обстеження житлово-побутових умов від 11.05.2009, від 30.10.2010, довідкою про склад сім`ї від 30.11.2011, від 08.08.2012, 23.08.2012, 29.01.2013 в яких зазначено, що власником будинку є ОСОБА_2 . Тобто, Позивач фактично визнає ту обставину, ОСОБА_2 була єдиним власником домоволодіння.

Щодо земельної ділянки вказав, що земельна ділянка з кадастровим номером 3210900000:01:025:6352 була утворена 25.01.2022 шляхом об`єднання трьох земельних ділянок, а саме: кадастровий номер 3210900000:01:025:0074, кадастровий номер 3210900000:01:025:0057 та кадастровий номер 3210900000:01:025:0059. Отже, у Позивача відсутнє право вважати, що у неї виникло право власності за набувальною давністю.

18.10.2023 року від представника відповідача ОСОБА_5 адвоката Ковальова Віктора Михайловича надійшов відзив на позовну заяву в якій вказала, що Позивач не надає докази, щодо саме відокремленої частини будинку вони в`їхали. Матеріали справи взагалі не містять будь-яких доказів, що спірний будинок взагалі мав технічну можливість на виділення його частини в окрему частину. Додатково зазначила, що згідно з інформацією з реєстру речових прав, станом на день подачі відзиву право власності на будинок взагалі відсутнє. Більше того, матеріали справи містять докази, що право власності на Будинок було припинено на підставі заяви ОСОБА_2 , у зв`язку із знищенням об`єкту речових прав у 2021 році, про що мало б бути відомо Позивачу.

На підставі зазначеного просила відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.

21.12.2023 року від представника позивача адвоката Удовиченка Д.Г. надійшла відповідь на відзив на позовну заяву в якій зазначено, що ОСОБА_2 не була єдиним власником спірного Будинку, а власником лише 52/100 частини Будинку. Спірний Будинок є дуплексом і поділений на дві частини (52/100 i 48/100 відповідно). Позивач дійсно не проживала у належній Відповідачу 2 частині - 52/100 частини Будинку, тому що як зазначала позивач у Позові і прагне наголосити ще раз - Позивач зі своєю сім`єю чоловіком і двома доньками проживала у неналежній Відповідачу 2 безхазяйній частині Будинку - 48/100 частини Будинку. Вказане спростовує припущення Відповідачів 4 і 5 про те, що Відповідач 2 нібито була власницею всього будинку, Позивач нібито проживала тільки в окремій кімнаті Позивач нібито знала, хто є власником майна. Ці припущення відповідача 4 і 5 не відповідають дійсності. Також наголосив, що у відокремленій частині будинку проживала з 2007 року та по 2018 рік, тобто більше 10 років.

21.12.2023 року представник позивача адвокат Удовиченко Д.Г. подав заяву про заміну підстав позову в частині визнання права власності на земельну ділянку, де вказав, що існує принцип єдності юридичної долі землі та нерухомого майна, розміщеного на ній, адже користування будинком неможливе без використання земельної ділянки, достатньої для його розміщення й обслуговування.

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 27 грудня 2023 року задоволено заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Удовиченка Д.Г. про забезпечення позову та накладено арешт на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 ) до набрання рішенням суду у цивільній справі №367/1214/22 законної сили. Накладено арешт на земельну ділянку, кадастровий номер 3210900000:01:025:6352, площа 0,1137 га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), у тому числі насаджень, з усіма її прибудовами, надбудовами та об`єктами, розміщеними на ній, до набрання рішенням суду у цивільній справі №367/1214/22 законної сили.

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 02 серпня 2023 року витребувано у приватного нотаріуса Бучанського районного нотаріального округу Шех Ксенії Григорівни: належним чином завірені матеріали нотаріальної справи, а саме копії документів, щодо реєстрації права власності на земельну ділянку кадастровий номер: 3210900000:01:025:6352 за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 23 вересня 2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, причини неявки суду не повідомила.

Представник відповідача Ірпінської міської ради Київської області в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. У поданому відзиві просив праву розглядати без його участі.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, причини неявки суду не повідомила.

Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Представник відповідача ОСОБА_16 подав заяву в якій просив провести судове засідання без участі ОСОБА_4 та його представника, адвоката Самойленка А.В.

Відповідач ОСОБА_5 в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином. Представник відповідача ОСОБА_17 подав заяву в якій просив судове засідання провести без участі сторони відповідача.

Згідно з ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. ч. 4, 5 ст. 268 Цивільного процесуального кодексу України).

У зв`язку з неявкою сторін в силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши надані докази, вивчивши надані документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги заяви, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення її по суті, дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1, 2, 3, 4 ст. 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Дослідивши надані позивачем і долучені до матеріалів справи письмові докази, суд встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

Встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 , з 10.02.1993 року. За вказаною адресою зареєстровані ОСОБА_18 та ОСОБА_2 .

Згідно акту обстеження житлово-побутових умов від 11.05.2009 року встановлено, що гр. ОСОБА_1 , 1976 р.н., дійсно зареєстрована та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 у приватному будинку, з 06.07.1990 року, якій є власністю гр. ОСОБА_2 матері гр. ОСОБА_1 . Разом з нею проживає її донька ОСОБА_7 , 2000 р.н.

Відповідно до акта обстеження житлово-побутових умов від 30.10.2010 року, актів депутата Ірпінської міської ради від 18.07.2012 року, від 08.08.2012 року, від 28.12.2013 року, від 13.01.2014 року та 02.09.2014 року встановлено, що за адресою: АДРЕСА_1 , окрім вищезазначених осіб також проживають без реєстрації чоловік позивачки ОСОБА_6 , та молодша донька ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Свідок ОСОБА_19 , в судовому засіданні яке відбулося 23.06.2025 року, повідомила, що позивачка, ОСОБА_1 проживала в м. Ірпінь, після одруження разом з чоловіком жили в м. Києві. В 2007 році повернулися в ОСОБА_20 . Привели будинок в порядок, ремонтували дах, прибирали. У 2018 році поїхали на заробітки, старша донька продовжувала проживати в будинку. Зазначила, що відповідачці ОСОБА_2 належить лише частина будинку де вона і проживала. Інша половина будинку була пуста, має окремий вихід і саме у вказаній частині проживала позивачка із сім`єю більше 10 років.

Факт початку проживання в частині будинку саме з 2007 року також зазначила позивачка у своїй позовній заяві, та підтвердила відповідачка ОСОБА_2 у відзиві на позовну заяву, як і факт, що їй належить лише 52/100 частина будинку АДРЕСА_1 .

Відповідно до рішення Ірпінського міського суду Київської області від 31.05.2016 року встановлено, що ОСОБА_2 є власником 52/100 частин будинку АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 06.03.1990 року. З вказаного рішення також встановлено, що ОСОБА_1 більше року не проживає у вказаній частині житлового будинку.

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 31 травня 2016 року встановлено, що ОСОБА_1 визнано такою, що втратила право користування 52/100 частинами житлового будинку АДРЕСА_1 .

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Факти, установлені в прийнятих раніше судових рішеннях, мають для суду преюдиційний характер. Преюдиційність означає обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі, для суду при розгляді інших справ. Преюдиційність у процесуальному праві виражена як обов`язок суду, який розглядає справу, прийняти без перевірки та доказів факти, які раніше вже були встановлені набутим законної сили судовим рішенням або вироком у будь-якій іншій справі. Вказаний висновок зазначений в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 06 вересня 2022 року у справі № 640/10625/21 (провадження № К/990/18550/22).

Свідок ОСОБА_21 , в судовому засіданні яке відбулося 23.06.2025 року, повідомила, що з ОСОБА_2 знайома з 2016 року та остання є репетитором її дітей з англійської мови. Вказала, що приходила з дітьми до неї додому в будинок АДРЕСА_1 . В будинку нікого не бачила. Знає, що у ОСОБА_2 двоє дочок які з 2016 року проживають за кордоном.

Судом також встановлено, що старша донька позивачки ОСОБА_7 навчалася в Ірпінській спеціалізованій загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №12, де здобула повну загальну середню освіту в 2017 році. Згідно медичних довідок дитини вбачається, що вона проживала за адресою: АДРЕСА_1 .

Крім того, згідно наданих квитанцій про оплату комунальних платежів вбачається, що донька позивачки ОСОБА_7 періодично здійснювала оплату комунальних послуг в 2019-2020 роках.

Встановлено, що чотирнадцятою сесією VIII-го скликання Ірпвнської міської ради від 30.09.2021 року затверджено гр. ОСОБА_2 технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передачу у власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 .

Відповідно до договору об`єднання земельних ділянок від 25 січня 2022 року посвідченого приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області Шех К.Г., зареєстрованого в реєстрі за № 141, встановлено, що відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 домовилися про об`єднання земельних ділянок розташованих в АДРЕСА_1 з кадастровим номером 3210900000:01:025:0059, 3210900000:01:025:0074 та 3210900000:01:025:0057. Сторони домовилися відійти від зазначеного співвідношення площ належних їм земельних ділянок у загальній площі новоутвореної земельної ділянки, що відповідає зазначеним часткам у праві власності на новоутворену земельну ділянку, та визначили, що частки у праві власності на новоутворену земельну ділянку будуть рівними, тобто по 1/3 частці.

Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна земельна ділянка розташованих в АДРЕСА_1 з кадастровим номером 3210900000:01:025:6352 на праві спільної часткової власності належить ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 27.01.2022 року.

Згідно зі ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної та творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Зміст права власності, яке полягає у праві володіння, користування та розпорядження своїм майном визначено у статті 317 ЦК України.

Набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти.

Згідно зі статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Моментом виникнення майнових прав, а саме суб`єктивних прав учасників правовідносин, пов`язаних із володінням, користуванням і розпорядженням майном, є момент набуття права власності.

При вирішенні питання щодо правомірності набуття права власності суд повинен установити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб, позивач набув чи має намір набути право власності на спірний об`єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному законом.

Судом встановлено, що 52/100 частина спірного будинку та земля на якому він знаходиться належали ОСОБА_2 . Інші 48/100 частини належали ОСОБА_22 , який помер, приблизно у 2000 році. Матеріали справи не містять відомостей про неприйняття спадщини чи відмову його спадкоємців від спірного будинку.

Звертаючись до суду з позовом про визнання права власності за набувальною давністю на підставі 344 ЦК України позивачка стверджувала, що має право на визнання за нею права власності за набувальною давністю на вказане нерухоме майно, бо користувался ним відкрито з 2007 року., сплачувала комунальні послуги, а приватизувати не може, бо спірне майно було відчужено без її згоди.

Згідно із статтею 328 ЦК України набувальна давність є однією із підстав набуття права власності.

Відповідно до частин першої, четвертої статті 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у ч.1 ст. 344 ЦК України, а саме: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація).

Аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до статті 344 ЦК України, слід виходити з того, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.

Відтак, йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка в подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю. Підставою добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність. Володіння майном за договором, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність, виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, адже у цьому разі володілець володіє майном не як власник.

Якщо володілець знає або повинен знати про неправомірність заволодіння чужим майном (у тому числі і про підстави для визнання договору про його відчуження недійсним), то, незважаючи на будь-який строк безперервного володіння чужим майном, він не може його задавнити, оскільки відсутня безумовна умова набуття права власності - добросовісність заволодіння майном.

Відповідна особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто об`єкт давнісного володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий). Нерухоме майно може стати предметом набуття за набувальною давністю якщо воно має такий правовий режим, тобто є об`єктом нерухомості, який прийнято в експлуатацію.

Відкритість володіння майном означає, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння. При цьому володілець не зобов`язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння. Володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився б з ним власник.

Отже, йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка надалі претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю. Підставою добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема, будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність.

Володіння майном за договором, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність, виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, адже у цьому разі володілець володіє майном не як власник.

Велика Палата ВС дійшла висновку, що після заволодіння чужим майном подальше володіння особою таким майном має бути безтитульним, тобто таким фактичним володінням, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Володіння майном на підставі певного юридичного титулу виключає застосування набувальної давності (постанова ВП ВС від 14.05.2019р. у справі №910/17274/17 (провадження №12-291гс18).

У постанові Верховного Суду від 22.05.2018 у справі № 922/1574/17 суд зазначив, що суттєвим для виникнення права власності за набувальною давністю є встановлення моменту виникнення права власності за набувальною власністю та строк володіння; характер володіння (добросовісне, недобросовісне, відкрите, безперервне); обставини, за яких виникло володіння спірним майном та чи відповідає це володіння ознакам безтитульного володіння; юридичний статус спірного майна.

Важливою умовою, при зверненні до суду з вимогами про визнання за набувальною давністю права власності на нерухоме майно позивачем має бути доведено факт існування такого нерухомого майна, відкритість та безперервність володіння ним без правової підстави; добросовісність заволодіння майном; факт володіння спірним майном протягом строку, який складає не менше 10 років.

Володіння без правової підстави це фактичне володіння, яке не спирається на будь-яку законну підставу володіння чужим майном.

Добросовісність передбачає, що володілець майна не знав і не міг знати про те, що він володіє чужим майном, тобто ті обставини, які обумовили його володіння, не давали і не могли давати володільцю сумніву щодо правомірності його володіння майном.

За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.

Зазначені висновки повністю відповідають практиці Верховного Суду, викладених зокрема у постановах від 14.05.2019 у справі №910/17274/17, від 22.05.2018 V справі №922/1574/17, від 28.04.2020 року у справі № 552/1354/18 тощо.

Позивачка, в свою чергу, обізнана про існування власника спірного будинку, та певний час (більше року) не проживала за адресою: АДРЕСА_1 , що вбачається з рішення Ірпінського міського суду Київської області від 31.05.2016 року. Крім того, позивачка за час проживання в будинку не вчинила жодних дій для отримання законних підстав для реєстраці права власності. Відтак позивачка правомірно та добросовісно користувалася будинком, однак вона не правомірно вселилася у спірний будинок.

Зазначене унеможливлює визнання права власності за набувальною давністю. Тому суд приходить до висновку, що слід відмовити у задоволенні позову.

Крім того ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 27 грудня 2023 року задоволено заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Удовиченка Д.Г. про забезпечення позову. Накладено арешт на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 та на земельну ділянку, кадастровий номер 3210900000:01:025:6352, площа 0,1137 га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), у тому числі насаджень, з усіма її прибудовами, надбудовами та об`єктами, розміщеними на ній, до набрання рішенням суду у цивільній справі №367/1214/22 законної сили.

Відповідно до вимог ст. 158 ЦПК України ЦПК України, суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. За результатами розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, постановляється ухвала. Ухвала суду про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, або про відмову в скасуванні забезпечення позову може бути оскаржена. У разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. У випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову. У такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду. Примірник ухвали про скасування заходів забезпечення позову невідкладно після набрання такою ухвалою законної сили надсилається заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також державним та іншим органам, які повинні були та (або) виконували ухвалу про забезпечення позову, для здійснення ними відповідних дій щодо скасування заходів забезпечення позову.

Згідно з ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Відповідно до п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

З урахуванням вищевикладеного, беручи до уваги, що розгляд цивільної справи №367/1214/22 завершено постановленням рішенням Ірпінського міського суду про відмову у задоволенні позову,суд вважає, що необхідність у вжитих ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 27 грудня 2026 року заходах забезпечення позову відпала, у зв`язку з чим останні на підставі положень ч.8 ст.158 ЦПК України підлягають скасуванню.

Судові витрати розподілити за положенням ст.141 ЦПК України, залишивши їх за позивачем.

Керуючись ст.ст.12,13,19,81,131,223,259,263-265 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Ірпінської міської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю та витребування майна від набувача - відмовити.

Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 27 грудня 2023 року у справі №367/1214/22 у вигляді накладення арешту на:

житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 ;

земельну ділянку, кадастровий номер 3210900000:01:025:6352, площа 0,1137 га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), у тому числі насаджень, з усіма її прибудовами, надбудовами та об`єктами, розміщеними на ній.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reestr.court.gov.ua

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст.265 ЦПК України:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідач 1: Ірпінська міська рада, ЄДРПОУ 33800777, адреса місцезнаходження: 08200, м. Ірпінь, вул. Шевченка, 2-а.

Відповідач 2: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .

Відповідач 3: ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 .

Відповідач 4: ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_5 .

Відповідач 5: ОСОБА_5 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_6 .

Суддя: Д.С. Кухленко