Ухвала суду № 138988118, 13.08.2026, Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 367/10029/26

Провадження №2-з/367/172/2026

УХВАЛА

Іменем України

про забезпечення позову

13 серпня 2026 року суддя Ірпінського міського суду Київської області Шестопалова Я.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Ірпінського міського суду Київської області заяву законного представника позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ОСОБА_3 про забезпечення позову, -

ВСТАНОВИВ:

До Ірпінського міського суду Київської області надійшла заява про забезпечення позову представника позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ОСОБА_3 одночасно з пред`явленням позову про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна та застосування наслідків недійсності правочину.

В зазначеній заяві про забезпечення позову, законний представник позивачів просить забезпечити позов шляхом накладення арешту на нежитлове приміщення загальною площею 174,10 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 28929532109, право власності, на яке зареєстроване за ОСОБА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

В обґрунтування поданої заяви законний представник позивачів вказав, що одночасно із заявою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в інтересах яких діє їхній батько ОСОБА_3 про забезпечення позову, подано позов до ОСОБА_4 про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна та застосування наслідків недійсності правочину.

Предметом оспорюваного договору є нежитлове приміщення загальною площею 174,10 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 28929532109 (далі - спірне приміщення).

До укладення оспорюваного договору це майно належало малолітнім ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на праві спільної часткової власності - по 1/2 частці кожному.

13 квітня 2023 року ОСОБА_5 , діючи як законний представник дітей, уклала з ОСОБА_4 договір купівлі-продажу спірного приміщення, який посвідчила приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кара Олександра Олександрівна та зареєструвала в реєстрі за N? 1752.

На підставі цього договору 13 квітня 2023 року за відповідачем зареєстровано право власності, номер запису 49922464.

Позов ґрунтується на трьох взаємопов`язаних обставинах, кожна з яких окремо ставить під обґрунтований сумнів законність вибуття майна дітей, а в сукупності свідчить про нагальну необхідність зберегти спірний об`єкт до вирішення справи по суті.

Представник позивачів вважає ризик зміни правового статусу спірного приміщення реальним, оскільки після набуття права власності за оспорюваним договором відповідач уже розпорядилася майном шляхом передання його в іпотеку ОСОБА_6 .

Договір іпотеки укладено 16 січня 2026 року та посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Курило Яною Олегівною за реєстровим N? 65. У Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано іпотеку, номер запису 63159843.

Крім того, у червні 2026 року орендарі повідомили представнику позивачів, що спірне приміщення виставлено на продаж. Отже, ризик не обмежується самим існуванням іпотеки: наявні відомості і про підготовку наступного відчуження об?єкта.

Наявність зареєстрованої іпотеки означає не лише можливість наступного добровільного відчуження майна відповідачем, а й самостійний ризик звернення стягнення на предмет іпотеки. У разі реалізації цього ризику право власності може перейти до іншої особи поза волею позивачів ще до завершення розгляду справи.

Зміна власника під час судового розгляду істотно ускладнить ефективний захист прав дітей: виникне необхідність установлювати нового набувача, вирішувати питання про його залучення до справи, оцінювати добросовісність набуття та заявляти додаткові вимоги.

Дослідивши заяву про забезпечення позову та матеріали позовної заяви, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Згідно ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч.1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

Відповідно до частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

За змістом пункту 1 та 2 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб та забороною вчиняти певні дії.

Відповідно до пункту 2 Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 2 грудня 2006 року вказано, що вирішуючи питання щодо застосування певного виду забезпечення позову, суди повинні виходити з того, що наведений у ч. 1 ст.152 ЦПК України перелік видів такого забезпечення не є вичерпним, тому за наявності відповідного клопотання можуть бути застосовані й інші його види, але з урахуванням обмежень, установлених ч. 4 зазначеної статті. Недопустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили.

Згідно з частиною третьою статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

В пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 2 грудня 2006 року, міститься роз`яснення, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Як зазначено в п. 4 Рішення Конституційного Суду від 31 травня 2011 року № 4-рп/2011, інститут забезпечення позову передбачає можливість захисту особою порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Разом з тим у Кодексі встановлено систему захисту прав особою, щодо якої застосовано заходи забезпечення позову. Складовими такої системи є: співмірність видів забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами; можливість суду вимагати від позивача забезпечити його вимогу заставою; відшкодування особі збитків, завданих забезпеченням позову; право на апеляційне оскарження ухвали суду щодо забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту.

Як вбачається із змісту позовної заяви та доданих до неї матеріалів, між сторонами виник спір з приводу нежитлового приміщення загальною площею 174,10 кв. м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 28929532109.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що заявлені заявником вимоги є співмірними із позовними вимогами.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

Приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, з врахуванням роз`яснення Верховного Суду України, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв`язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовних вимог, в тому числі, спроможності заходів, який заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; суд вважає, що заява про забезпечення позову підлягає задоволенню.

Дослідивши матеріали заяви та додані до неї документи, враховуючи наведені докази та обґрунтування заявлених вимог у заяві щодо забезпечення позову, з метою запобігання порушенню прав та охоронюваних законом інтересів позивачів, суд вважає за необхідне задовольнити заяву про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 149, 151-153, ЦПК України, суд,-

у х в а л и в:

Заяву законного представника позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ОСОБА_3 про забезпечення позову задовольнити.

Вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на нежитлове приміщення загальною площею 174,10 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 28929532109, право власності, на яке зареєстроване за ОСОБА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Стягувач 1: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 , в інтересах якої діє законний представник - батько ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 , АДРЕСА_3 .

Стягувач 2: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_2 , в інтересах якого діє законний представник - батько ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 , АДРЕСА_3 .

Боржник: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ; АДРЕСА_4 .

Ухвала про забезпечення позову виконується негайно.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Ірпінський міський суд Київської області шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: Я.В. Шестопалова