Рішення № 138988075, 13.08.2026, Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 367/8632/24

Провадження №2/367/749/2026

РІШЕННЯ

Іменем України

13 серпня 2026 року Ірпінський міський суд Київської області у складі:

головуючого судді Третяк Я.М.,

за участю:

секретаря судового засідання Люліної О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ірпені цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівнича компанія «Новий Дім» про захист прав споживачів, шляхом визнання спеціального майнового права на майбутній об`єкт нерухомості, стягнення неустойки та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2024 року позивач звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівнича компанія «Новий Дім» про захист прав споживачів, шляхом визнання спеціального майнового права на майбутній об`єкт нерухомості, стягнення неустойки та відшкодування моральної шкоди, у якому просив:

визнати за ОСОБА_1 спеціальне майнове право на майбутній об`єкт нерухомості однокімнатну квартиру проектний номер 41, загальною проектною площею 43,37 кв м, що розташована в 1 (першій) секції на 9 (дев`ятому) поверсі в 3 (третьому) пусковому комплексі 4 (четвертої) черги будівництва житлового будинку об`єкту капітального будівництва за адресою: АДРЕСА_1 ;

визнати положення пункту 6.2. договору № 79 К-41 у частині визначення розміру неустойки на рівні 0,01 % (одної сотої відсотка) від суми фактично виплачених позивачем відповідачу грошових коштів за кожен день прострочення передачі майнових прав на квартиру, але не більше ніж 5 % (п`яти відсотків), недійсним з моменту укладення договору № 79 К-41, як такий, що є несправедливою умовою договору № 79 К-41, яка не відповідає розміру неустойки на рівні 3 % (трьох відсотків) за кожен день прострочення та без обмеження максимальним розміром, як це передбачено ч.5 ст.10 ЗУ «Про захист прав споживачів»;

стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівнича компанія «Новий дім» на користь ОСОБА_1 220 000 (двісті двадцять тисяч) гривень 00 копійок, з яких: неустойка у розмірі 200 000 (двісті тисяч) гривень; відшкодування моральної шкоди в розмірі 20 000 (двадцять тисяч) гривень.

Обґрунтовуючи підстави звернення до суду, позивач посилається на те, що 23 лютого 2021 року він уклав з Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівнича компанія «Новий дім» Договір № 79 К-41, згідно з розділами 2, 4 та 5 якого відповідач зобов?язався створити (побудувати) та ввести в експлуатацію пусковий комплекс, складовою частиною якого є однокімнатна квартира, проектний номер 41, загальною площею 43,37 кв. м., що розташована в першій секції на 9 (дев?ятому) поверсі в 3 (третьому) пусковому комплексі 4 (четвертої) черги будівництва житлового будинку об?єкту капітального будівництва за адресою: АДРЕСА_1 , а позивач - здійснити оплату майнових прав на квартиру та прийняти її за актом.

24 лютого 2021 року позивач відповідно до вимог пунктів 3.1 та 3.2 Договору № 79 К-41 здійснив повну оплату загальної суми договору, що становить 433 700 грн (чотириста тридцять три тисячі сімсот гривень нуль копійок). З урахуванням вимог підпункту 5.1.1 пункту 5.1, а також пунктів 4.2 та 4.7 Договору № 79 К-41 граничним строком передачі майнових прав на квартиру та всіх необхідних для реєстрації права власності на квартиру, документів 31.03.2022. Проте, станом на дату подання позовної заяви пусковий комплекс, складовою частиною якого є квартира, не введено в експлуатацію, квартира (майнові права на квартиру) та всі необхідні для реєстрації права власності на квартиру документи позивачеві, відповідачем не передано. Водночас у квітні 2023 року з використанням мобільного застосунку «Viber» позивачу було надіслано безпідставну вимогу щодо здійснення доплати до загальної суми договору № 79 К-41 у розмірі від 5204,40 дол. США (п?яти тисяч двохсот чотирьох доларів США сорока центів) до 7372,90 дол. США (семи тисяч трьохсот семидесяти двох доларів США дев?яноста центів) в залежності від терміну оплати.

Окрім того, у лютому 2024 року з використанням мобільного застосунку «Telegram» відповідачем було додатково повідомлено про необхідність здійснення доплати під загрозою невиконання відповідачем робіт зі штукатурки стін та вирівнюючої стяжки підлоги, а також встановлення двоконтурного котла та приладів обліку газу, електроенергії та води, необхідність яких передбачена пунктом 2.3 Договору № 79 К-41. Водночас обов`язок здійснення такої доплати не передбачено ані нормативно-правовими актами, ані договором № 79 К-41. Отже, як зазначає позивач, вимога відповідача про здійснення вказаної доплати є безпідставною та протиправною, такою, що містить ознаки вимагання.

Сума неустойки, визначеної пунктом 6.2 договору № 79 К-41 на рівні 0,01 % (одної сотої відсотка) від суми фактично виплачених позивачем відповідачу грошових коштів за кожен день такого прострочення з обмеження її максимального розміру на рівні 5% (п?яти відсотків) від загальної суми договору, яку відповідач зобов?язаний сплатити позивачу за порушення строку передачі майнових прав на квартиру, становить 21 685 грн (двадцять одну тисячу шістсот вісімдесят п?ять гривень нуль копійок).

Разом з тим, як зазначає позивач, в силу вимог частини 1 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з урахуванням положень частини 2 цієї статті, а також положень частини 1 статті 203 та частини 2 статті 627 Цивільного кодексу України, відповідач не повинен був включати в Договір № 79 К-41 несправедливу умову про визначення розміру неустойки, який не відповідає розміру неустойки згідно з Законом України «Про захист прав споживачів», та є значно меншим за нього. Таким чином, з урахуванням положень частини 5 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», а також частин 1 та 3 статті 215 Цивільного кодексу України така несправедлива умова Договору № 79 К-41 підлягає визнанню судом недійсною з дня укладення договору № 79 К-41 із наслідками такої недійсності у формі визначення неустойки, яка підлягає стягненню з відповідача, у розмірі згідно з Законом України «Про захист прав споживачів».

Так позивача наголошує, що при проведенні розрахунку неустойки, з відповідача слід застосувати розмір неустойки (пені) 3% (три відсотки) за кожен день прострочення від загальної суми Договору № 79 К-41, адже розмір неустойки, визначений у Договорі № 79 К-41 на рівні 0,01 % (одної сотої відсотка) від суми фактично виплачених позивачем відповідачу грошових коштів за кожен день такого прострочення з обмеження її максимального розміру на рівні 5% (п?яти відсотків) від загальної суми договору, не відповідає вимогам Закону України «Про захист прав споживачів», є по суті несправедливою умовою договору, яка всупереч принципу добросовісності є підставою істотного дисбалансу договірних прав та обов?язків, на шкоду позивачу як споживачу. З урахуванням ринкової вартості оренди аналогічної квартири протягом усього періоду неможливості використання позивачем квартири, факту ведення бойових дій на території міста Буча Київської області та тимчасової окупації міста російською федерацією, а також наявності в поведінці відповідача ознак недобросовісності, на думку позивача, співрозмірною є неустойка на рівні 200 000 грн (двохсот тисяч гривень нуля копійок).

Окрім того вказує, що внаслідок порушення відповідачем строку передачі позивачу майнових прав на квартиру, позивачу було завдано моральної шкоди, яка проявилася пригніченням психологічного стану позивача, у зв`язку з неможливістю використання квартири, прострочення передачі права на яку станом на дату подання позовної заяви склало більше 2 років, руйнуванні життєвих планів, що зі свого боку вимагає від позивача додаткових зусиль для організації свого життя. Сума моральної шкоди, спричиненої відповідачем своїми протиправними діями, а також протиправною бездіяльністю, з урахуванням принципу співмірності позивач оцінює в 20 000,00 грн.

Враховуючи викладене, позивач вважає, що його права були порушені, а тому він вимушений звернутися до суду за захистом своїх прав.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, 28 серпня 2024 цивільну справу передано в провадження судді Ірпінського міського суду Київської області Третяк Я.М.

Ухвалою суду від 03 вересня 2024 року відкрито загальне позовне провадження у справі з призначенням підготовчого судового засідання.

07 листопада 2024 року представником ТОВ «Будівнича компанія «Новий Дім» - адвокатом Новокщоновою О.М. подано відзив на позовну заяву, в якому просила відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Вказала, що позовні вимоги щодо визнання спеціального майнового права за позивачем грунтуються виключно на припущеннях щодо здійснення відповідачем «вимагання» доплат. Так зазначила, що між сторонами дійсно було укладено договір № 79 К-41 від 23.02.2021, пунктом 5.1.1. якого передбачено, що відповідач зобов`язаний створити (побудувати згідно п.2.3. договору) та ввести в експлуатацію пусковий комплекс, складовою частиною якого є квартира, майнові права на яку є предметом даного договору до кінця 4-го кварталу 2021 року. Передача майнових прав здійснюється у відповідності до розділу 4 даного договору. У зв`язку із виникненням певної затримки у виконанні деяких будівельних робіт, відповідачем було перенесено строки завершення будівництва на другий квартал 2022 року. 24.02.2022 розпочалося повномаштабне вторгнення рф до України та частина Київської області (в тому числі м. Буча), перебувала в окупації та стала зоною активних бойових дій, зазначені обставини зумовили зупинення виконання будівельних робіт відповідачем. Окрім того, регулярні ракетні обстріли території України та, зокрема, енергетичної інфраструктури вплинуло на можливість відповідача виконувати будівельні роботи. Також зазначає, що за період з дати укладення договору № 79 К-41 до моменту відновлення відповідачем будівельних робіт істотно змінилася ціна спорудження житла на території Київської області, опосередкована вартість спорудження житла з дати укладення договору до дати направлення листа позивачеві про необхідність здійснення доплати за квадратні метри збільшилася на 45 %, що є істотною зміною обставин, які не залежали від волі відповідача. Що стосується листування в месенджерах в мережі Інтернет, представником відповідача зазначено, що такі листи не є вимогою, а виключно інформуванням інвесторів про брак фінансування на завершення будівельних робіт та пропозиції розглянути можливі варіанти виходу з ситуації, що склалась зокрема, відмовою від виконання деяких внутрішніх робіт в квартирі. У поданому відзиві сторона відповідача наполягає на тому, що будь - яких прав чи законних інтересів позивача було порушено з вини відповідача, а завершення будівництва 3 пускового комплексу комплексу та здача його в експлуатацію відбувається з певним відхиленням від умов договору № 79 К-41 виключно з об`єктивних причин, якими є введення воєнного стану, бойові дії на території Київської області на початку 2022 року, регулярні відключення електроенергії, мобілізація, що жодним чином не свідчить про оспорювання відповідачем права позивача. Також зазначено, термін прийняття об`єкта в експлуатацію в договорі купівлі-продажу майнових прав на квартиру конкретною датою не визначений, а вказана орієнтована дата до кінця 4-го кварталу 2021 року, а також те, що прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів не належить до цивільно-правових відносин, склад цивільно-правового порушення зі сторони відповідача відсутній. Окрім того представник відповідача зазначає, що зміст договору № 79 К-41 дозволяє дійти висновку про те, що між сторонами не виникло правовідносин з надання послуг або виконання робіт, предметом договору були майнові права на квартиру, а тому відсутні підстави для застосування положень ст.10 ЗУ «Про захист прав споживачів» та визнання недійсним п.6.2. договору № 79 К-41. Також представником відповідача зазначено, що відповідач не міг та не може вплинути на обставини, що виникли у зв`язку зі збройною агресією рф проти України та наразі вживає всіх можливих заходів щодо завершення будівництва 3 пускового комплексу та введення його в експлуатацію, отже відсутня правова підстава для застосування до відповідача штрафних санкцій як вина.

14 лютого 2025 року до суду від представника позивача надійшли додаткові пояснення у справі щодо відзиву відповідача.

17 лютого 2025 року до суду від представника відповідача надійшли письмові пояснення у справі.

Ухвалою суду від 18 лютого 2025 прийнято до розгляду відзив поданий представником відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівнича компанія «Новий Дім» - Новокщонової О.М., що надійшов до суду 07.11.2024.

04 червня 2025 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій вказала, що термін виконання обов`язку відповідача з побудови та введення відповідного пускового комплексу в експлуатацію в договорі № 79 К-41 не є орієнтовним, його визначено чітко до 31 грудня 2021. Така умова договору не передбачає наявність можливості іншого її тлумачення, адже останнім днем (кінцем) 4 (четвертого) кварталу 2021 року є саме 31 грудня 2021 року. Крім того, за приписами пункту 27 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 461, орган державного архітектурно-будівельного контролю приймає рішення про видачу сертифіката або про відмову в його видачі протягом 10 (десяти) робочих днів з дати подання заяви. Тобто для виконання свого цивільноправового обов`язку щодо дотримання встановленого Договором № 79 К-41 терміну введення пускового комплексу в експлуатацію відповідач мав звернутися до такого органу із відповідною заявою не пізніше як за 10 (десять) робочих днів до його спливу. Зауважила, що відповідний пусковий комплекс відповідачем не побудовано, документів, необхідних для введення пускового комплексу в експлуатацію, органам державного архітектурно-будівельного контролю відповідачем не надано. При цьому такі зобов`язання закріплені виключно за відповідачем. Отже, не побудувавши пусковий комплекс до 31 грудня 2021 року відповідачем було порушено зобов`язання, передбачене підпунктом 5.1.1 пункту 5.1 Договору № 79 К-41, яке є передумовою для виконання відповідачем інших його зобов`язань за договором № 79 К-41 щодо введення такого пускового комплексу в експлуатацію та передачі майнових прав на квартиру позивачу. Зазначає, що на день повномаштабного вторгнення відповідач вже порушив строк виконання робіт з будівництва пускового комплексу та введення його в експлуатацію на 54 дні. Також стверджує, що наявність в договорі № 79 К-41 умови щодо зазначеної компенсації жодним чином не спростовує заборони із включення до умов договору несправедливих стосовно споживача положень, які суперечать вимогам Закону України «Про захист прав споживачів», натомість умови пункту 6.2 Договору № 79 К-41 є несправедливими, оскільки визначений такими умовами розмір неустойки за порушення відповідачем своїх зобов`язань, складовою частиною яких є, зокрема, будівництво квартири, є значно меншим за розмір неустойки, визначений статтею 10 Закону України «Про захист прав споживачів».

17 червня 2025 до суду від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких просила в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ «Будівнича компанія «Новий дім» відмовити у повному обсязі.

Ухвалою суду від 23 жовтня 2025 року закрито підготовче провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівнича компанія «Новий Дім» про захист прав споживачів, шляхом визнання спеціального майнового права на майбутній об`єкт нерухомості, стягнення неустойки та відшкодування моральної шкоди. Призначено справу до судового розгляду по суті, встановлено загальний порядок дослідження доказів у справі.

У судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги у повному обсязі, та наполягав на їх задоволенні з підстав викладених у раніше поданих заявах.

Представник відповідача ТОВ «Будівнича компанія « Новий дім» - адвокат Новокщонова О.М. у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог.

У подальшому представник відповідача до суду не прибувала.

Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами п. п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 Конвенції на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.

Судом встановлено, що 23 лютого 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівнича компанія «Новий Дім» в особі представника Макарчука М.І., який діяв на підставі нотаріальної довіреності від 13.09.2019 посвідченої приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Луб`яніченко А.В., зареєстрованої в реєстрі за № 2147 (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) укладено Договір № 79К-41 купівлі-продажу майнових прав на квартиру, за умовами якого продавець продає, а покупець купує Майнові права на Об`єкт нерухомого майна у порядку та на умовах, передбачених цим Договором, та у відповідності до норм ЦК України, що визначають загальні положення про купівлю-продаж.

Відповідно до п. 2.2 договору сторони домовились, що Об`єктом нерухомого майна, Майнові права на який передаються є 1-кімнатна квартира, проектний номер АДРЕСА_2 Київська область, м. Буча, вул. Амосова, 4-а.

Відповідно до п.2.5. договору, право власності на квартиру виникає в покупця з моменту підписання Сторонами Акту приймання-передачі та оформлення відповідних правовстановлюючих документів на неї з врахуванням положень, передбачених п.4.4. даного Договору.

Відповідно до п. 3.1. загальну сума договору становить 433 700,00 (чотириста тридцять три тисячі сімсот гривень 00 копійок), що еквівалентно 15 528,19 (п`ятнадцять тисяч п`ятсот двадцять вісім доларів 19 центів) доларам США, обчислено згідно офіційного курсу Національного банку України на день та час підписання договору.

Відповідно до п. 3.2. договору оплата проводиться шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця згідно графіка: кількість квадратних метрів: 43,37 кв.м; дата внесення коштів до 27.02.2021, сума 433 700,00 грн. Оплата згідно даного договору проводиться в національній валюті України гривні.

Згідно п. 4.1. майнові права на об`єкт нерухомого майна за цим договором закріплюються за покупцем з моменту здійснення останнім 100 % оплати вартості майнових прав згідно розділу 3 даного Договору.

За умовами п.п. 4.2., 4.3. Договору після отримання продавцем документів про введення в експлуатацію Пускового комплексу, що засвідчує відповідність об`єкта проектній документації та підтверджує його готовність до експлуатації, продавець здійснює передачу майнових прав на об`єкт нерухомого майна покупцю шляхом підписання Акту. Акт підписується сторонами не пізніше 60 робочих днів з дати прийняття Пускового комплексу до експлуатації та здійснення покупцем оплати 100 (сто) відсотків ціни/суми Договору. Майнові права на квартиру переходять від продавця до покупця після підписання сторонами акту приймання-передачі. Для підписання акту та отримання інших документів покупець зобов`язаний з`явитися до продавця протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту надсилання йому за адресою, вказаною у даному договорі, відповідного письмового повідомлення. При наявності поважних причин неявки, покупець повинен письмово попередити про них продавця та отримати його згоду на продовження терміну підписання Акту.

У підпункті п.5.1.1 Договору зазначено, що продавець зобов`язаний створити (побудувати згідно п.2.3 Договору) та ввести в експлуатацію Пусковий комплекс складовою частиною якого є квартира, Майнові права, на яку є предметом даного договору до кінця 4-го кварталу 2021 року. Передача майнових прав на квартиру покупцеві здійснюється відповідно до Розділу 4 даного договору.

Відповідно до п. 5.1.2. договору після виконання покупцем своїх зобов`язань щодо 100% майнових прав та прийняття пускового комплексу в експлуатацію направити покупцю письмове повідомлення про необхідність з`явитися для підписання акту.

Відповідно до п. 5.2.1. Договору покупець зобов`язаний, здійснити оплату майнових прав в порядку та на умовах, передбачених цим договором.

Згідно п.6.2. договору, у випадку порушення терміну передачі майнових прав на квартиру, що виникло з вини продавця, більше ніж на 90 календарних днів, продавець виплачує на вимогу покупця неустойку в розмірі 0,01 % від суми фактично виплачених покупцем продавцю грошових коштів за кожен день такого прострочення, але не більше ніж 5 (п`ять) % від загальної суми даного договору.

Відповідно до п.7.1 договору договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами або їх уповноваженими представниками і діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за договором, якщо він не буде припинений раніше у відповідності до положень цього договору та чинного законодавства України.

Судом встановлено, що на підтвердження належного виконання взятих на себе зобов`язань за Договором № 79 К-41 купівлі-продажу майнових прав від 23.02.2021, позивачем надала копії платіжних інструкцій № 0.0.2029187739.1 від 24.02.2021 на суму 260 700,00 грн., де в призначенні платежу зазначено: зг. дог. № 79 К-41 від 23.02.2021 купівлі-продажу майнових прав на квартиру, ОСОБА_1 та № 0.0.2029164399.1 від 24.02.2021 на суму 173 000,00 грн., де в призначенні платежу вказано: зг. дог. № 79 К-41 від 23.02.2021 купівлі-продажу майнових прав на квартиру, ОСОБА_1 , що в сумі складає 433 700,00 грн., тобто сплатила 100 % вартості майнових прав.

Звертаючись до суду із позовними вимогами про захист прав споживачів шляхом визнання спеціального майнового права на майбутній об`єкт нерухомості, стягнення неустойки та відшкодування моральної шкоди, позивачем зазначено, що він належним чином виконав свої зобов`язання за договором № 79 К-41, у зв`язку з чим відповідно до п.4.1. Договору № 79 К-41 майнові права на квартиру з закріплені за ним з 24.02.2021. Разом з тим відповідачем не дотримано строку завершення будівництва, станом на дату розгляду справи Пусковий комплекс, у якому розміщений Об`єкт нерухомого майна, майнові права на які передано Договором від 23.02.2021 не побудовано та не введено в експлуатацію, а тому відповідачем порушено вимоги п. 4.2 та 4.7 Договору № 79 К-41 щодо передачі майнових прав на квартиру та всіх документів, необхідних для оформлення позивачем права власності на квартиру. Окрім того, сторона позивача наголошувала, що п.6.2. договору № 79 К-41 в частині визначення розміру неустойки на рівні 0,01 % від суми фактично виплачених позивачем відповідачу грошових коштів за кожен день прострочення передачі майнових прав на квартиру, але не більше ніж 5 % (п`яти відсотків) є несправедливим, окрім того, відповідно до вимог п. 6.2 договору № 79 К-41 відповідач зобов`язаний виплатити позивачу неустойку в розмірі 21 685,00 грн.

У свою чергу відповідачем по справі заперечуються вимоги позивача, зокрема у поданому відзиві представником відповідача зазначено, що у зв`язку із виникненням певної затримки у виконанні деяких будівельних робіт, відповідачем було перенесено строки завершення будівництва на другий квартал 2022 року. 24.02.2022 розпочалося повномаштабне вторгнення рф до України та частина Київської області (в тому числі м. Буча), перебувала в окупації та стала зоною активних бойових дій, зазначені обставини зумовили зупинення виконання будівельних робіт відповідачем. Окрім того, регулярні ракетні обстріли території України та, зокрема, енергетичної інфраструктури вплинуло на можливість відповідача виконувати будівельні роботи. Також зазначено, що з дати укладення договору № 79 К-41 до моменту відновлення відповідачем будівельних робіт істотно змінилася ціна спорудження житла на території Київської області, опосередкована вартість спорудження житла з дати укладення договору до дати направлення листа позивачеві про необхідність здійснення доплати за квадратні метри збільшилася на 45 %, що є істотною зміною обставин, які не залежали від волі відповідача.

Щодо вимоги про визнання майнових прав на об`єкт будівництва.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (стаття 509 ЦК України).

Згідно ч. 3 ст. 509 ЦК України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У статті 526 ЦК України наголошено на необхідності виконання зобов`язання належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У частині першій статті 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

До загальних засад цивільного законодавства належить свобода договору (пункт 3 частини першої статті 3 ЦК України)

Тлумачення пункту 3 частини першої статті 3 та статті 627 ЦК України свідчить, що свобода договору має декілька складових, зокрема, свобода укладання договору, вибору контрагента, виду договору, визначення умов договору.

Згідно із частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За положеннями статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом статей 655, 656 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав.

Відповідно до статті 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

У частині першій статті 179 ЦК України надано визначення речі, як предмету матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки.

Зазначено про поділ речей на нерухомі та рухомі (стаття 181 ЦК України), а також вказано і що до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Також у статті 182 цього Кодексу передбачено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Стаття 190 ЦК України визначає майно особливим об`єктом, яким вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Окремо вказано, що майнові права є неспоживчою річчю та визнаються речовими правами.

З аналізу вказаних норм можна зробити висновок, що у ЦК України визначення майнового права відсутнє, оскільки у статті 190 ЦК України міститься вказівка лише про те, що майнові права є неспоживчою річчю і визнаються речовими правами. При цьому не викликає сумніву, що майнові права є об`єктом цивільних правовідносин.

Майновими правами визнаються будь-які права, пов`язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги (абзац третій частини другої статті 3 Закону України від 12 липня 2001 року N 2658-III «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність»).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про інвестиційну діяльність» інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об`єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект. Такими цінностями можуть бути, зокрема, права користування землею, водою, ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про інвестиційну діяльність» об`єктами інвестиційної діяльності можуть бути будь-яке майно, в тому числі основні фонди і оборотні кошти в усіх галузях економіки, цінні папери (крім векселів), цільові грошові вклади, науково-технічна продукція, інтелектуальні цінності, інші об`єкти власності, а також майнові права.

Згідно ст. 9 Закону України «Про інвестиційну діяльність» основним правовим документом, який регулює взаємовідносини між суб`єктами інвестиційної діяльності, є договір (угода). Укладення договорів, вибір партнерів, визначення зобов`язань, будь-яких інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України, є виключною компетенцією суб`єктів інвестиційної діяльності.

За положеннями пункту 2 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 461, прийняття в експлуатацію об`єктів, що належать до І-ІІІ категорії складності, та об`єктів, будівництво яких здійснено на підставі будівельного паспорта, проводиться шляхом реєстрації Державною архітектурно-будівельною інспекцією України та її територіальними органами поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації.

Положенням пункту 78 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23.08.2016 № 553), для державної реєстрації права власності на окреме індивідуально визначене нерухоме майно (квартиру, житлове, нежитлове приміщення тощо), розміщене в об`єкті нерухомого майна, будівництво якого здійснювалося із залученням коштів фізичних та юридичних осіб, власником такого майна подаються такі документи: 1) документ, що підтверджує набуття у власність особою закріпленого за особою об`єкта інвестування, передбачений законодавством (інвестиційний договір, договір про пайову участь, договір купівлі-продажу майнових прав тощо; 2) технічний паспорт на окреме індивідуально визначене нерухоме майно (квартиру, житлове, нежитлове приміщення тощо). У разі придбання особою безпроцентних (цільових) облігацій, за якими базовим товаром є одиниця нерухомості, документами, що підтверджують набуття у власність закріпленого за особою об`єкта будівництва, є договір купівлі-продажу облігацій та за наявності документ, згідно з яким здійснювалось закріплення відповідного об`єкта інвестування за власником облігацій (договір резервування, бронювання тощо).

Зазначеними нормами встановлено первинний спосіб набуття права власності на річ, на яку раніше не було і не могло бути встановлене право власності інших осіб.

Таким чином саме інвестор, як особа за кошти якої і на підставі договору з яким був споруджений об`єкт інвестування, є особою, якою набувається первісне право власності на новостворений об`єкт інвестування.

Отже, інвестор після виконання умов інвестування набуває майнові права (тотожні праву власності) на цей об`єкт і після завершення будівництва об`єкта нерухомості набуває права власності на об`єкт інвестування як первісний власник шляхом проведення державної реєстрації речових прав на зазначений об`єкт за собою.

У контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції об`єктами права власності можуть бути, у тому числі, «легітимні очікування» та «майнові права» (рішення ЄСПЛ від 23 жовтня 1991 року у справі «Pine Valley Developments Ltd and Others v. Ireland», заява № 12742/87; ухвала ЄСПЛ від 13 грудня 1984 року щодо прийнятності заяви S. v. the United Kingdom, № 10741/84).

Відповідно до пунктів 21, 24 рішення від 01 червня 2006 року у справі «Федоренко проти України» (№ 25921/02) ЄСПЛ вказав, що право власності може бути «існуючим майном» або «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи «законними сподіваннями» отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована ЄСПЛ і в справі «Stretch v The United Kingdom», заява N 44277/98).

У іншій справі (NKM v. Hungary, скарга № 66529/11) у рішенні від 14 травня 2013 року ЄСПЛ зазначив, що «правомірні очікування» підлягають захисту як власне майно і майнові права.

У постанові від 30 січня 2013 року № 6-168цс12 Верховний Суд України визначив майнове право як «право очікування», яке є складовою частиною майна як об`єкта цивільних прав.

Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений деякими, але не всіма правами власника майна, і яке свідчить про правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно або інше речове право на певне майно в майбутньому.

Визначення майнового права як права очікування та повноваження власника таких прав надано у висновках Верховного Суду України, викладених у постановах від 30 січня 2013 року у справі № 6-168цс12, від 15 травня 2013 року у справі № 6-36цс13, від 04 вересня 2013 року у справі № 6-51цс13, від 24 червня 2015 року у справі N 6-318цс15, від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1920цс15, від 18 листопада 2015 року у справі № 6-1858цс15, від 02 грудня 2015 року у справах № 6-1502цс15 та № 6-1732цс15, від 10 лютого 2016 року у справі № 6-2124цс15, від 16 березня 2016 року у справі N 6-290цс16, від 23 березня 2016 року у справі № 6-289цс16, від 30 березня 2016 року у справах № 6-3129цс15 та № 6-265цс16, від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2994цс15, від 25 травня 2016 року у справі № 6-503цс16, від 07 грудня 2016 року у справі № 6-1111цс16.

Вказане свідчить про те, що громадяни мають бути впевненими у своїх законних очікуваннях, а також у тому, що набуте ними на законних підставах право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано.

В постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року в справі № 761/20612/15-ц, від 27 лютого 2019 року в справі № 761/32696/13-ц, Верховного Суду в постанові від 12 лютого 2020 року в справі № 638/12414/17 викладено правові висновки, згідно яких у разі невиконання забудовником належним чином взятих на себе зобов`язань, а також відсутності факту введення будинку в експлуатацію, з урахуванням повної та вчасної сплати пайових внесків учасником будівництва, ефективним способом захисту порушених прав останнього є визнання майнових прав на об`єкт інвестування.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 вересня 2021 року у справі № 359/5719/17 вказано, що нормами законодавства встановлено первинний спосіб набуття права власності на річ, на яку раніше не було і не могло бути встановлене право власності інших осіб. Саме інвестор як особа, за кошти якої і на підставі договору з яким був споруджений об`єкт інвестування, є особою, якою набувається первісне право власності на новостворений об`єкт інвестування. Державній реєстрації підлягає право власності тільки на ті об`єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийнято в експлуатацію у встановленому порядку. В іншому випадку інвестор не зможе визнати право власності на квартиру до введення будинку в експлуатацію. Згідно із частиною четвертою статті 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону. Отже, інвестор після виконання умов інвестування набуває майнові права (тотожні праву власності) на цей об`єкт і після завершення будівництва об`єкта нерухомості набуває права власності на об`єкт інвестування як первісний власник шляхом проведення державної реєстрації речових прав на зазначений об`єкт за собою.

Судом установлено, що між сторонами укладено договір купівлі-продажу майнових прав, позивачем ОСОБА_1 повністю сплачено вартість внеску відповідно до п.3.1. договору від 23.02.2021 № 79 К-41 на рахунок відповідача ТОВ «Будівнича компанія «Новий Дім», введення об`єкта будівництва в експлуатацію не відбулось у встановлені договором строки, будівництво об`єкта не завершено.

Згідно пунктом п. 5.1.1. договору встановлений обов`язок продавця ТОВ «Будівнича компанія «Новий Дім» створити (побудувати згідно пункту 2.3. Договору) та ввести в експлуатацію Пусковий комплекс, складовою частиною якого є квартира, Майнові права на яку є предметом даного Договору до кінця 4-го кварталу 2021 року.

Так, відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, в даному випадку сторони визначили термін будівництва та введення в експлуатацію, що охоплює конкретно визначений термін, а саме до кінця 4-го кварталу 2021 року.

У постанові Верховного Суду від 10 березня 2021 року у справі № 607/11746/17 (провадження № 61-18730св20) вказано, що з урахуванням принципів цивільного права, зокрема, добросовісності, справедливості та розумності, сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності.

За таких обставин, доводи сторони відповідача, що сторони при укладенні договору погодили лише запланований, тобто орієнтовний термін будівництва, що не може тлумачитись як кінцевий та остаточний, відхиляються судом з підстав їх недоведеності та необгрунтованості.

Окрім того, в договорі відсутні умови, що вказаний в цьому договорі плановий термін прийняття будинку в експлуатацію може змінюватися.

Суд також ураховує, що наданий час склалася усталена судова практика в таких категоріях справ, а саме , що у разі невиконання забудовником належним чином взятих на себе зобов`язань, а також відсутність факту введення будинку в експлуатацію, з урахуванням повної та вчасної сплати внесків за інвестиційним договором, ефективним способом захисту порушених прав є визнання майнових прав на об`єкт інвестування.

Це підтверджується численними рішеннями Верховного Суду, в тому числі постановою Великої Палати Верховного суду від 14.09.2021 у справі № 359/5719/17, рішенням від 21.12.2022 у справі №569/5399/20 та інших.

Виходячи з викладеного, а також враховуючи, що відповідачем суду не надано доказів, щодо наявності форс-мажорних обставин, що унеможливлювали виконання ним своїх зобов`язань, позивачем при цьому доведено порушення «законних сподівань» отримання права власності на майнові права у зв`язку з невиконанням умов укладеного договору, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню, а права позивача захисту шляхом визнання за ОСОБА_1 майнових прав на об`єкт незавершеного будівництва.

Щодо вимоги про визнання положення п.6.2. Договору № 79 К-41 від 23.02.2021 в частині визначення розміру неустойки недійсним.

Так, відповідно до ч.1 ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Так, пунктом 6.2. договору № 79 К-41 від 23.02.2021 визначено, що у випадку порушення терміну передачі майнових прав на квартиру, що виникло з вини продавця, більш ніж 90 календарних днів, продавець виплачує на вимогу покупця неустойку в розмірі 0,01 % від суми фактично виплачених покупцем продавцю грошових коштів за кожен день такого прострочення, але не більше ніж 5 (п`яти) % від загальної суми даного договору.

Правовою підставою визнання недійсним оскаржуваного пункту договору, як несправедливого, на думку, позивача є ст. 18 ЗУ «Про захисти прав споживачів».

Відповідно до преамбули ЗУ «Про захист прав споживачів», цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Згідно із частиною п`ятою статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», якщо положення договору визнано несправедливим, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

Зважаючи на те, що предметом договору укладеного між сторонами є купівля-продаж майнових прав на об`єкт нерухомого майна, на правовідносини сторін не поширюються норми ЗУ «Про захист прав споживачів».

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку у відмові у задоволенні цієї частини позову.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача неустойки.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 вважає, що внаслідок прострочення виконання зобов`язання відповідачем у нього виникло право на стягнення неустойки підставі ч.5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів».

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Тлумачення статті 629 ЦК України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментальних принципів цивільного права обов`язковість договору.

Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають не лише суб`єктивні права, а й обов`язки, які вони мають виконувати.

Невиконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (частина перша статті 549 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 5 статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.

Тлумачення абзацу першого частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» свідчить про те, що ця норма застосовується до договорів підряду та договорів про надання послуг, та не поширюється на договори купівлі-продажу майнових прав.

Аналогічні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 04 серпня 2021 року у справі № 587/823/19 та від 15 червня 2022 року у справі № 711/1032/21.

У даній справі між сторонами укладено договір № 79 К-41 купівлі-продажу майнових прав на квартиру від 23.02.2021, який не містить елементів договору підряду чи договору про надання послуг.

Оскільки між сторонами був укладений договір купівлі-продажу майнових прав на квартиру, а не договір про виконання робіт (надання послуг), суд вважає, що відсутні підстави для застосування положень ч. 5 статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» до спірних правовідносин.

Щодо вимоги позову про стягнення моральної шкоди.

Відповідно до частини першої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів (пункт 2 частини другої статті 23 ЦК України).

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб (частина третя статті 23 ЦК України).

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частини перша, друга статті 23 ЦК України).

Тлумачення статті 23 ЦК України свідчить, що вона є нормою, яка має поширюватися на будь-які цивільно-правові відносини, в яких тій чи іншій особі було завдано моральної шкоди. Це, зокрема, підтверджується тим, що законодавець вживає формулювання "особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав".

Тобто можливість стягнення компенсації моральної шкоди ставиться в залежність від порушення цивільного права особи (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 22 квітня 2024 року у справі № 279/1834/22 (провадження № 61-1382сво23)).

Позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок, а відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи (див.: постанову Верховного Суду від 25 травня 2022 року у справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року в справі № 214/7462/20 (провадження № 61-21130сво21)).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

За загальними правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина перша та друга статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З матеріалів справи вбачається, що позивач, заявляючи вимогу про стягнення з відповідача моральної шкоди в розмірі 20 000 (двадцять тисяч) гривень, не надав належних і допустимих доказів на підтвердження того, що внаслідок протиправних дій відповідача йому завдано моральної шкоди, не підтвердив й розмір цієї шкоди.

Сам факт звернення ОСОБА_1 з цим позовом не є безумовною підставою для відшкодування йому моральної шкоди. Позивачем не доведено наявність причинного зв`язку між протиправними діями відповідача та шкодою, завданою йому.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 04 лютого 2026 року, справа № 754/6452/24 (провадження провадження № 61-5430 св 25).

Враховуючи, що позивачем не доведено заподіяння йому моральної шкоди, понесених моральних страждань та причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням завдавання шкоди, суд приходить до висновку, що в цій частині відсутні підстави для задоволення позовних вимог з підстав, заявлених позивачем.

Ураховуючи наведене вище, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Керуючись статтями 4, 5, 12, 13, 76 - 82, 141, 206, 259, 263 - 265, 268, 273 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівнича компанія «Новий Дім» про захист прав споживачів, шляхом визнання спеціального майнового права на майбутній об`єкт нерухомості, стягнення неустойки та відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_3 ) спеціальне майнове право на майбутній об`єкт нерухомості однокімнатну квартиру, проектний номер АДРЕСА_4 черги будівництва житлового будинку об`єкту капітального будівництва за адресою: АДРЕСА_1 .

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівнича компанія «Новий дім» (ЄДРПОУ 39806784, місцезнаходження юридичної особи за адресою: 08292, Київська область, м. Буча, вул. Катерини Білокур, б. 1-а, офіс 157) у дохід держави судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 4 337 (чотири тисячі триста тридцять сім) гривень, 00 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подачі у 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - https://court.gov.ua/sud1013/ та в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням - http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя: Я.М.Третяк