Ухвала суду № 138987515, 11.08.2026, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/17659/25

Провадження № 4-с/161/61/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 серпня 2026 року місто Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого-судді Філюк Т.М.,

за участю секретаря судового засідання Романюк М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Луцьку цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на дії головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у м. Луцьку Львівського міжрегіонального управління міністерства юстиції України Блищук Поліни Володимирівни,-

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулась в суд із скаргою на дії головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у м. Луцьку Львівського міжрегіонального управління міністерства юстиції України Блищук Поліни Володимирівни.

Вимоги за скаргою обгрунтовує тим, що в провадженні головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у м. Луцьку Львівського міжрегіонального управління міністерства юстиції України Блищук Поліни Володимирівни перебувають виконавчі провадження по примусовому виконанню виконавчого листа № 161/17659/25, виданого Луцьким міськрайонним судом 12.11.2025 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/6 частини всіх видів заробітку ( доходу), щомісячно, на період навчання, до досягнення 23 років, починаючи з 28 серпня 2025 року ( ВП № 79596190), та виконавчого листа № 161/17659/25, виданого Луцьким міськрайонним судом 12.11.2025 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку ( доходу), щомісячно, до досягнення повноліття, починаючи з 28 серпня 2025 року ( ВП № 79599129).

Вважає, що державним виконавцем не в повній мірі вживаються заходи щодо виконання вказаних виконавчих листів, а тому просить суд

- визнати бездіяльність державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у м. Луцьку Львівського міжрегіонального управління міністерства юстиції України Блищук Поліни Володимирівни щодо об`єднання виконавчих проваджень ВП № 79596190 та ВП № 79599129 у зведене незаконною та зобов`язати об`єднати їх,;

- визнати неправомірними дії державного виконавця щодо визначення розміру заборгованості у виконавчих провадженнях ВП № 79596190 та ВП № 79599129;

- зобов`язати державного виконавця витребувати дані з Пенсійного фонду України та військової частини НОМЕР_1 щодо фактичної заробітної плати ОСОБА_2 та на підставі їх здійснити перерахунок заборгованості у виконавчих провадженнях № 79596190 та № 79599129

- скасувати постанову від 02 квітня 2025 року про зняття арешту з коштів та про скасування заходів примусового виконання у виконавчому провадженні № 79596190.

Ухвалою судді від 02 червня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено судове засідання.

Від заявника ОСОБА_1 надійшла заява про розгляд справи за її відсутності.

Від державного виконавця надійшли письмолві пояснення, в яких вказує на безпідставність вимог за скаргою та просить відмовити в задоволенні скарги.

Божник ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, хоча повідомлдявся належним чином про час та місце розгляду справи.

Дослідивши та оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що скарга підлягає до часткового задоволення.

Статтею129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані, зокрема, на примусове виконання рішень судів, які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших Законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби.

Тобто, з метою забезпечення реального виконання судового рішення та ефективного захисту порушених прав ЦПК України передбачає спеціальні форми реагування, зокрема розділом VІІ "Судовий контроль за виконанням судових рішень" ЦПК України визначено порядок судового контролю за виконанням судових рішень в цивільних справах.

Так, статтею 447 ЦПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Право сторони виконавчого провадження на звернення зі скаргою до суду на підставі статті 447 ЦПК України пов`язане з порушенням прав такої сторони під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця.

Встановлено, що 14.11.2025 головним державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції УкраїниБлищук П.В. відкрито виконавче провадження № 79596190 з примусового виконання виконавчого листа № 161/17659/25, виданого 12.11.2025 Луцьким міськрайонним судом Волинської області, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1

аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання,

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/6 частини всіх видів заробітку

(доходів) щомісячно на період навчання, до досягнення нею 23 років,

починаючи з 28.08.2025 року.

Також 17.11.2025 головним державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції УкраїниПавлович В.В. відкрито виконавче провадження № 79599129 з примусового виконання виконавчого листа № 161/17659/25, виданого 12.11.2025 Луцьким міськрайонним судом

Волинської області, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1

аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , у розмірі 1/4

частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового

мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 28.08.2025

року і до досягнення дитиною повноліття.

За положеннями статті 30 Закону України "Про виконавче провадження" виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника здійснюється державним виконавцем, який відкрив перше виконавче провадження щодо такого боржника, у рамках зведеного виконавчого провадження.

Пунктом 14 розділу III Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2832/5) унормовано, що в разі якщо в органі державної виконавчої служби відкрито кілька виконавчих проваджень про стягнення коштів з одного боржника, вони об`єднуються у зведене виконавче провадження та виконуються державним виконавцем, який відкрив перше виконавче провадження. Про об`єднання виконавчих проваджень у зведене державний виконавець виносить постанову.

У разі відкриття виконавчого провадження щодо боржника, стосовно якого здійснюється зведене виконавче провадження, воно приєднується до зведеного виконавчого провадження, про що державним виконавцем виноситься постанова.

Постанови про об`єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження та про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження виносяться не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження щодо боржника, стосовно якого здійснюється виконавче провадження (зведене виконавче провадження).

Наявність або відсутність іншого виконавчого провадження чи зведеного виконавчого провадження щодо одного й того самого боржника державний виконавець перевіряє за даними автоматизованої системи виконавчого провадження при відкритті виконавчого провадження.

Таким чином, державний виконавець, зобов`язаний об`єднати вказані вище виконавчі провадження у зведене виконавче провадження та передати його на виконання державному виконавцю у відкритому виконавчому провадженні, яке було відкрите першим, що відповідало б вимогам частини першої статті 30 Закону України "Про виконавче провадження" та пункту 14 розділу ІІІ Інструкції. Відтак бездіяльність державного виконавця в частині відмови у обєднанні виконавчих проваджень є незаконною.

Особливості виконання судових рішень про стягнення аліментів на дітей визначені СК України,Законом № 1404-VІІІ.

Статтею 71 Закону № 1404-VІІІвизначено порядок стягнення аліментів, зокрема, виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого СК України. За наявності заборгованості із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці, стягнення може бути звернено на майно боржника. Звернення стягнення на заробітну плату не перешкоджає зверненню стягнення на майно боржника, якщо існує непогашена заборгованість, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці. Визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому СК України. Виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця, а також проводити індексацію розміру аліментів відповідно до частини першої цієї статті. Виконавець зобов`язаний повідомити про розрахунок заборгованості стягувачу і боржнику у разі: 1) надходження виконавчого документа на виконання від стягувача; 2) подання заяви стягувачем або боржником; 3) надіслання постанови на підприємство, в установу, організацію, до фізичної особи - підприємця, фізичної особи, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію чи інші доходи; 4) надіслання виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби; 5) закінчення виконавчого провадження.

Розрахунок заборгованості обчислюється в автоматизованій системі виконавчого провадження на підставі відомостей, отриманих із: звіту про здійснені відрахування та виплати; квитанцій (або їх копій) про перерахування аліментів, наданих стягувачем чи боржником; заяв та (або) розписок стягувача; інформації про середню заробітну плату працівника для цієї місцевості; інших документів, що відображають отримання боржником доходу або сплату ним аліментів.

Визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому СК України. Виконавець зобов`язаний повідомити про розрахунок заборгованості стягувачу і боржнику у разі, зокрема, надходження виконавчого документа на виконання від стягувача.

Спори щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.

Порядок обчислення заборгованості по аліментам визначений ст.195 СК України, ст.71 Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року №512/5, перелік документів, на підставі яких державний виконавець обчислює розмір заборгованості, визначений п.4 розділу ХVI Інструкції.

Такими документами є звіт про здійснені відрахування та виплати, квитанції (або їх копії) про перерахування аліментів, надані стягувачем чи боржником, заяви та (або) розписки стягувача, інформація про середню заробітну плату працівника для цієї місцевості, а також інші документи, що відображають отримання боржником доходу або сплату ним аліментів.

Відповідно до статті 81 СК України перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, затверджується Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 року № 146 "Про перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб" (далі - Перелік) затверджено перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів.

Відповідно до пункту 1 зазначеного Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб утримання аліментів з працівників провадиться з усіх видів заробітку і додаткової винагороди як за основною роботою, так і за роботою за сумісництвом.

Згідно з пунктом 8 Переліку, з військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, Держспецзв`язку, Держприкордонслужби, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів внутрішніх справ, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, БЕБ, служби цивільного захисту та Державної кримінально-виконавчої служби, співробітників Служби судової охорони утримання аліментів провадиться з усіх видів грошового забезпечення, інших виплат, установлених законодавством, зокрема додаткової винагороди, яка виплачується на період воєнного стану, крім грошового забезпечення, що не має постійного характеру, та інших випадків, передбачених законом.

Частиною першою статті 70 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44 затверджено Порядок виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (далі - Порядок № 44).

Згідно із пунктом 1 Порядку № 44 цей Порядок визначає умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошова компенсація).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 44 грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Зазначена в абзаці першому цього пункту грошова компенсація також виплачується іноземцям та особам без громадянства, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця.

Виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб".

Відповідно до пункту 168.5 статті 168 Податкового кодексу України суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими, особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, а також визначених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" членами сім`ї, батьками, утриманцями загиблого (померлого) військовослужбовця, у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові від 05 вересня 2019 року у справі № 760/4569/18-ц (провадження № 61-45100сво18) Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду зазначила, що "крім того, у пункті 13 Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб вказується, що утримання аліментів провадиться з суми заробітку (доходу), що належить особі, яка сплачує аліменти, після утримання з цього заробітку (доходу) податків. Вживання терміну "дохід" у дужках після поняття "заробіток" може розумітися як визнання цих понять синонімами в контексті приписів цього Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб. Отже, Перелік видів доходів, які враховуються при визначені розміру аліментів, не є вичерпним".

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 25 січня 2021 року у справі № 758/10761/13-ц (провадження № 61-19815сво19) зроблено висновок, що "загальні засади (принципи) приватного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, у першу чергу, акти сімейного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії. З урахуванням вимог справедливості та розумності будь-який суб`єкт приватного права безумовно спрямовує на споживання лише такі доходи, які становлять безумовний приріст його майна (заробітна плата, гонорари, плата за надання послуг, доходи від процентів по депозитам, орендна плата тощо). Саме тому лише той дохід, який збільшує майно платника аліментів, якщо тільки він прямо не звільнений від цього Переліком видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів, має враховуватись під час визначення розміру аліментів".

За таких обставин, суд приходить до висновку, що додаткові виплати, які нараховувались та виплачувались боржнику по аліментам у формі одноразової допомоги на оздоровлення не є одноразовим нерегулярним видом грошового забезпечення, та відноситься до видів доходів, які мають враховуватись при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей батьків, інших осіб.

Відтак, державним виконавцем при формуванні розрахунку заборгованості по аліментах має бути враховано суми одноразової допомоги на оздоровлення, яка була отримана боржником 30.04.2026.

Посилання державного виконавця на застосування Переліку додаткових видів грошового забезпечення та інших виплат, що не підлягають облікові при відрахуванні аліментів з військовослужбовців, натвердженого Наказом № 320 від 04.11.1996, на увагу суду не заслуговує, оскільки такий втратив чинність на підставі Наказу Міністерства оборони № 316 від 15.05.2013.

Наказом № 316 від 15.05.2013 затверджено Перелік додаткових видів грошового забезпечення та інших виплат, здійснених у грошовій формі, що не підлягають облікові при відрахуванні аліментів з військовослужбовців Збройних Сил України, відповідно до якого одноразова допомога на оздоровлення не входить до такого переліку.

Щодо вимог за скаргою про безпідставне зняття арешту з коштів ОСОБА_2 та скасування заходів примусового виконання у виконавчому провадженні, то такі вимоги до задоволення не підлягають виходячи з наступного.

Згідно з частиною четвертою статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що знаходяться на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, на електронні гроші, які зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України.

Відповідно до абзацу 1 частини другої статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

За змістом абзацу 2 частини другої статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Згідно правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 29 січня 2025 року у справі № 127/16144/24, арешт коштів боржника може накладатися на будь-які рахунки, за винятком коштів, щодо яких накладення арешту заборонено законом (наприклад, рахунки із спеціальним режимом використання, соціальні виплати, зарплатні кошти тощо). Банк зобов`язаний перевірити статус коштів на рахунку боржника та у разі виявлення коштів, на які накладення арешту заборонено, повідомити виконавця і повернути постанову без виконання. Виконавець може самостійно зняти арешт з рахунку, якщо отримає документальне підтвердження, що кошти мають спеціальний режим або їх арешт заборонений законом.

Оскільки саме банк, який виконує постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» повинен визначити статус коштів і рахунку, на якому вони знаходяться, та в разі їх обліковування на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути таку постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження».

Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четверта статті 59 Закону України «Про виконавче провадження»).

У постанові від 20 квітня 2022 року у справі № 756/8815/20 Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі знаходження на рахунку коштів, накладення арешту на які заборонено, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження». Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четверта статті 59 Закону України «Про виконавче провадження»). У випадку, коли на стадії накладення арешту на грошові кошти боржника-фізичної особи, що знаходяться на рахунку боржника та є заробітною платою боржника, виконавцю не вдалось виявити правову природу (статус) цих грошових коштів, як коштів на які накладення арешту заборонено законом, то арешт на такі грошові кошти підлягає зняттю на підставі відповідного повідомлення банку або заяви боржника з наданням ним відповідних документів на підтвердження цього та/або за результатами перевірки зазначених звітів, виконавче провадження».

Отже, передбачене абзацом другим частини другої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» зобов`язання виконавця зняти арешт на підставі повідомлення банку не виключає зняття такого арешту на підставі повідомлення боржника, та за наслідками здійснення контролю за правильністю стягнення на підставі наданих звітів про стягнення, оскільки відповідно до підпункту 1 частини четвертої статті 59 цього закону підставами для зняття виконавцем арешту з майна боржника або його частини є отримання ним документального підтвердження, що звернення стягнення на такі кошти боржника заборонено законом.

Для боржника надання вищевказаних підтверджуючих документів є процесуальною можливістю відновити свої права, порушені у зв`язку накладенням незаконного арешту, а для виконавця зняття такого арешту є здійсненням повноважень для усунення спричинених негативних наслідків.

З матеріалів справи вбачається, що в рамках виконавчого провадження №79596190 постановою державного виконавця від 12.05.2026 накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відритих рахунках боржника Постановою від 14.05.2026 державним виконавцем було знято арешт з рахунків боржника.

З матеріалів виконавчого провадження встановлено, що боржник ОСОБА_2 13.05.2026 подав державному виконавцю заяву про зняття арешту з його рахунків та надав інформацію про те, що кошти, що знаходяться на рахунку боржника та є заробітною платою боржника.

Щодо зобов`язання державного виконавця витребувати дані з Пенсійного фонду України та військової частини НОМЕР_1 щодо фактичної заробітної плати ОСОБА_2 та на підставі їх здійснити перерахунок заборгованості у виконавчих провадженнях № 79596190 та № 79599129, то такі вимоги до задоволення не підлягають, оскільки матеріали виконавчого провадження містять інформацію про заробітну плату та доходи боржника, отримані за місцем його служби, а також довідку Пенсійного фонду України ( форма ОК-5).

У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги (стаття 451 ЦПК України).

Керуючись ст.ст. 260, 450, 451 ЦПК України, на підставі Закону України «Про виконавче провадження», суд-

У Х В А Л И В:

Скаргу ОСОБА_1 на дії головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у м. Луцьку Львівського міжрегіонального управління міністерства юстиції України Блищук Поліни Володимирівни задовольнити частково.

Визнати неправомірною відмову головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у м. Луцьку Львівського міжрегіонального управління міністерства юстиції України Блищук Поліни Володимирівни у винесенні постанови про об`єднання ВП № 79596190 та ВП № 79599129 у зведене виконавче провадження та щодо здійснення розрахунку заборгованості ОСОБА_2 у виконавчих провадженнях ВП № 79596190 та ВП № 79599129.

Зобов`язати головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у м. Луцьку Львівського міжрегіонального управління міністерства юстиції України Блищук Поліну Володимирівну винести постанову про об`єднання ВП № 79596190 та ВП № 79599129 у зведене виконавче провадження.

Зобов`язати головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у м. Луцьку Львівського міжрегіонального управління міністерства юстиції України Блищук Поліну Володимирівну провести новий розрахунок заборгованості зі сплати аліментів у виконавчому провадженні № 79596190 та № 79599129.

В іншій частині скаргу залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення, в разі проголошення вступної та резолютивної частини ухвали, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту ухвали.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Дата складання повного тексту ухвали 14 серпня 2026 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області Філюк Т.М.