Рішення № 138987460, 14.08.2026, Ковельський міськрайонний суд Волинської області

Справа № 159/1760/26

Провадження № 2/159/1637/26

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2026 року м. Ковель

Ковельський міськрайонний суд Волинської області в складі

головуючого судді - Смалюха Р.Я.,

за участю

секретаря судового засідання Клевецької О.М.,

позивача - не з`явився,

представника позивача - не з`явилась,

відповідач - не з`явися;

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження позовну заяву ОСОБА_1 до Поворської сільської ради про визначення додаткового строку для прийняття спадщини,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2026 ОСОБА_2 (далі позивач) звернулась в суд з позовом до Поворської сільської ради (далі відповідач) в якому просить визначити їй додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , тривалістю три місяці з дна набрання рішенням суду законної сили.

Позивач мотивує свої вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла бабуся позивача ОСОБА_3 , спадщину після смерті ОСОБА_3 ніхто не прийняв. В січні 2026 року до позивача звернувся директор ТОВ «Цедроб України» з проханням оформити спадкові права на право на земельну частку (пай) ОСОБА_3 та укласти з господарством договір оренди землі. На підтвердження належності ОСОБА_3 права на земельну частку (пай) надали копію сертифікату серії ВЛ №0072747. Позивачу не було відомо, що ОСОБА_3 мала право на земельну частку (пай) і що саме вона може її успадкувати, оскільки інші спадкоємці відсутні. Позивач звернулась до нотаріуса для оформлення своїх спадкових прав, однак нотаріус відмовив, оскільки позивача та спадкодавець були зареєстровані за різними адресами, то з відповідною заявою про прийняття спадщини ОСОБА_3 мала звернутися у шестимісячний термін з дня відкриття спадщини.

Позивач зазначає, що є єдиними спадкоємцем, який бажає прийняти спадщину після смерті ОСОБА_3 , у зв`язку з наведеним просить суд визначити їй додатковий строк для прийняття спадщини.

Поворська сільська рада Ковельського району у заяві від 20.04.2026 про розгляд справи за її відсутності повідомила, що позов визнає повністю.

26.03.2026 суд відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначив на 27.04.2026, витребував у нотаріуса матеріали спадкової справи після смерті ОСОБА_3 , витребував у Поворської сільської ради Ковельського району копію заповіту ОСОБА_3

02.04.2026 до суду від Поворської сільської ради Ковельського району надійшла копія заповіту ОСОБА_3

20.04.2026 до суду від нотаріуса надійшла інформація щодо спадкової справи після смерті ОСОБА_3 .

Ухвалою від 27.04.2026 суд відклав підготовче засідання на 22.05.2026, витребував у Ковельського відділу державної реєстрації актів цивільного стану копію актового запису про смерть громадянина ОСОБА_4

22.05.2026 суд відклав судове засідання на 19.06.2026.

10.06.2026 до суду надішлов витребуваний судом актовий запис про смерть громадянина ОСОБА_4 .

Ухвалою від 19.06.2026 суд закрив підготовче провадження, розгляд справи по суті призначив на 04.08.2026.

04.08.2026 учасники судового провадження не з`явились, хоча належно повідомлялись, представник позивача подав заяву про розгляд справи за її відсутності, позов просила задовольнити.

Згідно ч. 3 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Верховний Суд у своїх постановах від 13 листопада 2020 року у справі № 359/5348/17 (провадження № 61-18620св19) та від 8 грудня 2021 року у справі № 369/10161/19 (провадження № 61-3468св21) наголосив, що якщо учасники судового процесу, зокрема сторони чи їхні представники, не з`явилися на судове засідання, але суд дійде висновку, що наявних матеріалів достатньо для ухвалення законного та обґрунтованого рішення, розгляд справи може бути завершено без її відкладення. Основним критерієм для відкладення справи є не відсутність сторони або її представника, а неможливість вирішення спору в межах відповідного судового засідання.

У цій справі суд вважає, що наявних матеріалів достатньо для прийняття законного та обґрунтованого рішення, тому вирішення спору по суті може відбутися без відкладення розгляду справи.

У зв`язку з неявкою учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксація судового процесу за допомогою технічних засобів звукозапису не проводилася.

Згідно з ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення, яка може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершується розгляд справи у яке не з`явились всі учасники такої справи (постанова КЦС ВС від 30.09.2022 у справі №761/38266/14).

Вивчивши матеріали справи суд встановив такі обставини.

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Ковель, що підтверджується свідоцтвом про смерть № НОМЕР_1 від 17.01.2026, виданим повторно.

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 14.07.2006 була включена в списки підопічних та перебувала на державному забезпеченні в Руденському психоневрологічному інтернаті за адресою АДРЕСА_1 . Виключена зі списків підопічних та знята з реєстрації 03.12.2012 у зв`язку зі смертю, що підтверджується довідкою Руденського психоневрологічного інтернату від 23.03.2026.

Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження № 00056014262 від 21.01.2026 підтверджується, що ОСОБА_5 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьком якого є ОСОБА_6 , мамою ОСОБА_3 .

ОСОБА_7 народилась ІНФОРМАЦІЯ_4 у с. Грив`ятки Ковельського району, батьком якої є ОСОБА_5 , а матір`ю ОСОБА_8 , що підтверджується свідоцтвом про народження № НОМЕР_2 від 09.01.1971 року.

Свідоцтвом про укладення шлюбу від 12.01.1990 № НОМЕР_3 підтверджується укладення шлюбу ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , з ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , після укладення шлюбу прізвище чоловіка і дружини ОСОБА_10 .

ОСОБА_3 належить право власності частка (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП Заповіт розміром 4,71 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі, що підтверджується копією сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ВЛ № 0072747 від 22.10.1996.

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується повторним свідоцтвом про смерть від 17.01.2026.

У Спадковому реєстрі інформація про спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_3 відсутні, що підтверджується Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру від 31.03.2026.

Згідно копії заповіту від 21.03.2000 ОСОБА_3 заповіла усе належне її майно своєму онукові ОСОБА_4 .

ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_7 , що підтверджується копією актового запису про смерть № 7 від 11.01.2021.

З`ясувавши обставини справи, вивчивши доводи учасників справи суд дійшов висновку, що спір у справі виник у сфері спадкових правовідносин щодо надання додаткового строку для прийняття спадщини після смерті бабусі позивача ОСОБА_3 .

Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно зі статтею 1218, частиною 2 статті 1220 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Як передбачено частиною 1 статті 1222 ЦК України, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Згідно з статтею 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст. 1265 ЦК України у п`яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення.

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини; спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою; для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Отже, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Місце проживання позивача не було зареєстроване за місцем проживання спадкодавця на день його смерті, у матеріалах справи відсутні докази того, що позивач постійно проживав зі спадкодавцем на час його смерті, доказів того, що позивач протягом шести місяців з дня смерті спадкодавця звертався до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, у матеріалах справи відсутні.

Отже, суд дійшов висновку, що позивач пропустив шестимісячний строк на прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 .

Як передбачено частиною 1 статті 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Відповідно до частини 3 статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Суд не може визнати поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, незнання про існування заповіту, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, проживання у спадковому майні після відкриття спадщини, несприятливі погодні умови тощо.

Оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, у першу чергу, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.

Факт перебування на лікуванні в закладі охорони здоров`я у всіх випадках не може вважатися безумовною підставою для визначення додаткового строку. Важливими у цьому аспекті є тривалість стаціонарного лікування та ступінь захворювання.

Таких висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 17 лютого 2022 року у справі № 953/15603/20 (провадження № 61-12451св21).

Поважною причиною пропуску звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, позивач зазначає, що вона не знала про існування спадкового майна.

Отже, зазначені позивачем причини поважності пропуску строку на прийняття спадщини, не є причинами пропуску строку на прийняття спадщини.

Також суд зазначає, що жодних доказів того, що позивач на час смерті проживав з спадкодавцем у матеріалах справи відсутні.

На підставі наведеного, зазначена позивачем причина пропуску строку для прийняття спадщини після смерті спадкодавця, на переконання суду, не може вважатись поважною.

Приймаючи рішення, суд також враховує, що за змістом відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 1277 ЦК України у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцезнаходженням нерухомого майна, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходженням основної частини рухомого майна зобов`язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою. Заява про визнання спадщини відумерлою подається після спливу одного року з часу відкриття спадщини. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцезнаходженням нерухомого майна, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходженням основної частини рухомого майна.

Водночас, у матеріалах справи відсутня інформація, що Поворська сільська рада по спливу одного року після смерті ОСОБА_3 зверталася до суду з позовом про визнання спадщини відумерлою.

Натомість, Поворськасільська рада подала до суд заяву про відсутність у неї заперечень щодо задоволення вимог про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини позивачем.

Також суд враховує, що відповідно до ст.17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція)).

Згідно з практикою ЄСПЛ, поняття «майно» у статті 1 Першого протоколу має автономне значення, яке не обмежується правом власності на фізичні речі та є незалежним від формальної класифікації в національному законодавстві. Воно охоплює не лише наявні речі, а й майнові інтереси та право на інтерес.

Якщо особа має майновий інтерес, вона може розглядатися як така, що має «легітимне очікування» успішної реалізації її права вимоги у сенсі Конвенції, коли для такого інтересу є достатні підстави у національному законодавстві.

Враховуючи, що позивач є спадкоємцем після смерті спадкодавця, ні інші спадкоємці, ні орган місцевого самоврядування не заявили своїх вимог на спадкове майно після смерті спадкодавця, суд дійшов висновку, що майновий інтерес позивача у спадкуванні майна спадкодавця складає майно в розумінні ст.1 Першого протоколу Конвенції.

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право:

Втручання держави у право мирного володіння майном повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, останнє - характеризуватися доступністю для заінтересованих осіб, чіткістю, а наслідки його застосування мають бути передбачуваними.

Якщо можливість втручання у право мирного володіння майном передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів чи штрафів.

Втручання у право мирного володіння майном, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає такого втручання. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа-добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (див. рішення ЄСПЛ у справах «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04), «Кривенький проти України» від 16 лютого 2017 року (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07)).

Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки: встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.

Принцип «пропорційності» тісно пов`язаний із принципом верховенства права: принцип верховенства права є фундаментом, на якому базується принцип «пропорційності», натомість принцип «пропорційності» є умовою реалізації принципу верховенства права і водночас його необхідним наслідком.

Дотримання принципу «пропорційності» передбачає, що втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства. Ужиті державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв`язання проблеми суспільства, і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети.

Також суд враховує, що відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Приймаючи рішення суд враховує позицію Поворської сільської ради, яка не заперечували проти надання позивачу додаткового строку для прийняття спадщини.

Отже, за відсутності заперечень з боку Поворської сільської ради щодо задоволення позовних вимог, відсутності звернення органу місцевого самоврядування до суду з позовом про визнання спадщини відумерлою, суд дійшов висновку, що не надання позивачу додаткового строку для прийняття спадщини становитиме непропорційне втручання у його майновий інтерес, що полягає у спадкуванні після смерті спадкодавця.

Підсумовуючи наведене, повно, всебічно та об`єктивно з`ясувавши обставини справи, безпосередньо дослідивши докази у справі на предмет їх належності, допустимості, достовірності, а у сукупності з точки зору достатності та взаємозв`язку, застосувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини, керуючись внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що не надання позивачу додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини після смерті батька порушуватиме його законне право на спадкування, а тому позов ОСОБА_1 до Поворської Сільської ради необхідно задовільнити в повному обсязі, надавши позивачу додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Однак, позивач просив залишити сплачений ним судовий збір за ним, а тому суд не стягує його з відповідача.

Керуючись статтями 12, 76-81, 141, 247, 262-265, 280 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Поворської Сільської радипро визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини - задовольнити повністю.

Визначити ОСОБА_1 додатковий строк тривалістю два місяці для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Сплачений ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1331,20 грн залишити за ОСОБА_1 .

Копію рішення направити сторонам у справі.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_4 );

Відповідач: Поворська сільська рада Ковельського району Волинської області (45050, Волинська область, Ковельський район, с. Поворськ, вул. Київска, буд. 39; ЄДРПОУ 043340557)

Повне судове рішення складене 14.08.2026.

Головуючий: Р.Я.Смалюх