Рішення № 13898738, 09.02.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 58/2709.02.11 За позовомЗакритого акціонерного товариства “Київський склотарний завод”

До Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтерінвест”

Простягнення 721920,38 грн.

Суддя Блажівська О.Є.

Представники:

Від позивачаАсадча А.А.

Від відповідача не з'явився

          ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Закрите акціонерне товариство “Київський склотарний завод” звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтерінвест” про стягнення 721920,38 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.12.2010 р. порушено провадження у справі, призначено розгляд справи на 19.01.2011 р.

У судових засіданнях 19.01.2011 р. та 28.01.2011 р. розгляд справи відкладався.

У судове засідання 09.02.2011 р. з’явився представник позивача, який підтримав позовні вимоги.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, про час і місце розгляду справи був повідомлений судом належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007 р. № 01-8/675 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року” (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із ст. 93 ЦК України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали Господарського суду міста Києва надсилались на адресу відповідача, яка вказана в позовній заяві та адресу, зазначену в Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

За вказаних обставин відповідач вважається належним чином повідомленим господарським судом про час і місце її розгляду справи.

На підставі ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Судом, у відповідності з вимогами ст. 81-1 ГПК України, складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

В судовому засіданні 09.02.2011 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення у відповідності до ст. 85 ГПК України.

Розглянувши надані документи і матеріали, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд-

ВСТАНОВИВ

22 грудня 2009 року між Закритим акціонерним товариством “Київський склотарний завод” (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Інтерінвест” (орендар) був укладений договір оренди № 57 (надалі - договір), відповідно до якого орендодавець зобов’язався передати нежитлове приміщення, що знаходиться у нього у власності, орендарю в платне тимчасове користування-найм, яке знаходиться за адресою: м. Київ пров. Балтійський, 23, на другому загальною площею 250 кв.м.

На виконання договору позивач передав відповідачу приміщення передбачене договором, що підтверджується актом приймання-передачі від 24.02.2010 р.

Оплата за місяць становить 26750,00 грн. (п. 3.2. договору).

Згідно п. 3.5 договору плата за оренду нараховується з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі приміщення в оренду і сплачується орендарем у безготівковому порядку на поточний рахунок орендодавця не пізніше 20 числа поточного місяця за наступний місяць користування приміщенням, згідно виставленого орендодавцем рахунка-фактури.

Згідно п. 3.4 договору комунальні послуги відшкодовуються орендарем окремо в безготівковому порядку на поточний рахунок орендодавця не пізніше 20-го числа наступного місяця, в якому такі послуги надаються, на підставі рахунка-фактури, що виставляється орендодавцем.

За твердженнями позивача, станом на 20.12.2010 р. заборгованість відповідача по орендній платі та за комунальні платежі склала 110222,18 грн., відповідно до рахунків-фактур (в матеріалах справи).

Матеріали справи містять підписаний сторонами акт звірки, відповідно до якого станом на 06.12.2010 р. за відповідачем рахується заборгованість у сумі 104 044,48 грн.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Положеннями ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 762 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем у сумі 110222,18 грн. за договором документально підтверджується, відповідачем не спростована, а тому підлягає стягненню.

Крім суми основного боргу, позивач також просить стягнути з відповідача 450,06 грн. пені, 610338,30 грн. штрафу та 909,84 грн. 3 % річних.

Відповідно до п. 5.3 договору у разі затримки до 10-ти календарних днів сплати орендної плати, орендар сплачує орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення платежу від простроченої суми за кожен день прострочення. У разі затримки від 10-ти до 20-ти днів сплати орендної плати, орендар сплачує штраф в розмірі денної орендної плати за кожен день прострочення. У разі затримки понад 20-ти днів сплати орендної плати, орендар сплачує штраф в розмірі подвійної денної орендної плати за кожен день прострочення.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачено господарсько-правову відповідальність учасників господарських відносин, яку останні несуть за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Господарськими санкціями, в ст. 217 Господарського кодексу України, визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, як-то відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Штрафні санкції визначаються ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України як господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняться через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Нормами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, перевіривши розрахунок позивача, який визнається судом як належний, суд дійшов висновку, що стягненню підлягають 450,06 грн. пені, 909,84 грн. 3 % річних.

Відповідно до ч. 3 с т. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи позивач виставляє відповідачу в Акті звірки взаєморозрахунків за період з 23.12.2009 р.- 06.12.2010 р., який підписаного обома сторонами на суму 104044,48 грн. та Акт звірки взаєморозрахунків за період 23.12.2009 р.- 19.01.2011 р, надісланого відповідачу 25.01.2011 р. на суму 110222,18. У вказані Акти звірки взаєморозрахунків позивач не включає штрафні санкції у сумі 610338,30 грн., 450,06 грн. пені, 909,84 грн. 3% річних хоча відповідачу, як вбається з позовної заяви та розрахунків вказаних в додатках до позовної заяви нараховує.

Таким чином, суд вважає за можливе скористатися правом, передбаченим п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України і застосувати норми ст. 233 Господарського кодексу України. Так, вказаними нормами законодавства встановлено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання. Тому, враховуючи те, що належна до сплати сума штрафу надмірно велика порівняно із основним боргом відповідача, суд зменшує розмір штрафу з 610338,30 грн. до 61033,83 грн.

Згідно ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки Відповідач не скористався правом участі у судовому засіданні, не подав відзив на позов та наявні у справі матеріали є достатніми для вирішення спору по суті, суд, всебічно і ґрунтовно дослідивши всі обставини справи з врахуванням наданих доказів прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог та їх часткове задоволення.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

           В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтерінвест” (04073, м. Київ, вул. Сирецька, 37-А, код ЄДРПОУ 32960575) на користь Закритого акціонерного товариства “Київський склотарний завод” (04073, м. Київ, пров. Балтійський, 23, код ЄДРПОУ 00293278) з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, 110222,18 грн. (сто десять тисяч двісті двадцять дві гривні 18 коп.) боргу, 450,06 грн. (чотириста п’ятдесят гривень 06 коп.) пені, 909,84 грн. (дев’ятсот дев’ять гривень 84 коп.) 3 % річних, 61033,83 грн. (шістдесять одна тисяча тритдцять три гривні 83 коп.) штрафу, 1726,15 грн. (одну тисячу сімсот двадцять шість гривень 15 коп.) державного мита, 56,42 грн. (п'ятдесят шість гривень 42 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо останню не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Суддя О.Є. Блажівська

Повний текст рішення складено: 14.02.2011 р.