Рішення № 138987132, 12.08.2026, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа №487/4699/26

Провадження №2/487/3220/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

12.08.2026 м. Миколаїв

Заводський районний суд м. Миколаєва у складі

головуючого судді - Щербини С.В.,

за участі секретаря судового засідання Брижатої А.С.,

за відсутності учасників справи, належним чином повідомленими про місце, дату та час розгляду справи,

розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2025 року товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» (далі ТОВ «Факторинг Партнерс») звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Обгрунтовуючи позовні вимоги вказували, що 21 липня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та відповідачем був укладений кредитний договір № 4129507, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит в сумі 10000 грн зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів, що передбачені договором.

Вказують, що ТОВ «Мілоан» свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, надавши позичальнику кредитні кошти в строки та порядку, визначені умовами договору.

Однак відповідач свої зобов`язання щодо повернення суми кредиту, відсотків та комісії не виконав, в зв`язку з чим заборгованість ОСОБА_1 станом на дату подання позову склала 3864,25 грн яка складається із заборгованість за основним боргом у розмірі 3864,25 грн.

26 липня 2024 року ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Факторинг Партнерс» уклали договір факторингу №26-07/2024, за умовами якого ТОВ «Факторинг Партнерс» набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором № 4129507 від 21 липня 2021 року.

Крім того, 30 вересня 2021 року між ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» та ОСОБА_1 укладено договір №85573, відповідно до умов якого надано кредит на суму 20000,00 грн, а проценти за користування першим траншем кредиту нараховуються за ставкою 260 % річних.

Відповідачка умови кредитного договору не виконала в наслідок чого утворилась заборгованість у загальному розмірі 23746, 87 грн, з яких: 16614,55 грн заборгованість за основним зобов`язанням, 6831,22 грн заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги, 301 грн заборгованість за комісіями.

28 січня 2025 року ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» та ТОВ «Факторинг Партнерс» уклали договір факторингу №28012025, за умовами якого ТОВ «Факторинг Партнерс» набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором №85573 від 30 вересня 2021 року.

Враховуючи вищевикладене, просили стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» заборгованість за вказаними вище кредитними договорами у загальному розмірі 27611,12 грн та вирішити питання про розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 4 ст. 19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 17 червня 2026 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у цій цивільній справі в порядку спрощеного позовного провадження.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, у позовній заяві вказував про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримував та не заперечував проти заочного розгляду справи.

Відповідачка до суду не з`явилась, про причини своєї неявки не повідомила. Про розгляд справи повідомлялась шляхом направлення судових повісток за місцем її реєстрації, які повернулись до суду із відміткою про відсутність адресата, що свідчить про повідомлення її належним чином про дату, час та місце розгляду справи.

Суд на підставі ч. 1 ст. 280 ЦПК України, враховуючи згоду позивача, ухвалив розглядати справу в заочному порядку.

Згідно вимог статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи в їх сукупності та кожний доказ окремо, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі статтею 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється засадах змагальності. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Судом встановлено, що 30 вересня 2021 року між ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» та відповідачем ОСОБА_1 укладено Договір про споживчий кредит №85573, що підписаний власноручним підписом позичальника.

Відповідно до пункту 2.1. Договору №85573 типом кредиту є кредитна лінія. Ліміт кредитної лінії (загальний розмір кредиту) не може перевищувати 75556 грн.

Згідно з пунктом 2.2.2. Договору перший транш в сумі 20000 грн надається не пізніше наступного дня після укладення Договору.

Пунктом 2.2.3. Договору передбачено, що другий транш в сумі, що не може перевищувати 55556 грн, надається не пізніше наступного дня після погодження кредитодавцем заяви/звернення позичальника про отримання другого траншу.

Відповідно до пункту 2.3. Договору проценти за користування першим траншем кредиту нараховуються за ставкою 260 % річних. Проценти за користування другим траншем кредиту нараховуються за ставкою, що не може перевищувати 550 % річних.

Згідно з пунктом 2.5. Договору комісія за надання першого траншу складає 4000,00 грн, що нараховується та підлягає сплаті одноразово в день укладення цього Договору за ставкою 20 % від загальної суми першого траншу за рахунок власних коштів позичальника або за рахунок кредиту, якщо це передбачено пунктом 2.2.2. цієї індивідуальної частини. Комісія за надання другого траншу не може перевищувати 7500 грн, що нараховується та підлягає сплаті одноразово в день отримання другого траншу за ставкою, що не може перевищувати 25 % від загальної суми другого траншу за рахунок власних коштів позичальника або за рахунок кредиту, якщо це передбачено пунктом 2.2.3. цієї індивідуальної частини.

Загальний строк кредитування за цим Договором складає 1182 дні (пункт 2.6. Договору №88068).

ТОВ «ФК «Кредіплюс» свої зобов`язання за договором виконало в повному обсязі, що підтверджується копією платіжного доручення наявного в матеріалах справи.

Як вбачається з наданих позивачем документів, загальний розмір заборгованості відповідача за Договором про споживчий кредит №85573 відображений позичальником ТОВ «ФК «Кредіплюс» у картці обліку виконання договору та розрахунку заборгованості за кредитним договором і складає 23746,87 грн, з яких: 16614,55 грн - заборгованість за тілом кредиту, 6831,32 грн - заборгованість за відсотками та 301,00 грн - заборгованість за комісією.

28 січня 2025 року ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» та ТОВ «Факторинг Партнерс» уклали договір факторингу №28012025, за умовами якого ТОВ «Факторинг Партнерс» набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором №85573 від 30 вересня 2021 року.

21 липня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та відповідачем був укладений кредитний договір № 4129507, який був підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора W10437, що підтверджено довідкою про ідентифікацію.

Відповідно до пункту 6.1 Договору №4129507 визначено, що вказаний кредитний договір укладається в електронній формі в Особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно телекомунікаційній системі Товариства та доступний зокрема через сайт Товариства та /або відповідний мобільний додаток чи інші засоби.

Згідно з пунктом 6.2 Договору, проект договору розміщений у Особистому кабінеті позичальника. Відповідь про прийняття пропозиції про укладення договору надається позичальником шляхом відправлення Товариству електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилається Товариством електронним повідомленням на мобільний телефон позичальника, який в подальшому використовує позичальник для підписання цього кредитного договору. Таке електронне повідомлення може бути відправлене позичальником через сайт Товариства, мобільний додаток, месенджер або у смс повідомленні з мобільного номеру позичальника на номер 2277.

У такий спосіб кредитний договір був укладений в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ "Мілоан" в електронній формі.

За умовами Договору №4129507 ТОВ "Мілоан" зобов`язався надати ОСОБА_1 кредит у сумі 10000,00 грн на строк 29 днів зі сплатою процентів за користування грошовими коштами у розмірі 1,25% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

Стандартна (базова) процента ставка за користування кредитом становить 5,00 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (пункт 1.6 договору).

Окрім іншого, пунктом 1.5.1 узгоджено між сторонами і комісію за надання кредиту у сумі 1000,00 грн, яка нараховується за ставкою 10,00 % від суми кредиту одноразово.

Таким чином, отримавши одноразовий ідентифікатор W10437, який прирівнюється до власноручного підпису, відповідач підписала кредитний договір, прийняла пропозицію Товариства про укладення цього договору та погодилася з усіма додатками та невід`ємними його частинами (у т.ч. Правилами, Паспортом споживчого кредиту та Графіком платежів), в яких визначені основні умови кредитування з урахуванням побажань кредитодавця.

На виконання умов Договору №4129507 ТОВ "Мілоан" виконав своє грошове зобов`язання та надав ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 10000,00 грн. Вказана обставина підтверджується квитанцією, яка міститься в матеріалах справи.

Згідно з розрахунком заборгованості за Договором №4129507 від 21 липня 2021 року заборгованість ОСОБА_1 складає 23746, 87 грн, з яких: 16614,55 грн заборгованість за основним зобов`язанням, 6831,22 грн заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги, 301 грн заборгованість за комісіями.

26 липня 2024 року ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Факторинг Партнерс» уклали договір факторингу №26-07/2024, за умовами якого ТОВ «Факторинг Партнерс» набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором № 4129507 від 21 липня 2021 року.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Частинами першою та другою статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Стаття 629 ЦК України визначає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

За змістом частин першої та третьої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 09.09.2020 у справі №732/670/19 та від 07.10.2020 у справі №127/33824/19.

Суд встановив, що відносини, які виникли між сторонами цього спору, є правовідносинами, пов`язаними з виконанням кредитного договору, та регулюються главою 71 ЦК України.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі за текстом Закон), згідно зі статтею 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (частина п`ята статті 11 Закону).

Згідно з частиною шостою статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Положеннями статті 12 Закону (у редакції, чинній на час укладення Договору) визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Статтею 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Наведене, у свою чергу, свідчить про належне укладення кредитного договору, в тому числі погодження Умов обслуговування рахунків фізичної особи з додатками шляхом проставляння електронного цифрового підпису сторін.

Аналогічна правова позиція сформована у цілому ряді постанов Верховного Суду. Так, у постанові від 16.12.2020 у справі № 561/77/19, скасовуючи судові рішення про відмову у позові і ухвалюючи нове рішення про стягнення боргу за кредитним договором, Верховний Суд зазначив, що матеріали справи містять достатньо доказів, з яких вбачається, що між сторонами був укладений кредитний договір в електронній формі, умови якого позивачем були виконані, однак відповідач у передбачений договором строк кредит не повернув.

Такі ж висновки щодо правомірності укладення сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України «Про електронну комерцію», містять постанови Верховного Суду від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 та від 10.06.2021 у справі № 234/7159/20.

За таких підстав, суд дійшов висновку, що відповідно до вимог чинного законодавства між ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №85573 від 30 вересня 2021 року та між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено електронний кредитний договір №4129507 від 21 липня 2021 року.

З огляду на викладене, на підставі укладеного договору у сторін цього договору відповідно до приписів статті 11 ЦК України виникли права та обов`язки, які випливають із кредитного договору.

Так, стаття 525 ЦК України визначає, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом частини першої статті 526, частини першої статті 527, частини першої статті 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу у строк (термін), встановлений у зобов`язанні. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

При цьому відповідно до частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Стаття 612 ч.1 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк.

Даючи правову оцінку дослідженим доказам, суд приходить до висновку, що у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість по сплаті боргу, оскільки відповідач не в повному обсязі виконує прийняті на себе відповідно до договору обов`язки, тому суд, не виходячи за межі позовних вимог, вважає за необхідне задовольнити позов про стягнення заборгованості за договорами позики, у зв`язку з обґрунтованістю та доведеністю позовних вимог позивача та стягнути з ОСОБА_1 та користь ТОВ «Факторинг Партнерс» заборгованість у загальному розмірі 27611 грн 12 коп, з яких заборгованість за кредитним договором № 85573 від 30 вересня 2021 року в сумі 23746, 87 грн та заборгованість за кредитним договором №4129507 від 21 липня 2021 року у сумі 3864,25 грн.

Щодо судових витрат.

Частиною 1 статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Приписами ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір є обґрунтованим.

Оцінюючи складність цієї справи, обсяг виконаної адвокатом роботи, суд вважає, що заявлена позивачем сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 13000,00 грн. є неспівмірною з категорією складності справи, витраченим адвокатом часом, об`ємом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторін.

У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц зазначено, що при визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Крім того, як зазначено у постанові Верховного Суду від 30 січня 2023 року №910/7032/17 стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

За таких обставин, ураховуючи характер виконаної роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, значення справи для сторони, з урахуванням того, що розгляд цієї цивільної справи здійснювався у порядку спрощеного позовного провадження, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 4000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, що, на думку суду, не потягне за собою надмірного тягара для платника.

Відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позову, з відповідача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору у сумі 2662,40 грн, які позивач поніс при зверненні до суду з позовом.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 12, 81, 141, 259, 263-265, 268, 281-282 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 та користь товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» заборгованість у загальному розмірі 27611 (двадцять сім тисяч шістсот одинадцять) грн 12 коп, з яких заборгованість за кредитним договором № 85573 від 30 вересня 2021 року в сумі 23746, 87 грн та заборгованість за кредитним договором №4129507 від 21 липня 2021 року у сумі 3864,25 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 та користь товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» 2622 (дві тисячі шістсот двадцять дві) грн 40 коп судового збору.

Стягнути з ОСОБА_1 та користь товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» 4000 (чотири тисячі) грн витрат на правову допомогу.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс»,ЄДРПОУ 42640371, місце знаходження: 03150, м. Київ, вулиця Гедройця Єжи буд. 6 фіс 521.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 12 серпня 2026 року.

Суддя С.В. Щербина