Постанова № 138986647, 29.07.2026, Козятинський міськрайонний суд Вінницької області

КОЗЯТИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

П О С Т А Н О В А

Іменем України

Справа № 133/1900/26

провадження № 3/133/1180/26

29.07.26

м. Козятин

Суддя Козятинського міськрайонного суду Вінницької області Пєтухова Н.О., розглянувши матеріали, які надійшли від ДПП УПП у Вінницькій області БПП з обслуговування Хмільницького району про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за ст. ст. 124, 185, 173 КУпАП,

В С Т А Н О В И Л А:

До Козятинського міськрайонного суду надійшли матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст.ст. 124, 185, 173 КУпАП, які постановою суду від 05.06.2026 були об`єднані в одне провадження на підставі ст. 36 КУпАП.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 23.05.2026о 07:30 год. по дорозі Н-02 274 км., керуючи т/з "УАЗ", д.н.з. НОМЕР_1 , не вибрав безпечної швидкості руху, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, в результаті чого здійснив з`їзд в кювет, від чого автомобіль отримав механічні пошкодження, чим порушив п.2.3.б, п.12.1 ПДР.

Дії ОСОБА_1 , посадовою особою, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, кваліфіковані за ст. 124 КУпАП.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ГР №171982 від 23.05.2026, ОСОБА_1 23.05.2026о 10:00 год. на дорозі Н-02 274 км., на законні вимоги працівників поліції при виконанні службових обов`язків припинити адміністративне правопорушення, а саме висловлювався нецензурною лайкою, шарпав за одяг, мав намір розбити скло службового автомобіля, не реагував та продовжував вчиняти правопорушення.

Дії ОСОБА_1 , посадовою особою, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, кваліфіковані за ст. 185 КУпАП.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ГР №170676 від 23.05.2026, ОСОБА_1 23.05.2026о 10:00 год. на дорозі Н-02 274 км., на місці вчинення адміністративного правопорушення за ст. 130 КУпАП, висловлювався нецензурною лайкою, поводив себе агресивно та провокував бійку, чим порушив громадський порядок і спокій громадян.

Дії ОСОБА_1 , посадовою особою, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, кваліфіковані за ст. 173 КУпАП.

Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 в судовому засіданні свою вину не визнав, вказав, що транспортним засобом не керував.

Захисник у судовому засіданні просив закрити провадження у справі за відсутності складу адміністративного правопорушення.

Заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали адміністративної справи та оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

На підставі ст. 280 КУпАП, встановлено обставини, що підлягають з`ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення, а саме факт вчинення адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні.

У відповідності до положення ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Склад адміністративного правопорушення включає в себе ознаки, які характеризують зовнішній прояв поведінки особи, його спрямованість та наслідки; ознаки, що характеризують правопорушника і його психічне ставлення до скоєного. Відповідно ознаки складу адміністративного правопорушення об`єднаються у чотири групи (елементи): об`єкт адміністративного правопорушення, об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, суб`єкт адміністративного правопорушення та суб`єктивна сторона адміністративного правопорушення. Всі зазначені елементи складу адміністративного правопорушення є обов`язковими. Суб`єктивна сторона - відображає психічне ставлення особи до скоєного діяння і наслідків, що наступають в результаті цього діяння. Вина особи - є необхідним елементом суб`єктивної сторони.

На підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст. 124, 185, 173 КУпАП, надано: протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №673254 від 23.05.2026; протокол про адміністративне правопорушення серії ГР №171982 від 23.05.2026; протокол про адміністративне правопорушення серії ГР №170676 від 23.05.2026; протокол АПЗ18 №042512 від 23.05.2026; рапорт поліцейських від 23.05.2023; схема місця ДТП від 23.05.2026; пояснення ОСОБА_1 від 23.05.2026; диском з відеозаписом.

Стаття 124 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Виходячи із змісту Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила (пункти 1.3, 1.4).

Пунктом 2.3б Правил дорожнього руху України визначено, що водій повинен бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.

За змістом п.13.1 Правил дорожнього руху України, визначено, Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен враховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.

Вказаних вимог Правил дорожнього руху ОСОБА_1 не дотримався.

Стаття 124 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Дослідивши матеріали справи, приходжу до висновку, що в діях ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, яке полягає у порушенні правил дорожнього руху.

Суд не бере до уваги доводи ОСОБА_1 , оскільки вони не доводяться належними доказами. Також суд звертає увагу на те, що на відеозаписі №476868 чітко чути, що ОСОБА_1 підтвердив те, що він "здійснив наїзд на лісосмугу" (час 08:00:55), на відеозаписі №476149 час 07:58 описував події самого ДТП. Окрім цього, на відеозаписі №476149, час 07:27:40, ОСОБА_1 повідомляє працівника поліції про те, що його підрізали у відповідь на запитання "чи заснув водій за кермом", також повідомов що перевернувся орієнтовно 2-3 години тому. Подальші пояснення із запереченням керування транспортним засобом є суперечливими до попередніх, та, на думку суду, надані були з метою уникнення відповідальності.

Враховуючи викладене, характер скоєного правопорушення, особу правопорушника, вважаю за можливе накласти на правопорушника стягнення у вигляді штрафу в межах санкції ст. 124 КУпАП.

За змістом ст. 40-1 КУпАП України, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.

Згідно з п. 5 ч. 2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору становить 0,2 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Фабулою ст. 173 КУпАП визначено, що адміністративна відповідальність наступає за дрібне хуліганство, тобто нецензурну лайку в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян.

Дрібне хуліганство характеризується умислом, тобто особа, яка здійснює дрібне хуліганство, розуміє, усвідомлює, що своїми діями вона порушує громадський порядок і бажає або свідомо допускає прояв неповаги до суспільства.

Суть даного правопорушення зводиться до вчинення таких дій, що привели до порушення громадського порядку і спокою громадян.

Громадська небезпека дій правопорушників проявляється в тому, що дрібне хуліганство певною мірою дезорганізує весь комплекс суспільних відносин, що склалися, а дії правопорушників спрямовані проти забезпечення нормального життя, суспільно-політичної діяльності громадян. Дрібне хуліганство необхідно відрізняти від таких схожих дій, як самоправство, приниження гідності, нанесення побоїв, або інших проступків, які мають наслідком адміністративну відповідальність (поява у нетверезому стані у громадських місцях, порушення правил руху і т. ін.).

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого даною нормою, полягає у нецензурній лайці в громадських місцях, образливому ставленні до громадян та інших діях, що порушують громадський порядок і спокій громадян.

До поняття "інші подібні дії" слід віднести такі прояви дрібного хуліганства, як: насильницьке вторгнення в громадські місця всупереч забороні певних осіб, покликаних слідкувати за порядком; співання нецензурних пісень, розповідання вульгарних анекдотів групам людей; вигуки, свист під час демонстрації кінофільмів; гвалт, крики з хуліганських мотивів біля вікон громадян у нічний час; публічне справляння природних потреб у не відведених для цього місцях; поява у громадському місці в оголеному вигляді; самовільне без потреби зупинення комунального транспорту; нанесення непристойних малюнків на тротуари, стіни, паркани, двері чи вчинення написів нецензурного змісту; грубе порушення черг, яке супроводжується ображанням громадян та проявом неповаги до них; знищення або пошкодження з хуліганських мотивів якого-небудь майна у незначних розмірах; зривання афіш, плакатів, газет, оголошень зі стендів; умисна (з бешкетництва) швидка їзда на автомобілях та мотоциклах по калюжах поблизу тротуарів, зупинок, інших місць скупчення людей тощо.

Обов`язковою ознакою об`єктивної сторони цього правопорушення є місце його скоєння, а саме - громадське місце, яке дістало законодавче визначення як частина (частини) будь-якої будівлі, споруди, яка доступна або відкрита для населення вільно, чи за запрошенням, або за плату, постійно, періодично або час від часу, зокрема під`їзди, а також підземні переходи, стадіони.

Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі прямого або непрямого умислу. Особа усвідомлює, що її дії протиправні, вона передбачає, що в результаті їх здійснення будуть порушені громадський порядок і прагне до цього.

Судом встановлено, що події відбувались на дорозі Н-02 247 км. у Хмільницькому районі.

На думку суду, за вказаних обставин залишилось не доведеним, що дії ОСОБА_1 полягали в порушенні громадського порядку і спокою інших громадян, прагнення показати свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві, самоутвердитися за рахунок приниження інших осіб, протиставити себе іншим громадянам, суспільству, державі не встановлено. Також і в самому протоколі про адміністративне правопорушення, не розкрито наслідки порушення громадського порядку і спокою громадян, настання яких прямо передбачене диспозицією ст. 173 КУпАП, як обов`язкова ознака об`єктивної сторони правопорушення.

Інших доказів вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП матеріали справи не містять.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що в матеріалах справи відсутні достатні дані, які б свідчили про те, що 23.05.2026 мали місце дії ОСОБА_1 , спрямовані на порушення громадського порядку та спокою громадян з хуліганських мотивів. А тому суд дійшов висновку про відсутність в діях особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, про яке йдеться у протоколі про адміністративне правопорушення.

Що стосується притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ст. 185 КУпАП, суд прийшов до наступного висновку.

Статтею 185 КпАП передбачена адміністративна відповідальність, у т.ч. за злісну непокору законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов`язків (див. пункт 97 постанови ВП ВС від 03.06.2021 в справі № 800/540/16, постанову ВП ВС від 15.11.2018 в справі № П/9901/482/18).

Тим самим, є дійсним факт, що дана стаття КУпАП передбачає відповідальність за злісну непокору законному розпорядженню або вимозі працівника поліції при виконанні ним службових обов`язків, а також вчинення таких же дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв`язку з їх участю в охороні громадського порядку (див. постанову ВП ВС від 18.05.2021 у справі № 3-3128/2010).

Установлення злісності непокори, законності розпорядження або вимоги працівника міліції при виконанні ним службових обов`язків, є обов`язковими ознаками вищевказаного адміністративного правопорушення (див. постанову ВП ВС від 18.05.2021 у справі № 3-3128/2010).

Злісною непокорою є відмова від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень працівника міліції при виконанні ним службових обов`язків, члена громадського формування з охорони громадського порядку чи військовослужбовця у зв`язку з їх участю в охороні громадського порядку або відмова, виражена у зухвалій формі, що свідчить про явну зневагу до осіб, які охороняють громадський порядок (абзац 2 п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.06.1992 N 8 "Про застосування судами законодавства, що передбачає відповідальність за посягання на життя, здоров`я, гідність та власність суддів і працівників правоохоронних органів", постанова ВП ВС від 18.05.2021 у справі № 3-3128/2010).

Із таким тлумаченням терміну «злісна непокора» погодився Конституційний Суд України в абз. 2 п. 5 рішення від 11.10.2011 № 10-рп/2011 у справі № 1-28/2011).

Тим самим, слід констатувати, що слово «непокора» означає відмову від виконання або ігнорування виконання певної вимоги.

Відповідно системний аналіз норм указаного Кодексу дає підстави для висновку, що в ньому встановлена відповідальність лише за злісну непокору законній вимозі працівника міліції (див. Рішення Конституційного Суду України від 11.10.2011 № 10-рп/2011).

Виходячи з наведеного, на наявність складу даного правопорушення в діях особи впливає не лише вимога, яка була поставлена працівниками поліції, але і у зв`язку з чим вона висувалась.

Таким чином, для того щоб притягнути особу до відповідальності за ст. 185 КпАП необхідно щоб були: законне розпорядження або вимога працівника поліції при виконанні ним службових обов`язків, злісна непокора порушника.

Об`єктивна сторона вчиненого правопорушення має відповідати на питання того в чому саме полягала злісна непокора правопорушників законним вимогам працівників поліції, які саме вимоги вони висували до порушників, які конкретно дії вчинили порушники, без чого неможливо стверджувати про доведеність складу адміністративного правопорушення за статтею 185 КпАП (див. пункт 100 постанови ВП ВС від 03.06.2021 в справі № 800/540/16, постанову ВП ВС від 15.11.2018 в справі № П/9901/482/18).

З урахуванням того, що ВСУ в узагальненні «Практика розгляду судами справ про адміністративні правопорушення, що посягають на встановлений порядок управління (статті 185-185-2 КпАП)» (надалі - Узагальнення) висловив позицію щодо того, що дане правопорушення обов`язково передбачає наявність правомірної вимоги поліцейського, саме законної, адже його вимоги та розпорядження - акт, юридично рівнозначний наказу, що виражений у категоричній формі, - мають бути законодавчо обґрунтовані, зокрема, про перебування його при виконанні службових обов`язків мають свідчити установлена форма одягу, нагрудний знак, а також пред`явлене відповідне посвідчення, у зв`язку з чим у протоколі про адміністративне правопорушення повинні бути відображені які саме законні вимоги були висунуті поліцейським, дані про те, що він знаходився при виконанні службових обов`язків.

В протоколі серії ГР №171982 вказано, що ОСОБА_1 вчинивши дрібне хуліганство відмовлявся припиняти адміністративне правопорушення, а саме висловлювався нецензурною лайкою, шарпав за одяг, мав намір розбити скло службового автомобіля, не реагував та продовжував вчиняти правопорушення. Разом з тим в протоколі не зазначено П.І.Б. працівників поліції, який пропонував припинити протиправні дії, як і не вказано про те, що вимога працівника була наполегливою та неодноразово повтореною. Не зазначення конкретного працівника поліції, щодо якого такі дії нібито були вчинені, що призводить до ігнорування прав особи, яка притягається до відповідальності, оскільки позбавляє її права бути поінформованою про характер та причини притягнення до адміністративної відповідальності, не дає змоги підготуватися до свого захисту, враховуючи некоректно викладену суть правопорушення без ідентифікації ключових деталей вчинення ймовірного діяння, гарантованого підпунктом «b» п.3 ст.6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини.

Необхідність з`ясування суті розпорядження конкретного працівника поліції, з метою надання оцінки його законності, випливає, зокрема, з Постанови Верховного Суду України від 03.03.2014 у справі № 5-49к13, прийнятої внаслідок ухвалення рішення Європейського суду з прав людини в справі «Вєренцов проти України» від 11.04.2013.

У цьому випадку протокол вказаним вимогам не відповідає, оскільки з нього неможливо встановити, який саме поліцейський висунув вимогу, та яку вимогу, у зв`язку з чим суд позбавлений можливості перевірити той факт, чи вимога є законною.

Також в протоколі відсутні відомості про свідків і потерпілих.

Також слід відмітити, що в пункті 109 постанови ВП ВС від 03.06.2021 в справі № 800/540/16 касаційний суд вказав, що суддя не здійснила належного з`ясування всіх обставин цих справ, зокрема всіх елементів об`єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185 КпАП, притягнула до відповідальності зазначених осіб на підставі доказів, отриманих з одного джерела - від працівників поліції.

В цій справі наявний єдиний доказ - протокол про адміністративне правопорушення, чого, в ключі думки ВП ВС у справі № 800/540/16 не достатньо для констатації обставин визначених ст. 280 КпАП, як установлених з дотриманням стандарту доказування «поза розумним сумнівом».

У постанові від 18.05.2021 року у справі № 3-3128/2010 ВП ВС зауважила, що у формулюванні обставин адміністративного правопорушення в обох судових рішеннях не зазначено які законодавчі норми і який встановлений порядок порушив громадянин, якими діями перешкоджав. Також зі справи не вбачається неодноразовості вимог працівників поліції.

В цій ситуації з матеріалів справи також не можливо констатувати вимоги працівників поліції.

В матеріалах справи є рапорт працівника поліції, однак в даному рапорті не зазначено, яка була законна вимога чи розпорядження працівника поліції, що не були виконані.

Інших доказів, які б, були належними та допустимими, та підтверджували дані вказані у протоколі матеріали справи не містять.

З огляду на наведене суд приходить до висновку про недоведеність факту злісної непокори ОСОБА_1 законній вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов`язків.

Згідно із ст.7 Кодексу України про адміністративні правопорушення ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Тобто, особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише у тому разі, якщо її вину у вчиненні правопорушення буде доведено поза розумним сумнівом, на підставі належних та допустимих доказів із дотриманням встановленої законом процедури.

Аналогічні положення Конституції України поширюються і на осіб, які обвинувачуються у вчиненні правопорушень, передбачених КУпАП.

Рішенням Конституційного Суду України від 26.05.2015 № 5-рп/2015 у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що у наведених положеннях Кодексу визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.

В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації.

Рішення суду або суб`єкта владних повноважень про притягнення особи до адміністративної відповідальності повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.

Відповідно до роз' яснень, які містяться в ч.2 п.19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» визнання особи винуватою може мати місце лише за умови доведеності її вини. Відповідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до ст.284 КУпАП по справі про адміністративне правопорушення орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: 1) про накладення адміністративного стягнення; 2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 цього Кодексу; 3) про закриття справи.

Згідно з п.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Згідно із статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є джерелом права в Україні, кожному гарантовано право на справедливий суд, тобто кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що суди при оцінці доказів керуються критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (рішення у справах «Ірландія проти Сполученого Королівства», «Яременко проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Кобець проти України»).

У справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 р. (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинуватості вимагає серед іншого, щоб виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви щодо її винуватості повинні тлумачитись на користь цієї особи.

Оцінюючи надані в справі докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об`єктивному дослідженні, керуючись законом і правосвідомістю, суд дійшов висновку про недоведеність факту злісної непокори ОСОБА_1 законній вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов`язків, що виключає наявність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП.

Керуючись ст. ст. 33, 36, 173, 185, 221, 251, 255, 268, 278, 279, 280, 283, 284, 287 КУпАП, суддя,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП КупАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян , що складає 850 (вісімсот п`ятдесят) грн. 00 коп. (отримувач: ГУК у Вінницькій області/21081300, Код отримувача (ЄДРПОУ): 37979858, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), IBAN: UA418999980313080149000002001, Код класифікації доходів бюджету: 21081300).

Провадження у справі про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 173 та ст.185 КУпАП, відносно ОСОБА_1 - закрити.

Стягнути з ОСОБА_1 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок судового збору на користь держави в особі Державної судової адміністрації України (місце знаходження: вул. Липська, 18/5, м. Київ, 01601, отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106; код ЄДРПОУ: 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106).

Роз`яснити особі, на яку накладено адміністративне стягнення, що відповідно до ч. 1 ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Згідно ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений ч. 1 ст. 307 КУпАП, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу.

Строк пред`явлення постанови до виконання три місяці з дня винесення.

У разі примусового стягнення штрафу він стягується у подвійному розмірі.

Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду через Козятинський міськрайонний суд Вінницької області протягом десяти днів з дня її винесення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя Наталя ПЄТУХОВА