Рішення № 138986338, 13.08.2026, Господарський суд Чернігівської області

РІШЕННЯ

Іменем України

13 серпня 2026 року м. Чернігівсправа № 927/170/26

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Шморгуна В. В., розглянувши матеріали справи у відкритому судовому засіданні за участю секретаря судового засідання Тарасевич А. М.

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАЙФСЕЛЛ",

код ЄДРПОУ 22859846, вул. Солом`янська, буд.11, літ. "А", м. Київ, 03110

до відповідача: держава російська федерація в особі генеральної прокуратури російської федерації, код ЄДРПОУ відсутній, вул. Велика Дмитрівка, буд. 15а, к.1, МСП-3, м. Москва, Російська Федерація, 125993

Предмет спору: про стягнення 27 558 024,00 грн, що еквівалентно 725 547,00 доларам США

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

від позивача: не з?явився

від відповідача: не з?явився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛАЙФСЕЛЛ" звернулось до Господарського суду Чернігівської області з позовом до держави російська федерація в особі генеральної прокуратури російської федерації, у якому просить стягнути з відповідача 27 558 024,00 грн збитків, що виникли внаслідок російської збройної агресії проти України, що еквівалентні 725 547,00 доларам США за курсом НБУ на дату проведення оцінки, з яких: 17 518 329,00 грн, що еквівалентно 461 222,00 доларам США, за курсом НБУ на дату оцінки - реальні збити; 10 039 695,00, що еквівалентно 264 325,00 доларам США за курсом НБУ на дату оцінки - упущена вигода.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 05.03.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 24.11.2026 о 10:20 год; встановлено сторонам строки для подання заяв по суті; провадження у справі №927/170/26 зупинено до 24.11.2026.

Ухвала суду про відкриття провадження у справі від 05.03.2026 була доставлена позивачу до його електронного кабінету в ЄСІТС 05.03.2026 о 17:03, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

Постановою Північного апеляційного суду від 19.05.2026 ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 05.03.2026 у справі №927/170/26 в частині зупинення провадження у справі скасовано; справу №927/170/26 направлено для продовження розгляду до Господарського суду Чернігівської області.

22.06.2026 від Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАЙФСЕЛЛ" через підсистему "Електронний суд" надійшло клопотання про перенесення підготовчого засідання у справі №927/170/26 з 24.11.2026 о 10:20 на більш ранню дату в межах строку, визначеного ч.3 ст. 177 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою суду від 23.06.2026 продовжено строк підготовчого провадження на 30 календарних днів; підготовче засідання призначено 28.07.2026 о 10:00; запропоновано позивачу протягом 10 днів з дня отримання даної ухвали здійснити нотаріально посвідчений переклад даної ухвали на російську мову та надіслати скан-копії такого перекладу на офіційні електронні пошти (адреси) генеральної прокуратури російської федерації - embmoldova@mid.ru, erp_support@genproc.gov.ru, international@genproc.gov.ru., докази такого надіслання подати до суду; повідомлено державу російська федерація в особі генеральної прокуратури російської федерації про дату підготовчого засідання у даній справі шляхом розміщення оголошення на офіційному сайті Господарського суду Чернігівської області вебпорталу судової влади України.

06.07.2026 від позивача через підсистему «Електронний суд» надійшло клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи, а саме: скан-копії нотаріально посвідченого перекладу ухвали суду від 23.06.2026 на російську мову та докази направлення перекладу на електронну пошту генеральної прокуратури російської федерації.

Ухвалою суду від 27.07.2026 задоволено заяву представника позивача - адвоката Бумби О.А. та постановлено підготовче судове засідання 28.07.2026 о 10:00 провести в режимі відеоконференції.

Щодо належного повідомлення відповідача про розгляд справи №927/170/26 Господарським судом Чернігівської області, а також про встановлені судом строки, суд зазначає таке.

За приписами ч. 1 ст. 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Кодексу України з процедур банкрутства, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч. 1 ст. 365 Господарського процесуального кодексу України іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов`язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

У разі якщо в процесі розгляду справи господарському суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, господарський суд може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі - іноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України (ч. 1 ст. 367 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 79 Закону України "Про міжнародне приватне право" пред`явлення позову до іноземної держави, залучення іноземної держави до участі у справі як відповідача або третьої особи, накладення арешту на майно, яке належить іноземній державі та знаходиться на території України, застосування щодо такого майна інших засобів забезпечення позову і звернення стягнення на таке майно можуть бути допущені лише за згодою компетентних органів відповідної держави, якщо інше не передбачено міжнародним договором України або законом України.

Закон України "Про міжнародне приватне право" встановлює судовий імунітет щодо іноземної держави за відсутності згоди компетентних органів цієї держави на залучення її до участі у справі у національному суді іншої держави, зокрема, в якості відповідача.

У постанові Верховного Суду від 14.04.2022 у справі № 308/9708/19 щодо судового імунітету російської федерації у справах про відшкодування шкоди, завданої державою-агресором, Верховний Суд дійшов висновку, що російська федерація, вчинивши неспровокований та повномасштабний акт збройної агресії проти Української держави, численні акти геноциду Українського народу, не вправі надалі посилатися на свій судовий імунітет, заперечуючи тим самим юрисдикцію судів України на розгляд та вирішення справ про відшкодування шкоди, завданої такими актами агресії.

Отже після початку війни в Україні з 2014 року суд України, розглядаючи справу, де відповідачем визначено російську федерацію, має право ігнорувати імунітет цієї країни та розглядати справи про відшкодування шкоди, завданої в результаті збройної агресії Російської Федерації.

Крім того в постановах від 18.05.2022 у справах № 428/11673/19 та № 760/17232/20-ц Верховний Суд виклав правові висновки, згідно з якими підтримання юрисдикційного імунітету російської федерації позбавить позивача ефективного доступу до суду для захисту своїх прав, що є несумісним з положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Окрім того, у зв?язку з повномасштабним вторгненням російської федерації на територію України 24.02.2022 Україна розірвала дипломатичні відносини з російською федерацією, що унеможливлює із цієї дати направлення різних запитів і листів до посольства російської федерації в Україні з огляду на припинення його роботи на території України.

Також, у зв`язку з військовою агресією з боку російської федерації Акціонерне товариство "Укрпошта" припинило обмін міжнародними поштовими відправленнями та поштовими переказами з російською федерацією.

Частиною 4 ст. 122 Господарського процесуального кодексу України визначено, що відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

Враховуючи розірвання дипломатичних відносин України з російською федерацією, що унеможливлює надсилання процесуальних документів у даній справі на адресу відповідача, повідомлення відповідача про дату, час та місце проведення судових засідань у даній справі здійснювалось шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.

Також, постановлені у цій справі ухвали офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень в мережі Інтернет (https://reyestr.court.gov.ua/), як наслідок відповідні рішення суду знаходиться у вільному доступі, оскільки за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим законом, а всі судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Також суд дійшов висновку про зобов`язання позивача здійснити переклад на російську мову ухвали суду від 23.06.2026 та направлення скан-копії такого перекладу на офіційні електронні пошти (адреси) генеральної прокуратури російської федерації - embmoldova@mid.ru, erp_support@genproc.gov.ru, international@genproc.gov.ru.

Інформація щодо відкриття провадження у справі та розгляду справи № 927/170/26 Господарським судом Чернігівської області, а також встановлені судом відповідачу строки для надання відзиву на позов та заперечень розміщена на офіційному вебсайті судової влади, що підтверджується наявним у матеріалах справи скріншотами з вищевказаною інформацією.

Крім того, позивачем надані докази направлення нотаріально засвідченого перекладу на російську мову ухвали суду від 23.06.2026 на електронну пошту генеральної прокуратури російської федерації.

Отже, суд доходить висновку, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення підготовчого засідання у справі, а також про встановлені судом строки.

У підготовчому засіданні 28.07.2026 прийняв участь представник позивача. Відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення підготовчого засідання, але у підготовче засідання 28.07.2026 не з`явився, про поважні причини неявки не повідомив, тому відповідно до ст. 202 ГПК України судове засідання проводилося за відсутності його представника.

Клопотання позивача про приєднання доказів до матеріалів справи задоволено судом, подані докази приєднано до матеріалів справи.

У підготовчому засіданні 28.07.2026 суд постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 13.08.2026 о 10:00, про що учасники справи повідомлені ухвалою суду від 28.07.2026.

Ухвалу суду офіційно оприлюднено у Єдиному державному реєстрі судових рішень в мережі Інтернет (https://reyestr.court.gov.ua/).

Також відповідна інформація була розміщена на офіційному вебсайті судової влади.

11.08.2026 до суду надійшла заява представника ТОВ "ЛАЙФСЕЛЛ" - адвоката Бумби О.А. про його участь у судовому засіданні 13.08.2026 о 10:00 в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 13.08.2026 цю заяву залишено без розгляду.

У судове засідання 13.08.2026 учасники справи не прибули, про поважні причини неявки не повідомили.

Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України судове засідання з розгляду справи по суті 13.08.2026 проводилось за відсутності відповідача.

13.08.2026 судом підписано скорочене рішення.

Короткий зміст позовних вимог та узагальнені доводи учасників справи.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що на початку повномасштабного вторгнення базові станції позивача опинились в зоні активних бойових дій та тимчасової окупації, у зв`язку із військовою агресією рф проти України та внаслідок постійних збройних обстрілів в період з 24.02.2022 по 11.03.2022 ці станції зазнали пошкоджень, внаслідок чого позивач зазнав збитків: реальних збитків (витрат/втрат від пошкодження базових станцій) та упущеної вигоди (доходу, який позивач не отримав через неможливість користуватися базовими станціями).

Відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень у встановлений строк до суду не надходило.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Оскільки відповідач не подав відзив у встановлений судом строк без поважних причин, зважаючи на забезпечену судом можливість реалізації сторонами своїх процесуальних прав та обов`язків сторони у господарському процесі, у тому числі права на судових захист, справа вирішується за наявними у ній матеріалами.

Обставини, які є предметом доказування у справі. Докази, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛАЙФСЕЛЛ" (код ЄДРПОУ 22859846) (попереднє найменування - Товариство з обмеженою відповідальністю "АСТЕЛІТ", зміна якого підтверджується протоколом №81 Загальних зборів учасників від 01.02.2016), згідно з даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань здійснює діяльність у сфері безпроводового електрозв`язку, яка включає надання телекомунікаційних послуг для бізнесу та населення з доступу користувачів до мережі Інтернет, мобільного зв`язку, тощо, для надання яких Товариство використовує базові станції мобільного зв`язку, розташовані по всій території України, які забезпечують зв`язок між користувачами та мережею.

ТОВ "ЛАЙФСЕЛЛ" є постачальником електронних комунікаційних послуг, якого внесено до Реєстру постачальників електронних комунікаційних мереж та послуг за №381.

Для надання вказаних послуг позивач використовує низку базових станцій мобільного зв`язку - сукупності радіоелектронного обладнання та засобів, які забезпечують зв`язок між користувачами та мережею. Позивач, як власник базових станцій, відповідно до Закону України «Про радіочастотний ресурс України», отримав від уповноваженого органу - Українського державного центру радіочастот, дозволи на експлуатацію базових станцій. Базові станції мають свої унікальні номери та розташовані по всій території України.

На території Чернігівської області розташовані базові станції мобільного зв`язку ТОВ "ЛАЙФСЕЛЛ", які обслуговувалися та використовувалися позивачем для ведення господарської діяльності, а саме:

1) СН0023 за адресою: Чернігівська область, Чернігівський район, Чернігівська міська громада, місто Чернігів, просп. Миру, 249;

2) СН0053 за адресою: Чернігівська область, Чернігівський район, Чернігівська міська громада, місто Чернігів, вул. Льва Толстого (перейменовано на вулицю Олександра Довженка), 147;

3) СН0059 за адресою: Чернігівська область, Чернігівський район, Киселівська сільська громада, село Новоселівка, вул. Шевченка, 19;

4) СН0075 за адресою: Чернігівська область, Чернігівський район, Чернігівська міська громада, місто Чернігів, вул. Шевченка, 57;

5) СН2934 за адресою: Чернігівська область, Чернігівський район, Киїнська сільська територіальна громада, село Шестовиця, Аеропорт;

6) СН3924 за адресою: Чернігівська область, Чернігівський район, Киселівська сільська громада, село Брусилів, вул. Жовтнева (перейменовано на вулицю Паркову), 2В;

7) СН0011 за адресою: Чернігівська область, Чернігівський район, Чернігівська міська громада, місто Чернігів, вул. Комунальна, 2;

8) СН0020 за адресою: Чернігівська область, Чернігівський район, Чернігівська міська громада, місто Чернігів, вул. Шевченка, 246-А;

9) СН0031 за адресою: Чернігівська область, Чернігівський район, Киселівська сільська громада, село Киселівка, вул. Заводська,1;

10) СН0032 за адресою: Чернігівська область, Чернігівський район, Седнівська селищна громада, смт. Седнів, вул. Лизогуба, 20;

11) СН0043 за адресою: Чернігівська область, Чернігівський район, Чернігівська міська громада, місто Чернігів, вул. Шевченка, 61;

12) CH0045 за адресою: Чернігівська область, Чернігівський район, Чернігівська міська громада, місто Чернігів, вул. Кільцева (с. Півці, магазин під літерою «А-2»);

13) CH0046 за адресою: Чернігівська область, Чернігівський район, Чернігівська міська громада, місто Чернігів, вул. Ріпкинська, 27-А;

14) СН0077 за адресою: Чернігівська область, Чернігівський район, Чернігівська міська громада, місто Чернігів, вул. Елеваторна, 1;

15) СН0117 за адресою: Чернігівська область, Чернігівський район, Киселівська сільська громада, село Вознесенське, пров. Першотравневий (перейменовано на вул. Подільська) 2А;

16) СН2012 за адресою: Чернігівська область, Ніжинський район, Крутівська, сільська громада, село Крути, вул. Незалежності, 39;

17) СН2901 за адресою: Чернігівська область, Чернігівський район, Ріпкинська селищна громада, смт. Ріпки, вуп, Любічська, б/н (вишка);

18) СН2913 за адресою: Чернігівська область. Чернігівський район, Ріпкинська селищна громада, смт Ріпки, вуп. Святомиколаївська, 77 (вишка);

19) СН2914 за адресою: Чернігівська область, Чернігівський район, Новобілоуська сільська громада, село Довжик, вул. Шевченка, 2л;

20) СН2916 за адресою: Чернігівська область, Чернігівський район, Михайло-Коцюбинська селищна громада, село Пакуль, вул. Чернігівська, 29;

21) СН2925 за адресою: Чернігівська область, Чернігівський район, Михайло-Коцюбинська селищна громада, село Андріївна, вул. б/н, б/н (вишка);

22) СН2935 за адресою: Чернігівська область, Чернігівський район, Ріпкинська селищна громада, смт. Замглай, пров. Заводський, 1-А;

23) СН3004 за адресою: Чернігівська область, Сновський район (Корюківський район), Сновська міська громада, село Петрівка, вул. Першотравнева (перейменовано на вул. Квітнева), 1-А;

24) СН3007 за адресою: Чернігівська область, Чернігівський район, Городнянська міська громада, місто Городня, вул. Льонозаводська, 23;

25) СН4204 за адресою: Чернігівська область, Ніжинський район, Макіївська сільська громада, село Макіївка, вул. Центральна, 27;

26) СН4206 за адресою: Чернігівська область, Бобровицький район (Ніжинський район), Бобровицька міська громада, село Стара Басань, вул. Миру, 18А;

27) СН4403 за адресою: Чернігівська область, Ніжинський район, Лосинівська селищна громада, смт. Лосинівка, вул. Шевченка, 1;

28) СН9015 за адресою: Чернігівська область, Чернігівський район, Іванівська сільська громада, село Іванівка, вул, Шевченка, 43;

29) СН9018 за адресою: Чернігівська область, Чернігівський район, Новобілоуська сільська громада, село Хмільниця, дорога Чернігів-Білорусь;

30) CH9020 за адресою: Чернігівська область, Чернігівський район, Ріпкинська селищна громада, село Вербичі, інш. б/н, б/н (вишка);

31) СН9022 за адресою: Чернігівська область, Бобровицький район (Ніжинський район), Новобасанська сільська громада, село Нова Басань, інш. б/н, б/н (вишка);

32) СН9023 за адресою: Чернігівська область, Бобровицький район (Ніжинський район), Новобасанська сільська громада, село Новий Биків, вул. 30 років Перемоги (перейменовано на вул. Андрія Єсипка), 15;

33) СН9040 за адресою: Чернігівська область, Куликівський (Чернігівський район), Куликівська селищна громада, село Бакланова Муравійка, інш, б/н, б/н (вишка) (далі - Базові станції).

Технічні характеристики вказаних Базових станцій містяться в Робочих проєктах «Будівництво мережі стільникового радіотелефонного зв?язку», Деклараціях про готовність об?єкта до експлуатації, Актах комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об?єкта у сфері телекомунікацій, відомостях з автоматизованої інформаційної системи управління радіочастотним спектром щодо присвоєння радіочастоти, копії яких додано до матеріалів справи.

Право позивача на експлуатацію протягом визначеного терміну в певних умовах базовими станціями підтверджується Дозволами на експлуатацію радіоелектронного засобу цифрового стільникового радіозв?язку ІМТ-2000 (UMTS), дозволах на експлуатацію радіоелектронного засобу міжнародного рухомого (мобільного) зв?язку ІМТ (LTE-1800), дозволах на експлуатацію РЕЗ базової станції цифрового стільникового радіозв?язку GSM-900, копії яких додаються.

У зв`язку із військовою агресією Російської Федерації проти України, указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 був введений воєнний стан в Україні із 05:30 24.02.2022, який неодноразово продовжувався.

Наказами Головнокомандувача Збройних Сил України №84 від 13.03.2022, №101 від 30.03.2022, №102 від 01.04.2022, №125 від 30.04.2022, №157 від 02.06.2022 територія Чернігівської області була визначена районом ведення бойових дій.

Відомості про періоди окупацій територій громад Чернігівської області містяться в Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженому Наказом Міністерства розвитку громад та територій України №376 від 11.03.2025".

За доводами позивача, у зв?язку з повномасштабним вторгненням російської федерації в Україну, території Чернігівської області, на яких знаходилися Базові станції позивача, перебували:

- в зоні активних бойових дій (Чернігівська міська громада - базові станції СН0023, СН0053, СН0075, СН0011, СН0020, СН0043, СН0045, СН0046, СН0077 в період з 24.02.2022 по 31.03.2022; Куликівська сільська громада - базові станції СН9040 в період з 24.02.2022 по 31.03.2022);

- тимчасовій окупації (Киселівська сільська громада - базові станції СН0059, СН3924, СН0031, СН0117 в період з 24.02.2022 по 01.04.2022; Седнівська селищна рада - базова станція СН0032 в період з 24.02.2022 по 03.04.2022; село Шестовиця Киїнської сільської територіальної громади - базова станція СН2934 в період з 28.02.2022 по 01.04.2022; Крутівська сільська громада - базова станція СН2012 в період з 26.02.2022 по 31.03.2022; Ріпкинсьна селищна громада - базові станції СН2901, СН2913, СН2935, СН9020 в період з 24.02.2022 по 31.03.2022; Новобілоуська сільська громада - базові станції СН2914, СН9О10 в період з 24.02.2022 по 02.04.2022; Михайло-Коцюбинська селищна громада - базові станції СН2916, СН2925 в період з 24.02.2022 по 01.04.2022; Корюківський район - базова станція СН3004 в період з 24.02.2022 по 03.04.2022; Городнянська міська громада - базова станція СН3007 в період з 24.02.2022 по 03.04.2022; Макіївська сільська громада - базова станція СН4204 в період з 27.02.2022 по 31.03.2022; Бобровицька міська громада - базова станція СН4206 в період з 28.02.2022 по 31.03.2022; Лосинівська селищна громада - базова станція СН4403 в період з 28.02.2022 по 31.03.2022; село Іванівна Іванівської сільської громади - базова станція СН9015 в період з 05.03.2022 по 30.03.2022; Новобасанська сільська громада - базові станції СН9022, СН9023 в період з 27.02.2022 по 31.03.2022), та зазнали пошкоджень внаслідок постійних обстрілів, у зв?язку з чим позивач був фактично позбавлений доступу до базових станцій з метою об?єктивного здійснення огляду та належного фіксування пошкоджень базових станцій безпосередньо у момент їх виникнення.

Після деокупацій відповідних територій та припинення активних бойових дій позивачем здійснено оформлення балансових довідок по кожній базовій станції із зазначенням переліку пошкодженого майна та його первісної (балансової) вартості, а також додатково проведено інвентаризацію основних засобів, за підсумками якої складено Інвентаризаційні описи із зазначенням відсутніх та пошкоджених матеріальних цінностей. Факт пошкоджень базових станцій додатково зафіксовано фотознімками, які є додатками до відповідних інвентаризаційних описів, копії яких додано до матеріалів справи.

Матеріали справи містять також фотознімки базових станцій до пошкоджень та після їх відновлення.

За фактом пошкодження кожної Базової станції позивач звернувся із заявами про вчинення кримінального правопорушення до територіальних підрозділів Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, що підтверджується заявами про вчинення кримінального правопорушення, копії яких додаються.

З метою визначення розміру завданої шкоди, спричиненої ТОВ «ЛАЙФСЕЛЛ» внаслідок російської військової агресії та її належного документального підтвердження позивач звернувся до суб`єкта оціночної діяльності - ТОВ «ДЕЛЬТА-КОНСАЛТИНГ» (код ЄДРПОУ 32236602) із замовленням на проведення оцінки розміру реальних збитків та упущеної вигоди, а також підготовки відповідного звіту про оцінку.

У відповідності до Звіту про оцінку реальних збитків та упущеної випади, що завдані ТОВ «ЛАЙФСЕЛЛ» у зв`язку з пошкодженням, втратою/знищенням майна ТОВ «ЛАЙФСЕЛЛ» внаслідок військової (збройної) агресії Російської Федерації від 21.10.2024 (далі - «Звіти), підготовлений кваліфікованим оцінювачем (свідоцтво про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів №9367 від 27.06.2012, кваліфікаційні свідоцтва оцінювача ЦМК №355 від 08.12.2007, ЦМК №501 від 24.10.2009, МФ № 6364 від 19.05.2012, сертифікат з оцінки майна Royal Institution of Chartered Surveyors (MRICS) №6248692 від 04.10.2012 та затверджений суб`єктом оціночної діяльності (сертифікат суб`єкта оціночної діяльності: № 533/2022 від 06.12.2022), загальна сума збитків, завданих позивачу внаслідок пошкодження Базових станцій військовими формуваннями російської федерації становить 27 558 024,00 грн, що еквівалентно 725 547,00 доларам США за курсом НБУ на дату оцінки, з яких:

- 17 518 329,00 грн, що еквівалентно 461 222,00 доларам США за курсом Н БУ на дату оцінки - реальних збитків, завданих внаслідок фізичного пошкодження Базових станцій;

- 10 039 695,00 грн, що еквівалентно 264 325,00 доларам США за курсом НБУ на дату оцінки - упущеної вигоди від неможливості здійснення господарської діяльності за допомогою Базових станцій.

Позивач звернувся до суду за захистом порушеного права шляхом стягнення з відповідача збитків, що виникли внаслідок російської збройної агресії проти України, що еквівалентні 725 547,00 доларам США за курсом НБУ на дату проведення оцінки, з яких: 17 518 329,00 грн, що еквівалентно 461 222,00 доларам США, за курсом НБУ на дату оцінки - реальні збитки, завдані внаслідок пошкодження базових станцій; 10 039 695,00, що еквівалентно 264 325,00 доларам США за курсом НБУ на дату оцінки - упущена вигода від неможливості здійснення господарської діяльності за допомогою базових станцій.

Оцінка суду.

Згідно з ч. 8 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України позови про відшкодування шкоди, заподіяної майну, можуть пред`являтися також за місцем заподіяння шкоди.

Майно, яке належить позивачу на праві власності - Базові станції: СН0023, СН0053, СН0059, СН0075, СН2934, СН3924, СН0011, СН0020, СН0031, СН0032, СН0043, CH0045, CH0046, СН0077, СН0117, СН2012, СН2901, СН2913, СН2914, СН2916, СН2925, СН2935, СН3004, СН3007, СН4204, СН4206, СН4403, СН9015, СН9018, CH9020, СН9022, СН9023, СН9040, яким заподіяна шкода в результаті збройної агресії російської федерації, розташовані у м. Чернігові, Чернігівському, Ніжинському, Сновському районах Чернігівської області, отже дана справа підсудна Господарському суду Чернігівської області.

За доводами позивача, російська федерація, як держава, збройні формування якої 24.02.2022 вчинили збройну агресію проти України, є відповідальною за завдану юридичній особі шкоду.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 Закону України "Про міжнародне приватне право" права та обов`язки за зобов`язаннями, що виникають внаслідок завдання шкоди, визначаються правом держави, у якій мала місце дія або інша обставина, що стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди.

Таким чином, оскільки подія, яка стала підставою для вимог про відшкодування шкоди у вигляді упущеної вигоди мала місце на території України, то спір вирішується за законодавством України.

Згідно із частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У пункті 8 частини другої статті 16 ЦК України визначено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Правові підстави та умови відшкодування збитків визначені, зокрема положеннями Глави 3 "Захист цивільних прав та інтересів" Розділу І "Основні положення" Книги першої "Загальні положення", Глави 51 "Правові наслідки порушення зобов`язання. Відповідальність за порушення зобов`язання" Розділу І "Загальні положення про зобов`язання" Книги п`ятої "Зобов`язальне право" ЦК України та Главою 25 "Відшкодування збитків у сфері господарювання" Розділу V "Відповідальність за правопорушення у сфері господарювання" ГК України (чинного на момент виникнення спірних правовідносин).

Зокрема, відповідно до частини першої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

У частині другій статті 22 ЦК України визначено, що збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (частина 3 статті 22 ЦК України).

Збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов`язане з утиском його інтересів, як учасника певних суспільних відносин, і що виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати.

Збитки як правова категорія включають в себе, зокрема, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства й упущену (втрачену) вигоду (lucrum cessans), яка відрізняється від реальних збитків (damnum emergens) тим, що реальні збитки характеризують зменшення наявного майна потерпілого (проведені витрати, знищення і пошкодження майна тощо), а у разі упущеної вигоди наявне майно не збільшується, хоча і могло збільшитися, якби не правопорушення. Тобто упущена вигода відображає різницю між реально можливим у майбутньому потенційно отриманим майном та вже наявним майном.

Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди необхідна наявність усіх елементів складу цивільного (господарського) правопорушення: 1) протиправної поведінки особи (боржника); 2) збитків, заподіяних такою особою; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи і збитками; 4) вини особи, яка заподіяла збитки, у тому числі встановлення заходів, вжитих кредитором для одержання такої вигоди. За відсутності одного із елементів складу цивільного правопорушення не настає відповідальності з відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди (така ж правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 04.07.2011 у справі № 3-64гс11, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.10.2018 у справі № 908/2261/17, від 31.07.2019 у справі № 910/15865/14, від 30.09.2021 у справі № 922/3928/20).

Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Враховуючи те, що сторони у цій справі не перебувають між собою в договірних відносинах, а позовні вимоги стосуються стягнення позадоговірної шкоди, до спірних правовідносин застосовуються положення статті 1166 Цивільного кодексу України.

За змістом частини 1 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; наявність збитків; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Таким чином позивач повинен довести усі елементи складу цивільного правопорушення, в тому числі факт завдання йому збитків, розмір зазначених збитків, докази невиконання зобов`язань та причинно-наслідковий зв`язок між невиконанням зобов`язань та завданими збитками.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (ч. 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України).

Суд зазначає, що завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Ван де Гурк проти Нідерландів").

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (рішення Європейського суду з прав людини "Олюджіч проти Хорватії"). Принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Мала проти України", "Богатова проти України").

Більш того, у визначення справедливого судового розгляду справи сторін не можна не враховувати загальні фактичні та юридичні обставини справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Станкевич проти Польщі").

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справі "Де Куббер проти Бельгії" та у справі "Кастілло Альгар проти Іспанії" наголошується про те, що правосуддя має не тільки чинитися, також має бути видно, що воно чиниться. На кону стоїть довіра, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість. Якщо помилка національного суду щодо питань права або факту є настільки очевидною, що її можна кваліфікувати як "явну помилку" (тобто помилку, якої б не міг припуститися розумний суд) вона може порушити справедливість провадження (рішення Європейського суду з прав людини "Хамідов проти Росії").

Відповідна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.11.2021 у справі № 910/7511/20.

Відповідно до Резолюції Генеральної Асамблеї ООН ES-11/1 від 02 березня 2022 року військова агресія Російської Федерації була засуджена як така, що порушує статтю 2 (4) Статуту ООН, а також суверенітет, незалежність та територіальну цілісність України. Крім того, Російську Федерацію було зобов`язано припинити застосування сили проти України та вивести свої збройні сили за межі міжнародно визнаних кордонів України.

Аналогічних висновків дійшов і Міжнародний суд ООН, який у своєму наказі про забезпечувальні заходи від 16 березня 2022 року у справі щодо звинувачень в геноциді за конвенцією про попередження та покарання злочину геноциду (Україна проти Російської Федерації) зобов`язав Російську Федерацію припинити військову агресію проти України.

Також Генеральна Асамблея ООН прийняла Резолюцію ES-12/1 від 24 березня 2022 року, якою додатково засуджує військову агресію Росії проти України, вимагає від Російської Федерації припинення військових дій, в тому числі атак проти цивільних осіб та цивільних об`єктів, а також засуджує всі порушення міжнародного гуманітарного права та порушення прав людини та вимагає безумовного дотримання міжнародного гуманітарного права, включно із Женевськими Конвенціями 1949 року та Додаткового протоколу І 1977 року до них.

Відповідно до постанови Верховної Ради України від 14 квітня 2022 року "Про Заяву Верховної Ради України "Про вчинення Російською Федерацією геноциду в Україні" визнано геноцидом Українського народу дії збройних сил, політичного і військового керівництва Росії під час збройної агресії проти України, яка розпочалася 24 лютого 2022 року, а також доручено Голові Верховної Ради України спрямувати цю заяву до Організації Об`єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї НАТО, урядів та парламентів іноземних держав. Голові Верховної Ради України надано повноваження звернутися до Генеральної прокуратури, Міністерства закордонних справ України та Міністерства юстиції України щодо невідкладного вжиття заходів для належного документування фактів вчинення збройними силами Російської Федерації та її політичним і військовим керівництвом геноциду Українського народу, злочинів проти людяності, воєнних злочинів, інших тяжких злочинів на території України та ініціювання притягнення до відповідальності всіх винних осіб.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 210/4458/15-ц, від 30 січня 2020 року у справі № 287/167/18-ц, ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16 серпня 2017 року у справі № 761/9437/15-ц висловлено правову позицію про те, що факт збройної агресії Російської Федерації проти України встановленню в судовому порядку не потребує.

Відповідно до статей 1 та 2 Конституції України Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава. Суверенітет України поширюється на всю її територію. Україна є унітарною державою. Територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.

У преамбулі Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" вказано, що перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та Законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією 1997 року та іншим міжнародно-правовим актам є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.

Відповідно до ч. 3 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Отже, протиправність діяння відповідача, як складового елементу факту збройної агресії росії проти України в розумінні ч. 3 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України є загальновідомим фактом, який закріплено державою на законодавчому рівні, а також визнано на найвищому міжнародному рівні.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і збитками є обов`язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі № 914/1131/18, від 26.02.2019 у справі № 914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 04/6455/17, від 05.11.2019 у справі № 915/641/18.

При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.

Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 зі справи № 902/761/18, від 20.08.2020 зі справи № 914/1680/18).

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Як встановлено судом, основним видом економічної діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАЙФСЕЛЛ" (код ЄДРПОУ 22859846) за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є діяльність у сфері безпроводового електрозв`язку (61.20), яка включає надання телекомунікаційних послуг для бізнесу та населення з доступу користувачів до мережі Інтернет, мобільного зв`язку, для надання яких Товариство використовує Базові станції мобільного зв`язку, які мають свої унікальні номери та забезпечують зв`язок між користувачами та мережею, дозволи на експлуатацію яких отримано від Українського державного центру радіочастот.

ТОВ "ЛАЙФСЕЛЛ" є постачальником електронних комунікаційних послуг, якого внесено до Реєстру постачальників електронних комунікаційних мереж та послуг за №381.

Належними доказами, копії яких додано до матеріалів справи, підтверджується належність позивачу спірних Базових станцій на території Чернігівської області, які обслуговувалися та використовувалися позивачем для ведення господарської діяльності, технічні характеристики яких містяться в Робочих проєктах «Будівництво мережі стільникового радіотелефонного зв?язку», Деклараціях про готовність об?єкта до експлуатації, Актах комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об?єкта у сфері телекомунікацій, відомостях з автоматизованої інформаційної системи управління радіочастотним спектром щодо присвоєння радіочастоти; право позивача на експлуатацію протягом визначеного терміну в певних умовах базовими станціями підтверджується Дозволами на експлуатацію радіоелектронного засобу цифрового стільникового радіозв?язку ІМТ-2000 (UMTS), дозволах на експлуатацію радіоелектронного засобу міжнародного рухомого (мобільного) зв?язку ІМТ (LTE-1800), дозволах на експлуатацію РЕЗ базової станції цифрового стільникового радіозв?язку GSM-900, копії яких додані до матеріалів справи.

За встановлених обставин матеріалами справи підтверджується, що саме внаслідок збройної агресії російської федерації (веденням активних бойових дій та тимчасовою окупацією територій, на яких розміщувалися базові станції) було блоковано господарську діяльність базових станцій, що позбавило Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛАЙФСЕЛЛ" можливості здійснювати господарську діяльність та отримувати прибуток (доходи), чим завдало збитки у вигляді упущеної вигоди.

Щодо вини, як складового елемента цивільного правопорушення, законодавством України не покладається на позивача обов`язок доказування вини відповідача у заподіянні шкоди; діє презумпція вини, тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди. Якщо під час розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. В контексті зазначеного, саме відповідач повинен доводити відсутність своєї вини у спірних правовідносинах. Зазначений висновок підтверджується Верховним Судом, зокрема, у постанові від 21 квітня 2021 року у справі № 648/2035/17, постанові від 14 лютого 2018 року у справі № 686/10520/15-ц.

Cуд враховує, що захист права власності гарантується першою статтею Додаткового протоколу до Європейської конвенції з прав людини, а відповідальність за порушення вказаного права покладається безпосередньо на державу і настає у тому випадку, коли будь-яке діяння держави має своїм прямим наслідком застосування до особи забороненого поводження.

Крім того, згідно з пунктами 1, 3 Гаазької Конвенції про закони і звичаї війни на суходолі 1907 року відповідальність у формі відшкодування збитків у випадку порушення правил і звичаїв ведення воєнних дій покладається саме на державу в цілому, як воюючу сторону. Відтак, стягнення відповідної шкоди також має здійснюватись із держави в цілому, за рахунок усіх наявних у неї активів, зокрема і майна підрозділів специфічного апарату держави, який реалізує її функції, в тому числі як державних органів, так і інших підприємств, організацій, установ, які реалізовують відповідні державні функції.

Відповідно до правового висновку, висловленого Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 27.11.2019 у справі № 242/4741/16-ц належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовою або службовою особою, є держава як учасник цивільних відносин, як правило, в особі органу, якого відповідач зазначає порушником своїх прав.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) "у випадках, коли застосування правила державного імунітету від юрисдикції обмежує здійснення права на доступ до суду, суд має встановити, чи обставини справи виправдовують таке обмеження" (Sabeh El Leil v. France (скарга № 34869/05), рішення від 29 червня 2011 року, § 51; Oleynikov v. Russia (скарга № 36703/04), рішення від 14 березня 2013 року, § 59).

Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ обмеження права на справедливий суд, зокрема, шляхом застосування судового імунітету держави, є таким, що відповідає пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод лише у разі, якщо таке обмеження: 1) переслідує законну мету, 2) є пропорційне меті, яка переслідується, та 3) не порушує самої сутності права на доступ до суду (Ashingdane v the United Kingdom (скарга № 8225/78), рішення від 28 травня 1985 року, § 57; Oleynikov v. Russia (скарга № 36703/04), рішення від 14 березня 2013 року, § 55; Fogarty v. the United Kingdom (скарга № 37112/97), рішення від 21 листопада 2001 року, § 33; Cudak v. Lithuania (скарга № 15869/02), рішення від 23 березня 2010 року, § 55).

Російська федерація порушує норми міжнародного права, оскільки вчиняє збройну агресію проти України, тому на неї не поширюється судовий імунітет, вона не може посилатись на імунітет від судового переслідування в Україні.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 18 травня 2022 року у справі № 760/17232/20-ц.

За приписами пунктів 1, 3 Гаазької Конвенції про закони і звичаї війни на суходолі 1907 року також передбачено, що договірні держави видають своїм сухопутним військам накази, які відповідають Положенню про закони і звичаї війни на суходолі. Воююча сторона, яка порушує норми зазначеного Положення, підлягає відповідальності у формі відшкодування збитків, якщо для цього є підстави. Вона є відповідальною за всі дії, вчинені особами, які входять до складу її збройних сил.

Таким чином, відповідно до наведених положень Цивільного кодексу України та Конвенції за шкоду, спричинену порушенням законів і звичаїв війни, відповідальність несе воююча держава в цілому, незважаючи на те, який конкретно підрозділ її збройних сил заподіяв шкоду.

За таких умов, пред`явлення позовних вимог до російської федерації як до держави в цілому не лише відповідає положенням матеріального закону, але являє собою ефективний спосіб захисту права позивача.

Щодо розміру збитків суд зазначає таке.

За загальними правилами розподілу обов`язку доказування кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частини перша та третя статті 74 ГПК України).

Відповідно до статті 22 ЦК України у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані.

Збитки як правова категорія включають в себе й упущену (втрачену) вигоду, яка відрізняється від реальних збитків тим, що реальні збитки характеризують зменшення наявного майна потерпілого (проведені витрати, знищення і пошкодження майна тощо), а у разі упущеної вигоди наявне майно не збільшується, хоча і могло збільшитися, якби не правопорушення. Тобто упущена вигода відображає різницю між реально можливим у майбутньому потенційно отриманим майном та вже наявним майном.

Майном може бути як існуюче майно, так і активи, включаючи вимоги, стосовно яких особа може стверджувати, що вона має принаймні легітимні сподівання на реалізацію майнового права. Легітимні сподівання за своїм характером повинні бути більш конкретними, ніж просто надія й повинні ґрунтуватися на законодавчому положенні або юридичному акті.

Тому звернення з вимогою про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди покладає на кредитора (позивача) обов`язок також довести, окрім наведеного, реальну можливість отримання визначених ним доходів, тобто, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила можливості їх отримання.

Крім того, позивачу (кредитору) слід довести, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача (боржника) стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток (подібні за змістом висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 750/8676/15-ц (провадження № 14-79цс18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.06.2020 у справі № 910/12204/17, від 16.06.2021 у справі № 910/14341/18).

Тобто вимоги про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди мають бути належним чином обґрунтовані, підтверджені конкретними підрахунками і доказами про реальну можливість отримання позивачем відповідних доходів, але не отриманих через винні дії відповідача (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 127/16524/16-ц (провадження № 61-22106св18)).

Також позивач (кредитор) повинен довести: факти вжиття ним певних заходів щодо одержання таких доходів. Тобто, доказуючи наявність упущеної вигоди, кредитор має довести факти вжиття певних заходів щодо одержання таких доходів. Якщо неодержання кредитором очікуваних доходів є наслідком недбалої поведінки самого кредитора, така упущена вигода не підлягає відшкодуванню (подібні висновки, викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.12.2019 у справі № 908/2486/18, від 15.10.2020 у справі № 922/3669/19, від 16.06.2021 у справі № 910/14341/18).

Тлумачення змісту частини другої статті 22 ЦК України свідчить, що упущена вигода, будучи складовою поняття збитки, на відміну від реальних збитків, фактичну вартість яких можна виявити на основі оцінки прямих майнових втрат, завданих особі, пов`язана з тим реальним приростом, збільшенням її майнової сфери, якого можна було б очікувати за звичайних обставин, якби ці обставини не були порушені неправомірною поведінкою боржника.

Аналіз змісту положень Цивільного кодексу України свідчить про відсутність в них закріплених норм, що детально регламентують методику розрахунку - критерії визначення (обчислення) збитків у вигляді упущеної вигоди.

Відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди має свою специфіку, обумовлену низкою факторів, що зумовлено, зокрема, особливістю правової природи категорії збитків у вигляді упущеної вигоди, оскільки на момент вчинення правопорушення упущена вигода є лише можливою (майбутньою), а не наявною майновою втратою, а її розмір допустимо встановити лише приблизно, із деякими припущеннями, адже досить складним є визначення розміру тих втрат, які ще не сталися (не наступили фізично), позаяк невідомо, які чинники могли б мати вплив на прибуток.

Тож у з`ясуванні критеріїв, яким слід керуватися при визначені (обрахунку) розміру збитків у вигляді упущеної вигоди, суд зважає на сутність правової природи категорії упущена вигода, принципи на яких ґрунтується виконання зобов`язання з відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди, а також функції, які повинно виконувати відшкодування збитків.

Визначаючи розмір збитків у вигляді упущеної вигоди, необхідно також враховувати функцію, яку повинно виконувати відповідне відшкодування. Такою функцією передусім є компенсаційна функція, яка виходить з неприпустимості збагачення потерпілої сторони зобов`язання (кредитора) та визначає своїм завданням компенсацію кредитору дійсних негативних наслідків порушення його прав. Іншими словами відновлення майнового стану кредитора за рахунок боржника має здійснюватися із розрахунку еквівалентності, співмірності між собою відшкодування та збитків.

Відтак, при визначенні розміру збитків у вигляді упущеної вигоди слід керуватися такими критеріями її розрахунку (обчислення) як: 1) звичайні обставини (умови цивільного/господарського обороту); 2) розумні витрати; 3) компенсаційність відшкодування збитків.

Відмова у стягненні упущеної вигоди з огляду не доведення позивачем чіткого розміру заподіяних йому збитків не узгоджується із наведеним вище принципами та засадами цивільного законодавства, які є керівними ідеями, з яких мають виходити у своїй діяльності усі без винятку учасники цивільних (господарських) відносин та призводить до втрати захисної і відновлювальної функції відшкодування збитків.

Відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди як форма цивільно-правової відповідальності застосовується з метою захисту порушених (невизнаних) цивільних прав й інтересів, та полягає у відшкодуванні правопорушником вартості майнових вигод, які потерпіла особа могла б мати, якби її суб`єктивне право не було порушеним (невизнаним).

Тобто така міра відповідальності як відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди перше за все є спрямованою на захист (відновлення) порушеного права потерпілого.

Отже, упущена вигода як правова категорія за своєю суттю є не отриманим доходом (майновими втратами), який з урахуванням розумних витрат на його отримання міг реально отримати позивач за звичайних обставин, якби його право не було порушено, а відповідач додержувався правил здійснення господарської діяльності.

Неодержаний дохід (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб`єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення. Якщо ж кредитор не вжив достатніх заходів, щоб запобігти виникненню збитків чи зменшити їх, шкода з боржника не стягується.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 № 326 затверджено Порядок визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії російської федерації (далі - Порядок), який встановлює процедуру визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії російської федерації (далі - шкода та збитки), починаючи з 19 лютого 2014 року.

Згідно з пп. 18 п. 2 Порядку визначення шкоди та збитків здійснюється окремо за таким напрямом: економічні втрати підприємств (крім підприємств оборонно-промислового комплексу), у тому числі господарських товариств, - напрям включає втрати підприємств усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна, втрати фінансових активів, а також упущену вигоду від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності.

Пунктом 2 Загальних засад оцінки збитків, завданих майну та майновим правам внаслідок збройної агресії Російської Федерації (додаток до Постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 року № 326) передбачено, що збитки - вартість втраченого, пошкодженого та (або) знищеного майно, що зазнало руйнівного впливу внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, ракетно бомбових ударів в ході збройної агресії Російської Федерації, а також розмір витрат, необхідний для відновлення порушеного права ( реальні збитки); та/або розмір доходу, який необхідний постраждалий міг би одержати за умови відсутності збройної агресії Російської Федерації (упущена вигода).

Основні показники, які оцінюються, зокрема, вартість втраченого, знищеного чи пошкодженого майна підприємств недержавної форми власності.

Відповідно до п. 5 Загальних засад (додаток до постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 № 326) оцінка збитків, завданих постраждалим, здійснюється шляхом проведення аналітичної оцінки збитків, стандартизованої, незалежної оцінки збитків або є результатом проведення судової експертизи.

Незалежна оцінка збитків проводиться суб`єктами оціночної діяльності - суб`єктами господарювання, визнаними такими Законом України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" (далі - суб`єкти оціночної діяльності), із дотриманням національних стандартів оцінки майна та Міжнародних стандартів оцінки майна з урахуванням особливостей, що визначені цими Загальними засадами та методиками оцінки шкоди та збитків, передбаченими пунктом 5 Порядку.

Звіт про оцінку збитків - документ, в якому викладаються результати незалежної оцінки збитків, проведеної суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання (оцінювачем) відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну діяльність в Україні".

Наказом Міністерства економіки України та Фонду державного майна України від 18.10.2022 № 3904/1223 затверджено Методику визначення шкоди та обсягу збитків, завданих підприємствам, установам та організаціям усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна у зв`язку із збройною агресією російської федерації, а також упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності (надалі - Методика) (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02 грудня 2022 року за № 1522/38858), яка застосовується під час оцінки (визначення розміру) реальних збитків, завданих підприємствам, установам та організаціям, іншим суб`єктам господарювання всіх форм власності внаслідок втрати, руйнування або пошкодження їх майна у зв`язку зі збройною агресією російської федерації (далі - збройна агресія), оцінки (визначення розміру) упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності зазначеними суб`єктами господарювання, а також оцінки потреб у відновленні майна суб`єктів господарювання.

Відповідно до цієї Методики об`єктом оцінки збитками є економічні втрати підприємств, установ та організацій, інших суб`єктів господарювання всіх форм власності, згідно з підпунктами 18 і 19 пункту 2 Порядку визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії російської федерації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 березня 2022 року № 326 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 22 липня 2022 року № 951).

Оцінка шкоди та збитків, що проводиться відповідно до цієї Методики, здійснюється з метою, зокрема визначення збитків, завданих внаслідок збройної агресії, для цілей подання позовів (у тому числі колективних) постраждалими до судових інстанцій, зокрема міжнародних, а також подання позову державою Україна до міжнародних судових інстанцій.

За результатами незалежної оцінки збитків складається звіт про оцінку збитків в електронній формі та у паперовій формі (за необхідності), якщо складення звіту про оцінку збитків у паперовій формі визначено завданням на проведення оцінки збитків (договором на проведення оцінки майна) або законодавством. Розрахунок збитків має бути обґрунтованим та документально підтвердженим.

Для встановлення розміру збитків завданих внаслідок військової (збройної) агресії російської федерації ТОВ "ЛАЙФСЕЛЛ" звернувся до суб`єкта оціночної діяльності ТОВ "ДЕЛЬТА-КОНСАЛТИНГ" із запитом щодо проведення оцінки, за результатами якої був виготовлений Звіт про оцінку реальних збитків та упущеної вигоди, що завдані ТОВ "ЛАЙФСЕЛЛ", у зв`язку з пошкодженням, втратою/знищенням майна ТОВ "ЛАЙФСЕЛЛ" внаслідок військової (збройної) агресії Російської Федерації від 21.10.2024, підготовлений кваліфікованим оцінювачем (свідоцтво про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів №9367 від 27.06.2012, кваліфікаційні свідоцтва оцінювача ЦМК №355 від 08.12.2007, ЦМК №501 від 24.10.2009, МФ № 6364 від 19.05.2012, сертифікат з оцінки майна Royal Institution of Chartered Surveyors (MRICS) №6248692 від 04.10.2012 та затверджений суб`єктом оціночної діяльності (сертифікат суб`єкта оціночної діяльності: № 533/2022 від 06.12.2022) (далі - Звіт про оцінку).

Суд встановив, що відповідно до звіту визначення розміру матеріальних збитків здійснювалося на підставі первинної бухгалтерської інформації замовника щодо первісної вартості майна, дати введення його в експлуатацію та строків корисного використання. У межах оцінювання проведено інвентаризацію пошкодженого, знищеного або втраченого обладнання, класифікацію його технічного стану та ступеня пошкодження.

Розрахунок розміру реальних збитків щодо рухомого майна здійснювався згідно з п. 4.1 та 4.2 Методики № 3904/1223 та передбачав визначення актуалізованих на дату оцінки витрат, необхідних для відтворення (замінення) майна, яке втратило придатність для подальшого використання. Актуалізація первісної вартості проводилася шляхом застосування відповідного індексу згідно з базисними ціновими індексами, а ступінь знецінення визначався через співвідношення фактичного віку майна та нормативного строку його служби. У випадку, коли розрахований ступінь знецінення перевищував 0,85, він приймався на рівні 0,85 відповідно до Методики.

Відповідно до вказаного Звіту, реальні збитки, завдані позивачу внаслідок пошкодження базових станцій, що розташовані в Чернігівсбкій області станом на 31.12.2023 складають 17 518 329,00 грн, або за курсом Національного банку України на дату оцінки еквівалентно 461 222,00 доларам США.

Оцінивши вказаний Звіт, суд вважає його належним та достовірним доказом на підтвердження дійсного розміру реальних збитків на загальну суму 17 518 329,00 грн, що еквівалентно 461 222,00 доларам США.

Одночасно із оцінкою реальних збитків ТОВ "ДЕЛЬТА-КОНСАЛТИНГ" був визначений розмір упущеної вигоди від неможливості здійснення господарської діяльності з використанням Базових станцій на території Чернігівської області.

Відповідно до пункту 5 розділу IV "Методичні засади оцінки (визначення розміру) упущеної вигоди (неотриманого прибутку)" визначення розміру упущеної вигоди передбачає проведення таких оціночних процедур: аналіз та визначення тривалості строку компаундування, у межах якого враховується упущена вигода від активу (майна); обчислення річного розміру грошових потоків та переведення в розмір на місяць протягом усього строку компаундування; обґрунтування складових ставки компаундування та її визначення; визначення майбутньої вартості грошових потоків на кінець строку компаундування шляхом компаундування цих грошових потоків.

З наданого позивачем Звіту про оцінку реальних збитків та упущеної вигоди вбачається, що строк компаундування, який ліг в основу визначення розміру упущеної вигоди позивача в Чернігівській області, дорівнював періоду нефункціонування базової станції (який визначається періодом з моменту дати нанесення збитків (дати початку нефункціонування) по дату відновлення функціонування).

З урахуванням наведених у таблиці 1.2. «Вартісний вираз упущеної вигоди» Звіту про оцінку даних щодо початку нефункціонування та дати відновлення функціонування кожної із базових станцій, що знаходяться у Чернігівській області, а також строку компаундування, який ліг в основу визначення розміру упущеної вигоди ТОВ "ЛАЙФСЕЛЛ" у Чернігівській області, відповідно до таблиці 3.1. "Визначення вартості упущеної вигоди. Чернігівська область" Додатку 3 "Розрахункові таблиці" Звіту про оцінку, розмір упущеної вигоди позивача внаслідок неможливості ведення господарської діяльності з використанням базових станцій на території Чернігівської області відповідно до Звіту про оцінку склав 10 039 695,00 грн, що еквівалентно 264 325,00 доларам США за курсом НБУ на дату оцінки.

За наведених обставин, матеріалами справи підтверджується, що саме через збройну агресію Російської Федерації позивач не міг користуватись зазначеними базовими станціями при здійсненні господарської діяльності, у зв`язку з чим не отримав прибутку та був позбавлений можливості здійснювати звичайну господарську діяльність.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивачем доведено повний склад цивільного правопорушення, що є умовою та підставою для застосування до відповідача такого заходу відповідальності як відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, суду належить зважати на його ефективність з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У п. 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. theUnitedKingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Суд вказав на те, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за ст. 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява №38722/02)).

З урахуванням наведеного, ефективний засіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Права особи в суді повинні бути захищені таким способом, який реально відновить її порушені інтереси.

Суд зазначає, що вимога позивача про стягнення з відповідача суми завданих збитків у вигляді упущеної вигоди у даному випадку є законною, обґрунтованою та документально доведеною; крім того є ефективним способом захисту порушеного права в розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та фактично призведе до відповідного відшкодування.

Виходячи з приписів п. 9 Методики, за умовну грошову одиницю приймають долар США. Отриманий результат в еквіваленті умовної грошової одиниці переводять у гривневий еквівалент за курсом Національного банку України на дату оцінки.

Відтак відповідне визначення збитків у вигляді упущеної вигоди в еквіваленті іноземної валюти є цілком обґрунтованим та справедливим, оскільки в такий спосіб позивач убезпечує себе від непередбачуваної втрати активів, пов`язаної з коливанням обмінних курсів валют.

Разом з цим, наразі є загальновідомими обставини нестабільності національної валюти, внаслідок її девальвації, що має наслідком часткове її знецінення та перешкоджає повному відшкодуванню (компенсації) шкоди, визначеної лише у гривневому еквіваленті, без прив`язки його до долару США, та буде суперечити наведеним законодавчим приписам щодо повного відшкодування.

Таким чином, з урахуванням обставин цієї справи, з метою запобігання втрати позивачем активів та необхідності повторного звернення позивача до суду для вжиття додаткових засобів захисту, що зумовлено девальвацією національної валюти України - гривні, є цілком обґрунтованим та справедливим визначення суми збитків у вигляді упущеної вигоди в іноземній валюті з урахуванням еквіваленту у гривні.

Всебічно, повно та об`єктивно дослідивши наявні в матеріалах справи докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про понесення позивачем збитків у вигляді упущеної вигоди в сумі 10 039 695,00 грн, що еквівалентно 264 325,00 доларам США за курсом НБУ на дату оцінки за обставин, встановлених у цій справі.

Висновки суду.

Доказами у справі, відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків (ч. 2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Інші докази та пояснення учасників справи судом до уваги не приймаються, оскільки не спростовують вищевикладені висновки суду.

За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з`ясовано усі питання, винесені на його розгляд.

За наведених у їх сукупності обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо судових витрат.

Згідно з пунктом 5 ч. 1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує питання, зокрема, про розподіл між сторонами судових витрат.

Статтею 129 ГПК України передбачено, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За частиною 2 статті 129 ГПК України судовий збір, від сплати якого позивач в установленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Позов позивачем подано через підсистему "Електронний суд".

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

В силу приписів п. 22 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" позивач був звільнений від сплати судового збору на момент звернення до суду, відтак, з огляду на задоволення судом позову, поданого через підсистему "Електронний суд", з урахуванням ціни позову, судовий збір підлягає стягненню з відповідача в дохід Державного бюджету України у розмірі 330 696,29 грн.

Керуючись ст. 2, 42, 73-80, 86, 129, 178, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

У Х В А Л И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з держави російська федерація в особі генеральної прокуратури російської федерації (вул. Велика Дмитрівка, будинок 15а, к. 1, МСП-3, м. Москва, російська федерація, 125993, ідентифікаційний код юридичної особи відсутній) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАЙФСЕЛЛ" (код ЄДРПОУ 22859846, вул. Солом`янська, буд.11, літ. "А", м. Київ, 03110) 17 518 329,00 грн реальних збитків, що еквівалентно 461 222,00 доларам США та 10 039 695,00 грн упущеної вигоди, що еквівалентно 264 325,00 доларам США.

3. Стягнути з російської федерації в особі генеральної прокуратури російської федерації (вул. Велика Дмитрівка, будинок 15а, к. 1, МСП-3, м. Москва, російська федерація, 125993, ідентифікаційний код юридичної особи відсутній) в дохід Державного бюджету України (отримувач коштів ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106; код отримувача (код ЄДРПОУ 37993783); банк отримувача Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету 22030106) 330 696,29 грн судового збору.

Накази видати після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду у строки, визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повне рішення складено 14.08.2026.

Суддя В. В. Шморгун