№ 138986325, 10.08.2026, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Д О Д А Т К О В Е Р І Ш Е Н Н Я

10 серпня 2026 року Справа № 926/2019/26

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Транссервіс-М

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Українська Борошномельна"

про стягнення завданих збитків та орендних платежів в сумі 1438945,06 грн

Суддя Тинок О.С.

Секретар судових засідань Аниськова К.В.

Представники:

від позивача не з`явився

від відповідача не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Транссервіс-М звернулося до Господарського суду Чернівецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Українська Борошномельна" про стягнення завданих збитків та орендних платежів в сумі 1438945,06 грн.

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 22 липня 2026 року позовні вимоги задоволено у повному обсязі. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Українська Борошномельна" (60540, Україна, Чернівецька обл., Чернівецький р-н, с. Байраки, вул. Головна, буд. 16, код 31755204) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Транссервіс-М (04073, Україна, м. Київ, пр-т. Степана Бандери, буд. 21, код 33100947) основний борг у сумі 1206420,07 грн, пеню у сумі 10800,88 грн, індекс інфляції у сумі 168570,93 грн, три проценти річних у сумі 53153,18 грн та витрати зі сплати судового збору в сумі 21584,17 грн.

29 липня 2026 року представник позивача через систему "Електронний суд" подала до суду клопотання про ухвалення додаткового рішення (вх. №3109), у якій просить стягнути з відповідача понесені позивачем витрати на правову допомогу у розмірі 45000,00 грн.

Ухвалою суду від 30 липня 2026 року призначено розгляд клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю Транссервіс-М про ухвалення додаткового рішення (вх. №3109 від 29 липня 2026 року) у судовому засіданні на 10 серпня 2026 року.

Сторони по справі явку належних представників у судове засідання 10 серпня 2026 року не забезпечили.

При цьому представник позивача через систему "Електронний суд" подала до суду клопотання про проведення судового засідання без участі позивача (вх. №3786 від 05 серпня 2026 року).

Відповідач був повідомлений про розгляд клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю Транссервіс-М про ухвалення додаткового рішення у справі №926/2019/26 господарським судом шляхом отримання копій ухвали суду 30 липня 2026 року, що підтверджується наявною у матеріалах справи довідкою про доставку ухвали до зареєстрованого електронного кабінету відповідача в ЄСІТС.

Згідно з частинами 3, 4, 5 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Дослідивши матеріали справи в частині розподілу судових витрат, суд встановив наступне.

Статтею 16 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Процесуальним законодавством визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Пунктом 9 частини 1 статті 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність визначено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини 1 статті 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність).

Відповідно до статті 19 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Разом з тим чинне процесуальне законодавство також визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідно до частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно із частиною 1 статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

У пункті 4.2.4. постанови Верховного Суду від 06 жовтня 2020 року у справі №922/376/20 викладено висновок, що оскільки в процедурі спрощеного провадження стадія судових дебатів відсутня, то вимога частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України про подання доказів щодо розміру понесених судових витрат до закінчення судових дебатів - не може розповсюджуватися на сторін у справі, яка розглядається у спрощеному провадженні.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Положеннями частин 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Разом із тим, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на професійну правничу допомогу адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7,9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

У статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

За змістом наведеної норми адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною 1 статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" як "форма винагороди адвоката", але в розумінні Цивільного кодексу України становить ціну такого договору.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, додаткова постанова Верховного Суду від 16.03.2023 у справі № 927/153/22).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23.01.2014 (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268).

Суд зобов`язаний оцінити розмір адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 775/9215/15ц).

Отже, розмір таких витрат має бути розумним, обґрунтованим, підтвердженим належними доказами, тобто відповідати вказаним критеріям.

Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовуються з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення (пункт 180 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2024 у справі № 910/14524/22).

У постанові Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 звернуто увагу на те, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини 4 статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладеною в постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).

Згідно з ордером серії АА № 1702736 від 15 травня 2026 року правову допомогу позивачу у Господарському суді Чернівецької області надавала адвокат Ярошенко Олеся Миколаївна (Адвокатське об`єднання «Адвокатська компанія «Паритет») на підставі договору про надання правничих послуг № 13/01 від 13 січня 2026 року.

13 січня 2026 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Транссервіс-М (далі - клієнт, замовник) і Адвокатським об`єднанням «Адвокатська компанія «Паритет» (далі - адвокатська компанія, адвокат) був укладений договір про надання правничих послуг № 13/01 (далі - договір) за умовами якого адвокатська компанія зобов`язалась здійснити захист, представництво та надати інші види правової допомоги клієнту на умовах і в порядку, що визначені Договором та чинним законодавством України, а клієнт зобов`язався оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання Договору.

Відповідно до пункту 2.1. Договору сторони домовились, що правова допомога надається на умові оплатності та передплати, відповідно до виставлених адвокатською компанією на електронну адресу замовника, зазначену розділі 8 даного договору рахунків, безготівковим розрахунком протягом 3 робочих днів з моменту отримання рахунку. Вартість послуг визначається домовленістю сторін.

Нa підтвердження факту надання між адвокатською компанією та клієнтом, відповідно до умов цього договору складається акт наданих послуг (пункт 2.3. Договору).

Так, до суду були подані наступні акти наданих адвокатських (юридичних) послуг:

- №13-05/26 від 13 травня 2026 року за яким позивач прийняв надану адвокатською компанією послугу з написання позовної заяви вартістю 25000,00 грн;

- №10-06/26 від 10 червня 2026 року за яким позивач прийняв надану адвокатською компанією послугу з участі у судовому засіданні по справі №926/2019/26 в Господарському суді Чернівецької області вартістю 4000,00 грн;

- №24-06/26 від 24 червня 2026 року за яким позивач прийняв надану адвокатською компанією послугу з участі у судовому засіданні по справі №926/2019/26 в Господарському суді Чернівецької області вартістю 4000,00 грн;

- №13-07/26 від 13 липня 2026 року за яким позивач прийняв надану адвокатською компанією послугу з участі у судовому засіданні по справі №926/2019/26 в Господарському суді Чернівецької області вартістю 4000,00 грн.

Окрім того, до суду долучено акт надання послуг №12 від 30 березня 2026 року за яким позивач прийняв надану адвокатською компанією послугу з написання претензії вартістю 8000,00 грн.

Матеріали справи містять докази сплати позивачем вартості наданих адвокатською компанією послуг.

Дослідивши надані докази, судом встановлено, що позивачу дійсно надавалась професійна правнича допомога, що підтверджується здійсненням представництва позивача у судових засіданнях у справі, а також наявними в матеріалах позовної заяви та іншими процесуальними документами поданими в інтересах позивача.

При цьому суд враховує, що законодавець у статті 126, 129 Господарського процесуального кодексу України закріпив норми, відповідно до яких розподілу і стягненню на користь сторони, яка виграла спір, підлягають саме витрати на професійну правничу допомогу, які безпосередньо і нерозривно пов`язані з розглядом справи в суді (у разі їх доведеності), а також, що ці витрати мають бути пропорційними розміру задоволених вимог (частина 4 статті 129 ГПК України).

Водночас підготовка та складання претензії, яка міститься у наданих послугах адвокатською компанією клієнту - є послугою, яка безпосередньо не пов`язана з розглядом справи (у відповідності до викладеного у постанові Верховного Суду від 01 грудня 2021 року у справі № 910/20852/20 та від 10 лютого 2026 року у справі № 910/15159/24) (це досудове врегулювання спору), а тому помилковим і таким, що не відповідає нормам, які регулюють "інститут судових витрат" є ототожнення витрат на підготовку та складання претензії з витратами, пов`язаними з розглядом справи і покладення їх на відповідача за обставин задоволення позову. Такі витрати є витратами сторони, якій відповідні послуги (підготовку та складання претензії) надавалися. За позиції Верховного Суду складання претензії відноситься до заходів, які могли вчинятись стороною з метою досудового врегулювання спору за домовленістю сторін чи без такої (стаття 19 Господарського процесуального кодексу України) та не вважається пов`язаними із судовим розглядом справи.

Додатково, суд зазначає, що зміст претензії від 24 березня 2026 року ідентичний змісту позовної заяви від 15 травня 2026 року (без врахування вказівок на виконання вимог статті 162 Господарського процесуального кодексу України).

Одночасно, під час проведення судового засідання 13 липня 2026 року, на стадії заслуховування судом усних пояснень представника позивача, остання просила суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 37000,00 грн, що підтверджується технічним записом вказаного судового засідання.

У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору.

З урахуванням викладеного вище, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), критерію розумності їхнього розміру, конкретних обставин справи, беручи до уваги ступінь складності справи, характер та обсяг наданих адвокатом позивача послуг, приймаючи обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом процесуальних документів, їх значення для спору, суд дійшов висновку про обґрунтованість понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката під час розгляду справи №926/2019/26 у розмірі 37000,00 грн.

Керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 73, 74, 86, 123, 124, 126, 129, 238, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю Транссервіс-М про ухвалення додаткового рішення (вх. №3109 від 29 липня 2026 року) - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Українська Борошномельна" (60540, Україна, Чернівецька обл., Чернівецький р-н, с. Байраки, вул. Головна, буд. 16, код 31755204) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Транссервіс-М (04073, Україна, м. Київ, пр-т. Степана Бандери, буд. 21, код 33100947) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 37000,00 грн.

3. В іншій частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Українська Борошномельна" (60540, Україна, Чернівецька обл., Чернівецький р-н, с. Байраки, вул. Головна, буд. 16, код 31755204) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Транссервіс-М (04073, Україна, м. Київ, пр-т. Степана Бандери, буд. 21, код 33100947) витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

Повне судове додаткове рішення складено та підписано 14 серпня 2026 року.

Строк і порядок набрання рішенням законної сили та його оскарження.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).

Суддя Олександр ТИНОК