Рішення № 138986162, 12.05.2026, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.05.2026 Справа № 917/11/24

м. Полтава

За позовом Заступника керівника Полтавської обласної прокуратури, вул. 1100-річчя Полтава, 7, м. Полтава, 36000 в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, вул. Затишна, 23, м. Полтава, 36038

до Машівської селищної ради Полтавської області, вул. Незалежності, 113, смт. Машівка, Полтавська область, 39400

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Акціонерне товариство "Укргазвидобування", вул. Кудрявська, 26/28, м. Київ, Київська область, 04053

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Державний реєстратор Виконавчого комітету Ланнівської сільської ради Полтавської області вул. Миру, буд.9, селище Ланна, Полтавський р-н, Полтавська обл., 39541

про скасування права комунальної власності на земельну ділянку та повернення земельної ділянки у власність держави

Суддя Солодюк О.В.

Секретар судового засідання Олефір О.І.

Учасники справи згідно протоколу судового засідання

Розглядається позовна заява Заступника керівника Полтавської обласної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області до Машівської селищної ради Полтавської області про скасування права комунальної власності на земельну ділянку та витребування земельної ділянки у державну власність.

Ухвалою суду від 08.01.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №917/11/24, вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 07.02.2024 року на 11:20 год.

17.01.2024 (вхід. №600) від Головного Управління Держгеокадастру у Полтавській області надійшла до матеріалів справи заява про розгляд справи без їх участі. Позовну заяву підтримують в повному обсязі.

25.01.2024 (вхід. № 1029) від відповідача до матеріалів справи надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просить суд відмовити в задоволенні позову у повному обсязі, посилаючись на те, що позивачем не надано жодних доказів про те, що АТ "Ургазвидобування", в користуванні якої перебуває спірна земельна ділянка, належить до підприємства державної форми власності.

Згідно Статуту АТ "Укргазвидобування" ідентифікаційний код 30019775 (в редакції станом на 18.08.2021, АТ "Укргазвидобування") було засновано НАК "Нафтогаз України" відповідно до рішення установчих зборів від 25.12.2012 року на виконання наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 18.07.2012 № 529 "Про реорганізацію Дочірньої компанії "Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України" та за погодження Кабінету Міністрів України від 13.06.2012 № 360 - р "Про реорганізацію дочірніх компаній НАК "Нафтогаз України". Товариство створене внаслідок реорганізації Дочірньої компанії "Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України" шляхом перетворення в акціонерне товариство та є правонаступником всіх її майнових та немайнових прав та обов`язків. Товариство не здійснювало публічну пропозицію власних акцій і, за типом є приватним акціонерним товариством. Товариство є юридичною особою приватного права за законодавством України та набуло прав юридичної особи з дати його державної реєстрації.

Відповідач вважає, що Акціонерне товариство "Укргазвидобування" не є державним підприємством.

Крім того, відповідач вважає, що дії державного реєстратора виконавчого комітету Ланнівської сільської ради Полтавської області щодо реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 5323080700:00:002:0044 площею 1383,6492 га з державної форми власності на комунальну власність за Машівською селищною радою, вчинені відповідно до чинного законодавства (підстава п. 24 розділу Х Земельного кодексу України).

Також, відповідач звертає увагу на те, що Машівська селищна рада не приймала жодних рішень, оскільки вищезазначена земельна ділянка відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин від 28.04.2021 № 1423-ІХ, вважається земельною ділянкою комунальної власності територіальної громади, та складання актів приймання - передачі не передбачено вказаним Законом.

Отже, Машівська селищна рада не має ніяких підстав приймати рішення про передачу (повернення) у державну власність в особі Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області спірної земельної ділянки, яку фактично не отримувала, так як відповідно до п. 24 розділу Х Земельного кодексу України, спірна земельна ділянка на момент вчинення реєстраційних дій вже вважалася комунальною власністю та не потребувала будь - яких дій зі сторони територіальної громади.

Ухвалою від 07.02.2024 суд продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів та відклав розгляд справи на 30.04.2024 на 10:30 год.

08.02.2024 (вхід. № 1723) від прокуратури до матеріалів справи надійшла відповідь на відзив. Позовні вимоги прокурор підтримує з мотивів, викладених у позовній заяві, зазначає, що Машівською райдержадмістрацією передано у постійне користування державному підприємству земельну ділянку державної форми власності яка, в силу вимог закону, зокрема. ч. 2 ст. 117 Земельного кодексу України, не може бути передана до комунальної власності до припинення права постійного користування.

Рішення про припинення права постійного користування Дочірньої компанії "Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України" на спірну земельну ділянку не приймались. Державний акт на право постійного користування серія ЯЯ №229606 від 19.12.2012, виданий Машівською районною державною адміністрацією недійсним не визнавався та у судовому порядку не скасовувався. Прийняття державним реєстратором рішення про реєстрацію права комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5323080700:00:002:0044 площею 1383,6492 га за територіальною громадою Машівської селищної ради позбавило Державу в особі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області можливості здійснювати повноваження законного власника цієї ділянки щодо забезпечення схоронності і використання її за цільовим призначенням, в тому обсязі, який дозволяє її статус, як землі державної власності.

Отже, прокурор зазначає, що оскільки право на спірну земельну ділянку набуто відповідачем поза волею власника, остання має бути повернута її законному власнику.

08.02.2024 від третьої особи до матеріалів справи надійшли письмові пояснення (вхід. № 1728), в яких остання зазначає, що ПАТ "Укргазвидобування" не відноситься до суб`єктів господарювання, у статутному капіталі яких органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим, органом місцевого самоврядування належить частка у розмірі більш ніж 50 відсотків або такі органи володіють більшістю голосів у вищому органі чи правом призначати більше половини складу виконавчого органу чи наглядової ради суб`єкта господарювання.

Таким чином, ПАТ "Укргазвидобування" не використовує у своїй діяльності бюджетні кошти та у статутному капіталі відсутня частка держави.

04.03.2024 від ГУ Держгеокадастру у Полтавській області надійшло клопотання (вх.№ 3000), в якому представник просить суд задовольнити позов в повному обсязі.

Ухвалою від 30.04.2024 суд відклав розгляд справи на 13.06.2024 на 13:00 год.

13.06.2024 (вхід. № 8375) від Прокурора до матеріалів справи надійшли заперечення на пояснення третьої особи.

Ухвалою від 13.06.2024 суд відклав підготовче засідання на 15.08.2024 на 12:00 год.

09.08.2024 (вхід. № 10775) від третьої особи до матеріалів справи надійшла заява.

Ухвалою від 15.08.2024 суд відклав підготовче засідання на 07.11.2024 на 14:00 год.

Ухвалою від 07.11.2024 суд залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Державного реєстратора Виконавчого комітету Ланнівської сільської ради Полтавської області, відклав розгляд справи на 16.01.2025 на 11:30 год.

Ухвалою від 16.01.2025 суд відклав розгляд справи на 27.03.2025 на 13:30 год.

Ухвалою від 27.03.2025 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 03.06.2025 на 10:00 год.

В судовому засіданні 03.06.2025 суд оголосив перерву до 04.09.2025 на 11:00 год.

Судове засідання, призначене на 04.09.2025 на 11:00 год., не відбулося у зв`язку з перебуванням судді у відпустці. Ухвалою від 11.09.2025 суд призначив розгляд справи на 18.11.2025 на 10:00 год.

В судовому засіданні 18.11.2025 суд оголосив перерву до 18.12.2025 до 12:00 год.

В судовому засіданні 18.12.2025 суд оголосив перерву до 10.03.2026 до 11:00 год.

Ухвалою від 10.03.2026 суд відклав ухвалення та проголошення судового рішення у справі на 20.03.2026 на 11:30 год.

Судове засідання, призначене на 20.03.2026 на 11:30 год., не відбулося у зв`язку з перебуванням судді на лікарняному. Ухвалою від 03.04.2026 суд призначив розгляд справи на 12.05.2026 на 10:00 год.

В судовому засіданні 12.05.2026 суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ст. 240 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлено.

Полтавською обласною прокуратурою, в порядку виконання покладених Конституцією України функцій щодо захисту інтересів держави виявлено порушення п. 24 розділу Х Перехідні положення Земельного кодексу України щодо незаконної реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5323080700:00:002:0044 площею 1383,6492 га.

Рішенням державного реєстратора виконавчого комітету Ланнівської сільської ради від 17.08.2021 Кабаченко О.В. на підставі п. 24 розділу Х Перехідні положення Земельного кодексу України зареєстровано право комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5323080700:00:002:0044 площею 1383,6492 га за територіальною громадою Машівської селищної ради.

Водночас, установлено, що вказана земельна ділянка перебуває у постійному користуванні Дочірньої компанії Укргазвидобування НАК Нафтогаз України на підставі державного акту на право постійного користування серія ЯЯ № 229606 від 19.12.2012, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 532300003000051, виданого Машівською районною державною адміністрацією.

Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, правокористувачем вказаної земельної ділянки є Акціонерне товариство Укргазвидобування (рішення державного реєстратора виконавчого комітету Ланнівської сільської ради Кабаченко О.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 59911669 від 18.08.2021).

Прокурор в позові зазначає, що земельна ділянка з кадастровим номером 5323080700:00:002:0044 площею 1383,6492 га незаконно зареєстрована за територіальною громадою Машівської селищної ради, оскільки належить до земель виключно державної форми власності, які не можуть бути зареєстровані як землі комунальної форми власності з огляду на наступне.

Законом України від 28.04.2021 № 1423-ІХ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин визначено які саме землі державної власності, що розташовані за межами населених пунктів у межах територіальних громад, вважаються землями комунальної власності таких територіальних громад, розпорядження якими належить до повноважень відповідних органів місцевого самоврядування.

Пунктом 24 розділу Х Перехідні положення Земельного кодексу України визначено, що з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються усі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель, що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій Національної академії наук України, національних галузевих академій наук).

Спірна земельна ділянка з кадастровим номером 5323080700:00:002:0044 перебуває у постійному користуванні Дочірньої компанії Укргазвидобування НАК Нафтогаз України на підставі державного акту на право постійного користування серія ЯЯ № 229606 від 19.12.2012, виданого Машівською районною державною адміністрацією (т. 1, а.с.131-132).

Згідно Статуту Дочірньої компанії Укргазвидобування Національної акціонерної компанії Нафтогаз України, затвердженого наказом міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 06.09.2011 № 469, її засновником є Національна акціонерна компанія Нафтогаз України, яка створена на виконання Указу Президента України від 15.02.1998 № 151 Про реформування нафтогазового комплексу України та постанови Кабінету Міністрів України від 25.05.1998 № 747 Про утворення Національної акціонерної компанії Нафтогаз України (пункт 1.3 статуту).

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 № 83 Про затвердження переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, АТ Укргазвидобування віднесено до переліку стратегічно важливих для держави об`єктів.

Таким чином, оскільки земельна ділянка з кадастровим номером 5323080700:00:002:0044 площею 1383,6492 га перебуває у користуванні державного підприємства, вона не може передаватись із державної власності до комунальної та підлягає поверненню.

Незаконна реєстрація права комунальної власності на спірну земельну ділянку позбавляє Державу здійснювати правомочності власника, зокрема, шляхом регулювання даних правовідносин.

Окрім указаного, землекористувач, в даному випадку державне підприємство, у разі набуття права постійного користування земельною ділянкою отримує нематеріальний актив. Протиправна передача такого активу із державної до комунальної власності покладає додаткові ризики і на землекористувача.

Враховуючи вимоги чинного законодавства, з метою усунення порушення в частині реєстрації права держави на землі сільськогосподарського призначення державної власності, Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області 16.11.2022 до Машівської селищної ради скеровано листа № 18-16-0.332-26692-22 щодо повернення з комунальної до державної власності земельної ділянки сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 5323080700:00:002:0044 площею 1383,6492 га.

Рішенням 24 сесії 8 скликання Машівської селищної ради від 22.12.2022 за № 68/24-VІІІ Про розгляд листа Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області відмовлено у передачі спірної земельної ділянки до державної власності, що стало підставою для звернення прокурора з даним позовом до суду.

Щодо підстав представництва прокурора в суді, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України органи прокуратури здійснюють представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Частиною 3 ст. 53 ГПК України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Виходячи з вимог ст. 1 Закону України «Про прокуратуру», прокуратура України здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.

Статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що представництво прокуратурою інтересів держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів держави, у випадках, передбачених законом (ч. 1).

У відповідності до вимог ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України Про прокуратуру, прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України Про прокуратуру, і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові.

Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Відповідно до висновків викладених у Постанові ВСУ від 16.04.2019 справа № 910/3486/18, представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється і у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює, або неналежним чином здійснює відповідний орган. При цьому прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 15.10.2019 у справі № 903/129/18 зазначає, що сам факт не звернення до суду уповноваженого суб`єкта з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси жителів територіальної громади, свідчить про те, що указаний суб`єкт неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 дійшла висновку, що процесуальна дієздатність - це здатність особисто здійснювати процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді (ст. 44 ГПК України). У випадку звернення прокурора з позовом до суду в інтересах держави в особі компетентного органу фактичним позивачем є держава, і саме вона набуває процесуальної дієздатності і є учасником справи.

Стаття 80 Земельного кодексу України визначає суб`єктів права власності на землю. Таким суб`єктом права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування та держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади - на землі державної власності.

Відповідно до п. в ч. 2 ст. 83 Земельного кодексу України визначено, що у комунальній власності перебувають землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону, а також набувають у комунальну власність землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону (п. в ч.5 ст. 83 Земельного кодексу України).

У державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом (ч. 1-2 ст. 84 Земельного кодексу України).

Отже, уповноваженим органом із розпорядження землями державної форми власності, зокрема спірною земельною ділянкою, є Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області.

Полтавською обласною прокуратурою скеровано на адресу Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області за № 15/1-601ВИХ-23 від 19.06.2023 щодо самостійного вжиття заходів та звернення до суду з позовом про повернення у власність держави спірної земельної ділянки.

Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області у своєму листі від 24.07.2023 № 7-16-0.6-2228/2-23 повідомило про те, що наразі немає можливості самостійно захистити інтереси держави та не заперечує щодо звернення прокуратури до суду для здійснення такого захисту в порядку ст. 23 Закону України Про прокуратуру.

Необхідність втручання органів прокуратури з метою захисту інтересів держави виникла у зв`язку з тим, що протягом розумного строку зазначений орган самостійно не звернувся до суду з відповідним позовом, а зволікання із поверненням спірної земельної ділянки до державної власності може призвести до її відчуження органами місцевого самоврядування.

Окрім того, у відповідності до ч. 4 ст. 23 Закону України Про прокуратуру, листом за № 15/1-791ВИХ-23 від 25.08.2023 р. Полтавською обласною прокуратурою повідомлено Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області про здійснення представництва інтересів держави у суді.

Таким чином, прокурор дотримався порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», а компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, що є достатнім аргументом для підтвердження підстав для представництва прокурором інтересів держави та звернення з даним позовом до суду.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позову, суд виходив з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов`язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу. Як підкреслив Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 01.04.2008 № 4-рп/2008, неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.

Згідно з частиною 1 статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно зі статтею 14 Конституції України, яка кореспондується з положеннями статті 1 Земельного кодексу України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно п. а ст. 17 Земельного кодексу України (в редакції станом на 19.12.2012 р.) до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить, зокрема, розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Суб`єктами права власності на землю є, зокрема держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності (ст. 80 ЗК України).

Згідно ч. 1 ст. 92 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають, зокрема, підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності (п. а ч. 2 ст. 92 ЗК України).

Згідно ч. 1 ст. 116 ЗК громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 126 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.

Форми державних актів на право власності на земельну ділянку, право постійного користування земельною ділянкою затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Спірна земельна ділянка, кадастровий номер 5323080700:00:002:0044 була надана у постійне користування Дочірній компанії Укргазвидобування НАК Нафтогаз України на підставі державного акту на право постійного користування серія ЯЯ № 229606 від 19.12.2012, виданого Машівською районною державною адміністрацією.

Отже, Дочірня компанія Укргазвидобування НАК Нафтогаз України набула права постійного користування із земель державної власності відповідно до п. а ч. 2 ст. 92 ЗК України.

Повноваження сільських, селищних, міських рад та їх виконавчих органів у галузі земельних відносин визначені ст. 12 Земельного кодексу України (в редакції станом на 17.08.2021р.), до яких належить розпорядження виключно землями комунальної форми власності. До повноваження сільських, селищних, міських рад та їх виконавчих органів у галузі земельних відносин не належить розпорядження землями державної форми власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 Земельного кодексу України передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

На підставі рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність складається акт приймання-передачі такої земельної ділянки.

Рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність разом з актом приймання-передачі такої земельної ділянки є підставою для державної реєстрації права власності держави, територіальної громади на неї.

Частиною 2 ст. 117 Земельного кодексу України визначено, що до земель державної власності, які не можуть передаватися у комунальну власність, належать земельні ділянки, що використовуються Чорноморським флотом Російської Федерації на території України на підставі міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна державної власності, а також земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, крім випадків передачі таких об`єктів у комунальну власність.

Статтею 15-1 Земельного кодексу України визначено повноваження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, зокрема, п. є-1 закріплено повноваження із розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Як зазначено судом вище, уповноваженим органом із розпорядження землями державної форми власності, зокрема спірною земельною ділянкою, є Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області.

Головним управлінням Держгеокадастру жодних рішень про передачу земельної ділянки з кадастровим номером 5323080700:00:002:0044 площею 1383,6492 га до комунальної власності не приймалось, акти приймання передачі не складались.

Відповідно до ст. 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Відповідно до п. 5 ст. 116 Земельного кодексу України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

У разі надання земельних ділянок державної власності у постійне користування підприємствам, установам, організаціям комунальної власності одночасно здійснюється передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність і навпаки.

На підставі рішення про передачу будівлі, споруди, іншого об`єкта нерухомого майна державної власності у комунальну власність приймається рішення про передачу у комунальну власність земельної ділянки, на якій розміщений об`єкт передачі (ч. ч. 13-14 ст. 123 Земельного кодексу України).

З урахуванням вимог ч. ч. 13, 14 ст. 123 та вимог п. а ч. 2 ст. 92 Земельного кодексу України можна дійти до висновку, що земельні ділянки державної форми власності не можуть передаватись у постійне користування комунальних підприємств і навпаки землі комунальної форми власності не можуть бути передані у постійне користування державних підприємств, оскільки таке надання повинно відбуватись з одночасною передачею земельної ділянки із державної власності до комунальної і навпаки.

Відповідно до п п. а п. 24 Перехідних положень з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель, що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук).

Спірна земельна ділянка надавалась у постійне користування Дочірній компанії Укргазвидобування НАК Нафтогаз України на підставі державного акту на право постійного користування серія ЯЯ № 229606 від 19.12.2012, виданого Машівською районною державною адміністрацією із земель державної власності, і в силу вимог закону, зокрема, ч.2 ст. 117 ЗК України, земельна ділянка не може бути передана до комунальної власності до припинення права постійного користування.

Рішення про припинення права постійного користування Дочірньої компанії Укргазвидобування НАК Нафтогаз України на спірну земельну ділянку не приймались. Державний акт на право постійного користування серія ЯЯ № 229606 від 19.12.2012, виданий Машівською районною державною адміністрацією, недійсним не визнавався та у судовому порядку не скасовувався.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 154 Земельного кодексу України визначено, що органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування без рішення суду не мають права втручатись у здійснення власником повноважень щодо володіння, користування і розпорядження належною йому земельною ділянкою або встановлювати непередбачені законодавчими актами додаткові обов`язки чи обмеження.

Земельна ділянка сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 5323080700:00:002:0044 площею 1383,6492 га відноситься до земель державної форми власності, розпорядником якої є держава в особі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, якому надано повноваження з управління об`єктами державної власності.

Згідно з ч. ч. 3, 4 ст. 142 ЗК України припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

Відповідно до ст. 141 ЗК України підставами припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, добровільна відмова від права користування земельною ділянкою.

Істотною передумовою припинення права постійного користування землями державної форми власності та подальшої передачі таких земельних ділянок у власність або у користування іншим особам є прийняття Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області відповідного рішення за зверненням землекористувача.

Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області, як розпорядник спірної земельної ділянки, жодних рішень про припинення права постійного користування та передачу земельної ділянки у комунальну власність разом з актом приймання-передачі такої земельної ділянки не приймало, що свідчить про відсутність підстав для державної реєстрації права власності територіальної громади на неї.

Отже, зважаючи на те, що спірна земельна ділянка надавалась у постійне користування державному підприємству органом державної влади як земля державної власності, право на яке не припинено, така земельна ділянка не може перебувати у комунальній власності з огляду на наведені вище норми законодавства.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, серед іншого, шляхом визнання угоди недійсною, застосування інших, передбачених законом, способів.

Згідно ст. ст. 317, 319 Цивільного кодексу України власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.

Згідно приписів ч. 2 ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

До вимог ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Негаторний позов як спосіб захисту права власності подається у випадках, коли власник має своє майно у володінні, але дії інших осіб перешкоджають йому вільно використовувати або розпоряджатися ним. Характерною ознакою негаторного позову є його спрямованість на захист прав від порушень, не пов`язаних з позбавленням володіння майном, а саме - у разі протиправного вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпоряджень чи користування належним йому майном.

Отже, предметом негаторного позову є вимога власника майна до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися або розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом.

Протиправну реєстрацію права комунальної власності Машівської селищної ради на земельну ділянку, яка в силу приписів закону не може бути передана до комунальної форми власності, слід розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави. У такому разі позовну вимогу щодо зобов`язання повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки (постанова Великої Палати Верховного Суду від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц та постанова Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 372/1684/14-ц).

Прийняття державним реєстратором рішення про реєстрацію права комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5323080700:00:002:0044 площею 1383,6492 га за територіальною громадою Машівської селищної ради позбавило Державу в особі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області можливості здійснювати повноваження законного власника цієї ділянки щодо забезпечення схоронності і використання її за цільовим призначенням, в тому обсязі, який дозволяє її статус, як землі державної власності.

У цьому контексті в сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. ст. 14, 19 Конституції України).

Оскільки право на спірну земельну ділянку набуто відповідачем поза волею власника, остання має бути повернута її законному власнику.

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ст. 11 зазначеного Закону державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об`єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, зокрема, у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються.

Одночасно, у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав.

Отже, ефективним способом захисту порушених прав в даному випадку є скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації за Машівською селищною радою права комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5323080700:00:002:0044 площею 1383,6492 га, зареєстрованого у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 17.08.2021 на підставі рішення державного реєстратора виконавчого комітету Ланнівської сільської ради Кабаченко О.В., індексний номер 59911669 від 18.08.2021 та поновлення права державної власності та спірну земельну ділянку.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто, таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц, від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17.

Пунктом 24 розділу Х Перехідні положення Земельного кодексу України визначено, що з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються усі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель, що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування.

За змістом абз. 2 ч. 2 ст. 178 ЦК України обмежено оборотоздатні об`єкти можуть бути визначені як в окремому законі, присвяченому оборотоздатності об`єктів, так і в інших законах, зокрема кодексах, які визначають правовий режим певних об`єктів. Отже, з огляду на приписи п. 24 розділу Х Перехідні положення Земельного кодексу України, цивільний оборот земельних ділянок державної форми власності, які перебувають у користуванні державних підприємств, є обмеженим законодавчо. Такі землі є державними землями, які не можуть змінювати володільця.

Тому незаконну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 5323080700:00:002:0044 за територіальною громадою Машівської селищної ради необхідно розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави.

Враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5323080700:00:002:0044, зареєстрованого у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 17.08.2021 на підставі рішення державного реєстратора виконавчого комітету Ланнівської сільської ради Кабаченко О.В., індексний номер 59911669 від 18.08.2021 підлягають задоволенню.

Посилання третьої особи АТ Укргазвидобування - правонаступника Дочірньої компанії Укргазвидобування НАК Нафтогаз України на те, що АТ Укргазвидобування не є державним підприємством, а є приватним підприємством, суд вважає безпідставним, оскільки вищезазначене не є підставою для зміни власника землі Держави та реєстрації права власності на спірну земельну ділянку за Машівською селищною радою. Крім того, АТ Укргазвидобування не є комунальним підприємством.

Щодо вимоги про зобов`язання повернути земельну ділянку у власність держави, суд зазначає зазначити наступне.

У статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 317 Цивільного кодексу України визначено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до частини статті 328 Цивільного кодексу України право власності вважається набутим правомірно, якщо, зокрема, незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Позовну вимогу про зобов`язання повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки (постанова Великої Палати Верховного Суду від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц).

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (ст. 391 Цивільного кодексу України). Власник земельної ділянки може вимагати, зокрема, усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою (ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України).

Залежно від обставин справи, вимогу зобов`язати повернути земельну ділянку суд може кваліфікувати як негаторний позов. Такий позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки. Власник земельної ділянки може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку та вимагаючи повернути таку ділянку (постанова Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 487/10127/14-ц).

Отже, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про зобов`язання Машівську селищну раду повернути земельну ділянку з кадастровим номером 5323080700:00:002:0044 у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області підлягають задоволенню.

У відповідності до частини 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до приписів статті 129 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 123, 129, 232, 233, 236-241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5323080700:00:002:0044, зареєстрованого у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 17.08.2021 на підставі рішення державного реєстратора виконавчого комітету Ланнівської сільської ради Кабаченко О.В., індексний номер 59911669 від 18.08.2021.

3. Зобов"язати Машівську селищну раду повернути земельну ділянку з кадастровим номером 5323080700:00:002:0044 у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області.

4. Стягнути з Машівської селищної ради Полтавської області (вул. Незалежності, 113, смт. Машівка, Полтавська область, 39400, код ЄДРПОУ 21047618) на користь Полтавської обласної прокуратури (вул. 1100-річчя Полтава, 7, м. Полтава, 36000, р/р №UA118201720343130001000006160 банк ДКСУ м. Київ, ЄДРПОУ 02910060) сплачений судовий збір за подачу позову у сумі 5 368,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Солодюк О.В.