Рішення № 138986023, 07.05.2026, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2026 року Справа № 915/1164/24

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складi суддi Мавродієвої М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Шевченко Т.В.,

представника позивача: Вірченко І.П. (в судових дебатах 28.04.2026),

представника відповідача: Кучерявої Т.Ю. (в судових дебатах 28.04.2026),

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Приватного акціонерного товариства Миколаївська теплоелектроцентраль,

до відповідача: фізичної особи-підприємця Янкелевич Михайла Даниловича,

про: стягнення 24353,01 грн.

Згідно заяви позивача від 17.01.2025 про зменшення позовних вимог про: стягнення 23697,19 грн,-

в с т а н о в и в:

Приватне акціонерне товариство Миколаївська теплоелектроцентраль звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою, в якій, з урахуванням заяви від 17.01.2025, просить суд стягнути з фізичної особи-підприємця Янкелевич Михайла Даниловича 23697,19 грн вартості обсягу теплової енергії розподіленої на опалення місць загального користування, допоміжних приміщень та на функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будинку №31 по вул.Сінна в м.Миколаєві в період з листопада 2022 року по квітень 2024 року.

Ухвалою суду від 30.09.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

15.10.2024 від відповідача до суду надійшов відзив на позов, в якому останній заперечує проти задоволення позовних вимог та просить суд в задоволені позову відмовити, посилаючись на наступне:

- позивачем пред`явлено позов до ФОП Янкелевич М.Д., хоча при цьому позивач не надає доказів використання приміщення відповідачем саме з метою здійснення підприємницької діяльності, не надано доказів того, що це майно може використовуватися лише з господарською метою, при цьому нежитлове приміщення за адресою АДРЕСА_1 згідно інформації ДРРП належить на праві часткової приватної власності Цоні Т.В. та Янкелевичу М.Д., з огляду на що, відповідач вважає, що даний позов не може бути предметом розгляду господарського суду;

- відповідач не визнає позовні вимоги у повному обсязі, оскільки нарахування позивачем боргу за надану послугу було зроблено в умовах фактичної відсутності договірних відносин між сторонами. Складений позивачем в односторонньому порядку індивідуальний договір №6169 не є дійсним, так як відповідач не вчинив будь-яких дій, що засвідчують його бажання укласти договір;

- підвал, що належить відповідачу та обладнаний системами індивідуального опалення, фізично не контактує з жодним приміщенням, де знаходяться системи центрального опалення, що обслуговуються позивачем, фізично не контактує з приміщеннями, обладнаними, навіть, транзитними системами теплопостачання, що унеможливлює отримання відповідачем послуг, що надає позивач та, відповідно, не дає підстав вважати чинними будь-які договірні відносини між сторонами, на основі яких був нарахований борг;

- факт надання послуг, зокрема, може підтверджуватися актом наданих послуг. Позивач до позовної заяви не долучає акти наданих послуг відповідачеві за період 2022-2024 років, натомість надаються роздруковані рахунки, акти на ім`я ФОП Янкелевича М.Д. та фізичної особи Цоня Т.В., при цьому претензія на суму 43819,85 грн від 19.02.2024 року за вих.№148-Ю направлена на адресу ФОП Янкелевича М.Д., що підтверджує не тільки безпідставне нарахування коштів за не існуючим договором та ненаданими послугами, які відповідачеві не потрібні через користування власно встановленим автономним опаленням, а й намагання подвійного стягнення за рахунок інших співвласників нерухомого майна. Крім цього, позивач не надав доказів направлення та отримання відповідачем рахунків, актів приймання-передачі послуг, що свідчить про безпідставність позовних вимог;

- розрахунок заборгованості, що складений, виходячи з поетажності будинку не може бути застосований до мого нежитлового приміщення, оскільки останнє є підвалом. Тобто відповідач не є власником нерухомості на одному з поверхів такого будинку, а тому згідно з вимогами Методики, позивач повинен здійснити розрахунки за вказаною у такій Методиці формулою. Позивачем не додано до позовної заяви алгоритму розрахунку суми боргу відповідача (надав лише розбивку суми боргу по місяцях), що унеможливлює здійснення висновку щодо відповідності наданих послуг та нарахованих сум;

- позивач, посилаючись на Методику розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2108 №315 зі змінами, використав спрощений розрахунок обсягу теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення, яка, при вказаному способі розрахунку, залежить лише від кількості поверхів у будинку, хоча при цьому має доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, де зазначені всі необхідні данні та квадратура приміщень. Але, згідно з Методикою, такий спосіб розрахунку обсягів теплової енергії, витрачених на загальнобудинкові потреби опалення, можливо використати тільки у разі відсутності у виконавця розподілу комунальних послуг даних щодо площ місць загального користування (МЗК) та допоміжних приміщень та/або даних щодо трубопроводів внутрішньобудинкової системи опалення у підвалах, техпідпіллях та на горищах;

- обов`язок сплачувати вартість послуг має узгоджуватись з самим фактом їх надання. Позивачем не обґрунтовано та не надано належних та допустимих доказів фактичного надання послуг з 01.11.2022 по 01.04.2024 включно.

17.10.2024 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій останній на спростування доводів відповідача вказує наступне:

- відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань підтверджують актуальний статус Янкелевича Михайла Даниловича як фізичної особи-підприємця, а критеріями розмежування між справами цивільного та господарського судочинства є одночасно суб`єктний склад учасників справи та характер спірних правовідносин;

- у позовній заяві позивачем надавалось обґрунтоване роз`яснення з посиланням на законодавство щодо укладення індивідуального публічного договору з усіма співвласниками багатоквартирного будинку вул.Сінна, 31, у тому числі з власниками нежитлового приміщення по вул.Будьонного, 31/2, яке знаходиться в підвалі житлового будинку;

- об`єктом теплопостачання є багатоквартирний будинок в цілому, в який надходить теплова енергія з метою опалення усіх приміщень будинку: і житлових, і нежитлових. Тепло поширюється всередині будинку від усіх елементів системи опалення, від кожної її ділянки, і поширюється по всіх приміщеннях, незалежно від наявності або відсутності в конкретному приміщенні окремих елементів системи опалення. Теплоносій на вказаний будинок подається у повному обсязі для забезпечення нормативної температури внутрішнього повітря як в житлових, так і в нежитлових приміщеннях будинку. Відсутність окремих елементів системи опалення в приміщенні не свідчить про те, що теплова енергія не споживається. Вказані приміщення не підпадають під термін неопалюване приміщення;

- на початку кожного опалювального сезону з балансоутримувачем житлового будинку вул.Сінна, 31 підписується наряд про початок опалювального сезону, який є підтвердженням про початок опалення, відомості споживання за кожний місяць є підтвердженням отримання теплової енергії та кількості її у всьому житловому будинку;

- безпідставні зауваження відповідача про виконання позивачем нарахувань за спрощеною методикою. У позовній заяві позивач вказував, відповідно до п.п.8,9 Розділу ІV Методики у разі відсутності у виконавця розподілу комунальних послуг даних щодо площ МЗК та допоміжних приміщень та/або даних щодо трубопроводів внутрішньобудинкової системи опалення у підвалах, техпідпіллях та на горищах, то обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення може бути визначений спрощено: як частка від загального обсягу споживання теплової енергії на опалення будівлі/будинку.

28.10.2024 позивачем надано суду додаткові докази здійснення підприємницької діяльності у нежитловому приміщенні по вул.Будьонного, 31/2 в м.Миколаєві.

29.10.2024 від відповідача до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких останній на спростування доводів позивача вказує наступне:

- доказів виконання позивачем вимог ч.5 ст.13 Закону України Про житлово-комунальні послуги, зокрема щодо розміщення тексту індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії на офіційному веб-сайті позивача, органу місцевого самоврядування до позову не приєднано, таким чином, позивачем не доведено, що ним було зроблено публічну пропозицію до укладення індивідуального договору з надання послуги з постачання теплової енергії, який у подальшому було б акцептовано відповідачем шляхом фактичного отримання теплової енергії;

- з позову та доказів, які подані на підтвердження правомірності грошових вимог, невідомо які саме показники брав позивач для розрахунку боргу по буд.Сінна, 31 (І-VI п.) або по буд.Сінна, 31 (V-VI п.), що робить неможливим перевірити обґрунтованість та правильність нарахування боргу, при цьому, дані про щомісячне зняття уповноваженою особою позивача показань засобів вимірювальної техніки вузла комерційного обліку по споживанню теплової енергії у відомостях також відсутні;

- позовні вимоги ПрАТ Миколаївська ТЕЦ охоплюють період з листопада 2022 року по квітень 2024 року, але при цьому позивачем до позову не приєднано відомості за квітень 2024 року, при чому, що в цьому місяці взагалі опалення було уже відключено згідно рішення Миколаївської міської ради №513 від 27.03.2024;

- позивач у позові зазначив, що будинок обладнано вузлом комерційного обліку (сторінка 8 позову), однак доказів, які підтверджують зазначений факт до позову не приєднав;

- доказом споживання теплової енергії є не наряд про підключення, а щомісячні показання (на початок періоду, на кінець періоду та від`ємне значення) засобу вимірювальної техніки вузла комерційного обліку, які у матеріалах справи відсутні. Нарядом про підключення засвідчується об`єктивна можливість отримання послуги, тоді як показання засобу вимірювальної техніки вузла комерційного обліку відображають власне користування послугою, тобто споживання теплової енергії. Докази, якими підтверджується споживання теплової енергії з посиланням на щомісячні показання засобу вимірювальної техніки вузла комерційного обліку у матеріалах справи відсутні;

- доводи позивача, що загальна кількість теплової енергії, яка спожита відповідачем за період листопад 2022 року - квітень 2024 року становить 13,451731 Гкал не є підтвердженими, в зв`язку із чим не можуть бути прийняті до уваги;

- як вбачається з доказів, наданих позивачем до позову, позивач направив відповідачу рахунки за вересень 2023 року - квітень 2024 року одним поштовим листом від 14.05.2024 року за листопад 2022 - жовтень 2023 у єдиному рахунку №6169, який було приєднано до претензії від 20.11.2023 року, тобто без дотримання вимог ч.2 ст.8 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" щодо необхідності виставлення рахунків щомісячно.

Ухвалою суду від 29.10.2024 справу призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження, почато підготовче провадження, підготовче засідання призначено на 26.11.2024.

У підготовчих засіданнях 26.11.2024 та 24.02.2025 розгляд справи відкладався за клопотаннями сторін.

У заяві від 17.01.2025 позивачем наведено розгорнутий розрахунок помісячних нарахувань вартості обсягу теплової енергії розподіленої на опалення місць загального користування, допоміжних приміщень та на функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будинку за спірний період.

Ухвалою суду від 18.03.2025 задоволено клопотання відповідача та зобов`язано ТОВ Николаевдомсервис (балансоутримувач будинку №31 по вулиці Сінна в місті Миколаєві) надати суду відомості та підтверджуючі документи про загальну опалювальну площу приміщень підключених до системи централізованого опалення у будинку №31 по вулиці Сінна в місті Миколаєві, а також про загальну опалювальну площу приміщень відключених від системи централізованого опалення у будинку №31 по вулиці Сінна в місті Миколаєві.

Підготовче засідання відкладено на 21.04.2025.

18.04.2025 від ТОВ Николаевдомсервис до суду надійшов лист, в якому балансоутримувач будинку повідомив, що технічна документація по будинку №31 по вулиці Сінна в місті Миколаєві попереднім управителем йому не передавалась, запитуванні судом відомості про загальну опалювальну площу приміщень підключених до системи централізованого опалення у будинку, а також про загальну опалювальну площу приміщень відключених від системи централізованого опалення у будинку, - у нього відсутні.

21.04.2025 розгляд справи не відбувся, оскільки протягом часу, визначеного судом для проведення судового засідання, у Миколаївській області та місті Миколаєві тривала повітряна тривога.

Ухвалою суду від 21.04.2025 розгляд справи призначено на 21.05.2025.

У підготовчих засіданнях 21.05.2025 та 20.06.2025 розгляд справи відкладався за клопотаннями сторін.

Ухвалою суду від 28.07.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 26.08.2025.

26.08.2025 відкладено розгляд справи на 13.10.2025 за клопотанням відповідача.

У судовому засіданні 13.10.2025 оголошено перерву до 29.10.2025.

29.10.2025 та 26.11.2025 судом відкладався розгляд справи на 26.11.2025 та 04.12.2025 за клопотаннями сторін.

У судових засіданнях 04.12.2025 та 20.01.2026 оголошувались перерви до 20.01.2026 та 13.02.2026.

13.02.2026 розгляд справи не відбувся, оскільки протягом часу, визначеного судом для проведення судового засідання, у Миколаївській області та місті Миколаєві тривала повітряна тривога.

Ухвалою суду від 13.02.2026 розгляд справи призначено на 26.03.2026.

26.03.2026 розгляд справи відкладено на 28.04.2026 за клопотаннями позивача.

В ході розгляду справи та в судовому засіданні 28.04.2026 представники сторін підтримували висловлені позиції та доводи, викладені на їх обґрунтування.

У судовому засіданні 28.04.2026 суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення.

У судовому засіданні 07.05.2026 судом підписано вступну та резолютивну частини рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши представника позивача, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів у їх сукупності, а також приймаючи до уваги, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступні обставини.

Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (інформаційна довідка №383461122 від 19.06.2024) ОСОБА_1 є співвласником нежитлових приміщень у підвалі житлового будинку (розмір частки 500/1000), загальною площею 360,6 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 (т.1 а.с.15-18).

Вказані нежитлові приміщення розміщенні у підвалі житлового будинку АДРЕСА_2 , тобто, нежитлові приміщення відповідача є невід`ємною частиною житлового будинку.

В опалювальних сезонах 2022-2023 та 2023-2024 років позивач здійснював централізоване постачання теплової енергії до будинку за адресою: м.Миколаїв, вул.Сінна, буд.31; що підтверджується нарядами на підключення системи опалення від 15.11.2022 та від 18.11.2023 (т.1 а.с.46, 47), а також відомостями споживання теплової енергії абонентом від 29.11.2022, від 23.12.2022, від 25.01.2023, від 24.02.2023, від 29.03.2023, від 28.11.2023, від 26.12.2023, від 25.01.2024, від 22.02.2024, від 29.03.2024 (т.1 а.с.41-45).

Початок і закінчення опалювальних періодів 2022-2023 та 2023-2024 років у житловому фонді та на інших об`єктах міста Миколаєва визначалися рішеннями Виконавчого комітету Миколаївської міської ради №626 від 09.11.2022, №176 від 24.03.2023, №1189 від 08.11.2023, №513 від 27.03.2024, згідно із якими відповідні опалювальні періоди тривали з 09.11.2022 по 24.03.2023, з 14.11.2023 по 28.03.2024 (т.1 а.с.48-51).

Позивач зазначає, що об`єктом теплопостачання є багатоквартирний будинок в цілому, в який надходить теплова енергія з метою опалення усіх приміщень будинку і житлових, і нежитлових приміщень. Тепло поширюється всередині будинку від усіх елементів системи опалення, від кожної її ділянки, і поширюється по всіх приміщеннях, незалежно від наявності або відсутності в конкретному приміщенні окремих елементів системи опалення. Теплоносій на вказаний будинок подається у повному обсязі для забезпечення нормативної температури внутрішнього повітря як в житлових, так і в нежитлових приміщеннях будинку.

На адресу ФОП Янкелевича М.Д. та фізичної особи Цоня Т.В. (співвласників підвальних приміщень) була направлена претензія №148-Ю від 19.02.2024 на суму 43819,85 грн.

Оскільки, на момент звернення з позовної заявою відповідачем не вчинено жодних добровільних дій з метою погашення суми боргу, це стало підставою звернення позивача до суду з даною позовною заявою.

На підставі повно і всебічно з`ясованих обставин справи, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, суд дійшов наступних висновків.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги» (надалі - Закон №2189-VIII).

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону №2189-VIII предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами.

За наведеним у п.п.2, 5 ч.1 ст.1 Закону №2189-VIII визначенням, житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг; виконавець комунальної послуги - суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору; індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Відповідно до ч.1 ст.6 Закону №2189-VIIІ учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг.

Виконавець комунальної послуги суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору. Виконавцями комунальних послуг з постачання теплової енергії є теплопостачальна організація (ст.1, п.3 ч.2 ст.6 Закону №2189-VIIІ).

Отже, на підставі п.3 ч.2 ст.6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» Приватне акціонерне товариство «Миколаївська теплоелектроцентраль» є виконавцем послуги з постачання теплової енергії.

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону №2189-VIII, законодавство України у сфері житлово-комунальних послуг базується на Конституції України і складається з нормативно-правових актів у галузі цивільного, житлового законодавства, цього Закону та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері житлово-комунальних послуг. До повноважень Кабінету Міністрів України належать: затвердження правил надання (постачання) комунальних послуг (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії) та послуг з управління багатоквартирним будинком; затвердження типових договорів про надання (постачання) комунальних послуг (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії) та послуг з управління багатоквартирним будинком.

Постановою Кабінету Міністрів України №830 від 21.08.2019 затверджено «Правила надання послуги з постачання теплової енергії та типові договори про послуг з постачання теплової енергії» (далі також - Правила), які набули чинності з 04.09.2019, та відповідно до яких, ці Правила регулюють відносини між суб`єктом господарювання, що провадить господарську діяльність з постачання теплової енергії (далі - виконавець), та індивідуальним і колективним споживачем (далі - споживач), який отримує або має намір отримати послугу з постачання теплової енергії (далі - послуга), та визначають вимоги до якості послуги, одиниці вимірювання обсягу спожитої споживачем теплової енергії, порядок оплати. Надання послуги здійснюється виключно на договірних засадах. Послуга надається споживачеві згідно з умовами договору, що укладається відповідно до типових договорів про надання послуги відповідно до ст.14 Закону №2189-VIII (п.13 Правил).

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.14 Закону №2189-VIII за рішенням співвласників багатоквартирного будинку (уповноваженого органу управління об`єднання співвласників багатоквартирного будинку), прийнятим відповідно до закону, договір про надання комунальної послуги укладається з виконавцем відповідної комунальної послуги, визначеним статтею 6 цього Закону: 1) кожним співвласником багатоквартирного будинку самостійно (індивідуальний договір); 2) від імені та за рахунок усіх співвласників багатоквартирного будинку управителем або іншою уповноваженою співвласниками особою (колективний договір); 3) об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку або іншою юридичною особою, яка об`єднує всіх співвласників такого будинку та в їхніх інтересах укладає відповідний договір про надання комунальних послуг, як колективним споживачем. Співвласники багатоквартирного будинку (об`єднання співвласників багатоквартирного будинку) самостійно обирають одну з моделей організації договірних відносин, визначену частиною першою цієї статті, за кожним видом комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії).

Згідно Закону №2189-VIII, договори за новими правилами мають бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності постанов Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 за №1022 та №1023.

Відповідно до Правил у редакції постанови Кабінету Міністрів України №1022 від 08.09.2021:

- індивідуальний договір вважається укладеним із споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем;

- індивідуальний договір з власником індивідуальних (садибних) житлових будинків вважається укладеним, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця такий власник не вчинив дій щодо відключення (відмови) від комунальної послуги (фактичне виконання робіт із відключення будинку);

- фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги.

- у разі зміни права власності або користування приміщенням у багатоквартирному будинку, з попереднім власником (користувачем) якого було укладено індивідуальний договір, договір з новим власником (користувачем) вважається укладеним із дня такої зміни.

- споживачі у багатоквартирному будинку, які отримують послугу за іншою моделлю договірних відносин, у разі прийняття рішення про припинення такого договору можуть приєднатися до індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, вчинивши дії, що засвідчують їх бажання укласти такий договір, відповідно до абзацу шостого цього пункту.

Відповідно до п.3 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Закону №2189-VIII (у редакції змін внесених Законом №1060-IX) договори про надання комунальних послуг, укладені до введення його в дію, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом. Такі договори мають бути укладені між споживачами та виконавцями комунальних послуг протягом одного року з дати введення в дію цього Закону. У разі якщо згідно з договорами про надання комунальних послуг, укладеними до введення в дію цього Закону, передбачено більш ранній строк їх припинення, такі договори вважаються продовженими на той самий строк і на тих самих умовах.

За приписами ч.ч.1, 2 ст.12 Закону №2189-VIII надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Такі договори можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньо-будинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач, колективний споживач).

Разом з тим, п.4 Прикінцевих та перехідних положень Закону №2189-VIII передбачено, що не пізніш як протягом одного року з дня введення в дію цього Закону (тобто не пізніше 01.05.2020) співвласники багатоквартирних будинків незалежно від обраної ними форми управління багатоквартирним будинком зобов`язані прийняти рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг (крім послуг з постачання електричної енергії та природного газу) щодо кожного виду комунальної послуги згідно з частиною першою статті 14 цього Закону, а виконавці комунальних послуг - укласти із такими співвласниками договори про надання відповідних комунальних послуг відповідно до обраної співвласниками моделі організації договірних відносин.

Водночас, п.5 Прикінцевих та перехідних положень Закону №2189-VIII передбачено, що у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі організації договірних відносин з виконавцем комунальної послуги протягом строку, визначеного в пункті 4 цього розділу, між виконавцем та кожним співвласником укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги відповідно до частини сьомої статті 14 цього Закону.

Наведені вище положення спеціального законодавства у сфері надання комунальних послуг свідчать про те, що законодавець унормував обов`язок підприємства теплопостачання з 01.05.2019 (тобто з дати, коли набрав чинності Закон №2189-VIII у новій редакції) укладати договори на послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води за новими правилами, які в силу вимог Закону мали бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг та споживачами цих послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України №1022 від 08.09.2021, з урахуванням волевиявлення споживача щодо обрання моделі договірних відносин. Водночас, за відсутності волевиявлення співвласників багатоквартирних будинків щодо прийняття рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг ініціатива щодо його укладення надається безпосередньо виконавцям таких послуг, що мало місце у цій справі.

Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2021 у справі №908/3233/20, від 14.12.2023 у справі №908/2078/22 та від 09.04.2024 у справі №908/710/23.

04.10.2021 на офіційному сайті Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль»: https://ntec.mk.ua, була опублікована інформація щодо затвердження постановою Кабінету Міністрів України №1022 від 08.09.2021 типового публічного договору приєднання, текст типового індивідуального договору про послуги з постачання теплової енергії та форму заяви до нього.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач після набуття ним права власності на спірні нежитлові приміщення не прийняв рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклав відповідний договір з виконавцем комунальної послуги.

Судом взято до уваги, що законодавцем була передбачена неактивність споживачів щодо укладання договорів, тому непідписання заяви-приєднання до договору не вказує на відсутність підстав для укладання договору, оскільки в даному випадку договір є не тільки договором приєднання, але й договором публічним, відповідно, підписання заяви-приєднання не є обов`язковим.

Отже, відповідачем було прийнято (акцептовано) оферту позивача укласти індивідуальний договір шляхом мовчазної згоди в порядку ч.5 ст.13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Таким чином, фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є факт отримання послуги.

Факт отримання послуги з постачання теплової енергії до багатоквартирного житлового будинку, в якому знаходяться приміщення відповідача, підтверджується рішеннями Виконавчого комітету Миколаївської міської ради про початок та закінчення опалювального сезону та нарядами про підключення системи опалення до багатоквартирного житлового будинку.

Суд погоджується з позицією позивача, що в умовах єдиної системи централізованого опалення подача теплоносія до системи теплоспоживання будівлі забезпечує опалення всіх її приміщень, теплове обладнання яких підключено до системи централізованого опалення, у тому числі підвалів.

Відтак, суд приходить висновку, що між сторонами укладено індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії №6169 від 01.11.2021 (далі - Договір), який є публічним договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 640, 641, та 642 Цивільного кодексу України, який встановлює порядок та умови надання послуг з постачання теплової енергії для потреб опалення на невизначений строк.

Вказаним спростовуються доводи відповідача про відсутність між сторонами даного спору договірних правовідносин.

Згідно зі ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

За приписами ст.509 Цивільного кодексу України, які кореспондуються з положеннями ст.173 Господарського кодексу України, який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку; зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.

В силу положень ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 ст.627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договором може бути встановлено, що його окремі умови визначаються відповідно до типових умов договорів певного виду (ч.1 ст.630 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.633 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Тобто внесення змін до публічного договору приєднання законодавством не допускається оскільки вказане призведе до порушення прав інших суб`єктів імперативно визначених відносин.

Частиною 6 ст.633 Цивільного кодексу України передбачено, що умови публічного договору, які суперечать частині другій цієї статті та правилам, обов`язковим для сторін при укладенні і виконанні публічного договору є нікчемними.

Відповідно до ст.638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Частиною 1 ст.634 Цивільного кодексу України встановлено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.

Так, згідно п.1 Договору, цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуги з постачання теплової енергії для потреб опалення або на індивідуальний пункт для потреб опалення та приготування гарячої води індивідуальному споживачу. Цей договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України.

Відповідно до п.2 Договору, останній є публічним договором приєднання, який набирає чинності через 30 днів з моменту розміщення на офіційному веб-сайті виконавця: https://ntec.mk.ua.

Згідно п.4 Договору, фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви приєднання, сплата рахунку за надану послугу, факт отримання послуги.

Пунктом 5 Договору встановлено, що виконавець зобов`язується надавати споживачу послуги відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.

У пункті 8 Договору визначено, що виконавець забезпечує постачання теплової енергії у відповідній кількості та якості згідно з вимогами пунктів 5 і 6 цього договору до межі зовнішніх інженерних мереж постачання послуги виконавця та внутрішнього будинкових систем багатоквартирного будинку (індивідуального (садибного) будинку).

Обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018 №315. У разі коли будинок на дату укладення цього договору не обладнаний вузлом (вузлами) комерційного обліку теплової енергії, до встановлення такого вузла (вузлів) обліку обсяг споживання послуги у будинку визначається відповідно до Методики розподілу (п.11 та п.12 Договору).

Відповідно до п.30 Договору, споживач вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається з

- плати за послугу, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №830 (Офіційний вісник України, 2019 р, №71, ст.2507), в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 №1022, та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання;

- плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України, інформація про яку розміщується на офіційному веб-сайті виконавця: https://ntec.mk.ua.

У разі застосування двоставкового тарифу на послугу з постачання теплової енергії плата за послугу з постачання теплової енергії визначається як сума плати, розрахованої виходячи з умовно-змінної частини тарифу (протягом опалювального періоду), а також умовно-постійної частини тарифу (протягом року).

Згідно п.31 Договору, вартістю послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Розмір тарифу зазначається на офіційному веб-сайті виконавця: https://ntec.mk.ua. У разі зміни зазначеного тарифу протягом строку дії цього договору новий розмір тарифу застосовується з моменту його введення вдію без внесення сторонами додаткових змін до цього договору. Виконавець зобов`язаний забезпечити їх оприлюднення на своєму офіційному веб-сайті.

Відповідно до п.32 Договору, розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць. Плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця. У разі застосування двоставкових тарифів умовно-постійна частина тарифу нараховується щомісяця. Початок і закінчення розрахункового періоду для розрахунку за платою за абонентське обслуговування завжди збігаються з початком і закінченням календарного місяця відповідно.

Пунктом 33 Договору передбачено, що виконавець формує та надає рахунок на оплату спожитої послуги не пізніше ніж за 10 днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу. Рахунок надається на паперовому носії. На вимогу або за згодою споживача рахунок може надаватись у електронній формі, у тому числі за допомогою доступу до електронних систем обліку розрахунків споживачів.

Споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу (п.34 Договору).

Згідно п.38 Договору, споживач не звільняється від оплати послуги, отриманої ним до укладення цього договору.

Відповідно до п.44 Договору, сторони несуть відповідальність за невиконання умов цього договору відповідно до умов цього договору або закону.

Зважаючи на наведене, індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії є укладеним та набрав чинності з 01.11.2021, у зв`язку з чим є обов`язковим для виконання сторонами, в тому числі і щодо своєчасної та повної оплати відповідачем наданих позивачем послуг.

Так, укладений між сторонами по справі індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії №6169 від 01.11.2021 є підставою для виникнення у сторін за цим договором господарських зобов`язань відповідно до ст.ст.11, 202, 509 ЦК України, і згідно ст.629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

Щодо підтвердження факту постачання теплової енергії суд приймає до уваги наступне.

Згідно ст.13 Закону України «Про теплопостачання» до основних повноважень органів місцевого самоврядування у сфері теплопостачання належать регулювання діяльності суб`єктів відносин у сфері теплопостачання в межах, віднесених до відання відповідних рад; здійснення контролю за забезпеченням споживачів тепловою енергією відповідно до нормативних вимог; встановлення для всіх категорій споживачів тарифів на теплову енергію і тарифів на виробництво теплової енергії (крім тарифів на теплову енергію, вироблену на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях та когенераційних установках) у порядку і межах, визначених законодавством.

Згідно ч.ч.1, 3 ст.2 Закону України №2189-VІІІ, предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках. Норми цього Закону застосовуються з урахуванням особливостей, встановлених законами, що регулюють відносини у сферах постачання та розподілу електричної енергії і природного газу, постачання теплової енергії, централізованого постачання гарячої води, централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Відповідно до ч.7 ст.21 Закону №2189-VІІІ, послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.

За приписами ч.5 ст.13 Закону №2189-VІІІ, у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.

Абзацами 1, 2 п.3 Прикінцевих та перехідних положень Закону №2189-VІІІ передбачено, що договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом. У разі якщо договорами про надання комунальних послуг, укладеними до введення в дію цього Закону, передбачено більш ранній строк їх припинення, такі договори вважаються продовженими на той самий строк і на тих самих умовах.

Договори про надання комунальних послуг, у тому числі із співвласниками багатоквартирних будинків, які не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, мають бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України про затвердження типових публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг (абз.3 п.3 Прикінцевих та перехідних положень Закону №2189-VІІІ).

Згідно з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 24.05.2024 по справі №904/346/23, за змістом положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги» автоматичне виникнення договірних відносин споживача з теплопостачальною організацією на підставі Типового договору передбачено для споживачів, які самостійно не визначилися з моделлю організації договірних відносин і у яких були відсутні попередні договірні відносини з теплопостачальною організацією. При цьому затвердження Кабінетом Міністрів України Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії постановою від 21.08.2019 №830 не є підставою для втрати чинності попередніми договорами, за якими здійснювалося постачання теплової енергії споживачам у розумінні Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Згідно рішення Виконавчого комітету Миколаївської міської ради №626 від 09.11.2022, яке знаходиться в загальному доступі, опалювальний сезон на всіх об`єктах житлового фонду, інших об`єктах, крім населення, яке користується природним газом або електричною енергією для потреб опалення, згідно з нормами та нормативами споживання з було розпочато 09.11.2022. Теплопостачальним підприємствам міста, починаючи з 09.11.2022 протягом 10 діб, доручено здійснити пуск котелень для подачі тепла до споживачів м. Миколаєва всіх форм власності, підключення систем теплопостачання проводити на підставі нарядів, що видаються виконавцями послуг.

Відповідно до наряду від 15.11.2022 підключено систему опалення за адресою вулиця Сінна, 31 у місті Миколаєві.

Рішенням Виконавчого комітету Миколаївської міської ради №176 від 24.03.2023 опалювальний сезон закінчено з 24.03.2023 на всіх об`єктах, крім закладів дошкільної освіти, пологових будинків, амбулаторій.

Згідно рішення Виконавчого комітету Миколаївської міської ради №1189 від 08.11.2023 опалювальний сезон на всіх об`єктах житлового фонду, інших об`єктах, крім населення, яке користується природним газом або електричною енергією для потреб опалення, згідно з нормами та нормативами споживання розпочато з 14.11.2023. Теплопостачальним підприємствам міста, починаючи з 14.11.2023 протягом 10 діб, доручено здійснити пуск котелень для подачі тепла до споживачів м. Миколаєва всіх форм власності, підключення систем теплопостачання проводити на підставі нарядів, що видаються виконавцями послуг.

Відповідно до наряду від 18.11.2023 підключено систему опалення за адресою вулиця Сінна, 31 у місті Миколаєві.

Рішенням Виконавчого комітету Миколаївської міської ради №513 від 27.03.2024 опалювальний сезон закінчено з 28.03.2024 на всіх об`єктах, крім закладів дошкільної освіти, пологових будинків, амбулаторій.

Наразі відомості споживання теплової енергії свідчать про кількість спожитої теплової енергії по приладу обліку за кожний місяць, починаючи з листопада 2022 року по березень 2024 року.

Позивачем здійснено нарахування частини поставленої теплової енергії, а саме на загальнобудинкові потреби та абонентське обслуговування (надалі - МЗК).

Такий обсяг теплової енергії розраховується та розподіляється між всіма споживачами відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону №315 від 22.11.2018.

Як визначено в п.5 Договору, обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання, та складається з:

- обсягу теплової енергії на опалення приміщення споживача безпосередньо;

- частини обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку;

- обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення.

Обсяг теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення розподіляється також на споживачів, приміщення яких обладнані індивідуальними системами опалення.

Відповідно до п.3 ч.2 ст.10 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" загальний обсяг теплової енергії (крім обсягу теплової енергії, витраченого на приготування гарячої води, забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також приміщень, де встановлені вузли розподільного обліку теплової енергії/прилади - розподілювачі теплової енергії) розподіляється між споживачами, приміщення/опалювальні прилади яких не оснащені вузлами розподільного обліку теплової енергії/приладами - розподілювачами теплової енергії, пропорційно до опалюваної площі (об`єму) таких споживачів.

Методика розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затверджена Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №315 від 22.11.2018 (надалі - Методика), встановлює порядок розподілу між споживачами спожитих у будівлі/будинку послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання (далі - комунальні послуги), обсяг споживання яких визначений за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково у разі його (їх) відсутності, тимчасового виходу з ладу або втрати, та послуги з централізованого водовідведення, обсяг споживання якої визначається відповідно до обсягу споживання інших комунальних послуг.

Нормами Розділу І Методики визначено, що розподіл між споживачами обсягу спожитих комунальних послуг здійснюється на підставі визначених на розрахункову дату споживання (фактичних, розрахункових або скоригованих (приведених)) обсягів комунальної послуги за відповідний розрахунковий період. Розрахунковою датою є останній день розрахункового періоду.

Згідно п.2 загальних положень Методики (в редакції, чинній на початку спірного періоду - листопад 2022 року) загальнобудинкові потреби на опалення визначені як витрати на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень, функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку, без врахування обсягу теплової енергії, витраченої на функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання, та обсягу теплової енергії, який надходить від ділянок транзитних трубопроводів до приміщень з індивідуальним опаленням та/або окремих приміщень з транзитними мережами опалення; місця загального користування - це загальнодоступні місця у будівлі/будинку (вестибюль, загальний коридор, сходова клітка, загальні кухні, спільні душові та санвузли, загальні пральні, передпокій квартири, приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (горища, підвали, тощо), крім допоміжних приміщень.

Згідно п.3 Методики, розподіл обсягів спожитих у будівлі/будинку комунальних послуг здійснюється між споживачами для житлових та нежитлових приміщень (в тому числі приміщень з індивідуальним опаленням, вбудованих, вбудовано-прибудованих або прибудованих приміщень, а також приміщень, які обладнані окремим входом), які є самостійними об`єктами нерухомого майна, не є самостійними об`єктами нерухомого майна, але перебувають у користуванні різких споживачів відповідних комунальних послуг, та власниками майнових прав на об`єкти нерухомого майна у завершеній будівництвом будівлі, право власності на які не зареєстровано. Розподіл між споживачами загального обсягу спожитої комунальної послуги у будівлі/будинку за відповідний розрахунковий період (далі - розподіл) здійснюється з урахуванням показань вузлів комерційного та розподільного обліку (теплолічильників, лічильників холодної води, лічильників гарячої води), установлених як у приміщеннях, так і за їх межами, або приладів-розподілювачів теплової енергії, установлених на опалювальних приладах опалюваних приміщень, а в окремих випадках - розрахунково.

Також, відповідно до п.10 Методики, у разі, якщо відомості про опалювану площу не буди надані споживачем, базою для розподілу загального обсягу спожитої теплової енергії у будівлі/будинку за відсутності приладів розподільного обліку теплової енергії є загальна площа приміщення у метрах квадратних, визначена за даними, зазначеними у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а у разі відсутності у ньому інформації про окремі приміщення - за даними, зазначеними у документах, що посвідчують право власності на такі приміщення.

До допоміжних приміщень багатоквартирного будинку належать приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців: колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення. Зокрема, внутрішньобудинкові мережі централізованого опалення належать до інженерного (технічного) обладнання житлового будинку та є його невід`ємною частиною.

Згідно п.2 Розділу ІІ Методики, загальний обсяг спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на опалення (Qопбуд) у кожному розрахунковому періоді розподіляється на потреби безпосередньо опалення житлових/нежитлових приміщень (Qпр), забезпечення загальнобудинкових потреб на опалення (Qопз.п.б) будівлі/будинку та сумарного обсягу теплової енергії (Уi Qвідкл.і), що надходить до приміщень з індивідуальним опаленням та/або окремих приміщень з транзитними мережами опалення, у відповідності до відповідної формули, наведеної у вказаній Методиці. Відключення від мереж централізованого опалення і гарячого водопостачання не є підставою для звільнення мешканців від сплати від загально будинкових потреб на опалення (місця загального користування та допоміжних приміщень).

Розподіл між споживачами обсягу спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень здійснюється відповідно до Розділу III Методики.

Розподілу підлягають обсяги спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на опалення у відповідності до складових формул 1, 2, наведених у пункті 2 розділу II цієї Методики, залежно від категорії приміщення, надання йому комунальної послуги з постачання теплової енергії на опалення, наявності/відсутності та типу приладів розподільного обліку теплової енергії, дотримання температури повітря в опалюваному приміщенні в нормативно допустимому діапазоні, наявності/відсутності приміщень з індивідуальним опаленням у будівлі/будинку.

Визначення та розподіл обсягу спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення здійснюється згідно з розділом IV цієї Методики.

Пунктом 5 Розділу III Методики визначено, що розподіл теплової енергії у будівлі/будинку, у якій приміщення не оснащені приладами розподільного обліку теплової енергії для будівлі/будинку, незалежно від наявності або відсутності вузла комерційного обліку теплової енергії, у якій/якому відсутні приміщення з індивідуальним опаленням та окремі приміщення з транзитними мережами опалення, та усі приміщення не оснащені приладами розподільного обліку теплової енергії, обсяг спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення визначається разом з обсягом спожитої теплової енергії на опалення цих приміщень.

Розподілений обсяг для опалюваного приміщення, не оснащеного приладом розподільного обліку теплової енергії, розраховується з урахуванням вимог розділів VII, VIII цієї Методики за формулою 13,14.

При цьому належні відповідачу спірну нежитлові приміщення знаходяться в загальній системі багатоквартирного будинку. Об`єктом теплопостачання є багатоквартирний будинок в цілому, в який надходить теплова енергія з метою опалення усіх приміщень будинку і житлових, і нежитлових приміщень. Тепло поширюється всередині будинку від усіх елементів системи опалення, від кожної її ділянки, і поширюється по всіх приміщеннях, незалежно від наявності або відсутності в конкретному приміщенні окремих елементів системи опалення. Теплоносій на вказаний будинок подається у повному обсязі для забезпечення нормативної температури внутрішнього повітря як в житлових, так і в нежитлових приміщеннях будинку. Відсутність окремих елементів системи опалення в приміщенні не свідчить про те, що теплова енергія не споживається. Вказані приміщення не підпадають під термін неопалювальне приміщення.

Щодо складової нарахувань за спожиту теплову енергію на загальнобудинкові потреби опалення суд зазначає наступне.

Відповідно до рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради №124 від 09.02.2022 «Про внесення змін до рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 13.10.2021 №984 «Про встановлення тарифів на транспортування, постачання теплової енергії та послуги з постачання теплової енергії ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ»», рішення Виконавчого комітету Миколаївської міської ради №566 від 25.10.2022 «Про встановлення тарифів на транспортування, постачання теплової енергії та послуги з постачання теплової енергії ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ»», рішення Виконавчого комітету Миколаївської міської ради №1029 від 25.10.2023 «Про встановлення тарифів на транспортування, постачання теплової енергії та послуги з постачання теплової енергії ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ»», рішення Виконавчого комітету Миколаївської міської ради №252 від 14.02.2024 «Про встановлення тарифів на транспортування, постачання теплової енергії та послугу з постачання теплової енергії ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ»» (т.1 а.с.52-57) встановлено економічно обґрунтовані двоставкові тарифи та теплову енергію та послугу з постачання теплової енергії за умовно-змінною частиною та умовно-постійною частиною тарифу.

Двоставковий формат тарифу обумовлює компенсацію підприємству двох частин витрат окремо, тобто двома ставками.

Перша ставка (умовно-змінні витрати) - плата за спожиту теплову енергію, за рахунок якої здійснюються витрати на придбання лише енергоресурсів (палива, електроенергії та покупної теплової енергії). Зважаючи на те, що обсяг цих витрат залежить від обсягів теплової енергії, яка виробляється та надається споживачеві, ця ставка визначена у гривнях за одиницю теплової енергії (грн./Гкал). Тобто споживач, сплачуючи за теплову енергію на опалення за показаннями будинкового приладу обліку, сплачує лише вартість природного газу, електричної та покупної теплової енергії. Споживач сплачує за цією ставкою лише протягом опалювального періоду та розмір платежу залежить від обсягів спожитої теплової енергії.

Друга ставка (умовно-постійні витрати) - плата за приєднане теплове навантаження, за рахунок якої здійснюються витрати, пов`язані з виробництвом, транспортуванням та постачанням теплової енергії, з обслуговуванням обладнання, з підтриманням технологічного обладнання в робочому стані, а також зі збутом та реалізацією теплової енергії і послуг з опалення. Зважаючи на те, що обсяг цих витрат залежить від кількості і потужності технологічного обладнання, що виробляє та транспортує теплову енергію споживачам та визначається, виходячи з обсягу теплового навантаження, що приєднане до джерела теплової енергії, ця ставка визначена у гривнях за одиницю теплового навантаження на джерело теплової енергії (грн/Гкал/годину).

Пунктом 24 Правил надання послуги з постачання теплової енергії визначено, що розподіл між споживачами обсягу спожитої у будівлі послуги здійснюється з урахуванням показань вузлів розподільного обліку теплової енергії, а у разі їх відсутності - пропорційно опалюваній площі (об`єму) приміщення споживача відповідно до Методики розподілу.

Умовно-постійна частини тарифу для приміщень, вбудованих в житлові будинки/нежитлові будівлі розраховується згідно з даними теплового навантаження будівлі, пропорційно опалюваній площі приміщення споживача.

Наказом Приватного акціонерного товариства Миколаївська теплоелектроцентраль №473 від 22.09.2021 (т.1 а.с.60) встановлено розмір плати за абонентське обслуговування для послуги з постачання теплової енергії. Щомісячна оплата за абонентське обслуговування, що нараховується протягом року на одного абонента на місяць: за наявності будинкового вузла комерційного обліку т/енергії у розмірі 32,57 грн (з ПДВ); при відсутності будинкового вузла комерційного обліку т/енергії у розмірі 15,84 грн (з ПДВ).

Наказом Приватного акціонерного товариства Миколаївська теплоелектроцентраль №434 від 13.12.2023 (т.1 а.с.58) змінено розмір нарахувань за спожиту теплову енергію для категорії інші споживачі шляхом перерахування вартості теплової енергії з урахуванням коефіцієнту К: за листопад К = 0,8. Сума перерахунку (різниця в нарахуваннях) для споживачів (С) визначається за формулою: С = (К-1) х П, де К - коефіцієнт перерахунку; П - плата за теплову енергію для споживача, визначна у відповідному місяці з діючими тарифами на теплову енергію.

Наказом Приватного акціонерного товариства Миколаївська теплоелектроцентраль №32 від 18.01.2024 (т.1 а.с.59) змінено розмір нарахувань за спожиту теплову енергію для категорії інші споживачі шляхом перерахування вартості теплової енергії з урахуванням коефіцієнту К: за грудень К = 0,7. Сума перерахунку (різниця в нарахуваннях) для споживачів (С) визначається за формулою: С = (К-1) х П, де К- коефіцієнт перерахунку; П - плата за теплову енергію для споживача, визначна у відповідному місяці з діючими тарифами на теплову енергію.

Плата за абонентське обслуговування, відповідно до вимог ч.11 ст.1 Закону №2189-VIII, нараховується як і в опалювальний сезон, так і в міжсезоння.

Так, позивачем на підтвердження надання відповідачу послуг за укладеним індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії, в період з листопада 2022 року по квітень 2024 року включно надано рахунки на загальну суму 48706,02 грн (т.1 а.с.31-38).

Вищезазначені рахунки на оплату наданих послуг містять детальну інформацію здійсненого нарахування: за неопалювальний період здійснено нарахування абонентської плати та послуги з умовно-постійної частини тарифу, а за опалювальний здійснено нарахування послуги з постачання теплової енергії (умовно-змінна частина тарифу).

Судом приймається до уваги, що позивач просить стягнути половину суми від тієї що значиться в рахунках, оскільки відповідачу належить 500/1000, тобто 1/2 спірних нежитлових приміщень.

Судом встановлено, що 07.08.2024 позивач звертався до Господарського суду Миколаївської області з позовом про стягнення боргу за теплову енергію у солідарному порядку з обох співвласників спірних приміщень ФОП Янкелевич М.Д. та фізичної особи Цоня Т.В. за спірний період.

Ухвалою від 12.08.2024 у справі №915/948/24 судом повернуто позовну заяву позивачу. Підставою для повернення позовної заяви позивачу без розгляду стало об`єднання вимог в одній позовній заяві, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства, оскільки позов заявлено до ФОП Янкелевич М.Д., яке підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, та до фізичної особи ОСОБА_2 , яке підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Позивачем також надано докази сплати половини суми заборгованості за спірний період, стягнутої за рішенням Заводського районного суду міста Миколаєва від 04.02.2025 по справі №490/8448/24 з іншого співвласника спірних нежитлових приміщень - фізичної особи Цоні Т.В. (т.1 а.с.213-219).

Щодо рахунку за вересень 2023 року позивач вказує, що йому стало відомо про здійснення відповідачем діяльності у спірному нежитловому приміщенні підвалу розташованому у житловому будинку за адресою вулиця Сінна, 31 у місті Миколаєві, лише у серпні 2023 року, тому з вказаного моменту позивачем було нараховано відповідачу плату за попередній період, починаючи з листопада 2022 року, в рамках позовної давності і умов індивідуального договору про надання послуг з постачання теплової енергії (який є публічним договором приєднання), в т.ч п.38 Договору.

19.02.2024 позивач направив на адресу відповідача претензію №148-ю про сплату суми заборгованості. Однак відповідачем не сплачено суму заборгованості у добровільному порядку, що стало підставою для пред`явлення даного позову.

Виходячи зі змісту договору, наявність або відсутність рахунку не звільняє відповідача від обов`язку здійснити оплату, оскільки такий обов`язок виникає на підставі договору, а не на підставі рахунку. Так, споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу (п. 34 договору).

Водночас, суд звертає увагу, що наявність або відсутність рахунку не звільняє відповідача від обов`язку здійснити оплату, оскільки такий обов`язок виникає на підставі договору, а не на підставі рахунку. За своєю правовою природою рахунок на оплату товару не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти як оплату за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер. Ненадання чи неотримання споживачем рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів ст.212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора у розумінні ст.613 Цивільного кодексу України, а тому не звільняє відповідача від обов`язку оплатити товар (наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі №920/1343/21 від 29.04.2020).

Відтак, строк виконання зобов`язань з оплати послуг з постачання теплової енергії є таким, що настав, однак на день розгляду справи відповідачем не надано доказів оплати наданих послуг з постачання теплової енергії.

Згідно ч.1 ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення глави 63 згідно ч.2 ст.901 цього ж Кодексу можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно ч.1 ст.903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

За приписами ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України, який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За частиною 1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За змістом висновку Верховного Суду у постанові від 20.09.2018 у справі №522/7683/13-ц саме на сторону відповідача покладено процесуальний обов`язок спростування розміру заборгованості, заявленого стороною позивача.

Також суд звертає увагу на те, що позивач всім своїм абонентам на загальнобудинкові потреби почали нараховувати лише з 01.11.2022. Це пояснюється тим, що методика, відповідно якої проводиться розподіл обсягів спожитої теплової енергії набрала чинності 28.01.2022. Відповідно до цього, з усіма абонентам, які відключені від централізованого опалення, індивідуальні договори укладені з 01.11.2022 та почались нарахування витрат за відшкодування обсягів теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень та на функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку.

Судом також прийнято до уваги, що 17.01.2025 позивачем уточнено позовні вимоги та зменшено суму основного боргу на 655,82 грн з урахуванням заперечень відповідача щодо визначення опалюваних площ всього будинку.

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується належне виконання позивачем своїх зобов`язань за спірним договором, натомість відповідачем не сплачено за надані послуги з постачання теплової енергії за період з листопада 2022 року по квітень 2024 року включно за вказаним договором та абонплату, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 23697,19 грн за послугу з постачання теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення та по абонентській платі.

Отже, як встановлено судом, відповідачем на момент звернення позивача до суду із заявленим позовом не були виконані в повному обсязі зобов`язання за договором №6169 від 01.11.2021 щодо здійснення повної оплати вартості наданих позивачем послуг на загальну суму 23697,19 грн.

При цьому слід зазначити, що наявність вказаної заборгованості відповідач не спростував, докази, які б підтверджували факт повної оплати відповідачем за договором або неможливості виконання цього зобов`язання з поважних причин, в матеріалах справи відсутні. Адже, частиною першою, третьою статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, якими в силу ст. 73 ГПК України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Несплатою позивачу вказаної суми за надані послуги за спірним договором відповідач порушив прийняті на себе зобов`язання відповідно до умов договору, що є недопустимим згідно ст.525 Цивільного кодексу України.

За таких обставин, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за спожиту теплову енергію в сумі 23697,19 грн.

Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

При цьому суд зауважує, що при наданні оцінки всім доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Вирішуючи питання щодо доцільності надання правової оцінки іншим доводам сторін, суд виходить з того, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Так, Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Призначення обґрунтованого рішення полягає у тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією (рішення у справі Гірвісаарі проти Фінляндії).

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, рішення Європейського суду з прав людини суд застосовує у цій справі як джерело права.

Наразі суд не вбачає необхідності надавати оцінку решті доводам сторін, оскільки така оцінка не впливає на вказані вище висновки суду.

Статтями 15, 16 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, є примусове виконання обов`язку в натурі.

Разом з тим у постанові від 29.06.2021 у справі № 910/2842/20 Верховний Суд зазначив, що згідно з пунктом 5 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України та абзацом 6 частини 2 статті 20 Господарського кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов`язку в натурі. Отже, суд вправі задовольнити позов про спонукання виконати умови договору лише в разі, якщо встановить, що у особи такий обов`язок наявний, але вона ухилилася від його виконання. При цьому у справі має бути доведено наявність відповідного правовідношення, а саме прямого законодавчого обов`язку відповідача щодо виконання договору.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.05.2019р. по справі №910/16744/17 вказала, що такий спосіб захисту як примусове виконання обов`язку в натурі застосовується у зобов`язальних правовідносинах у випадках, коли особа має виконати зобов`язання на користь позивача, але відмовляється від виконання останнього чи уникає його. Примусове виконання обов`язку в натурі має наслідком імперативне присудження за рішенням суду (стягнення, витребування тощо), і не спрямоване на підсилення існуючого зобов`язання, яке не виконується, способом його відтворення в резолютивній частині рішення суду аналогічно тому, як воно було унормовано сторонами у договорі.

Суд вважає, що розрахунок позивача, з урахуванням наведеного у заяві від 17.01.2025 розгорнутого розрахунку помісячних нарахувань вартості обсягу теплової енергії розподіленої на опалення місць загального користування, допоміжних приміщень та на функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будинку за спірний період, - є арифметично вірним, обґрунтованим та не спростованим відповідачем.

Відтак, суд доходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача основної суми боргу в розмірі 23697,19 грн за отриману послугу з постачання теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб (МЗК та допоміжних приміщень) та абонентської плати, що цілком відповідає такому способу захисту цивільних прав та інтересів позивача, як примусове виконання обов`язку в натурі.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до приписів ст.129 ГПК України, сплачений судовий збір підлягає відшкодуванню на користь позивача за рахунок відповідача.

Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 91, 129, 210, 220, 232, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Янкелевич Михайла Даниловича ( АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Приватного акціонерного товариства Миколаївська теплоелектроцентраль (54020, Миколаївська обл., м.Миколаїв, Каботажний узвіз, буд.18; ідент.код 30083966) 23697,19 грн основного боргу та 3028,0 грн судового збору.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 ГПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч.1 ст.254 ГПК України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне судове рішення складено 14.08.2026.

Суддя М.В.Мавродієва