Рішення № 138985726, 14.08.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14.08.2026Справа № 910/6337/26

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін матеріали справи

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, 5, ідентифікаційний код 40075815)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІБРА КОМ" (01013, м. Київ, пров. Деревообробний, 5, ідентифікаційний код 40429347)

про стягнення394 525, 00 грн.

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулось Акціонерне товариство "Українська залізниця" (далі - позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІБРА КОМ" (далі - відповідач) про стягнення 394 525, 00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач в порушення умов публічного договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом відповідно до ст. 122 Статуту залізниць України неправильно зазначив масу вантажу у накладних, у зв`язку з чим і утворився обов`язок сплатити на користь позивача штраф у розмірі 394 525, 00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/6337/26, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників учасників справи.

15.06.2026 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" відповідачем подано відзив на позовну заяву. В обґрунтування своїх заперечень проти позовних вимог відповідач зазначає, що матеріали справи не містять жодних доказів складання уповноваженими особами позивача протягом 15-16 листопада 2025 року комерційних актів, якими б засвідчувались обставини невідповідності маси наявного вантажу у вагонах №№59434076, 59433490, 91591370, 59433524, 59433334 даним, зазначеним у перевізних документах, та які відповідно до чинного законодавства є підставою для матеріальної відповідальності. На думку відповідача, наявні у матеріалах справи комерційні акти №№355504/9/1, 355504/10/2, 355504/11/3, 35550412/4, 355504/13/5, складені 28.11.2025 на підставі актів №№6289, 6288, 6287, 6286, 6283 від 15.11.2025, з порушенням строків встановлених п. 4 Правил складання актів. А тому, як вказує відповідач, вказані комерційні акти за своєю формою та змістом не відповідають вимогам Статуту залізниць України та Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №334 від 28.05.2002, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України №567/6855 від 08.07.2002, а тому є неналежними та недопустимими доказами відповідно до статей 76 та 77 ГПК України.

Також 15.06.2026 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" відповідачем подано заяву про застосування строків позовної давності.

18.06.2026 (зареєстровано 19.06.2026) через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" позивачем подано відповідь на відзив, в якому наведені заперечення щодо доводів відповідача а також поданої заяви про застосування строку позовної давності.

23.06.2026 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" відповідачем подано заперечення на відповідь на відзив.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

Акціонерним товариством "Українська залізниця" (далі - Перевізник, позивач) оприлюднено Договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору, предметом договору є організація та здійснення перевезень вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому д міжнародному сполученні (експорт, імпорт) у власних вагонах Перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах Замовника (далі - Послуги) і проведення розрахунків за ці послуги.

Договір є публічним договором, за яким перевізник взяв на себе обов`язок здійснювати надання послуг з перевезення залізничним транспортом загального користування кожному, хто до нього звернеться. Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх замовників, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Пропозиції та зміни до договору приймаються і враховуються відповідно до пунктів 9.3 та 9.4 договору та законодавства (пункт 1.5 договору).

Договір з урахуванням змін до нього оприлюднюється Перевізником як публічна пропозиція для укладення на вебсайті http://uz-cargo.com/, з накладенням кваліфікованого електронного підпису (КЕП), що передбачено п. 1.6 договору.

Згідно з п. 1.7 договір укладається шляхом надання Перевізником пропозиції укласти договір (оферти) і прийняття в цілому пропозиції (акцепту) другою стороною. Приймаючи пропозицію укласти договір друга сторона засвідчує, що ознайомилась та згодна з усіма умовами договору.

27.08.2020 року Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛІБРА КОМ" (далі - Замовник, відповідач) подано Заяву про прийняття в цілому пропозиції (акцепт) укладення Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №40429347/2020-0002 від 27.08.2020 року, в якій виразило волевиявлення укласти договір у порядку, встановленому статтею 634 Цивільного кодексу України.

Пунктом 1.9 договору визначено, що перевізник, за результатом розгляду заяви (акцепту), направляє другій стороні у власній інформаційній системі повідомлення з накладенням КЕП (кваліфікованого електронного підпису) про дату укладення договору, присвоєння Замовнику коду Замовника як платника, коду вантажовідправника/вантажоодержувача. Код платника є номером договору з Замовником.

У п. 1.10 договору зазначено, що договір є укладеним з дня надання Замовнику Перевізником Інформаційного повідомлення про укладення договору, але не раніше дня введення його в дію відповідно до п. 12.1. договору.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем направлено відповідачу повідомлення про укладення Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №35-40429347/2020-0002 від 27.08.2020 та присвоєно Замовнику коди:

1. відправника/одержувача: 9347;

2. платника 5736013 та відкрито особовий рахунок з ідентичним номером.

Згідно з п. 9.4 договору, зміни (доповнення) до договору, Перевізник здійснює шляхом викладення в новій редакції Договору в цілому або окремих його частин та їх оприлюднення на вебсайті http://uz-cargo.com/, з накладенням КЕП.

Зміни до договору поширюються на всіх осіб, що приєднались до договору (абз. 2 п. 9.4 договору).

Замовлення та / або отримання послуг та / або їх оплата за договором засвідчує повну згоду Замовника з договором та змінами до нього (абз. 4 п. 9.4 договору).

Пунктом 1.4 договору визначено, що надання послуг за договором може підтверджуватись одним з таких документів: накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю, відомістю плати за користування вагонами, відомістю плати за подавання/забирання вагонів та маневрову роботу, іншими документами.

У п. 2.1. договору визначено права та обов`язки Замовника, зокрема:

надавати або організовувати надання місячних замовлень на перевезення відповідно до Правил планування перевезень вантажів через автоматизовану систему планування перевезень вантажів (далі - Система планування перевезень) з проставленням ознаки, що містить умови надання послуг за наявності (п. 2.1.1.);

сплачувати послуги Перевізника та інші платежі, належні Перевізнику за договором з сум внесеної передоплати за кодом платника (п. 2.1.4.);

відшкодовувати Перевізнику витрати, пов`язані із затримками вагонів, контейнерів і вантажів з причин, що не залежать від Перевізника, які виникли на станціях залізниць України, зокрема з наступних причин: неправильне оформлення відправниками перевізних документів; недодання до накладної документів, необхідних для виконання митних, санітарних та інших правил чи невірне їх оформлення; перевірка вантажів (маси вантажу) митними та іншими державними органами контролю; недотримання технічних умов розміщення та кріплення вантажів; недостатність грошових коштів та закриття коду платника, інші причини. Оплата вказаних послуг здійснюється шляхом списання з сум внесеної передоплати за кодом платника (п. 2.1.5);

у строки, встановлені розд. 4 договору, підписувати акти звіряння розрахунків, зведені відомості. Підписувати не пізніше двох робочих днів від дня надання послуг накопичувальні картки зборів за роботи (послуги) та штрафів, пов`язаних з перевезенням вантажів (вантажобагажу) форми ФДУ-92, відомості плати за користування вагонами форми ГУ 46, відомості плати за користування контейнерами форми ГУ-46к, відомості плати за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу фор-ми ГУ-46а. А у випадку оформлення вказаних вище документів в паперовій формі на вимогу Замовника - підписувати та надавати Перевізнику не пізніше двох робочих днів від дня надання такої його вимоги (п. 2.1.7);

у строки, встановлені розд. 4 Договору, підписувати акти звіряння розрахунків, зведені відомості. Підписувати не пізніше двох робочих днів від дня надання послуг накопичувальні картки зборів за роботи (послуги) та штрафів, пов`язаних з перевезенням вантажів (вантажобагажу) форми ФДУ-92, відомості плати за користування вагонами форми ГУ-46, відомості плати за користування контейнерами форми ГУ-46к, відомості плати за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу фор-ми ГУ-46а. А у випадку оформлення вказаних вище документів в паперовій формі на вимогу Замовника - підписувати та надавати Перевізнику не пізніше двох робочих днів від дня надання такої його вимоги(п. 2.1.7 Договору).

Умовами п. 2.3 договору передбачені обов`язки перевізника, зокрема:

приймати до перевезення вантажі у вагонах (контейнерах) Замовника або у власних вагонах (контейнерах) Перевізника, надавати власні вагони (контейнери) Перевізника для навантаження вантажів згідно із затвердженими планами і заявками Замовника згідно з інформацією розміщеною у Системі планування перевезень, надавати додаткові послуги, пов`язані з перевезенням вантажів, перелік яких зазначається в додатках до договору та Збірнику тарифів;

відкрити для проведення розрахунків і обліку сплачених сум для замовника особовий рахунок з наданням коду платника, а також присвоїти замовнику код вантажовідправника / вантажоодержувача. Надані коди зазначаються перевізником в Інформаційному повідомлені про укладення договору в порядку визначеному в п. 1.9 договору.

Відповідно до п. 3.1 договору розмір провізних платежів за перевезення вантажу у вагонах замовника та вагонах залізниць інших держав, додаткових зборів, пов`язаних з перевезенням, розраховується за ставками і тарифами, які визначаються у відповідності до умов Збірника Тарифів.

Строк позовної давності за вимогами перевізника до замовників, що випливають з правовідносин сторін за договором, становить один рік (п. 7.4 договору).

Порядок оформлення, прийому та узгодження електронних перевізних документів (ЕПД) передбачений (п. 8.6 договору).

У п. 8.6.1 договору передбачено, що Замовник формує ЕПД та передає їх Перевізнику не пізніше часу пред`явлення вантажу для приймально-здавальних операцій відповідно до режиму роботи товарної контори станції.

Договір діє з дня укладення, але не раніше дати введення в дію, що визначається перевізником в повідомленні про оприлюднення договору здійсненого на веб-сайті http//uz-cargo.com/ та діє до його припинення (п. 12.1 договору).

Пунктом 14 договору передбачено, що його невід`ємною частиною є додатки.

Як вказує позивача, 12 листопада 2025 року за залізничною накладною №34535286 ТОВ «ЛІБРА КОМ» було відправлено 4 вагони №№59434076, 59433490, 91591370, 59433524 зі станції Тетерів Південно Західної залізниці із вантажем - деревина паливна для технологічних потреб. Одержувач - ТОВ «КРОНОСПАН РІВНЕ», станція Обарів Львівської залізниці.

Також 12 листопада 2025 року за залізничною накладною №34535278 ТОВ «ЛІБРА КОМ» було відправлено 1 вагон №59433334, зі станції Тетерів Південно-Західної залізниці із вантажем деревина паливна для технологічних потреб. Одержувач - ТОВ «КРОНОСПАН РІВНЕ», станція Обарів Львівської залізниці.

За доводами позивача, 15.11.2025 на станції Сарни Львівської залізниці на підставі показників електронної тензометричної ваги та актів загальної форми №№6283, 6286, 6287, 6288, 6289 було затримано вагони №№59434076, 59433490, 91591370, 59433524, 59433334 з підозрою комерційної несправності, для контрольного комісійного зважування.

За результатами зважування вагонів 17.11.2025 отримано дані:

щодо вагону 59433334 зазначено у перевізному документі маса нетто 48700 кг, в дійсності виявлено: маса нетто 88400 кг, маса брутто 121400 кг, тара з документу 33000 кг, що більше проти документу на 39700 кг та більше вантажопідйомності на 28400 кг;

щодо вагону 91591370 зазначено у перевізному документі маса нетто 48800 кг, в дійсності виявлено: маса нетто 83550 кг, маса брутто 116550 кг, тара з документу 33000 кг, що більше проти документу на 34750 кг та більше вантажопідйомності на 23550 кг;

щодо вагону 59433490 зазначено у перевізному документі маса нетто 48870 кг, в дійсності виявлено: маса нетто 83050 кг, маса брутто 116050 кг, тара з документу 33000 кг, що більше проти документу на 34180 кг та більше вантажопідйомності на 23050 кг;

щодо вагону 59433524 зазначено у перевізному документі маса нетто 48850 кг, в дійсності виявлено: маса нетто 82450 кг, маса брутто 115450 кг, тара з документу 33000 кг, що більше проти документу на 33600 кг та більше вантажопідйомності на 22450 кг;

щодо вагону 59434076 зазначено у перевізному документі маса нетто 48900 кг, в дійсності виявлено: маса нетто 79200 кг, маса брутто 112200 кг, тара з документу 33000 кг, що більше проти документу на 30300 кг та більше вантажопідйомності на 19200 кг.

Відтак, як вказує позивач, згідно показників ваги дані вагони навантажено понад норму, що в свою чергу загрожувало безпеці руху у відповідності до Правил технічної експлуатації вагонів розділ 15 п.15.27.

За результатами зважування складено акти загальної форми №№ 28, 29, 30, 31, 32. У цей же день, як вказує позивач, було отримано від вантажовідправника лист, у якому він розпорядився щодо надлишком вантажу в вагонах. Зокрема, відправник листом визнав наявність завантаження вагонів понад їх вантажопідйомність та повідомив, що цей надлишок буде відвантажуватись в надані ним вагони №№59433631, 59433391.

В подальшому, вказані вагони було затримано працівниками Територіального управління БЕБ у Київській області, у зв`язку з чим направлено лист №23.9/25/3/12166-25 від 17.11.2025 про проведення невідкладних слідчих дій.

Також позивач зазначає, що 28.11.2025 після завершення невідкладних слідчих дій, вилучення частини вантажу, вагони повернено на станцію Сарни. Надлишок наявного вантажу відвантажено у вагони №№59433631, 59433391. Після чого проведено повторне комерційне зважування вантажу на станційній статичній вагонній вазі, про що складено акти загальної форми № 38, 39, 40, 41, 42. І на підставі цих актів складено комерційні акти станції Сарни №№355504/9, 355504/10, 355504/11, 355504/12, 355504/13 від 28.11.2025.

Після проведення невідкладних слідчих дій зафіксовано:

із вагона №59434076 вилучено вантаж у кількості 19100 кг, який передано на відповідальне зберігання; надлишок у кількості 3700 кг відвантажено у вагон 59433391 та відправлено на станцію призначення;

із вагона №59433524 вилучено вантаж у кількості 16580 кг, який передано на відповідальне зберігання; надлишок у кількості 6670 кг відвантажено у вагон 59433391 та відправлено на станцію призначення;

із вагона №59433490 вилучено вантаж у кількості 11200 кг, який передано на відповідальне зберігання; надлишок у кількості 13650 кг відвантажено у вагон 59433391 та відправлено на станцію призначення;

із вагона №91591370 вилучено вантаж у кількості 11270 кг, який передано на відповідальне зберігання, надлишок у кількості 13180 кг відвантажено у вагон 59433391 та відправлено на станцію призначення;

із вагона №59433334 надлишок у кількості 29550 кг відвантажено у вагон 59433631 та відправлено на станцію призначення.

Станцією Сарни складено акти про визначення маси вилученого вантажу.

Вагони з вантажем, які були відправлено за накладними №34535286 та №34535278 без врахування вилученого вантажу працівниками Територіального управлення БЕБ у Київській області, отримано вантажоодержувачем без зауважень 30.11.2025.

Надлишок вантажу відправлено вагонами №59433631, №59433391 досильними накладними №№37016326, 37016482 отримано вантажоодержувачем 30.11.2025 та 01.12.2025 без зауважень.

Позивач вважає, що відповідно до статей 24, 118, 122 Статуту залізниць України викладені обставини є підставою для стягнення з відповідача штрафу у сумі 394 525,00 грн.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що матеріали справи не містять жодних доказів складання уповноваженими особами позивача протягом 15-16 листопада 2025 року комерційних актів, якими б засвідчувались обставини невідповідності маси наявного вантажу у вагонах №№59434076, 59433490, 91591370, 59433524, 59433334 даним, зазначеним у перевізних документах, та які відповідно до чинного законодавства є підставою для матеріальної відповідальності. На думку відповідача, наявні у матеріалах справи комерційні акти №№355504/9/1, 355504/10/2, 355504/11/3, 35550412/4, 355504/13/5, складені 28.11.2025 на підставі актів №№6289, 6288, 6287, 6286, 6283 від 15.11.2025, з порушенням строків встановлених п. 4 Правил складання актів. А тому, як вказує відповідач, вказані комерційні акти за своєю формою та змістом не відповідають вимогам Статуту залізниць України та Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №334 від 28.05.2002, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України №567/6855 від 08.07.2002, а тому є неналежними та недопустимими доказами відповідно до статей 76 та 77 ГПК України.

Предметом доказування у даній справі є обставини щодо наявності/відсутності правових підстав для стягнення з відповідача штрафу в сумі 394 525,00 грн за невірно зазначену масу вантажу у залізничних накладних №34535286 та №34535278 від 12.11.2025.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно з ч. 1 ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Умови перевезення вантажів залізничним транспортом регулюються, зокрема, Законом України "Про залізничний транспорт", Статутом залізниць України, Правилами перевезення вантажів та іншими нормативними актами.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України "Про залізничний транспорт" законодавство про залізничний транспорт загального користування складається із законів України "Про транспорт", "Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 8 Закону України "Про залізничний транспорт" перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти залізничним транспортом загального користування організується на договірних засадах. Для забезпечення виконання договірних зобов`язань здійснюється перспективне та поточне планування перевезень. Умови та порядок організації перевезень, нормативи якості вантажних перевезень (терміни доставки, безпека перевезень, схоронність вантажів) та обслуговування пасажирів, відправників і одержувачів вантажів визначаються Статутом залізниць України, Правилами перевезень вантажів та Правилами перевезень пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України.

Згідно зі ст. 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457 (далі Статут) він визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під`їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

Відповідно до ст. 6 Статуту накладна це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Згідно з п. 1.1 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 № 644, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 № 863/5084 (далі - Правила оформлення перевізних документів), на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) за формою, наведеною у додатку 1 до цих Правил.

Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором застави вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу разом з вантажем. Заповнення накладної здійснюється відправником, залізницею, одержувачем згідно з поясненнями, наведеними у додатку 3 до цих Правил (п. 1.2 Правил оформлення перевізних документів).

Відповідно до п. 1.3 Правил оформлення перевізних документів, усі відомості, передбачені формою бланка перевізного документа, повинні бути внесені відправником у відповідні графи. Виправлення не допускаються; у разі необхідності зміни відомостей, унесених до перевізного документа, відправник зобов`язаний заповнити новий перевізний документ. Зміни, які вносяться до перевізного документа залізницею, засвідчуються посадовою особою залізниці із зазначенням дати та найменування станції, на якій внесено зміни.

Згідно з п. 1.5 Правил оформлення перевізних документів, оформлення перевізних документів, перевезення власних (орендованих) локомотивів і вагонів у завантаженому та порожньому стані оформлюються перевізними документами, в яких у графі 20 "Найменування вантажу" відправником зазначається: для локомотивів і завантажених вагонів "Власний (орендований) вагон (локомотив). Власник (орендар) (найменування власника, оператора, орендаря)"; для порожніх вагонів "Порожній власний (орендований) вагон. З-під ... (найменування вантажу). Власник (орендар) (найменування власника, оператора, орендаря). Направляється до пункту навантаження (в ремонт тощо)".

Заповнення накладної на станції призначення здійснюється згідно з додатком 3 до цих правил (п. 5.1 Правил оформлення перевізних документів).

Відповідно до додатку 3 до Правил оформлення перевізних документів "Пояснення" щодо заповнення накладної, графа 10 "Станція та залізниця призначення" - найменування станції та залізниці призначення вантажу відповідно до Тарифного керівництва № 4 залізниць України та графа 20 "Найменування вантажу" - заповнюються відправником.

Інші відмітки, необхідні для визначення провізної плати і зборів за послуги, пов`язані з перевезенням і для виконання особливих умов перевезення, вносяться в перевізний документ відправником, станціями відправлення, призначення та попутними станціями відповідно до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ними послуги, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 26.03.2009 № 317, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 15.04.2009 за № 340/16356 (зі змінами), та інших нормативно-правових актів (п. 5.4 Правил оформлення перевізних документів).

Як встановлено судом, 12.11.2025 за залізничною накладною №34535286 ТОВ «ЛІБРА КОМ» було відправлено 4 вагони №№59434076, 59433490, 91591370, 59433524 зі станції Тетерів Південно Західної залізниці із вантажем - деревина паливна для технологічних потреб та за залізничною накладною №34535278 ТОВ «ЛІБРА КОМ» було відправлено 1 вагон №59433334, зі станції Тетерів Південно-Західної залізниці із вантажем деревина паливна для технологічних потреб. Одержувач - ТОВ «КРОНОСПАН РІВНЕ», станція Обарів Львівської залізниці.

У графах 24 вказаних накладних відправником зазначено масу вантажу.

Статтею 24 Статуту визначено, що вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Маса вантажу вважається правильною, якщо різниця у масі, визначена на станції відправлення, порівняно з масою, що виявилася на станції призначення, не перевищує: у разі недостачі - норми природної втрати маси вантажу і граничного розходження визначення маси нетто; у разі надлишку - граничного розходження визначення маси нетто (ч. 4 ст. 52 Статуту залізниць України).

Залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами (стаття 105 Статуту залізниць України).

Обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць (ст. 129 Статуту залізниць України).

Згідно з п. 3 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України 28.05.2002 № 334, акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, якщо при цьому не потрібне складання комерційного акта. Акт загальної форми підписується особами, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання акта, але не менше як двома особами. Один примірник акта загальної форми, складеного під час перевезення, додається до перевізних документів, другий залишається на станції, яка його склала.

Комерційні акти складаються: на місцях загального користування - у день вивантаження або в день видачі вантажу одержувачу; при вивантаженні на місцях незагального користування - у день здачі вантажу одержувачу, у цьому разі перевірка повинна здійснюватись до вивантаження або в процесі вивантаження чи зразу ж після нього. У разі перевірки маси вантажу зважуванням на вагонних вагах, якщо маса тари приймається за трафаретом на вагоні, комерційний акт складається в день зважування вагона з вантажем; якщо маса тари вагона визначається зважуванням його після вивантаження, комерційний акт складається в день зважування порожнього вагона; на вантаж, що перебуває у дорозі - у день виявлення обставин, що підлягають оформленню комерційним актом. У разі неможливості скласти комерційні акти в указані терміни вони складаються у всіх випадках не пізніше наступної доби (пункт 4 Правил складання актів).

Матеріалами спри підтверджено, що не спростовано відповідачем, 15.11.2025 на станції Сарни Львівської залізниці на підставі показників електронної тензометричної ваги та актів загальної форми №№6283, 6286, 6287, 6288, 6289 було затримано вагони №№59434076, 59433490, 91591370, 59433524, 59433334 з підозрою комерційної несправності, для контрольного комісійного зважування.

За результатами зважування вагонів 17.11.2025 отримано дані:

щодо вагону 59433334 зазначено у перевізному документі маса нетто 48700 кг, в дійсності виявлено: маса нетто 88400 кг, маса брутто 121400 кг, тара з документу 33000 кг, що більше проти документу на 39700 кг та більше вантажопідйомності на 28400 кг;

щодо вагону 91591370 зазначено у перевізному документі маса нетто 48800 кг, в дійсності виявлено: маса нетто 83550 кг, маса брутто 116550 кг, тара з документу 33000 кг, що більше проти документу на 34750 кг та більше вантажопідйомності на 23550 кг;

щодо вагону 59433490 зазначено у перевізному документі маса нетто 48870 кг, в дійсності виявлено: маса нетто 83050 кг, маса брутто 116050 кг, тара з документу 33000 кг, що більше проти документу на 34180 кг та більше вантажопідйомності на 23050 кг;

щодо вагону 59433524 зазначено у перевізному документі маса нетто 48850 кг, в дійсності виявлено: маса нетто 82450 кг, маса брутто 115450 кг, тара з документу 33000 кг, що більше проти документу на 33600 кг та більше вантажопідйомності на 22450 кг;

щодо вагону 59434076 зазначено у перевізному документі маса нетто 48900 кг, в дійсності виявлено: маса нетто 79200 кг, маса брутто 112200 кг, тара з документу 33000 кг, що більше проти документу на 30300 кг та більше вантажопідйомності на 19200 кг.

Згідно показників ваги дані вагони навантажено понад норму, що в свою чергу загрожувало безпеці руху у відповідності до Правил технічної експлуатації вагонів розділ 15 п.15.27.

За результатами зважування складено акти загальної форми №№ 28, 29, 30, 31, 32. У цей же день, як вказує позивач, було отримано від вантажовідправника лист, у якому він розпорядився щодо надлишком вантажу в вагонах. Зокрема, відправник листом визнав наявність завантаження вагонів понад їх вантажопідйомність та повідомив, що цей надлишок буде відвантажуватись в надані ним вагони №№59433631, 59433391.

В подальшому, вказані вагони було затримано працівниками Територіального управління БЕБ у Київській області, у зв`язку з чим направлено лист №23.9/25/3/12166-25 від 17.11.2025 про проведення невідкладних слідчих дій.

28.11.2025 після завершення невідкладних слідчих дій, вилучення частини вантажу, вагони повернено на станцію Сарни. Надлишок наявного вантажу відвантажено у вагони №№59433631, 59433391. Після чого проведено повторне комерційне зважування вантажу на станційній статичній вагонній вазі, про що складено акти загальної форми № 38, 39, 40, 41, 42. І на підставі цих актів складено комерційні акти станції Сарни №№355504/9, 355504/10, 355504/11, 355504/12, 355504/13 від 28.11.2025.

Після проведення невідкладних слідчих дій зафіксовано:

із вагона №59434076 вилучено вантаж у кількості 19100 кг, який передано на відповідальне зберігання; надлишок у кількості 3700 кг відвантажено у вагон 59433391 та відправлено на станцію призначення;

із вагона №59433524 вилучено вантаж у кількості 16580 кг, який передано на відповідальне зберігання; надлишок у кількості 6670 кг відвантажено у вагон 59433391 та відправлено на станцію призначення;

із вагона №59433490 вилучено вантаж у кількості 11200 кг, який передано на відповідальне зберігання; надлишок у кількості 13650 кг відвантажено у вагон 59433391 та відправлено на станцію призначення;

із вагона №91591370 вилучено вантаж у кількості 11270 кг, який передано на відповідальне зберігання, надлишок у кількості 13180 кг відвантажено у вагон 59433391 та відправлено на станцію призначення;

із вагона №59433334 надлишок у кількості 29550 кг відвантажено у вагон 59433631 та відправлено на станцію призначення.

Станцією Сарни складено акти про визначення маси вилученого вантажу.

Вагони з вантажем, які були відправлено за накладними №34535286 та №34535278 без врахування вилученого вантажу працівниками Територіального управлення БЕБ у Київській області, отримано вантажоодержувачем без зауважень 30.11.2025.

Надлишок вантажу відправлено вагонами №59433631, №59433391 досильними накладними №№37016326, 37016482 отримано вантажоодержувачем 30.11.2025 та 01.12.2025 без зауважень.

Згідно з пунктом 5.5 розділу 5 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 № 644, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 Статуту залізниць України. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли. Цей факт засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.

Відповідач проти задоволення позову заперечує та зазначає, що комерційні акти, подані позивачем, не є належним та допустимим доказом у справі, не підтверджує факту неправильного зазначення відповідачем маси вантажу, та відповідно не може бути підставою для покладення на відповідача матеріальної відповідальності.

Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами складання актів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за № 567/6855 (далі - Правила складання актів).

Згідно з п. 1 Правил складання актів, при перевезеннях у залежності від обставин, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, відправника, одержувача, пасажира, складаються комерційні акти та акти загальної форми.

Комерційні акти складаються для засвідчення таких обставин, зокрема: невідповідності найменування, маси і кількості місць наявного вантажу, багажу чи вантажобагажу даним, зазначеним у перевізних документах. Дані в комерційному акті зазначаються на підставі перевізних документів та виявлених обставин (п. 2 Правил складання актів).

Пунктом 3 Правил складання актів передбачено, що акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу та вантажобагажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, зокрема: в інших випадках для засвідчення обставин, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, якщо при цьому не потрібне складання комерційного акта. Акт загальної форми підписується особами, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання акта, але не менше як двома особами.

У разі перевірки маси вантажу зважуванням на вагонних вагах, якщо маса тари приймається за трафаретом на вагоні, комерційний акт складається в день зважування вагона з вантажем; якщо маса тари вагона визначається зважуванням його після вивантаження, комерційний акт складається в день зважування порожнього вагона (п. 4 Правил складання актів).

Відповідно до п. 10 Правил складання актів, комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.

Визначений п. 10 Правил складання актів на виконання вимог ст. 129 Статуту залізниць України склад працівників залізниці, які є уповноваженими особами на підписання комерційних актів є імперативним приписом. Однак зазначена норма не виключає можливості залучення до складення комерційного акту й інших працівників залізниці, поряд з особами, підписи яких є обов`язковими реквізитами комерційного акту. Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 01.06.2018 у справі № 910/3930/17, від 18.06.2018 у справі № 910/11397/17, від 23.11.2018 у справі № 916/2450/17.

Судом встановлено, що комерційні акти №№355504/9, 355504/10, 355504/11, 355504/12, 355504/13 від 28.11.2025, за формою та змістом відповідає вимогам чинного законодавства України, оформлений та підписаний повноважними особами залізниці.

Згідно з частиною першою ст. 129 Статуту залізниць України, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Тобто підставою для покладання на відправника відповідальності за неправильне зазначення ним указаних відомостей є також акт загальної форми, складений у випадках, передбачених ст. 129 Статуту залізниць України.

Отже, допустимими доказами неправильного зазначення у накладній маси вантажу, відправленого вантажовідправником залізницею до станції призначення для отримання вантажоодержувачем, в розумінні частини першої ст. 77 ГПК України, є належно складені працівниками залізниці комерційні акти за наслідком контрольного зважування вантажу, який було здано до перевезення залізницею, або акти загальної форми.

Згідно з правовими позиціями Верховного Суду, викладеними в постанові від 23.11.2018 у справі № 916/2450/17, допустимими доказами неправильного зазначення у накладній маси вантажу, відправленого вантажовідправником залізницею до станції призначення для отримання вантажоодержувачем, є належно складені працівниками залізниці комерційні акти за наслідком контрольного зважування вантажу, який було здано до перевезення залізницею.

Відповідно до ст. 122 Статуту залізниць України, за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порту стягується штраф у розмірі згідно із ст. 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Згідно зі ст. 118 Статуту залізниць України, за пред`явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п`ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Вищенаведені норми свідчать про те, що залізниця не зобов`язана перевіряти відповідність вказаних відправником вантажу даних, які зазначені у накладній, при прийнятті вантажу до перевезення. А вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній.

Таким чином, саме на вантажовідправника покладається обов`язок заповнення залізничної накладної на перевезення вантажу. При цьому в застосуванні ст. 118 та ст. 122 Статуту залізниць України слід виходити з того, що неправильно вказаною має бути хоча б одна інформація.

Підставою для покладення на відправника відповідальності за неправильне зазначення ним відповідних відомостей є акт загальної форми або комерційний акт, складений у випадках, передбачених ст. 129 Статуту.

Як вбачається із матеріалів справи провізна плата вантажу

у вагоні №59434076 масою 48900 кг становить 15781,00 грн;

у вагоні №59433524 масою 48850 кг становить 15781,00 грн;

у вагоні №59433490 масою 48870 кг становить 15781,00 грн;

у вагоні №91591370 масою 48800 кг становить 15781,00 грн;

у вагоні №59433334 масою 48700 кг становить 15781,00 грн.

Позивачем наведений розрахунок штрафу у розмірі п`ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення у сумі 394 525,00 грн, тобто розрахунок суми штрафу, наведений позивачем є арифметично правильним та відповідає ст.ст. 118, 122 Статут залізниць України.

Оскільки саме відповідач, як вантажовідправник, визначає масу вантажу, заповнює і підписує накладну, яка є основним перевізним документом, який надається залізниці відправником разом з вантажем, а згідно ст. 24 Статуту залізниць України саме вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній, то вимоги позивача до відповідача про стягнення штрафу є правомірними.

Всі доводи відповідача спростовуються вищевстановленими обставини та судом відхиляються, окрім того, суд звертає увагу відповідача на те, що підписуючи накладні, він підтвердив зазначені в ній відомості, зокрема, щодо маси вантажу.

За вказаних обставин, всі наслідки за неправильність відомостей, зазначених у накладних, мають бути покладені на відповідача.

Щодо заяви відповідача про застосування позовної давності, господарський суд зазначає наступне.

Так, відповідачем заявлено про застосування до вимог про стягнення штрафу шестимісячного строку позовної давності відповідно до ст. 137 Статуту залізниць України.

Відповідно до статей 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю (ч. 1 ст. 258 Цивільного кодексу України).

Позови залізниць до вантажовідправників, вантажоодержувачів і пасажирів, що випливають із цього Статуту, можуть бути подані відповідно до установленої підвідомчості чи підсудності до суду за місцем знаходження відповідача протягом 6 місяців.

Зазначений шестимісячний термін обчислюється:

а) щодо стягнення штрафу за невиконання плану перевезень - після закінчення п`ятиденного терміну, встановленого для сплати штрафу;

б) в усіх інших випадках - з дня настання події, що стала підставою для подання позову (ст. 137 Статуту залізниць України).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України).

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.ч. 3 та 4 ст. 267 Цивільного кодексу України).

Водночас, за приписами ч. 1 ст. 259 Цивільного кодексу України, позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.

Так, пунктом 7.3 договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом сторони погодили, що строк позовної давності за вимогами перевізника до замовників, що випливають з правовідносин сторін за договором, становить три роки.

Про порушення свого права позивач дізнався при складанні комерційних актів від 15.11.2025 №№6283, 6286, 6287, 6288, 6289 якими виявлено невідповідність фактичної маси вантажу зазначеній масі вантажу вантажовідправником у відповідних накладних, в той час, як позовна заява подана позивачем до суду через систему Електронний суд 27.05.2026.

Враховуючи викладене, звернення позивача до суду відбулось в межах строку позовної давності, у зв`язку з чим, заява про застосування позовної давності задоволенню не підлягає.

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Разом з тим, суд відзначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункті 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994, серія A, N 303-A, п. 29). Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.

З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, зважаючи на встановлені обставини, наведенні норми та беручи до уваги, що відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів у розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України наявності обставин, які б у своїй сукупності дали б змогу дійти протилежного висновку, суд дійшов висновку про задоволення позову у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

У той же час, відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

З огляду на положення Закону України "Про судовий збір", оскільки позивач звернувся до суду з позовом в електронній формі через підсистему "Електронний суд", розмір судового збору за подання позивачем до Господарського суду міста Києва вказаної позовної заяви має визначатись з урахуванням наведених приписів.

Однак, при зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір без урахування коефіцієнту 0,8.

Враховуючи викладене, суд звертає увагу позивача, що згідно з п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Керуючись статтями 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІБРА КОМ" (01013, м. Київ, пров. Деревообробний, 5, ідентифікаційний код 40429347) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, 5, ідентифікаційний код 40075815) штраф за неправильно зазначену у накладній масу вантажу у розмірі 394 525 грн 00 коп. та витрат по сплаті судового збору у розмірі 4 734 грн 30 коп.

3. Після набрання рішенням суду законної сили видати позивачу наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 14.08.2026

Суддя Л. Г. Пукшин