Ухвала суду № 138985462, 11.08.2026, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5

_________________

У Х В А Л А

ПРО ВІДКРИТТЯ ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВІ ПРО БАНКРУТСТВО

11.08.2026р. Справа № 905/426/26

Господарський суд Донецької області у складі судді Зекунов Е.В., за участі секретаря судового засідання Сухіна В.А., розглянувши у підготовчому засіданні матеріали

за заявою кредитора (заявника): Товариства з обмеженою відповідальністю «ШВЕЙНА ФАБРИКА «ВОРОНІН» (код ЄДРПОУ 00309252)

до боржника: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОЕНЕРГОТРЕЙД» (код ЄДРПОУ 40111046)

про відкриття провадження у справі про банкрутство,

Представники сторін:

Від ТОВ «ЄВРОЕНЕРГОТРЕЙД» - адвокат Краснокутська Н.М. (в режимі відеоконференції);

Від ПрАТ «УКРАГРО НПК» - адвокат Васьківський Л.М. (в режимі відеоконференції);

Від ТОВ «ШВЕЙНА ФАБРИКА «ВОРОНІН» - адвокат Єлисеєв Є.В. (в режимі відеоконференції);

Від ТОВ «ПАРК ЛЕЙН» та ТОВ «ШВЕЙНА ФАБРИКА «ВОРОНІН» - спільний представник адвокат Архіпов О.Ю. (в режимі відеоконференції)

ВСТАНОВИВ:

30.06.2026 до Господарського суду Донецької області надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ШВЕЙНА ФАБРИКА «ВОРОНІН» про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОЕНЕРГОТРЕЙД» (код ЄДРПОУ 40111046).

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 01.07.2026 року прийнято до розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ШВЕЙНА ФАБРИКА «ВОРОНІН» про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОЕНЕРГОТРЕЙД»; підготовче засідання призначено на 14.07.2026 року о 10:20 год. у приміщенні суду (кабінет №412). Цією ж ухвалою було відмовлено у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОЕНЕРГОТРЕЙД» про визнання дій заявника зловживанням процесуальними правами та накладення штрафу.

У період з 08.07.2026 по 20.07.2026 до суду в межах справи №905/426/26, окрім заяви ініціюючого кредитора ТОВ «ШВЕЙНА ФАБРИКА «ВОРОНІН» надійшли заяви інших кредиторів - ТОВ «ПАРК ЛЕЙН», ТОВ «Ю-ГАЗ» та ПрАТ «УКРАГРО НПК».

Ухвалами суду від 14.07.2026 та від 21.07.2026 було перенесено дати підготовчого засіданні на 21.07.2026 та 28.07.2026, відповідно.

10.07.2026 до Господарського суду Донецької області надійшла ухвала Східного апеляційного господарського суду від 08.07.2026 про витребування матеріалів справи №905/426/26, у зв`язку з надходженням 07.07.2026 апеляційної скарги від ТОВ «Євроенерготрейд» (за підписом представника Сахарова Г.А.) на ухвалу Господарського суду Донецької області від 01.07.2026 року у справі №905/426/26 в частині відмови у задоволенні клопотання ТОВ «ЄВРОЕНЕРГОТРЕЙД» про визнання дій ТОВ «ШФ «ВОРОНІН» зловживанням процесуальними правами та накладення штрафу .

Супровідним листом від 16.07.2026 на адресу апеляційної інстанції було направлено матеріали оскарження ухвали Господарського суду Донецької області від 01.07.2026 (в частині відмови у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроенерготрейд).

27.07.2026 до надійшла ухвала Східного апеляційного господарського суду від 24.07.2026, якою апеляційний суд витребував матеріали справи №905/426/26.

На виконання вимог цієї ухвали, 27.07.2026 господарський суд направив до Східного апеляційного господарського суду матеріали справи № 905/426/26, як за заявою ініціюючого кредитора ТОВ «ШВЕЙНА ФАБРИКА «ВОРОНІН» так і інших кредиторів ТОВ «ПАРК ЛЕЙН», ТОВ «Ю-ГАЗ» та ПрАТ «УКРАГРО НПК» разом із поданими в ними клопотаннями.

Підготовче засідання у справі № 905/426/26 призначене на 28.07.2026 об 11:00 год. не відбулося.

Судове засідання 11.08.2026 року проведено в режимі відеоконференції, у якому взяли участь представники боржника, ініціючого кредитора, заявників ПрАТ «УКРАГРО НПК» та ТОВ «ПАРК ЛЕЙН.

Частиною 1 статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Ухвали господарського суду, постановлені у справі про банкрутство (неплатоспроможність) за результатами розгляду господарським судом заяв, клопотань та скарг, а також постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури або процедури погашення боргів боржника можуть бути оскаржені в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства).

Ухвали та постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури або процедури погашення боргів боржника, прийняті господарським судом у справі про банкрутство (неплатоспроможність), набирають законної сили з моменту їх прийняття, якщо інше не передбачено цим Кодексом. (Частина четверта статті 9 КУзПБ)

Згідно ч. 5 ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства, до апеляційного або касаційного суду направляються матеріали справи у витребуваній ухвалою апеляційного чи касаційного суду частині. Суд, який розглядає апеляційну чи касаційну скаргу, може витребувати справу про банкрутство (неплатоспроможність) у повному обсязі за власною ініціативою. Належним чином засвідчені копії справи або частини справи залишаються в господарському суді для подальшого здійснення провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність). Матеріали справи про банкрутство (неплатоспроможність), які стосуються заяви (позову), поданої (поданого) в порядку, визначеному статтею 7 цього Кодексу, направляються господарським судом до апеляційного чи касаційного суду в повному обсязі. Належним чином засвідчені копії справи залишаються в господарському суді для подальшого здійснення провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність).

Підпунктом 17.10 пункту 1 розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК встановлено, що у разі подання апеляційної скарги на ухвали суду першої інстанції, передбачені пунктами 1, 6-8, 10, 12-14, 17, 19, 21, 31-33 частини першої статті 255 цього Кодексу (крім ухвал про відмову у прийнятті або повернення зустрічного позову, про відмову у прийнятті або повернення позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ухвал про зупинення провадження у справі, які подані з пропуском строку на їх оскарження), чи подання касаційної скарги на ухвали суду апеляційної інстанції (крім ухвал щодо забезпечення позову, зміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, ухвал про зупинення провадження у справі, які подані з пропуском строку на їх оскарження, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремих ухвал) - до суду апеляційної або касаційної інстанції передаються всі матеріали. В інших випадках - до суду апеляційної або касаційної інстанції передаються копії матеріалів, необхідних для розгляду скарги. У разі необхідності суд апеляційної або касаційної інстанції може витребувати також копії інших матеріалів справи;

Підпунктами 17.11, 17.12 пункту 1 розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України також передбачено, що подання апеляційних або касаційних скарг на ухвали суду першої або апеляційної інстанції не перешкоджає продовженню розгляду справи цим судом, крім випадків, коли до суду апеляційної або касаційної інстанції передаються всі матеріали справи. У разі подання апеляційної скарги на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, суд першої інстанції повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу, яка не підлягає оскарженню; суд зобов`язаний зупинити провадження у справі до перегляду ухвали у справі в порядку апеляційного чи касаційного провадження, якщо відповідно до підпункту 17.10 цього підпункту до суду апеляційної чи касаційної інстанції направляються всі матеріали справи.

Водночас згідно з частиною п`ятою статті 9 КУзПБ оскарження судових рішень у процедурі банкрутства (неплатоспроможності) не зупиняє провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність).

До апеляційного або касаційного суду направляються матеріали справи у витребуваній ухвалою апеляційного чи касаційного суду частині. Суд, який розглядає апеляційну чи касаційну скаргу, може витребувати справу про банкрутство (неплатоспроможність) у повному обсязі за власною ініціативою. Належним чином засвідчені копії справи або частини справи залишаються в господарському суді для подальшого здійснення провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність).

Відповідно до частини сімнадцятої статті 39 цього Кодексу провадження у справі про банкрутство юридичної особи не підлягає зупиненню.

Оскільки апеляційна скарга на ухвалу Господарського суду Донецької області від 01.07.2026 (в частині відмови в задоволенні клопотання про зловживання процесуальними правами) була подана на ухвалу суду першої інстанції, передбачену пунктом 16 частини першої статті 255 ГПК України суд не зупиняв провадження у справі №905/426/26 до перегляду ухвали у справі в порядку апеляційного провадження.

03.08.2026 до Господарського суду Донецької області надійшло клопотання ТОВ «Швейна Фабрика «Воронін» про призначення підготовчого засідання у справі № 905/426/26 про банкрутство ТОВ «Євроенерготрейд». Заявник зазначає, що оскарження Боржником ухвали від 14.07.2026 (в частині відмови у застосуванні заходів зловживання правами, п. 16 ч. 1 ст. 255 ГПК України) не перешкоджає продовженню розгляду справи. Також наголошує на необхідності дотримання строків проведення підготовчого засідання за ч. 2 ст. 35 КУЗПБ.

За змістом частини п`ятої статті 9 КУзПБ до апеляційного суду направляються матеріали справи у витребуваній ухвалою апеляційного суду частині. Суд, який розглядає апеляційну скаргу, може витребувати справу про банкрутство (неплатоспроможність) у повному обсязі за власною ініціативою. У цьому випадку господарський суд має залишити для подальшого здійснення провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) належним чином засвідчені копії справи.

На виконання вимог ухвали Східного апеляційного господарського суду від 24.07.2026 господарський суд направив до апеляційної інстанції матеріали справи № 905/426/26 за заявою ініціюючого кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю «ШВЕЙНА ФАБРИКА «ВОРОНІН», а також за заявами інших кредиторів - Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАРК ЛЕЙН», Товариства з обмеженою відповідальністю «Ю-ГАЗ» та Приватного акціонерного товариства «УКРАГРО НПК» разом із поданими у межах цих заяв клопотаннями. Водночас господарський суд не мав ні технічної, ні матеріальної можливості виготовити копії всієї справи № 905/426/26, оскільки вона налічує 9 томів та понад 2 тисячі аркушів.

Для розгляду клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Швейна Фабрика «Воронін» від 03.08.2026 про призначення підготовчого засідання у справі № 905/426/26 господарський суд, керуючись частиною п`ятою статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства, виготовив копії матеріалів справи № 905/426/26 у частині заяви ініціюючого кредитора-Товариства з обмеженою відповідальністю «ШВЕЙНА ФАБРИКА «ВОРОНІН» у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОЕНЕРГОТРЕЙД».

Ухвалою від 05.08.2026 у справі № 905/426/26 суд призначив підготовче засідання для розгляду заяви ТОВ «ШВЕЙНА ФАБРИКА «ВОРОНІН» про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Євроенерготрейд" на 11.08.2026 .

11.08.2026 року до Господарського суду Донецької області із Східного апеляційного господарського суду за супровідним листом від 11.08.2026 року повернулися матеріали усієї справи № 905/426/26 у 9 томах, у зв`язку з чим у підготовчому засіданні 11.08.2026 судом досліджуються не копії, а безпосередньо самі матеріали справи.

Розглянувши та перевіривши обґрунтованість вимог ініціюючого кредитора у підготовчому засіданні 11.08.2026, здійснивши всебічну та повну оцінку поданих суду кредитором - ТОВ «ШВЕЙНА ФАБРИКА «ВОРОНІН» доказів, що мають значення для розгляду судом заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство «ЄВРОЕНЕРГОТРЕЙД», заслухавши пояснення, доводи та заперечення представників кредитора і боржника, суд зазначає наступне.

Статтею 1 КУзПБ надано визначення таким термінам:

- неплатоспроможність - неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов`язання перед кредиторами не інакше, як через застосування процедур, передбачених цим Кодексом;

- грошове зобов`язання - зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов`язань належать також зобов`язання щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов`язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов`язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях. До складу грошових зобов`язань боржника, у тому числі зобов`язань щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов`язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров`ю громадян, зобов`язання з виплати авторської винагороди, зобов`язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. Склад і розмір грошових зобов`язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов`язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Кодексом. При поданні заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство розмір грошових зобов`язань визначається на день подання до господарського суду такої заяви.

Порядок відкриття провадження у справі про банкрутство регламентовано статтею 39 КУзПБ.

Системний аналіз статей 1, 8, 34, 39 КУзПБ свідчить про те, що правовими підставами для відкриття провадження у справі про банкрутство є:

наявність грошового зобов`язання боржника перед кредитором, строк виконання якого сплив на дату звернення кредитора до суду;

відсутність між кредитором та боржником спору про право стосовно заявлених вимог;

до підготовчого засідання суду вимоги кредитора (кредиторів) боржником у повному обсязі не задоволені.

Положення КУзПБ не пов`язують відкриття провадження у справі про банкрутство зі строком відкриття виконавчого провадження (не менше трьох місяців до моменту відкриття процедури банкрутства), а також з мінімальним сукупним розміром безспірних вимог кредитора/ів (не менше трьохсот розмірів мінімальних заробітних плат).

У підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, заслуховує пояснення сторін, оцінює обґрунтованість заперечень боржника, вирішує інші питання, пов`язані з розглядом справи.

Оскільки стадія відкриття провадження у справі про банкрутство має своїми наслідками не лише заходи процесуального характеру, а й організаційного та майнового, обов`язком ініціюючого кредитора є надання суду достатніх належних доказів існування непогашеного грошового зобов`язання боржника перед кредитором з метою виключення у майбутньому розумних сумнівів інших кредиторів боржника в обґрунтованості відкриття провадження у справі про банкрутство (див. постанову Верховного Суду від 18.02.2021 у справі №904/3251/20).

Тож, важливим питанням при відкритті провадження у справі про банкрутство є питання документальної обґрунтованості кредиторських вимог ініціюючого кредитора, за заявою якого відкривається провадження у справі.

При ініціюванні справи про банкрутство наявність боргу підтверджується в порядку, визначеному положеннями статей 74, 76-77 ГПК України, та доказами у такому обсязі, який є необхідним з урахуванням правової природи правовідносин між боржником та кредитором.

Доказами на підтвердження наявності боргу можуть бути, зокрема, але не виключно: судові рішення, правочини, первинні бухгалтерські документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення. Такими доказами можуть бути, зокрема, банківські виписки, платіжні доручення, видаткові накладні, довідки, листи, протоколи, та будь-які інші докази, що доводять факт невиконання боржником взятих на себе зобов`язань.

Якщо провадження у справі відкривається за заявою кредитора, господарський суд перевіряє можливість боржника виконати майнові зобов`язання, строк яких настав. Боржник може надати підтвердження спроможності виконати свої зобов`язання та погасити заборгованість.

Щодо моменту виникнення вимог (права вимоги) кредитора (ініціюючого кредитора в цьому випадку) до боржника в площині права неспроможності, слід виходити з того, що боржником є особа, неспроможна виконати свої грошові зобов`язання (тобто грошові обов`язки), строк виконання яких настав. Таким чином, моментом виникнення вимоги кредитора як учасника відносин неспроможності, слід вважати саме дату настання строку виконання грошового обов`язку боржника, а не момент вчинення правочину, чи настання іншої підстави, з якої виникає відповідне право як таке.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 16.08.2022 у справі № 910/10741/21.

За результатами розгляду заяви про відкриття провадження у справі та відзиву боржника господарський суд постановляє ухвалу про: відкриття провадження у справі; відмову у відкритті провадження у справі (частини третя- п`ята статті 39 КУзПБ).

Суд зауважує, що встановлення факту відсутності спору про право щодо вимог ініціюючого кредитора є обов`язковою умовою для відкриття провадження у справі про банкрутство боржника. Відсутність спору про право, в розрізі процедури банкрутства, полягає у відсутності неоднозначності у частині вирішення питань щодо сторін зобов`язання, суті (предмету) зобов`язання, підстави виникнення зобов`язання, суми зобов`язання та структури заборгованості, а також строку виконання зобов`язання тощо.

Суди повинні надавати оцінку про наявність спору про право в контексті правовідносин, які виникли саме між боржником та ініціюючим кредитором, а не боржником та іншими кредиторами, оскільки порядок розгляду судових справ у позовному провадженні (яке передбачає вирішення наявного спору про право) з моменту відкриття провадження у справі про банкрутство боржника врегульоване положеннями частини другої статті 7 КУзПБ.

Спір про право пов`язаний виключно з порушенням, оспоренням або невизнанням, а також недоведенням суб`єктивного права, при якому існують конкретні особи, які перешкоджають в реалізації права.

За відсутності цих елементів не може бути й спору про право. Наявність заінтересованості інших осіб у вирішенні певної категорії справ можна виявити лише після подання заяви до суду, при здійсненні підготовчих дій до розгляду справи або розгляді справи по суті.

При цьому наявність спору про право, згідно правових висновків Верховного Суду, може бути виражена у двох формах:

- процесуальній (наявності позову, який поданий до ініціювання кредитором справи про банкрутство та предметом якого є оспорення боржником обставин, на яких ґрунтуються вимоги цього кредитора);

- матеріально-правовій (відсутність можливості встановити дійсний стан суб`єктивного права кредитора та кореспондуючого йому суб`єктивного обов`язку боржника).

Одним з методів встановлення факту відсутності або наявності спору про право є дослідження господарським судом відзиву боржника, заслуховування пояснень представника боржника або дослідження Єдиного реєстру судових рішень, відомості з якого відкритими та загальнодоступними, на предмет наявності на розгляді іншого суду позову боржника до ініціюючого кредитора з питань, що зазначені вище. Водночас, відсутність будь-яких заперечень боржника з приводу зазначеної вимоги кредитора може свідчити про її визнання, а відтак, і про відсутність спору між сторонами про право (висновок, викладений Верховним Судом у постановах від 13.08.2020 у справі №910/4658/20, від 16.09.2020 у справі №911/593/20, від 15.06.2021 у справі № 904/3074/20, від 15.10.2020 у справі №922/1174/20).

Частиною першою статті 39 КУзПБ унормовано, що у підготовчому засіданні здійснюється перевірка господарським судом обґрунтованості вимог заявника, а також з`ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство. Водночас, зазначена норма КУзПБ не встановлюють обов`язку саме кредитора доводити те, що боржник у справі про банкрутство не має можливості виконати майнові зобов`язання, строк яких настав.

Доведення обставин можливості виконати майнові зобов`язання, строк яких настав, покладено саме на боржника (частина третя статті 39 КУзПБ). Водночас, положеннями статті 39 КУзПБ на господарський суд покладено обов`язок перевіряти можливість боржника виконати майнові зобов`язання, строк яких настав.

Отже, на ініціюючого кредитора покладено обов`язок документально довести наявність грошового зобов`язання боржника перед таким кредитором та зазначити обставини його невиконання, в той час, як боржник наділений правом такі обставини або спростувати, або підтвердити.

Для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. У разі виникнення мотивованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника таких кредиторських вимог покладається обов`язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (постанова Верховного Суду від 07.10.2020 у справі N914/2404/19, а також постанова Верховного Суду від 28.01.2021 у справі N910/4510/20).

Використання формального підходу при розгляді заяви з кредиторськими вимогами та визнання кредиторських вимог, без надання правового аналізу поданій заяві з кредиторськими вимогами, підставам виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, створює загрозу визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника і відкриття на підставі такої заборгованості провадження у справі про банкрутство. Крім того такий підхід у справі про банкрутство порушує як права кредиторів, так і права боржника.

Слід наголосити, що обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Водночас, як зазначено у постанові Верховного Суду від 11.03.2025 у справі №903/439/24, суд не наділений на стадії розгляду заяви ініціюючого кредитора правом дослідження та оцінки укладених правочинів на предмет їх фіктивності або на предмет наявності обставин, які свідчать про те, що такі правочини є фраудаторними (фіктивними), оскільки положеннями КУзПБ прямо передбачено "інструменти" (див. статті 42, частину другу статті 61 КУзПБ тощо), які надають учасникам провадження у справі про банкрутство оскаржити такі правочини або притягти винних осіб до відповідальності за їх вчинення та мінімізувати негативний вплив як на окремих учасників провадження у справі про банкрутство, так і на таке провадження вцілому вже після його відкриття.

Отже, завданням підготовчого засідання господарського суду у розгляді заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство є перевірка обґрунтованості вимог заявника (заявників) на предмет відповідності таких вимог поняттю "грошового зобов`язання" боржника перед ініціюючим кредитором; встановлення наявності спору про право; встановлення можливості задоволення таких вимог до проведення підготовчого засідання у справі.

Зі змісту заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ШВЕЙНА ФАБРИКА «ВОРОНІН» про відкриття провадження у справі про банкрутство та згідно з наданими матеріалами вбачається наступне:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ШВЕЙНА ФАБРИКА «ВОРОНІН» звернулось до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОЕНЕРГОТРЕЙД», надалі Боржник, у порядку ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства, КУзПБ.

Згідно доводів Кредитора, Товариство «ШВЕЙНА ФАБРИКА «ВОРОНІН» будучи майновим поручителем за кредитними зобов`язаннями Боржника перед банком, з метою уникнення звернення стягнення на предмет іпотеки, погасило частину заборгованості Боржника. Водночас Боржник, перебуваючи у стані неплатоспроможності, не відшкодував Кредитору сплачені ним кошти.

Обґрунтовуючи доводи кредиторських вимог ТОВ «ШВЕЙНА ФАБРИКА «ВОРОНІН» пояснило, що 03.11.2020 між Публічним акціонерним товариством «АКЦІОНЕРНИЙ БАНК УКРГАЗБАНК», надалі Банк, Боржником та Приватним акціонерним товариством «Швейна фабрика «Воронін» (із січня 2024 - Товариство з обмеженою відповідальністю «Швейна фабрика «Воронін»), як іпотекодавцем, було укладено Генеральний кредитний договір № 436/2020/ЧеркОД-КБ-ГКД, надалі Кредитний договір, (копія наявна у матеріалах справи), згідно з яким Боржник зобов`язаний у порядку та на умовах, викладених у Генеральному кредитному договорі, повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитними коштами, сплатити комісії, а також штрафи та пені у розмірі і випадках, передбачених Генеральним кредитним договором, а також відшкодувати іпотекодавцям всі збитки, понесені ними внаслідок невиконання Боржником умов Генерального кредитного договору у розмірі і у випадках, передбачених Генеральним кредитним договором.

Для забезпечення виконання Кредитного договору Банком було укладено:

із Кредитором - Договір іпотеки № 436/2020/ЧеркОД-КБ-ГКД-I1 від 03.11.2020, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Осипенком Д.О., зареєстрований за № 4710, (копія наявна у матеріалах справи);

із Товариством з обмеженою відповідальністю «Парк Лейн» - Договір іпотеки № 436/2020/ЧеркОД-КБ-ГКД-І2 від 17.11.2020, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Осипенком Д.О., зареєстрований за № 4866;

із ТОВ «Парк Лейн» - Договір застави обладнання № 436/2020/ЧеркОД-КБ-ГКД-З2 від 17.11.2020, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Осипенком Д.О., зареєстрований за № 4871;

із ОСОБА_1 - Договір поруки № 436/2020/ЧеркОД-КБ-ГКД-П2 від 03.11.2020 (зі змінами та доповненнями до нього);

із ОСОБА_2 - Договір поруки № 436/2020/ЧеркОД-КБ-ГКД-П1 від 03.11.2020 (зі змінами та доповненнями до нього); ОСОБА_1 та ОСОБА_2 надалі разом іменуються як Поручителі.

Оскільки Боржник не виконав своїх кредитних зобов`язань, Банк звернувся до суду із позовом до (1) Боржника та Поручителів про солідарне стягнення 1 350 299 374,09 грн заборгованості за Кредитним договором з урахуванням додаткових угод та до (2) іпотекодавців Кредитора та ТОВ «Парк Лейн» про звернення стягнення на предмети іпотеки та застави, у зв`язку з невиконанням Боржником та поручителями умов Кредитного договору (справа № 910/11852/24).

У процесі розгляду справи сторони досягнули домовленості щодо врегулювання спору, у результаті чого між ними була укладена мирова угода, затверджена ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.12.2024 у справі № 910/11852/24, далі Мирова угода. (копія наявна у матеріалах справи)

За умовами п. 3 Мирової угоди Боржник, Поручителі та іпотекодавці Кредитор та ТОВ «Парк Лейн» визнали, що розмір заборгованості Боржника перед Банком становить 1 349 146 826,35 грн та складається з тіла кредиту (1 136 237 296,48 грн), заборгованості за процентами (212 309 529,87 грн) та штрафу (600 000,00 грн).

Водночас згідно з п. 4 Мирової угоди сторони домовилися розстрочити сплату заборгованості Боржника на 32 місяці, яка відтепер має сплачуватися Боржником та Поручителями щомісячно, не пізніше останнього банківського дня місяця, починаючи з місяця, у якому буде затверджена мирова угода.

За змістом п. 6 Мирової угоди у разі невиконання Боржником та/або Поручителями Мирової угоди, яке полягає в повному або частковому нездійсненні платежів згідно з графіком погашення кредитної заборгованості, Банк повідомляє іпотекодавців протягом 15 календарних днів з дати такого невиконання.

При цьому іпотекодавці згідно з п. 7 Мирової угоди:

«з метою недопущення звернення стягнення на предмети забезпечення, мають право протягом 10 календарних днів з дня закінчення встановленого в п. 5 Мирової угоди строку, яке полягає в повному або частковому, більше ніж 60 календарних днів, нездійсненні платежів згідно з графіком погашення Кредитної заборгованості, виконати ту частину Мирової угоди, виконання якої згідно графіку (п. 4.1. Мирової угоди) прострочене. В такому разі невиконання/прострочення виконання зобов`язань за Мировою угодою вважається відсутнім, а Позивач не набуває права на підставі Мирової угоди стягнути з Відповідачів 1-5 у примусовому порядку непогашену суму Кредитної заборгованості».

Листом за вих. № 132/32376/2025 від 30.09.2025, (копія наявна у матеріалах справи), Банк повідомив Кредитора про те, що станом на 29.09.2025 Боржник має залишок простроченої заборгованості за Мировою угодою за липень 2025 року у розмірі 8 238 794,60 грн та за серпень 2025 року у розмірі 14 288 794,60 грн. З метою недопущення звернення стягнення на предмети забезпечення Банк звернув увагу на наявність у Кредитора права виконання тієї частини Мирової угоди, виконання якої згідно з графіком (п. 4.1. Мирової угоди) прострочене.

З урахуванням зазначеного 07.10.2025 Кредитором було здійснено часткове погашення простроченої кредитної заборгованості за Боржника за липень 2025 року у розмірі 4 118 794,60 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 728 від 07.10.2025, (копія наявна у матеріалах справи).

Листом за вих. № 132/35914/2025 від 04.11.2025, (копія наявна у матеріалах справи), Банк повідомив Кредитора про те, що станом на 03.11.2025 Боржник має залишок простроченої заборгованості за Мировою угодою за серпень 2025 в розмірі 6 968 356,40 грн, за вересень 2025 в розмірі 14 288 794,60 грн та за жовтень 2025 в розмірі 14 288 794,60 грн. З метою недопущення звернення стягнення на предмети забезпечення Банк звернув увагу на наявність у іпотекодержателів, зокрема Кредитора, права виконання тієї частини Мирової угоди, виконання якої згідно з графіком (п. 4.1. Мирової угоди) прострочене.

З урахуванням зазначеного Кредитором було здійснено часткове погашення простроченої кредитної заборгованості за Боржника:

06.11.2025 року у розмірі 3 508 356,40 грн за серпень 2025 року, що підтверджується платіжною інструкцією № 803 від 06.11.2025, (копія наявна у матеріалах справи);

05.12.2025 року у розмірі 4 000 000,00 грн за вересень 2025 року, що підтверджується платіжною інструкцією № 878 від 05.12.2025, (копія наявна у матеріалах справи).

Листом за вих. № 140/264/2026 від 05.01.2026, (копія наявна у матеріалах справи), Банк повідомив Кредитора про те, що станом на 02.01.2026 Боржник має залишок простроченої заборгованості за Мировою угодою за жовтень 2025 в розмірі 7 888 794,60 грн, за листопад 2025 - 14 288 794,60 грн, за грудень 2025 - 15 129 311,93 грн. З метою недопущення звернення стягнення на предмети забезпечення Банк звернув увагу на наявність у іпотекодержателів, зокрема Кредитора, права виконання тієї частини Мирової угоди, виконання якої згідно з графіком (п. 4.1. Мирової угоди) прострочене.

З урахуванням зазначеного Кредитором 07.01.2026 було здійснено часткове погашення простроченої кредитної заборгованості за Боржника у розмірі 4 000 000,00 грн за жовтень 2025 року, що підтверджується платіжною інструкцією № 16 від 07.01.2026, (копія наявна у матеріалах справи).

Заборгованість за липень-жовтень 2025 року була визнана Боржником у процедурі своєї превентивної реструктуризації у справі № 905/39/26 як така, що існувала станом на дату відкриття процедури превентивної реструктуризації 29.01.2026, та строк виконання якої настав. На підтвердження викладеного додається складений Боржником план превентивної реструктуризації від 21.03.2026.

Листом за вих. № 140/3708/2026 від 03.02.2026, (копія наявна у матеріалах справи), Банк повідомив Кредитора про те, що станом на 03.02.2026 Боржник має залишок простроченої заборгованості за Мировою угодою за листопад 2025 - 14 288 794,60 грн, за грудень 2025 - 15 129 311,93 грн, за січень 2026 - 15 129 311,93 грн. З метою недопущення звернення стягнення на предмети забезпечення Банк звернув увагу на наявність у іпотекодержателів, зокрема Кредитора, права виконання тієї частини Мирової угоди, виконання якої згідно з графіком (п. 4.1. Мирової угоди) прострочене.

З урахуванням зазначеного Кредитором 06.02.2026 було здійснено часткове погашення простроченої кредитної заборгованості за Боржника у розмірі 7 180 094,60 грн за листопад 2025 року, що підтверджується платіжною інструкцією № 119 від 06.02.2026, (копія наявна у матеріалах справи).

Таким чином, у рахунок кредитних зобов`язань Боржника Кредитором було сплачено 22 807 245,60 грн.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 42 Закону України «Про іпотеку» майновий поручитель, який виконав основне зобов`язання повністю або в частині, має право вимагати від боржника відшкодування сплаченої майновим поручителем суми.

Верховний Суд у постанові від 05.03.2019 у справі № 910/23070/17 зауважив, що: «у випадку часткового виконання майновим поручителем свого акцесорного зобов`язання, яким було частково забезпечене основне зобов`язання, до майнового поручителя переходить право вимоги до боржника в тому обсязі, в якому ним виконано свій обов`язок перед кредитором відповідно до умов договору застави. Основне зобов`язання, яке було частково забезпечене заставою, не припинається і кредитор має право звернутися з вимогою до боржника щодо стягнення решти суми боргу»

У зазначеній постанові Верховний Суд пояснив, що «Право, яке виникає у заставодавця в такому випадку за своєю правовою природою є регресним. Регресна вимога носить похідний характер. Вона виникає тільки на основі виконання якогось іншого зобов`язання, що стосовно регресного може бути основним. Зміст регресного зобов`язання становлять права і обов`язки сторін. У регресному зобов`язанні регредієнту належить право на одержання відшкодування, регресант зобов`язаний вчинити дії по відшкодуванню, тобто змістом регресного зобов`язання є стягнення сплаченого. Розмір регресної вимоги не може бути більше суми фактичного сплаченого кредиторові в основному зобов`язанні. Отже, регресне зобов`язання - це зворотна вимога про повернення грошей або майна, виконане однією особою за іншу або з вини останньої третій особі. Регресне зобов`язання характеризується такими ознаками: воно є похідним від іншого (основного) зобов`язання; один або всі його учасники є також суб`єктами основного зобов`язання; виконання одним учасником зобов`язання або навіть саме його виникнення зумовлюється діями або бездіяльністю осіб, з якими в майбутньому і встановлюються регресні зобов`язання».

Аналогічний висновок було зроблено Верховним Судом і в постанові від 23.10.2019 у цій же справі № 910/23070/17. При цьому в ухвалі від 02.06.2020 у справі № 910/13013/19 Верховний Суд указав на те, що процитований вище висновок Верховного Суду застосовується і тоді, коли майновий поручитель добровільно сплатив кошти на підставі мирової угоди без звернення її до примусового виконання.

З огляду на вищевикладене ТОВ «ШВЕЙНА ФАБРИКА «ВОРОНІН» стверджує, що як Кредитор має безспірні грошові вимоги до Боржника, строк виконання яких настав, у розмірі 22 807 245,60 грн, які полягають у незадоволенні регресних вимог Кредитора як іпотекодавця, що виникли у зв`язку з погашенням ним заборгованості Боржника перед Банком за Кредитним договором.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 64 КУзПБ кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у порядку, встановленому цим Кодексом, при цьому у четверту чергу задовольняються вимоги кредиторів, не забезпечені заставою. Згідно з ч. 2 ст. 47 КУзПБ неустойка (штраф, пеня) враховується в реєстрі вимог кредиторів окремо від основних зобов`язань у шосту чергу.

Кредитор не здійснював погашення неустойки Боржника перед Банком, оскільки така мала бути списана. Так, відповідно до п. 8 Мирової угоди: «У разі належного дотримання Відповідачами 1-5 строків та сум здійснення платежів в рахунок погашення Кредитної заборгованості, суми нарахованих штрафних санкцій у розмірі 600 000,00 грн (шістсот тисяч) гривень 00 копійок, штрафні та інші санкції, у тому числі передбачені ст. 625 ЦК України, до Відповідачів 1-5 (будь-кого із Відповідач 1, Відповідач 2, Відповідач 3, Відповідач 4, Відповідач 5) Позивачем не застосовуються».

У контексті наведеного згідно з п. 7 Мирової угоди, якщо іпотекодавці вчасно сплатять заборгованість Боржника, що і було ними зроблено,«невиконання/прострочення виконання зобов`язань за Мировою угодою вважається відсутнім».

Дослідивши правову природу грошових вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ШВЕЙНА ФАБРИКА «ВОРОНІН» до Боржника - ТОВ «ЄВРОЕНЕРГОТРЕЙД» у розмірі 22 807 245,60 грн, суд дійшов висновку, що вимоги Кредитора у розмірі 22 807 245,60 грн за своєю юридичною природою є незабезпеченими грошовими вимогами, які відносяться до четвертої черги задоволення вимог кредиторів відповідно до пункту 4 частини 1 статті 64 Кодексу України з процедур банкрутства, що свідчить про наявність у Заявника права на ініціювання провадження у справі про банкрутство Боржника на загальних підставах.

Частиною 3 статті 34 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що заява кредитора повинна містити відомості про його заінтересованість стосовно боржника. ТОВ «ШВЕЙНА ФАБРИКА «ВОРОНІН» у заяві зазначило про відсутність заінтересованості стосовно ТОВ «ЄВРОЕНЕРГОТРЕЙД».

Заперечення боржника

13.07.2026 від боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОЕНЕРГОТРЕЙД» надійшов відзив на заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ШВЕЙНА ФАБРИКА «ВОРОНІН» про відкриття провадження у справі про банкрутство у якому боржник заперечує проти відкриття провадження у справі про банкрутство, посилаючись на такі обставини.

Щодо наявності спору про право у грошових вимогах ініціюючого кредитора.

Боржник зазначає, що встановлення обґрунтованості заявленої ТОВ «ШФ «Воронін» регресної вимоги у розмірі 22 807 245,60 грн потребує з`ясування низки спірних обставин, а саме: чи здійснювалися платежі, на які посилається заявник, саме на виконання зобов`язань боржника перед ПАТ АБ «Укргазбанк» за Генеральним кредитним договором № 436/2020/ЧеркОД-КБ-ГКД від 03.11.2020, чи мав ініціюючий кредитор обов`язок здійснювати такі платежі, чи вони були добровільним способом уникнення звернення стягнення на предмет іпотеки, чи перейшло до нього право вимоги до боржника, в якому обсязі та з якого моменту, а також чи настав строк виконання відповідного регресного зобов`язання. На переконання боржника, вирішення цих питань потребує дослідження умов Генерального кредитного договору, Договору іпотеки № 436/2020/ЧеркОД-КБ-ГКД-І1 від 03.11.2020, мирової угоди у справі № 910/11852/24, платіжних документів та листування з банком, що є предметом позовного, а не банкрутного провадження, з посиланням на частину шосту статті 39 Кодексу України з процедур банкрутства (яка встановлює, що господарський суд відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо вимоги кредитора свідчать про наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження, - зазначена норма підлягає перевірці на відповідність чинній редакції Кодексу України з процедур банкрутства).

На обґрунтування необхідності розмежування понять регресу та суброгації боржник наводить постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.03.2019 та від 23.10.2019 у справі № 910/23070/17, а також звертає увагу суду на ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.05.2026 у справі № 910/11852/24, якою відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Парк Лейн» - іншого майнового поручителя (іпотекодавця) за тим самим Генеральним кредитним договором - про заміну стягувача, у зв`язку зі встановленням судом факту повного погашення кредитної заборгованості та припинення відповідних зобов`язань. Боржник вважає, що зазначена ухвала підтверджує відсутність автоматичного та безспірного переходу права вимоги до майнового поручителя внаслідок самого лише факту здійснення ним платежу на користь банку.

Щодо недоведеності настання строку виконання регресної вимоги.

Боржник наголошує, що ані із самої заяви про відкриття провадження у справі, ані з доданих до неї документів не вбачається, що ТОВ «ШФ «Воронін» пред`являло боржнику окрему вимогу про відшкодування сплачених банку сум, що боржник таку вимогу отримав, визнав її або допустив прострочення саме перед ініціюючим кредитором за окремим регресним зобов`язанням, унаслідок чого факт настання строку виконання регресного зобов`язання боржник вважає недоведеним належними та допустимими доказами.

Щодо відсутності безумовного визнання боржником регресної вимоги у процедурі превентивної реструктуризації.

Боржник заперечує проти посилання ініціюючого кредитора на план превентивної реструктуризації боржника від 21.03.2026 у справі № 905/39/26 як на доказ визнання заборгованості, зазначаючи, що відображення відомостей про здійснені майновим поручителем платежі у цьому плані має інформаційний та прогнозний характер, не є тотожним безумовному визнанню грошового зобов`язання саме у визначеному ТОВ «ШФ «Воронін» розмірі та не позбавляє боржника права заперечувати підстави, розмір, правову природу і строк виконання заявленої вимоги в порядку позовного провадження.

Щодо заінтересованості ініціюючого кредитора стосовно боржника.

Боржник заперечує проти викладеного у заяві ТОВ «ШФ «Воронін» твердження про відсутність заінтересованості стосовно боржника (частина третя статті 34 Кодексу України з процедур банкрутства), зазначаючи, що ініціюючий кредитор брав участь у кредитних правовідносинах не як самостійний та незалежний кредитор, а як іпотекодавець (майновий поручитель) за зобов`язаннями боржника, майно якого передане в іпотеку на забезпечення виконання Генерального кредитного договору № 436/2020/ЧеркОД-КБ-ГКД від 03.11.2020, а здійснені ним платежі на користь банку були спрямовані на захист власного майнового інтересу як іпотекодавця, а не на незалежне виконання грошового зобов`язання боржника. Додатково боржник посилається на одночасне звернення ТОВ «ШФ «Воронін» та пов`язаного з ним ТОВ «Парк Лейн» із аналогічними заявами про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника до Господарського суду міста Києва (справи № 910/8101/26, № 910/8102/26 та № 910/8106/26) як на доказ узгодженої процесуальної поведінки заявників, що, на його думку, додатково підтверджує наявність спору про право.

Пояснення ініціюючого кредитора щодо суті та періоду виникнення вимог.

27.07.2026 (вх. № 3591/26) від Товариства з обмеженою відповідальністю «ШВЕЙНА ФАБРИКА «ВОРОНІН» надійшли додаткові пояснення щодо процесуальних питань, у яких ініціюючий кредитор заперечує викладені боржником у відзиві доводи щодо недоведеності настання строку виконання регресної вимоги та відсутності визнання заявленої заборгованості.

Кредитор навів деталізований розрахунок моменту виникнення права вимоги до боржника частинами, за кожним із здійснених на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» платежів: 07.10.2025 у розмірі 4 118 794,60 грн за липень 2025 року, 06.11.2025 у розмірі 3 508 356,40 грн за серпень 2025 року, 05.12.2025 у розмірі 4 000 000,00 грн за вересень 2025 року, 07.01.2026 у розмірі 4 000 000,00 грн за жовтень 2025 року та 06.02.2026 у розмірі 7 180 094,60 грн за листопад 2025 року, що в сукупності становить заявлену в цій справі суму вимог 22 807 245,60 грн. Кредитор зазначив, що заборгованість за платежами за липень - жовтень 2025 року на загальну суму 15 627 151,00 грн визнана боржником 23.01.2026 у заяві про відкриття процедури превентивної реструктуризації та 21.03.2026 у плані превентивної реструктуризації, а також у запереченнях боржника від 13.04.2026, а про існування боргу за листопад 2025 року в розмірі 7 180 094,60 грн боржнику було відомо щонайменше з 17.03.2026, і цей борг ним не заперечувався аж до звернення із заявою у цій справі про банкрутство. Правовою підставою виникнення регресних вимог кредитор визначив частину третю статті 42 Закону України «Про іпотеку».

ОЦІНКА СУДОМ ЗАПЕРЕЧЕНЬ БОРЖНИКА

Щодо доводів Боржника про недоведеність настання строку виконання регресної вимоги

Боржник у відзиві на заяву від 13.07.2026 заперечує проти обґрунтованості вимог ініціюючого кредитора, посилаючись на те, що ані із самої заяви, ані з доданих до неї документів не вбачається пред`явлення ТОВ «ШФ «Воронін» Боржнику окремої вимоги про відшкодування сплачених Банку сум, отримання Боржником такої вимоги, її визнання або допущення прострочення саме перед ініціюючим кредитором за окремим регресним зобов`язанням.

Суд відхиляє наведені доводи Боржника з огляду на таке.

Відповідно до частини третьої статті 42 Закону України «Про іпотеку» майновий поручитель, який виконав основне зобов`язання повністю або в частині, має право вимагати від боржника відшкодування сплаченої майновим поручителем суми. Із системного тлумачення цієї норми випливає, що право регресної вимоги майнового поручителя до боржника виникає в момент фактичного здійснення ним платежу на користь кредитора за основним зобов`язанням, а не в момент пред`явлення боржнику окремої претензії.

Щодо моменту виникнення вимог (права вимоги) кредитора (ініціюючого кредитора в цьому випадку) до боржника в площині права неспроможності, слід виходити з того, що боржником є особа, неспроможна виконати свої грошові зобов`язання (тобто грошові обов`язки), строк виконання яких настав. Таким чином, моментом виникнення вимоги кредитора як учасника відносин неспроможності, слід вважати саме дату настання строку виконання грошового обов`язку боржника, а не момент вчинення правочину, чи настання іншої підстави, з якої виникає відповідне право як таке (постанова Судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2022 у справі № 910/10741/21).

Регресна вимога носить похідний характер. Вона виникає тільки на основі виконання якогось іншого зобов`язання, що стосовно регресного може бути основним. Зміст регресного зобов`язання становлять права і обов`язки сторін. У регресному зобов`язанні регредієнту належить право на одержання відшкодування, регресант зобов`язаний вчинити дії по відшкодуванню, тобто змістом регресного зобов`язання є стягнення сплаченого. Розмір регресної вимоги не може бути більше суми фактичного сплаченого кредиторові в основному зобов`язанні. Отже, регресне зобов`язання - це зворотна вимога про повернення грошей або майна, виконане однією особою за іншу або з вини останньої третій особі. Регресне зобов`язання характеризується такими ознаками: воно є похідним від іншого (основного) зобов`язання; один або всі його учасники є також суб`єктами основного зобов`язання; виконання одним учасником зобов`язання або навіть саме його виникнення зумовлюється діями або бездіяльністю осіб, з якими в майбутньому і встановлюються регресні зобов`язання (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 910/23070/17).

Із наведеного слідує, що регресне зобов`язання Боржника не потребує окремого договірного чи іншого спеціально встановленого строку виконання - обов`язок відшкодування виникає одночасно з фактом платежу майнового поручителя, здійсненого на захист власного майна від звернення стягнення.

Навіть якщо виходити з того, що конкретний момент виконання такого обов`язку боржником не встановлений договором чи законом, підлягає застосуванню частина друга статті 530 Цивільного кодексу України, згідно з якою кредитор має право вимагати виконання обов`язку у будь-який час, а боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги.

Заява ТОВ «ШВЕЙНА ФАБРИКА «ВОРОНІН» про відкриття провадження у справі про банкрутство та додаткові пояснення ініціюючого кредитора від 27.07.2026 містять деталізований розрахунок моменту виникнення права вимоги частинами - за кожним із платежів, здійснених на користь ПАТ АБ «Укргазбанк»: 07.10.2025 на суму 4 118 794,60 грн за липень 2025 року, 06.11.2025 на суму 3 508 356,40 грн за серпень 2025 року, 05.12.2025 на суму 4 000 000,00 грн за вересень 2025 року, 07.01.2026 на суму 4 000 000,00 грн за жовтень 2025 року та 06.02.2026 на суму 7 180 094,60 грн за листопад 2025 року, що в сукупності становить заявлену в цій справі суму вимог 22 807 245,60 грн. Строк виконання регресного обов`язку Боржника щодо кожного з цих платежів настав невідкладно після їх фактичного здійснення, а на момент звернення ініціюючого кредитора до суду із заявою (30.06.2026) з дати останнього з платежів (06.02.2026) минуло майже п`ять місяців, що суттєво перевищує як семиденний строк, встановлений частиною другою статті 530 Цивільного кодексу України, так і будь-який розумний строк для добровільного виконання грошового зобов`язання.

Крім того, доводи Боржника про відсутність доказів пред`явлення йому окремої вимоги спростовуються встановленою судом обставиною обізнаності Боржника про наявність заборгованості: як зазначено нижче, заборгованість за платежами за липень - жовтень 2025 року на загальну суму 15 627 151,00 грн визнана Боржником 23.01.2026 у заяві про відкриття процедури превентивної реструктуризації та 21.03.2026 у плані превентивної реструктуризації, а про існування боргу за листопад 2025 року в розмірі 7 180 094,60 грн Боржнику було відомо щонайменше з 17.03.2026, і цей борг ним не заперечувався аж до звернення ініціюючого кредитора із заявою у цій справі про банкрутство.

Заперечення боржника щодо вимог заявника у вигляді позову, предметом якого є оспорення боржником обставин, на яких ґрунтуються вимоги кредитора, поданого до суду до подання заяви кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство, свідчить про наявність спору про право у розумінні положень частини шостої статті 39 Кодексу України з процедур банкрутства (висновок, викладений Верховним Судом у постановах від 13.08.2020 у справі № 910/4658/20, від 16.09.2020 у справі № 911/593/20,)

Водночас навіть сам факт звернення до суду не є безумовною підставою для визнання заборгованості спірною, позаяк з урахуванням положень чинного законодавства спірність заборгованості визначається не за суб`єктивним ставленням боржника до неї, а за об`єктивним критерієм, зокрема встановленням такої заборгованості за судовим рішенням (постанова Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 904/3074/20).

Разом з тим у цій справі (№905/426/26) станом на момент вирішення питання про відкриття провадження у справі про банкрутство Боржник з такого роду позовом до ініціюючого кредитора не звертався, хоча про наявність заборгованості, заявленої у заяві про відкриття провадження у справі про банкрутство, Боржнику було достеменно відомо задовго до звернення ТОВ «ШФ «Воронін» до суду : заборгованість за платежами за липень - жовтень 2025 року на суму 15 627 151,00 грн визнана Боржником 23.01.2026 у заяві про відкриття процедури превентивної реструктуризації та повторно 21.03.2026 у плані превентивної реструктуризації, а також у запереченнях Боржника від 13.04.2026 у справі № 905/39/26; про заборгованість за листопад 2025 року в розмірі 7 180 094,60 грн Боржнику було відомо щонайменше з 17.03.2026. Проте упродовж усього зазначеного періоду Боржник не пред`явив ініціюючому кредитору жодних заперечень щодо вказаної заборгованості та не звернувся до суду з позовом про оспорення обставин, на яких ґрунтуються вимоги ТОВ «ШФ «Воронін».

Заперечення Боржника щодо вимог заявника, по суті спрямовані на оскарження тверджень, якими обґрунтовуються ці вимоги, виникли лише на стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі про банкрутство №905/426/26, тоді як на стадії затвердження плану превентивної реструктуризації у справі № 905/39/26, коли Боржник самостійно відображав ту саму заборгованість перед ініціюючим кредитором, аналогічні заперечення ним не заявлялися. Така непослідовність процесуальної поведінки Боржника, який визнавав заборгованість у межах однієї судової процедури та заперечив проти неї лише після звернення кредитора із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство, додатково підтверджує відсутність об`єктивного спору про право між сторонами.

За таких обставин суд дійшов висновку, що строк виконання регресного зобов`язання Боржника перед ініціюючим кредитором настав, а доводи Боржника про недоведеність такого строку є необґрунтованими та такими, що спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Щодо доводів Боржника про відсутність безумовного визнання регресної вимоги у процедурі превентивної реструктуризації

Боржник заперечує проти посилання ініціюючого кредитора на план превентивної реструктуризації Боржника у справі № 905/39/26 від 21.03.2026, зазначаючи, що відображення в цьому плані відомостей про здійснені майновим поручителем платежі має інформаційний та прогнозний характер, не є тотожним безумовному визнанню грошового зобов`язання саме у визначеному ТОВ «ШФ «Воронін» розмірі та не позбавляє Боржника права заперечувати підстави, розмір, правову природу і строк виконання заявленої вимоги в порядку позовного провадження.

Суд відхиляє ці доводи Боржника з огляду на таке.

Дійсно, план превентивної реструктуризації є документом, що формується в межах спеціальної процедури, спрямованої на запобігання неплатоспроможності боржника, і сам собою не є судовим актом, яким установлюється безспірність вимоги в позовному порядку. Водночас це не виключає можливості врахування відомостей, викладених у процесуальних документах Боржника, як доказу визнання ним заборгованості для цілей застосування частини шостої статті 39 Кодексу України з процедур банкрутства.

Так, встановлення відсутності спору про право в розрізі процедури банкрутства полягає у відсутності неоднозначності щодо сторін зобов`язання, суті (предмета) зобов`язання, підстав його виникнення, суми зобов`язання та структури заборгованості, а також строку його виконання. Одним із методів установлення факту відсутності або наявності спору про право є дослідження господарським судом відзиву боржника, пояснень його представника, а також того, чи заперечував боржник відповідну вимогу кредитора до моменту звернення останнього із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство.

У цій справі (№ 905/426/26) Боржник не спростував обставини, викладені в поясненнях ініціюючого кредитора від 27.07.2026 (вх. № 3591/26), а саме те, що заборгованість за платежами за липень - жовтень 2025 року на загальну суму 15 627 151,00 грн була визнана самим Боржником 23.01.2026 у власній заяві про відкриття процедури превентивної реструктуризації та повторно 21.03.2026 у складеному ним плані превентивної реструктуризації, а також у запереченнях Боржника від 13.04.2026, поданих у межах справи № 905/39/26. Про існування боргу за платежем за листопад 2025 року в розмірі 7 180 094,60 грн Боржнику було відомо щонайменше з 17.03.2026, і цей борг ним не заперечувався аж до подання ним відзиву у цій справі.

Істотним є те, що зазначені документи не є одностороннім твердженням ініціюючого кредитора про стан заборгованості Боржника, а є власними процесуальними та розпорядчими документами самого Боржника, складеними та поданими ним до суду в іншій справі (№ 905/39/26) задовго до відкриття цього провадження у справі № 905/426/26 та виникнення у Боржника процесуального інтересу заперечувати проти вимог ТОВ «ШФ «Воронін» у цій справі.

За таких обставин довід Боржника про суто «інформаційний та прогнозний» характер плану превентивної реструктуризації не спростовує факту, що саме Боржник, добровільно та в межах іншого судового провадження, зафіксував наявність заборгованості перед ініціюючим кредитором за конкретними платежами та в конкретних сумах, які в сукупності становлять частину заявлених у цій справі вимог.

Суд також враховує, що Боржник у відзиві не навів жодних доказів, які спростовували б факт та розмір заборгованості, відображеної ним самим у плані превентивної реструктуризації, а обмежився виключно загальним твердженням про недостатність доказової сили цього документа.

Разом з тим частиною третьою статті 39 Кодексу України з процедур банкрутства боржнику надано право надати підтвердження спроможності виконати свої майнові зобов`язання, строк яких настав, та погасити заборгованість, тоді як положення статті 39 цього Кодексу не покладають на кредитора обов`язку доводити неможливість боржника виконати такі зобов`язання. Боржник цим правом не скористався та доказів спроможності погасити визнану ним заборгованість суду не надав.

Суд зазначає, що визнання Боржником заборгованості у власних процесуальних документах, поданих у справі № 905/39/26, є лише однією із обставин у сукупності доказів, наявних у матеріалах цієї справи, та не має самостійного вирішального значення для встановлення наявності кредиторської вимоги ініціюючого кредитора.

Питання наявності, розміру та безспірності грошового зобов`язання Боржника перед ТОВ «ШФ «Воронін» у справі № 905/426/26 встановлюється судом за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України та Кодексом України з процедур банкрутства, на підставі всебічного, повного та об`єктивного дослідження належних і допустимих доказів, наявних у матеріалах цієї справи, а не на підставі самого лише факту визнання боргу боржником в іншому провадженні.

Дослідивши платіжні документи, умови Генерального кредитного договору № 436/2020/ЧеркОД-КБ-ГКД від 03.11.2020, Договору іпотеки № 436/2020/ЧеркОД-КБ-ГКД-І1 від 03.11.2020 та мирової угоди, затвердженої ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.12.2024 у справі № 910/11852/24, суд дійшов висновку про наявність заборгованості Боржника перед ініціюючим кредитором у заявленому розмірі незалежно від того, визнавав Боржник цю заборгованість у справі № 905/39/26 чи заперечував проти неї, а доводи Боржника про відсутність такого визнання є такими, що не спростовують встановлених судом обставин.

Щодо доводів Боржника про заінтересованість ініціюючого кредитора стосовно боржника

Боржник у відзиві заперечує проти зазначеного ТОВ «ШФ «Воронін» у заяві твердження про відсутність заінтересованості стосовно Боржника, посилаючись на те, що ініціюючий кредитор брав участь у кредитних правовідносинах не як самостійний та незалежний кредитор, а як іпотекодавець (майновий поручитель) за зобов`язаннями Боржника, майно якого передане в іпотеку на забезпечення виконання Генерального кредитного договору № 436/2020/ЧеркОД-КБ-ГКД від 03.11.2020, а здійснені ним платежі на користь Банку були спрямовані на захист власного майнового інтересу, а не на незалежне виконання грошового зобов`язання Боржника. Боржник додатково посилається на одночасне звернення ТОВ «ШФ «Воронін» та пов`язаного з ним ТОВ «Парк Лейн» з аналогічними заявами про відкриття провадження у справі про банкрутство Боржника до Господарського суду міста Києва (справи № 910/8101/26, № 910/8102/26 та № 910/8106/26) як на доказ узгодженої процесуальної поведінки заявників.

Суд відхиляє наведені доводи Боржника з огляду на таке.

Відповідно до частини третьої статті 34 Кодексу України з процедур банкрутства заява кредитора повинна містити відомості про його заінтересованість стосовно боржника; водночас поняття заінтересованих осіб стосовно боржника має вичерпний законодавчий зміст і визначене статтею 1 цього Кодексу.

Заінтересовані особи стосовно боржника - юридична особа, створена за участю боржника, юридична особа, що здійснює або протягом останніх трьох років здійснювала контроль над боржником, юридична або фізична особа, контроль над якою здійснює або протягом останніх трьох років здійснював боржник, юридична особа, з якою боржник перебуває або протягом останніх трьох років перебував під контролем третьої особи, власники (учасники, акціонери) боржника, керівник боржника, особи, які входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі звільнені з роботи за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство; особи, з якими чи на користь яких боржник вчиняв правочини з відчуження майна боржника, які не відповідають критеріям розумності (економічної доцільності, наявності ділової мети) та добросовісності; сторона фраудаторного правочину, вчиненого боржником, або правочину, який згідно із статтею 42 цього Кодексу визнано недійсним; а також особи, які перебувають у родинних стосунках із зазначеними особами та фізичною особою - боржником, а саме: подружжя та їхні діти, батьки, брати, сестри, онуки, а також інші особи, стосовно яких наявні обґрунтовані підстави вважати їх заінтересованими. Для цілей цього Кодексу заінтересованими особами стосовно арбітражного керуючого чи кредиторів визнаються особи в такому самому значенні, як і заінтересовані особи стосовно боржника. Кредитор є заінтересованим стосовно боржника також у разі, якщо він протягом шести місяців до дати відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) або процедури превентивної реструктуризації прямо чи опосередковано набув право вимоги до боржника від кредитора, заінтересованого стосовно боржника (Абзац частини першої статті 1 КУзПБ).

Із наведеного переліку вбачається, що законодавець визначає заінтересованість стосовно боржника виключно через ознаки корпоративного контролю, участі у статутному капіталі, займання керівних посад або органів управління боржника, а також родинних зв`язків із зазначеними особами. Наявність між кредитором і боржником договірних, забезпечувальних чи інших майнових правовідносин, включно з відносинами майнової поруки (іпотеки), не віднесена законодавцем до підстав заінтересованості та не розширює встановленого статтею 1 Кодексу України з процедур банкрутства переліку.

Боржник у відзиві не навів жодних доказів того, що ТОВ «ШФ «Воронін» є юридичною особою, створеною за участю Боржника, здійснює або здійснювало контроль над Боржником, перебуває під контролем Боржника, входить до складу органів управління Боржника, є його головним бухгалтером або перебуває у визначених законом родинних стосунках із зазначеними особами.

Обставина, що ТОВ «ШФ «Воронін» виступало іпотекодавцем (майновим поручителем) за кредитними зобов`язаннями Боржника перед ПАТ АБ «Укргазбанк» та в такій якості здійснювало платежі на захист власного майна від звернення стягнення, свідчить про існування між сторонами договірних забезпечувальних правовідносин, але не є ознакою заінтересованості у розумінні статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства, оскільки ця норма не пов`язує заінтересованість з наявністю майнового чи договірного інтересу кредитора у результатах справи про банкрутство.

Щодо доводу Боржника про одночасне звернення ТОВ «ШФ «Воронін» та ТОВ «Парк Лейн» із заявами до Господарського суду міста Києва, суд зазначає, що сама по собі обставина подання кількома кредиторами, вимоги яких виникли з одного кредитно-забезпечувального механізму, заяв про відкриття провадження у справі про банкрутство одного боржника до різних судів не є встановленою законом ознакою заінтересованості й не тотожна жодному з критеріїв, передбачених статтею 1 Кодексу України з процедур банкрутства. Звернення до суду за захистом своїх прав не може підмінювати собою встановлений законом закритий перелік ознак заінтересованості особи стосовно боржника.

За таких обставин суд дійшов висновку, що ТОВ «ШФ «Воронін» не є заінтересованою особою стосовно Боржника у розумінні статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства, а доводи Боржника про наявність такої заінтересованості є необґрунтованими та не підтвердженими належними доказами.

Щодо спору про право

Аналізуючи зміст відзиву Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОЕНЕРГОТРЕЙД», суд встановив, що основним доводом боржника проти відкриття провадження у справі про банкрутство є твердження про наявність спору про право стосовно грошових вимог ініціюючого кредитора. Боржник обґрунтовує цей довід переліком питань, які, на його переконання, потребують з`ясування у позовному провадженні, а саме: чи здійснювалися платежі на виконання саме зобов`язань боржника перед ПАТ АБ «Укргазбанк» за Генеральним кредитним договором №436/2020/ЧеркОД-КБ-ГКД від 03.11.2020, чи мав ініціюючий кредитор обов`язок здійснювати такі платежі, чи перейшло до нього право вимоги до боржника, в якому обсязі та з якого моменту, а також чи настав строк виконання відповідного регресного зобов`язання.

Оцінюючи вказані доводи, суд виходить з правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 31.05.2023 у справі № 905/1029/22, згідно з якою спір про право - це формально визнана суперечність між суб`єктами цивільного права, яка виникла за фактом порушення або оспорювання суб`єктивних прав однієї сторони іншою і потребує врегулювання самими сторонами або вирішення судом; при цьому поняттю «спір про право» слід надавати сутнісного, а не формального значення. Спір про право пов`язаний виключно з порушенням, оспоренням, невизнанням або недоведенням суб`єктивного права, при якому існують конкретні особи, які перешкоджають у реалізації такого права; за відсутності цих елементів не може бути й спору про право (п. 15 зазначеної постанови). Методом встановлення наявності чи відсутності спору про право є дослідження відзиву боржника, пояснень його представника, а також відомостей Єдиного реєстру судових рішень на предмет наявності на розгляді іншого суду позову боржника до ініціюючого кредитора з питань, покладених в основу заявлених вимог; водночас відсутність з боку боржника доказів, які спростовують вимогу, а не лише заперечень і сумнівів щодо неї, може свідчити про її фактичне визнання, а отже - про відсутність спору між сторонами про право (аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 13.08.2020 у справі № 910/4658/20, від 16.09.2020 у справі № 911/593/20, від 15.06.2021 у справі № 904/3074/20, від 15.10.2020 у справі № 922/1174/20).

У справі № 905/1029/22 Верховний Суд визнав наявність спору про право таким, що дійсно перешкоджає відкриттю провадження, оскільки боржник не обмежився запереченнями, а надав власний альтернативний доказ - висновок судово-товарознавчої експертизи Київського відділення Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. Проф. М.С. Бокаріуса», зміст якого прямо суперечив висновку про вартість майна, наданому кредитором, а також послався на договір іпотеки з третьою особою (АТ «ОТП Банк»), у якому та сама заставна маса була оцінена в іншому розмірі. Тобто спір про право в тій справі мав конкретний документально підтверджений матеріально-правовий вияв у вигляді взаємовиключних доказів, які не могли бути усунуті інакше, як шляхом окремого позовного провадження.

У даній справі боржник - ТОВ «ЄВРОЕНЕРГОТРЕЙД» - не подав жодного документа, який би спростовував факт чи розмір здійснених ТОВ «ШВЕЙНА ФАБРИКА «ВОРОНІН» платежів на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» 07.10.2025, 06.11.2025, 05.12.2025, 07.01.2026 та 06.02.2026, підтверджених відповідними платіжними інструкціями, наявними в матеріалах справи. Боржник також не навів жодного контррозрахунку заборгованості, не поставив під сумнів дійсність Генерального кредитного договору № 436/2020/ЧеркОД-КБ-ГКД від 03.11.2020, Договору іпотеки № 436/2020/ЧеркОД-КБ-ГКД-І1 від 03.11.2020 чи Мирової угоди, затвердженої ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.12.2024 у справі № 910/11852/24, і не подав доказів на підтвердження іншого правового режиму спірних платежів.

Викладені у відзиві заперечення - це перелік обставин, які боржник вважає доцільним дослідити в окремому спорі позовного провадження, а не документально обґрунтоване заперечення проти вже встановлених судом фактів.

Крім того, суд враховує, що боржник сам визнав частину заявленої заборгованості (за платежами за липень - жовтень 2025 року на загальну суму 15 627 151,00 грн) у власній заяві про відкриття процедури превентивної реструктуризації від 23.01.2026 у справі №905/39/26, у плані превентивної реструктуризації від 21.03.2026, а також у запереченнях від 13.04.2026, і не заперечував наявність боргу за листопад 2025 року в розмірі 7 180 094,60 грн, дізнавшись про нього щонайменше з 17.03.2026. Таке визнання боржником спірної заборгованості у власних процесуальних документах в іншій судовій справі є додатковим підтвердженням відсутності матеріально-правового спору, оскільки, за усталеною практикою Верховного Суду, визнання вимоги боржником виключає спір про право (постанови від 13.08.2020 у справі № 910/4658/20, від 16.09.2020 у справі № 911/593/20).

Не встановлено судом і процесуальної форми спору про право: в Єдиному державному реєстрі судових рішень відсутні відомості про подання боржником до ініціюючого кредитора окремого позову, предметом якого було б оспорення обставин, на яких ґрунтуються заявлені у цій справі вимоги.

За таких обставин суд дійшов висновку, що доводи боржника про наявність спору про право є необґрунтованими, оскільки не підтверджені жодним доказом матеріально-правового чи процесуального характеру, що саме по собі не відповідає критеріям спору про право та не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство відповідно до частини шостої статті 39 Кодексу України з процедур банкрутства.

Враховуючи наведені вище норми та зважаючи, що боржником не спростовані обставини щодо наявності та розміру його заборгованості перед ТОВ «ШВЕЙНА ФАБРИКА «ВОРОНІН», доведеними сукупністю документів, які переконливо свідчать про обґрунтованість цих грошових вимог кредитора, є кредиторські вимоги в сумі 22 807 245,60 грн, та такі вимоги є підставами для відкриття провадження у справі про банкрутство боржника відповідно до вимог Кодексу України з процедур банкрутства.

Станом на дату проведення підготовчого засідання 11.08.20236 в матеріалах справи відсутні докази сплати боржником вказаної заборгованості, строк повернення якої настав.

З огляду на вказане, суд встановив підстави для відкриття провадження у цій справі, передбачені статтею 39 КУзПБ, а саме:

- наявність грошового зобов`язання ТОВ «ЄВРОЕНЕРГОТРЕЙД» перед ініціюючим кредитором ТОВ «ШВЕЙНА ФАБРИКА «ВОРОНІН» в сумі 22 807 245,60 грн,, строк виконання якого настав на дату звернення кредитора із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство до суду;

- відсутність між ініціюючим кредитором та боржником спору про право стосовно заявлених вимог;

- до підготовчого засідання суду вимоги ініціюючого кредитора в сумі 22 807 245,60 грн, боржником не задоволені.

Зі змістом наявних матеріалів справи боржник не спростував наявність зазначених обставин в порядку, передбаченому положеннями статей 74, 76-77 ГПК України.

Згідно з частинами 5, 8 статті 39 КУзПБ за результатами розгляду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство суд постановляє ухвалу про відкриття провадження у справі про банкрутство, визнання вимог кредитора та їх розмір, введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, введення процедури розпорядження майном та призначення розпорядника майна.

Оцінивши представлені кредитором докази, суд на підставі приписів КУзПБ банкрутства дійшов висновку відкрити провадження у справі про банкрутство ТОВ «ЄВРОЕНЕРГОТРЕЙД», ввести мораторій на задоволення вимог кредиторів, визнати вимоги ініціюючого кредитора ТОВ «ШВЕЙНА ФАБРИКА «ВОРОНІН» до боржника у сумі 22 807 245,60 грн (вимоги четвертої черги), ввести процедуру розпорядження майном боржника.

Вимоги ініціюючого кредитора ТОВ «ШВЕЙНА ФАБРИКА «ВОРОНІН» зі сплати судового збору у сумі 33 280,00 грн за подання до суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ «ЄВРОЕНЕРГОТРЕЙД» та 77 823,00 грн авансування винагороди арбітражного керуючого, які відносяться до витрат, пов`язаних з провадженням у справі про банкрутство, та підлягають погашенню у процедурах банкрутства, також підлягають визнанню як вимоги першої черги.

Щодо процесуального порядку розгляду заяв інших кредиторів, що надійшли після заяви первісного ініціюючого кредитора

Як вбачається з матеріалів справи, після подання заяви первісного ініціюючого кредитора - Товариства з обмеженою відповідальністю «ШВЕЙНА ФАБРИКА «ВОРОНІН» - до Господарського суду Донецької області від інших кредиторів надійшли заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОЕНЕРГОТРЕЙД», а саме:

від Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАРК ЛЕЙН» (заяви у справах № 905/428/26 та № 905/429/26);

від Товариства з обмеженою відповідальністю «Ю-ГАЗ» (заява у справі № 905/431/26);

від Товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ «УКРАГРО НПК» (заява у справі №905/427/26)

Ухвалами Господарського суду Донецької області від 10.07.2026 та 15.07.2026 року вказані заяви були приєднані до матеріалів справи № 905/426/26 для їх спільного розгляду в підготовчому засіданні.

Вирішуючи питання щодо процесуального порядку розгляду зазначених приєднаних заяв, суд керується правовим висновком Судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеним у постанові від 06.07.2022 року у справі № 913/288/21.

Згідно з цим висновком, одночасний розгляд заяв про відкриття провадження у справі про банкрутство, передбачений частиною 4 статті 39 Кодексу України з процедур банкрутства (КУзПБ), полягає в тому, що в разі надходження до підготовчого засідання декількох заяв від різних кредиторів щодо того самого боржника, господарський суд розглядає заяву, яка надійшла першою.

Верховний Суд роз`яснив, що оскільки заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, які подані пізніше, не підлягають розгляду по суті в підготовчому засіданні у зв`язку з обґрунтованістю раніше поданої першої заяви, а також не можуть бути повернуті без розгляду на підставі статті 38 КУзПБ, то для дотримання приписів частини 2 статті 47 КУзПБ суду слід призначати до розгляду в судовому засіданні грошові вимоги кредиторів до боржника, що містяться в таких приєднаних заявах.

З огляду на те, що за результатами даного підготовчого засідання суд встановив обґрунтованість заяви первісного ініціюючого кредитора (ТОВ «ШВЕЙНА ФАБРИКА «ВОРОНІН») та дійшов висновку про наявність підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ «ЄВРОЕНЕРГОТРЕЙД» саме за цією заявою, приєднані заяви ТОВ «ПАРК ЛЕЙН», ТОВ «Ю-ГАЗ» та ТОВ «УКРАГРО НПК» не розглядаються по суті в частині відкриття провадження.

Водночас, з метою забезпечення процесуальних прав ТОВ «ПАРК ЛЕЙН» та ТОВ «Ю-ГАЗ», ТОВ «УКРАГРО НПК» як кредиторів, грошові вимоги, що містяться в їхніх приєднаних заявах, підлягають розглядy судом у судовому засіданні за участю розпорядника майна в порядку, передбаченому статтями 45, 47 КУзПБ, про що зазначається в резолютивній частині цієї ухвали.

Стосовно призначення розпорядника майна та розгляду кандидатур арбітражних керуючих

Згідно з частиною восьмою статті 39 КУзПБ питання введення процедури розпорядження майном боржника та призначення розпорядника майна, встановлення розміру його винагороди та джерела її сплати вирішується господарським судом в ухвалі про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Положеннями статті 28 Кодексу встановлено, що кандидатура арбітражного керуючого для виконання повноважень розпорядника майна або керуючого реструктуризацією визначається судом шляхом автоматизованого відбору із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з числа арбітражних керуючих, внесених до Єдиного реєстру арбітражних керуючих України, за принципом випадкового вибору.

Водночас приписами п. 2-1 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи призначення арбітражного керуючого для виконання повноважень розпорядника майна у разі відкриття провадження у справі про банкрутство здійснюється з урахуванням особливостей, визначених цим пунктом. Заява ініціюючого кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство повинна містити пропозицію щодо кандидатури арбітражного керуючого для виконання повноважень розпорядника майна. Господарський суд, відкриваючи провадження у справі про банкрутство, призначає арбітражного керуючого, зазначеного в абзаці другому цього пункту, розпорядником майна.

У даній справі, з урахуванням приєднаних для спільного розгляду заяв, кредиторами були запропоновані такі кандидатури арбітражних керуючих:

первісним ініціюючим кредитором (ТОВ «ШВЕЙНА ФАБРИКА «ВОРОНІН») - запропоновано кандидатуру арбітражного керуючого Коваленко Ірину Анатоліївну;

ТОВ «ПАРК ЛЕЙН» у заявах по справах № 905/428/26 та № 905/429/26 - також запропоновано кандидатуру арбітражного керуючого Коваленко Ірину Анатоліївну.;

ТОВ «Ю-ГАЗ» у заяві по справі № 905/431/26 - запропоновано кандидатуру арбітражного керуючого Забаріна Антона Федоровича.

Вирішуючи питання про те, яку саме кандидатуру слід призначити розпорядником майна боржника за наявності кількох пропозицій від різних кредиторів, суд керується правовою позицією Судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеною у постанові від 06.07.2022 року у справі № 913/288/21.

Застосовуючи практику Європейського суду з прав людини щодо принципів юридичної визначеності та «легітимних очікувань» (зокрема, у справах «Amministrazione delle finanze dello Stato v. SRL Meridionale Industria Salumi and Others» та «France v. Commission»), Верховний Суд дійшов висновку, що ініціюючий кредитор, який першим подав заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство, у разі обґрунтованості такої заяви, має легітимні очікування щодо призначення арбітражного керуючого, який зазначений саме у його заяві.

Як вбачається з матеріалів справи, первісним ініціюючим кредитором, який першим звернувся до суду з даною заявою, є Товариство з обмеженою відповідальністю «ШВЕЙНА ФАБРИКА «ВОРОНІН».

За результатами підготовчого засідання судом встановлено обґрунтованість вимог цього кредитора та наявність підстав для відкриття провадження за його заявою. Отже, відповідно до висновків Верховного Суду, ТОВ «ШВЕЙНА ФАБРИКА «ВОРОНІН» має беззаперечні легітимні очікування щодо призначення розпорядником майна обраного ним арбітражного керуючого - Коваленко Ірину Анатоліївну.

Розглянувши кандидатуру арбітражного керуючого Коваленко Ірини Анатоліївни суд встановив, що в своїй заяві про згоду на участь у справі арбітражний керуючий повідомив, зокрема, про те, що він не є заінтересованою особою стосовно боржника та кредиторів відповідно до Кодексу України з процедур банкрутства, управління боржником раніше не здійснював, судимості за вчинення корисливих злочинів та заборони суду займатися діяльністю арбітражного керуючого не має. Його професійна діяльність є застрахованою згідно з договором страхування відповідальності арбітражного керуючого перед третіми особами №002-00820395/01ВАК_ЕП.

Перевіривши кандидатуру арбітражного керуючого Коваленко І.А. на відповідність вимогам частини 3 статті 28 КУзПБ, у тому числі включення арбітражного керуючого до Єдиного реєстру арбітражних керуючих, судом встановлено відповідність кандидатури вказаного арбітражного керуючого зазначеним вимогам. Доказів, які у розумінні статі 28 Кодексу можуть розглядатися в якості правових підстав вважати арбітражного керуючого Коваленко Ірину Анатоліївну заінтересованою особою відносно боржника чи його кредиторів, матеріали справи не містять.

За висновком суду, з урахуванням пріоритету першої поданої заяви, волевиявлення більшості кредиторів та принципу юридичної визначеності, кандидатура арбітражного керуючого Коваленко Ірину Анатоліївну. відповідає вимогам Кодексу України з процедур банкрутства та підлягає призначення розпорядником майна Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОЕНЕРГОТРЕЙД».

При цьому судом зазначається, що відповідно до частини 2 статті 30 КУзПБ розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна або ліквідатора визначається в розмірі середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останніх 12-ть місяців його роботи до відкриття провадження у справі, але не менше трьох розмірів мінімальної заробітної плати за кожний місяць виконання арбітражним керуючим повноважень.

Сплата основної винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна здійснюється за рахунок коштів, авансованих заявником (кредитором або боржником) на депозитний рахунок господарського суду, який розглядає справу, до моменту подання заяви про відкриття провадження у справі. У разі якщо процедура триває після закінчення авансованих заявником коштів, основна винагорода арбітражного керуючого сплачується за рахунок коштів, одержаних боржником - юридичною особою у результаті господарської діяльності, або коштів, одержаних від продажу майна боржника, яке не перебуває в заставі (абз. 6, 7 частини 2 статті 30 КУзПБ).

За правилами частини 8 статті 39 КУзПБ в ухвалі про відкриття провадження у справі про банкрутство зазначається, між іншим, про встановлення розміру винагороди розпорядника майна та джерела її сплати.

У відповідності до приведених норм Кодексу України з процедур банкрутства, враховуючи відсутність у справі відомостей про середньомісячну заробітну плату керівника боржника за останні 12 місяців його роботи до відкриття провадження у справі, суд дійшов висновку про можливість призначення розпоряднику майна боржника грошової винагороди в розмірі трьох мінімальних заробітних плат за кожен місяць виконання повноважень за рахунок коштів, авансованих на депозитний рахунок Господарського суду Донецької області, за рахунок коштів, одержаних боржником у результаті господарської діяльності, або коштів, одержаних від продажу майна боржника, яке не перебуває в заставі, згідно частини 2 статті 30 Кодексу України з процедур банкрутства.

Відповідно до частини 2 статті 35 Кодексу України з процедур банкрутства підготовче засідання суду проводиться не пізніше 14-ти днів з дня постановлення ухвали про прийняття заяви про відкриття провадження у справі, а за наявності поважних причин (здійснення сплати грошових зобов`язань кредиторам тощо) - не пізніше 20 днів.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство та закінчення підготовчого засідання.

Оскільки на час проведення підготовчого засідання боржник не надав доказів можливості задовольнити вимоги кредитора, з метою виявлення всіх кредиторів і осіб, які мають бажання взяти участь у санації боржника, суд здійснює оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство на офіційному веб-сайті в мережі Інтернет у відповідності до частини 9 статті 39 Кодексу України з процедур банкрутства.

Щодо клопотання Боржника про відкладення розгляду справи

Щодо доводів Боржника про необхідність відкладення розгляду справи, викладених у клопотанні від 10.08.2026, суд визнає їх помилковими та необґрунтованими, а тому такими, що не перешкоджають відкриттю провадження у справі про банкрутство.

Боржник обґрунтовує клопотання оскарженням в апеляційному порядку процесуальних ухвал у цій справі та у справі № 905/39/26. Проте частина п`ята статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства прямо встановлює, що оскарження судових рішень у процедурі банкрутства не зупиняє провадження у справі про банкрутство, а оскаржувані судові рішення залишаються чинними та обов`язковими до виконання з моменту їх постановлення.

Посилання Боржника на направлення матеріалів справи до Східного апеляційного господарського суду супровідними листами від 16.07.2026 та від 27.07.2026 суд також відхиляє, оскільки норма частини п`ятої статті 9 КУзПБ прямо передбачає здійснення подальшого провадження у справі за належним чином засвідченими копіями матеріалів, що залишаються в господарському суді, а функціонування підсистеми «Електронний суд» та наявність матеріалів справи № 905/426/26 в електронному вигляді в автоматизованій системі документообігу суду повністю забезпечували судy можливість дослідити всі необхідні докази та процесуальні документи ще до фактичного повернення оригіналів.

Більше того, 11.08.2026 матеріали всієї справи № 905/426/26 у повному обсязі (9 томів) повернулися до Господарського суду Донецької області, у зв`язку з чим у підготовчому засіданні 11.08.2026 судом досліджувалися не копії, а безпосередньо самі матеріали справи.

Враховуючи імперативність строків проведення підготовчого засідання, встановлених ч. 2 ст. 39 КУзПБ, та наявність клопотання ініціюючого кредитора а також наявність клопотання ініціюючого кредитора про вирішення по суті його заяви про порушення провадження у справі про банкрутство, відкладення засідання призвело б до невиправданого затягування процесу та порушення засад оперативності судового захисту. З огляду на викладене, суд відхиляє клопотання боржника про відкладення розгляду справи як такі, що суперечать вимогам чинного законодавства.

Керуючись статями 1, 2, 6, 9, 28, 30, 36, 39, 41, 44, 45 Кодексу України з процедур банкрутства, 3, 13, 75-79, 86, 233, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Відкрити провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОЕНЕРГОТРЕЙД» (04052, місто Київ, вул.Глибочицька, будинок 40; код ЄДРПОУ 40111046).

2. Визнати розмір вимог ініціюючого кредитора - Товариства з обмеженою відповідальністю «ШВЕЙНА ФАБРИКА «ВОРОНІН» (код ЄДРПОУ 00309252) у сумі 22 807 245,60 грн - вимоги четвертої черги, а також 111 103,00 грн (33 280,00 грн - судовий збір + 77 823,00 грн авансування витрат) - вимоги першої черги.

3. Ввести процедуру розпорядження майном боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОЕНЕРГОТРЕЙД», м.Київ строком на 170 календарних днів - до 28 січня 2027 року (включно).

4. Ввести мораторій на задоволення вимог кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОЕНЕРГОТРЕЙД», м.Київ.

Мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію. Ухвала про введення мораторію є підставою для зупинення вчинення виконавчих дій. Розпоряднику майна повідомити відповідному органу державної виконавчої служби, приватному виконавцю, у якого перебуває виконавче провадження на виконанні про запровадження мораторію.

5. Задовольнити клопотання ТОВ «ШВЕЙНА ФАБРИКА «ВОРОНІН» про призначення арбітражного керуючого та заяву арбітражної керуючої Коваленко Ірини Анатоліївни про участь у справі про банкрутство.

Призначити розпорядником майна Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОЕНЕРГОТРЕЙД» арбітражну керуючу Коваленко Ірину Анатоліївну (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) № 521 від 21.03.2013, адреса: Одеська обл., м.Одеса, вул. Успенська 127, ІНФОРМАЦІЯ_1 , НОМЕР_1 ) та встановити розмір оплати послуг арбітражного керуючого за виконання повноважень розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОЕНЕРГОТРЕЙД» у розмірі трьох мінімальних заробітних плат за кожний місяць виконання ним повноважень.

Сплата основної винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна, здійснюється за рахунок коштів, авансованих заявником (кредитором) на депозитний рахунок Господарського суду Донецької області, який розглядає справу.

У разі якщо процедура триває після закінчення авансованих заявником коштів, основна винагорода арбітражного керуючого сплачується за рахунок коштів, одержаних боржником - юридичною особою у результаті господарської діяльності, або коштів, одержаних від продажу майна боржника, яке не перебуває в заставі.

6. Вжити заходи щодо забезпечення вимог кредиторів шляхом заборони боржнику та власнику майна боржника приймати рішення щодо ліквідації, реорганізації боржника, а також відчужувати основні засоби та предмети застави (у разі наявності) (ст.40 КУзПБ).

7. Зобов`язати розпорядника майна - арбітражну керуючу Коваленко Ірину Анатоліївну:

до 20.09.2026 року - надати суду відомості про результати розгляду вимог кредиторів;

до 04.09.2026 року - провести інвентаризацію майна боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОЕНЕРГОТРЕЙД»;

до початку попереднього засідання суду - надати реєстр вимог кредиторів та звіт про виконану роботу в межах процедури розпорядження майном.

8. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «ЄВРОЕНЕРГОТРЕЙД» провести аудит фінансової звітності товариства.

9. Попереднє засідання призначити на 22.09.2026 о 10:00, яке відбудеться у приміщенні Господарського суду Донецької області за адресою: м.Харків, пр-т Науки, 5, каб. (зал судових засідань) № 104а.

10. Здійснити офіційне оприлюднення на офіційному веб-сайті повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОЕНЕРГОТРЕЙД» (код ЄДРПОУ 40111046).

11. Призначити розгляд заяв ТОВ «ПАРК ЛЕЙН», ПрАТ «УКРАГРО НПК» та ТОВ «Ю-ГАЗ» про відкриття провадження у справі про банкрутство, які ухвалами суду від 10.07.2026 року та 15.07.2026 року були прийняті та приєднані для спільного розгляду зі справою № 905/426/26, у судовому засіданні на 08.09.2026 року о 10:00 год. у приміщенні Господарського суду Донецької області (зал засідань № 104а).

Ухвалу про відкриття провадження у справі про банкрутство надіслати кредитору, боржнику, розпоряднику майна, державному реєстратору за місцезнаходженням боржника, податковій, органу ДВС за місцезнаходженням боржника, державному органу з питань банкрутства, місцевому загальному суду.

Ухвала про відкриття провадження у справі про банкрутство набирає законної сили з моменту її постановлення (частина 12 статті 39 Кодексу України з процедур банкрутства).

Ухвала може бути оскаржена до Східного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки передбачені ГПК України.

У підготовчому засіданні 11.08.2026 оголошено вступну та резолютивну частини ухвали.

Повний текст ухвали складено та підписано 14.08.2026.

Суддя Е.В. Зекунов