Рішення № 138985438, 14.08.2026, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.08.2026м. ДніпроСправа № 904/3576/26

Суддя Господарського суду Дніпропетровської області Новікова Р.Г., розглянувши матеріали

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сфера СД» м. Дніпро

до Приватного акціонерного товариства «Марганецький рудоремонтний завод» м. Марганець

про стягнення суми боргу у розмірі 546000грн, пені у розмірі 100373грн, 3% річних у розмірі 8294грн71коп, інфляційних втрат у розмірі 32406грн26коп.

Без участі представників сторін.

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Сфера СД» звернулось до Приватного акціонерного товариства «Марганецький рудоремонтний завод» з позовом про стягнення суми боргу у розмірі 546000грн, пені у розмірі 100373грн, 3% річних у розмірі 8294грн71коп, інфляційних втрат у розмірі 32406грн26коп.

В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на порушення відповідачем зобов`язання з оплати товару, поставленого за договором поставки від 19.11.2024 №191124/1.

Позивач послався на підписані сторонами видаткові накладні від 20.11.2024 №89 на суму 426000грн, від 28.03.2025 №109 на суму 559000грн01коп, від 01.07.2025 №228 на суму 425500грн, від 18.09.2025 №319 на суму 408000грн, від 13.11.2025 №373 на суму 329000грн, від 20.11.2025 №384 на суму 125000грн, товарно-транспортні накладні №40 від 20.11.2024, №78 від 28.03.2025, №164 від 01.07.2025, №230 від 18.09.2025, №265 від 13.11.2025, експрес накладну №59001505017852 від 20.11.2025, довіреності №288 від 19.11.2024, №51 від 28.03.2024, №100 від 30.06.2025, №151 від 17.09.2025, №191 від 12.11.2025 та №198 від 20.11.2025 та вказав про поставку відповідачу товару належної якості загальною вартістю 2272500грн01коп.

Позивач пояснив, що відповідач 11.03.2026 повернув частину товару на суму 216000грн., отриманого за накладною від 18.09.2025 №319. Це підтверджується накладною про повернення постачальнику від 11.03.2026 №1 та товарно-транспортною накладною від 11.03.2026 №1685.

Позивач також повідомив про часткову оплату товару відповідачем з порушенням строків оплати у розмірі 1510500грн01коп.

Позивач послався на пункт 2.3 розділу 2 договору від 19.11.2024 №191124/1 та зазначив, що станом на 12.06.2026 заборгованість у розмірі 546000грн. є простроченою.

На підставі пункту 8.2 договору від 19.11.2024 №191124/1 за порушення строків оплати товару позивач нарахував та заявив до стягнення пеню у розмірі 100373грн.

На підставі статті 625 Цивільного кодексу України за порушення строків оплати товару позивач нарахував та заявив до стягнення 3% річних у розмірі 8294грн71коп. та інфляційні втрати у розмірі 32406грн26коп.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.06.2026 суд залишив позов без руху та запропонував позивачу усунути недоліки.

На адресу суду 19.06.2026 надійшла сформована у системі Електронний суд заява позивача від 18.06.2026 про усунення недоліків позовної заяви.

Позивач визначив календарні періоди нарахування заявлених до стягнення пені у розмірі 100373грн, 3% річних у розмірі 8294грн71коп, інфляційних втрат у розмірі 32406грн26коп. та вказав відомості щодо реквізитів рахунку позивача в банку.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 24.06.2026 суд прийняв позов до розгляду, визнав справу малозначною та відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін за наявними матеріалами справи.

Суд запропонував відповідачу у строк протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати суду відзив на позов відповідно до вимог статті 165 Господарського процесуального кодексу України, а також всі докази, що підтверджують заперечення проти позову; одночасно надіслати позивачу копію відзиву та доданих до нього документів, докази такого направлення надати суду.

Суд попередив відповідача, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Суд роз`яснив відповідачу, що відповідно до ст. 250 Господарського процесуального кодексу України, він має право надати заяву з запереченням проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, в строк протягом 5 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Згідно з довідкою Господарського суду Дніпропетровської області ухвала суду від 24.06.2026 доставлена до електронного кабінету відповідача 24.06.2026 о 12:20год.

Таким чином відповідач мав право подати до суду у строк до 29.06.2026 включно заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження та останнім днем строку для подання відповідачем відзиву на позовну заяву є 09.07.2026 включно.

На адресу суду 06.07.2026 надійшла сформована у системі Електронний суд заява Приватного акціонерного товариства «Марганецький рудоремонтний завод» від 06.07.2026 про розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Відповідач просив:

- визнати поважними причини пропуску строку та поновити строк звернення до суду із заявою;

- здійснити перехід від спрощеного позовного провадження до розгляду справи №904/3576/26 за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 13.07.2026 суд повернув без розгляду заяву Приватного акціонерного товариства «Марганецький рудоремонтний завод» від 06.07.2026 про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

На адресу суду 16.07.2026 надійшла сформована у системі «Електронний суд» заява відповідача від 15.07.2026 про розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Відповідач просив:

- визнати поважними причини пропуску строку та поновити строк звернення до суду із заявою;

- здійснити перехід від спрощеного позовного провадження до розгляду справи №904/3576/26 за правилами загального позовного провадження.

- розпочати розгляд справи зі стадії підготовчого засідання.

На адресу суду 16.07.2026 надійшли сформовані у системі «Електронний суд» заперечення позивача від 16.07.2026 на клопотання (заяву) відповідача.

Позивач просив - відмовити у задоволенні заяви відповідача від 15.07.2026; розглядати справу №904/3576/26 за правилами спрощеного позовного провадження; долучити до матеріалів справи акт звірки розрахунків за період липень 2025року червень 2026року між сторонами.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 22.07.2026 суд - задовольнив клопотання відповідача та поновив пропущений процесуальний строк на подання відповідачем заяви із запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження; відмовив у задоволенні заяви відповідача від 15.07.2026 про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Станом на момент вирішення спору відзив на адресу суду не надходив.

Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач відзив на позовну заяву до суду не надавав, суд розглядає справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, господарський суд встановив таке.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сфера СД» (далі постачальник) та Приватним акціонерним товариством «Марганецький рудоремонтний завод» (далі покупець) укладений договір поставки від 19.11.2024 №191124/1 (далі договір від 19.11.2024).

Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 договору від 19.11.2024 постачальник зобов`язався поставити, а покупець оплатити та прийняти товар, детальний опис та характеристика, кількість і вартість якого вказані в специфікаціях, які є невід`ємними частинами договору.

Загальна сума договору складається із сум специфікацій до договору.

Пунктами 2.1-2.4 договору від 19.11.2024 встановлено, що ціна товару вказується в специфікаціях до договору. Ціна вказується на умовах поставки СРТ склад покупця згідно ІНКОТЕРМС 2020, якщо інші умови поставки не передбачені в специфікації.

Ціна товару включає вартість пакування та маркування.

Покупець здійснює оплату кожної партії товару не пізніше ніж через 35 календарних днів з дати поставки товару на підставі рахунку, виставленого постачальником, якщо інші умови не передбачені у відповідній специфікації.

Датою повної оплати товару вважається дата зарахування повної суми грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

Пунктами 3.1, 3.2 договору від 19.11.2024 передбачено, що постачальник поставляє покупцю товар в терміни, обумовлені сторонами в специфікаціях до договору.

Право власності на товар переходить від постачальника до покупця після отримання покупцем товару.

Згідно з пунктами 5.1-5.3 договору від 19.11.2024 передача товару здійснюється: за кількістю - згідно товаросупроводжувальних документів, за якістю - згідно документів, які посвідчують якість.

Постачальник надає покупцю на кожну партію товару наступні документи: - рахунок; - видаткову накладну; - товаротранспортну накладну; - податкову накладну, яка реєструється у Єдиному реєстрі податкових накладних згідно чинного законодавства; - документ, що підтверджує якість товару (сертифікат, паспорт тощо).

У разі отримання товару, який не відповідає умовам договору, покупець зобов`язаний прийняти його на відповідальне зберігання та негайно сповістити постачальника відповідно до положень п. 4.3 договору.

Відповідно до пункту 8.2 договору від 19.11.2024, в разі прострочення оплати товару покупець виплачує постачальнику пеню в розмірі 0,1% від вартості товару за кожен день прострочки оплати товару. Сторони дійшли згоди, що пеня нараховується за весь період прострочення оплати без обмеження терміну.

У пункті 9.3 договору від 19.11.2024 встановлено, що договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін по договору та діє до 31.12.2025. Якщо жодна із сторін за один місяць до закінчення терміну договору не попередить іншу про намір припинити дію договору, то договір вважається продовженим на кожен наступний календарний рік на тих самих умовах.

Згідно з підписаними сторонами видатковими накладними від 20.11.2024 №89 на суму 426000грн, від 28.03.2025 №109 на суму 559000грн01коп, від 01.07.2025 №228 на суму 425500грн, від 18.09.2025 №319 на суму 408000грн, від 13.11.2025 №373 на суму 329000грн, від 20.11.2025 №384 на суму 125000грн, товарно-транспортними накладними №40 від 20.11.2024, №78 від 28.03.2025, №164 від 01.07.2025, №230 від 18.09.2025, №265 від 13.11.2025, експрес накладною №59001505017852 від 20.11.2025 позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 2272500грн01коп. на виконання договору від 19.11.2024.

Позивач виставив рахунки на оплату від 19.11.2024 №93 на суму 426000грн, від 27.03.2025 №110 на суму 559000грн01коп, від 27.06.2025 №230 на суму 425500грн, від 17.09.2025 №321 на суму 408000грн, від 12.11.2025 №370 на суму 329000грн, від 13.11.2025 №373 на суму 125000грн.

Відповідач 11.03.2026 повернув позивачу частину товару вартістю 216000грн, отриманого ним по накладній № 319 від 18.09.2025, що підтверджується накладною про повернення постачальнику від 11.03.2026 № 1 та товарно-транспортною накладною від 11.03.2026 № 1685.

Платіжними інструкціями від 03.10.2025 №3737 на суму 200000грн, від 10.03.2025 №2777 на суму 126000грн, від 17.03.2025 №2794 на суму 100000грн, від 24.03.2025 №2822 на суму 100000грн, від 31.03.2025 №2844 на суму 100000грн, від 06.05.2025 №3049 на суму 100000грн, від 14.05.2025 №3084 на суму 100000грн, від 19.05.2025 №3100 на суму 100000грн, від 09.06.2025 №3181 на суму 100000грн, від 16.06.2025 №3217 на суму 100000грн, від 30.06.2025 №3289 на суму 59000грн01коп, від 16.09.2025 №3656 на суму 100000грн, від 23.09.2025 №3693 на суму 25500грн, від 16.10.2025 №3815 на суму 100000грн, від 17.11.2025 №3982 на суму 100000грн відповідач оплатив поставлений товар на загальну суму 1510500грн01коп.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписи статті 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 Цивільного кодексу України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У статті 599 Цивільного кодексу України вказано, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач не надав докази оплати вартості отриманого товару:

- у розмірі 92000грн за видатковою накладною від 18.09.2025 №319, який мав сплатити у строк до 23.10.2025 включно;

- у розмірі 329000грн за видатковою накладною від 13.11.2025 №373, який мав сплатити у строк до 18.12.2025 включно;

- у розмірі 125000грн за видатковою накладною від 20.11.2025 №384, який мав сплатити у строк до 25.12.2025 включно.

Обставини, на які посилається позивач в обґрунтування заявлених вимог про стягнення з відповідача суми боргу у загальному розмірі 546000грн, підтверджені матеріалами справи та не спростовані відповідачем. Тому суд дійшов висновку про правомірність вимог позивача в цій частині та їх задоволення.

За приписами статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

На підставі пункту 8.2 договору від 19.11.2024 за порушення строків оплати позивач нарахував та заявив до стягнення пеню у загальному розмірі 100373грн. за загальний період 23.10.2025-12.06.2026.

Суд перевірив складений позивачем розрахунок пені та встановив, що позивач при здійсненні розрахунку неправильно визначив періоди заборгованості та не врахував положення чинного законодавства щодо розміру пені.

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 22.11.1996 №543/96-ВР розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини третьої статті 549 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.

За розрахунками суду, з урахуванням меж позовних вимог, обґрунтований розмір пені дорівнює 83243грн81коп. та складається з сум:

- 17790грн03коп. за період 24.10.2025-12.06.2026 за порушення строку оплати суми боргу у розмірі 92000грн за видатковою накладною від 18.09.2025 №319;

- 47970грн90коп. за період 19.12.2025-12.06.2026 за порушення строку оплати суми боргу 329000грн за видатковою накладною від 13.11.2025 №373;

- 17482грн88коп. за період 26.12.2025-12.06.2026 за порушення строку оплати суми боргу 125000грн за видатковою накладною від 20.11.2025 №384.

Враховуючи викладене, відмовляє у задоволенні позовних вимог про стягнення пені у розмірі 17129грн19коп.

Відповідно до статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Застосоване у статті 551 Цивільного кодексу України словосполучення «може бути зменшений за рішенням суду» свідчить про те, що суд користується певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення (постанови Верховного Суду від 10.11.2022 у справі №910/15705/21, від 01.02.2023 у справі №914/3203/21, від 22.05.2024 у справі №911/95/20, від 18.12.2024 у справі №921/320/24).

Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі; тому, з метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена права компенсації своїх майнових втрат; такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному, заздалегідь визначеному розмірі майнових втрат у спрощеному, порівняно зі стягненням збитків, порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків; такими правилами є правила про неустойку, передбачені статтями 549-552 Цивільного кодексу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 наголосила, що для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити.

Зменшення розміру неустойки є правом суду та залежить виключно від встановлених судом конкретних обставин кожної справи за наслідками правової оцінки спірних правовідносин та поданих сторонами доказів, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень. Так, за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил статей 86 Господарського процесуального кодексу України на власний розсуд та за внутрішнім переконанням вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки.

Отже, питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує відповідно до статей 86 Господарського процесуального кодексу України за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу; на встановлені судом фактичні обставини, що формують зміст правовідносин; умови конкретних правовідносин; наявність/відсутність наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення такої дії. Подібна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, зокрема, у постановах: від 05.09.2023 у справі №907/583/22, від 28.11.2023 у справі №916/1504/22, від 03.12.2024 у справі №904/872/24, від 03.12.2024 у справі №909/321/24, тощо.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.01.2024 у справі №911/2269/22 зазначив, що в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватися з положеннями частини третьої статті 551 Цивільного кодексу, а також досліджуватися й оцінюватися судом у порядку статей 86, 237 Господарського процесуального кодексу України.

Індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.

Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309 (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23.12.2022 за №1668/39004), та Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 №376 (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11.03.2025 за №380/43786), Марганецька міська територіальна громада з 01.12.2024 віднесена до території активних бойових дій, з не визначеною датою завершення бойових дій, тож бойові дії на цій території тривають.

Приватне акціонерне товариство «Марганецький рудоремонтний завод» розташоване на території активних бойових дій.

Суд також враховує, що стягнення 3% річних та збитків від інфляції певною мірою компенсує негативні наслідки, викликані простроченням сплати відповідачем суми заборгованості.

З огляду на матеріали справи, суд вважає за можливе зменшити розмір пені на 50% з 83243грн81коп. до 41621грн91коп.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі статті 625 Цивільного кодексу України за порушення строку оплати позивач нарахував та заявив до стягнення 3% річних у розмірі 8294грн71коп. за загальний період 23.10.2025-12.06.2026 та інфляційні втрати у розмірі 32406грн26коп. за загальний період листопад 2025 року травень 2026 року.

Суд перевірив складений позивачем розрахунок 3% річних. Розрахунок 3% річних містить помилки тотожні помилкам, допущеним при здійсненні розрахунку пені.

За розрахунком суду правомірний розмір 3% річних становить 8249грн83коп. та складається із сум:

- 1754грн30коп. за період 24.10.2025-12.06.2026 за порушення строку оплати суми боргу у розмірі 92000грн за видатковою накладною від 18.09.2025 №319;

- 4759грн23коп. за період 19.12.2025-12.06.2026 за порушення строку оплати суми боргу 329000грн за видатковою накладною від 13.11.2025 №373;

- 1736грн30коп. за період 26.12.2025-12.06.2026 за порушення строку оплати суми боргу 125000грн за видатковою накладною від 20.11.2025 №384.

Суд задовольняє позові вимоги про стягнення 3% річних у загальному розмірі 8249грн83коп. та відмовляє у задоволенні позовних вимог про стягнення 3% річних у розмірі 44грн88коп.

Суд перевірив складений позивачем розрахунок інфляційних втрат. Розрахунок не суперечить вимогам чинного законодавства. Позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат у загальному розмірі 32406грн26коп. за загальний період листопад 2025 року травень 2026 року підлягають задоволенню.

Платіжною інструкцією від 15.06.2026 №992 позивач сплатив судовий збір у розмірі 10306грн11коп. за подання до господарського суду позову про стягнення суми у загальному розмірі 687073грн97коп.

Відповідно до частини 3 статті 4 Закону України Про судовий збір №3674-VI від 08.07.2011 (зі змінами та доповненнями) при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

При розгляді питання щодо наявності підстав для застосування коефіцієнту 0,8 суд враховує правову позицію, викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №916/228/22.

Даний позов був сформований в системі Електронний суд, тому наявні підстави для застосування положень частини 3 статті 4 Закону України Про судовий збір №3674-VI від 08.07.2011 (зі змінами та доповненнями) при розрахунку суми судового збору.

Належний розмір судового збору становитиме 8244грн89коп. ((687073грн97коп. х 1,5%) х 0,8). Розмір надлишково сплаченого судового збору дорівнює 2061грн22коп. (10306грн11коп.- 8244грн89коп.).

Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України Про судовий збір, у разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.

Клопотання позивача про повернення надлишково сплаченого судового збору на адресу суду не надходило.

На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України та враховуючи часткове задоволення позовних вимог, суд покладає на відповідача витрати позивача зі сплати судового збору у розмірі 8038грн80коп.

При цьому суд враховує, що судовий збір, у разі зменшення судом розміру неустойки, покладається на відповідача без урахування зменшення цієї суми.

Керуючись Цивільного кодексу України, статтями 2, 3, 4, 13, 20, 41, 42, 74, 76, 77, 78, 86, 91, 129, 178, 237, 238, 240, 241, 242, 250-252 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Сфера СД" до Приватного акціонерного товариства "Марганецький рудоремонтний завод" про стягнення суми боргу у розмірі 546000грн, пені у розмірі 100373грн, 3% річних у розмірі 8294грн71коп, інфляційних втрат у розмірі 32406грн26коп. - задовольнити частково.

Зменшити розмір пені на 50% з 83243грн81коп. до 41621грн91коп.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Марганецький рудоремонтний завод» (Ідентифікаційний код 05448389; адреса місцезнаходження: 53401, Дніпропетровська область, місто Марганець, вул. Єдності, буд. 162) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сфера СД» (Ідентифікаційний код 45620122; адреса місцезнаходження: 25009, Кіровоградська область, місто Кропивницький, вул. Гузара Любомира, буд. 68) суму боргу у розмірі 546000грн, пеню у розмірі 41621грн91коп, 3% річних у розмірі 8249грн83коп, інфляційні втрати у розмірі 32406грн26коп, витрати зі сплати судового збору у розмірі 8038грн80коп.

Відмовити у задоволенні решти позовних вимог.

Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Р.Г. Новікова