Рішення № 138985423, 14.08.2026, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.08.2026м. ДніпроСправа № 911/1566/26

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Дупляка С.А.,

за участю секретаря судового засідання Євтушенка Д.Є.,

представників учасників справи:

від позивача: Савинський С.М. (в режимі відеоконференції);

від відповідача: Прядка Т.М. (в залі суду),

дослідивши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи №911/1566/26

за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ТОРГОВИЙ ДІМ "МАКСІТОРГ"

до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЮТ КОМПАНІ"

про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

1. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ТОРГОВИЙ ДІМ "МАКСІТОРГ" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Київської області з позовною заявою до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЮТ КОМПАНІ" (далі - відповідач) про стягнення 1.092.896,45 грн заборгованості за поставлений товар.

Судові витрати позивач просить суд стягнути з відповідача.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 02.06.2026 матеріали позовної заяви з доданими до неї документами передано за територіальною юрисдикцією (підсудністю) до Господарського суду Дніпропетровської області.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №911/1566/26 визначено суддю ДУПЛЯКА Степана Анатолійовича, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.06.2026.

Ухвалою від 03.07.2026 позовну заяву залишено без руху, позивачу запропоновано усунути недоліки позовної заяви, про які зазначено в тексті ухвали.

Через систему "Електронний суд" 08.07.2026 від позивача надійшла заява про усунення недоліків, до якої останній додав платіжну інструкцію від 07.07.2026 №1558 на суму 13.114,76 грн та довідку від 24.03.2025 №К35-07.8/16 про наявність банківського рахунку.

Ухвалою від 13.07.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання та без виклику учасників справи за наявними у ній матеріалами (в порядку письмового провадження).

Через систему "Електронний суд" 20.07.2026 від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін.

Ухвалою від 27.07.2026 учасників справи повідомлено, що судове засідання відбудеться 14.08.2026 о 12:00.

Через систему "Електронний суд" 28.07.2026 від відповідача надійшов відзив, у якому відповідач просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Через систему "Електронний суд" 10.08.2026 від позивача надійшло клопотання про участь представника позивача (адвоката Савинського Сергія Миколайовича) в судовому засіданні, яке призначене на 14.08.2026 о 12:00 та в усіх наступних судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою від 10.08.2026 заяву позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено.

В судовому засіданні 14.08.2026 представники позивача і відповідача відповіли на запитання суду, надали пояснення у справі.

Також в судовому засіданні 14.08.2026 представник відповідача повідомив, що планує звернутися до позивача з пропозицією мирного врегулювання спору, має намір нарахувати позивачу штрафні санкції за поставку неякісного товару, а також фактично не заперечив проти наявності перед позивачем спірної заборгованості, однак не погодився із її розміром (в якій саме частині не вказав).

Водночас, жодних доказів на підтвердження своїх намірів, вчинення певних дій, спрямованих на їх реалізацію, відповідач суду не надав.

Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Із заявами чи клопотаннями представник відповідача до суду не звертався.

Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийняв рішення у справі.

З урахуванням режиму воєнного стану та можливості повітряної тривоги в місті Дніпрі у Господарському суді Дніпропетровської області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. Відтак, справу розглянуто у розумні строки, ураховуючи вищевказані обставини та факти.

Стислий виклад позиції позивача

Між позивачем (далі позивач, постачальник) та відповідачем (далі відповідач, покупець) укладено договір поставки від 07.03.2025 за №10/03/25 (далі - договір).

Станом на дату подачі позову у відповідача наявна заборгованість за поставлений товар у розмірі 1.092.896,45 грн.

Поставка позивачем відповідачу товару на загальну суму 1.092.896,45 грн підтверджується такими видатковими накладними: №2109 від 15.12.2025 на суму 160.632,04 грн, №2063 від 08.12.2025 на суму 130.374,85 грн, №2065 від 09.12.2025 на суму 35.419,72 грн, №2066 від 10.12.2025 на суму 54.729,38 грн, №2111 від 15.12.2025 на суму 61.901,28 грн, №2113 від 17.12.2025 на суму 94.421,65 грн, №1961 від 24.11.2025 на суму 273.917,99 грн, №1962 від 25.11.2025 на суму 225.408,92 грн, №1965 від 26.11.2025 на суму 49.379,87 грн, №2012 від 01.12.2025 на суму 123.119,84 грн, №2013 від 02.12.2025 на суму 108.041,17 грн і такими товарно-транспортні накладні: №Р2063 від 08.12.2025, №Р2065 від 09.12.2025, №Р2066 від 10.12.2025, №Р491 від 15.12.2025, №Р2111 від 15.12.2025, №Р2113 від 17.12.2025, №Р1961 від 24.11.2025, №Р1962 від 25.11.2025, №Р1965 від 26.11.2025, №Р2012 від 01.12.2025, №Р2013 від 02.12.2025.

Позивач визнав, що відповідач здійснив часткову оплату (на суму 224.450,26 грн) вартості товару.

Як вказує позивач, про факт поставки товару свідчать також складені та зареєстровані позивачем податкові накладні та квитанції до них.

Між сторонами складено акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.04.2026 до 11.05.2026 включно.

Позивач стверджує, що вживав заходи досудового врегулювання спору, однак вони виявилися безрезультатними.

Стислий виклад позиції відповідача

На думку відповідача, однією з ключових обставин, яка має істотне значення для правильного вирішення спору, є правова природа договору поставки.

Так, вказаний договір, як повідомляє відповідач, був укладений з метою забезпечення виконання відповідачем своїх зобов`язань за Державним контрактом №133/01-25-ХП від 27.01.2025.

Відповідач вважає, що для правильного визначення моменту виникнення у відповідача обов`язку щодо оплати поставленого позивачем товару необхідно дослідити не лише окремі положення договору поставки, а й умови державного контракту, виконання якого і стало підставою для укладення сторонами спірного договору.

Відповідач доходить висновку, що викладені у відзиві обставини свідчать про те, що між відповідачем і Державним підприємством Міністерства оборони України «АГЕНЦІЯ ОБОРОННИХ ЗАКУПІВЕЛЬ» невчасно було здійснено розрахунок за надані послуги, що призвело до затримки оплати за договором поставки.

2. ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ

Предметом доказування у справі, відповідно до ч. 2 ст. 76 ГПК України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У даному випадку до предмета доказування входять обставини: укладення договору; поставки товару; настання строку оплати товару; повної/часткової оплати товару; наявності/відсутності заборгованості.

Суд встановив, що 07.03.2025 між позивачем (далі позивач, постачальник) та відповідачем (далі відповідач, покупець) був укладений договір поставки №10/03/25 (далі - договір), відповідно до п. 1.1 умов якого постачальник зобов`язався поставити і передати у власність покупця, а покупець прийняти і оплатити товар у повному обсязі на умовах і в порядку, визначених цим договором.

Загальна вартість даного договору визначається вартістю товару, отриманого протягом дії цього договору згідно видаткових накладних (п. 2.1 договору).

Договір, відповідно до п. 8.1, вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31.12.2025.

Поставка позивачем відповідачу товару на загальну суму 1.092.896,45 грн підтверджується такими видатковими накладними: №2109 від 15.12.2025 на суму 160.632,04 грн, №2063 від 08.12.2025 на суму 130.374,85 грн, №2065 від 09.12.2025 на суму 35.419,72 грн, №2066 від 10.12.2025 на суму 54.729,38 грн, №2111 від 15.12.2025 на суму 61.901,28 грн, №2113 від 17.12.2025 на суму 94.421,65 грн, №1961 від 24.11.2025 на суму 273.917,99 грн, №1962 від 25.11.2025 на суму 225.408,92 грн, №1965 від 26.11.2025 на суму 49.379,87 грн, №2012 від 01.12.2025 на суму 123.119,84 грн, №2013 від 02.12.2025 на суму 108.041,17 грн.

Всі видаткові накладні з боку відповідача підписані без заперечень та зауважень.

На підтвердження поставки товару позивач до справи долучив товарно-транспортні накладні, а саме: №Р2063 від 08.12.2025, №Р2065 від 09.12.2025, №Р2066 від 10.12.2025, №Р491 від 15.12.2025, №Р2111 від 15.12.2025, №Р2113 від 17.12.2025, №Р1961 від 24.11.2025, №Р1962 від 25.11.2025, №Р1965 від 26.11.2025, №Р2012 від 01.12.2025, №Р2013 від 02.12.2025.

Між сторонами підписано акт звірки за період з 01.04.2026 до 11.05.2026 на суму 1.092.896,45 грн.

З метою досудового врегулювання спору позивач звернувся до відповідача з претензією від 08.04.2026, у якій позивач вимагав у відповідача сплатити заборгованість у розмірі 1.092.896,45 грн. В якості доказів направлення вказаної претензії на адресу відповідача позивач до справи долучив лист з описом вкладення, поштову накладну №0103300628072 від 08.04.2026 та фіскальний чек від 08.04.2026.

Претензія позивача відповідачем залишена без відповіді та задоволення.

Оскільки відповідач у добровільному порядку не сплатив заборгованість за отриманий товар, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

3. ПОЗИЦІЯ СУДУ

Предметом позову позивач визначив 1.092.896,45 грн заборгованості за поставлений товар.

Згідно з нормами ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 625, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України).

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Оцінивши зміст договору, господарський суд встановив, що сторонами погоджено його істотні умови.

Договір підписано та скріплено печатками уповноважених осіб.

Договір у встановленому порядку не оспорено; не розірвано; не визнано недійсним.

Таким чином укладений між сторонами договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов`язковим для виконання сторонами.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. (ч. 1 ст. 712 ЦК України).

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Згідно з ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі договору поставки, є господарськими зобов`язаннями і згідно з приписами ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 656 ЦК України визначено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Статтею 662 ЦК України визначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу (ст. 663 ЦК України).

Поставка позивачем відповідачу товару на загальну суму 1.092.896,45 грн підтверджується такими видатковими накладними: №2109 від 15.12.2025 на суму 160.632,04 грн, №2063 від 08.12.2025 на суму 130.374,85 грн, №2065 від 09.12.2025 на суму 35.419,72 грн, №2066 від 10.12.2025 на суму 54.729,38 грн, №2111 від 15.12.2025 на суму 61.901,28 грн, №2113 від 17.12.2025 на суму 94.421,65 грн, №1961 від 24.11.2025 на суму 273.917,99 грн, №1962 від 25.11.2025 на суму 225.408,92 грн, №1965 від 26.11.2025 на суму 49.379,87 грн, №2012 від 01.12.2025 на суму 123.119,84 грн, №2013 від 02.12.2025 на суму 108.041,17 грн.

Всі видаткові накладні з боку відповідача підписані без заперечень та зауважень.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п. 5.3 договору оплата за товар здійснюється після його постачання, протягом 23 (двадцяти трьох) календарних днів, в безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

Отже строк оплати отриманого відповідачем від позивача товару у період з листопада 2025 року до грудня 2025 року включно є таким, що настав.

Відповідач частково (на суму 224.450,26 грн) розрахувався за отриманий від позивача товар.

До справи долучено підписаний між сторонами акт звірки за період з 01.04.2026 до 11.05.2026 на суму 1.092.896,45 грн.

Суд враховує, що акт звірки взаємних розрахунків не є майновою дією боржника, не свідчить про проведення певної господарської операції; сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом; акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо, однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами (Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.04.2018 у справі №910/9004/13, 19.04.2018 у справі №905/1198/17, від 05.03.2019 у справі №910/1389/18, від 04.12.2019 у справі №916/1727/17, від 23.09.2021 у справі №910/866/20).

Відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21.12.2020 у справі № 916/499/20.

Такі висновки підтримав Верховний Суд у постанові від 09.06.2026 у справі №910/14613/24 (п. 57, 58).

Суд не встановив порушень під час перевірки розрахунку заборгованості, здійсненого позивачем.

Відповідач не надав доказів сплати наявної перед позивачем заборгованості.

З огляду на первинні документи та з урахуванням акту звірки позовна вимога про стягнення 1.092.896,45 грн основної заборгованості визнається обґрунтованою, документально доведеною і такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивач довів обставини наявності спірної заборгованості у повному обсязі.

Водночас, належних доказів на підтвердження своїх доводів, викладених у заявах по суті, відповідач суду не надав.

Посилання відповідача на Державний контракт №133/01-25-ХП від 27.01.2025 суд відхиляє, оскільки предметом позову є стягнення заборгованості за договором поставки №10/03/25 від 07.03.2025, який містить всі істотні умови, зокрема умови оплати і порядок розрахунків (розділ 5).

Державне підприємство Міністерства оборони України «АГЕНЦІЯ ОБОРОННИХ ЗАКУПІВЕЛЬ» не є учасником справи і рішення в даній справі не стосується прав та обов`язків вказаного підприємства.

Висновок відповідача, що невчасно здійснений розрахунок із ним (відповідачем) за інших договором іншою юридичною особою призвів до затримки оплати за договором поставки не свідчать про звільнення відповідача від обов`язку сплати заборгованості за договором укладеним із позивачем і не є відкладальною обставиною у розумінні ст. 212 ЦК України.

При цьому здійснення підприємницької діяльності на власний ризик означає покладення на підприємця тягаря несприятливих наслідків такої діяльності.

Підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Важливим елементом підприємницької діяльності є ризик збитків. Підприємницький ризик - це імовірність виникнення збитків або неодержання доходів порівняно з варіантом, що прогнозується; невизначеність очікуваних доходів. Таким чином, судом розцінюється критично посилання відповідача на його незадовільний фінансовий стан та дані фінансової звітності також з огляду на те, що майновий стан відповідача є наслідком його господарської діяльності, а також, наслідком його власного комерційного розрахунку та ризику.

Статтею 617 ЦК України встановлено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Отже відсутність у відповідача необхідних коштів не є підставою для звільнення його від відповідальності передбаченої ст. 625 ЦК України.

При цьому умовами укладеного між сторонами справи договору обов`язок оплати відповідачем товару жодним чином не ставиться в залежність від виконання обов`язків контрагентами відповідача за іншими договорами.

Окремо суд відзначає, що Європейським судом з прав людини в рішенні від 18.10.2005 у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" та в рішенні від 30.11.2004 у справі "Бакалов проти України" зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

Крім того приписи чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства не передбачають привілейованого становища суб`єктів господарювання, які фінансуються за рахунок бюджету, по відповідальності за порушення зобов`язань, а факт відсутності бюджетного фінансування, в тому числі через ненадходження коштів в будь-якому випадку не може звільняти відповідача від виконання зобов`язань щодо оплати послуг оскільки, такі обставини не визначені законодавством як такі, що звільняють від виконання зобов`язання. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 23.03.2023 у справі №910/1193/22. Крім того таку правову позицію підтримав Верховний Суд в ухвалі від 27.01.2026 у справі №910/2526/25.

Отже відповідач не довів суду наявність обставин, які звільняють його від обов`язку здійснити оплату отриманого товару та/або свідчать про перенесення строків оплати отриманого від позивача товару.

Суд встановив, що строк оплати товару сторонами узгоджений, але недотриманий відповідачем.

Строки оплати товару визначаються договором, укладеним між сторонами.

Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й відрізних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Суд також зазначає, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Беручи до уваги наведене, всі інші аргументи учасників справи суд з урахуванням п. 5 ч. 4 ст. 238 ГПК України відхиляє як такі, що не стосуються предмета спору, є явно необґрунтованими та неприйнятними з огляду на законодавство та усталену судову практику.

У справі, що розглядається, суд, дійшов висновку, що позовні вимоги із зазначених позивачем підстав підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати

Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-79, 86, 129, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЮТ КОМПАНІ" (Україна, 49000, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, пр. Яворницького Дмитра, будинок 76А, приміщення 213; ідентифікаційний код 45351684) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ТОРГОВИЙ ДІМ "МАКСІТОРГ" (Україна, 07301, Київська обл., Вишгородський р-н, місто Вишгород, "Карат" промисловий майданчик(пн), будинок 5А; ідентифікаційний код 45032320) 1.092.896,45 грн (один мільйон дев`яносто дві тисячі вісімсот дев`яносто шість грн 45 к.) заборгованості, 13.114,76 грн (тринадцять тисяч сто чотирнадцять грн 76 к.) судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складене 14.08.2026.

Суддя С.А. Дупляк