Ухвала суду № 138984907, 06.08.2026, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/22320/26 1-кс/760/10694/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2026 року м. Київ

Слідчий суддя Солом`янського районного суду міста Києва ОСОБА_1 за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Солом`янського районного суду м. Києва в режимі відеоконференції клопотання прокурора першого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань Київської міської прокуратури ОСОБА_3 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та додані до клопотання матеріали кримінального провадження, відомості про яке внесені 03.06.2025 до Єдиного реєстру досудового розслідування за №42025100000000131 у відношенні:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кропивницький Кіровоградської області, громадянина України, з вищою освітою, не працевлаштованого, одруженого, маючого на утриманні неповнолітнього сина, зареєстрованому та проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 111-2 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

До слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва надійшло клопотання прокурора першого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань Київської міської прокуратури ОСОБА_3 , по матеріалам кримінального провадження № 42025100000000131 від 03.06.2025,, про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Клопотання мотивовано тим, що ОСОБА_6 за попередньою змовою з ОСОБА_5 та іншими невстановленими особами з серпня 2022 року по лютий 2025 року, достовірно знаючи що РФ здійснила збройну агресію проти України, а також той факт, що у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України №187 від 03.03.2022 та Постанови Правління Національного банку України №18 від 24.02.2022, з РФ заборонено провадження будь-якої господарської діяльності та валютних розрахунків, а в Україні діє правовий режим воєнного стану, здійснює пособництво державі-агресору, тобто вчиняє умисні дії, спрямовані на допомогу державі-агресору (пособництво), вчинене громадянином України з метою завдання шкоди України за попередньою змовою групою осіб шляхом добровільної підготовки та передачі матеріальних ресурсів та інших активів представникам держави-агресора через підконтрольний останньому суб`єкт господарювання ТОВ «НОКСЕН» (код ЄДРПОУ 33520321), а саме передає матеріальні ресурси у вигляді плит полірованих з граніту Анастасієвського родовища; блоків необроблених, колотих з граніту Анастасієвського родовища підприємству держави агресора, а саме ТОВ «ГЕОГРАН».

Так, 30 травня 2005 року зареєстровано ТОВ «НОКСЕН», код ЄДРПОУ 33520321, юридична адреса: Кіровоградська обл., місто Кіровоград, вулиця Євгена Маланюка, будинок 2, основний вид діяльності: 08.11 Добування декоративного та будівельного каменю, вапняку, гіпсу, крейди та глинистого сланцю, директор: ОСОБА_6 , кінцеві бенефіціарні власники: ТОВ «ІННОТЕК», ОСОБА_7 , ОСОБА_8 .

На початку 2022 року, але не раніше 23 квітня 2022 року, за невстановлених досудовим розслідуванням обставин у громадянина України ОСОБА_6 , який з 01.10.2017 є керівником ТОВ «НОКСЕН», достовірно знаючого з розповсюджених у засобах масової інформації та мережі Інтернет повідомлень про повномасштабне вторгнення РФ в Україну, виник злочинний умисел, спрямований на вчинення кримінально караного діяння, що полягає у пособництві державі-агресору, тобто організації вчинення умисних дій, спрямованих на допомогу державі-агресору (пособництво), вчинене громадянином України з метою завдання шкоди України шляхом добровільної передачі матеріальних ресурсів та інших активів представникам держави-агресора.

Так, ОСОБА_6 усвідомлюючи, що провадження будь-якої господарської діяльності з підприємствами, які знаходяться на території держави-агресора, зокрема постачання товарів на користь РФ чи контрольованих РФ підприємств є незаконною та призведе до сплати податкових зобов`язань та зборів на користь РФ, що в свою чергу допомагатиме її економічному розвитку, буде спрямовуватись на розвиток військово-промислового комплексу РФ, забезпечення військових потреб та збільшення військового потенціалу країни-агресора, а відтак сприятиме у здійсненні військової агресії проти України, для уникнення санкцій РНБО України, діючи за попередньою змовою з іншими невстановленими особами, будучи громадянином України, перебуваючи на території України, переслідуючи мету завдання шкоди Україні, керуючись антидержавницькими мотивами, в умовах воєнного стану, за відсутності фізичного чи психологічного впливу з боку представників держави-агресора, вирішив стати на шлях скоєння протиправної діяльності проти основ національної безпеки України, розробив єдиний план дій, спрямований на допомогу державі-агресору з метою завдання шкоди інтересам своєї держави, здійснюючи пособництво державі-агресору шляхом добровільної передачі матеріальних ресурсів та інших активів представникам держави-агресора.

Крім того, у невстановлені досудовим розслідуванням час та місці, за невстановлених обставин, розуміючи, що здійснення вказаної незаконної діяльності можливе лише за умови залучення інших учасників ОСОБА_6 запропонував своєму підлеглому громадянину України ОСОБА_5 , який є керівником відділу продажу та маркетингу ТОВ «НОКСЕН» (код ЄДРПОУ 33520321) долучитись до протиправної діяльності, спрямований на допомогу державі-агресору з метою завдання шкоди інтересам своєї держави, здійснюючи пособництво державі-агресору шляхом добровільної передачі матеріальних ресурсів та інших активів представникам держави-агресора.

У свою чергу, ОСОБА_5 , усвідомлюючи суспільну небезпеку та наслідки своїх дій, бажаючи їх настання, на вказану пропозицію погодився, чим вступив у попередню змову та відповідно до заздалегідь узгодженого спільного плану дій, будучи керівником відділу продажу та маркетингу ТОВ «НОКСЕН» (код ЄДРПОУ 33520321) за вказівкою та під контролем ОСОБА_6 , відповідав за пошук покупців, формування поставок та їх технічну складову, а також здійснював вторинну комунікацію з представниками підприємств-контрагентів держави - агресора.

Для реалізації вказаного злочинного плану, ОСОБА_6 за попередньою змовою із ОСОБА_5 та іншими невстановленими особами, у період з серпня 2022 року по лютий 2025 року, усвідомлюючи, що продукція компанії ТОВ «НОКСЕН» (код ЄДРПОУ 33520321): плити поліровані з граніту Анастасієвського родовища; блоки необроблені, колоті з граніту Анастасієвського родовища першочергово орієнтована на споживачів країн СНД, найбільший ринок збуту - РФ, налагодив протиправний механізм постачання продукції, виробленої на підконтрольному йому підприємстві ТОВ «НОКСЕН», з метою подальшого постачання через треті країни на територію РФ, який полягав у так званому «перерваному транзиті», коли формально за документами кінцевим пунктом призначення виступає третя країна, але вантаж після перетину державного кордону України направляється через Польщу та інші країни до РФ.

Так, ОСОБА_6 , реалізуючи вказаний злочинний намір, направлений на пособництво державі-агресору, фактично здійснює керівництво та контроль за діяльністю ТОВ «НОКСЕН», проводить переговори з потенційними контрагентами, підприємствами, які зареєстровані в РФ, домовляється щодо умов поставок, а також здійснює контроль за реалізацією продукції на території РФ.

Поряд із цим, ОСОБА_6 , усвідомлюючи протиправний характер таких дій, здійснює організаційно - розпорядчі функції в ТОВ «НОКСЕН» (код ЄДРПОУ 33520321), а саме: формує план діяльності ТОВ, веде фінансову звітність, здійснює розрахунок платіжних доручень, звірку взаєморозрахунків з постачальниками, розподіл обов`язків між співробітниками ТОВ «НОКСЕН» (код ЄДРПОУ 33520321), проводить наради з останніми, а також надає вказівки співробітникам щодо передачі товарно-матеріальних цінностей підприємствам, зареєстрованим в РФ.

Так, у період з серпня 2022 року по лютий 2025 року, точний час встановити не виявилось за можливе, перебуваючи у невстановленому місці, на виконання попередньої змови щодо пособництва державі-агресору шляхом добровільної передачі матеріальних ресурсів представникам держави-агресора, ОСОБА_6 , організував купівлю - продаж та передачу плит полірованих з граніту Анастасієвського родовища; блоків необроблених, колотих з граніту Анастасієвського родовища на адресу ТОВ «ГЕОГРАН» (ОГРН: 1057746853933), зареєстрованого за адресою: РФ, 105484, м. москва, вул. 16-а Паркова, 21, корп. 1, оф. 309. Керівником та засновником підприємства є ОСОБА_9 (ІНПП НОМЕР_1 ).

У ході спілкування між ОСОБА_6 та представником ТОВ «ГЕОГРАН», останні дійшли згоди щодо кількості поставленого ТОВ «НОКСЕН», на адресу ТОВ «ГЕОГРАН» товару, а саме плит полірованих з граніту Анастасієвського родовища; блоків необроблених, колотих з граніту Анастасієвського родовища, строків поставки, їх ціни, оплати.

Так, на виконання попередньої злочинної змови, з серпня 2022 року по лютий 2025 року, точний час встановити не виявилося за можливе, ОСОБА_6 , будучи керівником ТОВ «НОКСЕН» (код ЄДРПОУ 33520321), ОСОБА_5 , будучи керівником відділу продажу та маркетингу ТОВ «НОКСЕН» (код ЄДРПОУ 33520321), діючи умисно за попередньою змовою з іншими невстановленими особами, використовуючи польські логістичні компанії «GENERALNY PARTNER LOGISTYCZNY TERMINUS SPOLKA CYWILNA» (Польща, NIP: 5423223282) та «MAGTAX FINANSE I RACHUNKOWOSC MAGDALENA BURAK-ZUK» (Польща, NIP: 9660725381), реалізували на користь ТОВ «ГЕОГРАН» (РФ, ОГРН: 1057746853933) плити поліровані з граніту Анастасієвського родовища; блоки необроблені, колоті з граніту Анастасієвського родовища.

22.01.2026 ОСОБА_5 в порядку ст. 208 КПК України затримано та відповідно до ст.ст. 276-278 КПК України повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України.

23.01.2025 ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва справа №760/1202/26 відносно підозрюваного ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який неодноразово продовжувався під час досудового розслідування, зокрема ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 11.06.2026 справа №760/16826/26, якою також визначено заставу у розмірі 215 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб строком до 09.08.2026, включно.

На даний час ОСОБА_5 , обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111-2 КК України, що підтверджується та обґрунтовується зібраними під час досудового розслідування доказами.

Проаналізувавши матеріали даного кримінального провадження, сторона обвинувачення приходить до висновку про доцільність продовження ОСОБА_5 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, так як матеріали кримінального провадження містять вагомі докази, які вказують на причетність останнього до вчинення тяжкого кримінального правопорушення, проти основ національної безпеки України, вчинене в умовах воєнного стану, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі до дванадцяти років з конфіскацією майна. Із урахуванням стадії кримінального провадження встановлені раніше ризики не зменшились та продовжують існувати.

Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених у п.1,3,4,5

ч. 1 ст. 177 КПК України та в п. 1, 2, 5, 11, 12 ст. 178 КПК України, і в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_5 , покладається необхідність запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків та іншого обвинуваченого у цьому кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому, обвинувачується.

У ході судового розгляду по вказаному кримінальному провадженню виникла необхідність у продовженні запобіжного заходу відносно обвинуваченого у вигляді тримання під вартою, оскільки є достатньо підстав вважати, що продовжуються існувати ризики, що обвинувачений ОСОБА_5 , може здійснити дії, передбачені п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:

ОСОБА_5 , обвинувачується у вчиненні тяжких та особливо тяжких злочинів, санкція яких передбачає виключне покарання у вигляді позбавлення волі до тринадцяти років з конфіскацією майна. У сторони обвинувачення є достатні підстави вважати, що, враховуючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, обвинувачений ОСОБА_5 , усвідомлюючи невідворотність покарання за вчинене ним кримінальне правопорушення, а тому з метою уникнення відповідальності, може переховуватись від суду.

Стороною обвинувачення враховується той факт, що ОСОБА_5 , у зв`язку із набуттям статусу обвинуваченого ознайомився із усіма матеріалами кримінального провадження, а також те, що вказане кримінальне правопорушення вчинене за попередньою змовою групою осіб, співучасники злочину раніше знайомі, а тому є всі підстави вважати, що існує обґрунтований ризик незаконного впливу на свідків та інших обвинуваченого у кримінальному провадженні, з метою уникнення відповідальності за інкримінований злочин шляхом їх залякування, умовляння, пропонування неправомірної вигоди тощо.

Водночас слід врахувати, що ОСОБА_5 перебував у злочинній змові з представниками держави - агресора - РФ та організацій цієї ж країни, яка здійснюється з дотриманням вимог конспірації та підготовки залучених до неї осіб, що передбачає обов`язок знищити докази такої діяльності за можливості їх розголошення, а тому беручи до уваги причетність останнього до особливо тяжкого злочину, він може переховуватися від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, зокрема незаконним шляхом виїхати за кордон - на територію держави - агресора;

- у ході досудового розслідування не встановлено та не допитано усіх осіб, яким відомі обставини, що підлягають доказуванню під час кримінального провадження, а тому ОСОБА_5 , перебуваючи на свободі, може незаконно впливати на свідків;

- серед оточення ОСОБА_5 є невстановлені учасники злочину, яких він може повідомити про факт виявлення їх злочинної діяльності та обставини, які стали відомі її в ході проведення досудового розслідування, що унеможливить притягнення до кримінальної відповідальності всіх винних осіб, а тому ОСОБА_5 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

- у зв`язку із продовженням агресії РФ щодо України, в разі обрання ОСОБА_5 запобіжного заходу не пов`язаного з триманням під вартою, він зможе продовжити вчинення злочинів, переховуватися від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності;

- ОСОБА_5 має сталі зв`язки з представниками РФ, веде активну співпрацю з представниками країни - агресора, про що видно з переписки, а також проявляє власну ініціативу щодо надання допомоги останнім, активно обговорює та пропонує варіанти вирішення питань щодо передачі товарно-матеріальних цінностей;

- а також тривалість злочинних дій ОСОБА_5 свідчить про повне нехтування суспільною мораллю, зухвале ставлення до Держави та підтримки РФ, проросійських поглядів та ідей, злочинних планів вищого керівництва РФ щодо здійснення збройної агресії проти України, а також встановлений військовий стан в Україні та загибель наших співвітчизників.

Враховуючи сукупність вищевикладених обставин, суспільну небезпеку дій обвинуваченого, вчинених в умовах воєнного стану, сторона обвинувачення приходить до висновку, що в разі застосування більш м`яких запобіжних заходів щодо обвинуваченого ОСОБА_5 , таких як: особисте зобов`язання, особиста порука, застава, домашній арешт, існує реальна загроза переховування його від та суду; незаконного впливу на свідків та іншого обвинуваченого, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, більш м`які запобіжні заходи не призведуть до забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого та виконання ним процесуальних обов`язків та рішень у кримінальному провадженні. Вказані ризики, передбачені ст. 177 КПК України, є обґрунтованими, а враховуючи те, що такі запобіжні заходи як: - особисте зобов`язання; - застава; - домашній арешт; не зможуть зашкодити обвинуваченому уникнути від суду, оскільки базуються лише на суб`єктивному відношенні обвинуваченого до необхідності виконання покладених на нього обов`язків, а - особиста порука не може бути застосована до ОСОБА_5 , з урахуванням відсутності осіб, які заслуговують на довіру.

22.01.2026 о у порядку ст. 208 КПК України ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 затримано.

22.01.2026 у вказаному кримінальному провадженні в порядку ст.ст. 133, 135, 276 Кримінального процесуального кодексу України ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , українцю, громадянину України, уродженцю Хмельницької обл., м. Старокостянтинів, зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_2 , проживаючому за адресою АДРЕСА_3 , раніше не судимому, повідомлено про підозру у вчиненні пособництва державі-агресору, тобто організації вчинення умисних дій, спрямованих на допомогу державі-агресору (пособництво), вчинене громадянином України з метою завдання шкоди України шляхом добровільної передачі інших активів представникам держави-агресора, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України.

22.01.2026 о у порядку ст. 208 КПК України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 затримано.

22.01.2026 у вказаному кримінальному провадженні в порядку ст.ст. 133, 135, 276 Кримінального процесуального кодексу України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українцю, громадянину України, уродженцю Кіровоградської обл., м. Кропивницький, зареєстрованому та проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимому, повідомлено про підозру у вчиненні пособництва державі-агресору, тобто організації вчинення умисних дій, спрямованих на допомогу державі-агресору (пособництво), вчинене громадянином України з метою завдання шкоди України шляхом добровільної передачі інших активів представникам держави-агресора, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України.

06.04.2026 підозрюваним ОСОБА_6 та ОСОБА_5 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінального правопорушення у вчиненні пособництва державі-агресору, тобто організації вчинення умисних дій, спрямованих на допомогу державі-агресору (пособництво), вчинене громадянином України з метою завдання шкоди України шляхом добровільної передачі інших активів представникам держави-агресора, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111-2 КК України.

Ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду від 25.05.2026 у справі № 760/14957/26 підозрюваному ОСОБА_5 залишено у силі запобіжний захід у виді тримання до 15.06.2026 із визначенням розміри застави в розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 998 400 грн. з покладанням обов`язків.

Підозри ОСОБА_6 та ОСОБА_5 повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженню доказами.

Строк досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні обчислюється з 22.01.2026.

Ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва, строк досудового розслідування у кримінальному провадженні продовжено до 22.06.2026.

01.06.2026 у порядку ст.ст. 283, 290 КПК України досудове розслідування у кримінальному провадженні завершено, стороні захисту відкрито матеріали кримінального провадження.

Ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду від 11.06.2026 року у справі № 760/16826/26 підозрюваному ОСОБА_5 залишено у силі запобіжний захід у виді тримання до 15.06.2026 із визначенням розміри застави в розмірі 215 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 715 520 грн. з покладанням обов`язків.

За наслідком досудового розслідування 28.07.2026 обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 42025100000000131 від 03.06.2025 за обвинуваченням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111-2 КК України, скеровано до Солом`янського районного суду міста Києва.

У подальшому 03.08.2026 Київським апеляційним судом задоволено подання виконувача обов`язків голови Солом`янського районного суду міста Києва та передано вказаний обвинувальний акт до Святошинського районного суду міста Києва, проте станом на 05.08.2026 фактично обвинувальний акт залишається в приміщенні Київського апеляційного суду, що виключає можливість визначити склад суду, призначити підготовче засідання, де вирішити питання щодо продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 , який спливає 09.08.2026.

Водночас відповідно до ч. 6 ст. 199 КПК України у разі закінчення строку запобіжного заходу до проведення підготовчого судового засідання прокурор не пізніше ніж за п`ять днів до закінчення строку дії попередньої ухвали про застосування запобіжного заходу може подати клопотання про його продовження. Розгляд такого клопотання здійснюється слідчим суддею за правилами цієї статті.

Відповідно до ч. 2 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду - до Вищого антикорупційного суду.

Отже, існує необхідність вирішити питання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою під час розгляду даного клопотання слідчим суддею Солом`янським районного суду міста Києва.

Метою обрання відносно обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу згідно ст. 177 КПК України є забезпечення виконання ним як обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, тому на підставі викладеного просить продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_5 строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, з визначенням застави у розмірі 215 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання та просив його задовольнити.

У судовому засіданні захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_4 заперечував проти задоволення даного клопотання, вважаючи основною підставою те, що після ухвали Київського апеляційного суду від 03.08.2026 обвинувальний акт у цьому кримінальному провадженні скеровано для розгляду до Святошинського районного суду м.Києва. Попри це прокурор, виходячи за межі своїх повноважень звернувся не до суду, якому визначено повноваження. Між тим, на переконання сторони захисту навіть у разі розгляду по суті клопотання не містить достатнього обгрунтування подальшого тримання під вартою. Прокурор в клопотанні просить залишити заставу на рівні 215 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, при цьому не наводить індивідуальної оцінки майнового стану обвинуваченого, отже якщо суд вважатиме за необхідне визначити заставу як альтернативу, вона має бути результатом окремої оцінки, а не механічним повторенням попереднього розміру, тому просить суд відмовити у задоволенні клопотання, визнати, що питання про продовження запобіжного заходу не може вирішуватися Солом`янським районним судом міста Києва, у разі, якщо суд дійде висновку про можливість розгляду клопотання по суті, змінити обвинуваченому запобіжний захід на більш м`який, не пов`язаний із триманням під вартою, а у разі визначення застави як альтернативного запобіжного заходу, визначити її у розмір, який є реальною, індивідуалізованою та посильною альтернативою тримання під вартою з урахуванням майнового стану обвинуваченого.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 підтримав думку свого захисника.

Заслухавши думки учасників процесу, дослідивши матеріали клопотання, керуючись принципом правової визначеності, відповідно до положень ст.ст. 183, 331 КПК України, суд доходить наступного висновку.

Одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження є запобіжні заходи (п.9 ч.2 ст. 131 КПК У№країни).

Відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.

Слідчий суддя відмовляє у застосування запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м`яким запобіжним заходом є особисте зобов`язання, а найбільш суворим - тримання під вартою ( ч. 3 ст. 176 КПК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 176 КПК України запобіжні заходи застосовуються: під час досудового розслідування та до початку підготовчого судового засідання - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора.

Статтею 177 КПК України встановлено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Під час розгляду клопотання про продовження строків застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

- наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;

- наявність достатніх підстав вважати, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою ( п.1 ч.3 ст. 199 КПК України);

- наявність підстав, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою ( п.2 ч.3 ст. 199 КПК України).

Строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом. Сукупний строк тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого під час досудового розслідування не повинен перевищувати: (1) шести місяців - у кримінальному провадженні щодо нетяжкого злочину; (2) дванадцяти місяців - у кримінальному провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів (ч. 3 ст. 197 КПК України).

Згідно з ч. 6 ст. 199 КПК України у разі закінчення строку запобіжного заходу до проведення підготовчого судового засідання прокурор не пізніше ніж за п`ять днів до закінчення строку дії попередньої ухвали про застосування запобіжного заходу може подати клопотання про його продовження. Розгляд такого клопотання здійснюється слідчим суддею за правилами цієї статті.

Клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: (1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; (2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою (ч. 3 ст. 199 КПК України). Слідчий суддя зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою (ч. 5 ст. 199 КПК України).

Дослідивши матеріали кримінального провадження, заслухавши прокурора, який наполягав на задоволенні клопотання, захисника, обвинуваченого, слідчий суддя дійшов висновку про необхідність задоволення клопотання, оскільки обставини, які виправдовують подальше тримання підозрюваного під вартою, є доведеними.

Відповідно до ч. 3 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у ст. 184 цього Кодексу, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Клопотання про продовження строку тримання під вартою повинно бути розглянуте згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу (ч. 4 ст. 199 КПК України).

Частиною 5 ст. 199 КПК України визначено, що слідчий суддя зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

Отже, при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою стосовно ОСОБА_5 слідчий суддя керується загальними приписами, якими врегульовано застосування запобіжних заходів, з урахуванням додаткових відомостей щодо продовження існування ризиків та спливу строків досудового розслідування.

Слідчим судею встановлено, що за наслідком досудового розслідування 28.07.2026 обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 42025100000000131 від 03.06.2025 за обвинуваченням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111-2 КК України, скеровано до Солом`янського районного суду міста Києва.

03.08.2026 Київським апеляційним судом задоволено подання виконувача обов`язків голови Солом`янського районного суду міста Києва та передано вказаний обвинувальний акт до Святошинського районного суду міста Києва, проте станом на 05.08.2026 фактично обвинувальний акт залишається в приміщенні Київського апеляційного суду, що виключає можливість визначити склад суду, призначити підготовче засідання, де вирішити питання щодо продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 , який спливає 09.08.2026.

Ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду від 11.06.2026 року у справі № 760/16826/26 підозрюваному ОСОБА_5 залишено у силі запобіжний захід у виді тримання до 15.06.2026 із визначенням розміри застави в розмірі 215 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 715 520 грн. з покладанням обов`язків до 09 серпня 2026 року включно.

Таким чином на теперішній час Святошинським районним судом міста Києва підготовче засідання у вказаному кримінальному провадженні не проведено, а строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_5 спливає 09 серпня 2026.

Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ (частина 5 статті 9 КПК України).

У своїх рішеннях, зокрема, «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України», Європейський суд з прав людини наголошує, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.

«Обґрунтована підозра» існує тоді, коли факти, якими обґрунтовується затримання, можна «розумно» вважати такими, що підпадають під опис одного з правопорушень, визначених у законі про кримінальну відповідальність. Тобто явно не може йтися про наявність «обґрунтованої підозри», якщо дії, у вчиненні яких підозрюється особа, не становлять кримінального правопорушення на момент учинення (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Волох проти України»). Вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення ЄСПЛ у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28.10.1994, заява № 14310/88, п. 55).

При цьому факти що підтверджують обґрунтовану підозру не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред`явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов`язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.

Стаття 277 КПК України визначає вимоги до змісту повідомлення про підозру як процесуального документа. Так, повідомлення про підозру, окрім інших відомостей, має містити зміст підозри.

Достатність належить до оціночної категорії, тому в кожному кримінальному провадженні за внутрішнім переконанням слідчий, детектив, прокурор вирішують питання про достатність рівня підозри, обґрунтування якої (тобто її зміст) лягає в основу процесуального документа. Повідомлення про підозру це суб`єктивне, засноване на відповідній структурі складу злочину, формулювання обвинувачення у формі певної тези, яка лише у процесі досудового розслідування в повному обсязі може перерости у твердження у вигляді обвинувального акта.

Уявлення про «обґрунтовану підозру» має ґрунтуватися поміж інших факторів, на двох ключових критеріях: суб`єктивному та об`єктивному.

Перший критерій означає, що підозра має бути добросовісною, тобто особа, яка виконала затримання та оголосила підозру, має щиро підозрювати особу у вчиненні кримінального правопорушення, другий - що об`єктивно існують дані про скоєне кримінальне правопорушення і причетність особи до вчинення правопорушення. Такими даними можуть бути дії самого підозрюваного, наявні документи, речові докази, показання очевидців тощо.

З матеріалів, доданих до клопотання вбачається, що ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111-2 КК України у вчиненні умисних дій, які виразились у пособництві державі- агресору за попередньою змовою групою осіб, а саме у вчиненні громадянином України умисних дій, спрямованих на допомогу державі-агресору (пособництво) з метою надання шкоди Україні, шляхом добровільної передачі матеріальних ресурсів та інших активів представникам держави-агресора.

Не вирішуючи питання про доведеність вини та остаточної кваліфікації дій ОСОБА_5 виходячи з наданих стороною обвинувачення документів слідчий суддя дійшов висновку про наявність обґрунтованої підозри, на час розгляду клопотання, щодо можливого вчинення ОСОБА_5 інкримінованого злочину.

Згідно рішень Європейського суду з прав людини у справах «Ilgar Mammadov v. Azerbaijan» пункт 88, «Erdagozv. Turkey» пункт 51, «Cebotari v. Moldova» пункт 48 «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин. Крім того, Європейський суд у своїй практиці неодноразово зазначав, що факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення, зокрема, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Murray v. the United Kingdom». Отже, на початковій стадії розслідування суд, оцінюючи обґрунтованість підозри, не повинен пред`являти до наданих доказів таких же високих вимог, як при формулюванні остаточного обвинувачення при направлені справи до суду.

Щодо наявності ризиків.

Частиною 5 ст. 9 КПК визначено, що кримінальне процесуальне законодавство застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Прецедентне право Європейської конвенції з прав людини сформулювало підстави, за наявності яких допускається безперервне тримання особи під вартою.

До цих підстав віднесені: наявність ризику, що підозрюваний не з`явиться до суду; вчинить дії, які перешкоджають правосуддю; скоїть інше кримінальне правопорушення; стане причиною громадських заворушень (Tiron v. Romania, § 37; Smirnova v. Russia, § 59; Piruzyan v. Armenia, § 94).

Ризик переховування обвинуваченого від суду, крім суворості покарання, має оцінюватись також з врахуванням низки інших релевантних факторів, які можуть або підтвердити цей ризик, або продемонструвати, що він наскільки незначний, що не виправдовує попереднє ув`язнення особи. (Panchenko v. Russia, § 106).

Вказаний ризик підлягає врахуванню у світлі таких чинників, як характер людини, його моральні принципи, місце мешкання, робота, сімейні зв`язки та будь-які інші зв`язки з країною, у якій ведеться її переслідування. (Becciev v. Moldova, § 58).

Згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «Clooth v. Belgium» серйозність звинувачень може примусити судові органи помістити обвинуваченого під варту з метою попередження спроб подальших правопорушень. Однак необхідно, щоб цей ризик був очевидним, а захід таким, що відповідає обставинам справи, зокрема, минулому та особі обвинуваченого.

Вказані підстави враховані у національному законодавстві.

Зокрема, згідно зі ст. 178 КПК України, суд при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу зобов`язаний врахувати ризики неправомірної процесуальної поведінки, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого правопорушення, міцність соціальних зв`язків обвинуваченого, наявність у нього родини та утриманців, його репутацію тощо.

Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки підозрюваного, суд відмічає, що ризиком не можна вважати прогнозовану подію, настання якої розглядається як цілком гарантоване.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, у цьому випадку обвинувачений, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Таким чином, суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Бессієв проти Молдови» вказано, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування. Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.

Надаючи оцінку можливості ОСОБА_5 переховуватися від суду, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що підозрюваний з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованих злочинів може вдатися до відповідних дій.

Слідчий суддя вважає, що стороною обвинувачення у судовому засіданні доведений можливий ризик того, що підозрюваний ОСОБА_5 за необхідності зможе переховуватись від органів досудового розслідування та суду.

Співставлення негативних для підозрюваного наслідків переховування у виді його покарання у невизначеному майбутньому, тобто після його можливого затримання, із засудженням до покарання у разі доведення прокурором його винуватості у найближчій перспективі доводять, що цей ризик є достатньо високим.

Водночас, окрім врахування ступеня тяжкості кримінального правопорушення, яке інкриміноване ОСОБА_5 не залишається поза увагою слідчого судді те, що Указом Президента України № 64/2022 на території України з 24.02.2022 введено воєнний стан. Також вимоги ст. 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» та роз`яснення, надані Верховним Судом у листі від 03.03.2022 р. N 1/0/2-22 «Щодо окремих питань здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану», де у п. 8 зазначено, що як відповідний ризик суди мають ураховувати запровадження воєнного стану та збройну агресію в Україні.

При встановленні наявності ризику впливу на потерпілих, свідків, слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК).

Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного статтею 615 цього Кодексу (частина 4 статті 95 КПК України).

В свою чергу, частиною 11 ст. 615 КПК України визначено, що показання, отримані під час допиту свідка, потерпілого, у тому числі одночасного допиту двох чи більше вже допитаних осіб, у кримінальному провадженні, що здійснюється в умовах воєнного стану, можуть бути використані як докази в суді виключно у випадку, якщо хід і результати такого допиту фіксувалися за допомогою доступних технічних засобів відеофіксації. Показання, отримані під час допиту підозрюваного, у тому числі одночасного допиту двох чи більше вже допитаних осіб, у кримінальному провадженні, що здійснюється в умовах воєнного стану, можуть бути використані як докази в суді виключно у випадку, якщо у такому допиті брав участь захисник, а хід і результати проведення допиту фіксувалися за допомогою доступних технічних засобів відеофіксації.

За таких обставин ризик впливу на потерпілого та свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань та дослідження їх судом, крім випадків неможливості отримання безпосередньо судом таких показань внаслідок обставин, пов`язаних із введенням воєнного стану на території України.

Покази свідків у даному кримінальному провадженні мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження та можуть суттєво вплинути на становище ОСОБА_5 як підозрюваного, а тому наявні обґрунтовані підстави вважати, що останній наділений потенційною можливістю впливати на потерпілого та свідків у кримінальному провадженні з метою схилити їх не давати правдиві, послідовні показання у ході досудового розслідування та/або змінити свої показання у подальшому в суді, для уникнення або мінімізації кримінальної відповідальності.

Наведені обставини формують у слідчого судді переконання щодо наявності ризику впливу на учасників цього кримінального провадження.

Щодо ризику вчинити інше кримінальне правопорушення суд враховує те, що підозрюваний ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч 1 ст. 111-2 КК України, який згідно положень ст. 12 КК України відносяться до особливо тяжких, а тому перебуваючи на волі може й в подальшому з цими особами продовжити кримінальне правопорушення чи вчиняти інші кримінальні правопорушення.

З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги вагомість наявних даних про причетність до вчинення підозрюваним злочину, тяжкість покарання, яке може бути застосовано, відомостей про особу підозрюваного, який вперше притягається до кримінальної відповідальності, однак підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, слідчий суддя дійшов висновку про необхідність продовження строку тримання підозрюваного під вартою, слідчий суддя вважає, що прокурор довів у судовому засіданні наявність достатніх підстав вважати, що існують перелічені вище ризики.

Вирішуючи клопотання про продовження строків застосування запобіжного заходу, слідчий суддя крім наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, також на виконання вимог ст. 178 КПК України на підставі наданих сторонами матеріалів враховує відомості про особу підозрюваного, вік та стан його здоров`я, майновий та сімейний стан, а саме те, що він, раніше не судимий, одружений, має на утриманні неповнолітнього сина, який є дитиною з інвалідністю, та має постійне місця проживання.

Приймаючи до уваги ризики, які продовжують існувати, конкретні обставини провадження та наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення ОСОБА_5 злочину, передбаченого ч.2 ст. 28, ч. 1 ст. 111-2 КК України, злочинів, санкція яких передбачає виключне покарання у виді позбавлення волі строком до 13 років з конфіскацією майна, а також характер та ступінь суспільної небезпечності вказаного кримінального правопорушення, слідчий суддя дійшов висновку про неможливість застосування підозрюваному іншого більш м`якого запобіжного заходу.

Суд враховує відомості про особу підозрюваного, проте, вказані обставини не спростовують висновку суду про неможливість запобігти зазначеним вище ризикам у разі застосування менш суворого запобіжного заходу.

Даних щодо неможливості застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за станом здоров`я слідчому судді не надано.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність подовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Оцінюючи можливість застосування інших більш м`яких запобіжних заходів, слідчий суддя використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м`які запобіжні заходи, в тому числі, домашній арешт, особиста порука та особисте зобов`язання не зможуть запобігти визначеним ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього.

Таким чином, враховуючи встановлені у судовому засіданні підстави та обставини, дані про особу підозрюваного, слідчий суддя вважає, що продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні підозрюваного ОСОБА_5 відповідає конкретній меті, визначеній у КПК України та продовжується за наявності підстав, передбачених КПК України, є необхідним та достатнім для запобігання існуючому ризику, який продовжує існувати, і жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти доведеному під час розгляду ризику, враховуючи, що прокурором доведено, що обставини, визначені ч. 3 ст. 199 КПК України, виправдовують подальше тримання підозрюваного під вартою та не перевищують встановлений ст. 197 КПК України сукупний строк.

Разом із тим, у всіх випадках, коли ризику ухилення обвинуваченого від слідства можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних запобіжних заходів (див. рішення від 23 вересня 2008 р. у справі «Вренчев проти Сербії» (Vrenсev v. Serbia), заява № 2361/05, п. 76).

Слідчий суддя зазначає, що вимоги абзацу 8 ч. 4 ст. 183 КПК України не є імперативними та визначають право суду під час дії воєнного стану при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Згідно п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні особливо тяжкого злочину визначається від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» встановлено, що прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня 2026 року для працездатних осіб складає 3328 гривні.

Слідчий суддя звертає увагу на те, що для визначення розміру застави, який здатен забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, слідчий суддя повинен, врахувавши положення ст. 177, 178 КПК України, раціонально зіставити його з доведеними у справі ризиками, даними про особу підозрюваного, тяжкістю вчиненого злочину. При цьому слід мати на увазі, що, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

На переконання слідчого судді застава у розмірі 160 (ста шістидесяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 532 480 (п`ятсот тридцять дві тисячі чотириста вісімдесят) гривень 00 копійок, яку підозрюваний має право у будь-який момент внести на спеціальний рахунок у порядку, визначеному КМУ, після чого може бути звільнений з-під варти, та на нього можуть бути покладені обов`язки, передбачені в ст. 194 КПК України і буде вважатися таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави, що здатна забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків і належну процесуальну поведінку підозрюваного та виконання мети та цілей застосування запобіжного заходу, визначених ч. 1 ч. 177 КПК України.

З урахуванням встановлених у судовому засіданні ризиків, слідчий суддя вважає за необхідне у разі внесення застави, покласти на підозрюваного обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.

Керуючись ст.ст. 110, 131-132, 176-178, 182-183, 186, 193, 194, 196, 197, 199, 309, 369-372 КПК України, слідчий суддя ,-

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора першого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань Київської міської прокуратури ОСОБА_3 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні ОСОБА_5 - задовольнити частково.

Продовжити строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 60 діб по 05 жовтня 2026 року включно, але не більше ніж до проведення підготовчого судового засідання.

Зменшити обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 розмір застави до 160 (ста шістидесяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 532480 (п`ятсот тридцять дві тисячі чотириста вісімдесят ) гривень 00 копійок, які необхідно внести у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому КМУ (Отримувач: ТУ ДСАУ в м. Києві, ЄДРПОУ: 26268059, МФО: 820172, банк: Державна казначейська служба України м. Києва, IBAN UA 128201720355259002001012089, призначення платежу: застава за (П.І.Б., дата народження особи, за яку вноситься застава).

У разі внесення застави, уповноваженій службовій особі місця ув`язнення необхідно негайно звільнити ОСОБА_5 з-під варти та повідомити про це слідчого, прокурора, слідчого суддю або суд.

З моменту звільнення ОСОБА_5 з-під варти у зв`язку з внесенням застави він буде вважатися таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

У разі внесення застави покласти на ОСОБА_5 обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:

- прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду за першою вимогою в рамках даного кримінального провадження;

- не відлучатися із місця свого проживання - м. Кропивницького Кіровоградської області, без дозволу слідчого, прокурора, суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- утримуватися від спілкування з іншим підозрюваним у даному кримінальному провадженні ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

- носити електронний засіб контролю.

Вказані обов`язки в разі внесення застави покладаються на ОСОБА_5 строком на 2 місяці, який починається з моменту звільнення з-під варти після внесення застави.

У разі невиконання вище перелічених обов`язків, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовуються у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України.

Ухвала слідчого судді діє по 05 жовтня 2026 року включно та підлягає негайному виконанню після її оголошення.

На ухвалу може бути подана апеляція безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення, для особи яка перебуває під вартою строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Слідчий суддя ОСОБА_1