Рішення № 138984878, 13.08.2026, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/11561/26

пр. № 2/759/10035/26

13 серпня 2026 року м. Київ

Суддя Святошинського районного суду міста Києва Сенько М.Ф., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

встановив:

Представник ТОВ "Бізнес позика" Мишевська Н.М. звернулась до суду а з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором №4552234-КС-001 про надання кредиту, в тому числі: 27000 грн основної суми кредиту, 45630 грн процентів, 5400 грн комісії та 13500 грн нарахованих на заборгованість на підставі статті 625 ЦК України.

Позов мотивовано неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором.

Провадження за позовом відкрите відповідно до ухвали судді від 11.06.2026 р., справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що не заперечує факту отримання кредитних коштів та визнає обов`язок повернути основну суму кредиту 27 000 грн. Разом із тим відповідач заперечив проти стягнення процентів, комісії та інших нарахувань на кредит. В обґрунтування заперечень відповідач зазначив, що проходить військову службу у Державній прикордонній службі України, що підтверджується довідкою військової частини, та має статус учасника бойових дій, що підтверджується відповідним посвідченням. Відповідач послався на пункт 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», відповідно до якого визначеним законом категоріям військовослужбовців не нараховуються проценти за користування кредитом, штрафні санкції та пеня. Також відповідач заперечив проти стягнення 13 500 грн на підставі статті 625 ЦК України, пославшись на пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України. Крім того, відповідач зазначив про недоведеність позивачем правомірності нарахування комісії у розмірі 5 400 грн.

Інших заяв по суті спору не надходило.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено та сторонами не заперечується факт отримання відповідачем кредитних коштів у розмірі 27 000 грн. Відповідач визнає обов`язок повернути зазначену суму, а тому вимога позивача в цій частині є обґрунтованою та підлягає задоволенню. Разом із тим суд не знаходить правових підстав для задоволення вимог позивача в частині стягнення процентів.

Відповідно до пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначеним законом категоріям військовослужбовців під час дії особливого періоду не нараховуються штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань, а також проценти за користування кредитом, за винятком кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено або буде віднесено до об`єктів житлового фонду, та/або автомобіля. Із наданих відповідачем доказів вбачається, що він проходить військову службу та має статус учасника бойових дій. Доказів того, що спірний кредитний договір стосується придбання житлового майна або автомобіля, матеріали справи не містять.

Таким чином, за встановлених судом обставин нарахування процентів підлягає оцінці з урахуванням спеціальної гарантії, встановленої пунктом 15 статті 14 зазначеного Закону.

Верховний Суд у постанові від 30 травня 2018 року у справі № 521/12726/16-ц дійшов висновку, що військовослужбовцям за наявності передбачених законом умов не нараховуються штрафні санкції, пеня та проценти за користування кредитом.

Загальновідомо, що особливий період в Україні триває з 18 березня 2014 року по цей час.

Отже, вимога позивача про стягнення 45 630 грн процентів не підлягає задоволенню.

Позивач також просить стягнути з відповідача 13 500 грн, посилаючись на статтю 625 ЦК України. Пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України встановлено спеціальне правове регулювання відповідальності позичальника за прострочення виконання грошового зобов`язання за кредитним договором у період дії воєнного стану та протягом встановленого законом строку після його припинення або скасування.

Заявлена позивачем сума за своєю правовою природою є відповідальністю за прострочення виконання грошового зобов`язання. За таких обставин вимога про стягнення 13 500 грн, заявлених на підставі статті 625 ЦК України, задоволенню не підлягає.

Позивач просить стягнути з відповідача 5 400 грн комісії.

Відповідно до статті 81 ЦПК України саме позивач повинен довести обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог.

Сам факт зазначення відповідної суми у розрахунку заборгованості не є достатнім доказом її безумовної правомірності.

Позивач повинен довести правову підставу нарахування комісії, її розмір, порядок обчислення та відповідність такого платежу вимогам законодавства. З

За результатами дослідження матеріалів справи суд не встановив достатніх правових підстав для стягнення з відповідача комісії у заявленому розмірі. У зв`язку з цим у задоволенні позовної вимоги про стягнення 5 400 грн комісії слід відмовити.

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, а Конституція України має найвищу юридичну силу. Згідно зі статтею 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України є найважливішими функціями держави, а захист України є справою всього Українського народу. Застосування до спірних правовідносин спеціальних гарантій, встановлених законом для військовослужбовців, відповідає зазначеним конституційним засадам та має забезпечувати реальність, а не формальність встановленого законом соціального захисту.

Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий судовий розгляд.

У цій справі судом надано оцінку істотним доводам сторін, зокрема щодо правового статусу відповідача, спеціальних гарантій військовослужбовця, правомірності нарахування процентів, комісії та сум за статтею 625 ЦК України.

Отже, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими лише в частині стягнення основної суми кредиту.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір в сумі 785,37 грн.

Керуючись статтями 12, 13, 81, 89, 141, 263-265 ЦПК України, статтями 3, 8, 17 Конституції України, статтями 509, 526, 625 ЦК України, пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», суд

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити частково. Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» заборгованість за основною сумою кредиту у розмірі 27000 грн. 00 коп., судового збору 785 грн. 37 коп., а всього 27785 (двадцять сім тисяч сімсот вісімдесят п`ять) грн. 57 коп..

В задоволенні решти вимог позову відмовити.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення.

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика", код ЄДРПОУ 41084239, місце знаходження: 01133 м. Київ, бул. Лесі Українки, буд. 26, оф. 411;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя Сенько М.Ф.