Ухвала суду № 138984790, 17.07.2026, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/8209/26

Категорія

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 липня 2026 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Войтенко Т. В. ,

при секретарі - Вигівська В. В.,скаржника - ОСОБА_1 ,

стягувача - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві справу за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Нагайчука Миколи Володимировича, заінтересована особа: ОСОБА_2 , -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 подав до суду скаргу на дії державного виконавця Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Нагайчука Миколи Володимировича, заінтересована особа: ОСОБА_2 , у якій просить суд:

- надати правову оцінку платіжним документам за період з 21.10.2021 по 21.07.2023 на загальну суму 340 065,50 грн та врахувати, що формальна відсутність у частині платіжних документів слова "аліменти" сама по собі не повинна бути єдиною підставою для їх автоматичного неврахування без перевірки фактичних обставин;

- визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Нагайчука М.В. у

виконавчому провадженні НОМЕР_4, яка полягає у неналежному розгляді його

заяв про врахування фактично сплачених коштів, ненаданні мотивованої відповіді щодо поданих платіжних документів та непроведенні повного мотивованого перерахунку заборгованості;

- зобов`язати державного виконавця Нагайчука М.В. усунути порушення

права боржника шляхом проведення повного, об`єктивного та мотивованого перерахунку заборгованості зі сплати аліментів у ВП НОМЕР_4, з урахуванням:

фактично сплачених коштів на користь ОСОБА_2 / ОСОБА_3 за

період з 21.10.2021 по 21.07.2023 на загальну суму 340065,50 грн як аліментів

пункту 8 Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру

аліментів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.02.1993

№146;

висновків ухвали Подільського районного суду міста Києва від 01.05.2026 у

справі N? 758/3361/26 щодо застосування пункту 8 Переліку №146 до заявника як військовослужбовця;

необхідності відокремлення виплат, які мають постійний характер, від виплат,

які не мають постійного характеру.

- зобов`язати державного виконавця Нагайчука М.В. надати сторонам

виконавчого провадження оновлений мотивований розрахунок заборгованості зі

сплати аліментів у ВП НОМЕР_4 із зазначенням, які платежі враховані як

аліменти, які не враховані та які виплати включені або не включені до бази для

нарахування аліментів відповідно до пункту 8 Переліку №146.

В обґрунтування скарги посилається на те, що Подільським районним судом м. Києва 05.11.2025 видано виконавчий лист на виконання рішення цього ж суду у справі №757/11220/22-ц від 18.10.2024 про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 - на утримання дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 20% від усіх видів заробітку (доходу) боржника щомісячно, починаючи з 01.10.2021 і до досягнення дитиною повноліття.

Зазначений виконавчий лист подано ОСОБА_2 05.01.2026 до Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.

На підставі поданого виконавчого листа державним виконавцем Нагайчуком Миколою Володимировичем 08.01.2026 відкрито виконавче провадження.

Боржник ОСОБА_1 вказує, що предмет його скарги полягає виключно у неналежному розгляді державним виконавцем його платіжних документів, неврахуванні фактично сплачених ним коштів як аліментів та непроведенні повного мотивованого перерахунку заборгованості із застосуванням пункту 8 Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.02.1993 № 146.

Скаржник зазначає, що після ухвалення ухвали Подільського районного суду міста Києва від 01.05.2026 у справі № 758/3361/26 у виконавчому провадженні фактично збільшено суму його боргу зі сплати аліментів та додано платіжну інструкцію від 26.05.2026 № 113188 на суму 475 776,31 грн.

Однак, після відкриття виконавчого провадження ним подавалися до Печерського відділу ДВС заяви про долучення та врахування платіжних документів, які підтверджують фактичну сплату коштів на користь стягувача ОСОБА_2 .

Так, у період з 21.10.2021 по 21.07.2023 ОСОБА_1 регулярно здійснювалися платежі на користь ОСОБА_2 на загальну суму 340 065,50 грн. Зазначені кошти перераховувалися, зокрема, на карткові рахунки стягувача:

картка ПриватБанку № НОМЕР_1 ;

картка Укргазбанку № НОМЕР_5.

Ці платежі здійснювалися регулярно, на користь матері дитини, у період існування обов`язку утримувати дитину, приймалися стягувачем, не поверталися, а інших боргових, договірних чи майнових зобов`язань перед ОСОБА_2 боржник не мав.

Зазначає, що формальна відсутність у частині платіжних документів слова "аліменти" не може бути автоматичною підставою для їх неврахування без перевірки фактичних обставин. Вважає, що державний виконавець мав перевірити подані платіжні документи, встановити факт отримання коштів стягувачем, надати оцінку регулярності платежів, врахувати відсутність інших зобов`язань між мною та стягувачем і письмово зазначити, які саме платежі враховані, які не враховані та з яких правових підстав.

Крім того, зазначає, що ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 01.05.2026 у справі № 758/3361/26 суд встановив необхідність застосування пункту 8 Переліку № 146 при проведенні нарахування аліментів ОСОБА_1 як військовослужбовця Управління державної охорони України.

При цьому, скаржник, звертаючись до суду з даною скаргою, зазначає, що пункт 8 Переліку № 146 має застосовуватися повністю, а не вибірково. Вважає, що при новому перерахунку державний виконавець повинен не лише врахувати висновки ухвали суду від 01.05.2026 щодо компенсації ПДФО, а й відокремити виплати, які мають постійний характер, від виплат, які не мають постійного характеру. Стверджує, що при перерахунку заборгованості державний виконавець має визначити, які виплати у складі грошового забезпечення мають постійний характер, а які не мають постійного характеру, та не нараховувати аліменти з виплат, які не мають постійного характеру.

Посилаючись на те, що у виконавчому проваджені неправильно визначено розмір заборгованості зі сплати аліментів, ОСОБА_1 звернувся до суду з даною скаргою до суду.

Заінтересована особа - стягувач ОСОБА_2 13.07.2026 подала Відзив на скаргу, у якому просила суд відмовити у задоволенні скарги.

Посилалась на те, що копії квитанцій (платіжних інструкцій), на які посилається боржник, у графі «призначення платежу» слово «аліменти» (чи інше вказівне посилання на призначення коштів саме як на утримання дитини) не містять. Підстав вважати, що кошти перераховував ОСОБА_1 саме як аліменти немає.

Вважає, що суд не має права досліджувати платіжні документи, адже такі вже були предметом дослідження Подільським районним судом міста Києва під час розгляду цивільної справи №757/11220/22-ц про стягнення аліментів. Відповідно до ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду в цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Щодо вимоги скаржника зобов`язати виконавця Нагайчука М.В. виконати ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 01.05.2026 зазначила, що 26.05.2026 державним виконавцем на підставі ухвали №758/3361/26 Подільського районного суду міста Києва від 01.05.2026 вже здійснено перерахунок заборгованості зі сплати аліментів за рішенням Подільського районного суду міста Києва від 18.10.2024 у справі №757/11220/22-ц у виконавчому провадженні № НОМЕР_6 за період з 01 жовтня 2021 року з урахуванням сум щомісячної грошової компенсації податку з доходів фізичних осіб.

Щодо вимоги скаржника зобов`язати виконавця Нагайчука М.В. врахували вимоги пункту 8 Переліку №146 затвердженого постановою КМУ № 146 від 26 лютого 1993 року та не враховувати періодичні виплати для розрахунку аліментів, заначила, що відповідно до пункту 1 Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, затвердженого постановою КМУ № 146 від 26 лютого 1993 року, передбачено, що утримання аліментів з працівників провадиться з усіх видів заробітку і додаткової винагороди як за основною роботою, так і за роботою за сумісництвом. Таким чином, жодним нормативно-правовим актом не визначено, що додаткова винагорода є грошовим забезпеченням, що не має постійного характеру. Дана судова практика викладена в Ухвалі Верховного суду від 04.07.2025 у справі №752/16584/19.

15.07.2026 ОСОБА_1 подав Письмові пояснення, у яких звертав увагу суду на те, що ОСОБА_2 не заперечує самого факту надходження коштів на належні їй банківські рахунки. Замість пояснення, на виконання яких інших зобов`язань вона систематично отримувала значні кошти, ОСОБА_2 вкотре посилається на те, що платіжні документи нібито вже досліджувалися в іншій судовій справі. Однак справа №757/11220/22-ц стосувалася визначення розміру аліментів та дати початку їх стягнення. У цій справі суд не складав розрахунок заборгованості у ВП НОМЕР_4, не визначав залишок боргу станом на 11.02.2026 або 26.05.2026 і не вирішував, як саме державний виконавець повинен врахувати кожний платіж. Тому спроба ОСОБА_2 видати сам факт знаходження платіжних документів у матеріалах іншої справи за остаточну заборону їх врахування є підміною змісту попереднього судового розгляду. Наявність судового рішення про стягнення аліментів не надає ОСОБА_2 права повторно отримати ті кошти, які вона вже фактично одержала, а державному виконавцю - права ігнорувати платіжні документи без їх належної перевірки.

15.07.2026 від ОСОБА_2 до суду надійшло клопотання про залишення скарги ОСОБА_1 без розгляду. Клопотання обґрунтоване тим, що відповідно до частини першої статті 449 ЦПК України скаргу на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. Частиною другою статті 449 ЦПК України встановлено, що у разі подання скарги з пропуском зазначеного строку та за відсутності поважних причин для його поновлення така скарга залишається судом без розгляду.

ОСОБА_2 звертає увагу на те, що ОСОБА_1 зазначає, що про порушення своїх прав він дізнався після отримання довідки-розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 11.02.2026 № НОМЕР_6/6, у якій, на його думку, державним виконавцем не було враховано здійснені ним платежі. Отже, саме 11.02.2026, за власними твердженнями боржника, він дізнався про обставини, які вважає порушенням своїх прав. Оскаржувані дії державного виконавця були завершені шляхом складення довідки-розрахунку від 11.02.2026 НОМЕР_4/6, а тому не можуть вважатися триваючою бездіяльністю. Відповідно, останнім днем для звернення ОСОБА_1 зі скаргою вважає 21.02.2026.

15.07.2026 ОСОБА_2 подала Заперечення на скаргу. У Запереченнях просить залишити скаргу без розгляду, адже довідку-розрахунок у виконавчому провадженні НОМЕР_4/6 про визначення заборгованості на суму 333 118,31 грн було складено у лютому 2026 р.

Квитанції, які ОСОБА_1 просить врахувати як докази сплати аліментів, називає такими, що не можуть досліджуватися судом, адже разом із заявою про перегляд рішення від 25.09.2023 представник ОСОБА_1 - ОСОБА_6 надавала такі платіжні інструкції у справі про стягнення аліментів. За результатами судового розгляду судами було встановлено відсутність належних доказів добровільної сплати аліментів, у зв`язку з чим ухвалено рішення про стягнення аліментів з ОСОБА_1 саме з 01.10.2021 року. Таким чином, всі зазначені платіжні інструкції вже отримали належну правову оцінку судів першої та апеляційної інстанцій і не були визнані доказами сплати аліментів, проте були підставою для перегляду заочного рішення від 25.09.2023.

Щодо видів доходів, вказала, що державним виконавцем Нагайчуком М.В. правомірно на підставі отриманих від Управління державної охорони України довідок про доходи ОСОБА_1 зроблено розрахунок заборгованості зі сплати аліментів, тобто з урахуванням таких видів доходів при визначенні бази для нарахування аліментів, як: грошова допомога на оздоровлення; матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань; додаткова винагорода відповідно до постанови КМУ від 28 лютого 2022 року№ 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям, під час дії воєнного стану»; премії та інші заохочувальні виплати.

16.07.2026 від ОСОБА_1 надійшли Додаткові пояснення.

У судовому засіданні 17 липня 2026р. оскаржених ОСОБА_1 вимоги своєї скарги підтримав частково. Пояснив, що 9 червня 2026р. в електронний кабінет виконавчого провадження було завантажено новий розрахунок заборгованості, який здійснений державним виконавцем в межах виконавчого провадження на виконання вимог ухвали Подільського районного суду міста Києва від 1 травня 2026р. у справі №758/3361/26.

Таким чином, частина вимог, які заявлялися ним при подачі скарги 4 червня 2026р. є неактуальними.

З урахуванням уточнень, просив:

- зобов`язати державного виконавця усунути порушення його прав шляхом проведення повного, об`єктивного та мотивованого перерахунку заборгованості зі сплати аліментів з урахуванням фактично сплачених ним коштів на користь стягувачки ОСОБА_2 згідно квитанції, які долучені до матеріалів скарги, а також шляхом застосування пункту 8 Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 року №146 до нього як до військовослужбовця;

- зобов`язати державного виконавця при здійсненні перерахунку заборгованості зі сплати аліментів врахувати здійсненні ним платежі згідно квитанцій, які долучені до скарги;

- зобов`язати державного виконавця при здійсненні перерахунку заборгованості зі сплати аліментів не врахувати в розмір його доходів ті виплати, які не мають постійного характеру.

Пояснив, що за характером своєї служби, він отримує бойові, одноразову соціальну допомогу на вирішення побутових потреб, матеріальну допомогу. Вважає, що такі нарахування, які не мають постійного характеру, не повинні входити до його доходів, з яких державний виконавець має право нараховувати аліменти на користь стягувачки.

Крім того, пояснив, що державний виконавець не враховує здійсненні ним платежі, які він здійснював у період, коли справа про стягнення аліментів перебувала в провадженні суду.

Доводи стягувачки ОСОБА_2 з приводу того, що суди вже надали оцінку даним платежам та не визнали їх як платежі щодо сплати аліментів, вважав надуманими, адже суди, які розглядали питання про стягнення аліментів, не давали оцінку даним квитанціям. З приводу доводів стягувачки про те, що такі платежі є періодичним поверненням ним боргу, повідомив, що будь-яких договірних відносин з колишньою дружиною не мав, тоді коли отримував аванс та заробітну плату як правило двома платежами в місяць в подальшому одним платежем в місяць здійснював сплату аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання дитини ОСОБА_7 .

При цьому стверджував, що абсолютно у правильному розмірі вираховував 20% від своїх доходів та перераховував таку суму на рахунок стягувачки. Неврахування таких доходів порушуватиме його права, адже ОСОБА_2 отримувала щомісячні платежі на утримання дитини, а на даний час намагається стверджувати, що такі кошти не були аліментами. Державний виконавець без судового рішення не може врахувати такі платежі як сплата аліментів, адже у призначеннях платежу ОСОБА_1 не зазначав, що це аліменти.

У судовому засіданні 17.07.2026 стягувачка ОСОБА_2 просила залишити скаргу ОСОБА_1 без розгляду, посилаючись на те, що першу довідку про розмір заборгованості було складено у лютому 2026р. та впродовж 10 днів ОСОБА_1 мав право оскаржити таку заборгованість.

У судовому засіданні стягувачка просила відмовити у задоволенні скарги, посилаючись на те, що судами інших інстанцій вже надавалася оцінка квитанціям. Такі квитанції ОСОБА_1 вже долучав до заяви про перегляд заочного рішення, такі квитанції були в матеріалах судової справи про стягнення аліментів. Вважає, що суди попередніх інстанції вже надавали оцінку даним квитанціям. Відтак, вважає що суд, розглядаючи скаргу на дії державного виконавця, не може повторно надавати оцінку таким квитанціям, та вважала, що суд повинен закрити провадження за скаргою в цій частині.

Щодо іншої частини вимог скарги про зобов`язання виконавця не враховувати одноразові виплати, стверджувала, що такі правовідносини вже були предметом розгляду судами в інших справах, долучила відповідну постанову Київського апеляційного суду по аналогічним правовідносинам, посилалась на те, що усі види доходів, які отримуються платником аліментів на службі, повинні бути враховані для розрахунку розміру аліментів. Відтак, просила відмовити у задоволенні скарги в цій частині.

Державний виконавець у судове засідання не з`явися, про розгляд справи був повідомлений належним чином.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали, додані до скарги, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що рішенням Подільського районного суду міста Києва від 17.10.2024 у цивільній справі № 757/11220/22-ц позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів задоволено частково: стягнено з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти на утримання дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі 1/5 частини від усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 01 жовтня 2021 року і до досягнення дитиною повноліття; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 18.07.2025 у справі № 757/11220/22-ц апеляційну скаргу адвоката Богданова Олександра Олександровича в інтересах ОСОБА_3 залишено без задоволення; рішення Подільського районного суду міста Києва від 18.10.2024 залишено без змін.

Подільським районним судом м. Києва 05.11.2025 видано виконавчий лист на виконання рішення Подільського районного суду м. Києва у справі № 757/11220/22-ц від 18.10.2024 про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 - на утримання дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/5 частини від усіх видів заробітку (доходу) боржника, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 01.10.2021 і до досягнення дитиною повноліття.

Постановою державного виконавця Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Нагайчука М.В. від 08.01.2026 відкрито виконавче провадження № НОМЕР_6 з примусового виконання виконавчого листа № 757/11220/22-ц, виданого Подільським районним судом міста Києва 05.11.2025.

Постановою державного виконавця від 16.01.2026 у виконавчому провадженні НОМЕР_4 внесено зміни (доповнення) у реєстраційних даних стягувача у зв`язку зі зміною прізвища з « ОСОБА_8 » на « ОСОБА_9 » (на підставі актового запису про шлюб № 2031 від 27.12.2023).

Державний виконавець Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Нагайчук М.В. здійснив розрахунок заборгованості по сплати аліментів станом на 31.12.2025 у розмірі 333118,31 грн. Такий було здійснено державним виконавцем без врахування сум компенсації податку на доходи фізичних осіб, які щомісяця нараховуються боржнику як військовослужбовцю Управління державної охорони України.

Ухвалою №758/3361/26 Подільського районного суду міста Києва від 01.05.2026 державного виконавця Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Нагайчука М.В. зобов`язано здійснити перерахунок розміру заборгованості ОСОБА_1 зі сплати аліментів за рішенням Подільського районного суду міста Києва від 18.10.2024 у справі №757/11220/22-ц у виконавчому провадженні № НОМЕР_6 за період з 01 жовтня 2021 року з урахуванням сум щомісячної грошової компенсації податку з доходів фізичних осіб.

26.05.2026 державним виконавцем на підставі ухвали №758/3361/26 Подільського районного суду міста Києва від 01.05.2026, здійснено перерахунок заборгованості зі сплати аліментів за рішенням Подільського районного суду міста Києва від 18.10.2024 у справі №757/11220/22-ц у виконавчому провадженні № НОМЕР_6 за період з 01 жовтня 2021 року з урахуванням сум щомісячної грошової компенсації податку з доходів фізичних осіб.

Розмір заборгованості ОСОБА_1 зі сплати аліментів склав 475776,31 грн.

Не погоджуючись з даним розміром заборгованості та стверджуючи, що регулярно сплачував аліменти на утримання дитини на користь ОСОБА_2 , ОСОБА_1 звернувся до суду з даною скаргою.

Після отримання уточнень від ОСОБА_1 щодо вимог, які він підтримує з урахуванням того, що виконавець вже здійснив перерахунок заборгованості на підставі ухвали суду від 01.05.2026, суду фактично слід вирішити, чи повинен державний виконавець врахувати періодичні платежі, які здійснював ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 впродовж періоду жовтень 2021 - листопад 2023 рр, та чи повинен державний виконавець враховувати в базу для розрахунку аліментів періодичні платежі, які отримує ОСОБА_1 як військовослужбовець: грошову допомогу на оздоровлення; матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань; додаткову винагороду відповідно до постанови КМУ від 28 лютого 2022 року№ 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям, під час дії воєнного стану»; премії та інші заохочувальні виплати.

Вирішуючи питання про неправомірність неврахування платежів ОСОБА_1 , суд виходить з такого.

Згідно з ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частин 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до частини першої статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до статті 451 ЦПК України передбачено, що у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ч. 1 статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» порядок стягнення аліментів визначається законом.

Згідно з ч. 3 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому Сімейним кодексом України.

Відповідно до ч. 4 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця, а також проводити індексацію розміру аліментів відповідно до частини першої цієї статті.

Встановлено, що заочним рішенням №757/11220/22-ц Подільського районного суду м. Києва від 25.09.2023 аліменти з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто з 1 жовтня 2021 року.

Заяву про перегляд заочного рішення ОСОБА_1 подавав 11.11.2023 р., та стверджував, що до дати, коли йому стало відомо про стягнення з нього аліментів судовим рішенням, він надавав допомогу на утримання дитини добровільно, періодично сплачуючи аліменти з авансу та зарплати.

Заочне рішення від 25.09.2023 було скасоване ухвалою суду. При повторному розгляді справи рішенням від 18.10.2024 Подільський районний суд м.Києва стягнув аліменти з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 у розмірі 1/5 частини його доходів.

Встановлено, що систематично та періодично у період часу з жовтня 2021 р. по листопад 2023 року ОСОБА_1 здійснював платежі на користь ОСОБА_2 .

У призначені платежу зазначається «переказ коштів з карткового рахунку, платник ОСОБА_1 на картку НОМЕР_2 » або «переказ коштів з карткового рахунку, платник ОСОБА_1 на картку НОМЕР_3 ».

ОСОБА_2 не заперечує ту обставину, що отримувала такі кошти у зазначених сумах. ОСОБА_2 не визнає, що такі кошти були сплатою аліментів.

Зокрема, з долучених платіжних інструкцій вбачається, що ОСОБА_1 здійснив такі перекази коштів на користь ОСОБА_2 :

- у розмірі 9 000 грн, здійснений 21.10.2021;

- у розмірі 1 000 грн, здійснений 21.11.2021;

- у розмірі 10 000 грн, здійснений 19.11.2021;

- у розмірі 9 000 грн, здійснений 20.12.2021;

- у розмірі 9 000 грн, здійснений 13.12.2021;

- у розмірі 9 000 грн, здійснений 14.01.2022;

- у розмірі 10 000 грн, здійснений 18.02.2022;

- у розмірі 10 000 грн, здійснений 13.03.2022;

- у розмірі 1 300 грн, здійснений 17.03.2022;

- у розмірі 8 000 грн, здійснений 24.03.2022;

- у розмірі 8 000 грн, здійснений 26.04.2022;

- у розмірі 9000 грн, здійснений 11.04.2022;

- у розмірі 9000 грн, здійснений 18.05.2022;

- у розмірі 908 грн, здійснений 18.05.2022;

- у розмірі 8 000 грн, здійснений 27.05.2022;

- у розмірі 9000 грн, здійснений 16.06.2022;

- у розмірі 7388 грн, здійснений 27.06.2022;

- у розмірі 8789 грн, здійснений 29.07.2022;

- у розмірі 7388 грн, здійснений 28.07.2022;

- у розмірі 9000 грн, здійснений 23.07.2022;

- у розмірі 7388 грн, здійснений 29.08.2022;

- у розмірі 9000 грн, здійснений 17.08.2022;

- у розмірі 7388 грн, здійснений 29.09.2022;

- у розмірі 9000 грн, здійснений 19.09.2022;

- у розмірі 7388 грн, здійснений 29.10.2022;

- у розмірі 9000 грн, здійснений 19.10.2022;

- у розмірі 9150 грн, здійснений 18.11.2022;

- у розмірі 7388 грн, здійснений 28.11.2022;

- у розмірі 7388 грн, здійснений 19.12.2022;

- у розмірі 9150 грн, здійснений 15.12.2022;

- у розмірі 7388 грн, здійснений 30.01.2023;

- у розмірі 8830 грн, здійснений 13.01.2023;

- у розмірі 8830 грн, здійснений 20.02.2023;

- у розмірі 7388 грн, здійснений 10.03.2023;

- у розмірі 8830 грн, здійснений 20.03.2023;

- у розмірі 7388 грн, здійснений 08.04.2023;

- у розмірі 8830 грн, здійснений 14.04.2023;

- у розмірі 7388 грн, здійснений 05.05.2023;

- у розмірі 8830 грн, здійснений 20.05.2023;

- у розмірі 7388 грн, здійснений 07.06.2023;

- у розмірі 8830 грн, здійснений 19.06.2023;

- у розмірі 15 132,50 грн, здійснений 21.07.2023;

- у розмірі 15133 грн, здійснений 18.08.2023;

- у розмірі 15133 грн, здійснений 23.09.2023;

- у розмірі 15133 грн, здійснений 20.10.2023;

- у розмірі 15133 грн, здійснений 18.11.2023.

Державний виконавець не зарахував такі оплати в рахунок сплати аліментів, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Усталеною є практика Верховного Суду, який вказує, що при вирішенні цивільних справ судами слід враховувати стандарт доказування «більшої вірогідності».

Відповідно до такого стандарту, є більш вірогідними твердження ОСОБА_1 про те, що він з кожного свого зарахування грошового утримання здійснювачів перерахування коштів на рахунок ОСОБА_2 як сплату аліментів.

Іншого призначення таких платежів ОСОБА_2 пояснити не змогла. У судовому засіданні на тричі поставлене питання «Якщо це не аліменти, то що це за кошти?», ОСОБА_2 повідомила про купівлю житла, потім про те, що ОСОБА_1 віддає їй борги за договорами позики. Втім, доказів існування таких договорів не надала, а сам ОСОБА_1 заперечує будь-які позики від своєї колишньої дружини.

У противагу позиції ОСОБА_2 скаржник ОСОБА_1 надав свої довідки про доходи за спірний період, демонструючи, що вираховував 20% від своїх доходів та відразу перераховував ОСОБА_2 .

Відтак, суд вважає доведеними ті обставини, що здійснюючи періодичні, систематичні щомісячні платежі на користь матері дитини, з якою живе дочка ОСОБА_7 , 2016 р.н, ОСОБА_1 сплачував аліменти на утримання дитини. Такі платежі повинні бути зараховані в рахунок заборгованості по аліментам в рамках виконавчого провадження про стягнення аліментів.

Вирішуючи питання про правомірність врахування в базу для розрахунку аліментів усіх виплат, які отримує ОСОБА_1 , суд враховує таке.

ОСОБА_1 з 2008 року перебуває на військовій службі в Управлінні державної охорони України, що відповідно до статті 11 Закону України «Про державну охорону органів державної влади України та посадових осіб» є державним правоохоронним органом спеціального призначення, кадри якого, згідно зі статтею 16 цього Закону, складаються з військовослужбовців.

У зв`язку з проходженням військової служби боржнику щомісяця виплачується грошове утримання. ОСОБА_1 вважає, що не повинен сплачувати аліменти з допомоги на оздоровлення, для вирішення соціально-побутових потреб чи премії.

Суд не погоджується з таким твердженням платника аліментів, зважаючи на таке.

Згідно з частинами першою, третьою статті 195 Сімейного кодексу України заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення незалежно від того, одержано такий заробіток (дохід) в Україні чи за кордоном. Розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом.

Відповідно до статті 81 Сімейного кодексу України перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, затверджується Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 1 Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, затвердженого постановою КМУ № 146 від 26 лютого 1993 року, передбачено, що утримання аліментів з працівників провадиться з усіх видів заробітку і додаткової винагороди як за основною роботою, так і за роботою за сумісництвом.

Пунктом 8 Переліку передбачено, що з військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, Держспецзв`язку, Держприкордонслужби, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів внутрішніх справ, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, БЕБ, служби цивільного захисту та Державної кримінально-виконавчої служби, співробітників Служби судової охорони утримання аліментів провадиться з усіх видів грошового забезпечення, інших виплат, установлених законодавством, зокрема додаткової винагороди, яка виплачується на період воєнного стану, крім грошового забезпечення, що не має постійного характеру, та інших випадків, передбачених законом.

Допомога на оздоровлення, для вирішення соціально-побутових потреб чи премія надається разом із основною винагородою, входить до фонду оплати праці як заохочувальна та компенсаційна виплата. Отже, жодним нормативно-правовим актом не визначено, що додаткова винагорода на період воєнного стану, допомога на оздоровлення, для вирішення соціально-побутових потреб чи премія не має постійного характеру та не враховується при визначенні бази доходу для вирішування розміру аліментів.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» обчислення розміру заборгованості зі сплати аліментів є виключним повноваженням виконавця, який зобов`язаний обчислювати її щомісяця; у разі виникнення спору щодо розміру такої заборгованості його вирішує суд (частина третя статті 195 СК України, пункт 8 статті 71 Закону України «Про виконавче провадження»).

Розгляд скарги на дії державного виконавця у порядку розділу VII ЦПК України не підміняє собою повноваження виконавця щодо безпосереднього обчислення розміру заборгованості.

Виходячи з пункту 2 частини другої статті 451 ЦПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

З`ясувавши обставин справи, суд дійщов висновку про необхідність зобов`язати державного виконавця Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Нагайчука М.В. здійснити перерахунок розміру заборгованості ОСОБА_1 зі сплати аліментів за рішенням Подільського районного суду міста Києва від 18.10.2024 у справі №757/11220/22-ц у виконавчому провадженні № НОМЕР_6 за період з 01 жовтня 2021 року, під час здійснення якого врахувати як щомісячні платежі на сплату аліментів платежі, здійснені ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 .

Таких висновків суду не змінюють посилання ОСОБА_2 на те, що ОСОБА_1 пропустив строк на звернення до суду з даною скаргою. Суд встановив, що у виконавчому провадженні неодноразово складалися розрахунки заборгованості. Останній раз - розрахунок від 26.05.2026, в якому не були враховані періодичні платежі від ОСОБА_1 , тоді як боржник порушував перед виконавцем дане питання. У задоволенні заяви про залишення скарги без розгляду судом було відмовлено, адже після складення остаточної актуальної довідки про розмір заборгованості вбачається, що попередні платежі ОСОБА_1 враховані не були, порушення прав платника аліментів ОСОБА_1 є триваючим. Відтак, суд не вбачав підстав для залишення скарги без розгляду.

В решті вимог скарги слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 17, 76-81, 259, 260, 354, 447-451 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Нагайчука Миколи Володимировича, заінтересована особа: ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Зобов`язати державного виконавця Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Нагайчука М.В. здійснити перерахунок розміру заборгованості ОСОБА_1 зі сплати аліментів за рішенням Подільського районного суду міста Києва від 18.10.2024 у справі №757/11220/22-ц у виконавчому провадженні № НОМЕР_6 за період з 01 жовтня 2021 року, під час здійснення якого врахувати як щомісячні платежі на сплату аліментів такі платежі, здійснені ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 :

- у розмірі 9 000 грн, здійснений 21.10.2021;

- у розмірі 1 000 грн, здійснений 21.11.2021;

- у розмірі 10 000 грн, здійснений 19.11.2021;

- у розмірі 9 000 грн, здійснений 20.12.2021;

- у розмірі 9 000 грн, здійснений 13.12.2021;

- у розмірі 9 000 грн, здійснений 14.01.2022;

- у розмірі 10 000 грн, здійснений 18.02.2022;

- у розмірі 10 000 грн, здійснений 13.03.2022;

- у розмірі 1 300 грн, здійснений 17.03.2022;

- у розмірі 8 000 грн, здійснений 24.03.2022;

- у розмірі 8 000 грн, здійснений 26.04.2022;

- у розмірі 9000 грн, здійснений 11.04.2022;

- у розмірі 9000 грн, здійснений 18.05.2022;

- у розмірі 908 грн, здійснений 18.05.2022;

- у розмірі 8 000 грн, здійснений 27.05.2022;

- у розмірі 9000 грн, здійснений 16.06.2022;

- у розмірі 7388 грн, здійснений 27.06.2022;

- у розмірі 8789 грн, здійснений 29.07.2022;

- у розмірі 7388 грн, здійснений 28.07.2022;

- у розмірі 9000 грн, здійснений 23.07.2022;

- у розмірі 7388 грн, здійснений 29.08.2022;

- у розмірі 9000 грн, здійснений 17.08.2022;

- у розмірі 7388 грн, здійснений 29.09.2022;

- у розмірі 9000 грн, здійснений 19.09.2022;

- у розмірі 7388 грн, здійснений 29.10.2022;

- у розмірі 9000 грн, здійснений 19.10.2022;

- у розмірі 9150 грн, здійснений 18.11.2022;

- у розмірі 7388 грн, здійснений 28.11.2022;

- у розмірі 7388 грн, здійснений 19.12.2022;

- у розмірі 9150 грн, здійснений 15.12.2022;

- у розмірі 7388 грн, здійснений 30.01.2023;

- у розмірі 8830 грн, здійснений 13.01.2023;

- у розмірі 8830 грн, здійснений 20.02.2023;

- у розмірі 7388 грн, здійснений 10.03.2023;

- у розмірі 8830 грн, здійснений 20.03.2023;

- у розмірі 7388 грн, здійснений 08.04.2023;

- у розмірі 8830 грн, здійснений 14.04.2023;

- у розмірі 7388 грн, здійснений 05.05.2023;

- у розмірі 8830 грн, здійснений 20.05.2023;

- у розмірі 7388 грн, здійснений 07.06.2023;

- у розмірі 8830 грн, здійснений 19.06.2023;

- у розмірі 15 132,50 грн, здійснений 21.07.2023;

- у розмірі 15133 грн, здійснений 18.08.2023;

- у розмірі 15133 грн, здійснений 23.09.2023;

- у розмірі 15133 грн, здійснений 20.10.2023;

- у розмірі 15133 грн, здійснений 18.11.2023.

У задоволенні решти вимог скарги відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

СуддяТ. В. Войтенко