Рішення № 138984734, 10.02.2026, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

638/10771/25-ц

2-4552/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2026 року

м. Київ

Печерський районний суд міста Києва у складі:

головуючого - судді Гуртової Т. І.,

секретаря судового засідання - Бачинської Д. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку загального (спрощеного) позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське фінансове агентство «ВЕРУС» про зняття арешту з автомобіля,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2025 року ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 , позивач) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 (далі також - ОСОБА_2 , відповідач-1), Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (далі також - АТ КБ «ПриватБанк», відповідач-2), Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське фінансове агентство «ВЕРУС» (далі також - ТОВ «Українське фінансове агентство «ВЕРУС», відповідач-3), в якому просить зняти арешт з автомобіля HYUNDAI VERACRUZ, 2008 року випуску, коричневого кольору, ДНЗ НОМЕР_1 , VIN/номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , накладений ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 08.12.2011 у справі № 2-9376/11.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що за результатами електронних торгів, проведених Державним підприємством «СЕТАМ» (протокол № 624877 від 19.11.2024), позивачка визнана переможцем та набула право власності на вказаний транспортний засіб, що підтверджується актом про проведені електронні торги від 25.11.2024 та актом видачі майна переможцю від 26.11.2024. Позивачка зазначає, що під час звернення до регіонального сервісного центру МВС їй стало відомо про наявність обтяження, накладеного зазначеною вище ухвалою суду, яке перешкоджає їй у здійсненні правомочностей власника. Посилаючись на статті 15, 16, 321, 391 ЦК України, статтю 41 Конституції України та висновки Верховного Суду щодо «юридичного очищення» майна, придбаного на прилюдних торгах, просить позов задовольнити.

Позиція відповідачів

Відповідач АТ КБ «ПриватБанк» подав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечив. Зазначив, що обов`язковою умовою надання судового захисту є наявність порушення прав, свобод або інтересів особи, яке має бути реальним на момент звернення до суду. Посилаючись на статті 12, 76, 77, 79, 80, 81 ЦПК України, вказав на недоведеність позивачкою обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог, та просив у задоволенні позову відмовити.

Інші відповідачі відзивів на позовну заяву не подали, про час і місце розгляду справи повідомлені належно. Відповідно до частини восьмої статті 178 ЦПК України неподання відзиву не перешкоджає вирішенню справи за наявними матеріалами.

Хід розгляду справи

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова від 23 червня 2025 року цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське фінансове агентство «ВЕРУС» в особі філії у Дзержинському районі м. Харкова про зняття арешту з автомобіля була передана на розгляд за підсудністю до Печерського районного суду м. Києва.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 24.07.2025 справа прийнята до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у перше судове засідання на 04.11.2025.

У судовому засіданні від 04.11.2025 розгляд справи відкладено для надання можливості відповідачу ОСОБА_2 взяти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Від позивачки через систему «Електронний суд» 09.02.2026 надійшли додаткові пояснення, в яких вона підтримала позовні вимоги в повному обсязі, просила розглядати справу за її відсутності та не заперечувала проти ухвалення заочного рішення. У додаткових поясненнях позивачка посилається на статтю 61 Закону України «Про виконавче провадження», Порядок реалізації арештованого майна, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 2831/5, зазначає про наявність відповіді Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумській областях від 13.05.2025 щодо існування обтяження, а також про ухвалу Шевченківського районного суду м. Харкова від 30.04.2025 у справі № 2-9376/11 (провадження № 2-зз/638/25/25), якою відмовлено боржнику ОСОБА_2 у задоволенні заяви про скасування заходів забезпечення позову. Копії зазначених документів до додаткових пояснень не додано.

Відповідач-1 та відповідач-2 у судові засідання на 10.12.2025 та 10.02.2026 не прибули, будучи належно повідомленими про день, час та місце розгляду справи. Заяв, клопотань про проведення судового засідання в режимі відеоконференції від інших учасників не надходило.

Фактичні обставини, встановлені судом

Судом установлено, що згідно з протоколом проведення електронного аукціону (торгів) № 624877 від 19.11.2024, складеним ДП «СЕТАМ», переможцем торгів з реалізації автомобіля HYUNDAI VERACRUZ, 2008 року випуску, ДНЗ НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 (лот № 563170), визнано ОСОБА_1 з ціною продажу 98 142,00 грн.

25.11.2024 старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції складено акт про проведені електронні торги, затверджений в. о. начальника відділу, згідно з яким майно реалізоване в межах зведеного виконавчого провадження № 64033736 щодо стягнення заборгованості з боржника ОСОБА_2

26.11.2024 між ДП «СЕТАМ» та ОСОБА_1 складено акт видачі майна переможцю, за яким позивачка отримала зазначений транспортний засіб.

Постановами заступника начальника відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 20.03.2025 (ВП № 23817941, ВП № 33848347) припинено розшук майна боржника - автомобіля HYUNDAI VERACRUZ, ДНЗ НОМЕР_1 .

Листом Головного управління Національної поліції в Харківській області від 07.04.2025 № 1335/119-27/02-2025 повідомлено, що станом на 03.04.2025 транспортний засіб Hyundai Veracruz, ДНЗ НОМЕР_1 , у розшуку не перебуває.

Мотиви суду

Відповідно до статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17).

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Вимоги про звільнення майна з-під арешту, що ґрунтуються на праві власності на нього, є різновидом негаторного позову.

Для задоволення вимог власника необхідно встановити факт об`єктивно існуючих неправомірних перешкод у здійсненні власником своїх правомочностей (постанова Верховного Суду від 21 вересня 2022 року у справі № 545/1994/16-ц, постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 07 листопада 2022 року у справі № 725/7187/19).

Отже, обставиною, яка входить до предмета доказування у цій справі та підлягає встановленню в першу чергу, є наявність станом на час розгляду справи чинного арешту (обтяження) спірного транспортного засобу, накладеного ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 08.12.2011 у справі № 2-9376/11.

Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За частинами першою, третьою, четвертою, шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Частиною сьомою цієї статті визначено, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд виходить із такого.

Позивачкою не надано суду копії ухвали Дзержинського районного суду м. Харкова від 08.12.2011 у справі № 2-9376/11, якою, за її твердженням, накладено арешт на спірне майно. У позовній заяві позивачка сама зазначає, що зазначену ухвалу знищено судом у зв`язку зі спливом строків зберігання. Наведений позивачкою зміст цієї ухвали свідчить, що заходи забезпечення позову були вжиті у межах суми заборгованості 46 917,32 грн шляхом накладення арешту на грошові кошти, рухоме та нерухоме майно боржника, без індивідуалізації конкретного транспортного засобу. Доказів того, що обтяження було накладено саме на автомобіль HYUNDAI VERACRUZ, VIN НОМЕР_2 , матеріали справи не містять.

Позивачкою не надано доказів наявності чинного запису про арешт (обтяження) спірного транспортного засобу - витягу (інформаційної довідки) з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, Єдиного реєстру боржників або Єдиного державного реєстру транспортних засобів, які б підтверджували існування такого обтяження станом на час звернення до суду та на час ухвалення рішення.

Позивачкою не надано доказів звернення до територіального сервісного центру МВС із заявою про проведення реєстраційних дій та відмови у їх проведенні з підстав наявності обтяження. Твердження позивачки про те, що про обтяження їй «стало відомо при постановці на облік», жодними доказами не підтверджене та є лише твердженням позивача.

Натомість надані самою позивачкою докази свідчать про протилежне: постановами органу державної виконавчої служби від 20.03.2025 припинено розшук спірного майна, а лист ГУНП в Харківській області від 07.04.2025 підтверджує, що станом на 03.04.2025 транспортний засіб у розшуку не перебуває.

Долучена до матеріалів справи копія свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 містить відмітку про обтяження на користь іншої фінансової установи, яка не є предметом заявлених позовних вимог і виходить за межі розгляду справи (стаття 13 ЦПК України).

Клопотань про витребування доказів на підтвердження факту існування арешту позивачка в порядку статті 84 ЦПК України не заявляла. Суд, будучи зв`язаним принципами диспозитивності та змагальності, не вправі збирати такі докази з власної ініціативи та не може підміняти сторону в реалізації її процесуальних прав.

Оцінюючи доводи, викладені у додаткових поясненнях позивачки від 09.02.2026, суд виходить із такого.

Посилання позивачки на статтю 61 Закону України «Про виконавче провадження» та розділ 10 Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 2831/5, не спростовують, а навпаки - підтверджують висновок суду про недоведеність позовних вимог. Наведені позивачкою норми передбачають, що після реалізації майна на електронних торгах виконавець своєю постановою знімає накладені органами державної виконавчої служби (приватними виконавцями) арешти та заборони, крім арешту, накладеного на виконання рішення суду про вжиття заходів для забезпечення позову. Саме таке виключення позивачка кладе в основу позову, стверджуючи, що обтяження за ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 08.12.2011 у справі № 2-9376/11 не знімається виконавцем у позасудовому порядку. Разом із тим, застосування цього виключення передбачає доведення двох взаємопов`язаних обставин: по-перше, самого факту існування ухвали суду про забезпечення позову, якою накладено арешт саме на спірне майно; по-друге, того, що цей арешт є чинним на час розгляду справи. Жодна з цих обставин належними та допустимими доказами позивачкою не підтверджена.

Посилання позивачки на відповідь Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумській областях від 13.05.2025 як на підтвердження існування арешту не може бути прийняте до уваги, оскільки сам зазначений документ до матеріалів справи не долучений ні разом з позовною заявою, ні з додатковими поясненнями. Викладення позивачкою власного тлумачення змісту цього листа не заміщує собою письмового доказу у розумінні статей 76, 95 ЦПК України. Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Наявність чи відсутність обтяження в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів підтверджується виключно письмовою відповіддю уповноваженого органу або витягом з відповідного реєстру, а не переказом їх змісту у процесуальних документах сторони.

Аналогічно суд оцінює й посилання позивачки на ухвалу Шевченківського районного суду м. Харкова від 30.04.2025 у справі № 2-9376/11 (провадження № 2-зз/638/25/25), якою нібито відмовлено боржнику ОСОБА_2 у задоволенні заяви про скасування заходів забезпечення позову. Копія цієї ухвали до матеріалів справи також не долучена, а її зміст судом безпосередньо не досліджувався. При цьому суд звертає увагу, що навіть за умови підтвердження факту розгляду відповідної заяви боржника, це саме по собі не свідчить ані про індивідуалізацію арешту стосовно автомобіля HYUNDAI VERACRUZ (VIN НОМЕР_2 ), ані про чинність такого обтяження на дату подачі позовної заяви та ухвалення рішення у цій справі.

Твердження позивачки про те, що спірний автомобіль не є предметом спору у справі № 2-9376/11 та не є заставним майном за кредитним договором, для розгляду цього позову правового значення не має, оскільки предметом доказування є не характер основного зобов`язання, а факт існування конкретного обтяження на конкретне майно, зняття якого просить позивачка.

Посилання позивачки на постанову Верховного Суду від 15.04.2021 у справі № 2-2002/11 (провадження № 61-15995св20) щодо права власника майна звернутися з позовом про захист порушеного права не заперечується судом на рівні правового принципу. Однак реалізація цього права передбачає доведення позивачем факту порушення, тобто факту існування обтяження та створюваних ним перешкод. У межах цієї справи такі обставини належними доказами не підтверджені.

Суд додатково зазначає, що позивачка, будучи обізнаною зі змістом відзиву АТ КБ «ПриватБанк», в якому саме на недоведеність позовних вимог було зроблено акцент, мала процесуальну можливість долучити до додаткових пояснень копії тих документів, на які вона посилається (відповіді сервісного центру від 13.05.2025, ухвали Шевченківського районного суду від 30.04.2025, актуального витягу з відповідного реєстру), або заявити клопотання про їх витребування у порядку статті 84 ЦПК України. Такими правами позивачка не скористалася. За приписами частини четвертої статті 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Оскільки позивачкою не доведено належними, допустимими та достатніми доказами саму наявність арешту (обтяження) спірного транспортного засобу, а отже - і наявність об`єктивно існуючих неправомірних перешкод у здійсненні нею правомочностей власника, підстави для застосування такого способу захисту, як звільнення майна з-під арешту, відсутні.

Наведені позивачкою висновки Верховного Суду щодо «юридичного очищення» майна, придбаного на прилюдних торгах (постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17, від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19, постанова Верховного Суду від 18 січня 2023 року у справі № 465/7143/20), сформульовані у правовідносинах, у яких факт існування обтяження був установлений судом на підставі доказів. У цій справі такі обставини не доведені, а тому зазначені висновки до спірних правовідносин не застосовуються.

Суд наголошує, що відмова у задоволенні позову з підстав недоведеності обставин, які входять до предмета доказування, не позбавляє позивачку права на повторне звернення до суду з тим самим позовом за наявності відповідних доказів.

За таких обставин позов задоволенню не підлягає.

Розподіл судових витрат

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки у задоволенні позову відмовлено, понесені позивачкою судові витрати відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 4, 12, 13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, статтями 15, 16, 321, 391 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське фінансове агентство «ВЕРУС» про зняття арешту з автомобіля - відмовити.

Судові витрати покласти на позивача.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційні скарги на рішення подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Реквізити учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач-1: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , відомі адреси: АДРЕСА_2 .

Відповідач-2: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», код ЄДРПОУ 14360570, адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д.

Відповідач-3: Товариство з обмеженою відповідальністю «Українське фінансове агентство «ВЕРУС», код ЄДРПОУ 34562954, адреса: 49000, м. Дніпро, вул. Метробудівська, 3, оф. 181.

Повний текст рішення складено 13.08.2026.

Суддя Тетяна ГУРТОВА