Ухвала суду № 138984518, 10.08.2026, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/12640/26

Провадження №: 1-кс/755/3545/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" серпня 2026 р. місто Київ

Дніпровський районний суд міста Києва у складі:

слідчого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Дніпровського районного суду міста Києва клопотання слідчого в ОВС 2 відділення слідчого відділу (з дислокацією у місті Києві) Головного управління Служби безпеки України в Автономній Республіці Крим ОСОБА_3 , погоджене прокурором у кримінальному провадженні - заступником начальника відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя ОСОБА_4 у кримінальному проваджені №22026011000000099 від 28 липня 2026 року про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Російської Федерації, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, працюючого на посаді головного інженера в ТОВ «Спероні Україна», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 111 КК України

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_4 ,

захисника адвоката ОСОБА_6 ,

підозрюваного ОСОБА_5 ,

ВСТАНОВИВ:

Слідчий в ОВС 2 відділення слідчого відділу (з дислокацією у місті Києві) Головного управління Служби безпеки України в Автономній Республіці Крим ОСОБА_3 за погодженням з прокурором у кримінальному провадженні - заступником начальника відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя ОСОБА_4 , звернувся до суду з клопотанням, в рамках кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22026011000000099 від 28 липня 2026 року, про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_5 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 111 КК України.

Мотивуючи клопотання слідчий посилається на те, що слідчим відділом (з дислокацією у м. Київ) Головного управління СБ України в Автономній Республіці Крим (місце реєстрації та фактичне місцезнаходження: м. Київ, вул. Юрія Поправки, 14-А), за процесуального керівництва прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22026011000000099, відомості про яке 28 липня 2026 внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за підозрою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Досудовим розслідуванням встановлено, що відповідно до статті 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову.

Згідно з вимогами частини другої статті 19 та статті 68 Конституції України, органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. При цьому кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права, свободи, честь і гідність інших людей. Відповідно до частини першої статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також шанування її державних символів є обов`язком громадян України.

Статтею 5, частиною першою статті 72 та статтею 73 Конституції України передбачено, що Україна є республікою. Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами. Питання про зміну території України вирішується виключно всеукраїнським референдумом, який призначається Верховною Радою України або Президентом України відповідно до їхніх повноважень, встановлених цією Конституцією.

Крім того, відповідно до частини другої статті 72 Конституції України всеукраїнський референдум проголошується за народною ініціативою на вимогу не менш як трьох мільйонів громадян України, які мають право голосу, за умови, що підписи щодо призначення референдуму зібрано не менш як у двох третинах областей і не менш як по сто тисяч підписів у кожній області.

Водночас згідно з частинами першою та другою статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом. Суд утворюється, реорганізовується і ліквідовується законом, проєкт якого вносить до Верховної Ради України Президент України після консультацій з Вищою радою правосуддя.

Незважаючи на це, 06 березня 2014 року у приміщенні Верховної Ради АР Крим, у порушення вимог частини третьої статті 2, статей 72, 73, пункту 2 частини першої статті 85, статті 132 Конституції України та пункту 2 частини третьої статті 3, статей 18, 27 Закону України «Про всеукраїнський референдум, депутати Верховної Ради АР Крим прийняли постанову № 1702-6/14 «Про проведення загальнокримського референдуму». Цим рішенням визначено дату проведення незаконного волевиявлення - 16 березня 2014 року, а на розгляд винесено питання про входження АР Крим до складу Російської Федерації (далі - РФ) на правах суб`єкта федерації.

На виконання зазначеної постанови від 16 березня 2014 на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя проведено незаконний псевдо референдум, наслідком якого стала тимчасова окупація цих територій та спроба їх протиправної анексії шляхом включення до складу РФ. Результати вказаного волевиявлення не визнані жодною державою світу, крім країни-агресора.

Відповідно до пункту 5 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН № 68/262 від 27 березня 2014 року «Територіальна цілісність України», проведений 16 березня 2014 року в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі референдум не має законної сили та не може бути основою для будь-якої зміни статусу Автономної Республіки Крим або м. Севастополя. Крім того, у пункті 1 цієї Резолюції Генеральна Асамблея ООН підтвердила свою прихильність суверенітету, політичній незалежності, єдності та територіальній цілісності України в її міжнародно визнаних кордонах.

У подальшому, 17 березня 2014 року, депутати Верховної Ради АР Крим прийняли незаконну постанову № 1745-6/14 «Про незалежність Криму». На підставі «Декларації про незалежність Республіки Крим», ухваленої 11 березня 2014 року на позачергових пленарних засіданнях Верховної Ради АР Крим та Севастопольської міської ради, було проголошено створення незаконно створеного квазідержавного утворення «Республіка Крим».

Також Верховна Рада АР Крим ухвалила постанову № 1748-6/14 від 17 березня 2014 року «Про правонаступництво Республіки Крим». Пунктом 1 цієї постанови передбачалося, що з моменту проголошення Республіки Крим незалежною суверенною державою її найвищим органом влади стає незаконно створена «Державна Рада Республіки Крим» - парламент у депутатському складі шостого скликання Верховної Ради АР Крим із терміном повноважень до вересня 2015 року.

Надалі, 18 березня 2014 року між РФ та представниками нелегітимного державного утворення «Республика Крым» ОСОБА_7 , ОСОБА_8 і ОСОБА_9 підписано договір про входження території АР Крим та м. Севастополя до складу російської федерації.

Викладене вище свідчить про здійснення представниками та органами державної влади РФ підривної діяльності проти України.

Відповідно до статей 1, 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, їхні внутрішні води, внутрішні морські води і територіальне море України навколо Кримського півострова, а також територія виключної (морської) економічної зони та прилеглого континентального шельфу України є тимчасово окупованими внаслідок збройної агресії російською федерацією з 20 лютого 2014 року.

Відповідно до Положення про Республіканський комітет Автономної Республіки Крим з питань палива, енергетики та інноваційної політики, затвердженого постановою Ради міністрів Автономної Республіки Крим від 01 березня 2011 року № 73, цей Республіканський комітет є органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим, підзвітним, підконтрольним та відповідальним перед Верховною Радою Автономної Республіки Крим і Радою міністрів Автономної Республіки Крим.

У межах своїх повноважень Республіканський комітет організовує виконання актів законодавства, здійснює систематичний контроль за їх реалізацією, узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до його компетенції, а також розробляє пропозиції щодо вдосконалення нормативно-правової бази та в установленому порядку вносить їх на розгляд Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Основними завданнями Республіканського комітету є: участь у формуванні та реалізації державної і регіональної політики в паливно-енергетичному комплексі та промисловості; забезпечення в межах компетенції формування та реалізації інноваційної й інвестиційної політики у сферах промисловості та паливно-енергетичного комплексу; сприяння створенню соціально-економічних, організаційних і правових умов для ефективного розвитку та використання науково-технічного потенціалу Автономної Республіки Крим; управління об`єктами власності Автономної Республіки Крим, що перебувають у сфері його відання відповідно до чинного законодавства; вжиття заходів щодо стабілізації роботи та нарощування обсягів виробництва підприємствами промислового комплексу Автономної Республіки Крим, а також стимулювання розвитку паливно-енергетичного комплексу; розробка пропозицій стосовно вдосконалення механізмів регулювання функціонування промислового комплексу Автономної Республіки Крим; участь у формуванні, регулюванні та розвитку ринку паливно-енергетичних ресурсів.

Республіканський комітет Автономної Республіки Крим з питань палива, енергетики та інноваційної політики очолює голова, який призначається на посаду та звільняється з посади Верховною Радою Автономної Республіки Крим за поданням Голови Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Відповідно до частини другого статті 1 Закону України «Про державну службу» державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.

Згідно зі статтею 8 вказаного Закону державний службовець зобов`язаний, зокрема, дотримуватися Конституції та законів України, діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, відповідно до статті 36 Закону України «Про державну службу» особа, призначена на посаду державної служби вперше, публічно складає Присягу державного службовця такого змісту: «Усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю, що буду вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права, свободи і законні інтереси людини і громадянина, честь держави, з гідністю нести високе звання державного службовця та сумлінно виконувати свої обов`язки».

Водночас відповідно до постанови Верховної Ради Автономної Республіки Крим від 16 листопада 2011 року № 559-6/11 «Про структуру органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим та внесення змін до деяких нормативно-правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим» затверджено структуру органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, до якої входили республіканські комітети, зокрема Республіканський комітет Автономної Республіки Крим з питань палива, енергетики та інноваційної політики.

Так, 31 жовтня 2012 року на підставі рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим № 975-6/12 ОСОБА_5 призначено на посаду голови Республіканського комітету Автономної Республіки Крим з питань палива, енергетики та інноваційної політики.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 28 листопада 2012 року № 946-р голові Республіканського комітету Автономної Республіки Крим з питань палива, енергетики та інноваційної політики ОСОБА_5 присвоєно п`ятий ранг державного службовця.

Проте 27 лютого 2014 року на підставі «рішення Верховної ради Автономної Республіки Крим» № 1631-6/14 «Про висловлення недовіри Раді міністрів Автономної Республіки Крим та припинення її діяльності» припинено повноваження Ради міністрів Автономної Республіки Крим у зв`язку з висловленням їй недовіри.

Того ж дня, 27 лютого 2014 року, на підставі «рішення Верховної ради Автономної Республіки Крим» № 1654-6/14 ОСОБА_5 звільнено з посади голови Республіканського комітету Автономної Республіки Крим з питань палива, енергетики та інноваційної політики та припинено його повноваження.

Наступного дня, 28 лютого 2014 року, на підставі незаконного «рішення Верховної ради Автономної Республіки Крим» (№ 1674-6/14 «Про формування Ради міністрів Автономної Республіки Крим» сформовано незаконно створену «Раду міністрів Автономної Республіки Крим» на строк повноважень Верховної Ради Автономної Республіки Крим шостого скликання.

Разом із цим, 21 березня 2014 року державна дума РФ прийняла федеральний конституційний закон № 6-ФКЗ «Про прийняття до РФ Республіки Крим та утворення у складі рф нових суб`єктів - Республіки Крим та міста федерального значення Севастополя» (рос. «О принятии в российскую федерацию Республики Крым и образовании в составе российской федерации новых субъектов - Республики Крым и города федерального значения Севастополя»).

Відповідно до статті 7 зазначеного закону співробітники органів безпеки, митниці та міліції Республіки Крим, а також працівники інших державних органів, які обіймають посади в цих органах на день незаконного прийняття до РФ Республіки Крим та створення у складі РФ нових суб`єктів, мають переважне право на вступ на службу до органів федеральної служби безпеки, митних органів РФ, органів внутрішніх справ РФ та інших державних органів, що створюються за законодавством країни-агресора на територіях Республіки Крим та міста федерального значення Севастополя. Передумовою для цього визначено наявність у них громадянства РФ, складання іспиту на знання російського законодавства та відповідність професійним вимогам.

Здійснюючи підривну діяльність проти України, представники органів державної влади іноземної держави утворили на окупованій території України окупаційні органи державної влади, місцевого самоврядування, органи внутрішніх справ, прокуратури та інші правоохоронні структури РФ з метою зміцнення й легалізації режиму тимчасової окупації території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя.

Водночас самопроголошена влада Республіки Крим за сприянням РФ утворила незаконно створений орган - «Міністерство палива та енергетики Республіки Крим».

Зокрема, 06 березня 2014 року на підставі незаконної «постанови Верховної ради Автономної Республіки Крим» № 1704-6/14 «Про зміни у системі та структурі органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим внесено зміни до постанови Верховної Ради Автономної Республіки Крим від 16 листопада 2011 року № 559-6/11 «Про структуру органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим та внесення змін до деяких нормативно-правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим», а саме: підпункт 1.1 пункту 1 доповнено абзацом такого змісту: «Міністерство палива та енергетики Автономної Республіки Крим».

Того ж дня, 06 березня 2014 року, на підставі незаконної «постанови Верховної ради Автономної Республіки Крим» № 1714-6/14 «Про внесення зміни до Постанови Верховної Ради Автономної Республіки Крим від 28 лютого 2014 року № 1674-6/14 «Про формування Ради міністрів Автономної Республіки Крим» склад цієї незаконно створеної ради доповнено рядком: « ОСОБА_5 - міністр палива та енергетики Автономної Республіки Крим» (рос. « ОСОБА_10 - министр топлива и энергетики Автономной Республики Крым»).

Надалі, 17 березня 2014 року, на підставі незаконної «постанови Верховної ради Автономної Республіки Крим» № 1749-6/14 «Про офіційні найменування органів влади Республіки Крим та інших органів», у зв`язку зі спробою виходу зі складу України та проголошенням незаконно створеного утворення Республіка Крим незалежною державою, в офіційних найменуваннях органів влади цієї самопроголошеної республіки та інших органів замість слів «Автономна Республіка Крим» вирішено використовувати слова «Республіка Крим».

Того ж дня, 17 березня 2014 року, на підставі незаконної «постанови Верховної ради Республіки Крим» № 1759-6/14 «Про внесення змін до деяких постанов Верховної Ради Автономної Республіки Крим» внесено зміни до легітимної постанови Верховної Ради Автономної Республіки Крим від 16 листопада 2011 року № 559-6/11 «Про структуру органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим та внесення змін до нормативно-правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим». Відповідно до цих змін протиправно реорганізовано Республіканський комітет Автономної Республіки Крим з питань палива, енергетики та інноваційної політики (код ЄДРПОУ 37427842) шляхом перетворення на незаконно створений орган - «Міністерство палива та енергетики Республіки Крим», а також визначено вказане міністерство правонаступником зазначеного легітимного органу влади України.

Нехтуючи вищевказаними вимогами Конституції і законів України, Присягою державного службовця, ОСОБА_5 , будучи службовою особою, державним службовцем, достовірно знаючи про незаконне проведення на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя референдуму, достовірно знаючи, що Автономна Республіка Крим є невід`ємною частиною України, на території якої діють виключно закони України та міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, у кінці лютого 2014 року, але не пізніше 06 березня 2014 року, більш точну дату та час органом досудового розслідування не встановлено, перейшов на бік ворога в умовах збройного конфлікту та бажаючи допомогти в проведенні цієї підривної діяльності, посиленні окупації півострову та утворенні в АР Крим системи незаконних державних органів російської федерації, перебуваючи в м. Сімферополі, АР Крим, більш точного місця досудовим розслідуванням не встановлено, погодився на незаконну пропозицію очолити «Міністерство палива та енергетики Автономної Республіки Крим», та виконувати управлінські функції до червня 2014 року, розуміючи, що це «Міністерство палива та енергетики Республіки Крим» відповідно до положень статті 64 Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року є незаконно створеним окупаційним органом.

Отже, громадянин України ОСОБА_5 діючи умисно та добровільно перейшов на бік ворога в умовах збройного конфлікту з метою здійснення незаконної діяльності у незаконно створених органах влади, сформованих РФ на тимчасово окупованій території України. Керуючись законодавством РФ, він виконував функції представника окупаційної влади країни-агресора, чим забезпечив функціонування незаконно створеної системи виконавчої влади, що призвело до зміцнення окупаційного режиму та унеможливлення здійснення суверенітету і контролю органами державної влади України на Кримському півострові.

Таким чином, ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене частиною першою статті 111 КК України, державну зраду, тобто діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній безпеці України: перехід на бік ворога в умовах збройного конфлікту, надання іноземній державі, її представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України.

18 червня 2026 року, ОСОБА_5 було затримано на підставі статтей 208, 615 КПК України.

18 червня 2026 року орган досудового розслідування за погодженням з процесуальним керівником повідомив ОСОБА_5 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 111 КК України.

На переконання слідчого обставини, що дають підстави підозрювати ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 111 КК України, підтверджується зібраними у провадженні доказами, а саме: рапортом про виявлене кримінальне правопорушення; протоколом огляду від 15 травня 2026 року, яким встановлено рішення ВР ВРК щодо призначення ОСОБА_5 на посаду «Голови Республіканського комітету з палива, енергетики та інноваційної політики Автономної Республіки Крим» від 31 жовтня 2012 року № 975-6/12; протоколом огляду від 15 травня 2026 року, яким встановлено відеоматеріал від 08 липня 2013 року із онлайн-сервісу «YouTube» із підтвердженням зайняття посади «Голови Республіканського комітету з палива, енергетики та інноваційної політики Автономної Республіки Крим», ОСОБА_5 ; протоколом огляду від 15 травня 2026 року, яким підтверджується зайняття посади «Голови Республіканського комітету з палива, енергетики та інноваційної політики Автономної Республіки Крим», ОСОБА_5 та його біографія; протоколом огляду від 18 травня 2026 року, яким виявлено рішення незаконно створеної ВР ВРК щодо призначення ОСОБА_5 на посаду «Міністра палива та енергетики Республіки Крим» від 06 березня 2014 року №1712-6/14; протоколом огляду від 18 травня 2026 року, яким підтверджується зайняття незаконно створеної посади «Міністра палива та енергетики Республіки Крим», ОСОБА_5 та його біографія; протоколом огляду від 18 травня 2026 року, яким встановлено відеоматеріал від 28 травня 2014 року із онлайн-сервісу «YouTube» із підтвердженням зайняття незаконно створеної посади «Міністра палива та енергетики Республіки Крим», ОСОБА_5 ; протоколом огляду від 15 травня 2026 року, яким виявлено рішення щодо звільнення ОСОБА_5 із незаконно створеної посади «Міністра палива та енергетики Республіки Крим» від 24 червня 2014 року №62-У; висновком експерта від 22 липня 2026 року № СЕ26-393/1, відповідно до якого на фотозображеннях та відеозаписах, які було виявлено в ході проведення огляду мережі Інтернет та на порівняльному матеріалі з ДМС України, зображена одна й та сама особа, а саме громадянин України ОСОБА_5 ; відповідями оперативного підрозділу; іншими матеріалами кримінального провадження, які у своїй сукупності обґрунтовують підозру зазначеній вище особі.

19 червня 2026 року Дніпровським районним судом міста Києва застосовано запобіжний захід стосовно підозрюваного ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави до 16 серпня 2026 року, включно.

28 липня 2026 року з матеріалів кримінального провадження № 42015010000000098 від 26 травня 2015 року виділено матеріали стосовно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в окреме провадження за № 22026011000000099 від 28 липня 2026 року.

05 серпня 2026 року Київський апеляційний суд залишив без змін ухвалу слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва від 19 червня 2026 року щодо застосування запобіжного заходу стосовно підозрюваного ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, а апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 без задоволення.

05 серпня 2026 року, відповідно до вимог статті 290 КПК України, сторону захисту повідомлено про завершення досудового розслідування та надано доступ до матеріалів досудового розслідування, які складаються з 5 томів, включаючи відеозаписи та речові докази. Ознайомлення проводиться в повному обсязі, без обмеження в часі, шляхом особистого прочитання матеріалів досудового розслідування, а також надано можливість самостійно скопіювати або відобразити відповідним чином документи або копії з них.

На даний час, підозрюваний ОСОБА_5 почав ознайомлюватись з томом № 1 досудового розслідування шляхом особистого прочитання.

В свою чергу, захисник підозрюваного ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_6 на даний час з жодними матеріалами досудового розслідування не почав ознайомлюватись.

З огляду на викладене, на даний час, відповідно до вимог статті 283 КПК України, не можливо закінчити досудове розслідування у зазначеному кримінальному провадженні до спливу строку дії ухвали Дніпровського районного суду міста Києва від 19 червня 2026 року про тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_5 , та зумовлене великим обсягом матеріалів досудового розслідування, що ускладнює виконання вимоги статтей 290, 291 КПК України, а також складною ескалаційною ситуацією у країні, війни РФ проти України.

Водночас, згідно параграфу 3 Глави 24 КПК України, крім виконання зазначеного ознайомлення з матеріалами досудового розслідування, обов`язковою вимогою, яка завершує досудове розслідування, є складання обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування.

Сторона обвинувачення на підставі оцінки сукупності отриманих доказів стверджує, що причетність особи до вчинення нею злочинів є достатньою для застосування щодо особи запобіжного заходу.

Слідчий зазначає, що у ході досудового розслідування є необхідність у продовженні застосування запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_5 , у вигляді тримання під вартою, оскільки є достатньо підстав вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України, а саме:

Підозрюваний ОСОБА_5 : усвідомлює ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк від 12 до 15 років, що підтверджує реальний ризик умисного ухилення від явки в органи досудового слідства, слідчого судді, та/або переховування від органів досудового розслідування, та суду, а також перешкоджати встановленню істини по справі; має паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, а також після 20 лютого 2014 року отримав паспорт громадянина РФ № НОМЕР_1 , ИНН НОМЕР_2, СНИЛС НОМЕР_3 (в тому числі можливі наявні паспорти інших держав), що підтверджує реальний ризик безперешкодно виїхати за межі України; на протязі 2025-2026 років неодноразово виїжджав за межі України, тобто має навички до проходження блокпостів та інших фільтраційних заходів, що підтверджує реальний ризик безперешкодно виїхати за межі України; є державним службовцем та відповідно до відомостей Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань являється до цього часу Головою діючої юридичної особи - Республіканського комітету Автономної Республіки Крим з питань палива, енергетики та інноваційної політики (ЄДР 37427842), тобто має стійкі зв`язки з представниками органів державної влади України, що підтверджує реальний ризик виїхати за межі України; має стійкі зв`язки з представниками РФ та незаконними органами влади, створеними на тимчасово окупованій території АР Крим, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора, оскільки у період з березня по червень 2014 року перебував на посаді міністра незаконно створеного «Міністерства палива та енергетики Республіки Крим» (окупаційного органу РФ), у період з 2014 по 2020 роки перебуваючи на посаді «директора по развитию АО «Крымский содовый завод» (рос. ИНН 9106001900, відносно якої застосовані санкції на підставі Указу Президента України № 277/2023 від 12 травня 2023 року) та у період з 10 березня 2020 року по 20 листопада 2024 року -«директор ООО «Белогорские известняки» (рос. ИНН 9109004730, відносно якої застосовані санкції на підставі Указу Президента України № 726/2022 від 19 жовтня 2022 року), що підтверджує реальний ризик виїхати через лінію бойових дій на тимчасово окуповану територію; має квартиру у м. Сімферополі на тимчасово окупованій території України АР Крим, що підтверджує реальний ризик після виїзду за межі України - постійно проживати на тимчасово окупованій території де моменту деокупації зазначеної території.

Таким чином, наявний реальний ризик, передбачений нуктом першим частини першої статті 177 КПК України, - переховування від органів досудового розслідування та/або суду.

Підозрюваний ОСОБА_5 : є державним службовцем та відповідно до відомостей Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань являється до цього часу Головою діючої юридичної особи - Республіканського комітету Автономної Республіки Крим з питань палива, енергетики та інноваційної політики (ЄДР 37427842), тобто має стійкі зв`язки з представниками органів державної влади України, що підтверджує реальний ризик на підконтрольній території України самостійно та/або дистанційно видалити цифрові сліди, знищити або вжити заходів до знищення чи переховування документів щодо своєї злочинної діяльності, або спотворити їх, а також речей та інших доказів по кримінальному провадженню, які можуть бути використані як докази його вини; має стійкі зв`язки з представниками РФ та незаконними органами влади, створеними на тимчасово окупованій території АР Крим, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора, оскільки у період з березня по червень 2014 року перебував на посаді міністра незаконно створеного «Міністерства палива та енергетики Республіки Крим» (окупаційного органу РФ), у період з 2014 по 2020 роки перебуваючи на посаді «директора по развитию АО «Крымский содовый завод» (рос. ИНН 9106001900, відносно якої застосовані санкції на підставі Указу Президента України № 277/2023 від 12 транвя 2023 року) та у період з 10 березня 2020 по 20 листопада 2024 року - «директор ООО «Белогорские известняки» (рос. ИНН 9109004730, відносно якої застосовані санкції на підставі Указу Президента України № 726/2022 від 19 жовтня 2022 року), що підтверджує реальний ризик на тимчасово окупованій території України АР Крим самостійно та/або дистанційно видалити цифрові сліди, знищити або вжити заходів до знищення чи переховування документів щодо своєї злочинної діяльності, або спотворити їх, а також речей та інших доказів по кримінальному провадженню, які можуть бути використані як докази його вини.

Таким чином, наявний реальний ризик, передбачений пунктом 2 частини першої статті 177 КПК України, - знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

Підозрюваний ОСОБА_5 є державним службовцем та відповідно до відомостей Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань являється до цього часу Головою діючої юридичної особи - Республіканського комітету Автономної Республіки Крим з питань палива, енергетики та інноваційної політики (ЄДР 37427842), тобто має стійкі зв`язки з представниками органів державної влади України, що підтверджує реальний ризик незаконними способами та засобами на підконтрольній території України впливати на свідків (спеціаліста) у даному кримінальному провадженні, а саме примушувати їх до дачі неправдивих показів на його користь, що перешкодить встановленню істини під час досудового та судового слідства.

Таким чином, наявний реальний ризик, передбачений пункт 3 частини першої статті 177 КПК України, - незаконний вплив на свідків, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні.

Підозрюваний ОСОБА_5 після 20 лютого 2014 року отримав паспорт громадянина РФ та має стійкі зв`язки з представниками РФ та незаконними органами влади, створеними на тимчасово окупованій території АР Крим, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора, оскільки у період з березня по червень 2014 року перебував на посаді міністра незаконно створеного «Міністерства палива та енергетики Республіки Крим» (окупаційного органу РФ), у період з 2014 по 2020 роки перебуваючи на посаді «директора по развитию АО «Крымский содовый завод» (рос. ИНН 9106001900, відносно якої застосовані санкції на підставі Указу Президента України № 277/2023 від 12 травня 2023 року) та у період з 10 березня 2020 року по 20 листопада 2024 року - «директор ООО «Белогорские известняки» (рос. ИНН 9109004730, відносно якої застосовані санкції на підставі Указу Президента України № 726/2022 від 19 жовтня 2022 року), що підтверджує реальний ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, зокрема викривлення матеріалів кримінального провадження у Всесвітній мережі інтернет серед громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території АР Крим.

Таким чином, наявний реальний ризик, передбачений пунктом 4 частини першої статті 177 КПК України, - перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Підозрюваний ОСОБА_5 : є державним службовцем та відповідно до відомостей Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань являється до цього часу Головою діючої юридичної особи - Республіканського комітету Автономної Республіки Крим з питань палива, енергетики та інноваційної політики (ЄДР 37427842), тобто має стійкі зв`язки з представниками органів державної влади України, що підтверджує реальний ризик про те, що останній при здійснені впливу на свідків та самостійному та/або дистанційному видаленні цифрових слідів, знищенню або вжиттю заходів до знищення чи переховування документів щодо своєї злочинної діяльності, вчинить інший умисний тяжкий чи особливо тяжкий злочин як проти життя та здоров`я осіб, так і інший злочин, з метою ухилення від кримінальної відповідальності за інкримінований злочин; після 20 лютого 2014 року отримав паспорт громадянина РФ та має стійкі зв`язки з представниками РФ та незаконними органами влади, створеними на тимчасово окупованій території АР Крим, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора, оскільки у період з березня по червень 2014 року перебував на посаді міністра незаконно створеного «Міністерства палива та енергетики Республіки Крим» (окупаційного органу РФ), у період з 2014 по 2020 роки перебуваючи на посаді «директора по развитию АО «Крымский содовый завод» (рос. ИНН 9106001900, відносно якої застосовані санкції на підставі Указу Президента України № 277/2023 від 12.05.2023) та у період з 10 березня 2020 по 20 листопада 2024 року - «директор ООО «Белогорские известняки» (рос. ИНН 9109004730, відносно якої застосовані санкції на підставі Указу Президента України № 726/2022 від 19 жовтня 2022 року), що підтверджує реальний ризик про те, що останній при самостійному та/або дистанційному видаленні цифрових слідів, знищенню або вжиттю заходів до знищення чи переховування документів щодо своєї злочинної діяльності, вчинить інший умисний тяжкий чи особливо тяжкий злочин як проти життя та здоров`я осіб, так і інший злочин, з метою ухилення від кримінальної відповідальності за інкримінований злочин.

Таким чином, наявний реальний ризик, передбачений пунктом 5 частини першої статті 177 КПК України, - вчинити інше кримінальне правопорушення з метою приховати чи спотворити об`єктивні данні у злочинів в яких він обґрунтовано підозрюється.

Таким чином, органом досудового слідства, відповідно до пункту 4 частини першої статтті 184 КПК України, встановлено наявність обґрунтованих ризиків передбачених пунктами 1-5 частини першої статті 177 КПК України, а саме: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на свідків, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення з метою приховати чи спотворити об`єктивні данні у злочинів в яких він обґрунтовано підозрюється.

В свою чергу, створення незаконного органу «Міністерства палива та енергетики Республіки Крим» (окупаційного органу РФ) призвело до примусової «націоналізації» українських державних активів та приватних компаній енергетичного сектору. Це стало інструментом для перерозподілу ресурсів на користь РФ, що викликало логістичні, правові та гуманітарні наслідки. Ключові наслідки «націоналізації» енергоактивів: захоплення стратегічних підприємств; окупаційна влада незаконно «націоналізувала» потужні енергетичні та нафтогазові компанії, підзвітні Україні. Зокрема, було експропрійовано активи державної компанії «Чорноморнафтогаз», що видобувала газ на шельфі Чорного моря, а також магістральні газопроводи та розподільчі мережі.

Відповідно до статті 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі вік та стан здоров`я підозрюваного. На зазначених вимог вказаної норми КПК України, слідчий зазначив, що під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні від ДУ «Київський слідчий ізолятор», де на даний час утримується підозрюваний ОСОБА_5 , повідомлень про неможливість утримання останнього в умовах вказаної установи не надходило.

Більш м`який запобіжний захід, не пов`язаний з триманням підозрюваного ОСОБА_5 , під вартою, не зможе запобігти вказаним ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, у зв`язку з тим, що лише повна ізоляція від суспільства може запобігти зазначеним ризикам, а також гарантувати виконання останнім покладених на нього процесуальних обов`язків.

В свою чергу, відповідно до частини шостої статті 176 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті (тримання під вартою).

На підставі викладеного, слідчий за погодженням з прокурором звернувся до суду з відповідним клопотанням про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_5 та просив його задовільнити.

У судовому засіданні прокурор заявлене клопотання підтримав у повному обсязі. При цьому зазначив, що в порядку статті 290 КПК України надано матеріали на ознайомлення. Кримінальне провадження складається з 5-ти томів. Поряд з цим, строк тримання під вартою підозрюваного закінчується 16 серпня 2026 року, однак до цього ще необхідно завершити ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, скласти обвинувальний акт, вручити обвинувальний акт з реєстром досудового розслідування, що не можливо зробити до закінчення строку тримання під вартою підозрюваного, а тому просив суд продовжити строк тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_5 на 60 днів.

Захисник підозрюваного ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_6 у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою. На обґрунтування своїх заперечень захисник зазначив, що подане прокурором клопотання за своїм змістом є фактично ідентичним клопотанню про обрання щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а наведені у ньому ризики належним чином не обґрунтовані та на теперішній час істотно зменшилися.

Зокрема, захисник звернув увагу суду на те, що у кримінальному провадженні вже допитано двох свідків - дружину та доньку підозрюваного, у зв`язку з чим, на його думку, відсутні підстави вважати, що ОСОБА_5 може здійснювати на них незаконний вплив. Крім того, захисник заперечував проти доводів прокурора про безальтернативність застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, посилаючись на положення статті 176 КПК України та правові позиції Конституційного Суду України. Також захисник зазначив, що прокурором належним чином не обґрунтовано наявність у діях ОСОБА_5 складу інкримінованого кримінального правопорушення. Захисник пояснив, що у період з 2012 по 2014 рік ОСОБА_5 обіймав аналогічну посаду, однак 18 березня 2014 року подав заяву про звільнення та після цього на роботі більше не з`являвся. За твердженням сторони захисту, до моменту затримання ОСОБА_5 постійно проживав у місті Києві, участі у референдумах не брав та на бік ворога не переходив. Крім того, захисник просив суд врахувати дані про особу підозрюваного, а саме те, що ОСОБА_5 раніше не судимий, має міцні соціальні зв`язки, постійне місце роботи, місце реєстрації та проживання у місті Києві. З огляду на наведене захисник просив суд відмовити у задоволенні клопотання прокурора про продовження строку тримання ОСОБА_5 під вартою та застосувати до нього більш м`який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із застосуванням електронного засобу контролю, який, на думку сторони захисту, буде достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного та виконання ним покладених процесуальних обов`язків.

На запитання суду захисник зазначив, що їм залишилось ознайомитись лише з 1 Томом кримінального провадження.

Підозрюваний ОСОБА_5 в судовому засіданні підтримав думку свого захисника. При цьому зазначив, що разом із сім`єю переїхав із Автономної Республіки Крим до міста Києва на постійне місце проживання. Намірів ухилятися від суду не має, оскільки своєї вини у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення не визнає та має намір у ході судового розгляду доводити свою невинуватість.

Вивчивши клопотання, долучені до нього документи, якими слідчий обґрунтовує доводи клопотання, вислухавши думку прокурора, який підтримав клопотання з мотивів викладених у клопотанні та вказав відповідні доводи у судовому засіданні, думку захисника та підозрюваного, які заперечували проти задоволення клопотання, слідчий суддя доходить наступного висновку.

Згідно з положеннями статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод нікого не може бути позбавлено свободи, крім установлених цією статтею Конвенції випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

Як визначено статтею 12 КПК України, під час кримінального провадження ніхто не може триматися під вартою, бути затриманим або обмеженим у здійсненні права на вільне пересування в інший спосіб через підозру або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення інакше як на підставах та в порядку, передбачених цим Кодексом.

Слідчим суддею встановлено, що слідчим відділом (з дислокацією у місті Київ) Головного управління СБ України в Автономній Республіці Крим (місце реєстрації та фактичне місцезнаходження: м. Київ, вул. Ю. Поправки, 14-А)за процесуальним керівництвом прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22026011000000099 від 28 липня 2026 року за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 111 КК України.

18 червня 2026 року, ОСОБА_5 було затримано на підставі статтей 208, 615 КПК України.

18 червня 2026 року орган досудового розслідування за погодженням з процесуальним керівником повідомив ОСОБА_5 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 111 КК України

19 червня 2026 року Дніпровським районним судом міста Києва застосовано запобіжний захід стосовно підозрюваного ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави до 16 серпня 2026 року, включно.

28 липня 2026 року з матеріалів кримінального провадження № 42015010000000098 від 26 травня 2015 року виділено матеріали стосовно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в окреме провадження за № 22026011000000099 від 28 липня 2026 року.

05 серпня 2026 року досудове розслідування у кримінальному проваджені завершено, стороні захисту надано доступ до матеріалів досудового розслідування у прядку статті 290 КПК України

Відповідно до частини п`ятої статті 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Слідчий суддя, при постановлені ухвали, керується висновками ЄСПЛ. Зокрема, у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року зазначено, що «обґрунтована підозра» означає існування фактів або інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, крім того, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно пов`язують підозрюваного з певним злочином, вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

При цьому, обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.

Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях ЄСПЛ, зокрема, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 23 жовтня 1994 року суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Так, для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

Згідно з доводами, викладеними у клопотанні слідчого, та документами, наданими на підтвердження цих доводів, обґрунтованість підозри щодо вчинення ОСОБА_5 інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується сукупністю зібраних доказів, зокрема, протоколами огляду від 15 травня 2026 року; протоколами огляду від 18 травня 2026 року; висновком експерта від 22 липня 2026 року № СЕ26-393/1; відповідями оперативного підрозділу та іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (частина перша статті 177 КПК України).

Відповідно до частини другої статті 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною першою статті 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому Кримінальний процесуальний кодекс України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Так, у клопотанні слідчим заявлено наявність ризиків, передбачених пунктами 1-5 статті 177 ККПК України, а саме: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення з метою приховати чи спотворити об`єктивні данні у злочинів в яких він обґрунтовано підозрюється.

Оцінивши доводи сторони обвинувачення щодо наявності ризиків, передбачених частиною першою статті 177 КПК України, у сукупності з обставинами кримінального провадження та наданими матеріалами, слідчий суддя доходить висновку, що наведені доводи є обґрунтованими, а існування зазначених ризиків підтверджується матеріалами кримінального провадження. При цьому встановлення наявності ризику не потребує беззаперечної впевненості у тому, що підозрюваний неодмінно вчинить відповідні дії, а передбачає встановлення достатньої ймовірності та реальної можливості такої поведінки.

Таким чином, зазначені ризики продовжують існувати.

Відповідно до частини першої статті 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу.

Метою застосування запобіжного заходу, в тому числі й такого виняткового, як тримання під вартою, відповідно до положень частини першої статті 177 КПК України є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам вчинити дії, про які зазначав слідчий у клопотанні, на будь-якій стадії кримінального провадження, тобто як на стадії досудового розслідування, так і на стадії судового провадження.

ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого частиною першою статті 111 КК України, яке відповідно до статті 12 КК України, є особливо тяжким злочином.

При вирішенні питання про продовження запобіжного заходу, слідчим суддею серед іншого, відповідно до статті 178 КПК України, приймається до уваги особиста ситуація підозрюваного (одружений, працює, має постійне місце реєстрації та проживання), до кримінальної відповідальності не притягувався, проте, зважаючи, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні, особливо тяжкого злочину, беручи до уваги ризики, наявність яких встановлена слідчим суддею, застосування більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, у тому числі домашнього арешту не здатне забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігти встановленим ризикам.

З огляду на зазначене, слідчий суддя вважає, що клопотання слідчого про продовження строку дії застосованого до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою підлягає задоволенню.

Жодних доказів, які б вказували на неможливість утримання підозрюваного ОСОБА_5 в слідчому ізоляторі у зв`язку із станом його здоров`я стороною захисту слідчому судді не надано.

Крім того, враховуючи підстави та обставини, передбачені вимогами статті 177 та статті 178 КПК України, з урахуванням вимог пункту 2 частини четвертої статті 183 КПК України, суд не вбачає підстав для визначення підозрюваному ОСОБА_5 розміру застави у цьому кримінальному провадженні.

05 серпня 2026 року досудове розслідування у кримінальному провадженні завершено, а зібрані під час досудового розслідування докази є достатніми для складання обвинувального акта, стороні захисту повідомлено про відкриття матеріалів досудового розслідування.

Так, пункт 5 частини першої статті 3 КПК України встановлено, що досудове розслідування - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності, клопотання про закриття кримінального провадження.

Відповідно до частини першої статті 290 КПК України, визнавши зібрані під час досудового розслідування докази достатніми для складання обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурор або слідчий за його дорученням зобов`язаний повідомити підозрюваному, його захиснику, законному представнику та захиснику особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування.

Згідно з частини першої статті 219 КПК України, строк досудового розслідування обчислюється з моменту повідомлення особі про підозру до дня звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності, клопотанням про закриття кримінального провадження або до дня ухвалення рішення про закриття кримінального провадження.

Частиною п`ятою статті 219 КПК України прямо передбачено, що строк ознайомлення з матеріалами досудового розслідування сторонами кримінального провадження в порядку, передбаченому статтею 290 цього Кодексу, не включається у строки, передбачені цією статтею.

Частинами першою та третьою статті 28 КПК України встановлено, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об`єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень. Критеріями для визначення розумності строків кримінального провадження є: 1) складність кримінального провадження, яка визначається з урахуванням кількості підозрюваних, обвинувачуваних та кримінальних правопорушень, щодо яких здійснюється провадження, обсягу та специфіки процесуальних дій, необхідних для здійснення досудового розслідування тощо.

Судовим розглядом встановлено, що досудове розслідування завершено, стороні захисту та підозрюваному надано доступ до усіх матеріалів досудового розслідування, повідомлення про підозру вручено ОСОБА_5 .

Таким чином, з огляду на необхідність ознайомлення з усіма матеріалами кримінального провадження, з урахуванням продовження існування ризиків, передбачених пунктами 1-5 частини першої статті 177 КПК України, слідчий суддя вбачає підстави для продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, застосованого до підозрюваного ОСОБА_11 , ще на 20 днів, оскільки, слідчий суддя вважає такий строк достатнім для вчинення усіх необхідних дій та прийняття одного з процесуальних рішень, передбачених статтею 283 КПК України.

Відповідно до частин першої та третьої статті 197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів. Строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом.

З огляду на вищевикладене, строк дії ухвали в частині застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою слід встановити до 29 серпня 2026 року включно, але в межах строку досудового розслідування.

За таких обставин, керуючись вимогами ст.ст. 131, 132, 176-178, 180, 183, 193, 194, 309, 310 КПК України, слідчий суддя,-

УХВАЛИВ:

клопотання слідчого в ОВС 2 відділення слідчого відділу (з дислокацією у місті Києві) Головного управління Служби безпеки України в Автономній Республіці Крим ОСОБА_3 , погоджене прокурором у кримінальному провадженні - заступником начальника відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя ОСОБА_4 у кримінальному проваджені №22026011000000099 від 28 липня 2026 року про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 111 КК України - задовольнити частково.

Продовжити підозрюваному ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Київський слідчий ізолятор» на строк 20 днів, тобто до 29 серпня 2026 року включно, але в межах строку досудового розслідування, без визначення розміру застави.

Строк дії ухвали про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою - до 29 серпня 2026 року включно, але в межах строку досудового розслідування.

Будь-які твердження чи заяви підозрюваного, зроблені під час розгляду клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу, не можуть бути використанні на доведення його винуватості у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, або у будь-якому іншому кримінальному правопорушенні.

Виконання ухвали доручити начальнику ДУ «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.

Копію ухвали вручити присутнім учасникам судового провадження та направити для виконання до ДУ «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а особою, яка перебуває під вартою, - в той же строк з моменту вручення їй копії ухвали.

Повний текст ухвали буде проголошено: 13 серпня 2026 року о 17 годині 30 хвилин.

Слідчий суддя

Дніпровського районного суду міста Києва ОСОБА_1