Рішення № 138984340, 14.08.2026, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/15634/26

Провадження № 2/752/12585/26

РІШЕННЯ

Іменем України

14 серпня 2026 року Голосіївський районний суд м. Києва в складі головуючого судді Слободянюк А.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Ритуальної служби Спеціалізованого комунального підприємства «Київський крематорій» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), третя особа: ОСОБА_2 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

У червні 2026 року в системі «Електронний суд» ОСОБА_1 , через адвоката Томашевську О.А., звернулась до суду з позовом до Ритуальної служби Спеціалізованого комунального підприємства «Київський крематорій» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі за текстом - Ритуальна служба СКП «Київський крематорій»), третя особа: ОСОБА_2 , в якому просить суд визнати дії відповідача протиправними, зобов`язати відповідача видати урну з прахом померлої доньки ОСОБА_3 з метою здійснення поховання шляхом закопування в могилі урни з прахом померлої. Просить стягнути з відповідача судові витрати.

Свої вимоги позивачка мотивувала наступним. Вказує, що до одруження мала прізвище « ОСОБА_3 ». Позивач є матір`ю ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 42 років. ІНФОРМАЦІЯ_1 співмешканець померлої - ОСОБА_2 передав тіло ОСОБА_3 на кремацію до Ритуальної служби СКП «Київський крематорій».

При зверненні до Ритуальної служби СКП «Київський крематорій» позивачці було відмовлено у видачі урни з прахом померлої з посиланням на те, що замовником послуги кремації є інша особа - ОСОБА_2 .

Повідомляє, що ОСОБА_2 був співмешканцем (цивільним чоловіком) померлої, у зареєстрованому шлюбі з нею не перебував, відтак в розумінні чинного законодавства України не має статусу члена сім`ї, близького родича та, відповідно, не володіє пріоритетним правом вирішувати долю праху померлої. ОСОБА_2 призваний на військову службу під час мобілізації та не може особисто отримати урну з прахом ОСОБА_3 . З моменту кремації пройшло більше трьох місяців, та ОСОБА_2 немає наміру забирати прах з тілом.

Відповідач на заяву позивачки про видачу урни з прахом померлої, заявляв, що договір-замовлення на кремацію укладено підприємством з іншою особою, яка є виконавцем волевиявлення померлої. Лише у разі наявності нотаріально посвідченої заяви про відмову від виконання волевиявлення померлого щодо організації поховання, підприємство матиме юридичне право передати урну з прахом померлої особи її родичу.

Звертає увагу, що відповідно до «Правил користування крематоріями», затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 08 серпня 2013 року № 373, незатребуваний прах зберігається у крематорії протягом одного року, після чого підлягає похованню у спільній могилі, а тому існує реальний ризик того, що через формалізм відповідача прах єдиної доньки позивачки буде утилізовано у загальній могилі.

Позивачка вважає такі дії відповідача протиправними, позов просить задовольнити.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 16 червня 2026 року у справі відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення сторін, витребувано від Ритуальної служби СКП «Київський крематорій» відповідну інформацію (а.с.35-38).

15 липня 2026 року в системі «Електронний суд» представник відповідача Ритуальної служби СКП «Київський крематорій» подав відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволені позову.

Повідомляє, що за наданням послуг у вигляду кремації померлої звернувся ОСОБА_2 , з яким було укладено договір-замовлення. Вказує, що згідно п. 3.1. «Правил користування крематоріями», затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 08 серпня 2013 року № 373 (далі - Правила), поховання шляхом кремації виконується згідно з волевиявленням померлого, вираженого в усній (у присутності свідків) або в письмовій формі, завіреній в установленому законодавством порядку, та/або за бажанням виконавця волевиявлення померлого, чоловіка (дружини), батьків (усиновителів), дітей, сестри, брата, діда або баби, онука (правнука), іншої особи, яка зобов`язалася поховати померлого.

Повідомляє, що урну з прахом отримує особа, з якою укладено договір-замовлення на організацію та проведення поховання. З позивачкою договір-замовлення на організацію та проведення поховання померлої не укладався, відповідач не має правових підстав видати їй урну з прахом померлого. Відповідач при укладанні договору-замовлення діяв виключного у межах закону та не допустив неправомірних дій по відношенню до позивача, оскільки, коли договір укладається не з родичами померлої, а іншими особами, що зобов`язалась поховати померлого, така ситуація урегульовано нормативно-правовими актами. Відповідач не погоджується із заявленою сумою втрат на правову допомогу у розмірі 10 000,00 грн, та вказує, що позивачем не доведено, що такі втрати є фактичними та неминучими (а.с.53-59).

У системі «Електронний суд» 27 липня 2026 року представник позивачки подала пояснення, в яких наведено доводи позовної заяви. Також вказує, що відповідачем не надано доказів на підтвердження того, що саме ОСОБА_2 є особою, яка зобов`язувалась поховати померлу ОСОБА_3 . За відсутністю зафіксованого у встановленому порядку волевиявлення померлої ОСОБА_3 , ОСОБА_5 не набув статусу виконавця волевиявлення померлої. Позивачці належить право та моральний обов`язок здійснити завершення ритуалу поховання своєї дитини. Позов просить задовольнити (а.с.74-83).

Третя особа ОСОБА_2 повідомлявся про судовий розгляд шляхом направлення судової кореспонденції на адресу реєстрації, поштова кореспонденція повернулась до суду у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою. Пправом на подачу письмових пояснень не скористався.

Дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши надані докази на предмет належності та достовірності, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За матеріалами справи, відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 13 серпня 2005 року, між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 13 серпня 2005 року укладено шлюб, актовий запис № 1310 Житомирського міського управління юстиції. Прізвище дружини після реєстрації шлюбу - ОСОБА_8 (а.с.12).

Згідно зі свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 03 листопада 1983 року, ОСОБА_3 народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьками зазначено: батько - ОСОБА_9 , мати - ОСОБА_7 , актовий запис № 4295 від 03 листопада 1983 року, місце реєстрації: м.Житомір міське відділення РАЦС (а.с.13).

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 26 березня 2026 року, виданого повторно, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що складено Бучанським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Бучанському районі Київської області актовий запис № 260 від 06 березня 2026 року (а.с.14).

07 березня 2026 року між ОСОБА_2 та СКП «Київський крематорій» укладено договір-замовлення № 2-291974К про організацію та проведення поховання.

Предметом укладання договору-замовлення є організація та проведення виконавцем поховання, облаштування місця поховання надання ритуальних послуг та реалізації предметів ритуальної належності в ритуальній службі СКП «Київський крематорій» померлого ОСОБА_3 (а.с.73).

Бучанською окружною прокуратурою 05 березня 2026 року повідомлено завідувача Бучанського районного відділення судово-медичної експертизи Трач М., про те, що прокуратура не заперечує на видачу ОСОБА_2 тіла ОСОБА_3 для поховання (кремації) (а.с.72).

Звертаючись до суду з позовом, представник позивача вказувала, що після укладення з відповідачем договору на організацію поховання, ОСОБА_2 , який не є родичем померлої, протягом трьох місяців не забирає урну з прахом померлої доньки позивача, був призваний на військову службу під час мобілізації, а зволікання із видачею праха може призвести до його утилізації відповідачем.

Представник позивачки листом № 175-2505 від 25 травня 2026 року зверталась до відповідача з вимогою видати матері померлої - ОСОБА_1 урну з прахом її доньки ОСОБА_3 (а.с.16).

Ритуальною службою СКП «Київський крематорій» надано відповідь від 27 травня 2026 року № 058/01-04/91 про те, що договір-замовлення на кремацію ОСОБА_3 укладено підприємством з іншою особою, яка відмінна від вказаної особи позивача, та є виконавцем волевиявлення померлої (а.с.17).

Також, на запит представника позивачки № 427-2705-26 від 27 травня 2026 року до відповідача надати копію волевиявлення ОСОБА_3 щодо ставлення до її тіла та надати копію договору-замовлення (витягу з договору) та інші документи, відповідачем листом від 28 травня 2026 року № 058/01-04/93, з посиланням на нормативні акти, було відмовлено у наданні документів (а.с. 18, 19).

Закон України «Про поховання та похоронну справу» визначає загальні правові засади здійснення в Україні діяльності з поховання померлих, регулює відносини, що виникають після смерті (загибелі) особи, щодо проведення процедури поховання, а також встановлює гарантії належного ставлення до тіла (останків, праху) померлого та збереження місця поховання.

Відповідно вимог ст. ст. 1, 6, 11 Закону України «Про поховання та похоронну справу» поховання - діяльність відповідних органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у межах повноважень, визначених цим Законом, а також суб`єктів господарювання, спрямована на: забезпечення належного ставлення до тіла (останків, праху) померлого; забезпечення права громадян на захоронення їхнього тіла відповідно до їх волевиявлення, якщо таке є; створення та експлуатацію об`єктів, призначених для поховання, утримання і збереження місць поховань; організацію і проведення поховань померлих та/або загиблих; надання ритуальних послуг, реалізацію предметів ритуальної належності. Усі громадяни мають право на поховання їхнього тіла та волевиявлення про належне ставлення до тіла після смерті. Волевиявлення про належне ставлення до тіла після смерті може бути виражене у: згоді чи незгоді на проведення патолого-анатомічного розтину; згоді чи незгоді на вилучення анатомічних матеріалів для трансплантації та/або виготовлення біоімплантатів; побажанні бути похованим у певному місці, за певними звичаями, поруч з певними раніше померлими чи бути підданим кремації; дорученні виконати своє волевиявлення певній особі; іншому дорученні, що не суперечить законодавству. Поховання померлого покладається на виконавця волевиявлення померлого. Якщо у волевиявленні померлого немає вказівки на виконання волевиявлення чи в разі відмови виконавця від виконання волевиявлення померлого поховання померлого здійснюється чоловіком (дружиною), батьками (усиновителями), дітьми, сестрою, братом, дідом або бабою, онуком (правнуком), іншою особою, яка зобов`язалася поховати померлого. Виконавцю волевиявлення померлого або особі, яка зобов`язалася поховати померлого, в установленому законодавством порядку в день звернення видаються: лікарське свідоцтво про смерть - закладом охорони здоров`я; свідоцтво про смерть та довідка про смерть - відділом державної реєстрації актів цивільного стану, виконавчим органом сільських, селищних, міських (крім міст обласного значення) рад, консульською установою чи дипломатичним представництвом України. Зазначені документи можуть надаватися за дорученням виконавця волевиявлення померлого або особи, яка зобов`язалася поховати померлого, іншій юридичній чи фізичній особі.

Частиною 1 ст. 9 Закону України «Про поховання та похоронну справу» визначено, що ритуальні служби - спеціалізовані комунальні підприємства, що створюються органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом, з метою здійснення організації поховання померлих і надання ритуальних послуг, передбачених необхідним мінімальним переліком окремих видів ритуальних послуг, реалізації предметів ритуальної належності, передбаченим пунктом 2 частини другої статті 8 цього Закону.

У відповідності до ст. 26 Закону України «Про поховання та похоронну справу» визначено види поховань померлих. Відтак, поховання померлих може здійснюватися шляхом закопування в могилі труни з тілом померлого; спалювання в крематорії труни з тілом померлого та закопування в могилі чи розміщення в колумбарній ніші урни з прахом померлого; розвіювання праху померлого.

Згідно п. 3.1. «Правил користування крематоріями», затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 08 серпня 2013 року № 373, поховання шляхом кремації виконується згідно з волевиявленням померлого, вираженого в усній (у присутності свідків) або в письмовій формі, завіреній в установленому законодавством порядку, та/або за бажанням виконавця волевиявлення померлого, чоловіка (дружини), батьків (усиновителів), дітей, сестри, брата, діда або баби, онука (правнука), іншої особи, яка зобов`язалася поховати померлого.

Водночас, згідно з п. 1.2. вищевказаних Правил, виконавцем волевиявлення померлого є особа, яка здійснює поховання померлого згідно з волевиявленням останнього, або чоловік (дружина), батьки (усиновителі), діти, сестра, брат, дід або баба, онук (правнук), інша особа, яка зобов`язалася поховати померлого (в разі якщо у волевиявленні померлого немає вказівки на виконання волевиявлення чи в разі відмови виконавця від виконання волевиявлення померлого).

Пунктом 3.2. цих Правил визначено, що поховання шляхом кремації проводиться ритуальними службами згідно з укладеним договором-замовленням на організацію та проведення кремації на підставі свідоцтва про смерть, що видається відділом державної реєстрації актів цивільного стану, виконавчим органом сільських, селищних, міських (крім міст обласного значення) рад, консульською установою чи дипломатичним представництвом України.

У відповідності до п. 3.15. Правил незатребуваний прах зберігається у крематорії протягом одного року, після чого підлягає похованню у спільній могилі. Вилучення урни із спільної могили не дозволяється. Намогильні споруди на спільних могилах не встановлюються.

Встановлено, що договір-замовлення на організацію та проведення поховання померлої ОСОБА_3 був укладений між ОСОБА_2 та відповідачем.

Відповідно, відповідач не видав позивачці урну з прахом померлої, оскільки договір-замовлення з позивачкою не укладався, з огляду на що відмова ОСОБА_1 у видачі урни з прахом померлої не була протиправною, відтак позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Судом також установлено, що на момент розгляду даної справи урна з прахом померлої ОСОБА_3 знаходиться у відповідача та не витребувана особою, з якою укладено договір-замовлення на організацію та проведення поховання.

Зокрема суд враховує, що відповідно до договору-замовлення від 07 березня 2026 року поховання померлої особи повинно було відбутись на кладовищі м. Житомира 21 березня 2026 року.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Отже, враховуючи встановлені обставини, положення Закону України «Про поховання та похоронну справу», суд враховує, що стороною відповідача не надано доказів того, що померла ОСОБА_3 за життя зробила волевиявлення на організацію свого поховання, відповідно суд приходить до висновку, що поховання померлої ОСОБА_3 може здійснюється позивачкою, яка є матір`ю померлої.

Суд погоджується з доводами сторони позивача про те, що зволікання у видачі праху померлої, після смерті якої станом на дату судового рішення пройшло більше п`яти місяців, не є виправданим, зважаючи на ризики поховання праху доньки позивача у спільній могилі.

Отже, позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача видати урну з прахом померлої ОСОБА_3 позивачці, яка є її матір`ю, підлягають задоволенню.

Щодо стягнення судових витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, у розмірі 10 000,00 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з частинами першою - четвертою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч.3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, зокрема, враховує чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

За матеріалами справи інтереси позивачки представляє адвокат Томашевська О.А. на підставі ордеру, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, договору про надання професійної правничої допомоги № 141-2105-26 від 21 травня 2026 року (а.с.21-23, 25, 26).

У договорі про надання професійної правничої допомоги № 141-2105-26 від 21 травня 2026 року, укладеному між АБ «Оксани Томашевської» та Пшеничною А.В., графи щодо узгодженого між сторонами договору розміру гонорару адвоката є незаповненими.

Відповідно до рахунку-фактури № 141-2105-26 від 03 червня 2026 року сплаті підлягає у строк до 05 червня 2026 року сума у розмірі 10 000,00 грн за адвокатські послуги згідно договору № 141-2105-26 від 21 травня 2026 року (а.с.20).

Актом наданих послуг № 1 від 03 червня 2026 року до договору про надання професійної правничої допомоги № 141-2105-26 від 21 травня 2026 року, визначено вид послуг та їх вартість в сумі 10 000,00 грн.

Пунктом 2 акта визначено, що клієнт (ОСОБА_1.) оплачує адвокатському бюро шляхом безготівкового перерахування коштів на рахунок адвокатського бюро протягом 3-х днів з моменту отримання даного акта; клієнт претензій до адвокатського бюро не має; примірник акту на руки отримано клієнтом (а.с.24).

Разом з тим, суду не надану доказів, що позивачкою здійснювалась обумовлена актом від 03 червня 2026 року оплата вартості послуг в сумі 10 000,00 грн протягом 3-х днів після отримання примірника акта, з урахуванням того, що станом на дату ухвалення судового рішення строк платежу настав.

Відповідної заяви, що сторона позивача надасть до суду належні докази сплати послуг адвоката протягом п`ятьох днів після ухвалення судового рішення, позовна заява не містить.

Враховуючи наведене, суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір в сумі 1 064,96 грн, що документально підтверджено (а.с.32). Отже, з відповідача на користь позивачки слід стягнути суд збір в сумі 532,48 грн відповідно до задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 141, 259, 263-265, 268, 273, 354,355 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Ритуальної служби Спеціалізованого комунального підприємства «Київський крематорій» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), третя особа: ОСОБА_2 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, - задовольнити частково.

Зобов`язати Ритуальну службу Спеціалізоване комунальне підприємство «Київський крематорій» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) видати урну з прахом померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 її матері ОСОБА_1 з метою здійснення поховання.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Ритуальної служби Спеціалізованого комунального підприємства «Київський крематорій» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 532 (п`ятсот тридцять дві) гривні 48 коп.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відомості про учасників справи:

Позивач - ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .

Відповідач - Ритуальна служба Спеціалізоване комунальне підприємство «Київський крематорій» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), адреса: 03039, м. Київ, вул. Байкова, 16, код ЄДРПОУ 05416768.

Третя особа - ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 .

Повний текст судового рішення складено 14 серпня 2026 року.

Суддя А.В.Слободянюк