Рішення № 138984336, 14.08.2026, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/27029/25

Провадження № 2/752/6073/26

РІШЕННЯ

Іменем України

14 серпня 2026 року Голосіївський районний суд міста Києва в складі головуючого судді Слободянюк А.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Гелексі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2025 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «ФК «Гелексі» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просить суд стягнути на свою користь з відповідача заборгованість за договором позики у розмірі 24 959,50 грн, судовий збір - 2 423,00 грн та витрати на правничу допомогу - 5 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 12 жовтня 2019 року між ТОВ «ФК «Гелексі» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи було укладено договір позики № 110185 в електронній формі (далі - договір позики), відповідно до умов якого позичальнику надано грошові кошти у сумі 5 000,00 грн, на умовах строковості, поворотності та оплатності.

Позивач свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу грошові кошти у розмірі, встановленому договором.

Відповідач не належним чином виконував свої зобов`язання за договором позики, у зв`язку з чим у нього утворилася заборгованість у загальному розмірі 24 959,50 грн, з яких: 5 000,00 грн - заборгованість за позикою; 19 959,50 грн - заборгованість по процентам та комісії за користування позикою.

На підставі викладеного, позивач просить стягнути з відповідача вказану суму заборгованості, а також судові витрати по справі.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 07 листопада 2025 року у справі відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення сторін.

Відповідачу направлялась копія ухвали про відкриття провадження за зареєстрованою адресою місця проживання, однак на адресу суду повернувся конверт з відміткою «Повернення. Адресат відсутній за вказаною адресою».

Згідно з положеннями частини сьомої та восьмої статті 128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. Днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі №911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, в даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Таким чином, відповідач вважається належним чином повідомленим про розгляд його справи судом, процесуальним правом подати відзив на позовну заяву не скористався.

Відповідно до положень ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно вимог ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи те, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, керуючись частиною другою статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об`єктивно та всебічно з`ясувавши обставини справи, приходить до наступного висновку.

Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що 12 жовтня 2019 року між ТОВ «Фінансова компанія «Гелексі» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 110185 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи, договір підписано одноразовим ідентифікатором /988gfv0w/ (далі - договір позики).

Згідно пункту 1 договору позики «Предмет договору» визначено наступне:

1.1.1 сума позики 5000,00 грн;

1.1.2 плата за користування позикою у вигляді:

1.1.2.1 процентів (надалі за текстом іменується - «процентна ставка» в усіх відмінках) складає 0,01% (одна сота відсотка) в день від поточного залишку позики;

1.1.2.2 комісії (надалі за текстом іменується - «комісійна винагорода» в усіх відмінках) складає 1,3% в день від початкового розміру позики відповідно пп.1.1.1. Договору;

1.1.3 нарахування процентів за Договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування позикою.

1.1.4 нарахування комісії за Договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування позикою.

1.1.5 строк повернення позики (термін платежу): 10 листопада 2019 року.

Згідно з п. 1.2 договору позика надається Позичальнику в сумі, що зазначена в пп.1.1.1. Договору в безготівковій формі (шляхом зарахування відповідної суми на банківський рахунок Позичальника).

Відповідно до п. 1.3 договору якщо Позичальник повертає позику в той самий день, що і день отримання позики - Позичальник сплачує на користь Позикодавця компенсацію в розмірі 100,00 грн. В цьому випадку вимоги пп.1.1.2.-1.1.4. не застосовуються.

Відповідно до п. 5.3 договору у випадку прострочення терміну платежу зі сплати Заборгованості, Позичальник зобов`язаний сплатити Позикодавцю підвищену комісійну винагороду в розмірі 3,0% в день від суми позики за кожний день прострочення.

10 листопада 2019 року між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору позики № 110185 від 12 жовтня 2019 року. Відповідно до умов додаткової угоди, до договору позики № 110185 від 12 жовтня 2019 сторонами внесено зміни: до пункту 1.1.5. строк повернення позики (термін платежу) 09 грудня 2019 року». Графік платежів викладено у новій редакції з урахування змін: термін платежу - 09 грудня 2019 року, сума - 5 000,00 грн, проценти за користування позикою - 14,5 грн, комісійна винагорода за користування позикою - 1 885,00 грн, заборгованість за договором - 6 899,50 грн. Додаткову угоду підписано одноразовим ідентифікатором /4s0wqx43/.

Також 10 грудня 2019 року між сторонами укладено додаткову угоду № 2 до договору позики № 110185 від 12 жовтня 2019 року. Відповідно до умов додаткової угоди, до договору позики № 110185 від 12 жовтня 2019 сторонами внесено зміни: до пункту 1.1.5. строк повернення позики (термін платежу) 08 січня 2020 року». Графік платежів викладено у новій редакції з урахування змін: термін платежу - 09 грудня 2019 року, сума - 5 000,00 грн, проценти за користування позикою - 14,5 грн, комісійна винагорода за користування позикою - 1 885,00 грн, заборгованість за договором - 6 899,50 грн. Додаткову угоду підписано одноразовим ідентифікатором /z2143949/.

Судом встановлено, що ТОВ «ФК «Елаєнс» надає послуги з переказу грошових коштів на підставі договору № 04/08-17 ПК, укладеного 04 серпня 2017 року між ТОВ «ФК «Елаєнс» та ТОВ «ФК «Гелексі».

Згідно із довідкою ТОВ «ФК «Елаєнс» № 110185 від 01 вересня 2025 року ОСОБА_1 перераховано на банківську картку НОМЕР_1 , банк емітент платіжної картки - ПриватБанк, грошові кошти у розмірі 5 000,00 грн, транзакція № 170806706.

Із доданого до позовної заяви розрахунку заборгованості вбачається, що загальна сума заборгованості ОСОБА_1 за договором № 110185 від 12 жовтня 2019 року за період з 12 жовтня 2019 року по 06 травня 2020 року становить 25 336,29 грн.

У позові позивач просить стягнути заборгованість з відповідача у сумі 24 959,50 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 5 000,00 грн, заборгованість за процентами та комісією - 19 959,50 грн.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

За змістом ст. 525 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У постанові Верховного Суду від 30 листопада 2022 року у справі № 334/3056/15 зроблено висновок, що у справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

Як вбачається з досліджених доказів, ТОВ «ФК «Гелексі» виконало свої зобов`язання. Натомість, умови договору відповідач належним чином не виконав, у зв`язку з чим виникла заборгованість за тілом кредиту у розмірі 5 000,00 грн, яка підлягає стягненню.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Щодо нарахування відсотків, суд зазначає наступне.

Статтями 1046, 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до частини 1 статті 1048 та частини 1 статті 1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини 1 статті 1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

З аналізу зазначених норм матеріального права слідує, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Зазначена правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постановах: від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, провадження № 4-154цс18, від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц, провадження № 14-318цс18, від 4 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16, від 21 вересня 2021 року у справі № 910/10374/17.

За умовами укладеного сторонами договору сума позики складає 5 000,00 грн.

Як вбачається з розрахунку заборгованості, кредитні кошти в сумі 5 000,00 грн на дату останнього платежу - 08 січня 2020 року відповідачем не повернуто, натомість 10 листопада 2019 року відбулось погашення позики у вигляді сплати нарахованих відсотків та комісії на суму 1899,50 грн, з цієї ж дати строк повернення позики пролонговано (двічі) по 08 січня 2020 року.

Оскільки умовами договору позики встановлено строк повернення позики 08 січня 2020 року, тому нарахування процентів за користування кредитом є правомірним за період з 10 листопада 2019 року по 20 січня 2020 року, і становить: 5 000,00 грн *0,01/100*58 дн.= 29,00 грн.

Так само, правомірним є нарахування комісії за період з 10 листопада 2019 року по 08 січня 2020 року, що становить: 5 000,00 грн *1,3/100*58 дн. = 3 770,00 грн.

Нарахування позивачем процентів за користування кредитом та комісії після спливу строку кредитування (після 08 січня 2020 року) є неправомірним, тому суд відмовляє в цій частині позовних вимог.

За наведених обставин, встановивши неналежне виконання умов договору зі сторони позичальника, з урахуванням часткової сплати відповідачем відсотків, до стягнення підлягають відсотки та комісія у розмірі 3 799,00 грн (29,00 грн + 3 770,00 грн).

Відповідно до ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позов ТОВ «ФК «Гелексі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості підлягає частковому задоволенню, стягнувши з відповідача на користь позивача заборгованість за договором позики у розмірі 8 799,00 грн з яких: 5 000,00 грн - заборгованості за тілом позики, 29,00 грн - проценти за користування кредитними коштами, 3 770,00 грн - комісія.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 133 Цивільного процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. (ч. 3 ст. 137 Цивільного процесуального кодексу України).

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн, то суд вказує наступне.

За матеріалами справи інтереси позивача у справі представляє адвокат Рудзей Ю.В., який надав довіреність від 09 липня 2025 року, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, ордер.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача надано: Договір про надання правничої допомоги від 09 липня 2025 року, укладений між адвокатом Рудзеєм Ю.В. та ТОВ «ФК «Гелексі». Також надано Акт № 110185 наданих послуг правничої допомоги від 01 вересня 2025 року за Договором про надання правничої допомоги від 09 липня 2025 року, за умовами якого адвокат надав правову допомогу на суму 5 000,00 грн за правовий аналіз обставин справи, складення позовної заяви та формування додатків.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Враховуючи надані стороною позивача докази понесення судових витрат на правничу допомогу, часткове задоволення позову, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам (35,25 %) судові витрати на правничу допомогу в сумі 1 762,50 грн.

При зверненні до суду з даним позовом позивачем також сплачено судовий збір в сумі 2 423,00 грн, який відповідно до ст.141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно (35,25 %)задоволеним вимогам в сумі 854,11 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 13, 14, 82,141, 223, 259, 263-265, 268, 279, 354 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Гелексі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Гелексі» заборгованість за договором позики № 110185 від 12 жовтня 2019 року в розмірі 8 799 (вісім тисяч сімсот дев`яносто дев`ять) грн 00 коп.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Гелексі» судовий збір в сумі 854 (вісімсот п`ятдесят чотири) грн 11 коп та витрати на правничу допомогу в сумі 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн 50 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «Гелексі», адреса: 01054, м. Київ, вул. В. Липинського, буд. 10/1, код ЄДРПОУ 41229318.

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1

Повний текст судового рішення складено 14 серпня 2026 року.

Суддя А.В. Слободянюк