Вирок № 138983676, 13.08.2026, Індустріальний районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Харкова)

Суддя ОСОБА_1

Справа № 644/6890/26

Провадження № 1-кп/644/914/26

13.08.2026

ВИРОК

Іменем України

13 серпня 2026 року м. Харків

Індустріальний районний суд м. Харкова у складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 4 приміщення Індустріального районного суду м. Харкова в режимі відеоконференції обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023220000001043 від 08.09.2023, стосовно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кіровоград, громадянина України, з вищою освітою, тимчасово не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та фактичного проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

ВСТАНОВИВ:

I.Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.

Судом установлено, що 08.09.2023 близько 06 год 20 хв, ОСОБА_4 , керуючи технічно справним транспортним засобом «MERCEDES BENZ SPRINTER», р.н. НОМЕР_1 , рухався по пр-т Героїв Харкова зі сторони вул. Ощепкова у напрямку вул. Плиткова у м. Харкові зі швидкістю 60 км/год.

У районі перехрестя пр-т Героїв Харкова та пр-т Індустріальний у м. Харкові, ОСОБА_4 , діючи необережно, не переконався в безпеці своїх дій і що вони не створять перешкод чи небезпеки іншим учасникам руху, своєчасно не зменшив швидкість руху, не зупинив керований ним автомобіль та не дав дорогу пішоходу ОСОБА_6 , який в цей час переходив проїжджу частину з лівої частини дороги направо по ходу руху автомобіля, чим порушив вимоги п. 10.1 та 12.3 Правил дорожнього руху України, згідно з якими:

п.10.1 Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху,

п. 12.3 «У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди»,

та здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_6 , у результаті чого останній помер в приміщенні міської клінічної лікарні швидкої та невідкладної медичної допомоги ім. проф. О.І. Мещанінова.

Згідно з висновком судово-медичної експертизи у ОСОБА_6 , у зв`язку з дорожньо-транспортною подією 08.09.2023 мала місце важка сукупна травма у вигляді таких ушкоджень: черепно мозкова травма крововилив у м`які тканини голови з боку їх внутрішньої поверхні в потиличній ділянці справа і в лобовій ділянці зліва, крововиливи під оболонки головного мозку, пошкодження речовини головного мозку, крововиливи в шлуночки головного мозку, садна обличчя, закрита травма грудної клітини - крововиливи в середостіння і в навколосерцеву сумку, забій серця, забій легенів, закрита травма живота - крововилив у правий купол діафрагми, підкапсульний крововилив в печінку. Синці і садна верхніх і нижніх кінцівок.

Причиною смерті ОСОБА_6 явилася вказана вище важка сукупна травма з забоями внутрішніх органів та її ускладнення - набряк головного мозку, гострий розлад кровообігу.

Смерть ОСОБА_6 настала ІНФОРМАЦІЯ_2 о 06 год 30 хв у КНП «МКЛШНМД ім. проф. О.І. Мещанінова».

Перераховані ушкодження утворилися прижиттєво, в єдиний проміжок часу від травматичної дії тупих твердих предметів, індивідуальні особливості травмуючої поверхні яких в ушкодженнях не відобразилися, могли утворитися в умовах дорожньо-транспортної події, при обставинах і в строк вказаних у постанові слідчого - 08.09.2023 збитий автомобілем.

Керуючись п. 4.8 Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень, травма, встановлена у ОСОБА_6 має ознаки тяжкого тілесного ушкодження по критерію небезпеки для життя (згідно п.2.1.3. «в», «л» Правил «судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних пошкоджень») і знаходиться в причинному зв`язку зі смертю.

Згідно з висновками автотехнічних судових експертиз в діях водія автомобілю «MERCEDES BENZ SPRINTER», р.н. НОМЕР_1 , ОСОБА_4 вбачаються невідповідності вимогам п. 10.1 та 12.3 Правил дорожнього руху України, які, з технічної точки зору знаходилися у причинному зв`язку з настанням даної події.

Порушення правил безпеки дорожнього руху ОСОБА_4 виразилося в тому, що він, 08.09.2023 близько 06 год 20 хв, керуючи технічно справним транспортним засобом «MERCEDES BENZ SPRINTER», р.н. НОМЕР_1 , рухався по пр. Героїв Харкова зі сторони вул. Ощепкова у напрямку вул. Плиткова в м. Харкові зі швидкістю 60 км/год.

В районі перехрестя пр-т Героїв Харкова та пр-т Індустріальний у м. Харкові, ОСОБА_4 , діючи необережно, не переконався в безпеці своїх дій і що вони не створять перешкод чи небезпеки іншим учасникам руху, своєчасно не зменшив швидкість руху, не зупинив керований ним автомобіль та не надав дорогу пішоходу ОСОБА_6 , який в цей час переходив проїжджу частину з лівої частини дороги на праву по ходу руху автомобіля, та здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_6 , чим порушив вимоги п.п.10.1 та 12.3 Правил дорожнього руху України, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_6 .

Отже, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , скоїв кримінальне правопорушення злочин, передбачений ч. 2 ст. 286 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.

1.1.Правова позиція сторони обвинувачення.

1.1.1.Правова позиція сторони обвинувачена відображена в обвинувальному акті, з огляду на який прокурор зазначив, що визнання винуватості ОСОБА_4 у повному обсязі та надання стороною обвинувачення доказів, які досліджені судом та є достатніми для встановлення відповідності викладених у обвинувальному акті фактичних обставин об`єктивної істини, як зважаючи на окремі докази, так і в їх сукупності дають підстави обґрунтовано визнати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Окрім цього, прокурор звернув увагу суду на те, що ОСОБА_4 повністю визнає свою вину, під час судового засідання щиро розкаявся, висловив жаль за свої дії, відшкодував матеріальну та моральну шкоду батьку загиблого ОСОБА_6 - ОСОБА_7 , про що потерпілий надав відповідну розписку (а.с. 141), та вважав, враховуючи обставини, які пом`якшують покарання, зокрема щире каяття обвинуваченого, відшкодування шкоди, а також послідовну позицію обвинуваченого щодо визнання винуватості, недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються та просив суд здійснити розгляд справи згідно з ч. 3 ст. 349 КПК України, а також вважав за можливе призначити ОСОБА_4 покарання, в межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України, у виді позбавлення волі строком на 4 роки з позбавленням права керувати транспортним засобом на 1 рік, з подальшим застосуванням ст. 75 КК України та звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням на іспитовий строк 2 (два) роки, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього судом обов`язки визначені п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України.

1.1.2. Позиція потерпілого

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , будучи потерпілою особою, в межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023220000001043 від 08.09.2023, стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, підтримав обвинувачення у повному обсязі, за власним бажанням не подавав цивільного позову, не заперечував проти розгляду кримінального провадження згідно з положеннями ч. 3 ст. 349 КК України, клопотав перед судом щодо недоцільності дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, та просив суд здійснювати розгляд справи за його відсутності як в підготовчому засіданні, так і під час розгляду справи по суті, що підтверджується відповідною заявою ОСОБА_7 (а.с. 106). Окрім цього, ОСОБА_7 , у своїй заяві зазначив, що йому роз`яснено наслідки розгляду кримінального № 12023220000001043 від 08.09.2023 за ч. 3 ст. 349 КПК України, просив суд розглядати справу без його участі.

1.2.Позиція сторони захисту

1.2.1.Захисник ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_5 , який діє в інтересах обвинуваченого на підставі ордеру серії АХ № 1355413 від 08.06.2026 (а.с. 22), просив суд врахувати визнання вини обвинуваченим, його щире каяття, висловлений жаль та сором, вибачення перед потерпілим за скоєне, а також повне відшкодування шкоди, що підтверджується наданою до суду розпискою (а.с. 141), позитивні характеристики ОСОБА_4 , також клопотав перед судом про визнання недоцільним дослідження доказів по справі щодо тих обставин, які ніким з учасників судового провадження не оспорюються, запевнив розуміння обвинуваченим змісту цих обставин, та підтвердив добровільність його позиції і розуміння обмежень щодо оскарження визнаних обставин, які ніким з учасників судового провадження не оспорюються в апеляційному порядку. Окрім цього, захисник ОСОБА_4 просив суд призначити йому покарання не пов`язане з позбавленням волі, враховуючи повне визнання вини обвинуваченим, його щире каяття у скоєному, примирення з потерпілою стороною, повне відшкодування завданої внаслідок злочину шкоди, та вважав за доцільне та справедливе призначити ОСОБА_4 покарання в межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України, у виді позбавлення волі строком на 4 роки, із застосуванням ст. 75 КК України звільнити від відбування покарання з випробуванням строком на 2 роки, з покладенням на обвинуваченого обов`язків згідно зі ст. 76 КК України, без позбавлення права керування транспортним засобом, обгрунтовуючи зазначене тим, що ОСОБА_4 здійснює постійний догляд за своєю матір`ю ОСОБА_8 , яка є особою з інвалідністю 1 групи, та здатна переміщувати лише з допомогою сина ОСОБА_4 . Окрім цього, обвинувачений здійснює волонтерську діяльність, допомогаючи ЗСУ, шляхом доставки провізії на бойові позиції, що свідчить про потребу обвинуваченого не втрачати право керування транспортним засобом, у зв`язку з цим, адвокат просив суд не позбавляти права керування ТЗ обвинуваченим.

1.2.2.Обвинувачений ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , свою вину у скоєнні інкримінованому йому кримінального правопорушення повністю визнав, з відповідною кримінально-правовою кваліфікацією його дій погодився, не оспорюючи фактичних обставин, викладених у обвинувальному акті та висновках експертних досліджень. Свої дії ОСОБА_4 піддав критичній оцінці, у скоєному щиро розкаявся, висловив жаль та сором за вчинені дії та співчуття за свою поведінку. Окрім цього, обвинувачений ОСОБА_4 підтримав позицію висловлену захисником та просив визнати недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким, зокрема й ним особисто, не оспорюються, запевнив суд, що правильно розуміє зміст цих обставин, погоджується з кваліфікацією його діянь, визнає обставини встановлені стороною обвинувачення, а також зазначив, що розуміє, що у випадку не дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ним не оспорюються, він буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, про надав відповідну заяву в особі захисника адвоката ОСОБА_5 (а.с. 94, 124). Також, обвинувачений продемонстрував готовність до сприйняття та виконання будь-якого покарання призначеного судом, заразом просив призначення покарання не пов`язане з позбавленням волі, посилаючись на щире каяття, примирення зі стороною потерпілої, враховуючи повне відшкодування завданої внаслідок злочину шкоди та необхідністю здійснення догляду за своєю матір`ю та продовженням надавати допомогу ЗСУ.

II.Статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.

За наведених вище обставин, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , скоїв кримінальне правопорушення - злочин, яке суд кваліфікує за ч. 2 ст. 286 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.

III.Докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів.

Об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у своїй постанові від 16.09.2024 (справа 444/870/22, провадження № 51- 2989 кмо 23) зазначила, що суд у конкретному кримінальному провадженні на підставі ч. 3 ст. 349 КПК має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, у тому числі, у разі часткового заперечення винуватості особи у вчиненні окремого кримінального правопорушення в сукупності кримінальних правопорушень, яке має окрему кваліфікацію, або є окремим епізодом кримінального правопорушення, чи невизнання цивільного позову, та у такому випадку щодо цих оспорюваних обставин провести судовий розгляд у загальному порядку, дослідивши докази, які підтверджують або спростовують ці обставини. Такий порядок розгляду кримінального провадження не звільняє суд від обов`язку встановити обставини, які підлягають доказуванню в кримінальному провадженні, визначені в ч. 1 ст. 91 КПК.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 349 КПК України, у зв`язку із надходженням клопотання від сторони захисту, обвинувачення та потерпілого про недоцільність дослідження доказів щодо тих обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються, підтримання вказаного клопотання обвинуваченим, суд дійшов переконання про задоволення клопотання обвинуваченого та прокурора, та, на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, за згодою учасників судового провадження, визнав недоцільним дослідження доказів по справі, щодо тих обставин, які ніким з учасників судового провадження не оспорюються.

Заразом, суд з`ясував, чи правильно розуміє обвинувачений ОСОБА_4 зміст цих обставин, чи не оспорюють їх, і не наполягають на дослідженні всіх доказів у справі, переконався у добровільності їх позиції, роз`яснив обвинуваченому та потерпілому, що у такому випадку, вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку згідно з ч. 3 ст. 349 КПК України.

Враховуючи вище викладене, беручи до уваги визнання вини обвинуваченим у вчиненому кримінальному правопорушенні, обставини скоєння якого, викладені в обвинувальному акті, ОСОБА_4 не піддавав сумніву, правильно розуміє зміст цих обставин, що у суду не викликало сумнівів у добровільності його позиції, тому суд, за згодою ОСОБА_4 з урахуванням думки прокурора, захисника обвинуваченого, потерпілого ОСОБА_9 , керуючись імперативною вимогою щодо дотримання принципів змагальності та диспозитивності, відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин кримінального провадження, які ніким з учасників судового провадження не оспорюються, обмежив обсяг досліджуваних доказів та установив такий порядок їх дослідження, відповідно до якого у судовому засіданні допитано обвинуваченого, оголошено та досліджено надані стороною обвинувачення та захисту письмові докази, зокрема документи, що характеризують особу обвинуваченого та заходи забезпечення кримінального провадження за № 12023220000001043 від 08.09.2023 стосовно ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 286 КК України.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованому йому кримінальному правопорушенні повністю визнав та пояснив суду, що 08.09.2023 близько 06 год 20 хв, керуючи технічно справним транспортним засобом «MERCEDES BENZ SPRINTER», р.н. НОМЕР_1 , рухався по пр. Героїв Харкова зі сторони вул. Ощепкова у напрямку вул. Плиткова в м. Харкові зі швидкістю 60 км/год. В районі перехрестя пр-т Героїв Харкова та пр-т Індустріальний у м. Харкові, діючи необережно, не переконався в безпеці своїх дій і що вони не створять перешкод чи небезпеки іншим учасникам руху, своєчасно не зменшив швидкість руху, не зупинив керований ним автомобіль та не надав дорогу пішоходу ОСОБА_6 , який в цей час переходив проїжджу частину з лівої частини дороги на праву по ходу руху автомобіля, та здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_6 , чим порушив вимоги п.п.10.1 та 12.3 Правил дорожнього руху України, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_6 .

Суд дійшов переконання, що показання обвинуваченого не викликають сумніву у правильності розуміння змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції, розповідь якого характеризується структурованістю, хронологією та не викликає сумнівів про відповідність дійсності.

Окрім показань обвинуваченого ОСОБА_4 , суд бере до уваги зокрема й документи, що характеризують особу обвинуваченого, надані стороною обвинувачення та захисту, а також документи заходів забезпечення кримінального провадження за № 12023220000001043 від 08.09.2023, що підтверджується такими дослідженими письмовими доказами:

1.копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 виданого 15.09.2009 Кіровським РВ УМВС України в Кіровоградській області на ім`я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 26-28, 45-49, 79-80, 126,) та копією картки платника податків ОСОБА_4 (а.с. 28, 126/на звороті);

2.копією свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 від 08.01.2025, видане на ім`я ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , у графі мати вказана ОСОБА_8 , батько ОСОБА_10 (а.с. 38);

3.копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_4 виданого на ім`я ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 39-41, 137) та копією довідки про присвоєння ідентифікаційного номера ОСОБА_8 (а.с. 138);

4.довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААБ № 179012, згідно якої ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 з 26.12.2018 є особою з інвалідністю І групи (безтерміново) та має значну залежність від інших осіб у виконанні життєво-важливих елементів самообслуговування (а.с. 42-43, 139);

5.копією пенсійного посвідчення № НОМЕР_5 на ім`я ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , серії НОМЕР_6 (а.с. 43, 140);

6.витягом з Реєстру територіальної громади № 2026/001180892 від 23.01.2026, згідно якого місце проживання ОСОБА_4 зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 127);

7.копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу «MERCEDES BENZ SPRINTER», р.н. НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_11 (а.с. 128);

8.характеристикою виданою головою квартального комітету № 15 ОСОБА_12 від 15.09.2023 на ОСОБА_4 , з якої вбачається, що останній доглядає за своєю матір`ю ОСОБА_8 , 1952 року народження, яка є інвалідом І групи та є лежачою (а.с. 129);

9.характеристикою виданою директором ФОП ОСОБА_13 на ОСОБА_4 , з якої вбачається, що останній у 2020 році прийнятий на роботу на підприємство водієм, за час роботи на робочій машині аварій та порушень ПДР не було. ОСОБА_4 завжди відповідально підходить до вирішення поставлених завдань, завжди тактовний, ввічливий та уважний, доган і стягнень не має (а.с. 130);

10.характеристикою виданою директором ТОВ «ВЕГАНПРОДТОРГ» на ОСОБА_4 , з якої вбачається, що останній в період повномасштабного вторгнення допомагав підприємству доставляти продукти харчування для ЗСУ на передові позиції, на які не кожен водій хотів їхати, оскільки була загроза життю та здоров`ю. Як водій кваліфікується у колективі дуже добре, автомобіль завжди у дуже гарному технічному стані (а.с. 131);

11.вимогою, щодо відомостей про судимості, згідно з якою вбачається, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , раніше не судимий (а.с. 132-134);

12.направленням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на предмет освідування на стан алкогольного та наркотичного сп`яніння від 08.09.2023 (а.с. 135);

13.довідкою про отримання допомоги від 18.05.2026 № 262/40-2, згідно з якої ОСОБА_4 перебував на обліку в УПСЗН Фортечного районного департаменту соціальної політики Кропивницької міської ради з 01.06.2023 по 31.05.2024 та з 01.01.2025 по 31.12.2025 та йому призначено компенсацію за надання соціальних послуг за особою з інвалідністю І групи ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 136);

14.розпискою ОСОБА_9 від 28.05.2026, з якої вбачається, що останній отримав 50 000,00 гривень від ОСОБА_4 в рахунок компенсації матеріальної та моральної шкоди у результаті ДТП, якого загинув його син ОСОБА_6 . Будь-яких претензій до ОСОБА_4 він не має (а.с. 141);

15.довідкою КЗ «Кіровоградська обласна психіатрична лікарня» психоневрологічного диспансерного відділення № 13 від 12.09.20236, з якої вбачається, що ОСОБА_4 на диспансерному обліку не перебуває та за медичною допомогою не звертався (а.с. 142);

16.довідкою КНП «Обласна клінічна психіатрична лікарня КОР» № б/н від 12.09.2023, з якої вбачається, що ОСОБА_4 перебуває профілактичному обліку з дз F19.1 (а.с. 143);

17.ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 13.09.2023 накладено арешт з позбавленням права володіння, користування та розпорядження на належний ОСОБА_11 автомобіль «MERCEDES BENZ SPRINTER», р.н. НОМЕР_1 (а.с. 144-145);

18.довідкою про витрати на проведення судової експертизи № СЕ-19/121-23/20550-ІТ від 30.10.2023 у сумі 2868,00 грн (а.с. 146);

19.довідкою про витрати на проведення судової експертизи № СЕ-19/121-23/28834-ІТ від 18.12.2023 у сумі 3029,12 грн (а.с. 147);

20.довідкою про витрати на проведення автотехнічної експертизи № СЕ-19/121-26/14810-ІТ від 25.05.2026 у сумі 3 850,88 грн (а.с. 148).

Будь-яких інших доказів у ході судового розгляду сторонами з боку обвинувачення та захисту, які були вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб передбачених КПК України, зважаючи на позицію учасників судового провадження щодо застосування ч. 3 ст. 349 КПК України, надано та досліджено не було.

Оцінюючи здобуті у справі та досліджені в судовому засіданні докази, суд визнає їх належними і допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов`язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню у справі та становлять предмет доказування, передбачені як джерела доказування у КПК України, зібрані відповідно до вимог чинного кримінального процесуального законодавства.

Порушень вимог ст. 87 КПК України судом не встановлено, тому, суд дійшов переконання, про належність, допустимість, достовірність безпосередньо досліджених доказів у судовому засіданні, їх узгодженість між собою та іншими доказами у справі, що в сукупності є достатнім для належної правової оцінки дій обвинуваченого, визнання його вини, а, також для вивчення та дослідження особи обвинуваченого.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену у справах «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011 та «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанії» від 06.12.1998, де Європейський Суд наголошує про те, що «суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь - яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою» (п. 150, п. 253).

Суд дійшов переконання, що подія кримінального правопорушення мала місце, так ОСОБА_4 08.09.2023 близько 06 год 20 хв, керуючи технічно справним транспортним засобом «MERCEDES BENZ SPRINTER», р.н. НОМЕР_1 , рухався по пр. Героїв Харкова зі сторони вул. Ощепкова у напрямку вул. Плиткова в м. Харкові зі швидкістю 60 км/год. В районі перехрестя пр. Героїв Харкова та пр. Індустріальний в м. Харкові, ОСОБА_4 , діючи необережно, не переконався в безпеці своїх дій і що вони не створять перешкод чи небезпеки іншим учасникам руху, своєчасно не зменшив швидкість руху, не зупинив керований ним автомобіль та не надав дорогу пішоходу ОСОБА_6 , який в цей час переходив проїжджу частину з лівої частини дороги на праву по ходу руху автомобіля, та здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_6 , чим порушив вимоги п.10.1 та 12.3 Правил дорожнього руху України, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_6 .

Отже, оскільки обвинувачений ОСОБА_4 беззаперечно визнав свою вину у скоєнні інкримінованому йому кримінальному правопорушенні злочині, не оспорює фактичні обставини справи та правильно розуміє зміст цих обставин, у суду відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності його позиції, з урахуванням викладеного вище, суд дійшов висновку щодо доведеності вини обвинуваченого ОСОБА_4 у скоєнні злочину, передбаченого за ч. 2 ст. 286 КК України, за яке до нього необхідно застосувати покарання передбачене санкцією відповідної статті КК України.

IV.Обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання, мотиви призначення

покарання

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , згідно з вимогами ст. 65-67 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного, обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання, та вимоги ч.2 ст. 50 КК України, якою передбачено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи та попередження нових кримінальних правопорушень.

Визначення ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення полягає у з`ясуванні судом насамперед питання про те, до злочинів якої категорії тяжкості відносить закон (ст. 12 КК України) вчинене у конкретному випадку злочинне діяння. Беручи до уваги те, що у зазначеній статті КК України міститься лише видова характеристика ступеня тяжкості злочину, що відображається у санкції статті, встановленій за злочин цього виду, суд при призначенні покарання, на основі всебічного, повного та неупередженого врахування обставин кримінального провадження в їх сукупності визначає тяжкість конкретного кримінального правопорушення, враховуючи його характер, цінність суспільних відносин, на які вчинено посягання, тяжкість наслідків, спосіб посягання, форму і ступінь вини, мотивацію кримінального правопорушення, наявність або відсутність кваліфікуючих ознак.

Судом враховано, що ОСОБА_4 скоїв кримінальне правопорушення, яке відноситься до категорії тяжкого злочину відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України, зокрема: порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілому тяжке тілесне ушкодження, караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.

Суд зважає, що у рішенні «Бемер проти Німеччини» від 03.10.2002 ЄСПЛ зазначає, що кримінальний суд має враховувати особу засудженого, його стаж злочинної діяльності, обставини скоєного ним злочину, його поведінку після злочину, умови його життя та наслідки, яких можна очікувати у зв`язку з відстрочкою.

Вивченням особи обвинуваченого, судом установлено, що ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_5 у м. Кіровоград, за національністю українець, громадянина України (а.с. 126, 26-28, 45-49), із вищою освітою, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 127), раніше не судимого (а.с. 132-134), на обліку у лікаря психіатра не перебуває (а.с. 142) та перебуває профілактичному обліку з дз F19.1 (а.с. 143). За місцем роботи як водій характеризується позитивно, а час роботи на робочій машині аварій та порушень ПДР не було. ОСОБА_4 завжди відповідально підходить до вирішення поставлених завдань, завжди тактовний, ввічливий та уважний, доган і стягнень не має (а.с. 130). Заразом, займається волонтерською діяльністю, зокрема допомагав підприємству ТОВ «ВЕГАНПРОДТОРГ» доставляти продукти харчування для ЗСУ на передові позиції, на які не кожен водій хотів їхати, оскільки була загроза життю та здоров`ю. Як водій кваліфікується у колективі дуже добре, автомобіль завжди у дуже гарному технічному стані (а.с. 131).

Має на утриманні особу з інвалідністю І групи, яка є його матір`ю ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , характеристикою виданою головою квартального комітету № 15 ОСОБА_12 від 15.09.2023 (а.с. 129), довідкою про отримання допомоги від 18.05.2026 № 262/40-2 (а.с. 136), довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААБ № 179012 (а.с. 139, 42-43).

Суд враховує, що під час вибору покарання мають значення обставини, які його пом`якшують і обтяжують, відповідно до положень ст. 66, 67 КК України, покарання, що відповідає правовій позиції викладеній у п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», з якої вбачається, що встановлення пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин має значення для правильного його призначення, судам необхідно всебічно досліджувати матеріали справи щодо наявності таких обставин і наводити у вироку мотиви прийнятого рішення.

Відповідно до обвинувального акту від 28.05.2026, обставинами, які пом`якшують покарання ОСОБА_4 є повне визнання вини, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, щире каяття, повне відшкодування шкоди потерпілому (а.с. 5), заразом під час судового розгляду справи ОСОБА_4 беззаперечно та дійсно визнав свою вину за обставин, які ставляться йому в провину, усвідомлюючи усю тяжкість скоєного, вільно та без утаювання розкривав суду усі відомі йому обставини вчиненого діяння, неодноразово засуджував свою поведінку, надаючи їй відверту негативну оцінку, неодноразово виражав щирий жаль та співчуття з приводу цього, осуджуючи свою поведінку, відшкодував шкоду завдану своїми протиправними діями, що підтверджено потерпілим під час судового слухання, та про що також надано відповідну розписку (а.с. 141).

Судом враховано правовий висновок Верховного Суду у постанові від 20.04.2021 в справі № 457/529/20, з якого вбачається, що щире каяття це обставина, яка відображає психічний стан особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, і передбачає глибокі внутрішні переживання особою того, що сталося, моральне засудження своєї кримінально караної поведінки, почуття сорому, докорів сумління і готовність нести кримінальну відповідальність. Щире каяття проявляється у самозасудженні особою вчиненого кримінального правопорушення, його наслідків, прагненні усунути нанесену шкоду та рішенні не вчиняти більше кримінальних правопорушень. Вказана форма посткримінальної поведінки особи свідчить про те, що в особи відбулися суттєві позитивні зміни соціальних орієнтацій, які знижують ступінь її соціальної небезпечності.

Каяття передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому злочині, відверту негативну оцінку своєї злочинної поведінки, визнання тих обставин, які ставляться в провину, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого та готовність нести покарання. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 кримінальне провадження № 629/847/15-к).

Судом враховано вимоги постанови Верховного Суду від 30.10.2018 у справі №559/1037/16-к, де надано роз`яснення, що активне сприяння розкриття злочину і щире каяття є окремими обставинами, що пом`якшують покарання, у зв`язку з чим суд розцінює щире каяття і активне сприяння розкриттю злочину альтернативними, незалежними, окремо існуючими обставинами, що пом`якшують покарання.

Суд зауважує, що безпосередньо сприймаючи під час судових засідань пояснення, показання, поведінку обвинуваченого ОСОБА_4 , дійшов переконання, що підсудний дійсно виражає глибокі переживання щодо того, що сталося, повно розкриває деталі скоєного задля забезпечення сприяння установлення усіх обставин, що мають значення для справи, щиро засуджує свою кримінально карану поведінку, що може свідчити про позитивні зміни соціальних орієнтацій, які знижують ступінь соціальної небезпечності підсудного, який виражає повну готовність нести кримінальну відповідальність та прийняте будь-яке покарання призначене судом.

З урахуванням наведеного, враховуючи думку прокурора, а також висловлену правову позицію потерпілого, про визнання щирого каяття обвинуваченим та вжиття ним заходів з метою компенсування наслідків злочину, шляхом відшкодування шкоди, обставинами, що пом`якшують покарання, суд бере до уваги зазначене, та визнає обставинами, що пом`якшують покарання, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України, щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, щире каяття, повне відшкодування шкоди потерпілому, що підтверджується розпискою про відсутність претензій з боку потерпілого ОСОБА_9 (а.с. 141), що відповідає ч. 2 ст. 66 КК України.

Відповідно до обвинувального акта від 28.05.2026, обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_4 у ході досудового розслідування (а.с. 5) та судового розгляду судом не встановлено.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Крім того, призначаючи ОСОБА_4 покарання, суд також враховує вимоги ч. 2 ст. 61 Конституції України про те, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, що відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, але і переслідувати цілі загальної та спеціальної превенції, має бути відповідним до скоєного, тобто необхідним та достатнім для виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів, як засудженим, так і іншими особами.

Отже, принцип індивідуалізації юридичної відповідальності має виявлятись не лише в притягненні до відповідальності особи, винної у вчиненні правопорушення, а й у призначенні їй виду та розміру покарання з обов`язковим урахуванням характеру вчиненого протиправного діяння, форми вини, характеристики цієї особи, можливості відшкодування заподіяної шкоди (див. рішення Конституційного Суду України від 15 червня 2022 № 4-р(II)/2022 року).

Санкцією ч. 2 ст. 286 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.

Згідно з ч. 6 ст. 368 КПК України, обираючи і застосовуючи норму закону України про кримінальну відповідальність до суспільно небезпечних діянь при ухваленні вироку, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у своїй постанові від 02.11.2021 (справа № 750/5031/18, провадження № 51-2761км21) зазначив, що процес призначення покарання, а саме врахування усіх факторів, які мають бути взяті до уваги для обрання виду та розміру покарання, слід розцінювати як сукупність етапів, послідовність яких має значення для прийняття обґрунтованого судового рішення в цій частині. При цьому первинним етапом має бути оцінка ступеня тяжкості злочину, який має значною мірою звузити межі для прийняття конкретного рішення щодо виду та розміру покарання. Наступним етапом вже є врахування обставин, які позитивно або негативно характеризують особу винного, та обставин, які пом`якшують чи обтяжують покарання. Водночас, визначені у ст. 65 КК загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування ст. 75 КК, за змістом якої рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише у випадках, якщо призначено покарання певного виду і розміру, враховано тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, і всі ці дані у сукупності спонукають до висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

Суд бере до уваги, що ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_6 , , раніше не судимий (а.с. 132-134), на обліку у лікаря психіатра не перебуває (а.с. 142), має постійне місце проживання та реєстрації (а.с. 127), за місцем роботи характеризується задовільно (а.с. 130), є волонтером та допомагає ЗСУ (а.с. 131). Має на утриманні матір, яка є особою з інвалідністю І групи (безтерміново) та має значну залежність від інших осіб у виконанні життєво-важливих елементів самообслуговування (а.с. 139, 42-43). Відшкодував шкоду потерпілому у повному обсязі (а.с. 141), відсутність обтяжуючих обставин, суд дійшов переконання, що такі обставини є винятковими і знижують істотним чином міру тяжкості скоєного злочину, зменшують суспільну небезпеку злочину, тому з урахуванням думки прокурора, потерпілого, беручи до уваги думку обвинуваченого та його захисника, суд дійшов висновку про необхідність призначення ОСОБА_4 покарання у межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки, заразом суд вважає можливим виправлення обвинуваченого без відбування призначеного покарання та доцільність застосування до нього положень ст. 75 КК України і звільнення від відбування покарання з випробуванням строком на 2 (два) роки, однак в умовах здійснення контролю за його поведінкою в період строку звільнення від покарання з покладенням обов`язків, передбачених п. 1, 2 ч.1, п. 2, 4 ч. 3 ст. 76 КК України, оскільки його виправлення можливе без ізоляції від суспільства та буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень,

Окрім того, санкція ч.2 ст.286 КК України передбачає додаткове покарання у виді позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.

Вирішуючи питання щодо призначення ОСОБА_4 додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, суд враховує як особу винного, так і суспільно-небезпечні наслідки, що настали внаслідок кримінально протиправних дій обвинуваченого, що безпосередньо впливає на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характер порушених Правил дорожнього руху, заразом з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження, санкція ч. 2 ст. 286 КК України надає можливість суду як призначити додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, так і не застосовувати таке покарання до особи. Вказане положення закону України про кримінальну відповідальність носить альтернативний характер застосування і не є обов`язковим для суду, що узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові колегії суддів Другої судової палати ККС ВС від 08.02.2018 у справі №361/2704/16-к, провадження №51-358км18. .

Згідно п.21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 19 грудня 2008 року № 18 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», у кожному випадку призначення покарання за ст.286 КК України, необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами.

У судовому засіданні прокурор просив призначити покарання з призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортним засобом строком на 1 рік, заразом захисник обвинуваченого просив не позбавляти права керувати транспортними засобами ОСОБА_4 , обгрунтовуючи це наявністю у обвинуваченого матері, яка має інвалідність 1 групи(безтерміново), має значну залежність від інших осіб у виконанні життєво-важливих елементів самообслуговування, переміщується з сином до лікарні лише на авто, а враховуючи військовий стан на території України, то у разі небезпеки обстрілів тощо, обвинувачений з ТЗ є єдиним способом перевезення ОСОБА_8 у безпечні умови, тому є нагальна необхідність користуватися автомобілем, яка обумовлена також тим, що обвинувачений є водієм з досвідом керування автомобілем, працює водієм тривалий час, наразі здійснює волонтерську діяльністю на посаді водія та доставляє продукти харчування для ЗСУ на передові позиції, що підтримує нашу країну в умовах воєнного стану.

На підставі наведеного, суд дійшов висновку про відсутність підстав для призначення ОСОБА_4 додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.

Суд бере до уваги, що окремим виявом справедливості є відповідність покарання вчиненому злочину, адже покарання за злочин повинно бути домірним злочину (див. те ж рішення КС України, п. 69 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 липня 2020 року в справі № 1-42/2004).

Так, принцип домірності зобов`язує суд у кожному конкретному випадку домірно застосовувати види покарання та (або) інші заходи кримінально-правового характеру з огляду на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та низку інших фактів і обставин (п. 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 червня 2022 року № 1-р/2022).

З урахуванням наведеного вище, на переконання суду, у цьому конкретному випадку призначене ОСОБА_4 покарання відповідає вимогам статей 50, 65 КК України, є співмірним характеру вчиненого та даним про особу обвинуваченого, справедливим, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним (справа «Скополла проти Італії» від 17.09.2009). Для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити особистий і надмірний тягар для особи (справа Ізмайлов проти Росії від 16.10.2008).

Суд наголошує, що повноваження суду (його права та обов`язки), надані державою, щодо обрання між альтернативними видами покарань у встановлених законом випадках та інтелектуально-вольова владна діяльність суду з вирішення спірних правових питань, враховуючи цілі та принципи права, загальні засади судочинства, конкретні обставини справи, дані про особу винного, справедливість обраного покарання тощо, з метою досягнення саме мети визначеної ст. 50 КК України, тобто не лише покарати за вчинення правопорушення, а здійснити виправлення особистості, запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами, визначають поняття «судова дискреція» (судовий розсуд) у кримінальному судочинстві та здійснюється на підставі внутрішнього переконання судді, і оцінки особистості обвинуваченого. Дискреційні повноваження суду повинні відповідати принципу верховенства права з обов`язковим обґрунтуванням обраного рішення у процесуальному документі суду.

V.Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.

Підстави застосування до юридичної особи заходів кримінально-правового характеру відсутні (а.с. 6).

Викривач у кримінальному провадженні відсутній, винагорода викривачу не пропонувалась (а.с. 5).

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 у межах кримінального провадження № 12023220000001043 від 08.09.2023 не застосовувався, а суд не вбачає підстав для його обрання та застосування.

Під час досудового розслідування потерпілим ОСОБА_9 цивільний позов не заявлявся (а.с. 5, 141).

Відповідно до п.12 ч.1 ст.368 КПК України ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити, що належить вчинити з майном, на яке накладено арешт, речовими доказами і документами.

На вимогу положень ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту.

Отже, арешт накладений ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 13.09.2023 (а.с. 144-145) скасувати, після набрання вироком законної сили.

Суд дійшов висновку, що питання щодо речових доказів слід вирішити відповідно до ст.100 КПК України.

За приписами п.13 ч.1 ст.368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити на кого мають бути покладені процесуальні витрати і в якому розмірі.

З матеріалів кримінальної справи вбачається, що у кримінальному провадженні № 12023220000001043 від 08.09.2023 понесені процесуальні витрати за проведення судових експертиз, що підтверджується довідками про витрати на проведення: судової експертизи № СЕ-19/121-23/20550-ІТ від 30.10.2023 у сумі 2 868 грн (а.с. 146); № СЕ-19/121-23/28834-ІТ від 18.12.2023 у сумі 3 029,12 грн (а.с. 147); автотехнічної експертизи № СЕ-19/121-26/14810-ІТ від 25.05.2026 у сумі 3 850,88 грн (а.с. 148), що підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_4 відповідно до ч.2 ст.122 та ч.1, 2 ст.124 КПК України.

Відповідно до ч. 15 ст. 615 КПК України в умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку суд має право обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.

Отже, керуючись ст. 100, 122, 124, 174, 331, 337, 342-351, 358, 368-371, 373, 374, 376, 395, 532, 615 КПК України,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звільнити від відбування призначеного покарання з випробуванням на іспитовий строк 2 (два) роки, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

Відповідно до вимог п. 1, 2 ч. 1, п. 2, 4 ч. 3 ст.76 КК України на період іспитового строку покласти на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такі обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;

- виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави процесуальні витрати за проведення судових та автотехнічної експертиз: № СЕ-19/121-23/20550-ІТ від 30.10.2023 у сумі 2 868,00 грн; № СЕ-19/121-23/28834-ІТ від 18.12.2023 у сумі 3 029,12 грн; № СЕ-19/121-26/14810-ІТ від 25.05.2026 у сумі 3 850,88 грн.

Арешт накладений ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 13.09.2023 на речові докази скасувати, після набрання вироком законної сили.

Речові докази у кримінальному провадженні № 12023220000001043 від 08.09.2023, після набрання вироком законної сили:

1.Повернути власнику автомобіль «MERCEDES BENZ SPRINTER», р.н. НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_11 .

Надані суду матеріали кримінального провадження № 12023220000001043 від 08.09.2023 залишити при обвинувальному акті з подальшим зберіганням у справі № 644/6890/26.

Прокурору та обвинуваченому копію вироку вручити негайно після його проголошення, учасники судового провадження мають право отримати у суді копію вироку. Учасникам судового провадження, які не були присутні під час проголошення вироку суду - направити його копію.

Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Індустріальний районний м. Харкова, протягом 30 днів з дня його проголошення, а ОСОБА_4 у той же строк з моменту вручення йому копії, з підстав, передбачених ст. 394 КПК України. Вирок не може бути оскаржено в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано не доцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. В іншому разі вирок набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційного суду, якщо його не буде скасовано.

Прокурору та обвинуваченому повний текст вироку вручається в день проголошення його резолютивної частини в умовах дії воєнного стану згідно ч.15 ст. 615 КПК України.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки: http://og.hr.court.gov.ua /sud2029/.

Суддя ОСОБА_1