Рішення № 138983668, 13.08.2026, Індустріальний районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Харкова)

Єдиний державний реєстр судових рішень

Суддя Паляничко Д. Г.

Справа № 644/3063/25

Провадження № 2/644/56/26

13.08.2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2026 року м. Харків

Індустріальний районний суд м. Харкова у складі:

головуючої судді - Паляничко Д.Г.,

за участю секретаря судового засідання - Кандиби О.О.,

представника позивача - Борисенко І.А.,

відповідача - ОСОБА_1 ,

відповідачки - ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Зарубіна Є.В.,

одноособово, розглянуто в спрощеному позовному провадженні з повідомленням (викликом) сторін в залі судових засідань у приміщенні Індустріального районного суду м. Харкова цивільну справу за позовною заявою Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» (61608, м. Харків, вул. Мефодіївська, 11, ЄДРПОУ 31557119) до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії, гарячої води та послуги з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачаннята постачання гарячої води,

ВСТАНОВИВ:

1.Стислий виклад:

1.1. позиції позивача

Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі» (далі за текстом - КП «Харківські теплові мережі»/позивач), в особі представника Борисенко Ірини Анатоліївни, яка діє на підставі довіреності № 01-40/10266/110 від 27.09.2023, звернулось до Орджонікідзевського районного суду м. Харкова з позовною заявою № 372 від 08.04.2025 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 (далі за текстом - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 /відповідачі) предметом якої є: стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії, гарячої води, за абонентське обслуговування за Індивідуальним договором з постачання гарячої води та теплопостачання, та послуги з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачаннята постачання гарячої води (далі за текстом - ЖКП), що утворилась станом на 01.03.2025 у сумі 93 502 грн 18 коп, а також сплачений судовий збір у сумі 3 028,00 грн.

В обґрунтування пред`явлених позовних вимог позивач посилався на те, що постачання теплової енергії на потреби опалення у багатоквартирні будинки м. Харкова КП «Харківські теплові мережі» здійснює на підставі розпоряджень Харківського міського голови про початок та кінець опалювальних сезонів, а на потреби гарячого водопостачання протягом року, керуючись Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Правилами надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830, Правилами надання послуги з постачання гарячої води, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1182.

Відповідачі перебувають на реєстраційному обліку у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_2 , та є споживачами послуг з постачання теплової енергії, гарячої води та послуг з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачаннята постачання гарячої води. Відповідачам щомісяця направлялися рахунки на оплату наданих послуг. Унаслідок неповної та несвоєчасної оплати послуг, що надаються позивачем, у відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 утворилася заборгованість у загальній сумі 91 568 грн 42 коп, з яких: 75 327,66 грн за послуги з постачання теплової енергії за період з 01.05.2015 по 28.02.2025; 953,12 грн за абонентську плату за Індивідуальним договором з постачання теплової енергії за період з 01.06.2022 по 28.02.2025; 12 789,16 грн за послугу з постачання гарячої води за період з 01.05.2015 по 28.02.2025; 528,24 грн за абонентську плату за Індивідуальним договором з постачання гарячої води за період з 01.06.2022 по 28.02.2025; 1 486,72 грн за послугу з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання з період з 01.07.2022 по 28.02.2025; 483,52 грн за послугу з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем з постачання гарячої води за період з 01.07.2022 по 28.02.2025.

У зв`язку з наведеним вище, зокрема з несвоєчасним виконанням відповідачами зобов`язання зі сплати наданих позивачем послуг, КП «ХТМ» просить стягнути з відповідачівзаборгованість за послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, що утворилась станом на 01.03.2025 у сумі 91 568 грн 42 коп, інфляційні втрати у сумі 1 387,32 грн та 3% річних у сумі 546,44 грн, а також судовий збір у розмірі, що становить 3 028,00 грн.

1.2.заперечень відповідача

Представником відповідача ОСОБА_1 - адвокатом Зарубіним Євгенієм Вікторовичем, який представляє інтереси відповідача на підставі доручення № 5258/2025-4100214 Східного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги (а.с. 89), до суду надано відзив на позов (а.с. 91-95), в якому представник відповідача просив суд у задоволенні позовних вимог Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» про стягнення заборгованості за послуги опалення та гарячу воду відмовити у повному обсязі. В обгрунтування вказаного, адвокатом Зарубіним Є.В. зазначеного, що з надаоного позивачем розрахунку заборгованості не можливо встановити яким чином взялися ці суми заборгованості, тобто КП «ХТМ» не надано повний розгорнутий розрахунок заборгованості, що суперечить п. 32 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630, оскільки виконавець (тобто КП ХТМ) зобов`язаний: надавати споживачеві в установленому законодавством порядку інформацію про перелік послуг, їх вартість, загальну вартість місячного платежу, структуру тарифів, нормативи (норми) споживання, режим надання послуг, їх споживчі властивості, якісні показники надання послуг, граничні строки усунення аварій або інших порушень порядку надання послуг. Також, КП «ХТМ» у позовній заяві або у доданих до неї документах не зазначив чи встановлено на будинку АДРЕСА_3 засоби обліку теплової енергії чи ні, а також не застосоване діюче законодавства щодо нарахування плати за централізоване постачання холодної і гарячої води, у разі відсутності лічильників, із врахуванням соціальних нормативів, встановленими постановою Кабінету Міністрів України від 06.08.2014 № 409 «Про встановлення державних соціальних стандартів у сфері житлово-комунального обслуговування», оскільки ОСОБА_1 є учасником Революції Гідності, що підтверджується відповідним посвідченням, та має право на пільги, встановлені законодавством для ветеранів війни-учасників бойових дій, про що неодноразова повідомляв КП «ХТМ» та звертався щодо перерахунку нарахувань за спожиті послуги згідно соціальних нормативів.

Також, представник відповідача у відзиві зауважив, що заборгованість стягується за період з 01.05.2012 по 28.02.2025, що суперечить положенням ст. 256, 257 Цивільного кодексу України, оскільки загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, і не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п`ятої статті 267 ЦК України позивач має право отримати судовий захист у разі визнання судом поважними причин пропуску позовної давності. При цьому саме на позивача покладений обов`язок доказування тієї обставини, що строк звернення до суду був пропущений ним з поважних причин.

Окрім цього, адвокатом зазначено, що позивачем не додано первинні документи - акт наданих послуг, що підтверджують виконання умов договору про надання послуг; не зроблено акт звірки надання послуг з теплопостачання з ОСОБА_1 , тому комунальним підприємством «Харківські теплові мережі» не доведено факту надання послуг з теплопостачання, в об`ємах вказаних у позові, у зв`язку з чим сума заборгованості, вважаємо є не обґрунтована.

2.заяви, клопотання

До позовної заяви представник позивача долучила заяву № 700 від 08.04.2025, в якій підтримує позовні вимоги у повному обсязі та просить суд про розгляд справи за її відсутності, а також не заперечує проти заочного розгляду справи та винесення судом заочного рішення, у разі виникнення обставин викладених у ч. 1 ст. 280 ЦПК України (а.с. 5).

17.11.2025 через систему «Елктронний суд» на адресу Індустріального райооного суду м. Харкова від представника позивача надійшли додаткові пояснення, що у разі застосування судом строку позовної давності, представник позивача вважає належним період з 12 березня 2017 року до 28.02.2025, у зв`язку з зупиненням строків через поширення на території України гострої респіраторної хвороби COVID 19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, а також у зв`язку з дією в Україні воєнного, стану, через ведення якого строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього кодексу, продовжуються на строк його дії (а.с. 78-83).

17.11.2025 через систему «Елктронний суд» на адресу Індустріального райооного суду м. Харкова від представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Зарубіна Євгенія Вікторовича, який представляє інтереси відповідача на підставі доручення № 5258/2025-4100214 Східного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги (а.с. 89), до суду надійшла заява про вступа у справу (а.с. 84-90).

25.11.2025 через систему «Елктронний суд» на адресу Індустріального райооного суду м. Харкова від представника відповідача - адвоката Зарубіна Є.В. надано відзив на позов (а.с. 91-95) та заяву про застосування строку позовної давності до позовних вимог КП «ХТМ» за період з 01.05.2012 по 28.02.2025, керуючись ст. 256-267 ЦПК України.

15.06.2026 через систему «Елктронний суд» на адресу Індустріального райооного суду м. Харкова від представника позивача надійшли додаткові пояснення, з яких вбачається обгрунтування інформації висвітленої у відомості про нарахування та оплату за послугу з теплопостачання з урахуванням періоду платежу містить повну інформацію по особовому рахунку № НОМЕР_1 закріпленому за квартирою АДРЕСА_4 , який оформлений на ОСОБА_1 , роз`яснено її складові та надано інофрацію щодо вартості послуг. Окрім цього, представником позивача вказано, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 06.08.2014 № 409 «Про встановлення державних соціальних стандартів у сфері житлово-комунального обслуговування», встановлені єдині для всієї України соціальні нормативи користування послугами, на які надаються пільги і субсидії. Соціальні нормативи громадянам, що мають право на пільги, складають:- для централізованого опалення - 21 м2 опалювальної площі на одного пільговика і додатково 10,5 м2 на родину;- для гарячого водопостачання - 1,6 м3. Рішенням Харківської міської ради від 28.12.2016року № 901 затверджено нормативи (норми) водоспоживання та водовідведення холодної та гарячої води на одну особу в житловому фонді м. Харкова, які застосовуються у разі відсутності засобів обліку води - 3 м3. Зазначено, що у квартирі АДРЕСА_4 лічильник обліку гарячої води не встановлений, тому нарахування відбуваються за нормами споживання на кожного зареєстрованого у квартирі, тобто на 2-х зареєстрованих у квартирі АДРЕСА_4 щомісяця - нараховується 6 м3. Також, представником вказано, що житловий будинок АДРЕСА_3 , обладнаний загально будинковим приладом обліку витрат теплової енергії на потреби опалення з 18.08.2017, а нарахування плати за послугу з постачання теплової енергії виконується за показаннями приладу обліку пропорційно опалюваним площам квартир, та виконується протягом опалювального сезону, що відображено у квитанціях на оплату послуги, які щомісячно надаються відповідачам у паперовому вигляді тощо (а.с. 151-155).

05.08.2026 через канцелярію Індустріального районного суду м. Харкова відповідач ОСОБА_1 надав додаткові пояснення, в яких повідомив суд, що є учасником Революції Гідності, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 , виданим бестроково 28.11.2018 (а.с. 99) і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни. Відповідач зазначає, що відповідно до п.5 ч.1 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантіях їх соціального захисту» учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них надаються пільги, зокрема, 75 процентна знижка плати за користування комунальними послугами (газом, електроенергією та іншими послугами) та скрапленим балонним газом для побутових потреб в межах середніх норм споживання. Площа житла, на яку надається знижка, при розрахунках плати за опалення становить 21 кв. метр опалювальної площі на кожну особу, яка постійно проживає у житловому приміщенні (будинку) і має право на знижку плати, та додатково 10,5 кв. метра на сім`ю. Для сімей, що складаються лише з непрацездатних осіб, надається 75-процентна знижка за користування газом для опалювання житла на подвійний розмір нормативної опалювальної площі (42 кв. метри на кожну особу, яка має право на знижку плати, та 21 кв. метр на сім`ю). Враховуючи вказане, ОСОБА_1 , просить суд врахувати, що він та його дружина ОСОБА_2 є пільговиками, у зв`язку з цим відмовити у задоволенні позовних вимог КП «ХТМ» (а.с. 165-167).

Інших заяв та клопотань, пов`язаних з розглядом справи, сторони до суду не подавали.

3.інші процесуальні дії у справі

Відповідно до протоколу автоматичного розподілу справ між суддями від 08.04.2025 справа № 644/3063/25 визначена на розгляд судді Паляничко Д.Г. (а.с. 14).

На виконання вимог ч. 8 ст. 187 ЦПК України, 15.04.2025 судом сформовано довідку про склад сім`ї Реєстру територіальної громади м. Харкова щодо місця проживання (перебування) відповідачів, згідно з якою місце проживання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 15).

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 15.04.2025 позов прийнято до розгляду, відкрито провадження по справі № 644/3063/25 та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін (а.с. 18-20).

Представник позивача у судовому засіданні підтримала попередньо надані пояснення та доводи, та просила суд задовольнити позовні вмиоги КП «ХТМ» у повному обсязі.

Представник ОСОБА_1 - адвокат Зарубін Є.В. підтрима відзив на позовну заяву, заяву про застосування строків позовної давності та просив суд відмовити у задоволені позовних вимог КП «ХТМ».

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у судовому засіданні підтримали надані до суду пояснення, просили суд відмовити у задоволені позовних вимог КП «ХТМ» у поному обсязі.

4. Фактичні обставини, встановлені судом, зміст спірних правовідносин, докази, мотиви їх відхилення та врахування, мотивована оцінка суду аргументів сторін, порушені чи оспорені права, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Вирішуючи спір, суд установив, що між сторонами виникли суспільні відносини в сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг, зокрема послуги з постачання теплової енергії, гарячої води та послуги з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем (надалі за текстом - ВБС) теплопостачання та постачання гарячої води між їхніми виконавцями і споживачами.

Відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 зареєстровані у встановленому законом порядку за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується довідками про склад сім`ї з Реєстру територіальної громади м. Харкова (а.с. 6, 15) та є споживачами послуг з постачання теплової енергії гарячої води та послуги з технічного обслуговування ВБС теплопостачання та постачання гарячої води за вказаною адресою, облік нарахувань яких здійснюється за особовим рахунком № НОМЕР_3 .

На підставі рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 20.12.2006 № 1186 «Про визначення виконавців послуг у житловому фонді міста Харкова» КП «Харківські теплові мережі» є виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

КП «ХТМ» як теплопостачальна організація надає послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води мешканцям багатоквартирних будинків м. Харкова, керуючись Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Правилами надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830, Правилами надання послуги з постачання гарячої води, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1182.

Постачання теплової енергії на потреби опалення у багатоквартирні будинки м. Харкова КП «Харківські теплові мережі» здійснює на підставі розпоряджень Харківського міського голови про початок та кінець опалювальних сезонів, а на потреби гарячого водопостачання протягом року.

У багатоквартирних будинках набрали чинності індивідуальні договори «Про надання послуги з постачання теплової енергії» та індивідуальний договір «Про надання послуги з постачання гарячої води» з 01.12.2021, які є публічними договорами приєднання та опубліковані на офіційному сайті КП «Харківські теплові мережі» за посиланням www.hts.kharkov.ua 31.10.2021 (далі за текстом - Договори постачання теплової енергії та гарячої води) (а.с. 8, 9).

Відповідно до п.4 Індивідуального договору фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунка за надану послуги, факт отримання послуги.

Пункт 5 Індивідуальних договорів передбачає, що виконавець зобов`язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.

Згідно з п. 34 Індивідуальних договорів споживач здійснює оплату щомісяця не пізніше останнього числа місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення штати за спожиту послугу

Згідно з п.51,52,53 Індивідуальних договорів передбачено, що цей договір набирає чинності з моменту акцептування його споживачем, але не раніше ніж через 30 днів з моменту опублікування і діє протягом одного року з дати набрання чинності. Якщо за один місяць до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк. Цей договір може бути розірваний у разі прийняття рішення співвласниками щодо зміни моделі договірних відносин відповідно до статті 14 Закону України Про житлово-комунальні послуги

З 01.07.2022 набрали чинності публічні договори з технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання та гарячого водопостачання багатоквартирних будинків житлового фонду комунальної та інших форм власності, які опубліковані на офіційному сайті КП «Харківські теплові мережі» за посиланням www.hts.kharkov.ua 01.06.2022 (далі за текстом - Договір техобслуговування) (а.с.7).

Суд установив, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 дійсно є споживачами послуг КП «Харківські теплові мережі», оскільки користуються комунальними послугами з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, а також технічного обслуговування ВБС теплопостачання та гарячого водопостачання, а також у межах строку для відповіді щодо укладення та набрання чинності вказаними вище договорами не надіслали відмову від цих договорів, та не оскаржували їх, що підтверджується відсутністю будь яких заяв, заперечень чи спростувань стосовно вказаних обставин.

Враховуючи наведене, публічні договори вважаються укладеними, з моменту прийняття акцепту, зокрема з моменту фактичного отримання послуг з постачання теплової енергії та гарячої води п. 4, п. 51, 52 Договору постачання теплової енергії гарячої води (а.с. 8/на звороті, 9/на звороті), а саме з 01.12.2021 та фактичного отримання послуг з технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем з п. 4, п. 30, 31 Договору техобслуговування, зокрема з 01.07.2022 відповідно (а.с. 7/на звороті).

Фактом приєднання споживача до умов договору є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунку за надану послугу, факт отримання послуги. Виконавець зобов`язується надавати споживачу послугу відповідної якості, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу.

Договір набирає чинності з моменту акцептування його споживачем, але не раніше ніж через 30 днів з моменту опублікування і діє протягом одного року з дати набрання чинності. Якщо за один місяць до закінчення строку дії договору жодна із сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний період.

Згідно з відомістю про нарахування та оплату за послуги з теплопостачання з урахуванням періоду платежу, складеною за особовим рахунком № НОМЕР_3 , відкритим на ім`я ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , заборгованість відповідачів за період з 01.05.2015 по 28.02.2025 з постачання теплової енергії становить 75 327,66 грн, а з постачання гарячої води 12 789,16 грн (а.с. 11).

Відповідно до відомості про нарахування та оплату за обслуговування ВБС теплопостачання та обслуговування ВБС постачання гарячої води, складеною за особовим рахунком № НОМЕР_3 , відкритим на ім`я ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , плата за обслуговування ВБС теплопостачання за період з 01.07.2022 по 28.02.2025 становить 1 486,72 грн, плата за обслуговування ВБС постачання гарячої води за період з 01.07.2022 по 28.02.2025 становить 483,52 грн (а.с. 13).

Згідно з відомістю про нарахування та оплату за абонентське обслуговування за послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, складеною за особовим рахунком № НОМЕР_3 , відкритим на ім`я ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , абонентське обслуговування за послуги з постачання теплової енергії за період з 01.06.2022 по 28.02.2025 становить 953,12 грн, плата за абонентське обслуговування по послузі з постачання гарячої води за період з 01.06.2022 по 28.02.2025 становить 528,24 грн (а.с. 12).

З розрахунку інфляційних втрат та 3% річних за послуги з постачання теплової енергії та гарячої води за період з березня 2019 року до листопада 2021 року, складеного за особовим рахунком № НОМЕР_3 , відкритим на ім`я ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , вбачається, що інфляційні втрати за вказаний період становлять 1 387,32 грн, три проценти річних від простроченої суми за вказаний період становлять 546,44 грн (а.с. 10).

З посвідчення Серії НОМЕР_2 , виданого 28 листопада 2018 року, яке діє безстроково та на всій території України, вбачається, що ОСОБА_1 , є постраждалим учасником Революції Гідності і має право на пільги, встановлені законодавством для ветеранів війни-учасників бойових дій (а.с. 99).

З повідомлення № 411 від 03.12.2018 Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Індустріального району ХМР вбачається, що ОСОБА_1 , внесений до бази ЄДАРП та з 26.03.2018 зі статусом УБД (на одну особу) має право на пільги з 03.12.2018 на дві особи (а.с. 99а).

Заява ОСОБА_1 до КП «ХТМ» про застосування до нього пільг як учасника Революції Гідності (а.с. 101).

Відповідь КП «ХТМ» на звернення ОСОБА_1 № Ш-534-53 від 01.08.2025 щодо надання пільг на оплату житлово-комунальних послуг (а.с. 101а).

5.Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Суд під час розгляду справи керується принципом верховенства права та розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Основні засади організаційних, правовідносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки, регулюються Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 № 1875-IV (діяв до 01.05.2019), Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VIII (далі за текстом - Закон № 1875-IV та № 2189-VIII відповідно), Цивільним кодексом України та Житловим кодексом України (далі за текстом - ЦК України та ЖК України відповідно), Закону України «Про теплопостачання» від 02.06.2005 № 2633-IV, Правилами надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830, Правилами надання послуги з постачання гарячої води, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1182 тощо.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права і обов`язки виникають з дій осіб, передбачених актами цивільного законодавства. Підставами для виникнення цивільних прав і обов`язків, крім договору, можуть бути і інші юридичні факти (наприклад, фактичне надання житлово-комунальних послуг). Цивільні права і обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства, органів державної влади або органів місцевого самоврядування. Відповідно до частини 1 статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 319 ЦК України власникові належать право володіння, користування та розпорядження своїм майном, власність зобов`язує.

Статтею 322 ЦК України передбачено, що власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 322 Цивільного кодексу України, власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами частин 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов на допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 67 Житлового кодексу України, плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться, крім квартирної плати, за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Законом України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-IV від 24.06.2004 (який діяв на момент виникнення відповідних правовідносин між сторонами) визначено основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки.

За вимогами п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону № 1875 від 24.06.2004 споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є, зокрема, споживачі (індивідуальні та колективні); виконавці комунальних послуг.

За змістом пункту 5 частини 2 статті 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/ тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору (ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

За положенням ч. 1 ст. 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.

У відповідності до Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 31 березня 2015 року № 1171 «Про встановлення тарифів на послуги з централізованого опалення та послуги з централізованого постачання гарячої води, що надаються населенню суб`єктами господарювання, які є виконавцями цих послуг`встановлені тарифи на послуги з централізованого опалення та послуги з централізованого постачання гарячої води, що надаються населенню КП «Харківські теплові мережі».

Згідно зі ст. 13 Закону № 1875-IV залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону № 1875-IV відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово- комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 20 Закону № 1875-IV визначено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. ст. 3 ст. 20 цього Закону обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Статтею 19 Закону України «Про теплопостачання» № 2633-IV від 02.06.2005 встановлено обов`язок споживача оплатити надані послуги, а теплопостачальні, теплотранспортні і теплогенеруючі організації зобов`язані забезпечувати надійне постачання обсягів теплової енергії відповідно до умов договору, а також норм і правил ( ст. 25 Закону № 2633-IV).

Відповідно до абз. 22 ч. 1 ст.1 Закону України № 2633-IV від 02.06.2005 «Про теплопостачання», теплова енергія це товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Постачання теплової енергії у житловий фонд на потреби опалення, здійснюється на підставі розпоряджень місцевих органів влади про початок та закінчення опалювального сезону, а на потреби гарячого водопостачання протягом року.

За приписами ст. 67 ЖК України плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, електрична, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Відповідно до вимог п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону № 1875-IV від 24.06.2004 та Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної води та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з центрального опалення, постачання холодної води та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів від 21.07.05 № 630 (далі за текстом - Правила № 630) (чинній на період виникнення спірних правовідносин), споживач зобов`язаний вчасно вносити плату за комунальні послуги.

Відповідно до п.п. 18, 20, 21 Правил № 630 розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк. Плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку. У разі відсутності у квартирі (будинку садибного типу) та на вводах у багатоквартирний будинок засобів обліку води і теплової енергії плата за надані послуги справляється згідно з установленими нормативами (нормами) споживання: з централізованого постачання холодної та гарячої води і водовідведення - з розрахунку на одну особу та на ведення особистого підсобного господарства; з централізованого опалення - з розрахунку за 1 кв. метр (куб. метр) опалюваної площі (об`єму) квартири (будинку садибного типу) та з урахуванням фактичної температури зовнішнього повітря і фактичної кількості днів надання цієї послуги в місяці, який є розрахунковим.

На підставі ч. 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 830 та Правил надання послуги з постачання гарячої води, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року № 1182 на офіційному сайті КП «ХТМ» розміщено 31.10.2021 індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії. Зазначений договір є публічним договором приєднання, який набрав чинності 01.12.2021.

З 01.12.2021 на підставі ч.5 ст.13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 №2189-VIII у багатоквартирних будинках набрали чинності індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії та індивідуальний договір про надання послуги з постачання гарячої води, які є публічними договорами приєднання та опубліковані на офіційному сайті КП «ХТМ» в мережі Інтернет www.hts.kharkov.ua від 31.10.2021.

Окрім того, статтею 633 ЦК України визначено, що публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом. Підприємець не має права відмовитися від укладення публічного договору за наявності у нього можливостей надання споживачеві відповідних товарів (робіт, послуг). У разі необґрунтованої відмови підприємця від укладення публічного договору він має відшкодувати збитки, завдані споживачеві такою відмовою. Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов`язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору. Умови публічного договору, які суперечать частині другій цієї статті та правилам, обов`язковим для сторін при укладенні і виконанні публічного договору, є нікчемними.

Частиною 1 ст. 639 ЦК України передбачено, що договір може бути укладений у будь - якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Статтею 638 ЦК України встановлено, що договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір і прийняття пропозиції другою стороною та вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 642 ЦК України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товар, надала послуги, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця діє є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом. Типовий договір позивачем опубліковано на сайті підприємства.

Також відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.

Плата виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання, складається з: плати за послугу, що розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів на відповідну комунальну послугу та обсягу спожитих комунальних послуг, визначеного відповідно до законодавства; плати за абонентське обслуговування, яка не може перевищувати граничний розмір, визначений Кабінетом Міністрів України.

Отже, споживач зобов`язаний оплатити отримані ними житлово-комунальні послуги. Відсутність письмового договору щодо надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від встановленого законом обов`язку оплати послуг у повному обсязі, якщо він фактично користується ними зі згоди постачальника послуг. За таких обставин зобов`язання відповідача оплатити надані послуги виникає на підставі закону з узгоджених дій постачальника і споживача послуг. Зазначене узгоджується з висновками Верховного Суду України, викладені у постановах від 30 жовтня 2013 року по справі №6-59цс13 та від 25 листопада 2014 року по справі №3-184гс14.

У постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15 зроблено висновок, що хоча у частині першій статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Вказаний правовий висновок є незмінним.

Згідно з ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом статті 218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, встановленої законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Положення ст. 11 ЦК України встановлено, що цивільні права і зобов`язання виникають не тільки з основ передбачених законодавством, а також з дії громадян. Такими діями відповідача є фактичне користування послугами, що надаються позивачем. Споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг саме по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 20.04.2016 № 6-2951цс15.

Ні ЦК України, ні Законами України «Про житлово-комунальні послуги», «Про теплопостачання», ні Правилами не передбачено випадків, коли недодержання письмової форми договору про надання послуг з теплопостачання має наслідком його недійсність. Відсутність письмового договору про надання послуг з теплопостачання та постачання гарячої води не свідчить про відсутність певних договірних відносин і не звільняє відповідачів від оплати за фактично надані послуги. Вказані висновки узгоджуються з позицією Верховного Суду у цивільній справі № 334/2789/15-ц, викладеною у постанові від 27.02.2019.

Статтями 610, 612 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Приписами цивільного законодавства передбачено, що Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст.626 ЦК України)

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з положеннями ст. 525 ЦК України однобічна відмова від виконання прийнятих зобов`язань не допускаються.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Частиною п`ятою статті 261 ЦК України визначено, що за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

За змістом частин третьої, четвертої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина 4 статті 267 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

За приписами ст. 543 ЦПК України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі. Виконання солідарного обов`язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов`язок решти солідарних боржників перед кредитором.

Європейський суд з прав людини наголошує, що п. 1 ст. 6 гарантує кожному право порушити в суді чи відповідному органі будь-який позов, який стосується його цивільних прав та обов`язків; таким чином, пункт передбачає «право на суд», одним з аспектів якого є право доступу до суду, тобто право порушувати в судах позов для вирішення цивільного спору.

Відповідно до ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність. Вимога справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства практично виражається у встановлені його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах, закріплені можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав. За положенням ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства закріплено ст. 15 ЦК України. Право на захист виникає з певних підстав, якими виступають порушення цивільного права, його невизнання чи оспорювання.

Судове доказування - це діяльність учасників процесу при визначальній ролі суду по наданню, збиранню, дослідженню і оцінці доказів з метою встановлення з їх допомогою обставин цивільної справи. При цьому, збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених ЦПК України. Доказування є єдиним шляхом судового встановлення фактичних обставин справи і передує акту застосування в судовому рішенні норм матеріального права, висновку суду про наявність прав і обов`язків у сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Зміст конституційного права особи на звернення до суду за захистом своїх прав визначений ст. 16 ЦК України, відповідно до приписів якої, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, при цьому, способами захисту цивільних прав і інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Частиною 3 ст. 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

6.Висновки суду.

Всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з`ясувавши обставини, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши ці докази на належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з таких підстав.

З досліджених у судовому засіданні письмових доказів суд установив, що відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 дійсно зареєстровані за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 6, 15), що підтверджується довідкою про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб, сформованої в електронному Реєстрі територіальної громади м. Харкова 15.04.2025 (а.с.15), відповідями № 1292569 та № 1292571 від 15.04.2025 з Єдиного державного демографічного реєстру (а.с. 16, 17), та в силу приписів ст. 64, 67, 68 ЖК України, Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст. 541, 543 ЦК України вони несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.

Так, позивач як теплопостачальна організація надає послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води мешканцям багатоквартирних будинків м. Харкова. Постачання теплової енергії на потреби опалення у багатоквартирні будинки м. Харкова КП «Харківські теплові мережі» здійснює на підставі розпоряджень Харківського міського голови про початок та кінець опалювальних сезонів, а на потреби гарячого водопостачання - протягом року.

На підставі рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 20.12.2006 № 1186 «Про визначення виконавців послуг у житловому фонді міста Харкова» КП Харківські теплові мережі є виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

За вказаною вище адресою відкрито особовий рахунок № НОМЕР_3 на ім`я відповідача ОСОБА_1 (а.с. 10-13).

З 1 грудня 2021 року на підставі частини 5 статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у багатоквартирних будинках набрали чинності індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії та індивідуальний договір про надання послуги з постачання гарячої води, які є публічними договорами приєднання та опубліковані на офіційному сайті КП «Харківські теплові мережі» в мережі Інтернет www.hts.kharkov.ua 31 жовтня 2021 року (далі Індивідуальні договори) (а.с. 8), а з 1 липня 2022 року набрали чинності публічний договір з технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання багатоквартирних будинків житлового фонду комунальної та інших форм власності та публічний договір з технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем гарячого водопостачання багатоквартирних будинків житлового фонду комунальної та інших форм власності, які опубліковані на офіційному сайті КП Харківські теплові мережі в мережі Інтернет www.hts.kharkov.ua 01 червня 2022 року (далі Публічні договори) (а.с. 7).

Зазначені договори укладені з урахуванням ст. 11, 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України.

Відтак суд виснував, що між сторонами виникли правовідносини з приводу надання житлово комунальних послуг, які регулюються умовами опублікованих на сайті позивача договорів.

Окрім цього, матеріалами справи знаходить своє підтвердження той факт, що КП «Харківські теплові мережі» надавав відповідачам комунальні послуги в житловому приміщенні за вищевказаною адресою, а відповідачі їх одержували та не відмовлялись від них у встановленому законом порядку, оскільки всупереч вимог 12, 81 ЦПК відповідачами не зазначено та не надано суду доказів відмови у встановленому порядку від споживання послуг з теплопостачання та гарячої води та їх оплати. Заразом, відповідачами під час розгляду справи по суті підтверджено та не заперечується факт отримання послуг наданих позивачем, оскільки оскаржується лише розмір нарахувань заборгованості, а відтак в останніх виник обов`язок сплатити за надання цих послуг.

Правовідношення, в якому замовник зобов`язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов`язанням, тому під час розгляду справи про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги визначальним є встановлення факту надання обслуговуючою організацією (позивачем) житлово-комунальних послуг особам, які є їх споживачами (відповідачу), та правильність нарахування заборгованості за житлово-комунальні послуги.

З огляду на викладене правовідносини, що склалися між сторонами, є грошовим зобов`язанням, в якому, серед інших прав і обов`язків сторін, на боржників покладено виключно певний цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (частина перша статті 509 ЦК України) - вимагати сплату грошей за надані послуги.

Враховуючи зазначене вище, суд дійшов переконання, що відповідачі, всупереч вимог ст. 525, 526, 530 ЦК України, належним чином не виконували обов`язок щодо повної та своєчасної оплати зазначених вище послуг, які фактично були надані КП «ХТМ», у зв`язку з чим у останніх виникла заборгованість у сумі 91 568 грн 42 коп, з яких: 75 327,66 грн за послуги з постачання теплової енергії за період з 01.05.2015 по 28.02.2025; 953,12 грн за абонентську плату за Індивідуальним договором з постачання теплової енергії за період з 01.06.2022 по 28.02.2025; 12 789,16 грн за послугу з постачання гарячої води за період з 01.05.2015 по 28.02.2025; 528,24 грн за абонентську плату за Індивідуальним договором з постачання гарячої води за період з 01.06.2022 по 28.02.2025; 1 486,72 грн за послугу з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання з період з 01.07.2022 по 28.02.2025; 483,52 грн за послугу з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем з постачання гарячої води за період з 01.07.2022 по 28.02.2025, що підтверджується відомостями про нарахування та оплату за ЖКП за період з 01.05.2015 по 28.02.2025.

За таких обставин, суд вважає заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідачів заборгованості за послуги з теплопостачання є обґрунтованими, оскільки матеріалами справи підтверджено, що відповідачі не виконували свої обов`язки з оплати ЖКП, які фактично були надані КП «Харківські теплові мережі» за період з 01.05.2015 по 28.02.2025.

Заразом, представником відповідача подано заяву про застосування позовної давності до спірних правовідносин, із зазначенням під час судового засідання строку застосування позовної давності три роки до моменту подання позову до суду, тобто з 08.04.2022, а не як вказано позивачем у додаткових поясненнях з 12 березня 2017 року.

За загальним правилом перебіг загальної позовної давності становить три роки, та починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Суд зауважує, що застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє в позові через необґрунтованість. Якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє в позові через сплив позовної давності в разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач.

На виконання положень ч. 3 ст. 267 ЦК України, суд бере до уваги клопотання представника відповідача про застосування строків позовної давності, а також враховує додаткові пояснення позивача щодо застосування строків позовної давності до вимог в частині стягнення у сумі 66 560,74 грн за послуги з постачання теплової енергії за період з 12.03.2017 по 28.02.2025 та 12 789,16 грн за послугу з постачання гарячої води за період з 12.03.2017 по 28.02.2025, а не з 01.05.2015.

Заразом, судом враховано положення постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України), якою введено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» 540-IX від 30 березня 2020 року розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено, зокрема п. 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257,258,362,559,681,728,786,129 цьогоКодексу, продовжуються на строк дії такого карантину». Вказаний Закон набрав законної сили з 02 квітня 2020 року та діяв до 30.06.2023.

Законом України від 15 березня 2022 року №2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм та період дії воєнного стану» доповнено, серед іншого, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, в якому пунктом 19 визначено, що в період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259,362,559,681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Тобто загальна позовна давність, перебіг якої припав на період дії в Україні правового режиму воєнного стану, продовжена законодавцем на період дії такого правового режиму. Водночас продовження строків свідчить, що їх перебіг, який відбувається у період дії воєнного стану, не зараховується при обчисленні.

Отже наявні підстави для стягнення заборгованості в межах позовної давності за період з 02.04.2017, оскільки строк позовної давності за зазначений період продовжений Законом України від 15 березня 2022 року №2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм та період дії воєнного стану», який вже був чинним на момент скасування Закону України 540-IX від 30 березня 2020 року Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусомSARS-CoV-2» .

Окрім того, відповідно до п.19 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

У зв`язку з викладеним, починаючи з дня набрання чинності Закону України від 30.03.2020 № 540-IX, тобто з 02.04.2020 діє положення про продовження строків позовної давності на період дії карантину та воєнного стану в Україні.

Отже, з урахуванням пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України в межах позовної давності позивач має право на стягнення заборгованості по оплаті наданих послуг, обов`язок сплати якої настав з 02 квітня 2017 року.

З наведеного вбачається, що враховуючи приписи статей 256, 257 ЦК України, на встановлений Кабінетом Міністрів України карантин з 12 березня 2020 року, на набрання чинності Законом України від 30 березня 2020 року №540-IX щодо продовження строків позовної давності на час дії карантину - 02 квітня 2020 року, пункти 12, 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, а також на встановлені судом обставини, а саме, дату звернення КП «Харківські теплові мережі» із цією позовною заявою 08.04.2025 та період нарахування останнім заборгованості, що становить з 01.05.2015 по 28.02.2025 (а.с. 2), а також з урахуваанням додаткових пояснень позивача з 12.03.2017 (а.с. 79), трирічний строк позовної давності щодо платежів за період з 01.05.2015 до 01.04.2017 року включно позивачем пропущено.

З огляду на вказане вище, позивач помилково вважає правильним застосування строку позовної давності з 12 березня 2017 року, оскільки Закон України № 540-IX від 30 березня 2020 року набрав законної сили 02 квітня 2020 року.

У спірних правовідносинах обов`язок споживачів сплачувати за надані позивачем послуги є щомісячним, що відповідає п.п. 18, 20, 21 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання, холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою КМ України від 21.07.2005 №630 (чинний на період виникнення спірних правовідносин) та положенням індивідуальних договорів про надання послуг з постачання теплової енергії та з постачання гарячої води, які є публічними договорами приєднання та опубліковані на офіційному сайті КП «ХТМ» в мережі Інтернет www.hts.kharkov.ua від 31.10.2021.

Отже, позовна давність до вимог про стягнення заборгованості, що існували в межах трирічного строку до дня набрання чинності згаданим Законом № 540-IX 02 квітня 2020 року, тобто зі строком виконання з 02 квітня 2017 року вважається такою, що не спливла.

Тому, суд не позбавлений можливості застосувати строк позовної давності в три роки, заразом відхиляє доводи представника відповідача щодо застосування строку позовних вимог з 2023 року, та бере до уваги доводи надані представником позивача у додаткових поясненнях, а також розрахунки заборгованості щодо оплати житлово-комунальних послуг, в яких вказаний борг на оплату ЖКП за поточний місяць, тому суд, застосовує строк позовної давності з 02.04.2017, а не з 01.05.2015 чи 12 березня 2017 року, оскільки як вбачається з матеріалів справи, КП «Харківські теплові мережі» звернувся до суду з вказаним позовом 08.04.2025, тобто у межах трирічного строку давності та з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» , тому із відповідачів підлягає стягненню заборгованість за період з 02.04.2017 по 28.02.2025, у межах позовних вимог за послуги в постачання теплової енергії за послуги з постачання гарячої води.

При цьому, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги за період з 01.05.2015 до 02.04.2017 задоволенню не підлягають, оскільки заявлені поза межами строку позовної давності.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов переконання, що з урахуванням строків позовної давності відповідачів підлягає стягненню солідарно на користь позивача заборгованість за послуги з постачання теплової енергії та гарячої води за період з 02.04.2017 по 28.02.2025, в іншій частині позовних вимог без змін.

Суд бере до уваги доводи представника відповідача - адвоката Зарубіна Є.В. про те, що ОСОБА_1 є учасником Революції Гідності, що підтверджується відповідним посвідченням (а.с. 99), а тому має пільги, які більше ніж фактичні нарахування позивача, зокрема, 75 процентна знижка плати за користування комунальними послугами (газом, електроенергією та іншими послугами) та скрапленим балонним газом для побутових потреб в межах середніх норм споживання. Площа житла, на яку надається знижка, при розрахунках плати за опалення становить 21 кв. метр опалювальної площі на кожну особу, яка постійно проживає у житловому приміщенні (будинку) і має право на знижку плати, та додатково 10,5 кв. метра на сім`ю. Для сімей, що складаються лише з непрацездатних осіб, надається 75-процентна знижка за користування газом для опалювання житла на подвійний розмір нормативної опалювальної площі (42 кв. метри на кожну особу, яка має право на знижку плати, та 21 кв. метр на сім`ю), суд зазначає таке.

Суд зауважує, що соціальне забезпечення - це ті види і форми матеріального забезпечення, що надаються на умовах, передбачених законом чи договором, із спеціально створених для цього фондів особам, які через незалежні від них життєві обставини не мають достатніх засобів до існування. Право на соціальне забезпечення (за віком, у випадку хвороби, інвалідності, втрати годувальника, для виховання дітей тощо) полягає в тому, що держава гарантує надання достатніх коштів громадянам, які через об`єктивні обставини повністю або частково втратили можливість працювати і отримувати винагороду за працю, а також допомоги сім`ям у зв`язку із народженням та вихованням дитини.

Судом установлено, що ОСОБА_1 є учасником Революції Гідності, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 , виданим бестроково 28.11.2018 (а.с. 99) і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни.

Відповідно до п.5 ч.1 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантіях їх соціального захисту» учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них надаються пільги, зокрема, 75 процентна знижка плати за користування комунальними послугами (газом, електроенергією та іншими послугами) та скрапленим балонним газом для побутових потреб в межах середніх норм споживання. Площа житла, на яку надається знижка, при розрахунках плати за опалення становить 21 кв. метр опалювальної площі на кожну особу, яка постійно проживає у житловому приміщенні (будинку) і має право на знижку плати, та додатково 10,5 кв. метра на сім`ю. Для сімей, що складаються лише з непрацездатних осіб, надається 75-процентна знижка за користування газом для опалювання житла на подвійний розмір нормативної опалювальної площі (42 кв. метри на кожну особу, яка має право на знижку плати, та 21 кв. метр на сім`ю).

Відповідно до Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 № 117 (далі за текстом - Реєстр) особи, які мають право на пільги повинні бути включені до Реєстру. Держателем Реєстру є Мінсоцполітики. До Реєстру про пільговиків вноситься така інформація: про пільговиків - прізвище, ім`я, по батькові, число, місяць, рік народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків (крім фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають про це відмітку в паспорті) (далі - реєстраційний номер облікової картки платника податків), адреса зареєстрованого місця проживання (за рішенням комісій, утворених місцевими держадміністраціями та органами місцевого самоврядування відповідно до пункту 5 Положення про порядок призначення житлових субсидій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 1995 року № 848, - адреса фактичного місця проживання), склад сім`ї, характеристика житла, реквізити паспорта громадянина України та документа, що підтверджує право на пільги, а також категорія пільговика, перелік пільг, на які він має право, інформація про те, якими пільгами фактично користується. Інформація про осіб, які мають право на пільги відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантіях їх соціального захисту», вноситься до Реєстру диференційовано з урахуванням належності особи до визначеної підкатегорії.

Відповідно до пункту 5 Реєстру (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) для включення до Реєстру інформації про пільговика він подає уповноваженому органу копії документів, що підтверджують право пільговика та членів його сім`ї на пільги (з пред`явленням оригіналів цих документів), копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов`язкових платежів, пред`являє паспорт та надає інформацію про характеристику житла та послуги, щодо отримання яких він має пільги та реально ними користується

Судом враховано, що відповідач ОСОБА_1 після отримання статусу учасника Революції Гідності, що підтверджується посвідченням Серії НОМЕР_2 (а.с. 99), внесений до бази ЄДАРП та з 26.03.2018 зі статусом УБД (на одну особу) має право на пільги з 03.12.2018 на дві особи, що підтверджується повідомленням Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Індустріального району ХМР № 411 від 03.12.2018 (а.с. 99а).

Суд не бере до уваги надане представником відповідача звернення ОСОБА_1 до КП «ХТМ» від 01.08.2025 про наявність у нього пільг як учасника Революції Гідності, оскільки вказане звернення надане до позивача поза межами строків визначених у предметі спору, тому не застосовуються судом до спірних правовідносин.

З положень ст. 11 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», що діяв на час виникнення спірних правовідносин, вбачається, що передбачені законодавством пільги та субсидії на оплату житлово-комунальних послуг виплачуються споживачу в грошовій формі у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Порядок надання пільг на оплату житлово-комунальних послуг, придбання твердого палива і скрапленого газу у грошовій формі затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 №373 (далі за текстом - Порядок №373) та визначає механізм надання громадянам у грошовій формі пільг на оплату абонентського обслуговування для споживачів комунальних послуг, що надаються за індивідуальними договорами про надання комунальних послуг або за індивідуальними договорами з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг, а також житлово комунальних послуг, а саме: комунальних послуг - послуг з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.

Пільги на оплату житлово-комунальних послуг надаються щомісяця у грошовій формі (готівковій або безготівковій), на придбання твердого палива і скрапленого газу - один раз на рік у грошовій готівковій формі. Дія цього Порядку поширюється на осіб, які мають право на пільги згідно з Законами України, зокрема Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (п. 3 цього Порядку).

Відповідно до пункту 4 Порядку №373 станом на момент виникнення спірних правовідносин, право на отримання пільг, встановлених законами України, з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім`ї визначається, структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві і Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх створення) рад (далі - структурні підрозділи з питань соціального захисту населення) - відповідно до Порядку надання пільг окремим категоріям громадян з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім`ї, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 червня 2015 року № 389 (Офіційний вісник України, 2015 р., № 49, ст. 1570);

бюджетними установами, казенними підприємствами та комунальними некомерційними підприємствами, що утворюються у результаті реорганізації державних та комунальних закладів охорони здоров`я, - відповідно до Порядку надання пільг, компенсацій і гарантій працівникам бюджетних установ, військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 2003 р. № 426 (Офіційний вісник України, 2003 р., № 14, ст. 625; 2004 р., № 6, ст. 321; 2005 р., № 23, ст. 1282), а також органами Пенсійного фонду України ( згідно з Постановою КМ № 1041 від 16.09.2022) відповідно до Порядку надання пільг окремим категоріям громадян з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім`ї, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 №389.

За приписами п. 6 Порядку № 373 структурні підрозділи з питань соціального захисту населення на підставі даних Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги (далі - Реєстр), та інформації, отриманої відповідно до пункту 5 цього Порядку, розраховують щомісяця до 20 числа суму пільги виходячи з розміру знижки, на яку пільговик має право згідно із законом, кількості членів сім`ї, які мають таке право відповідно до законодавчих актів, зазначених у пункті 3 цього Порядку, та визначені статтею 51 Бюджетного кодексу України, та з урахуванням встановлених державних соціальних нормативів у сфері житлово-комунального обслуговування.

Отже, для призначення пільг пільговики, які перебувають на обліку в Реєстрі осіб, які мають право на пільги, що є структурною підсистемою Єдиного соціального реєстру, або їх законні представники, або дієздатні повнолітні члени сім`ї пільговика, на яких поширюються пільги і відомості про якого наявні в Реєстрі, звертаються з відповідною заявою про надання пільг на оплату житлово комунальних послуг, придбання твердого палива і скрапленого газу за формою згідно з додатком, до якої додається у разі потреби довідка про наявність у житловому приміщенні пічного опалення та/або кухонного вогнища на твердому паливі: до 30 листопада 2022 року включно - до структурних підрозділів з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві та Севастополі держадміністрацій (військових адміністрацій), виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - структурні підрозділи з питань соціального захисту населення) за зареєстрованим (задекларованим) місцем проживання (або фактичним місцем проживання - у разі перебування на обліку в Реєстрі за фактичним місцем проживання); починаючи з 1 грудня 2022 року до органів Пенсійного фонду України.

Суд зауважує, що постановою Кабінету Міністрів України від 16.09.2022 № 1041 «Деякі питання надання житлових субсидій та пільг на оплату житлово-комунальних послуг, придбання твердого та рідкого пічного побутового палива і скрапленого газу Пенсійним фондом України» з 01.12.2022 повноваження щодо призначення житлових субсидій та пільг покладені на органи Пенсійного фонду України.

Право на отримання пільг, встановлених законами України, з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім`ї визначається органами Пенсійного фонду України - відповідно до Порядку надання пільг окремим категоріям громадян з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім`ї, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 червня 2015 року № 389.

Пільговики, яким надається пільга у грошовій формі, зобов`язані сплачувати щомісяця вартість фактично спожитих житлово-комунальних послуг з урахуванням суми пільги, виплаченої таким пільговикам готівкою.

Органи Пенсійного фонду України, починаючи з січня 2023 року, подають щомісяця до 27 числа виконавцям комунальних послуг списки пільговиків, яким нараховано пільгу на оплату житлово комунальних послуг у поточному місяці.

Виплата пільг у грошовій готівковій формі здійснюється шляхом перерахування коштів уповноваженим органом на рахунок пільговика, відкритий в установі уповноваженого банку, або через відділення організації, що здійснює виплату та доставку пенсій та грошової допомоги, за місцем фактичного проживання одержувача пільг.

За отриманням інформації про будь-які питання, пов`язані з нарахуванням пільги, пільговики звертаються до уповноважених органів.

За отриманням інформації про спожиті послуги, нараховані суми за послуги, розмір заборгованості (переплати) пільговики звертаються до управителів, об`єднань, виконавців комунальних послуг.

За отриманням інформації про операції, здійснені за обліковим записом пільговика щодо перерахування коштів управителям, об`єднанням, виконавцям комунальних послуг, пільговики звертаються до 1 червня 2023 року до АТ Ощадбанк. Інформація надається в порядку, визначеному АТ Ощадбанк.

Зважаючи, що пільговики, яким надається пільга у грошовій формі, зобов`язані сплачувати щомісяця вартість фактично спожитих житлово-комунальних послуг з урахуванням суми пільги, виплаченої таким пільговикам готівкою, виконавці комунальних послуг виключно отримують списки рішень пільговиків, яким нараховано пільгу на оплату житлово-комунальних послуг у поточному місяці, тому позивач як виконавець комунальної послуги не є відповідальним за нарахування відповідних пільг.

Отже, до вересня 2019 року відповідачам пільга враховувалась безпосередньо надавачем послуги, тобто позивачем у справі, а з 01 жовтня 2019 року відбулась монетизація пільг, а тому із заявою про отримання грошової пільги відповідачі повинні були звертатись до відповідного органу соціального захисту чи до органів пенсійного фонду у відповідному Порядку.

З урахуванням наведеного, судом установлено, що з 03 грудня 2018 року, тобто з часу внесення даних до бази ЄДАРП та отримання права на пільги як учасника Революції Гідності (а.с. 99а), відповідачі мають право на застосування пільги у розмірі 75% за послуги з постачання теплової енергії та гарячої води.

Розрахунки споживача за постачання теплової енергії та гарячої води здійснюються за розрахунковий період, який, як правило, становить календарний місяць.

У зв`язку з чим, суд дійшов до висноку, що перерахунок нарахувань із застосуванням пільги у розмірі 75% повинно бути здійснено саме з 03.12.2018 до 01.10.2019, оскільки з 01 жовтня 2019 року відбулась монетизація пільг, а тому із заявою про отримання грошової пільги відповідачі повинні були звертатись до відповідного органу соціального захисту чи до органів пенсійного фонду у відповідному Порядку, тому у позивача КП «ХТМ» не було правових підстав для врахування наявної у ОСОБА_1 пільги за надані послуги позивачем після 01.10.2019.

З урахуванням викладеного, на основі наданого розрахунку позивача (а.с. 11, 81), який приймається судом, як належний та допустимий доказ, доказів на спростування здійснення вищевказаного розрахунку, або іншого, представником відповідача не надано, а позивачем належним чином обгрунтовано його допустимість у додаткових поясненнях до позову (а.с. 151), судом самостійно здійснено розрахунки заборгованості за послуги теплопостачання з урахуванням періодів строків позовної давності, зокрема з 02.04.2017 по 02.12.2018, що становить 19 120,82 грн; забогованість за період з 03.12.2018 до 30.09.2019 без пільги 5 964,38 грн, із застосуванням пільги у розмірі 75% становить 1 491,10 грн, та з 01.10.2019 до 28.02.2025 без застосування пільг, оскільки з 01 жовтня 2019 року пільговики отримують нараховані їм пільги у грошовій формі, що становить 39 897,61 грн, тому виведено загальний розмір заборгованості по сплаті комунальних послуг з постачання теплової енергії за період з 02.04.2017 по 28.02.2025, який становить 60 509,53 грн.

Що стосується вимог про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

Правовідношення, в якому замовник зобов`язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов`язанням.

У вазаному випадку правовідносини, які склалися між сторонами є грошовим зобов`язанням і на ці правовідносини поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання.

Так, Постановою Кабінету міністрів України від 05.03.2022 р. № 206 «Деякі питання оплати житлово комунальних послуг в період воєнного стану» зі змінами, внесеними згідно з Постановою Кабінету міністрів України № 390 від 21.04.2023 року заборонено стягнення заборгованості за житлово комунальні послуги, утвореної після 24 лютого 2022 року з дати початку по дату завершення бойових дій або тимчасової окупації територій.

Проте, заборгованість, інфляційні витрати та 3 % річних нараховані відповідачам до 24.02.2022 року, а тому вимоги постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 року № 206 не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки вони нараховані до початку введення в дію воєнного стану в Україні. А тому, позовні вимоги про стягнення з відповідачів на користь позивача 3% річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню.

У зв`язку із простроченням відповідачами сплати комунальних послуг, позивачем за період з березня 2019 року по листопад 2021 року нараховано інфляційні втрати у сумі 1 387,32 грн та три відсотків річних від простроченої суми у сумі 546,44 грн (а.с. 10), з якими не погоджується суд, у зв`язку із зміною боргу за постачання теплової енергії за період з 02.04.2017 по 28.02.2025, який становить 60 509,53 грн.

З огляду на вказане, враховуючи застосування пільги у розмірі 75% до заборгованості за теплопостачання за період з 03.12.2018 до 30.09.2019, необхідно встановити загальну суму заборгованості у період нарахування інфляційних втрат та 3% річних, тобто з 03.2019 до 30.09.2019 без пільг, що становить 2067,49 грн, а з урахуванням 75% пільг 516,87 грн. Заборгованість з 01 жовтня 2019 до листопада 2021 року становить 9 284,17 грн. Загальна сума заборгованості за період з березня 2019 року по листопад 2021 року становить 9 801,04 грн.

Отже, беручи до уваги зміну розміру боргового зобов`язання за опалення та гарячу воду з жовтня 2019 до листопада 2021 року, з урахуванням 75% пільг за період з 03.2019 до 30.09.2019, згідно з розрахунокм заборгованості (а.с. 10), суд розраховує інфляційні витрати та 3% річних від загальної суми заборгованості 9 801,04 грн, що в свою чергу становить: інфляційні втрати 1197,81 грн та 3% річних 471,80 грн.

Отже, відповідачами не доведено, що КП «ХТМ» послуги за теплопостачання не надавало, проте, позивачем доведено надання послуг з постачання теплової енергії, гарячої води та послуги з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання та постачання гарячої води, заразом відповідачами всупереч вимог ст. 525, 526, 530 ЦК України надані позивачем послуги оплачені не були, що призвело до порушення прав та законних інтересів позивача, що є підставою для часткового задоволення позовних вимог Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» про солідарне стгнення з відповідачів заборгованості за ЖКП у сумі 60 509,53 грн грн за послуги з постачання теплової енергії за період з 02.04.2017 по 28.02.2025; 953,12 грн за абонентську плату за Індивідуальним договором з постачання теплової енергії за період з 01.06.2022 по 28.02.2025; 12 789,16 грн за послугу з постачання гарячої води за період з 02.04.2017 по 28.02.2025; 528,24 грн за абонентську плату за Індивідуальним договором з постачання гарячої води за період з 01.06.2022 по 28.02.2025; 1 486,72 грн за послугу з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання з період з 01.07.2022 по 28.02.2025; 483,52 грн за послугу з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем з постачання гарячої води за період з 01.07.2022 по 28.02.2025, а також стягнення інфляційних втрат у сумі 1197,81 грн та 3% річних у сумі 471,80 грн.

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», № 63566/00, параграф 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Отже, ухвалюючи судове рішення, суд керується ст. 265 ЦПК України, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10.02.2010).

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

7. Розподіл судових витрат

Сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів є складовою доступу до правосуддя, який є елементом права особи на судовий захист, гарантованого статтею 55 Конституції України.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір».

Судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат (частина перша статті 1 Закону України «Про судовий збір»).

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч.1, 2 ст.141 ЦПК).

Згідно з вимогами ч.6 ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 3028 гривні 00 копійок, що підтверджено платіжною інструкцією № 4780 від 06.03.2025 (а.с. 3)

Враховуючи, що позовні вимоги судом задоволено частково, зокрема КП «ХТМ» до стягнення заявлено суму заборгованості 93 502,18 грн, що становить 100 %, а задоволено у сумі 78 419,90 грн, що становить 83,87%, суд дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідачів розміру судового збору у сумі: 93 502,18 грн = 100%, 78 419,90 грн = 83,87%, відповідно 3 028,00 х 83,87% = 2 539,58 грн, оскільки позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Заразом, відповідно до пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав.

Зі змісту цієї норми права вбачається, що вона має відсильний характер та не містить вичерпного переліку справ, в яких учасники бойових дій звільняються від сплати судового збору.

Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення та членів їх сімей, встановлені Законом України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

У статті 22 цього Закону передбачено, що особи, на яких поширюється дія цього нормативного акта, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов`язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов`язаних з розглядом таких питань.

Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначені у статті 12 цього Закону.

Отже, вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій, для правильного застосування норм пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» суд має враховувати предмет та підстави позову; перевіряти чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень статтей 12, 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Подібну правову позицію щодо застосування та тлумачення пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі № 9901/311/19 (провадження № 11-795заі19), у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21 березня 2018року у справі №490/8128/17, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 545/1149/17, провадження № 14-730цс19 та інших.

Судом установлено, що ОСОБА_1 має статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням Серії НОМЕР_2 , виданого 28 листопада 2018 року, яке діє безстроково та на всій території України, вбачається, що ОСОБА_1 , є постраждалим учасником Революції Гідності і має право на пільги, встановлені законодавством для ветеранів війни-учасників бойових дій (а.с. 99). Зі змісту позовних вимог убачається, що спір стосується стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги зі споживача на користь надавача послуги. ОСОБА_1 та його дружина ОСОБА_2 є відповідачами у справі.

Системне тлумачення пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», відповідно до якого від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав у поєднанні зі статтею 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», згідно з якою учасники бойових дій звільняються від судових витрат, пов`язаних з розглядом таких питань, свідчить про те, що законодавець не пов`язує сплату / звільнення від сплати судового збору учасників бойових дій у разі захисту ними питань, пов`язаних з їх соціальним захистом, від того мають вони статус позивача чи відповідача у справі.

Отже, законодавець, формулюючи у пункті 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» правову норму - правило поведінки для суду, використав розмежування статусу учасників справи, не вказавши в ній слово «позивач», як в інших нормах цього Закону. Саме таким чином визначається прийом законодавчої техніки з метою з`ясування дійсного змісту сформульованої правової норми.

За загальним правилом, якщо правова норма надає якесь право або гарантію особам приватного права, то зміст такої норми повинен тлумачитись або буквально або розширено, проте не може тлумачитись звужено. Правозастосовний орган не може шляхом звуженого тлумачення зменшувати обсяг наданих законодавцем прав або гарантій.

З урахуванням наведеного суд дійшов переконання, що з ОСОБА_1 як з учасника бойових дій не підлягає стягненнб судовий збіру у справі про стягнення заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг, що відповідає висновку Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у справі № 752/3051/25 від 22.06.2026.

Порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується ч. 6 статті 141 ЦПК України, зокрема якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Зазначене стосується й випадку, коли рішення ухвалено на користь позивача, а відповідач звільнений від сплати судового збору.

Отже, з урахуванням вказаного, судові витрати в рівних частинах стягуються з відповідачів, зокрема по 1 269,79 грн з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Заразом, оскільки ОСОБА_1 , звільнений від судового збору, то судовий збіру сумі 1 269,79 грн компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України..

Враховуючи викладене вище, керуючись ст. 247, 258, 259, 264-265, 279, 280-283 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії, гарячої води та послуги з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання та постачання гарячої води задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» заборгованість у сумі 78 419,90 грн, з яких:

60 509,53 грн за послуги з постачання теплової енергії за період з 02.04.2017 по 28.02.2025;

953,12 грн за абонентську плату за Індивідуальним договором з постачання теплової енергії за період з 01.06.2022 по 28.02.2025;

12 789,16 грн за послугу з постачання гарячої води за період з 02.04.2017 по 28.02.2025;

528,24 грн за абонентську плату за Індивідуальним договором з постачання гарячої води за період з 01.06.2022 по 28.02.2025;

1 486,72 грн за послугу з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання з період з 01.07.2022 по 28.02.2025;

483,52 грн за послугу з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем з постачання гарячої води за період з 01.07.2022 по 28.02.2025;

інфляційні втрати в сумі 1 197,81 грн;

3% річних в сумі 471,80 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» судовий збір у сумі 1 269,79 грн.

За рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» стягнути судовий збір у сумі 1 269,79 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст.354, ст.355 ЦПК України).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду (ч. 1, 2 ст. 273 ЦПК України).

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення (п.1 ч.2 ст.354 ЦПК України).

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин (ч.3 ст.354 ЦПК України).

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення (ч.4 ст.268 ЦПК України).

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки: http://og.hr.court.gov.ua /sud2029/.

Повне ім`я/найменування сторін:

Позивач - Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі», юридична адреса: 61608, м. Харків, вул. Мефодіївська, 11, код ЄДРПОУ 31557119, розрахунковий рахунок НОМЕР_4 в Філії Харківського обласного управління АТ «Ощадбанк», МФО 351823, e-mail: court.hte@hte.vl.net.ua.

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 .

Відповідачка - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 .

Суддя Д.Г. Паляничко