Рішення № 138983632, 14.08.2026, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 643/8231/26

Провадження № 2/643/5996/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.08.2026 м. Харків

Салтівський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді Олійника О.О.,

за участю секретаря судових засідань Новакової Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Харкові в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

23 квітня 2026 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» - Кудіна А.В. звернулась до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача на користь товариства заборгованість за Договором про споживчий кредит № 2269938 від 02.08.2025 року у розмірі 17 840 гривень, а також понесені судові витрати.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначила, 02.08.2025 року між ТОВ «Фінансова компанія «Незалежні фінанси» та відповідачем було укладено Договір про споживчий кредит № 2269938 від 02.08.2025 року. 28.01.2026 року між ТОВ «Фінансова компанія «Незалежні фінанси» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу № 28012026, відповідно до умов якого право грошової вимоги за Договором про споживчий кредит № 2269938 від 02.08.2025 року, укладеним між ТОВ «Фінансова компанія «Незалежні фінанси» та відповідачем перейшло до ТОВ «ФК «ЄАПБ». Всі нарахування, що відбувалися до дати отримання ТОВ «ФК «ЄАПБ» права грошової вимоги здійснювалися безпосередньо ТОВ «Фінансова компанія «Незалежні фінанси» станом на день відступлення права вимоги. ТОВ «ФК «ЄАПБ» не здійснювалися жодних додаткових нарахувань, умови кредитного договору в односторонньому порядку не змінювалися. Таким чином, відповідач має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» за Договором про споживчий кредит № 2269938 від 02.08.2025 року в сумі 17 840 грн., з яких: 4000 грн. тіло кредиту; 5840 грн. комісія за надання кредиту; 800 грн. неустойка. На підставі викладеного, просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за Договором про споживчий кредит № 2269938 від 02.08.2025 року в загальному в розмірі 17 840 грн., а також стягнути з відповідача судові витрати.

Ухвалою Салтівського районного суду міста Харкова від 27.04.2026 року відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

У судове засідання представник позивача не з`явився, надав до суду заяву, в якій позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив розглядати справу за його відсутності на підставі наявних в матеріалах справи доказів. Також зазначив, у разі неявки в судове засідання відповідача на підставі ст. 280 ЦПК України не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явилась, про час та місце судового засідання повідомлялась належним чином, а саме шляхом направлення повісток на адресу реєстрації відповідача, на підтвердження чого в матеріалах справи наявні поштові конверти з відміткою про відсутність адресату за адресою, зазначеною в позовній заяві, що згідно зі ст. 272 ЦПК України та усталеною практикою Верховного Суду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 752/11896/17, від 09.11.2023 у справі № 753/114/22) вважається належним повідомленням, причини неявки суду не повідомила.

Відповідач не використала наданого законом права на безпосередню участь у судовому засіданні, заяв про відкладення судового засідання, чи розгляд справи у її відсутність до суду не надходило. Відповідачем не надано суду жодного доказу, який би мав істотне значення для вирішення справи по суті, чи спростування доводів позивача. Відзив на позов не подала.

Відповідно до п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Беручи до уваги ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Ради Європи від 4 листопада 1950 року, що набрала чинності для України 11.09.1997 року, яка передбачає право кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, також беручи до уваги те, що відповідач обґрунтованих клопотань про відкладення судового засідання, суду не надала, в силу положень ст. 223 ч. 1 ЦПК України, суд вважає за доцільне продовжити судовий розгляд за відсутності відповідача.

Верховний Суд України, узагальнюючи судову практику, також вказав, що інститут заочного провадження відповідає положенням та спрямований на реалізацію Рекомендації № R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на вдосконалення судової системи. Для досягнення цієї мети необхідно забезпечити доступ сторін до спрощених і більш оперативних форм судочинства та захистити їх від зловживань та затримок, зокрема, надавши суду повноваження здійснювати судочинства більш ефективно.

Враховуючи, що в справі є достатні дані про права і взаємовідносини сторін, відповідач належним чином повідомлялась про місце і час судового засідання, суд розглядає справу за відсутності відповідача та згідно ч. 4 ст. 223 ЦПК України постановляє заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, вивчивши матеріали справи, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

02.08.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Незалежні фінанси» та відповідачем ОСОБА_1 укладено Договір про споживчий кредит (індивідуальна частина) № 2269938, відповідно до якого ТОВ «ФК «Незалежні фінанси» зобов`язався відповідачу грошові кошти у кредит, а відповідач зобов`язався повернути кредит, сплатити комісії та проценти за користування кредитом відповідно до Графіку платежі та виконати інші зобов`язання на умовах, визначених в Кредитному договорі.

Сторони погодили такі умови: сума (загальний розмір) кредиту 4000 грн; строк кредитування 360 дів за умови виконання Графіку платежів, остаточний термін повернення кредиту, сплати комісій та процентів за користування кредитом; комісія за надання кредиту 1080 грн, яка нараховується за ставкою 27 % від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту; комісія за обслуговування кредиту 12848 грн, що розраховується за ставкою 14,60 % від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період (крім останнього); проценти за користування кредитом протягом першого та наступних розрахункових періодів 0,0010% річних від фактичного залишку кредиту.

Кредитний договір підписаний з боку відповідача ОСОБА_1 із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором 237221.

На виконання Кредитного Договору Товариство надало відповідачу кредит в сумі 4000 грн на картковий рахунок позивача за реквізитами банківської картки НОМЕР_1 , що підтверджується платіжним дорученням 45056705 від 02.08.2025 року, та відомістю про щодення нарахування та погашення.

Відповідно до інформації АТ «Універсал банк» та виписки по рахунку за карткою № НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 , 02.08.2025 на зазначену картку зараховані грошові кошти у розмірі 4000 грн.

Отже, 02.08.2025 між ТОВ «ФК «Незалежні фінанси» та ОСОБА_1 укладено електронний Договір про споживчий кредит (індивідуальна частина) № 2269938.

Виконання ТОВ «ФК «Незалежні фінанси» свого зобов`язання перед відповідачем за кредитним договором шляхом перерахування кредитних коштів у розмірі 4000 грн на його банківський рахунок підтверджується витребуваними судом доказами.

28.01.2026 між ТОВ «ФК «Незалежні фінанси» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Договір факторингу № 28012026, відповідно до якого на підставі Реєстру боржників від 28.01.2026 ТОВ «ФК «Незалежні фінанси» передало (відступило) ТОВ «ФК «ЄАПБ» право вимоги до відповідача за Договором про споживчий кредит № 2269938 від 02.08.2025 року в сумі 17 840 грн., з яких: 4000 грн сума заборгованості за основним зобов`язанням; 5840 грн. сума заборгованості по комісії; 8000 грн сума заборгованості за неустойкою (штраф, пеня).

Суду надана також платіжна інструкція № 23759 від 30.01.2026 про сплату фінансування з відступлення прав вимоги за договором факторингу.

Отже, між сторонами виник спір щодо належного виконання відповідачем взятих на себе кредитних зобов`язань.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до ст.1047, 1055 ЦК України договір позики (кредиту) укладається у письмовій формі. Згідно із ч. 2 п.2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Стаття 627 ЦК України передбачає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

При цьому, відповідно до п. 6 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Суд встановив, що Кредитний договір укладений за допомогою інформаційно-комунікаційної системи (ІКС), частиною якої є офіційний вебсайт ТОВ «ФК «Незалежні фінанси», у відповідності до Закону України «Про електронну комерцію». Кредитний договір позики підписаний з боку відповідача одноразовим ідентифікатором, що був надісланий на вказаний відповідачем при реєстрації телефонний (фінансовий) номер, як це визначено Кредитним договором, що відповідає приписам п. 6 ст. 3 та ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», п. 12 ч. 1 ст. 1, ст.17 Закону «Про електронні довірчі послуги». Отже, оскільки Кредитний договір підписаний відповідачем шляхом застосування електронного підпису одноразовим ідентифікатором, він укладений з додержанням письмової форми, визначеної законом та з додержанням процедури, визначеної Законом України «Про електронну комерцію».

На виконання Кредитного договору ТОВ «ФК «Незалежні фінанси» надало відповідачу кредит в сумі 4000 грн. Отже, ТОВ «ФК «Незалежні фінанси» виконало взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, відповідно до умов Кредитного договору.

На підставі договору факторингу позивач набув права вимоги до відповідача за Кредитним договором. Відступлення права вимоги відповідає положенням п.3.2.6 Кредитного договору, а також ст.1077, 1080, 1082 ЦК України. В силу вимог ст. 512, 513, 514, 516, 517 ЦК України у зобов`язанні позичальника за Договором позики відбулася заміна кредитора, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло статусу нового кредитора.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За таких обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині заборгованості за сумою отриманого кредиту 4000 грн.

Щодо суми комісії за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) суд зазначає таке.

Закон «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту. Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Закону України «Про споживче кредитування», щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до ч.1 та 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Водночас, позивач не надав суду докази витрат первісного кредитора та позивача як нового кредитора на обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) поза межами, встановленими зазначеними нормами закону.

Враховуючи викладене, суд вважає, що нарахування комісії за обслуговування кредитної заборгованості за Кредитним договором суперечить положенням ч. 1, ч. 2 ст. 228 ЦК України, оскільки не є платою за послуги, що об`єктивно надаються позичальнику, а тому положення Кредитного договору про сплату позичальником комісій за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемними. За таких обставин позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за комісією за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) є необґрунтованими з наведених вище підстав та задоволенню не підлягають.

Що стосується позовних вимог про стягнення з відповідача 8000 грн заборгованості за неустойкою, суд зазначає таке.

Згідно з п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Указом Президента України № 64/2022 від 22.02.2022, затвердженим Законом України № 2102-IX від 24.02.2022, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжувався та станом на день розгляду справи не закінчився та не скасовано.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17 роз`яснила, що норма ЦК України превалює над однопредметною нормою іншого нормативно-правового акта, який має юридичну силу закону України. Спеціальні норми закону можуть містити уточнювальні положення, проте не можуть прямо суперечити положенням ЦК України. Зазначений принцип відображений також у Рішенні Конституційного Суду України від 13.03.2012 у справі № 5-рп/2012. Відтак, хоч зміни в Закону України «Про споживче кредитування» прийнятий пізніше, проте статтею 4 ЦК України встановлено, що інші закони України приймаються відповідно до Конституції України та ЦК України, а на суб`єкта законодавчої ініціативи, що подає до Верховної Ради проект закону, який регулює цивільні відносини інакше, ніж ЦК України, покладено обов`язок одночасно подати до Верховної Ради проект закону про внесення змін до ЦК України, які мають розглядатися одночасно. Оскільки на момент виникнення спірних правовідносин відповідні зміни до ЦК України подані не були, то з огляду на положення статті 4 ЦК України та позицію Конституційного Суду України застосування колізійного принципу lex posterior derogat priori (лат. «пізніший закон скасовує попередній») у цій ситуації неможливе.

За таких обставин, позовна вимога про стягнення з відповідача неустойки не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за Договором про споживчий кредит № 2269938 від 02.08.2025 року підлягають задоволенню в сумі 4000 грн заборгованості за сумою кредиту.

Питання щодо судових витрат суд вирішує відповідно до положень ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 263-265, 268, 273, 280-283 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за Договором про споживчий кредит № 2269938 від 02.08.2025 року в розмірі 4000 гривень та судовий збір у розмірі 596,95 гривень.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів», місцезнаходження: 07400, Київська область, Броварський район, м. Бровари, вул. Лісова, 2, код ЄДРПОУ 35625014.

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 .

Повний текст судового рішення складений та підписаний 14 серпня 2026 року.

Суддя - О.О. Олійник